Урок - ознайомлення з хімією "Казка про добру чарівницю"

Казка про добру чарівницю

Урок-ознайомлення з хімією

Ведучий. Любі друзі! Через декілька років ви відкриєте сторінки нового для вас підручника з хімії. Що ж це за наука? - запитаєте ви. Щоб відповісти на це питання, я вирішив запросити вас у невеличку подорож - у царство казок.

Сьогодні ми з вами побуваємо у царстві доброї чарівниці Хімії. У великому царстві жила-була добра чарівниця. Вона дуже любила людей і тому робила для них багато добрих справ: дарувала їм гарний і міцний одяг, щоб люди не тремтіли від лютих морозів Снігової королеви, щедро обдаровувала людей світлом і теплом, захищала їх від злої Баби-Яги - хвороби. Люди не знали, яку подяку скласти їй за всі ті добрі справи, які робила ця чарівниця, і тому не раз запитували її, як вони можуть їй віддячити. Хімія посміхалась і відповідала, що їй нічого не потрібно від людей, тільки щоб вони навчилися користуватися її дарами правильно - інакше її чари принесуть шкоду всьому людству...

Хімія жила у своєму загадковому палаці, оточеному вірними слугами - хімічними реакціями. Одного разу, обходячи свої володіння, чарівниця Хімія побачила хлопчика, що заблукав у лісі. Він намагався розпалити багаття, але йому не вдалося добути навіть іскорки.

Хімія. (Підходить до хлопчика.) Я допоможу тобі, хлопчику. Зараз мій вірний слуга - реакція горіння - навчить тебе запалювати полум'я за допомогою крапельки води.

(Виходить лаборант і проводить дослід: у фарфорову чашку кладуть перекис натрію, накривають тирсою. Піпеткою на тирсу капають воду. Суміш займається в результаті виділення кисню під час реакції.)

Хлопчик. Ой, горить, горить! Можна, я теж спробую? (Хлопчик повторює дослід.) Дякую тобі, люба чарівнице, за допомогу. Тепер я знатиму, як можна добути вогонь з крапельки води. А як тебе звати?

Хімія. Я добра чарівниця Хімія. Дуже давно, багато років тому, я розкрила людям свої таємниці найрізноманітніших перетворень, якими вони користуються і сьогодні. Я навчила їх запалювати вогонь, добувати метали з руд, перетворювати соду, вапняк і пісок на дзвінке кольорове скло, виготовляти мило, шампунь, пральний порошок, фарби, ліки, добрива і ще багато різних речей, без яких людина сьогодні не може обійтися. Поглянь навколо себе – ти побачиш, що в кожній речі присутня я - Хімія. А щоб краще ти в цьому переконався, ходи зі мною, я покажу тобі всі свої володіння.

Ведучий. Поки чарівниця Хімія вражає хлопчика чудесами своїх казкових палаців, я познайомлю вас з представником старовинних магів - алхіміком.

Ці вчені займалися пошуками філософського каменя, який би дарував людям безсмертя і, водночас, перетворював усі метали на золото.

Алхімік. (Вибігає з колбою, в якій є якась речовина.) Ура! Ура! Я знайшов! Я знайшов спосіб! Тепер я знаю, як перетворити свинець на золото! 35 років я провів у пошуках еліксиру життя, але безуспішно. Вже більше 15 років працюю над перетворенням міді, олова, свинцю на золото - і ось, нарешті, є! Тут, у цій колбі, його ще не видно, але воно ось-ось з'явиться. Тільки треба охолодити трошки. Так, ось зараз покладу в холодну воду... Треба записати рецепт, бо забуду... (Пише і читає.) Дві порції меркурієвої землі прожарити, поки не засвітиться холодним вогнем, тоді додати попелу морських водоростей, трохи густої крові морського дракона, 3-4 краплі слів святого Варфоломія.

Варити все на слабкому вогні. Тоді відділити жовту землю, що осіла на дно, промити її водою, розчинити у трьох порціях окропу, тоді промовити чарівні слова "крендель-лядель-бонс" — і при охолодженні утворюються дрібні пластинки золота. Дивіться, як воно блищить (показує глядачам).

Ведучий. Хвилинку уваги, алхіміку! Ти, напевно, не знаєш, що ці жовті блискучі пластиночки - зовсім не золото, а йодистий свинець, який утворився у твоїй колбі в результаті дії йоду на порошок оксиду свинцю — меркурієву землю.

Алхімік. Е ні! Ви не заберете моє відкриття - не хитруйте! Де, скажіть, звідки взявся йод, його ж там не було?

Ведучий. Це дуже просто. Його дуже багато в попелі морських водоростей...

Алхімік. О, знову горе мені! Знову невдача! (Хапається за голову і в розпачі покидає сцену.)

Ведучий. А тим часом у домівці хлопчика всі зажурені, а особливо його бабуся. Вона, старенька, не знає, що й робити. Йти шукати? Але ж ноги болять, та й не дійдуть вони далеко. І тоді бабуся вирішує - нехай внучка іде шукати свого брата-непослуха.

Довго-довго йшла бідна дівчинка, поки не зайшла в ліс чарівниці Хімії. І тут на зустріч їй звідкіля не візьмись страшний розбишака-розбійник.

Розбійник.

Ех-хе-хе-хе! Ох-хо-хо-хо!

Гроші, золото, вино!

Хто під ніж мені попався.

Той з життям вже розпрощався!

Гроші, золото давай!

(У руках тримає ніж. Підходить до дівчинки.)

Давай гроші! Гроші давай, ну, швидше!

Дівчинка. Я не маю! Я лише братика шукаю.

Відпусти, розбійнику, мене,

Він без мене - пропаде!

Розбійник. Хто ж без грошей так волає?

Я розбійник, без грошей - не відпускаю.

Брата не шукай, бо не знайдеш,

Лиш на той світ попадеш.

(Розбійник вихоплює ножа, вдаряє дівчинку в руку. Дівчинка скрикує і в цей час чується свист. Розбійник утікає.)

Асистент. Що сталося тут? Дівчинко, це ти кричала? Ой, та в тебе рана. Дай мені руку. (Витирає кров, рана зникає.)

Дівчинка. Дякую. Хто ти?

Асистент. Я слуга могутньої і доброї чарівниці Хімії. Вона дала мені ліки, що загоюють усі рани, ось я і допомагаю людям. А ти хто така і куди прямуєш?

Дівчинка. Я шукаю братика, що заблукав у цьому лісі. Можливо, ти допоможеш мені. Ти не бачив його?

Асистент. Здається, що бачив. Він у гостях у нашої чарівниці. Тут вже недалеко. Спочатку підеш прямо, а потім біля білокорої берези звернеш праворуч - там і побачиш палац.

Дівчинка. Дякую. (Розходяться у протилежних напрямках.)

Ведучий. Незабаром дівчинка підійшла до палацу. Вона хотіла відразу ж увійти, але назустріч їй вийшли вартові чарівниці Хімії і перепинили шлях.

Вартовий. Куди йдеш, дівчинко?

Дівчинка. Я шукаю свого братика. Мені сказали, що він тут, і тому я прийшла сюди. Пустіть мене, будь ласка!

Вартовий. Ми б з радістю. Та, розумієш, двері ти зможеш відчинити лише тоді, коли виконаєш три завдання. То що, згідна?

Дівчинка. Так, звичайно. А що я маю робити?

Вартовий. Відповісти на запитання. Перше запитання таке: "Яку негорючу речовину треба гасити?".

Дівчинка. Кальцій оксид СаО називається негашеним вапном. Внаслідок взаємодії з водою утворюється так зване гашене вапно, а сам процес називається гашенням вапна. Так робить наша бабуся навесні, коли приходить пора підбілювати дерева.

Вартовий. Правильно. Молодчинка. Дивись, ключ у дверях повернувся. А тепер спробуй відповісти на друге питання: "Як заморозити воду без льоду?".

Дівчинка. (Думає.) Треба приготувати розчини: перший - із 120 г амоній нітрату та 200 мл води і другий — з 60 г амонію хлористого в 200 мл води у скляних хімічних стаканах. Зануримо в ці розчини пробірки з 1—2 мл води. Через кілька хвилин вода у пробірках замерзне.

Вартовий. Ось і вдруге повернувся ключ! Ти знову дала правильну відповідь.

Двері відчинені, але за ними - аркуш паперу, на якому написано, як перейти місточок, який є на шляху.

(Дівчинка бере папір, хоче прочитати, але здивовано піднімає очі.)

Дівчинка. Але ж на ньому нічого не написано.

Вартовий. Це і є твоє останнє завдання. Зумій прочитати з чистого аркуша.

Дівчинка. (Міркує, нагріває листок, на якому поступово з'являються літери. Дівчинка придивляється і повільно зачитує написане.) Чарівним паролем є слова: "Хімія - цікава наука".

Вартовий. Я радий за тебе. Ти виконала всі завдання. Заходь у володіння доброї чаклунки.

(Виходять Хімія і хлопчик.)

Дівчинка. Ось де ти, братику. Ходімо швидше додому, бо бабуся плаче, що так довго тебе немає. Вона не може заспокоїтися з того часу, як ти зник.

Хлопчик. Добре, ми підемо, але ще трішки послухаємо чарівницю.

Хімія. Ну, добре. Я розповім вам про свої володіння. В надрах Землі є у мене прекрасні палаци з кришталю, дорогоцінних каменів. Я навчила людей добувати з повітря добрива, з вугілля — шовк, фарби, ліки, з нафти — полімери, ґуму, корм для птиці. (Звертається до дітей у залі.) Ви, діти, починаєте вивчати хімію. Я думаю, що вам буде цікаво познайомитися з нею ближче.

Ось тільки декілька дослідів:

(Виходять асистенти і проводять досліди.)

Ось перед вами різного кольору розчини. Я зараз зроблю так, що їхнє забарвлення зникне. (У різних пробірках - розчини різних кольорів, лаборант зливає все в одну колбу і розчин стає безбарвним.)

Готуючи цей дослід, у колбу наливають концентрований розчин хлорного вапна і нижню частину колби заклеюють смужкою чорного паперу так, щоб розчину не було видно. У пробірки наливають слабкої концентрації лужного розчину метилоранжу (жовтий колір), нейтрального розчину метилоранжу (оранжевий колір), кислого розчину метилоранжу (червоний колір), розчину "брильянтового зеленого" (зелений колір), розчину нейтрального лакмусу (фіолетовий колір), слабкого розчину синього лакмусу (синій колір). Коли злити всі розчини разом — вони знебарвляться.

Хімія. А на прощання я хочу побажати вам: учіть хімію, щоб з вами не траплялися такі пригоди, як з "хіміком-недоучкою".

(Хімія виходить, а на сцені з'являється хімік-недоучка.)

Хімік-недоучка. Я - великий експериментатор! Признаюся вам, що хімію вчити я не люблю, проте в дослідах хімічних - фокусах - я, кажуть, неперевершений знавець. Хочете, я на ваших очах перетворю воду на молоко?

(Демонструє дослід.) Виходить щось зелене. Хм! Цікаво... А-а, це тому, що корова забагато з'їла зеленої трави. Ой, ні, дивись — уже червоне! Що за біда!

Мабуть, моя корова об'їлася червоного буряка?!

Асистент. (Входить.) Перестань знущатися над хімією. Іди краще в клас і вивчи те, що ти не хотів вчити. А ще запам'ятай:

Перш, ніж щось добувати,

Треба багато всього пізнати.

Тож іди, поспішай,

Книжку уважно прочитай!

Ведучий. Ось і прийшов час прощатися. До зустрічі, любі друзі!