Урок "Австралія. Географічне положення. Дослідження та освоєння материка. Тектонічна будова, рельєф та корисні копалини.

                                                   Географія, 7 клас

Тема: Географічне положення Австралії. Дослідження та освоєння материка. Тектонічна будова, рельєф та корисні копалини.

Мета: сформувати в учнів знання про географічне положення Австралії, основні етапи відкриття й дослідження материка, основні форми рельєфу та корисні копалини;  продовжити розвивати практичні вміння та навички аналізу фізичної карти; закріпити вміння визначати географічні координати об’єктів; розвивати інтерес до вивчення теми, кмітливість, спостережливість, пам'ять; виховувати в учнів комуніка-тивні навички та допитливість у вивченні природи нашої планети.

Очікувані результати: учні називають характерні риси географічного положення материка, пояснюють особливості географічного положення материка, визначають географічне положення Австралії, називають етапи відкриття Австралії, визначають географічні координати крайніх точок Австралії, називають основні форми рельєфу та  корисні копалини Австралії, показують на карті географічну номенклатуру Австралії.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: фізична карта світу, фізична карта Австралії, атласи, наочний стенд «Материки», роздатковий матеріал, портрети дослідників.

Інтерактивні прийоми: «Лото», «Відстрочена загадка», «Асоціації», «Дивуй», «Крісло автора», «Пошук інформації», «Мікрофон».

                                                      Хід уроку.

І. Організаційна частина (привітання, фіксація відсутніх учнів, перевірка санітарного стану класного приміщення)

ІІ. Актуалізація  опорних   знань                                                                                 Прийом «Лото»                                                                                                 Кожен учень набирає по 5 карточок - лото із  зображенням  або написами гео-графічних об’єктів вивчених материків і правильно розміщує на материках.

 - Поверніть  географічні  об’єкти на  материк,  де вони   знаходяться  і не помиліться «адресою» їх розташування.

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Прийом «Відстрочена загадка»

Цей материк – як сиротина,

У самоті підставив спину

Тропічним променям рясним,

Тому й не зна холодних зим.

Бувають різні пустомелі,

А він, закутавшись в пустелі,

Дріма в полоні синіх хвиль,

Які пробігли сотні миль.

                            (С. Пальчевський)

- Материк, про який іде мова ми почнемо вивчати сьогодні на уроці.

Прийом «Дивуй»

Вчитель:  Це – унікальний і загадковий материк, бо все там навпаки  для нас: в січні - літо, дерева взимку скидають не листя, а кору, через пустелі без сокири не пройдеш. Багато птахів не мають крил, а звірі несуть яйця. Для австралійців північ - це спекотні морські пляжі, а для нас - холод.

•  Про який материк іде мова? (Австралія)

         Австралія -  (Australia, від латинського australis - південний) - материк, розташований у Південній півкулі.

Цифри і факти.  Площа материка – 7, 6 млн. кв. км. Найвища точка над рівнем моря – г. Костюшко, 2230 м. Середня висота над рівнем моря – 350 м. Найнижча точка над рівнем моря – рівень озера Єйр, -12 м. Довжина берегової лінії – 19, 7 тис. км. Найдовша річка – Дарлінг – притока Мюрею – 2740 м.

ІV. Вивчення нового матеріалу та формування опорних умінь і навичок

      Прийом «Асоціації»

      -З чим у вас асоціюється материк Австралія?

Учні   висловлюють власні думки та створюють ментальні карти.

  Робота з фізичною картою світу.

- Визначте, у яких півкулях відносно екватора розташована Австралія?

- Визначте, у яких півкулях відносно 0 меридіана розташована Австралія?

- Назвіть крайні точки материка.

- Визначте координати крайніх точок.

- Охарактеризуйте берегову лінію Австралії. Назвіть великі затоки, протоки, півострови, моря.

 - Порівняйте географічне положення Австралії, Африки та Південної Амери-ки. Які риси подібності?

Розповідь вчителя.

                           Загальні відомості про материк

      Простягається на 3200 км з півночі на південь від 10°41' пн.ш. (мис Йорк) до 39°11' пд. ш. (мис Південно-Східний) і на 4100 км із заходу на схід від 113°05' сх. д. (мис Стип-Пойнт) до 153°34' сх. д. (мис Байрон). Із заходу і півдня омивається Індійським океаном, зі сходу і півночі - морями Тихого океану: Тасмановим, Кораловим, Тиморським і Арафурським. Береги розчленовані слабко, великі затоки - Карпентарія на півночі і Велика Австралійська на півдні; єдиний великий півострів - Кейп-Йорк.

      Австралія - найменший з материків. Площа 7631,5 тис.кв. км (з островами Тасманія, Кенгуру, Мелвіл та ін. близько 7704,5 тис. кв.км). Острів Тасманія відділений від Австралії протокою Басса шириною 224 км. Уздовж східного узбережжя Австралії на 2300 км простягається Великий бар'єрний риф.

 Прийом «Крісло автора»

 Учні отримали випереджальні завдання і підготували повідомлення про історію відкриття та дослідження Австралії та презентують свої роботи,  зайнявши місце вчителя.

Історія відкриття та дослідження Австралії

Античні та середньовічні європейські равильнее створили гіпотезу про Південний материк який мав займати більшу частину Південної півкулі і врівноважувати рави суші Північної півкулі. Цей гіпотетичний материк в середньовіччя називали лат.Terra Australis incognita, тобто «Невідома Південна Земля». В ХІХ столітті ця назва, равиль без епітету «невідома» за пропозицією англійця М.Фліндерса закріпилася за Австралійським материком.

Звісно і до відкриття Австралії європейцями вона не рави повністю ізольованою від решти світу. Деякі племена аборигенів північної Австралії підтримували періодичні торгові равильнее папуасами Нової Гвінеї та малайцями. Так само здавна північна околиця континенту певно рави відома деяким індонезійським племенам. Деякі факти дозволяють стверджувати, що біля північно-західного узбережжя Австралії свого часу зупинялися (чи розбивалися) кораблі що прямували з Африки (найімовірніше з Мадагаскару) в напрямку Індонезійського архіпелагу.

                      Відкриття узбережжя

В 1526 португалець Ж. Мінезіш відкрив біля екватора північно-західний виступ Нової Гвінеї (півострів Вогелкоп). В 1544 іспанець І. Ретес пройшов вздовж усього північного узбережжя Нової Гвінеї (власне рави він дав їй цю назву), а в 1606 іспанець Л. Торрес пливучи від Нових Гебрид до Філіпін відкрив південний берег Нової Гвінеї. При цьому він пройшов через протоку, пізніше названу його іменем, між Австралією та Новою Гвінеєю, і таким чином довів, що остання є величезним островом. В Арафурському морі він помітив на південному-заході великі острови. Безсумнівно то був північний берег Австралії з прилеглими островами. Але відкриття Торреса було засекречене іспанцями.

 Усі інші значні відкриття берегів Австралії в 17 столітті здійснили голландські моряки тому її називали Новою Голландією. На берегах материка, майже безлюдних та переважно пустельних вони не заснували жодного поселення. В 1606 В. Янсзон пройшов уздовж південного берегу Нової Гвінеї не помітивши західний вхід в Торресову протоку і відкрив західний берег півострова Кейп-Йорк до 14 градуса південної широти. Узбережжя Західної Австралії відкрили:

     в 1616р.  Д. Хартог — ділянку між 23 та 27 градусами південної широти;

     в 1619р. Ф. Хаутман і Я. Едел - ділянку між 27 і 33 градусами пд. широти;

    в 1622р. команда корабля «Льовін» — південно-західний півострів Австралії між 33 та 35 градусами південної широти;

  в 1628р.  Г. Де Витт або П. Нейтс - ділянку між 20 і 23 градусами пд.ш.

    В 1627р.  Нейтс відкрив на півдні Австралії частину узбережжя між 116 та 133 градусами східної довготи що прилягає до Великої Австралійської затоки. Біля Арафурського моря Я. Карстенс простежив в 1623 році північний берег півострова Арнемленд і берег півострова Кейп-Йорк між 14 и 17 градусами південної широти. Частину Арафурського моря між ними він назвав затокою Карпентарія. Однак північні береги Австралії були вивчені недостатньо, а східний та південно-східний береги були зовсім невідомі. Нова Голландія здавалася величезним північно-західним виступом Південного материка до 1642 року коли А. Тасман обігнув її з півдня слідуючи від острова Маврикія через західну Океанію до Яви. 24 листопада 1642 він відкрив біля 42 градуса південної широти Землю Ван-Дімена, яку прийняв за частину Нової Голландії. Слідуючи з 5 грудня далі на Схід він відкрив 13 грудня Нову Зеландію і пройшов вздовж її західного узбережжя аж до північного краю, але прийняв її за півострів Південного материка. В 1644 він пройшов вздовж берегів затоки Карпентарія, обігну півострів Арнемленд і дійшовши до 24 градуса південної широти завершив в основному відкриття північного та північно-західного узбережжя Австралії. Фактично Тасман довів, що усі землі відкриті голландцями між затокою Карпентарія і Великою Австралійською затокою є частинами єдиного материка.

Англієць Джеймс Кук в 1769-1770 довів, що Нова Зеландія складається з двох островів. Звідти він пішов на захід і 19 квітня досяг Австралії біля 38 градуса південної широти. Рухаючись в квітні-серпні на північ він відкрив усе східне узбережжя Австралії, назвав його Новим Південним Уельсом та оголосив англійським володінням. Від північного краю східного узбережжя Кук повернув на захід і вдруге відкрив Торресову протоку. В 1788 флотилія під орудою капітана А. Філіпа привезла в Новий Південний Уельс велику равил ув'язнених. В затоці Порт Джексон (34 градус південної широти) Філіп заснував перше європейське поселення в Америці, майбутній Сідней. В 1792 французька експедиція Ж. Д'Антркасто пройшла вздовж Західної та Південної Австралії, а в 1793 відкрила на півночі острови Д'Антркасто і східне узбережжя Нової Гвінеї. В 1798-1799 роках англійці Дж. Басс та М. Фліндерс відкрили затоку Басса, яка відокремлює материк від землі Ван-Дімена, обійшли її навкруги і назвали островом Тасманія. В 1801француз Н.Боден відкрив півострів Перон на заході, затоку Жозеф-Бонапарт на півночі, а в 1801 острів Кенгуру на південному-сході. Там його застав який в 1801-1802 відкрив на півдні затоки Спенсера і Сент-Вінсент, розділені півостровом Йорк. В 1802-1803 Фліндерс обійшов навколо усієї Австралії при цьому відкрив Великий Бар'єрний риф на всю його протяжність. Пізніше він запропонував перейменувати Нову Голландію в Австралію. Після плавань 1801-1803 років в Австралії не залишилося жодної значної ділянки берегової лінії не нанесеної на карту.

    Відкриття внутрішніх просторів континенту

До 1813 року внутрішні області Австралії були ще суцільною «білою плямою». В 1813-1823 за невисокими горами на захід та північ від Сіднею відкрили верхні ділянки кількох річок, що текли на захід розлогими трав'янистими рівнинами які були чудовими пасовиськами. В 1828-1829 англієць Ч. Стьорт довів, що усі ці ріки належать до єдиної системи Муррея-Дарлінга. В 1831-1835 англієць Т. Мітчел продовжив дослідження цієї річкової системи, а в 1836 відкрив на південному-сході Австралії лісисту гірську країну – Австралійські Альпи. В 1840 польський мандрівник П. Стшелецький відкрив у Австралійських Альпах гірський масив Костюшко (вершина якого 2234 м – є найвищою точкою Австралії) та витоки Мюррея. В 1844-1845 Л. Лейххардт пройшов сушею в північно-західному напрямку від Брісбена до затоки Ван-Дімена, при цьому відкрив майже увесь Великий водороздільний хребет (окрім його північних околиць та перетнув Арнемленд. В 1846 році Мітчел дослідив північні притоки Дарлінга (річки Кондамайн та Уоррего) до їх витоків і таким чином завершив відкриття системи Муррея-Дарлінга.

Рухаючись в південній Австралії від затоки Сент-Вінсент на північ в пошуках пасовиськ, англієць Е. Ейр відкрив у 1839 хребет Фліндерс і солені озера Торренс та Ейр (найбільші в Австралії). В 1840-1841 рухаючись на захід він встановив, що уся низовинна яка прилягає до Великої Австралійської затоки є пустелею. В 1844-1845 роках Ч. Стьорт вперше, рухаючись від затоки Спенсера, досяг центральної Австралії і з'ясував, що на схід від озера Ейр простягається напівпустеля, а на півночі біля 26 градуса південної широти — пустеля Сімпсон, перед якою він зупинився. В 1855-1856 англійський мандрівник О. Грегорі перетнув Австралію в південно-західному напрямку, ніде однак не віддаляючись від моря більше як на 500 кілометрів. В 1860-1861 ірландець Р. Бьорк вперше перетнув Австралію з півдня на північ, від затоки Сент-Вінсент до затоки Карпентарія. В 1859-1862 англієць Дж. Стюарт перетнув Австралію від затоки Спенсера до затоки Ван-Дімена, при цьому відкривши центральний гірський масив. По його маршруту  прокладена лінія трансавстрлійського телеграфу, а в ХХ столітті залізниця.

        Територія на захід від телеграфної лінії  досліджена в 1872-1876роках. Англійський мандрівник Е. Джайлс відкрив в центрі декілька гірських кряжів які простяглися в широтному напрямку та перетнув зі сходу на захід Велику пустелю Вікторії, а в протилежному напрямку — пустелю Гібсона. Англієць П. Уорбертон перетнув зі сходу на захід Велику Піщану пустелю. Дж. Форрест пройшов з заходу на схід між пустелями Гібсона та Великою пустелею Вікторії. Тобто були з'ясовані основні риси природи західної та центральної Австралії і до кінця 70-х років ХІХ століття склалося правильнее уявлення про фізичну карту усього континенту.

      З дослідників ХХ століття можна назвати Уілкінса який досліджував райони Квінсленду та північної Австралії в 1923-1925рр., австралійського мандрівника М. Террі який склав карту напівпустельної смуи та описав райони між лісистою північчю Австралії та пустелею в 1925р., Медігена який в 1929р. досліджував з літака пустелю Арунта і котловину озера Ейр, австралійця Маккая, що досліджував в 1926 році центральну Австралію і в 1928 році Арнемленд. Також слід зазначити, що протягом усього  ХХ століття проводилися приватні дослідження континенту, пов'язані перш за все з пошуком корисних копалин.

 Робота з фізичною картою Австралії. Рельєф та корисні копалини.

Рельєф

У рельєфі Австралії переважають рівнини. Близько 95% поверхні не перевищує 600 м над рівнем моря. Головні орографічні одиниці:

1) Західно-Австралійське плоскогір'я - середні висоти 400-500 м, з піднятими краями: на сході - хребет Масгрейв (м. Вудрофф, 1440 м) і Макдоннелл (м. Зил, 1510 м), на півночі - масив Кімберлі (висота до 936 м), на заході – плосковершинний пісковий хребет Хамерслі висотою до 1226 м, на південному заході - хребет Дарлінг висотою до 582 м.

2) Центральна низовина з переважними висотами до 100 м над рівнем моря. У районі озера Ейр найнижча точка Австралії - 12 м нижче рівня моря. На південному заході - хребет Фліндерсі Маунт-Лофті.

3) Великий Вододільний хребет, середньовисотний, з плоскими вершина-ми, крутим, сильно розчленованим східним схилом і порожнім, східчастим західним, що переходить у горбкуваті передгір'я (даунси). На півдні, в Австралійських Альпах, найвища точка Австралії - гора Косцюшко, 2230 м.

Прийом «Пошук інформації»

План

1. Характеристика географічного положення за типовим  планом.
2. Етапи дослідження материка.
3. Тектонічна будова, рельєф та корисні копалини.

Робота в малих групах з текстом підручника. Кожна група отримує завдання. Відповіді на запитання записуються у робочому зошиті. Після виконання роботи учні звітують, одночасно обмінюючись інформацією.

Група 1.

1. Визначити положення Австралії щодо екватора, тропіків.
2. Визначити координати крайньої північної точки Австралії.
3. Які океани, моря, затоки омивають материка?
4. Який давньогрецький вчений ще у II ст., зазначив на своїй карті – Землю Південну Невідому?
5. За тектонічною картою Австралії визначити, яка платформа лежить в основі материка, яка область складчастості виокремлюється на сході континенту?

Група 2.

1. Визначити координати крайньої південної точки материка.
2. Які острови оточують береги материка?
3. Хто з голландців здійснив першу висадку на материк?
4. Заповніть таблицю

Група 3.

1. Визначити географічні координати крайньої західної точки Австралії.
2. Які півострови знаходяться на материку, якими водами омиваються?
3. Хто перший з голландців встановив що Австралія це материк?
4. Чим пояснити, що з усіх материків тільки в Австралії немає високих гір, вулканів, не буває землетрусів?

Група 4

1. Визначити географічні координати крайньої східної точки Австралії.
2. Які течії омивають материк, чи будуть вони впливати на природу Австралії?
3. Чому саме англійці почали колонізацію Австралії? З якої причини цей материк називають – материк для каторжників.
4. Виявити закономірності в розміщенні родовищ корисних копалин і заповнити таблицю:

Після обговорення завдань учні порівняють  географічне  положення, рельєф і корисні копалини Південної Америки і Австралії. Роблять висновки.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

Прийом «Мікрофон»

• У чому особливості географічного  положення  Австралії?
• Звідки пішла назва материка, хто і коли його відкрив?
• Які особливості рельєфу Австралії?
• Чому в Австралії нема вулканів і льодовиків?
•  На які корисні копалини багатий материк?

Перевір свої знання:      

Начало формыа) 5 млн. кв.км;
б) 7,6 млн. кв.км;
в) 6,5 млн. кв.км.

Конец формы2. Крайньою північною точкою Австралії є мис:

Начало формыа) Стіп–Пойнт;
б) Південно–Східний;
в) Йорк;
г) Байрон.

Конец формы3. Хто із європейців відкрив материк Австралію?

Начало формыа) іспанці;
б) англійці;
в) голландці.

Конец формы4. Хто із мореплавців і дослідників зробив найбільший внесок у відкриття та вивчення материка Австралія?

Начало формыа) Ф. Магеллан;
б) А. Тасман;
в) Д. Кук;
г) Васко да Гама.

Конец формы5. До якої складчастості відносять Великий Вододільний хребет?

Начало формыа) альпійської;
б) палеозойської;
в) байкальської.

Конец формы6. У рельєфі Австралії переважають…

Начало формыа) гори;
б) плоскогір’я;
в) низовини;
г) височини.

Конец формы7. Великий Бар’єрний риф – це:

Начало формыа) своєрідне коралове утворення на дні моря;
б) гірський хребет на сході Австралії;
в) вихід твердих кристалічних порід на окраїні материка.

Конец формы8. Найвищою вершиною Австралії є гора:

Начало формыа) Зіл;
б) Брус;
в) Вудрофф;
г) Косцюшко.

Конец формы9. Сучасний вулканізм та землетруси в Австралії:

Начало формыа) найчастіше виникають на сході материка;
б) найчастіше виникають на заході материка;
в) не відбуваються;
г) відбуваються майже на всій території.

Конец формы10. Які корисні копалини за своїм походженням переважають в Австралії:

Начало формыа) осадові;
б) магматичні;
в) метаморфічні;Конец формы

VІ.  Домашнє завдання: § 25,26; підготувати випереджальне завдання про найбільші ріки і озера Австралії; виготовити трафаретку обрисів материка Австралія.

VІІ.  Підсумкова частина

• Що нового ви дізнались на уроці?
• Які труднощі виникли у вас на уроці?
•  Що найбільше вразило?