Урок -зустріч із поетесою

Сценарій зустрічі з поетесою Антоніною Петрівною Царук

    Даний захід організовується з метою залучення дітей до української поезії, пропаганди художніми засобами літературної спадщини Кіровоградщини і створення умов для виховання в дітях, підлітках, молоді та їх батьків поваги до національної культури нашої країни.

  Спрямований на реалізацію наступних завдань:

- Підвищення мотивації учнів до читання і вивчення творчої спадщини поетів-земляків, а також до літературно-художньої творчості;

- Формування морально-світоглядних, в тому числі цивільно-патріотичних позицій навчання через звернення до кращих текстів сучасної української словесності;

  План проведення заходів:

I. Підготовка до зустрічі: заздалегідь підготовлена аудиторія, вітання поетеси.

II. Бесіда з поетесою, (виразне читання напам’ять віршів поетеси), витягів з авторських передмов і біографії, відповіді автора на питання учнів щодо основних напрямів творчості: вірші про природу, літературні нариси про малу батьківщину, про рідну мову, про інше, про місця, пов'язані з життям і творчістю поетеси), а також про нагороди.

III. Рефлексія: враження учнів від зустрічі з автором, від його віршів у формі малих жанрів прози і поезії.

IV. Висновок: читання ученицею 7-А класу Бабич Катею власного  вірша, присвяченого автору; квіти та добрі побажання гості: у відповідь слово поетеси; за традицією - колективне фото учасників зустрічі.
 

Ведуча: Доброго дня любі друзі! Запрошуємо вас сьогодні відвідати «чарівний світ  поезії,  сплетений з ніжності та турботи» - світ поезії Антоніни Петрівни Царук.

  Зверніть увагу на дошку. На ній розміщені збірки автора, які вона раніше подарувала нашій шкільній бібліотеці.

   Думаю, що всі присутні тут погодяться зі мною в тому, що нам неймовірно

пощастило, що  до нас завітала така талановита людина, як Антоніна Петрівна. Яка при всій неймовірній зайнятості знайшла годину для зустрічей з нами. 

   Царук Антоніна Петрівна народилася 9 травня 1961 року в смт. Компаніївка Кіровоградської області. Після закінчення Компаніївської середньої школи і філологічного відділення Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О.С. Пушкіна розпочала трудову діяльність у Кіровоградському машинобудівному технікумі. З 1983 р. працює в КІСМі, нині - Кіровоградському національному технічному університеті викладачем кафедри суспільних наук та документознавства. Аспірантка кафедри української літератури Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка. Коло наукових інтересів – поетика твору, літературне краєзнавство.

Член обласного літературного об'єднання «Степ». Член Національної спілки письменників України (2011).

Автор книг для дітей дошкільного, молодшого шкільного та середнього віку: «Онучечка-чомучечка» (2006), «Гостював у Літа Дощик» (2007), «Відважне мишеня» (2007), «Майже вчений» (2008), «Як Петрик стежину пас» (2009), «Проліскові дзвони» (2013), п'єси-казки «Земля Світлячків» (2008) за мотивами однойменної повісті-казки В. Близнеця. П'єса ставилася самодіяльними шкільними театрами ЗОШ №24 та №30 міста Кіровограда, брала участь у конкурсі «Степові джерела». Автор поетичної збірки «Мовчання бруньки» (2012).

    Провідною темою творчості Антоніни Царук є поезія для дітей. Перші шість книг створені для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, що дуже відповідально. Діти цього віку інтуїтивно відчувають надуманість, нещирість, фальш у думках і почуттях. В 2013 році Антоніна Царук представила на розсуд слухачів свою нову збірку «Мовчання бруньки». В ній розкривається широкий діапазон ліричного обдарування поетеси. Критики назвали її «дорослою» поезією – віршами для всіх. Це вірші, з яких постає своєрідний культ родини, сім`ї, в якій панують любов, злагода, ніжність. Вірші про батька, про матір, родинне тепло, в яких вона сама ще дитя. Поезія Антоніни Царук, як українська гарна пісня, — традиційна, не зіркова. На музику просяться не тільки ті тексти, які поетеса сама позначила словом “пісня”, чи ті, які вже покладені на ноти кіровоградськими композиторами, а й багато інших.

У своїх  віршах авторка щедро ділиться своїми спостереженнями та відкриттями з читачами. Тож,  послухаємо:

Діти читають вірші поетеси

__________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________
 

Виступ поетеси:

а) розповідь про себе;

б) читання власної поезії.

Діалог з поетесою:

• Шановна Антоніно Петрівно, в якому віці у Вас проснулася тяга до творчості?
• Ви так захоплено і уважно читаєте «Книгу життя», вмієте помічати ледь простежуються знаки присутності почуттів, бачите багатющу палітру фарб, переймаєтеся багатьма питаннями сьогодення. Чи можна цьому навчитися?
• Коли Вас запрошують на зустріч з читачами, які моменти спілкування з дітьми вам особливо запам’яталися?
• Чи продовжуєте Ви зараз свою творчу поетичну  роботу?
• Як Вам вдається так правдоподібно «домислювати» те, що приховано від людських очей?
• Які з ваших віршів є автобіографічним, або сюжет навіяний  спогадами Ваших близьких?
•  У Ваших віршів та збірок дуже красиві (поетичні) назви. Як вони народжуються?
• Даючи назву збірці «Мовчання бруньки»,  ви взяли назву одного з віршів, яке зайняло центральне місце в збірці, або в цій назві закладено ще більш глибокий сенс?
• Ваші вірші друкуються в журналах, в дитячих збірках. Звичайно ж, Ви отримуєте чимало відгуків. Які листи читачів виявилися найнесподіванішими і цікавими?
• Ви є викладачем кафедри суспільних наук та документознавства  Кіровоградському національному технічному університеті.  Аспірантка кафедри української літератури Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка. Скажіть, як Ви знаходите на вірші ще й  час?
• Ваш  талант ні у кого не викликає сумніву. У вас  багато перемог у конкурсах, нагород, дипломів ... Які з них Вам особливо дорогі?

Ведуча:

Читаючи поезію Антоніни Петрівни, починаєш добре розуміти, наскільки автор любить живе рідне слово, своїх близьких, свою рідну землю, природу, все навкруги.

Можна ще багато казати про Вашу творчість, тому що у кожної людини, небайдужої до родини, природи, мови, всього живого, вони незмінно викликають особисті спогади, переживання й асоціації. Але пора зупинитися і дати можливість читачеві відкрити для себе цього дивовижного автора, і я точно знаю, прочитавши одного разу вірші Антоніни Петрівни, захочеться їх перечитувати ще і ще. Вони дарують добро людям …

    На завершення зустрічі, учениця 7-А класу  Бабич Катерина написала вірш, який вона присвятила вашій творчості,  Антоніно Петрівна!

Ведуча: Шановна Антоніно Петрівно! Ми всі Вам дуже дякуємо за зустріч.

Завершується зустріч за традицією - колективним знімком автора і читачів.