УРОК 15.ОПТИМАЛЬНЕ СПІВВІДНОШЕННЯ ПРИРОДНИХ І ГОСПОДАРСЬКИХ УГІДЬ. ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ПРИРОДНИХ УГІДЬ. НОРМУВАННЯ АНТРОПОГЕННИХ НАВАНТАЖЕНЬ

УРОК 15

ТЕМА: ОПТИМАЛЬНЕ СПІВВІДНОШЕННЯ ПРИРОДНИХ

І ГОСПОДАРСЬКИХ УГІДЬ. ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ

ПРИРОДНИХ УГІДЬ. НОРМУВАННЯ АНТРОПОГЕННИХ НАВАНТАЖЕНЬ

Цілі уроку:

Навчальна: ознайомити учнів з оптимальним співвідношенням природних і господарських угідь, розглянути осо­бливості обґрунтування територіальної структури природних угідь і нормування антропогенних навантажень;

Розвиваюча: розвивати навички критичного і креативного мислення.

Виховна: виховувати любов до рідного краю.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням

природних територій з різним ступенем антропо­генного навантаження.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

Перевірка готовності групи до уроку

Діагностика емоційного стану учнів

II. Повторення домашнього завдання і актуалізація опорних знань

БЕСІДА

1. Чому треба зберігати біорізноманіття?
2. Які природоохоронні території є в Україні?
3. Чи відрізняються між собою природні й агроландшафти?
4. Що відбувається на першому етапі оптимізації?
5. Які функції ландшафту є пріоритетними під час проведення оптимізації?
6. Які завдання включає проблема оптимальної організації природного карка­
   су ландшафту?
7. Яку частину території України, на вашу думку, доцільно використовувати як агроландшафти?

III.Мотивація навчальної діяльності учнів

Повідомлення теми і мети уроку

ДЧЦМПЗ

IV. Вивчення нового матеріалу

ПОБУДОВА ІНФОСЛАЙДУ ДО ТЕМИ

УЧНЯМ ПРОПОНУЄТЬСЯ ЗРАЗОК ІНФОСЛАЙДУ, але це не стандарт, учні можуть самостійно вибрати форму, або запропонувати власну. В тексті виділено терміни, на які обов’язково слід звернути увагу і використати при  виконанні завдання. Роботу краще організувати за сінгапурською методикою: вища ефективність виконання завдання. Учнів завчасно слід попередити про форму роботи на уроці, так як їм буде необхідний відповідний папір і канцелярські приладдя. Однак, крім засвоєння нових знань, урок включає в себе ще і практичну роботу, то структуру уроку слід максимально спростити. 

Основним критерієм оптимального співвідношення сільськогосподарських угідь у ландшафтах є висока продуктивність агроценозів за мінімальних витрат матеріально-енергетичних ресурсів, попередження ерозійних процесів і забруд­нення ґрунтових і поверхневих вод продуктами ерозії.

Найбільш ефективно на формування екологічно сталих ландшафтів вплива­ють захисні лісосмуги, особливо сполучені з природними лісами. Вони покра­щують розподіл опадів на полях, зменшують поверхневий стік талих і зливових вод, сприяють зниженню інтенсивності водної ерозії та дефляції.

Крім лісових насаджень, для комплексної екологізації агроландшафтів ве­лике значення мають трав'янисті ценози (сіножаті, луки, пасовища). Чергу­вання розораних і нерозораних смуг або окремих ділянок дає змогу попередити ерозію ґрунту, покращити екологічний стан території.

Визначення оптимального співвідношення площ природних і господарських угідь

Оскільки основний негативний наслідок зведення лісів і розорання степів — інтенсифікація ерозійних процесів, необхідну лісистість («цілинність») тери­торії можна розрахувати, виходячи з кореляційної залежності між лісистістю й коефіцієнтом стоку. Визначивши значення коефіцієнта стоку, за якого лімі­тується ерозія (воно близьке до 10—15 %), отримаємо, що для досягнення та­ких значень стоку в степу лісистість має становити 10 % , а в лісостепу — 15 %. В. В. Докучаєв та П. О. Тутковський вважали, що в степу лісистість має станови­ти 10-20 %, а зараз лісистість степу України становить 2,0-2,8 %. Оптимальну лісистість можна орієнтовно визначити також за максимального за величиною приросту підземного стоку в складі водного балансу. З досвіду його визначен­ня видно, що в межах України величини оптимальної лісистості зменшуються з північного заходу та півночі на південний схід і південь від 39-40 до 16-17 %. Для зони мішаних лісів оптимальна лісистість становить 23-40 %, лісостепу — 17-23 %, степу — 15-17 %.

Мінімальний розмір біоцентру можна встановити з біоекологічної, фізико-географічної й агроекологічної точок зору. З біоекологічних позицій, опти­мальна площа біоцентру має бути такою, щоб забезпечувалось ефективне самовідтворення популяцій і гарантувалось їх існування протягом невизначено тривалого часу. За даними європейських ландшафтних екологів, для багатьох типів рослинності такою площею є 200 м². Цю величину орієнтовно можна при­йняти за мінімально необхідну площу окремого біоцентру. Проте стійкість по­пуляційної структури угруповань таких ареалів мала й завжди є високий ризик їх деградації.

IV. Практична робота

Тема роботи. Аналіз співвідношень природних і антропогенних угідь

своєї області, адміністративного району й порівняння їх з оптимальними

показниками

Мета роботи: провести аналіз співвідношень природних і антропогенних угідь своєї області, адміністративного району й порівняти їх з оптимальними показниками.

Обладнання й матеріали: картки для практичної роботи з даними щодо співвідношень природних і антропогенних угідь своєї області й адміністратив­ного району, таблиця або слайд презентації з указаними оптимальними спів­відношеннями природних і антропогенних угідь для певного регіону, робочий зошит.

Хід роботи

1. Використовуючи картку для практичної роботи, розглянути співвідношення природних і антропогенних угідь своєї області й визначити ступінь його відмінності від оптимальних показників для певного регіону.
2. Використовуючи картку для практичної роботи, розглянути співвідношен­ня природних і антропогенних угідь свого адміністративного району й ви­значити ступінь його відмінності від оптимальних показників для певного регіону.
3. Зробити висновки, в яких запропонувати можливі шляхи оптимізації спів­відношення природних і антропогенних угідь для певного регіону.

МАТЕРІАЛ ДО ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ

Землі Полтавщини

Розрізняють природний і антропогенний ландшафти. Природний ландшафт складається з природних, взаємодіючих між собою компонентів, що формується під впливом природних фізико-географічних процесів – ландшафтоутворюючих чинників. Антропогенний ландшафт складається з природних і змінених людиною компонентів, що взаємодіють між собою. Основними природними компонентами ландшафтів є гірські породи, повітря, вода, ґрунти, рослинність, тваринний світ. Антропогенними компонентами ландшафту є сільськогосподарські угіддя, меліоративні системи, населені пункти, лісонасадження, штучні водосховища, кар'єри, дороги тощо.

За даними Державного агентства земельних ресурсів за 2013 рік, площа

Полтавській області складає 2875 тис. га, з яких земель сільськогосподарсь-

кого призначення – 2244,4 тис. га або 78,1%, з них сільськогосподарських

угідь – 2166,5 тис. га, у тому числі ріллі – 1772,4 тис. га (81,81% при максимальній нормі – 80,97%), сіножатей – 161,5 тис. га, (7,45% що в межах норм), пасовищ – 208,8 тис. га( 9,64% при максимальній нормі9,27%),  багаторічних насаджень – 29 тис. га. (1,34% при мінімальній нормі 1,73%), понад 9%  - ліси і лісовкриті площі. Сільськогосподарська освоєність території області становить 75,9%, розораність – 61,2%, лісистість – 10,1 %.

Сільськогосподарські угіддя Полтавської області мають високий рівень розораності. Розораність сільськогосподарських угідь станом на 01.01.2014 року в

Полтавській області складає 82%. Такий високий рівень розораності сільсь-

когосподарських угідь в області, відмічається протягом усього досліджувано-

го періоду 2000-2013 років.

Визначено, що загальна структура посівних площ Полтавської області не відповідає оптимальним співвідношенням.

Протягом 2000-2013 років, площа сільськогосподарських угідь в Полтавській області скоротилась на 20 тис. га. Дане скорочення відбулось за рахунок збільшення площ лісів – на 14 тис. га, та забудованих земель –на 6,9 тис. га.

Разом з тим, площа ріллі зросла на 8,5 тис. га, а пасовищ на 17,9 тис.га.

Характерною рисою сільськогосподарських ландшафтів Полтавщини є переважання в ґрунтовому покриві родючих чорноземних ґрунтів (понад 90% ріллі).

Висока розораність територій (60%). Оптимальні ж значення цього показника для Полтавської області повинне бути в межах 35–40%. Отже, можна говорити, що резерви екстенсивного розвитку сільського господарства в області вичерпані, а також такі масштаби і рівень використання орної землі є екологічно небезпечним.
Польові ландшафти займають найбільші площі(1837,7 тис. га. (63,7 %). Лучно–пасовищні ландшафти  становлять 320 тис. га., відповідно сіножаті займають 5,2%, а пасовища 5,8 %. Садові ландшафти переважають на півдні області -займають 18,7 тис. га (0,6%) – це незначний показник для області.
Отже, у результаті інтенсивної діяльності людини у різній мірі деградовано 79% сільськогосподарських ландшафтів. Найбільші площі еродовані землі займають в північній частині краю (31–50% сільськогосподарських земель).
 

Лісогосподарський фонд Полтавської області складає 241,4 тис. га., у тому числі площа покрита лісом – 214,6 тис. га.. Полтавщина належить до малолісних і лісодефіцитних областей. Лісистість краю становить 8,04 % (з чагарниками і лісосмугами – 9,044%), а лісистість України становить 14,3%, світу – 29%. Інтенсивність сільськогосподарського освоєння природно–територіальних комплексів призвела до значного скорочення кількості лісів на Полтавщині. Більша частина області має лісистість менше 10%. Найбільш типовими лісогосподарськими ландшафтами області є сосняки (бори) та дубові ліси (діброви). Більше половини лісових насаджень створено штучно.
Переважають лісогосподарські ландшафти на півночі Полтавщини – займають тут 42,1% покритої лісом. Значно менше лісів у південні та південно–східній частині області, яка відноситься до перехідної від лісостепу до степної зони (21,8% лісопокритої площі)
 

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОН: Загальна площа земельного фонду в га - 102334,0( по області -2875068,0); с/г земель -70751,9 (2236122,5); ліси -12598,1(277206,2); забудови - 4113,2 (114779,1); відкриті землі і болота -2779,5(85810,8);  землі без рослин, або збіднені - 696,2 (12909,8); води - 11395,1 (148239,7). Один з районів, що має найбагатші грунти. найбільші площі лучно–пасовищних та садових ландшафтів. Знаходиться район у зоні лісостепу.

 

Співвідношення земель, за яким прийнято оцінювати екологічний стан

агроландшафту, в Полтавській області виглядає як 1:0,2:0,1 (рілля : сіножаті і

пасовища : ліси), при науково обґрунтованих 1:1,6:3,6, що свідчить про невід-

повідність та розбалансування агроландшафту.

V. Домашнє завдання: повторити вивчені теми підготуватись до р.к.р.

VI. Підсумок уроку