Презентація "Найвідоміші об’єкти, віднесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО. Північна Америка"

Найвідоміші об’єкти, віднесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО. Північна Америка

Унаслідок господарської діяльності людини природа Північної Америки зазнала великих змін. Найбільші екологічні проблеми материка – це забруднення промисловими відходами повітря і води, ерозія ґрунтів, вирубування лісів, зпустелення. Аби зберегти природні комплекси у її первісному вигляді, створено багато заповідників і національних парків. Майже 100 природних і культурних об’єктів материка включено до Списку природної спадщини ЮНЕСКО.

Єллоустоунський національний паркЄллоустоунський національний парк знаходиться в США, на території штатів Вайомінг, Монтана та Айдахо. Відомий численними гейзерами та іншими геотермічними об'єктами, багатою живою природою, мальовничими ландшафтами. Площа парку — 898,3 тис. га.

На величезній території парку знаходяться озера, річки, каньйони і печери. Озеро Єллоустон, одне з найбільших високогірних озер в Північній Америці, розташоване в центрі Єллоустонської кальдери, найбільшого супервулкана на континенті. Кальдера вважається дрімаючим супервулканом. Вулкан вивергався з величезною силою кілька разів за останні два мільйони років. Велика частина території парку вкрита застиглою лавою. В парку знаходиться одне з п'яти існуючих у світі гейзерних полів.

У парку росте близько двох тисяч видів рослин, зустрічаються кілька сотень видів ссавців, птахів, плазунів і риб, в тому числі ті, що знаходяться під загрозою знищення. Велика частина території покрита лісом, менша — степом. Кожен рік трапляються лісові пожежі; внаслідок катастрофічних пожеж 1988 року вигоріло близько третини всіх лісів. У парку прокладено кілька сотень кілометрів асфальтованих доріг, по яких здійснюється доступ відвідувачів. Є численні можливості для активного відпочинку.

Парки і резервати Клуоні, Врангеля-св. Іллі, Глейшер-Бей, Татшеншіні-Алсек. Парки і резервати Клуоні, Врангеля-св. Іллі, Глейшер-Бей, Татшеншіні-Алсек (англ. Kluane/Wrangell-St. Elias/Glacier Bay/Tatshenshini-Alsek) — міжнародна система парків, що знаходиться в Британській Колумбії Канади і штаті Аляска США.

Система занесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО в 1979 році через вражаючі льодовики і ландшафт крижаних полів, а також через важливість як місцеперебування ведмедів грізлі, північних оленів, баранів Далля. Загальна площа парків і резерватів більше 32 000 000 акрів.

Національний парк Гранд-Каньйон. Національний парк Гранд-Каньйон — один з найстаріших національних парків США, розташований у штаті Аризона.

На території парку розташований Великий каньйон річки Колорадо, одне з визнаних природних чудес світу. Площа парку — 4927 км². Південний край каньйону є найвідвідуванішим, тут же знаходяться популярні оглядові точки. Північний край каньйону набагато менш відвідуваний. Інші частини каньйону віддалені й важкодоступні, хоча багато з них є досяжними по пішохідних маршрутах і путівцях. Територія навколо Гранд-Каньйону стала національним пам'ятником 11 січня 1908 і оголошена національним парком 19 лютого 1919.

Створення парку стало одним з перших успіхів природоохоронного руху. Статус національного парку допоміг перешкодити виконанню планів з будівництва греблі на річці Колорадо всередині меж парку ЮНЕСКО оголосив парк об'єктом Світової спадщини. Гранд-Каньйон, включаючи його велику систему суміжних каньйонів, не є ні найбільшим, ні найглибшим у світі, проте він цінується перш за все за своє гармонійне поєднання розміру, глибини і багатобарвних шарів оголених гірських порід, які датуються аж до докембрійського періоду.

Національний парк «Еверглейдс»Національний парк «Еверглейдс» (англ. Everglades National Park) — найбільша природоохоронна територія в субтропічній зоні США[1], що займає південну чверть болотистої території Еверглейдс. Територія парку становить 6104 км², щорічно його відвідує біля мільйона туристів[2]. З 1979 року парк внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Хоч територія отримала статус національного парку 30 травня 1934 року, насправді стала вона парком лише 6 грудня 1947 року, коли було створено необхідну паркову інфраструктуру. 26 жовтня 1976 року територію парку оголошено ЮНЕСКО міжнародним біосферним заповідником, а 10 листопада 1978 року велика частина парку — «територією дикої природи» (англ. wilderness area). До 2003 дика природа стала займати 5 247 км², що становить приблизно 86 % усього парку. 24 жовтня 1979 року парк внесено в список Світової спадщини ЮНЕСКО, а 4 червня 1987 оголошено «болотистою територією міжнародного значення» — і в 1993 парк був віднесений до списку «Світової спадщини», якій загрожує небезпека.

На території парку є кілька автомобільних і ряд пішохідних маршрутів, найвідомішим з яких вважається Ангінґа-трейл (англ. Anhinga Trail), який дозволяє зблизька спостерігати таких диких птахів як великі блакитні чаплі (Ardea herodias), американські зміїшийкі (Anhinga anhinga) і вухаті баклани (Phalacrocorax auritus), а також американських алігаторів. Птахи часто усаджуються на поручні дощатих помостів, по яких проходить маршрут. У парку велика кількість комарів, і в літній час вони можуть заподіяти певні незручності, навіть за наявності репеленту.

Національний парк «Редвуд»Національний парк «Редвуд» — національний парк в штаті Каліфорнія, США. Знаходиться на північ від Сан-Франциско. Створений 2 жовтня 1968 року, коли президент Ліндон Джонсон підписав указ про створення Національного парку «Редвуд» загальною площею 23500 га. До нього увійшли три існуючих парки секвой рівня штату — Джедеді-Сміт, Дель-Норте і Прері-Крік.

Парк покритий давніми лісами секвої. Ці дерева є однією з найвищих і масивних порід дерев на Землі. Крім лісів секвої, парки зберігають споконвічну флору і фауну цих місць, пасовища прерій, культурні ресурси, частини річок і струмків, а також 60 км незайманої берегової лінії.

Національний парк Олімпік. Національний парк Олімпік (англ. Olympic National Park) — національний парк США, розташований на північному заході штату Вашингтон, на півострові Олімпік. Заснований в 1938 році. Національний парк знаменитий різноманітністю біологічних видів. Завдяки тривалій ізоляції півострова від великих материкових просторів тут сформувалася своєрідна флора і фауна. Досі тут зустрічається 15 ендемічних видів тварин і 8 ендеміків з царства рослин.

Ще одна відмінна риса парку — це різноманітність рослинних угруповань на порівняно невеликій території (3735 км²). На території парку — озера, первинні ліси, альпійські луки, понад 60 льодовиків, місця перебування диких тварин, ділянка узбережжя Тихого океану (у береговій частині розташовані пляжі і три індіанських резервації), а в центральній частині знаходяться гори Олімпік. Цей гірський хребет, місцями досягає висоти 2400 м , ділить парк на західну і східну частині, і є визначальним чинником у відмінності кліматичні умов на заході і на сході. У західній частині парку росте дощовий ліс і там випадає найбільша в країні кількість опадів, а на східній ділянці переважає порівняно сухий клімат.

Національний парк «Гавайські вулкани»Націона́льний па́рк «Гавайські вулкани» (англ. Hawai's Volcanoes National Park) — національний парк у США, заснований в 1916 на Гавайських островах, де впродовж сотень тисяч років процеси вулканізму, міграції і еволюції створили унікальну екосистему та самобутню культуру.

Парк містить різноманітні природні середовища, розташовані від рівня моря до вершини найвищого вулкану Землі Мауна-Лоа заввишки 4172 м. Кілауеа, один з діючих вулканів, наочно показує, як виникли Гавайські острови, і як були створені їх видовищні ландшафти. Парк охоплює приблизно 1348 км² площі на о. Гаваї.

Національний парк «Мамонтова печера»Національний парк «Мамонтова печера» (англ. Mammoth Cave National Park) — національний парк у США в центральній частині штату Кентуккі, в західних передгір'ях Аппалач недалеко від міста Луїсвілл. Містить частину Мамонтової печери — найдовшої відомої системи печер у світі. Протяжність розвіданих ходів печери в межах парку становить понад 458 км, а поза парком — не менше 128 км.

Назва печери й парку походить від назви гірського хребта, під яким сформувалася печера. За походженням Мамонтова печера є карстовою. Досліджена частина має 225 проходів, 47 великих куполів, понад 20 глибоких шахт. Загальна довжина порожнин сягає 74 км. У печері є річки й озера, якими можна плавати у човні; живуть у ній сліпі павуки й цвіркуни, в річках і озерах — сліпі риби й раки. Відкрита у 1809 р. Є об'єктом туризму.

1 липня 1941 року Парк отримав статус національного. 27 жовтня 1981 р. його включили до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, а 26 вересня 1990 — до списку біосферних заповідників міжнародного значення.

Національний парк НаганніНаціональний парк Наганні (англ. Nahanni National Park Reserve, фр. Réserve de parc national de la Nahanni) — національний парк Канади, заснований у 1976 році в Горах Макені, у провінції Північно-західні території. Парк площею 4 766 км² розташований 500 км на захід від міста Єллоунайф.

У перекладі з Денне, Наганні означає «душа». Над річкою Саут-Наганні є 4 каньйони – Фірст Каньйон «Перший», Секонд Каньйон «Другий», Сьорд Каньйон «Третій», i Форс Каньйон «Четвертий».

На річці Саут-Наганні розташовується водоспад Вірджинія, висота якого становить 90 метрів, що у 2 рази перевищує Ніагарський водоспад. В парку знаходяться сірчані термальні води, тундра, ліси ялини, тополі, а також незначні Туфи (англ. tufa) (відкладення карбонату кальцію). У 1978 році парк став частиною Світової спадщини ЮНЕСКО.

Провінційний парк «Динозавр»Провінційний парк «Диноза́вр» (англ. Dinosaur Provincial Park) належить до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та розміщений приблизно за 200 км від міста Калгарі (провінція Альберта, Канада), або за 48 км від містечка Брукс. Парк лежить в долині річки Ред Дір, яка відома своєю незвичною змінною топографією.

Парк знаменитий тим, що це одне з найбскам'янілостейільших сховищ скам'янілостей динозаврів у світі. Знайдено 40 видів та виставлено понад 500 екземплярів у багатьох музеях світу. Знаменита збірка викопних решток, що налічує близько 500 різних скам'янілих живих організмів, від мікроскопічних спор папороті до величезних м'ясоїдних динозаврів, справедливо віднесена до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 1979 році.

Національний парк «Вуд-Баффало»Націон́альний п́арк «Вуд-Баффало» — найбільший національний парк Канади, заснований в 1922 у провінції Альберта та Північно-західних територіях. Парк розташований на північ від нафтоносних пісків Атабаски, між Невільничою річкою на сході та горами Карібу (3 101 м) на заході. Велика частина парку — дельта річок Піс, Атабаска та Слейв.

Головна природоохоронна пам'ятка парку — стадо атабаських бізонів. У 2007 році чисельність атабаських бізонів становила 5 000 особин. Також в цьому районі гніздяться американські журавлі. Тваринний світ парку включає лосів, вовків, американських чорних ведмедів, бобрів, американських бабаків, американських зайців та рисей. У 1983 році парк було віднесено до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Парки Канадських Скелястих гір. Парки Канадських Скелястих гір (англ. Canadian Rocky Mountain Parks World Heritage Site) — державні національні й провінційні парки-заповідники, розташовані в Канадських Скелястих горах.

До їх складу включені чотири національні парки Канади: Банф, Джаспер, (національний парк) Кутені, Йохо і три провінційних парки Британської Колумбії: Hamber Provincial Park, Mount Assiniboine Provincial Park, Mount Robson Provincial Park.

Парки включають гори, льодовики та гарячі джерела, а також витоки основних річкових систем Північної Америки, наприклад, річки Північний Саскачеван, Атабаска, Колумбія, Фрейзер.

Національний парк Ґрос-Морн. Національний парк Ґрос-Морн (англ. Gros Morne National Park, фр. Parc national du Gros-Morne) — це канадський національний парк та об'єкт світової спадщини, розташований на західному узбережжі Ньюфаундленду. Свою назву парк отримав від другої за висотою гірської вершини Ньюфаундленду, розташованої в межах парку — гори Ґрос-Морн, 806 м над рівнем моря; (з фр. Gros Morne — «велика самотня гора»).

Парк Ґрос-Морн відомий своїми різноманітними ландшафтами, поєднанням льодовикових долин, скель, високогірних плато, водоспадів, фіордів і озер. У парку можна спостерігати явище дрейфу континентів: унаслідок руху континентів на поверхню вийшли породи мантії Землі.

Ґрос Морн є частиною гірської системи Лонґ-Рендж, віддаленого хребта Аппалачів, що тягнеться вздовж західного узбережжя острова. Це еродовані залишки гірського хребта, утвореного 1,2 мільярда років тому. Національний заповідник «Ґрос-Морн» був створений в 1973 році, а отримав статус національного парку 1 жовтня 2005 року. У 1987 році ЮНЕСКО присвоїло парк статусу Всесвітньої спадщини, оскільки "Парк є рідкісним прикладом процесу дрейфу континенту, де глибока океанічна кора та скелі земної мантії оголені".

Міжнародний парк миру Вотертон-Глейшер. Міжнародний парк миру Вотертон-Глейшер (англ. Waterton-Glacier International Peace Park) — комплекс у складі національного парку Вотертон-Лейкс у Канаді та Льодовикового національного парку Глейшер у США. Обидва парки були оголошені біосферними заповідниками під егідою ЮНЕСКО, а сукупність обох парків — об'єктом Світової спадщини.

Національний парк Мігуаша. Національний парк Мігуаша (англ. Miguasha National Park) — розташований на південному узбережжі півострова Гаспе, на території провінції Квебек, Канада. Півострів відділений від усієї провінції річкою Святого Лаврентія, яка утворює природну північну межу регіону.

Сьогодні на території парку ростуть береза, осика і хвойні дерева. Однак, близько 380 млн років тому тут на північному узбережжі переважала тропічна рослинність і фауна. Численні викопні знахідки того періоду зробили національний парк Мігуаша досить яскравим палеонтологічними свідченням девонського періоду.

Перші викопні рештки тварин були виявлені в 1842 році, після чого кілька тисяч зразків було відправлено до університетів і музеї по всьому світу, включаючи Британський музей в Лондоні. У 1892 році палеонтологом Едвардом Дрінкер Коуп були знайдені скам'янілі останки кистеперих риби, яка стала однією з найбільш вивчених зниклих риб на планеті і виявилася сполучною ланкою між рибами і наземними хребетними. Знахідка отримала назву «Принц Мігуаша».

Джоггінс. Джоггінс (Joggins) — канадська сільська спільнота, розташована у західній частині графства Камберленд, провінція Нова Шотландія. У липні 2008 року 15 кілометрів берега під назвою «Скелі зі скам'янілостями в Джоггінсі» були включені до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Біосферний заповідник Сіан-Каан. Біосферний заповідник Сіан-Каан (ісп. Reserva de la Biosfera Sian Ka'an, від юк. Sian Ka'an — «небесне місто», «місто, де народжується небо») — біосферний заповідник в мексиканському штаті Кінтана-Роо. Заповідник розкинувся на узбережжі Карибського моря, на вапняковому ґрунті, де утворилася велика кількість сенотів, і також включає ділянки прибережних рифів та пляжів. На території заповідника також знаходяться 23 археоологічні ділянки майя.

Біосферний резерв Ель-Віскаїно. Біосферний резерв Ель-Віскаїно — природоохоронна територія в мексиканському штаті Баха-Каліфорнія-Сюр на півострові Каліфорнія між Тихим океаном та Каліфорнійською затокою, включає 244 островів, острівців та прибережних районів, розташованих в та навколо Каліфорнійської затоки (Моря Кортеса) на північному заході Мексики.

Розмір акваторії третій серед всіх об'єктів Світової спадщини після Великого бар'єрного рифу та Галапагоських островів. Затока характеризується видовищними природними ділянками, зрізаним рельєфом, скелястими берегами та природними пляжами та пустельним ландшафтом навколо. В її межах присутні майже всі океанографічні процеси Земної кулі, що робить її дослідження дуже важливим.

Каліфорнійську затоку та її острови часто називають природною лабораторією для дослідження походження видів. Тут присутні як острови, населенні через стародавні містки з сушею, так і острови, населені морем або повітрям. Звідки походять 695 видів судинних рослин, більше, ніж у бідь-якому іншому об'кті Світової спадщини. Також тут водиться 891 вид риб, з яких 90 —ендеміки. Тут мешкають і 39 % всіх видів морських ссавців у світі та 33 % видів морських ракоподібних.

Біосферний заповідник метелика Монарх. Біосферний заповідник метелика Монарх (ісп. La Reserva de la Biosfera de la Mariposa Monarca) — природоохоронна територія в мексиканських штатах Мічоакан і Мехіко, за 100 км на північний захід від Мехіко. Мільйони метеликів прилітають у заповідник щорічно.

Заповідник був створений з метою збереження місця зимівлі метеликів монархів (Danaus plexippus) та займає площу понад 56 тис. га. Метелики живуть на незначній частині парку з жовтня по березень. Узимку 2007—2008 років в Мексиці існувало дванадцять основних колоній цих метеликів, з яких вісім знаходилися на території парку, з них чотири відкриті для туристів.