Урок- проект." Рослини - символи України."

Катела Алла Миколаївна , вчитель початкових класів вищої категорії, Краснополянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Тема: Рослини – символи України ( проект  з природознавства)2 клас

Анотація: на цьому уроці діти дізнаються про рослини символи нашої держави, про шанобливе ставлення народу  до рослин – символів. Це сприятиме формуванню почуття національної свідомості молодших школярів. Також учні вчаться самоорганізовуватися, працювати в групах, виховуємо соціокультурну особистість. Це урок захист проекту, над яким діти працювали деякий час. Серед видів і форм роботи використовувались групова робота, презентація своєї роботи, інтерактивна вправа «Мікрофон», « Незакінчене речення»,  гра з віночком. Під час підготовки до уроку  - захисту неодноразово використовувалися між предметні зв’язки: на уроках літературного читання добирала тексти пов’язані з рослинами - символами України, на уроках мови  писали диктанти, списування,  на уроках образотворчого мистецтва та трудового навчання робили вироби та малювали. Діти самостійно шукали інформацію у бібліотеці, деякий матеріал запропонувала їм я, користувалися інтернет – ресурсами. Уроки – проекти необхідно використовувати у навчанні для того, щоб діти самі могли шукати потрібну інформацію, вони вчаться слухати один одного, працювати разом, робити висновки, аналізувати, ділитися своїми думками, збагачують свій словниковий запас. Під час уроку перед учнями було поставлено проблемне питання: Які рослини – символи є у нашій країні? Далі визначили за яким планом працювали групи, а після кожна група «пошуковці», «літератори», «митці», «народознавці» презентували свою роботу. Наприкінці уроку був підведений підсумок за допомогою інтерактивної вправи та зроблені висновки: усі учні класу брали активну участь у пошуках матеріалу, опрацювали багато книжок, у яких вибрали головне, розвивали навички роботи в групі, вчилися виступати перед аудиторією, висловлювали свої думки. Діти творчо підійшли до оформлення проекту.

Мета проекту: Збагачувати знання учнів про рослинний світ  рідного краю;формувати поняття про рослини-символи України;удосконалювати навички усного і писемного мовлення;розвивати пізнавальну активність;виховувати  пошану до народних символів нашої держави;сприяти формуванню почуття національної свідомості молодших школярів;допомогти дітям у розкритті себе як творчої особистості;учити дітей само організовуватися, працювати в групах; виховувати соціокультурну особистість.

Паспорт проекту

Тип проекту

- навчальний;

- міжпредметний (природознавство, літературне читання,українська мова трудове навчання, образотворче мистецтво);

- груповий

- середньотривалий.

Напрямки:

• Жива природа
• Охорона природи

Етапи проекту

Етап 1. Організаційний

Визначення теми і завдань

У чому полягає задум?

Дізнатися якомога більше про рослини – символи, провести спостереження у природі за ними.

Для чого це потрібно?

Виховувати любов до природи, до рідного краю,  заохочувати до охорони рослин.

Завдання групам

Етап 2. Підготовчий

Учитель і учні обмінюються інформацією. Обговорення того, якими знаннями з обраної теми володіють і про що хочуть дізнатися. Проводяться екскурсії. Складання ключових запитань з теми, на які вони шукають відповіді.

Картка підказка «Рослини – символи  навколо нас»

1. Рослини – символи.

2. Художнє слово про рослини – символи.

3. Рослини – символи  очима митців.

4. Звичаї та традиції українського народу.

Етап 3. Проектна робота

Виконання отриманого завдання.

Етап 4. Оформлювальний

Оформлення презентації.

Етап 5. Презентація

Розповідь про свою роботу, презентація та захист проекту.

Етап 6. Підбиття підсумків

Дається оцінка учасникам проекту, висловлюються побажання на майбутнє.

Очікувані результати: учень має уявлення про необхідність охорони рослин, про рослини – символи України, наводить приклади назв рослин та їх символічне значення, обґрунтовує власну відповідальність за збереження звичаїв та традицій українського народу.

Обладнання: зібраний матеріал для презентації, комп’ютер, галерея виробів, малюнків, пісенний матеріал, ілюстрації картин, віночок.

        Тип уроку : захист проектів.

                            Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Оголошення теми і мети уроку.

Учитель. Рослини – це неоцінений дар природи. Історія людей з давніх – давен пов’язана з ними. Рослини годують, одягають, зігрівають, лікують, рятують. Вони ростуть усюди на Землі, де є потрібні умови для їхнього життя.

      дерева                            Рослини

кущі

                трави   Квіти           кімнатні   символи

Учитель. Кожна людина завжди з великою любов‘ю і душевним трепетом згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, де живуть мама і тато, бабуся і дідусь, сестри і брати. І якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас вийде велика держава Україна. Україна – наша земля, рідний край. Наша країна з багатовіковою  історією, мальовничою природою,чарівною піснею і мудрими талановитими людьми. Звичайно, у кожного народу є свої улюблені  рослини. Мак, калина, барвінок, волошки-невіддільні від українського народу.Народні символи – це те, що найбільше любить і шанує народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку країну йде мова.

Ми з вами вирішили дослідити, які рослини символи є у нашій країні, поповнити знання про національні надбання, духовну окрасу народу, навчитися захоплюватися красою й мудрістю природи, виховувати почуття гордості за духовне багатство українців.

ІІІ. Робота над темою

На початку роботи був складений план, за яким ви працювали в групах.

1. Рослини – символи.(група «пошуковці»)

 2. Художнє слово про рослини – символи.(група «літератори»)

3. Рослини – символи  очима митців.»(група «митці»)

4. Звичаї та традиції українського народу. (група «народознавці»)

ІV. Захист проектів

1. Виступ групи «Пошуковці»

Учень 1.

Мак - символ безконечності й незчисленності зоряного світу, Всесвіту, і, водночас, сну і забуття. Макова голівка - символ заспокоєння. Мак освячують двічі на рік - на Маковея і на Спаса, в серпні. Він настільки значимий, що традиційно входить до складу куті.

Мак має силу і вплив, якщо не розпилюється. Окрема макова квітка не приваблює, а від всіяного маковим цвітом лану не можна відірвати очей. Одна макова зернина нічого не варта, а жменя маку - і куті смаку додає, і пирога з неї можна зробити.

Тож мак стверджує, що і дрібненьке та маленьке, якщо воно в єдності та в спільноті, має велику силу.

Окрім цього, мак символізує красу, молодість та їх скороминущість: натяк на це дають макові пелюстки, які швидко і навіть легко обсипаються. Вінок із червоних маків-то вираз дівочої цноти і чистоти, які такі ж легко ранимі та вразливі, як і маків цвіт.

Має мак і магічну силу, спрямовану проти усякого зла - і проти відьми, і проти наврочення, і на виклик дощу, і на врожай...

Учень 2.

Калина - дерево українського роду. Ягоди калини червоні, що символізує безсмертя роду. Дуб і калина - символи краси і сили, але сили незвичайної, краси надзвичайною.

Калина — символ життя, крові, вогню. Деякі дослідники пов'язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Калина часто відіграє роль світового древа, на вершечку якого птахи їдять ягоди і приносять людям вісті, іноді з потойбіччя. Та й саме древо пов'язує світ мертвих зі світом живих. Калина символізує материнство: кущ — сама мати; цвіт, ягідки — діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного. Калина — український символ позачасового єднання народу: живих з тими, що відійшли в потойбіччя і тими, котрі ще чекають на своє народження. Калина уособлює й саму Україну.

Учень 3.

Соняшник - символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту. Він - чи не найсильніший серед квітів, що знайшов своє місце під Сонцем, бо постійно орієнтується на небесне Світило - повертає за ним свою схожу на Сонце голову. Тож Сонце його не засліплює, а це означає, що він не  боїться осліпнути від успіхів чи досягнень.

 Соняшник символізує Батьківщину: як соняшник повертає за Сонцем свою голову, так і людина думкою, словом і ділом звернена до своєї Вітчизни. Як Сонце для соняшника - єдиний і незамінний орієнтир, так і для людини Батьківщина - єдина і найвища цінність.

             Учень 4.

Волошки - це символ ніжної та тонкої душевної краси, праведності і  святості, душевної  чистоти, скромності і привітності.

Волошки - це символ святості, чистоти, привітності та чемності, хлоп’ячої краси й добра. Волошки – запашна лікувальна трава із синіми квітами, сильним стійким запахом. Колись селяни розводили їх поблизу своїх осель. Волошки мали широке ритуальне застосування – їх клали за ікони, прикрашали хрести в церквах, святили на Маковія (14 серпня), на Спаса (19 серпня). На Трійцю із волошок плели обрядові вінки. На думку етнографів, сакралізація цієї рослини пов’язана з легендами про знайдення хреста Господнього. На місці, де євреї сховали хрест Спасителя, виросла пахуча й цілюща трава, яку в Україні назвали «волошки». За іншою легендою, рослина одержала назву «від імені святого Василя Великого, який начебто за життя дуже полюбляв квіти й зелень і завжди прикрашав ними свою оселю». Вінки з освячених волошок одягали на голову померлим дівчатам, також ці квіти клали в труну. Волошки інколи були атрибутом весільної обрядовості, ними кропили молодих, із них робили купіль для дітей при хворобах. Також вони символізують святість, чистоту, красу коханої.

           Учень 5.

Барвінок - це символ радісної життєвої сили, вічності, провісника весни та емблема викривальних сил, невмирущої пам’яті, незайманості. Барвінок, як й інші ранні квіти, вважали провісником весни. Його блискучо-зелене тверде листя не гине ні влітку від спеки, ні зимою від холоду, морозу і снігу. Він став символом радісної життєвої сили, вічності і був перенесений із лісу в сади біля людських осель. Барвінок тулили до всього, що потребувало вічності, краси, життєстійкості (наприклад, народженій дитині до свічки, щоб життя було дов гим і щасливим, до свічок весільних, щоб любов наречених була нев’янучою, до весільного калача, щоб людські серця до молодят горнулися). Барвінок на могилах знаменує невмирущу вічну пам’ять про покійних. Тому один із видів барвінку (барвінок малий) українці називають хрещатим барвінком, а в Альпах його нарекли фіалкою мерців. До весілля наречена брала на свій вінок барвінок із родинних могил, щоб шлюб міцно оберігався. Дівчині, яка починала дівувати, мати давала в пазуху барвінку з найдавнішої родової могили, щоб оберігав її долю, дівочу честь, цноту. Барвінок, разом із ягодами калини, – це символ дівоцтва, незайманості. Також барвінок є емблемою викривальних сил. Він допомагає викривати чаклунів. Якщо почепити вінок із барвінку над вхідними дверима, тоді й чаклунку видно, вірили у народі.

            Учень 6.

Верба - універсальний символ Прадерева життя, а Великодна верба- його живий вираз. Уособлення працездатності й родючої сили. Вона - образ весни, Батьківщини, України і, разом з цим, жіночого смутку та вдівства.

Виражає меланхолійну красу. Своєрідно приваблива, навіть по-особливому таємнича, несе в собі поклик до бажань, які не завжди можна визначити і пояснити.

Дуже жадібна до Сонця і води, до тепла і вологи, які є основою життєдіяльності. А тому надзвичайно живуча: вона може вирости, як кажуть, із звичайного вербового кілка, вбитого в сиру землю.

Разом з тим, верба беззахисна і вразлива, якщо опиниться не в своєму середовищі - холодному і сухому.

Через це схильна до страждань від життєвих негараздів, особливо від душевних, адже холод чи тепло - це від душі. Страждає і від невдоволення тілесного, адже м'яка волога і жорстка сухість приходять через чуття...

На вербі лежить прокляття, бо з неї були виготовлені цвяхи, якими скріплений хрест, що на ньому розіп'яли Ісуса Христа.

Тож верба — символ багатозначний: її негативна роль у розп'ятті Сина Божого викликає невдоволення; з іншого боку, її невибагливість викликає пошану...

2. Виступ групи «Літератори»

Учень 1. Загадки.

Цвіте синьо, лист зелений, гай він прикрашає.

Хоч мороз усе побив – його не займає. (Барвінок)

Сині очка розсипало небо у пшениці.  (Волошки)

Серед пшеничного поля – тичка,

а на тичці – півень у червонім ковпаку.   (Мак)

Лист зелений не пропав,

а під снігом задрімав,

щоб у синю сукенчину

одягнуть весняну днину. (Барвінок)

У погожу літню днину

він на варті біля тину,

круглолицій та пригожий,

і до сонця дуже схожий. (Соняшник)

Проливала дрібні сьози

Молода дівиця.

Полоскала довгі коси

У чистій водиці. (Верба)

Як прийде весна в садочок –

До лиця білий віночок,

Ну а восени цій кралі

Приглянулися коралі. (Калина)

Учень 2.Вірші

Катерина Перелісна «Верба»

Тане сніг, течуть струмки,

Ожива травичка,

І до сонця гілочки

Простяга вербичка.

І м'якенькі, як пушок,

Ніжні, як шовкові,

Ясно дивляться з гілок

Котики вербові.

«Калинонька» Марія Познанська 
Ось калина над водою 

Віти стеле по воді. 

Хто це щедрою рукою 

Їй намистечко надів? 

Червонясте променисте, 

Розцвітає, як вогні. 

Дай хоч трошечки намиста, 

Калинонько і мені. 
 

«Барвінок цвів і зеленів..."  Тарас Шевченко

Барвінок  цвів  і  зеленів,  
Слався,  розстилався;  
Та  недосвіт  перед  світом  
В  садочок  укрався.  

Потоптав  веселі  квіти,  
Побив...  Поморозив...  
Шкода  того  барвіночка  
Й  недосвіта  шкода!  

«Мак» Л.Забашта

Зацвітає мак, мак,

Станьте дітки так, так..

Маки, маки, маківоньки,

Червонії голівоньки.

Визріває мак, мак,

Станьте дітки так, так…

Маки, маки, маківоньки,

Золотії голівоньки.

«Соняшник» Т.Артем΄єва

Важку голову схилив,

Золотим картузом вкрив.

Як дідок ,собі куняє,

Бо вже літечко минає.

Налились його зернята,

Вже темніють оченята,

Незабаром прийде час –

Він запросить в гості нас.

Як дорослі, так і діти.

Будуть сонях теребити.

Ой які смачні зернята,

Покуштуйте їх, малята.

Учень 3. Легенди

Легенда про волошки

Якось у полі хлопець Васильок косив жито. Саме тоді там бавились русалки. Одній дуже припав до вподоби Васильок. Зачарувала вона хлопця – він пішов за русалкою. Русалка не захотіла відпускати хлопця, не забажала розлучатися з ним. От і надумала обернути Василька на гарну польову квітку, що синім кольором нагадувала синь води. Відтоді щороку літньої пори, коли зацвітають сині волошки, в житах бавляться русалки, плетуть з цих гарних квіток віночки і прикрашають ними свої голівки.

Учень 4.

Легенда про вербу та калину

Жили колись в одному селі мати Вербена та її дочка Калина. Мудра й мила зростала дівчинка – мало хто вже таких діток пам’ятає. А до того ж чарівниця вона була: всі трави із землі піднімала, пташок лікувала, дерева від хвороб рятувала. Не було дитини вродливішої і добрішої душею. Та довідались про чарівницю Калину вороги. Вирішили її згубити, щоб землю українську багату завоювати, хворості і зло на людей напустити. 
День був ясний, мов золотом гаптований, коли пішла дівчинка коси травами розчісувати, горобчиків годувати, льон, дощем прибитий із землі піднімати. Довго ходила Калина, стомилася, до криниці прибилася. Схилилася над нею, у жменю води взяла і краплиночку пташці дала. Аж раптом почула рідний неньчин голос із здаля: «Калино, Калино, не пий водиці…» Дівчина дуже хотіла пити й не звернула на це увагу. Та тільки-но перші краплі до губ піднесла, пташина маленька крилом їх знесла. Вдруге воду до губ піднесла – і навік деревом – калиною над водою зросла…
Бігла мати. Плакала. Шукала, та вже доньки любої не застала. Натомість гарне і пишне деревце стояло, сльозинки-намистинки сіяло. Схилилася мати над криницею, затулила серцем ту воду-кровицю і проросла над нею вербицею Минуло від тоді багато років, та матуся-верба все оберігає водні джерела, аби люди ніколи не зазнали лихих чарів.
Не ламай калину –
Образиш дівчину.
Не рубай вербу –
Накличеш біду.

Учень 5. Пісні

Пісень про рослини символи дуже багато. Та багато їх склав народ . Ось декілька з них:

“Ой, у лузі калина стояла”

«Ой вербо, вербо, чом ти похилилась».

“Ой, є в лісі калина”

“Зацвіла в долині”

“Маки червоні”

А одну з них я хочу, щоб ви послухали.

«Соняшник»

Соняшнику, милий друже,

У танок до нас ставай,

І веселу літню пісню

З нами гучно заспівай.

Заспівай про Батьківщину,

Про чудовий рідний край.

Нашу любу Україну

Разом з сонечком вітай.

Приспів:

Соняшник, соняшник

Дивиться в віконечко.

Соняшник, соняшник.

Сам як ясне сонечко. | (2)

Соняшнику, не журися,

Ціле літечко цвіти,

І підказуй любим дітям,

Як до сонечка ідти.

Соняшнику, смійся разом,

Бачиш дивосвіт навкруг.

І нехай тебе не зрадять -

Сонечко - мій вірний друг.

Приспів.

3. Виступ групи «Митці»

Учень

Українці відтворюють рослини  символи у вишивці, у розпису посуду, в кованих виробах, у різьбленні, в прикрашенні житла, у розписах печі в хатах, гончарних виробах, у писанках, у написанні картин.

(Демонстрація ілюстрацій, підібраних учнями та виставка виробів та малюнків зроблених дітьми.)

4. Виступ групи «Народознавці»

Учень 1.

На світі білому народів так багато,

У всіх традиції і звичаї свої.

І танці різні, рідна пісня, й свято,

Поля і ріки, і ліси, й гаї.

А ми – народ великий і прадавній,

На цій землі – багато тисяч літ

Живемо. Й рід наш миром славний,

Ми працювати ідемо в світ.

Учень 2.

Споконвіку шанують в Україні квіти. Нема жодної української хати, біля якої дбайливі руки господині не влаштували б яскравих квіткових острівців. Вони милують око, ніжно хвилюють душу, міцно прив’язують наші серця до рідної домівки.

Особливу увагу приділяли вербі під час вербної неділі. Традиційно в суботу хлопчики заготовляли вербові гілочки й приносили до церкви. У неділю священик у церкві освячував їх, і люди несли ці гілочки додому. Повернувшись з церкви, батьки символічно «били дітей», рідних і знайомих свяченими  прутиками промовляючи:

Не я б'ю — верба б'є, 
За тиждень — Великдень, 
Будь дужий, як вода, 
А багатий, як земля!

Наші предки обожнювали квіти. Квіти  - постійні супутники нашого життя. Вони на клумбах, у кімнаті, на газонах. Вони на вишиваних рушниках, скатерках. Ними розмальовують печі, стіни осель. А ще квіти є на нашому національному одязі, символізуючи доброту, щирість душі. Квіти на рукавах

сорочки оберігають від хвороби, злого ока. Та особливим оберегом в Україні завжди був і є вінок. Це не просто краса, а «знахар душі». Бо в ньому є чарівна сила, що біль знімає, силу береже.

Конкурс «Найрозумніший»

• А чи добре Ви знаєте українські народні пісні? Перевіримо та визначимо найкмітливішого та найрозумнішого.

Ти казала: «В понеділок 
Підем разом по 
Я прийшов – тебе нема,
Підманула, підвела; 

На долині туман,
На долині туман упав.
 червоний в росі,
 червоний в росі скупав;

Червону 
Не шукай вечорами
Ти у мене єдина,
Тiльки ти, повiр;

Цвіте , цвіте ,
Та й цвіт опадає,
Хто в любові не знається – 
Той горя не знає;

Пригадаю ті , сині квіти,
Як волосся твоє ніжно пестив вітер,
Як за обрій п’яну ніч тверезить ранок, ніжний ранок....
Все минуло, промайнуло, мов в тумані;

Як на ті  погляну,
Бачу матір стареньку.
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька;

Всюди буйно квітне  , 
Мов до шлюбу вбралася ,
Вівчаря в садочку, 
В тихому куточку
Жде дівчина, жде;

А  цвіте синьо-синьо,
А мати жде додому сина;

Коли прийшло до нас чарівне літо,
 зацвітали у саду,
І я тебе зустрів неначе квітку,
Красиву і веселу й молоду!;

Край долини – , ;
Край широкий – ,  –
 чистий, головистий;
Головочки, як ріпочки,
Молодії молодички
Завивали головочки.

Вчитель: «Гра з віночком»

«Ти лети, лети віночку,

Швидше, швидше по руках,

А кому він попаде –

Той мерщій в танок піде!»

V. Підсумок

1. Врави «Мікрофон»,« Незакінчене   речення»

• Мені запам’яталось…
• Сьогодні я дізнався…
• Символами України є…
• Можу поділитися інформацією про…

2. Слово вчителя.

Ми українці всі, живемо в Україні,

В красі казковій, що земля несе.

Тож про Вітчизну – матір знати ми повинні

І про народ, його культуру все.

VI. Оцінювання.

Висновки

Усі учні класу брали активну участь у пошуках матеріалу, опрацювали багато книжок, у яких вибрали головне, розвивали навички роботи в групі, вчилися виступати перед аудиторією, висловлювали свої думки.

Діти творчо підійшли до оформлення проекту.

Використані джерела

1. Воропай О. Звичаї нашого народу (I, II т.). – К., 1991.
2. Кудіна Л.М.Від роду до роду. Народознавство. – Харків: Торсінг, 2002.
3. Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості. – К., 1989.
4. Кондратюк А. З вишневого саду. – К., 1991.
5. Крищук М. Читанка з народознавства. – Тернопіль, 1992.
6. Лупа О. М. Урок читання в 2 класі. Калина — символ України // Початкове навчання та виховання. — 2006. — № 25-27 (101-103).
7. Лозко Г. Українське народознавство. – К., 1994.
8. Скуратівський В. Берегиня. – К., 1987.
9. Веб – ресурс www.ukrtvory.com.ua Бібліотека школяра.
10. Інтернет – ресурси  https://sites.google.com/site/donoenc/home/konferenciie/internet-viktorini-znaj-lubi-berezi