Тема. Б.-І. Антонич «Різдво»
Мета: ознайомити учнів із життям та творчістю письменника, його віршами про народно-релігійні свята й обряди; розвивати мовлення, уміння висловлювати власні думки, аналізувати поезію, визначення художніх засобів; формувати навички виразного читання, творчі здібності; виховувати пошану до звичаїв і традицій народу, батьківського дому, гармонійних відносин з людьми та навколишнім світом.
Обладнання: портрет письменника , збірки його творів, тексти народних колядок та щедрівок, ілюстрації до них.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
Учитель: Сьогоднішній урок я хочу розпочати з вислову Конфуція:
«Від того настрою, з яким ви вступаєте в день, або в якусь справу, залежать ваші успіхи, а, можливо, і невдачі». Я бажаю вам розпочати урок з гарним настроєм і отримати від нього задоволення та результативність.
Перевірка домашнього завдання
ІІІ. Актуалізація опорних знань
Клоуз-тест
Я, сонцеві життя продавши,
За 100 червінців божевілля.
Захоплений поганин завжди,
Поет весняного похмілля.
виражає ліричний герой у творі … («Автопортрет»)
IIІ. Оголошення теми, мети уроку
Робота з текстом
1. Вступне слово
Учитель. На сьогоднішньому уроці ми відкриємо для себе новий, незвичний і загадковий для багатьох, острів мрії серед океану поетичного слова. Про цю визначну особистість Дмитро Павличко сказав:«З вітром століть приходимо до поет а й беремо його у вітер століть. Мине небагато часу, і в мисль про українську поезію увійде ім’я закоханого в життя прочанина, творчість якого буде засвоєна його Батьківщиною, тією «вічною землею», куди ведуть усі стежки і всі дороги». Так, сьогодні ми будемо говорити віршами і думками Богдана-Ігоря Антонича
Різдво
Народився Бог на санях
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий.
Ніч у сніговій завії
крутиться довкола стріх.
У долоні у Марії
місяць — золотий горіх.
2. Словникова робота.
Лемки — жителі Лемківщини;
к р и с а н і — капелюхи з крисами (полями);
завія — заметіль, метелиця;
стріха — дах;
М а р і я — Божа Матір.
Слово вчителя. Б.-І. Антонич не погоджувався, коли його називали «безрозсудним поганином самого почування», адже він не вдавався до «оязичення християнства» чи — навпаки. Часто в одному творі з’являлися мотиви двох вір, як у вірші «Різдво», де сюжет християнської містери, тонко помережаний язичницькими елементами, розгортався в українському середовищі. Поет переосмислює біблійну легенду народження Ісуса Христа й говорить, що Бог народився у його лемківському краї, на санях, а лемки, як ті давні волхви, пастухи, принесли в дарунок місяць круглий. І цей місяць у долонях Божої Матері як золотий горіх.
Цю поетичну картину можна зрозуміти по-різному — і як фантазію автора, і як символічну думку — Бог у кожному краї, у кожній оселі і в серці кожної людини.
Повідомлення.
Місяць, за народними уявленнями,- друге за важливістю небесне світило, молодший брат Сонця. Його уявляють то круглим отвором у небі, то світлою цяткою, то небесним каменем, то Божим оком. Завбільшки він такий же, як і Сонце. Його призначення - освітлювати землю вночі, а щоб він міг краще виконувати це своє пряме призначення, Господь поставив його ближче до Землі, ніж Сонце. Однак його світла не досить, щоб водночас освітлювати всю землю, тому він, як вважали наші предки, рухається то в той, то в протилежний бік, і таким чином у певний період часу освітлює лише призначений йому простір Землі. Ще вважали, що Місяць стоїть на небі нерухомо, і якщо нам здається, що він рухається небесним склепінням, то це лише тому, що рухається Земля, і ми з нею разом. У різних регіонах України його уявляли по-різному: то в образі чоловіка, створеного одночасно із Сонцем, то в образі молодої жінки, то в образі дванадцяти братів-місяців, призначених Богом для виконання покладених на них обов’язків протягом року.Волхви уподібнювалися до лемків: «Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий», тобто хліб. Справді, на Різдво лемки з хлібом й свяченою водою обходять обійстя й освячують його. Згаданий тут символ місяця пов’язувався здавен із дохристиянським святом Різдва. До речі, язичницький місячний знак — «золотий горіх» опинився в долоні Матері Божої, утаємниченої в долю її небуденного Сина. Вона знає його трагічне майбутнє, але нічого вдіяти не може, покладаючись у всьому на Господнє провидіння.
Те, що Біблійну легенду про народження Христа Б.-І. Антонич розкрив по-своєму, не треба розуміти, як святотатство, це відчуття близькості своєї до Сина Божого, єдності з тим, хто взяв на себе гріхи людства й постраждав за нього. Композиція: складається із двох чотиривіршів, у яких у символічній формі розказано про волхвів, які принесли дарунки новонародженому Христу, і Марію, яка тримає на долонях (притуляє до лона) сина («золотий горіх»).
Система віршування: силабо-тонічна.
Віршовий розмір: 4-стопний ямб
Строфа: чотиривірш (катрен). Римування: перехресне (абаб).
Художні засоби виразності: епітет, символ, інверсія.
Ле́мківщина,також Лемкови́на (лем. Лемковина, польсь. Łemkowszczyzna) — українська етнічна територія, на якій здавна проживала етнографічна група українців — лемки. Розташована в Карпатах (по обох схилах Бескидів) між річками Сяном і Попрадом (у межах сучасної Польщі) та на північний захід від річки Уж (у Закарпатті) до річки Попрад у Словаччині. Загальна площа бл. 3,500 км².
Учитель: І ось по засніжених вулицях Дуклів їдуть сани, а в них – Боже Дитя. Та в тім, - послухайте його самі.
Слухання запису колядки «Різдво» у виконанні акапелли.
Б.-І. Антонич не погоджувався, коли його називали «безрозсудним поганином самого почування», адже він не вдавався до «оязичення християнства» чи — навпаки. Часто в одному творі з’являлися мотиви двох вір, як у вірші «Різдво», де сюжет християнської містери, тонко помережаний язичницькими елементами, розгортався в українському середовищі.Волхви уподібнювалися до лемків: «Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий», тобто хліб. Справді, на Різдво лемки з хлібом й свяченою водою обходять обійстя й освячують його. Згаданий тут символ місяця пов’язувався здавен із дохристиянським святом Різдва. До речі, язичницький місячний знак — «золотий горіх» опинився в долоні Матері Божої, утаємниченої в долю її небуденного Сина. Вона знає його трагічне майбутнє, але нічого вдіяти не може, покладаючись у всьому на Господнє провидіння.Те, що Біблійну легенду про народження Христа Б.-І. Антонич розкрив по-своєму, не треба розуміти, як святотатство, це відчуття близькості своєї до Сина Божого, єдності з тим, хто взяв на себе гріхи людства й постраждав за нього.
Проблемні запитання
- Чому Антонич не погоджувався, коли його називали «безрозсудним поганином самого почування»? (він не вдавався до «оязичнення християнства» чи навпаки). Ось чому так часто у творах з’являються і переплітаються мотиви двох вір, як от у поезії «Різдво»
Передаючи в долоні Марії язичницький місячний знак – «золотий горіх», лемки ніби утаємничують її в долю її небуденного Сина – вона знає його трагічне майбутнє, але нічого вдіяти не може, покладаючись у всьому на Господнє провидіння.
Я вважаю, що …, тому що … .
Рефлексійно-оцінювальний етап.
Інтерактивна вправа «Мікрофон»
Підсумок уроку
Учитель. Завершується наш урок, і я б хотіла запитати, що з нього закарбувалося у ваших серцях. (Відповіді учнів.) Для нас він зупинив у своєму слові мить і закарбував вічність. Уміймо побачити її і доторкнутися до неї серцем і душею.
V. Домашнє завдання
1. Вивчити напам’ять одну поезію Б.-І. Антонича (на вибір). Написати твір – роздум «Мої розуміння поезії Антонича».