Урок. Б.-І. Антонич. Життя і творчість. Аполітичність, наскрізна життєствердність, метафоричність і міфологізм поезій, екзотика лемківського краю в контексті вселюдських мотивів.

Про матеріал
Тема уроку. Богдан-Ігор Антонич. Життя і твор¬чість. Аполітичність, наскрізна життєствердність, метафоричність і міфологізм поезій, екзотика лемківського краю в контексті вселюдських мотивів. «Автопортрет», «Вишні» Мета: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом поета-митця; допомогти старшокласникам усвідомити ідейно-художнє багатство та естетичну красу поезій Антонича; поглиблювати вміння визначити головні мотиви, ідеї, художні засоби, коментувати їх, давати власну оцінку; розвивати в учнів образне і логічне мислення, спостережливість, уміння аналізувати поезії, розуміти й пояснювати образи, створені засобами поетичної мови; виховувати життєлюбство, любов до поезії, здатність помічати красу у звичних речах, естетичний смак. Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу. Форми роботи: фронтальна, індивідуальна. Методи й прийоми: розповідь, евристична бесіда, проблемні запитання, інтерактивні технології. Обладнання: електронна презентація, фрагмент фільму «Тіні забутих предків» С.Параджанова, книга Ю.Андруховича «12 обручів», музичний супровід. Випереджальне завдання: самостійно опрацювати біографію Б.-І.Антонича. Використана література: 1. Таровита І. Краса природи рідного краю в поезії Богдана-Ігоря Антонича.Поняття про ліричного героя // Українська мова та література.— 2013.—№ 5.—С.10-11. 2. Костовська А. Методична розробка літературних читань поета Б.-І.Антонича// Українська мова та література.— 2013.—№ 5.—С.25-27. 3. Мисевич М. «І на привіт тобі я понесу…» Матеріали до уроку, присвяченого 100-літтю від дня народження Б.-І.Антонича // Українська мова та література.—2009.—№ 44.—С.7-9.
Перегляд файлу

УРОК №

 

Тема уроку.  Богдан-Ігор Антонич. Життя і твор­чість. Аполітичність, наскрізна життєствердність, метафоричність і міфологізм поезій, екзотика лемківського краю в контексті вселюдських мотивів. «Автопортрет», «Вишні»

Мета:  ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом поета-митця; допомогти старшокласникам усвідомити ідейно-художнє багатство та естетичну красу поезій Антонича; поглиблювати вміння визначити головні мотиви, ідеї, художні засоби, коментувати їх, давати власну оцінку;

розвивати в учнів образне і логічне мислення, спостережливість, уміння аналізувати поезії, розуміти й пояснювати образи, створені засобами поетичної мови;

виховувати життєлюбство, любов до поезії, здатність помічати красу у звичних речах, естетичний смак.

Тип уроку:  урок вивчення нового матеріалу.

Форми роботи: фронтальна, індивідуальна.

Методи й прийоми: розповідь, евристична бесіда, проблемні запитання, інтерактивні технології.

Обладнання: електронна презентація, фрагмент фільму «Тіні забутих предків» С.Параджанова, книга Ю.Андруховича «12 обручів», музичний супровід.

Випереджальне завдання: самостійно опрацювати біографію Б.-І.Антонича.

Використана література:

  1. Таровита І. Краса природи рідного краю в поезії Богдана-Ігоря Антонича.Поняття про ліричного героя // Українська мова та література.— 2013.—№ 5.—С.10-11.
  2. Костовська А. Методична розробка літературних читань поета Б.-І.Антонича// Українська мова та література.— 2013.—№ 5.—С.25-27.
  3. Мисевич М. «І на привіт тобі я понесу…» Матеріали до уроку, присвяченого 100-літтю від дня народження Б.-І.Антонича // Українська мова та література.—2009.—№ 44.—С.7-9.

 

Хід уроку

І. Організаційний момент.

 

ІІ. Повідомлення теми й мети уроку.

Учитель. Сьогодні нам випадає нагода поговорити про дуже світлу, щиру людину, що пішла із життя надто рано, залишившись назавжди молодою. Та незважаючи на коротке життя, письменник зумів досягнути мистецької зрілості того рівня, який інші здобувають десятиліттями. Лемківським метеоритом назвали поета шанувальники його творчості.

  • Як ви гадаєте, про кого я говорю?

Учитель. Так, це Б.-І.Антонич… Доля відвела йому всього 28 років життя, але навіть за цей короткий час він устиг видати 6 прекрасних збірок, неповторних поетичних творів і стати одним із найвідоміших літераторів ХХ століття. То ж сьогодні ми з вами не тільки ознайомимось з життєвим і творчим шляхом Б.-І.Антонича, а й спробуємо осягнути «сонцехвальну» поезію цього оригінального майстра слова, який відчував себе невідʼємною часткою природи. І мені дуже хотілося б, щоб це чуття передалося й вам.

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. Маю сказати, що Антонич — справжній майстер метафори, вона в нього несподівана, глибока, виразна, тож вам доведеться сьогодні максимально використати вашу уяву, фантазію, сприймаючи й аналізуючи його поетичні твори, а також складаючи власні мініатюри.

 

VІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

Учитель. Деякі учні мали випереджальне завдання: самостійно опрацювати біографію поета й підготувати короткі повідомлення про найважливіші події із життя Б.-І.Антонича. Будь ласка, запрошую вас до слова.

Повідомлення учня № 1

Є куточок в найвіддаленішій частині України — Лемківщина. Ця багатостраждальна західноукраїнська земля, віками переслідувана і принижена, подарувала хлопчика, якому судилася доля стати поетом — це Богдан-Ігор Антонич. Сталося це 5 жовтня 1909 року в с.Новиця Горлицького повіту на Лемківщині (нині — територія Польщі) у родині священика. Два імені йому дали згідно з греко-католицькою церковною традицією. Справжнє прізвище батька було Кіт, яке родина змінила перед народженням єдиного сина. У дитинстві був хворобливим хлопцем, мав меланхолійну та мрійливу вдачу. На нього особливий вплив мала дівчина-нянька, що знала багато казок і легенд, співала йому колискові й читала напамʼять вірші Т.Г.Шевченка.

 

Учитель. Лемківщина… мальовничі краєвиди Карпат, загадкові правічні ліси з фантастичними міфологічними істотами… це земля, у якій дивовижно переплелися залишки язичницьких вірувань, давнини й незбагненно-чарівний світ природи — усе це формувало світорозуміння письменника, його ніжну поетичну натуру. Давайте спробуємо відчути цю міфологію та красу карпатського краю.

(Перегляд фрагменту з к/ф «Тіні забутих предків» С.Параджанова)

  • Який настрій, емоції ви пережили разом з цими дітьми?__________________________________________________
  • Що вам здалося незвичайним?______________________________________
  • Який світ оточує дітей? Чи вплине він, на вашу, думку на формування світогляду людини?__________________________________________
  • З якого фільму фрагмент? Хто режисер?За мотивами якого твору знято цей фільм?_________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

  • А який сучасний український фільм має дуже схожу назву?

_____________________________________________________________________

Отже, як святиню з батьківської хати сільського сявщеника, виніс антонич народну мову та вірування своєї «задуманої країни», черемх, ялівцю, звичаїв та обрядів, потім незабутніх дитячих вражень. Тому не дивно, що Б.-І.Антонич почав писати вірші ще дитиною. Правда ж?

Повідомлення учня № 2

Початкову освіту хлопець отримав удома, бо мав слабке здоров’я, потім навчався в єдиній у тому краї польській Сяноцькій гімназії, до речі, українських там взагалі не було.

Перші вірші Антонич почав писати ще в дитинстві польською мовою, а під час навчання у Львівському університеті — вже українською, яку вивчив  самотужки, дивуючи своїми знаннями сучасникiв.

Антонич-гімназіст захоплювався музикою, добре грав на скрипці, виступав на шкільних концертах і навіть сам складав мелодії. Також він чудово малював, знав і розумів образотворче мистецтво.

 

Учитель. Відомий такий цікавий факт із життя Антонича-студента. У Львівський університет приймали дуже мало студентів, усього 10 %. Українці на заняттях мали право сидіти, а от студенти-євреї — лише стояли. При цьому діяли суворі правила — поляки сідали праворуч від проходу, українці — ліворуч. Якось Богдан-Ігор і майбутній композитор Роман Савицький запропонували сісти біля себе студентці-єврейці, за що їх цілу перерву потім били поляки. Але друзі підтримали Богдана-Ігоря та Михайла і зробили те ж саме наступного дня, адже вважали неприпустимим поділ і привілеї за національними ознаками.

  • Про які риси характеру свідчить цей факт?__________________________

___________________________________________________________________

  • Чому ж так рано поет зустрівся зі смертю?

Повідмлення учня № 3

Рання смерть обірвала життя великого поета. Немов метеорит, сяйнуло воно на літературному небозводі, залишивши на ньому слід. Помер Антонич на двадцять восьмому році життя 6 липня 1937 р. у Львівській лікарні. Після перенесеного апендициту та наступного запалення легенів перевтомлене довгою і високою гарячкою серце не витримало. Мав на той час високий літературний авторитет. Був автором трьох поетичних книг — «Привітання життя»(1931), «Три перстені»(1934), «Книга Лева»(1936). Підготовлені ним до друку дві збіркі «Зелена євангелія» і «Ротації» побачили світ по смерті, у 1938 році.  Поет похований на Янівському цвинтарі у Львові. На його могилі стоїть скульптура відомої майстрині Феодосії Бриж.

 

Учитель. Постать поета настільки незвичайна й овіяна загадковістю, що викликає інтерес не тільки в літературознавців, а й в сучасних письменників. Я тримаю в руках книгу Юрія Андруховича «12 обручів», де червоною ниткою проходить образ Б.-І.Антонича. Цікавий той факт, що у 6 розділі цього твору, Андрухович подає свою версію смерті поета. Нібито Антонич мав одружитися з Ольгою Олійник, та зустрів інше захоплення — таку собі жінку за 30 Фанні, яка мала двох дітей. Не бажаючи укладати шлюб з офіційною нареченою, він зробив наступне: «…Наприкінці червня він (Антонич) зайшов до неї (тобто Фанні) на умовлену годину, й вони ретельно позачиняли всі вікна та двері. Роздягаючись, вони не промовили ані слова. Тоді Антонич написав вугіллям на стіні свої останні шість слів, які за значенням, можливо, перевершують усі шість строф його містики: «Ніхто не винен, злочинця не шукати!» Після цього відкрутив газові крани, і вони лягли на ложе…».

За вигаданою версією Ю.Андруховича, Б.-І.Антонич разом зі своєю коханкою зробили самогубство, отруївшись газом.

  • Тож яким насправді був Антонич? Які таємниці приховувала його душа?

Відповідь на ці питання нам дасть сам поет у вірші-медитації «Автопортрет».

  1. Аналіз твору «Автопортрет» (збірка «Три перстені»)
  • Виразне читання вірша

Бесiда.

  1. Яким ми бачимо ліричного героя?
  2. Чи нагадує він своїм захопленням дитину?
  3. Якого кольру клени? Чому?
  4. Чи можна сказати, що цей вірш — відображення душі поета?
  5. Тут звучить мотив сонцепоклонства. Кого ще називають сонцепоклонником в укр.літ.?

(Орієнтовна відповідь. Лiричний герой вiрша — як дитина, що вiдкриває для себе свiт. Вiн радiє сонцю, весняному буянню природи. У нього клени чомусь червонi i срiбнi, а пiд ними гуляють, як дiтлахи, взявшись за руки, весна i вiтер. З iншого боку — вiн не дитина, а поет, поганин, що поклоняється Сонцю, Вiтру, Блискавицi, Зеленому Дереву. I цей вiрш — вiдображення його душi, закоханоï у красу, справдi автопортрет.

Ліричний герой твору, називаючи себе «поганином», вкладає у це слово глибокий смисл: він, як і древня людина, близький природі, її стихіям. Тут звучать мотиви сонцепоклонства, як в «Intermezzo» М. Коцюбинського)

 

  1. Аналіз твору «Вишні» (збірка «Зелена Євангелія»)

Учитель. А тепер я попрошу всіх заплющити очі й уявити дерево, вишню, втшневий сад…

  • Яку вишню малює ваша уява?
  • Ви бачите вишню якої пори року?
  • Це дерево для нас, українців є символом чого?

(Очікувані відповіді: світового дерева життя, святе Боже дерево, утілення образу дівчини, матері, рідної домівки, рідного краю, любові, злагоди, символ України)

  • А хто це дерево у своїй творчості підніс до вершини національної символіки?

(Очікувані відповіді: Образ вишнi — архетип рiдної оселi, краю, України — пiднiс до вершини національної  символiки в поезії «Садок вишневий коло хати» Т.Г.Шевченко)

 

Учитель. Ще глибшого символiчного осмислення набуває дерево у вiршi Богдана-Ігоря Антонича  «Вишні».

Декламування вірша напам’ять учителем.

  • Яка картина постала у вашій уяві під час прослуховування цього вірша?
  • Чим ця поезія є незвичайною?

Короткий коментар учителя. Цікава деталь цієї поезії: автор уживає в ній власне прізвище. Такий елемент поезії називається сфрагіта. Українська поезія майже не знала сфрагіти, хоча деякі її прояви знаходимо за барокової доби на межі XVII-XVIII століть (І.Величковський, Г.Сковорода та ін.) та в XX столітті в авангардистів, скажімо, в М.Семенка: «Сонце, драстуй, тебе вітає бунтливий Семенко».

У тогочаснiй лiрицi, зокрема авангардистськiй, традицiйнi символи (вишня, калина, тополя) вважалися застарiлими, невiдповiдними урбанiстичному свiтовi. Та митець не подiляв цих поглядiв. Вiн знаходив в архетипних образах ознаки нашої ментальностi, що не втрачають свiжостi й до нашого часу.

 

 Бесiда

  • Знайти сфарагiту у творi.
  • Знайти головнi образи вiрша.
  • Чому лiричний герой назвав себе хрущем?

(Очікувана відповідь: усвiдомлює себе не паном природи, а рiвним будь-якiй iстотi чи рослинi. Цей образ уводить його у свiт Шевченкої лiрики.)

  • Назвати художнi засоби,  їх роль у твореннi образiв

метаморфоза

епiтети

риторичне вокативне звертання метафори

 

V. Закріплення знань, умінь та навичок

Гра «Незакінчене речення»

  1. Б.-І.Антонич народився…(5 жовтня 1909 р. на Лемківщині , у с.Новиці Горлицького повіту)
  2. Справжнє прізвище батька було …(Кіт)
  3. Перша збірка Антонича мала назву…(«Привітання життя»)
  4. Друга поетична збірка … («Три перстені»)
  5. Поетичну закоханість у світ

Я, сонцеві життя продавши

За сто червінців божевілля,

Захоплений поганин завжди,

Поет весняного похмілля

виражає ліричний герой твору Б.-І.Антонича… («Автопортрет»)

  1. Третя поетична збірка Антонича… («Книга Лева»)
  2. Піднесене звертання до Батьківщини

Моя країно зоряна, бібліцна й пишна,

Квітчаста батьківщино вишні й соловейка!

звучить у поезії Антонича…(«Вишні»)

  1. Юрій Андрухович використав образ Б.-І.Антонича у своїй книзі… («12 обручів»)
  2. Уживання імені чи прізвища певного автора у написаному ним творі називається … (сфарагіта)
  3.  Посмертні збірки поета… («Зелена Євангелія», «Ротації»)

 

VІ. Підбиття підсумків

Учитель. Отже, велика цінність спадщини Б.-І.Антонича являє собою неймовірне поєднання ідеї авангарду і міфопоетики. Саме це і робить його центральною постаттю в українській поезії ХХ століття.

Життя поета було високе і коротке, а його поезія є незаперечним свідченням того, що великий талант обовʼязково пробивається крізь тернові хащі на шлях передових думок свого часу.

  • Скласти сенкан за темою уроку.

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

VІІ. Домашнє завдання

Написати твір-мініатюру на тему: «Моє розуміння поезій Б.-І.Антонича».

Опрацювати матеріал підручника.

 

 

 

Повідомлення учня № 1

Є куточок в найвіддаленішій частині України — Лемківщина. Ця багатостраждальна західноукраїнська земля, віками переслідувана і принижена, подарувала хлопчика, якому судилася доля стати поетом — це Богдан-Ігор Антонич. Сталося це 5 жовтня 1909 року в с.Новиця Горлицького повіту на Лемківщині (нині — територія Польщі) у родині священика. Два імені йому дали згідно з греко-католицькою церковною традицією. Справжнє прізвище батька було Кіт, яке родина змінила перед народженням єдиного сина.

У дитинстві був хворобливим хлопцем, мав меланхолійну та мрійливу вдачу. На нього особливий вплив мала дівчина-нянька, що знала багато казок і легенд, співала йому колискові й читала напамʼять вірші Т.Г.Шевченка.

 

Повідомлення учня № 2

Початкову освіту хлопець отримав удома, бо мав слабке здоров’я, потім навчався в єдиній у тому краї польській Сяноцькій гімназії, до речі, українських там взагалі не було.

Перші вірші Антонич почав писати ще в дитинстві польською мовою, а під час навчання у Львівському університеті — вже українською, яку вивчив  самотужки, дивуючи своїми знаннями сучасникiв.

Антонич-гімназіст захоплювався музикою, добре грав на скрипці, виступав на шкільних концертах і навіть сам складав мелодії. Також він чудово малював, знав і розумів образотворче мистецтво.

 

Повідмлення учня № 3

Рання смерть обірвала життя великого поета. Немов метеорит, сяйнуло воно на літературному небозводі, залишивши на ньому слід. Помер Антонич на двадцять восьмому році життя 6 липня 1937 р. у Львівській лікарні. Після перенесеного апендициту та наступного запалення легенів перевтомлене довгою і високою гарячкою серце не витримало. Мав на той час високий літературний авторитет. Був автором трьох поетичних книг — «Привітання життя»(1931), «Три перстені»(1934), «Книга Лева»(1936). Підготовлені ним до друку дві збіркі «Зелена євангелія» і «Ротації» побачили світ по смерті, у 1938 році.  Поет похований на Янівському цвинтарі у Львові. На його могилі стоїть скульптура відомої майстрині Феодосії Бриж.

 

 

 

 

 

1

 

doc
Додано
18 жовтня
Переглядів
74
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку