Урок - презентація "Краса, возведена в абсолют. Своєрідність японської літератури."

Навчально-методична карта (план) заняття

Предмет:    Зарубіжна література

Тема заняття:  Краса, возведена в абсолют. Своєрідність японської літератури:    збереження в ній національної традиції.

  

Вид заняття (тип уроку}:  Урок – презентація.

		Час	95хв.
Мета заняття	Навчальна: познайомити студентів з культурою Японії, її стародавніми звичаями, особливостями світогляду японсько­го народу; япон­ською поезією; прищеплювати інтерес до культури народів світу, виховувати прагнення до пізнання життя, повагу до самобутньої японської культури, в тому числі й літера­тури; розширювати кругозір студентів; розвивати уяву, зв'язне мовлення, навички самостійної робо­ти з додатковою літературою.
	Виховна: Виховувати повагу до світової літератури, до кращих її творців, гуманістичне й оптимістичне світобачення, прагнення до гармонійного життя.

 

Міжпредметні зв'язки

Всесвітня історія. Культурологія. Географія.

Забезпечення

Наочні посібники    Підручники, хрестоматії 

Технічні засоби навчання:  Комп'ютер, мультимедійний проектор, , аудіозапис японської музики, презентація слайдів, малюнки про природу, прапор Японії, ілюстрації.

Література:
Л – 1. Волощук Є. Зарубіжна література: Підручник для 11-го кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2004. – 464 с: іл.

Л – 2. Волощук Є. Зарубіжна література: Хрестоматія-посібник для 11-го кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2004. – 560 с: іл.

О! Країно! Далека й така таємнича! Де сонце щодня виринає з пітьми, Де сакура квітне поблизу гір мальовничих, Сьогодні до тебе звертаємось ми.

 

Мацуо Басьо

 

 

                                        Хід уроку

 

І. Мотивація навчальної  діяльності студентів.

Коннічіва! Доброго дня!
(на фоні музики )

На островах в соленых водах
Лежала древняя страна.
От государств, других районов
Так отличается она.

Цунами берег разрушали,
И ежегодно много раз
Земля внезапно содрогалась,
И люди гибли в тот же час.

Там создавалася культура,
Веками строились дома.
И что рождалось здесь впервые -
Не умирало никогда.

Страной восходящего солнца
Назвали соседи её
Встает из-за моря здесь солнце,
За горы садится оно.

 

Країну, з якою ми сьогодні ознайомимося, називають по-різному: країною гір, країною «економічного дива», країною Вранішнього сонця. Тут не рідко відбувається велика кількість землетрусів.

 

 

 

Про яку країну йде мова? Так, це – Японія.

ІІ.Оголошення теми й мети уроку

Я запрошую всіх вас до Японії, дивовижної країни. Я б назвала  її країною навпаки, настільки там все незвично для нас. Кішки без хвостів. Сади  з каменів. Пальто подають жінки чоловікам. Кермо в машині з правого боку. Тут пишуть зверху вниз, їдять паличками, сплять на підлозі. Взуття залишають біля порога. Вірші не мають рими. Писемність не віддільна від малювання. Поклони тут цілий ритуал, чаювання представляє собою обряд, а ікебана і бонсай - ціла наука. І ще багато-багато інших цікавих речей.

Відкрити завісу загадкового "японського дива", познайомитися з незвичними для нас традиціями ми матимемо змогу на сьогоднішньому занятті.

Для кожного з нас Японія асоціюється з певними речами. На питання "Що у вас асоціюється із Японією?", більшість відповіли: кімоно, карате гейші, сонце, що сходить і т.д.

 

 

IІI. Актуалізація опорних знань і вмінь.

Прийом «Гронування»

1. Записати асоціації, які виникають до наданого ключового слова.

Ключові слова: кімоно, рис, ікебана, Японія,  автомобілі, Токіо, Фудзіяма.

2. А чого ви очікуєте від сьогоднішнього  уроку? Запишіть на розданих вам розових квіточках сакури  ваші очікування і прикріпіть до гілки сакури , що стоїть у вазі.
3. Проведення презентації.

 

ІV. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

 Проведення презентації.

Викладач:

«За китайским государством на востоце во окияне море от китайских рубежей верст с семьсот лежит остров зело велик, именем Иапония. В том острове боль­шее богатство, нежели в китайском государстве... И обычай их и письмо тожде с китайскими...» (З пам'ятного запису для московського посла в Пекіні Ніколая Сафарія (Росія, 1675). Такі були перші відомості про Японію, які дійшли до Росії. А зараз по світу ходить така картинка Японії: чоловіки та жінки в кімоно церемонно вклоняються один одному в тіні пагод. І Чарівні гейші грають на стародавніх струнних інструментах, припиняючись лише для того, щоб блиснути І вишуканою дотепністю. Маленькі соромливі люди поспішають з чайної церемонії на аранжування квітів, а , тим часом на задньому плані ображені самураї чинять над собою харакірі... Так, стереотипи живучі. Певна І річ, як неможливо здобути репутацію знавця російського життя, освоївши рецепт приготування борщу по-московському або правила гри в гілку, так неможливо осягнути культуру Японії на підставі усталених стереотипів. Але ми сьогодні спробуємо зробити перший крок, відштовхуючись від таких, здавалось б на перший погляд, знайомих слів, у глибину цих понять, спробуємо осягнути джерела народних традицій, їх сутність, менталітет, як заведено зараз говорити, японського народу, спосіб його мислення; познайомимося з деякими жанрами японської поезії.

1.Переказ про походження Японії.

 

Викладач. Не буде перебільшенням назвати національною релігією японців культ краси. Взагалі японці — народ мал орел ігійний. Але якщо їх сусідам китайцям релігію багато в чому заміняє етика, тобто норми взаємовідносин між людьми, то у японців у подібній ролі виступає естетика, тобто поклоніння прекрасному. Саме естетичні норми багато в чому визначають життєву філософію цього народу. Японцям властиве загострене почуття гармонії. Художній смак пронизує весь устрій їх життя. Естетизм японців основується на переконанні, що краса присутня в природі всюди і лю­дині потрібна тільки зіркість, щоб її побачити.

Викладач: Ще один ключ до розуміння японського національного характеру — це чайна церемонія. З точ­ки зору японців, людина, яка вміє жити, бачить радощі життя там, де інші проходять повз них. Чайна це­ремонія вчить знаходити прекрасне в буденному. Це поєднання мистецтва з повсякденністю.

2.Чайна церемонія.

Викладач: Якщо пристрасті, які вирують у людській душі, породжують певні жести, то, на думку майстрів чайної церемонії, є й такі жести, які здатні впливати на душу, заспокоювати її. Суворо визначеними рухами, їх красою і розміреністю чайна церемонія створює спокій душі, такий її стан, коли вона особливо чуло відгукується на всюдисущу красу природи.( Вірш).

 

Які почуття викликав у вас прослуханий вірш? Слід визначити, що не тільки більшість японських жінок, а й багато чоловіків і досі вивчають кожний рух чайної церемонії. Це показує, наскільки живучі в Японії традиції.

Вплив чайної церемонії відчувається в багатьох сферах японської культури. Саме звідси беруть свій початок такі поняття, як «вабі», «сабі», «сибуй». Японська кераміка ніколи не досягла таких вершин, якби не цей ритуал, який так глибоко вплинув на правила поведінки японців. Породженням чайної церемонії є і мистецтво ікебани.

3.Ікебана.

4.Садово паркове мистецтво.

5.Бонсай.

Викладач: Здатність цінувати красу і насолоджуватися нею — це не природжена якість і не вміння, яке можна опанувати за один разі назавжди. Усвідом­люючи це, японці віками відпрацьовували методи, які дозволяють їм розвивати, підтримувати й зміцнювати свій художній смак.

Давайте послухаємо Юлю про те, як японці ставляться до їжі.

 

Естетичне виховання в японській школі поставлено ширше і ґрунтовніше, ніж в інших країнах світу. Уже другокласники користуються фарбами тридцяти шести кольорів і знають назви кожного з них. У погожий день директор школи має право відмінити всі уроки, щоб діти пішли на природу малювати з натури або слухати пояснення Викладача про те, як розпізнати красу в природі. Однак провідне місце в естетичному вихованні дитини посідає навчання письма.

Викладач: Японці не релігійні. Але замість ікон у кожному житлі є немовби олтар краси. Це найпочесніше місце в домі, біля нього сідає глава сім'ї або гість. Олтар краси — це ніша, де стоїть ваза з квітами, висить картина або сувій з каліграфічно написаним віршем. Поезія завжди була в Японії одним із улюблених видів народного мистецтва. Кожна освічена людина неодмінно повинна володіти майстерністю як каліграфії, так і віршування.

Але перш ніж ми познайомимося з японською поезією, давайте виділимо основні особливості японського мистецтва в цілому, оскільки саме вони визначають менталітет японського народу і саме на них спираються у своїй творчості представники всіх видів мистецтва.

 

Особливості японського мистецтва

1. Культ краси.

2. Прагнення до гармонії з природою.

3. Вплив двох релігій: синто і буддизму.

4. Природність і простота.

5. Поетизація плинності, недовговічності. .

6. «Все зайве — потворне».

7. Чарівність недоговореного, майстерність натяку або підтексту.

Викладач: Поезія Японії.

Про те, яке місце в житті японців посідає поезія, свідчить уже такий факт: перед читанням творінь великих літераторів Тайської епохи люди мили руки на знак очищення перед здійсненням священного обряду.

Стародавня поезія виростала за повсякденного життя, свят, битв, обрядів жителів країни тучного колосся: мисливців, рибалок, землеробів. Весь простір їх життя був обоготворений. Богами були самі гори, шляхи в горах, дерева, річки, озера і т. ін.

Поклоніння природі, яке зародилося в сивій давнині, утвердилось і набуло дальшого розвитку завдяки національній японській релігії синто, яка обоготворю-вала гори, водоспади, дерева, а також буддизму, який стверджував, що все на світі є втіленням Будди і, отже, заслуговує глибокої пошани.

Японцям відомі обряди «милування»: навесні — цвітінням сливи, азалій, вишень; восени — листям гірських кленів, місяцем; узимку — першим снігом.

Помилуватися красивою природою люди приходять як на народне свято. Це привід ще раз наблизитися до природи, припасти душею до її краси.

Ці обряди вкоренилися ще задовго до появи ієрогліфічної писемності як мосту до мистецтва малювання й віршування.

Європейська середньовічна поезія повчає, а японська — вчить бачити світ прекрасним.

Японська поезія має численні невідомі європейському читачеві символи:

весна — сакура,соловей, верба;

літо — зозуля;

осінь — хризантема, клен, дикі гуси;

зима — сосна, слива, бамбук;

спогади — місяць;

здоров'я, сила і твердість — сосна;

самотність — дикі гуси, олень;

подолання перешкод — бамбук;

розлука — вологий від сліз рукав;

удача — каштан;

печаль — клен;

батьківська любов — фазан;

мати — марево;

символ жалоби — білий колір;

дівчина — квітка;

юнак — метелик;

сивина, старість — іній;

красуня, кохана — ясно-червона сукня, лілія, перлина, гвоздика;

минуле кохання — гранат...

Про місце поезії в духовному житті Японії свідчить те, що однією із перших писемних пам'яток була антологія віршів, складена в VII столітті. Вона називається «Маньйосю», тобто «Десять тисяч листків» («Зібрання міріад листків»). У двадцяти сувоях міститься чотири з половиною тисячі пісень, створених майже п'ятьмастами авторами. З цих віршів третина містить назви квітів, трав, дерев, водоростей, комишів і т. ін., згадується бли­зько вісімдесяти представників тваринного світу.

Сайгьо (1118-1190 рр.). Це його чернече ім'я (спра­вжнє — Сато Норикійо). Ім'я «Сайгьо» означає «той, що іде на захід». Ще молодою людиною він, родом військовий дворянин, залишив службу при імператор­ському дворі і став мандрівним монахом. Побував у віддалених землях, жив у багатьох монастирях. Писав танка, у яких оспівував природу, кохання, засуджував війни і вбивства, що було рідкістю в цю епоху усобиць. Його вірші прості і йдуть від усього серця.

1. Туман на поле,

Где молодые травы собирают,

До чего он печален!

Словно прячется юность моя

Там, вдали, за его завесой.

2. Соловьи на ветвях

Плачут, не просыхая,

Под весенним дождем.

Капли в чаще бамбука...

Может быть, слезы?

 

. А «провідним» поетом став Мацуо Басьо (теж мандрівний монах).

Студент: Біографія Мацуо Басьо (1644-1694).

Багато художників з любов'ю малювали поета-мандрівника, і сам Басьо умів, як ніхто інший, подивити­ся на себе гірким поглядом зі сторони.

Странник — это слово

Стало именем моим.

Долгий путь осенний...

Ось, спираючись на палицю, прямує він гірською дорогою в осінню сльоту. Обшарпаний халат із міцного, вкритого лаком паперу, плащ із очерету, солом'яні сандалії погано захищають від холоду і дощу. Але поет знаходить у собі сили посміхнутися:

Холод пробрал в пути. У птичьего пугала, что ли, В долг попросить рукава?

В невеликій дорожній торбині зберігається найсуттєвіше: флейта, дві-три улюблені книги, вірші. Голов прикриває великий, як парасоля, капелюх, сплетені із кипарисової стружки. Ніби вусики плюща, в'ють по його крисах візерунки: дорожні записи, вірші.

Ніякі дорожні труднощі не могли зупинити Басьо він трусився в сідлі взимку, коли тінь його «крижаніла на спині в коня»; ішов пішки з кручі на кручу розпалі літньої спеки; ночував, де доведеться, — і н подушці з трави, в гірському храмі, на непривітному заїжджому дворі. Траплялося йому відпочивати на гребені гірського перевалу «за далекою далечінню хмар» «Жайворонки ширяли в нього під ногами, а до кінця шляху залишалося ще півнеба».

Дорожні враження служили будівельним матеріалом для його творчості. Після кожної з його мандрівок з'являлася збірка віршів — нова віха в історії японської поезії. Дорожні щоденники Басьо у віршах і проз належать до найнезвичайніших пам'яток японської літератури.

Мацуо Басьо народився в 1644 році в сім'ї небагатого самурая. Провінція Іта, батьківщина майбутньо­го поета, була розташована в самій колисці давньої японської культури, в центрі острова Хонсю. Багато місць тут були відомі своєю красою. Рідні поета були людьми освіченими, що означало перш за все знання китайських класиків. І батько, і старший брат заробляли на життя викладанням каліграфії. Такі мирні професії в той час, після закінчення громадянських війн і усобиць, були долею багатьох самураїв (воїнів).

Басьо було 28 років, коли він, всупереч умовлян­ням рідних, залишив службу у місцевого феодала і, сповнений честолюбних надій, вирушив до столиці Едо зі збіркою своїх віршів.

Життя Басьо в Едо склалося важко. Він став учителем поезії. Але його молоді студенти були багаті тільки талантом. Лише один із них, син заможного рибника, знайшов спосіб по-справжньому допомогти поетові: він умовив свого батька подарувати Басьо маленьку хатинку — сторожку біля невеличкого ставка. У віршах поет любив змальовувати убогу бананову хатинку (Ба-сьо-ан), яку він так назвав тому, що посадив біля неї саджанці бананової пальми. Поет прийняв псевдонім «Той, що живе в банановій хатині». А потім став підписувати свої вірші просто Басьо (бананове дерево). Басьо надзвичайно вимогливо ставився до своєї творчості. «Та людина, яка за все своє життя створила три-п'ять прекрасних віршів, — справжній поет. Той же, хто створив десять, — чудовий майстер», — сказав Басьо одному із своїх студентів. Улюбленим поетом Басьо був Сайго.

Помер Мацуо Басьо в 1694 році,

Хокку: Мацуо Басьо.

Російською мовою.    Українською мовою.

 

1. Старый пруд затих.    Озеро старе.

Прыгнула лягушка.    Жаби плигнули, і плеск

Слышен тихий всплеск.    В тиші пролунав.

   В. Маркова     Омелян Максикевич

       Старий ставок!

       Жабка стрибне—

       Сплеск пролунає.

Г. Турков

2. На голой ветке

 Ворон сидит одиноко.

Осенний вечер.

3. Уродливый ворон—

И он прекрасен на первом снегу

В зимнее утро!

4. Есть особая прелесть

В этих бурей измятых,

Сломанных хризантемах.

5. И осенью хочется жить

Этой бабочке; пьет торопливо

.! С хризантемы росу. 

V.  Закріплення набутих знань.

Прийом "мозковий штурм".

•                               1.Як ви думаєте, які причино того, що японці є найздоровішою нацією?

Всі продукти в магазинах найсвіжіші. У їжу вживають багато морепродуктів. За даними Міністерства охорони здоров'я Японії, довгожительство японців пояснюється дуже низьким рівнем захворюваності на атеросклероз (це причина смерті номер один у світі, викликає інфаркт та інсульт). Дослідження показали, що рятує від цієї хвороби саме свіжа риба

2Японці, як ніякий інший народ у світі знають і розуміють, наскільки крихким є життя. У пам'яті ще залишилися атомні бомбардування Хіросіми і Нагасакі. Японці цінують життя і бережуть природу; ліси, річки, тварин, птахів. Народ невіддільний від природи.

 

3У відношеннях один до одного панує доброзичливість. (Позитивні емоції надають позитивний вплив на здоров'я людини).

 

4Звичка ходити. Колись у країні було проголошено гасло: "Десять кроків у день заради здоров'я", який став життєвим правилом для кожного японця.

 

1.Прийом «Бліц-турнір»

·        99 % населення Японії складають ….

·        ім’я богині сонця, від якої пішла японська нація….

·        релігія, що прийшла в Японію з Індії…

·        як японці називають свою країну?....·       

·        мистецтво вирощування карликових дерев…

·        на якому острові знаходиться столиця…

·       

 

 

VI. Підведення підсумків заняття.

 Тепер давайте визначимо характерні особливості японської поезії.

1. Глибина змісту.

2. Підтекст.

3. Лаконічність.

4. Єдність людини і природи.

5. Відсутність рим.

6. Експромт.

7. Музикальність.

8. Спадкоємність традицій.

Чи розкрили ми тему нашого уроку? Як? (Довели що в основі японської культури лежить культ краси).

 Заключне слово викладача

Японці говорять: «Зустріч – це початок розлуки». Завершується і наш урок. Але нехай з нами залишається Краса, вміння бачити її поруч і завжди.

А на згадку про сьогоднішній урок я хочу подарувати вам гілочку сосни, це теж символ Японії, а на ній – мій власний вірш в японському стилі, це мої вам побажання:

Природа – краса.

Треба вчитися в неї,

Любити її .

Виставлення оцінок.

 

VII. Домашнє завдання. 

  Знайти і записати  в зошити термін постмодернізм.