Урок-автограф "Глухів - моя доля"

ТЕМА   «Глухів – моя доля…»

(урок-автограф)

Мета уроку: ознайомити учнів з творчістю видатного глухівського поета, музиканта, педагога і журналіста Миколи Степановича Єрохи; розвивати естетичні смаки школярів, вміння сприймати поезію, аналізувати почуте і прочитане, робити власні висновки та узагальнення; сприяти формуванню у школярів почуття патріотизму і гуманізму; виховувати любов до рідного краю.

Обладнання: портрет поета, збірка творів Миколи Єрохи «Глухів – моя доля» (2005); збірка творів поетів Глухівщини «Глухів літературний» (2005 ,під ред.. М.Єрохи), виставка книжок, статей на тему «Глухів древній і сучасний», ілюстрації учнів до віршів поета, дружній шарж «Микола Єроха на Пегасі» і під ним надпис   «Нехай крилатий кінь Пегас

                         Несе Вас на святий Парнас

                         У світ поезії високий»,

Запис пісні «Мій рідний край».

Тип уроку: урок літератури рідного краю, урок-автограф

За освітою педагог,

За покликання – журналіст,

А в серці пульсує пісня.

Микола Єроха

Перебіг уроку

(Святково прикрашений клас. На фоні мелодії пісні «Мій рідний край» учениця читає напам′ять вірш М.Єрохи «Легенди Барвінкової гори»)

Учитель: (на фоні стихаючої мелодії) Ось так, у поезії  «Легенди Барвінкової гори», Микола Єроха сказав про свій рідний край. Які чарівні слова! Чи можна сказати краще про ту землю, де народився, живеш, де привітно усміхаються до тебе віконця батьківської хати, де змійкою в′ється стежина дитинства. Мені здається, що людину не можна називати людиною, якщо вона не любить своєї землі, забуває про свою колиску. Ми повинні не тільки любити свій рідний край, а й знати його історію, культуру, літературу – минулу і сучасну.

Знати, щоб не збідніла наша душа. Цій темі присвячено наш сьогоднішній урок літератури рідного краю – урок-автограф «Глухів – моя доля…». Чому урок-автограф? Тому, що сьогодні ми всі(і кожен зокрема) отримаємо автограф від Миколи Степановича Єрохи.

(Голосніше звучить пісня і на дошці з′являються слова – епіграф)

Учитель. Хто ж він Микола Єроха?

(Учитель читає вірш М.Єрохи «Земля Ярославни», який увійшов до збірки  «Глухів – моя доля»)

Учень. Ми знаємо, що Микола Єроха – обдарований поет і музикант, педагог і журналіст … але найголовніший його здобуток – це талановита душа. Його Пісні, присвячені рідному краю, знають і співають, як у Глухові, так і на Сумщині.

Учениця. Народився і виріс у мальовничому глухівському краї, у селі Суходіл, 12 лютого 1941 року. Ось, як він сам про це згадує: «  Коли народився, над моєю колискою гриміли громи Другої світової війни, сталево - вогняний відгомін Курської битви вчував я в батьківському Суходолі. В одному з перших своїх віршів я, підранок війни, писав про дитинство: «…мов пролетіло за вікном ти ластівкою золотою, та із простреленим крилом »».

Тут, у цьому хліборобському краї, де у весняних заспівах глухівські солов′ї споконвіку змагаються із знаменитими курськими, навчився любити і розуміти природу та людей – щирих, працьовитих, творців пісень, казок , легенд, переказів. Серце його ще змалечку прагнуло до світла. Допитливий хлопчик шукав у книжках відповідей на багато життєвих питань.

( Читає вірш М.Єрохи «Доля мозоляста»)

Учень. Коли вчився в Суходільській і Уланівській школах, перші вірші надрукував у районній газеті. Вищу освіту здобував у Глухівському педінституті, а завершив навчання У Ніжинському педінституті ім.М.В.Гоголя. Багато років працював учителем літератури і музики, ще більше літ на журналістській ниві. Як говорить сам Микола Степанович: « За освітою – педагог, за покликанням – журналіст, а в серці пульсує пісня» Вірші, пісні, нариси Миколи Степановича друкуються у місцевій, обласній пресі,київських, харківських, московських виданнях.

Член Спілки журналістів України. Був редактором газети «Глухівщина», заввідділом газети «Народна трибуна». Переможець кількох міських та обласних конкурсів самодіяльних композиторів та поетів. Автор понад 500 пошуково-дослідницьких матеріалів про Глухівщину, співавтор книжки

« Золотое ожерелье Сумщины», редактор і упорядник книжки «Ранкові дзвони». У 2005 році вийшла книга віршів, пісень і посвят «Глухів – моя доля».

(Демонстрація книжки  «Глухів – моя доля».)

Учитель. Звичайно, ми вже багато знаємо про Миколу Єроху, про його твори, та , мабуть, хотіли б знати ще більше, познайомитись ближче. Я, думаю, Микола Степанович люб’язно відповість на ваші запитання.

Запитання учнів:

• Який випадок з дитинства Вам запамятався найбільше?
• Ким Ви мріяли стати ? Чи здійснилась Ваша мрія?
• Чи памятаєте Ваші відчуття,  після того як були надруковані Ваші перші вірші?

Учениця. Мені здається, що у своїх спогадах Ви часто повертаєтеся у дитинство. До цієї думки мене підштовхнув вірш «Детство».

(Учениця читає напамять вірш)

• Чим для Вас є спогади про дитинство?
• Які вірші Ви присвятили своєму батькові – хороброму танкісту, який загинув під Смоленськом?
• Яке значення має гумор у Вашому житті?

(Відповіді письменника)

Учитель. Як бачимо, з почуттям гумору у пана Миколи все в порядку. Отже, ми не помилилися, малюючи Ваш портрет-шарж. Ми його даруємо Вам з найщирішими побажаннями всього  найкращого.

(Усі разом читають напис під малюнком, а потім вручають портрет-шарж поету)

Учитель. Однією з провідних тем у творчості Миколи Степановича є тема рідного краю. Багато віршів написано про величне, старовинне, історичне місто  - Глухів.

           Тисячолітній Глухів багатий пам′ятниками історичної минувшини, літературно  мистецькими надбаннями. Відомий український поет Борис Олійник сказав: «Якщо з цього гнізда вилетіли такі два могутні орли, як Максим Березовський і Дмитро Бортнянський, то Глухів виправдав своє призначення ».

Глухів освячений іменами видатних земляків. У місто древності, столицю Гетьманщини, тяглись за наукою та історією Григорій Сковорода й Тарас Шевченко. Тут сумував Великий Кобзар, розповідаючи :

У Глухові, у городі

Стрельнули з гармати

Не по однім козаченьку

Заплакала мати.

У Глухові, у городі

Стрельнули з рушниці

Не по однім козаченьку

Плакали вдовиці.

Добру пам′ять про місто проніс через усе життя випускник Глухівського інституту Олександр Довженко. Із стін одного з  найстаріших вузів України вийшли білоруський письменник Янка Журба і росіянин

М. Сергеєв-Ценський, українці – Степан Васильченко і Олексій Паложченко.

       Тісно пов′язана з Глухівщиною доля і творчість відомих художників-графіків і літераторів Георгія і Володимира Нарбутів.

Ось про це величне, старовинне, красиве місто і пише у своїх поезіях Микола Єроха.

(Учні читають вірші «Глухів древній і сучасний», «Глухів – моя доля», «Журавлі на свято кличуть», «Звітує серце піснею», «Ратная столица»)

Учитель. Є такі вірші, про які хочеться сказати окремо. Це вірші, які народжуються з великої любові до рідного народу, до рідної землі, до нашої історії, до України. Ось один з таких віршів – «Відродись, Україно».

(Учні читають  вірша напам′ять)

Учитель. Учні не тільки вивчили вірш напам′ять, а й написали про свої враження від нього.

(Два-три учні зачитують свої твори-мініатюри)

Учитель. Червоною стрічкою проходить по творчості Миколи Єрохи тема подвигу українського народу у Другій світовій війні.

(Учні читають вірші «Чорний хрест», «Альошкіна берізка»)

Учитель. Мама… Матуся… Найдорожча… Найрідніша… Мама – це все: життя, вірність, працелюбність, святість,вічність. У кожної людини вона є початком життєвого шляху, початком дороти і совісті, єдиною сповіддю, покликом до діянь на щастя людини. Мати народила нас, навчила говорити і запалила в серці світло любові .

Завжди серце лине до матері, до рідного дому, до яблунь і вишень у цвіту. Українські поети завжди співали і співають величальну пісню найдорожчій людині – МАТЕРІ. Чи є поет , який би не звертався до цієї теми? Мабуть, немає. Є такі вірші і у Миколи Степановича.

(Учень читає вірш «Я до тебе горнусь»)

Учитель. Поезія Миколи Єрохи сповнена щирістю, добротою, задушевністю. Вона змушує думати, хвилюватися, переживати. Це, приміром, поезія «Дивна мавка», яка присвячена вчительці пана Миколи Ніні Романівні. Хотіли б прослухати цю поезію, пане Миколо, у Вашому читанні і дізнатися історію написання.

(М.Єроха читає поезію і потім знайомить присутніх з історією написання)

Учитель. Бути співцем рідного краю – почесно і відповідально. Саме таке зобов′язання взяв на себе Микола Єроха – поет і самодіяльний композитор, ветеран журналістики. У поетичних і пісенних образах священною пам′яттю постають воїни-земляки, яким автор з душевною любов′ю присвячує свої твори, оспівує красу і славу полісько-сіверського краю, історію міста древньої краси 1000-літнього Глухова.

Давайте попросимо шановного Миколу Степановича, щоб він заспівав нам одну з його пісень.

(Микола Степанович виконує пісню)

Учитель. Напевно, ще на багато питань хотілиб отримати відповіді школярі, та наш час обмежений.Аби хоч трохи задовільнити цікавість учнів, проведемо бліц-інтерв′ю. У ньому можуть взяти участь усі присутні.

• Що Ви найбільше цінуєте в людях?
• Талант, на Вашу думку, це дар Божий чи невтомна праця?
• Коли до Вас приходить Муза?
• Чи вірите Ви у кохання з першого погляду?
• Які Ваші улюблені квіти?
• Ваше хоббі?
• Хто може стати Вашим другом?
• Яку пору року любите найбільше?

Учитель. Ось такий він – наш видатний поет-земляк. Труднощі не вбивають у його серці потягу до краси, не збіднюють переболеної душі, а його вірші зворушують, змушують уважніше подивитися навкруги, задуматися над своїм місцем у житті.

Ми щиро вдячні, пану Миколі, за сьогоднішню зустріч, за урок-автограф та автограф залишений у наших серцях.

(Знову звучить мелодія пісні «Мій рідний край» , учні дарують гостю квіти, а він підписує  кожному свою збірку)