Урок "Балада про мою дівчину"

Про матеріал

Тема. Ідеальний образ української дівчини в п'єсі І.П.Котляревського

«Наталка Полтавка» та в сучасній українській поезії.

Мета: визначати критерії жіночої краси як зовнішньої, так і

внутрішньої, що знайшли своє відображення в п'єсі «Наталка

Полтавка» І.П.Котляревського (на прикладі образу Наталки);

порівняти ідеал української дівчини за часів І.П.Котляревського

та в сучасній поезії; відкрити учням нові імена українсиких

поетів; навчити їх вдумливого ставлення до читання

літературних творів, навичок аналізу, порівняння, творчого

підходу до вивчення програмових творів; формувати в учнів

естетичний смак, розуміння краси в усій її багатовимірності.

Перегляд файлу

                  Балада  про  мою  дівчину

Інтегрований урок – відкриття у 9 класі з української літератури

 

Тема. Ідеальний образ української дівчини в п’єсі І.П.Котляревського

            «Наталка Полтавка» та в сучасній українській поезії.

Мета: визначати критерії жіночої краси як зовнішньої, так і

            внутрішньої, що знайшли своє відображення в п’єсі «Наталка

  Полтавка» І.П.Котляревського (на прикладі образу Наталки);

   порівняти ідеал української дівчини за часів І.П.Котляревського

  та в сучасній поезії; відкрити учням нові імена українсиких

  поетів; навчити їх вдумливого ставлення до читання

  літературних творів, навичок аналізу, порівняння, творчого        

  підходу до вивчення програмових творів; формувати в учнів

  естетичний смак, розуміння краси в усій її багатовимірності.

Тип уроку. Інтегрований урок – відкриття.

Обладнання: підручник, ілюстрований матеріал – портрети видатних

жінок-українок, малюнки учнів, дидактичний матеріал (тексти).

           Епіграф

 Ти – жінка.

  Ти – книга.

 Ти – крига.

 Ти – криця

    гнучка і пряма. (В.Базилевський)

                                                          Не засохне,

                                                              не зів’яне

                                                                  чарівна

 словянська врода. (В.Крищенко)

                   П е р е б і г    у р о к у

I. Заспів уроку

Звучить пісня Наталки Полтавки «Віють вітри, віють буйні…»(співає учениця, яка виконує роль Наталки Полтавки).

Інсценізація уривка із пєси «Наталка Полтавка»: картина друга, дія четверта.

    У ч и т е л ь. Ви впізнали героїнь? Так, це Наталка Полтавка та її мати -  Терпелиха із пєси І.Котляревського «Наталка Полтавка». Пєси, що, раз поставлена на сцені театру, назавжди полонила серця українців ( і не лише їх) своєю щирістю. Звертаючись до тексту п’єси, щоразу знаходимо в ній щось настільки співзвучне нашому внутрішньому світові, що  з хвилюванням, яке не слабне від першого до останнього рядка, стежимо за долею щирої, працьовитої дівчини Наталки, її боротьбою за свою любов, свою долю, своє щастя.

   Зважте, час дії у пєсі – XVIII ст. Час, коли незаміжня дівчина повністю підвладна волі сім’ї та її інтересам. Коли слово батька чи неньки було вирішальним, а віковий звичай мав силу закону. І раптом серел цілковитої пошани й покори – така відверта боротьба за себе, свою долю, нечувана  для дівчини сила духу, непоступливість.

- Що ж надихнуло Наталку Полтавку піти проти волі матері, сили звичаїв і гніву Возного?

- Любов до Петра.

- Так, Любов. Велике, таємниче почуття, що в усі часи володіло серцями людей, будило і кликало до чогось високого і чистого, примушувало людину піднятися над собою, над своїм часом. І Наталка почула голос Любові. Була гідною цього великого подарунку Долі. Недаремно її, просту селянську дівчину , читачами та критикою було названо «ідеальним образом україської дівчини в літературі».

   Адже минуло стільки років з часу, коли вийшла в світ п’єса. Змінились обставини, умови життя, змінились люди. Чи змінився ідеал дівчини, жінки сьогодні?

   II. Повідомлення теми і мети уроку

   У ч и т е л ь.  Тож сьогодні на уроці ми спробуємо порівняти образи ідеальної дівчини за часів І.Котляревського і в наші дні.

   Цей урок – шанс на відкриття. Відкриття багатовимірне, бо не може література бути одноплановою. Вона, мов айсберг, де на поверхні лише одна десята від його глибини. Отож, хтось сьогодні відкриє для себе нові грані в образі Наталки Полтавки, хтось сягне законів поступовості у розвитку як літератури, так і уявлень людей про ідеал, про красу, про Любов. Але я сподіваюсь, що всі ми спробуємо відкрити в собі своє власне прагнення до ідеалу, свої пошуки краси в цьому світі. Краси як зовнішньої, так і внутрішньої.

   III.  Актуалізація опорних знань

  • Як ви гадаєте, ідеалом якої краси є Наталка Полтавка?
  • Що говорять герої пєси про зовнішність Наталки?
  • Давайте спробуємо самі створити усний портрет героїні, якою ви її уявляєте.

  Підсумок. Отже, ідеалом української дівчини за часів               І.Котляревського були очі ясні, як зіроньки, карі, як тернинки, брівоньки рівні, як шнурочок,а головне – руса коса до пояса.

   IV.  Основний  зміст  уроку

  • Яким же є ідеал сучасної дівчини?

 У ч и т е л ь. Давайте подумки перегорнемо сторінки у книзі історії. Адже в різні часи поняття краси змінювалося. В античному мистецтві красивими вважались пишнотілі жінки з округлими формами, в середні віки – ті, у яких було високе чоло, тож красуням доводилось голити волосся над чолом, щоб воно здавалося вищим.

   В острівних племен красивими було прийнято вважати жінок з високою шиєю. Тож дівчаткам ще з дитинства одягали на шию металеві кільця, з кожним роком додаючи нові і витягуючи шию. Так зявлялись «красуні» з 30 – 40-сантиметровими шиями.

   Якою ж є красива дівчина для українців? Якщо звернутися до наших поетів, то можна розгубитись від розмаїття облич. 

                          Мріє, мріє, мрієчко моя,

                         Моя Марієчко тривожна,

                         Твоїм гірким, як світ, імям

                         Мені звучить хвилина кожна.

                         Благословляю і люблю

                         Твоє чоло двадцятивесне,

                         І шиї лінію тонку,

                        І руки, звітрені і хтиві,

                        І карі очі сумовливі

                        В кульбабо-золотім вінку.

                                                      (М.Вінграновський)

                        Ой ти дівчинонько, моя вірянонько,

                        У тебе личенько – румяне яблунько.

                        А твої вустонька, а твої губоньки –

                        Звелись пелюстоньки з вогнем докупоньки.

                        Ой не так вустоньки, як тільки ти сама,

                         Як на бумазі вся перцем писана.

                         Писали ж, радили в темняві ноченьки,

                         Списали, зладили купаві оченьки.

                          А вже при соненьку, при жайворіненьку

                          Рівняли брівоньку та під шнурівоньку.

                           Аж надірвалися з того старання.

                          Це моя дівчина – кажу зарання.

                                                                          (І.Драч)

   І вже зовсім несподівано, наперекір народнопісенним традиціям зображення дівочої вроди, прозвучали слова молодого В.Симоненка:

 Тільки часом у многоголоссі,

 В суєті поїздів і авто

 Спалахне те біляве коротке волосся,

 Сірі очі і каре пальто.

   Як бачите, палітра краси досить широка. Та хіба тільки зовнішність є основою краси?

 Духовності прошу! Як в погребі вікна.

 Покрашення душі залежить і від нас! –

пристрасно вигукує Б.Нечерда.

   У ч и т е л ь   с в і т о в о ї   л і т е р а т у р и

   - Як усі ви добре знаєте, у французького письменника Віктора Гюгю є роман «Собор Паризької Богоматері». Нагадаю зміст. Юна прекрасна циганка, вулична танцівниця Есмеральда, звинувачується у вбивстві молодого капітана Феба, вбивстві, якого не могла вчинити, бо любила капітана і вірила у його любов. Але капітан – людина поверхових почуттів. Есмеральда надовго йому не потрібна. Від шибениці її врятовує дзвонар собору – потворний, кульгавий, глухий Квазімодо. Він ховає її високо вгорі на соборі. Іноді по вечорах до неї долітає з-під дзіниці голос, що наспівує дівовижну сумну пісню. То були вірші без рими, які міг написати лише глухий: 

 Не дивись на обличчя, дівчино,

 А заглянь у серце.

 Серце прекрасного юнака

 Часто буває потворним.

 Є серця, де любов не живе.

  Одного разу, прокинувшись, Есмеральда знайшла на вікні своєї кімнати дві посудини з квітами: красива кришталева ваза, але з тріщиною, вода з неї витекла, квіти прив’яли; та грубий глиняний глечик, але повний води. Квіти в ньому були свіжі та духмяні.

   Есмеральда вибрала зів’ялий букет і носила його цілий день на грудях. У той вечір голос не співав. Есмеральда все-таки потрапила на ешафот. До смерті її призвів фанатик-священик,теж закоханий у неї, але висміяний дівчиною. («Так не діставайся ти нікому»). У той самий день Квазімодо щез.

 

   У ч и т е л ь.   Який контраст: потворна зовнішність –красиве серце, красиве обличчя – потворне серце.

   А от в образі Наталки Полтавки щасливо поєднались краса і зовнішня, і внутрішня.

  • Які риси характеру притаманні героїні?

Типові риси української дівчини в образі Наталки:

  • «трудяща», «рукодільниця»;
  • горда;
  • чесна;
  • співуча;
  • поважає свою матір.

    Своєрідність характеру Наталки:

  • мудра від природи;
  • має високе почуття власної гідності і тверді моральні принципи:
  • (Краще жити бідно і чесно, ніж неправдиво наживатися; виходити заміж за нелюба аморально);
  • рішуча («Крім Петра ні за ким не буду»);
  • уміє відстояти своє щастя;
  • вірна у коханні;
  • вміння чекати;
  • наполегливість у досягненні мети.

 У ч е н и ц я. Лірична героїня нашої сучасної поезії, на перший погляд, не поступається Наталці душевною щирістю, розумом. Вона прекрасно розуміє, що   

 Краса мине , і молодість мине,

 І тільки те залишиться повік,

 Що у душі плекає чоловік.

 (Л.Скирда)

- А що плекає в душі наша сучасниця?

- Цнотливу ніжність, як у Ганни Чубач:

 Цілую усмішку твою,

 Як сон траву, як вітер листя.

 Ідеш… Розгублено стою,

 Усі шляхи мої зійшлися,

                                             Усі дороги мої тут,

 Усі стежки мої біліють.

 А ти все йдеш, тебе десь ждуть,

 Я зупинити не посмію.

 Ні, не посмію зупинить.

 Я лиш поплачу, посумую.

 Я не ловлю щасливу мить,

 Я тільки усмішку цілую.

   І щире беззастережне кохання, що готове на самопожертву заради любого чоловіка, як у Валентини Малишко:

 Якщо смерть біля тебе стане,

 Перетворюючи день в пітьму,

 Ти візьми моє серце, коханий,

 Хай поможе серцю твому.

 Будеш жити довго й щасливо,

 Як у добрій казці старій.

 - Тут відторгнення неможливе,-

 Дивуватимуться лікарі.

 У дітей твоїх виростуть діти,

 І роки спливуть, як вода,

 Що моє воно – ти не помітиш,

 А воно про це не згада.

   І навіть нероздільне кохання стає прекрасним у душі мудрої жінки, як у поезії Ліни Костенко:

                                            Хай буде так, як я собі велю,

 Свій будень серця будемо творити.

 Я Вас люблю, о, як я Вас люблю!

 Але про це не треба говорити.

 

 Не знаю, чи побачу Вас, чи ні…

 А може, власне, і не в тому справа.

 А головне, що десь вдалечині

 Є хтось такий, як невтоленна спрага.

 Я не покличу щастя не моє.

 Луна луни туди не долітає.

 Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.

 Моя душа й від цього вже світає.

   У ч и т е л ь.   Але це свідчення самих жінок про себе. А якою бачать ідеальну жінку сучасні чоловіки? Чи відповідаємо ми цьому ідеалу?

  • Де поділась чутливість душі, притаманна Наталці Полтавці?
  • Що стало причиною таких змін? Змін серед молоді взагалі?

   За допомогою бесіди та методу «Мікрофон» учні з учителями намагаються відповісти на ці непрості питання соціально-філософського змісту.

 Нагинається жінка під торбами,

 Розривається жінка між чергами.

            А кажуть слід бути гордими.

  А кажуть слід бути чемними.

      А діти, хоча й не голодні,

               Але кривлять губи над юшкою.

 Чоловік знов прийде сьогодні

 Не під «мухою», то під «мушкою».

 

 Йому що! Він на жінку надіється,

 Його клопоти йдуть за водою.

 Що ж воно з вами, жінко, діється?

 Ви ж колись були молодоою!

 

 Ви ж були казково прегарною,

 Обіцяв на руках носити.

 А тепер було б справою марною,

 Щоб за хлібом пішов, просити.

 

 Поможи їй з глибин історії

 Хоч ти, матінко, Берегине,

 І тоді на земнім просторі

 Україна не вмре, не загине.

 

 І наповнює море краплина,

 Сходить сонце в небеснім склепінні.

 Постає велика Вкраїна

                     На великім жіночім терпінні.

   У ч и т е л ь.   Але кому ж, як не жінці, дано від природи перебороти всі труднощі і вийти переможницею з таких життєвих обставин, де навіть чоловікові стає важко.

 Ти обіцяв любов та оборону.

 Мій лицарю, одне тебе прошу:

 Візьми собі важку мою корону,

 Яку так гордо в будень я ношу.

 Візьми вериги клопотів болючих,

 Коштовності: тривоги, сльози, біль,

 Ти похитнувся. Мабуть, важко, любий,

 А я ще усміхалася тобі.

 ( Світлана Жолоб)

   Ось така вона – дівчина, жінка сьогоднішнього дня – сильна і слабка водночас.

     V.   Підсумок вивченого на уроці (бесіда)

   - Чи змінився ідеал дівчини, жінки з часів Котляревського?

   - Що саме змінилося в еталоні краси зовнішньої?

  (Коротке волосся не вважається неславою)

   - Як змінився внутрішній світ наших сучасниць?

   (Стали незалежними, освіченішими, рівними у праві вибору з чоловіками, сильнішими, але втомленішими, знервованішими, жорсткішими до себе та інших).

   -   А якою ви бачите свою ідеальну дівчину? Адже ви в такому віці, коли вже мріють про кохання, чекають його. Хлопці уявляють собі дівчину, яку б вони могли покохати. Дівчата теж думають, як стати іделом для коханого хлопця. (Малюнки учнів, на яких зображено портрет дівчини,про яку вони мріють).

 Питання до хлопців:

  • Що вас дратує в сучасних дівчатах? Із якою дівчиною ви би хотіли  дружити?

 Питання до дівчат:

  • Що прикрашає дівчину?
  • Що таке дівоча честь?
  • Підніміть руку, хто б хотів займатися боротьбою або культуризмом?
  • Хто хотів би бути «Ксеною-воїном»?
  • Хто хотів би бути схожою на Донну з «Беверлі Хілз»?
  • Назвіть прислівя та приказки про українську дівчину.
  • Якими ласкавими словами можна назвати українську дівчину?
  • Уявіть, що вам треба приготувати «коктейль». Ну, звичайно, в переносному значенні. Що б ви взяли, щоб одержати ідеальний сучасний «жіночий коктейль»?

 І н г р е д і є н т и:

  • скромність
  • чесність
  • елегантність
  • глибина почуттів
  • чутливість
  • сльозоточивість
  • енергійність
  • зовнішня краса
  • працелюбність
  • нервозність
  • бережливість
  • вірність
  • душевність
  • витончений слух
  • чарівність
  • охайність
  • витривалість
  • лагідність
  • поступливість
  • турбота про інших
  • здатність прощати
  • принциповість
  • пихатість
  • свій варіант

   У ч и т е л  ь.   У Едіт Седерган (скандинавська поетеса кінця 19 ст.) є такі мудрі рядки:

          Ти шукав квітку. Знайшов яблуко.

 Ти шукав джерело, а знайшов море.

 Ти шукав жінку, а знайшов душу.

 Ти роз – ча – ро – ва – ний …

   Щасливий той, хто знайде в житті душу, оцінить її і не пройде повз неї. Таку, як у Наталки Полтавки, як у кращих поезіях нашого часу. Тоді цей щасливець знайде Любов!

 Палає сонце, і шумить прибій,

 Дзвенить  у світ народів многомовя.

 Впадімо ж у побожності святій

 Перед її величністю Любовю!

 Молімось їй! За те, що нас до дна

 Наповнює в тривожнім диволеті.

                                Молімось їй! За те, що є вона,

                                І назавжди буде на цій планеті!

   Звичайно, в кінці уроку ставиться крапка. Але сьогодні крапки ставити не можна. Лише три крапки… Чому? Бо Любов вічна, бо краса нескінченна. Бо еталонів краси стільки, скільки є людей. І головне, щоб цей еталон був справжнім, не спотвореним грубістю, цинізмом. Щоб, стрінувши його в житті, ви разом з Володимиром Сосюрою вигукнули:

 Так ніхто не кохав. Через тисячу літ

 лиш приходить подібне кохання.

 В день такий розквітає весна на землі,

 І земля убирається зрання…

   І кожний з вас буде правий!

        VI.   Оцінювання. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів.

   У ч  и т е л ь.   І на закінчення я вам дарую вірш.

                             Мої милі, добрі діти!

     Що сказати іще вам?

 Те, що схожі ви на квіти?

 Це ж ви чули і від мам!

 

 Що дівчата, як калина,

 Ну а хлопці – молодці?

 Це ж вам скаже і дитина,

 Та і знаєте це всі!

 

                               Тож нехай у колі друзів

  Лине ваш щасливий сміх.

  Хай шанують по заслузі.

  Щастя вам і благ усіх!

   VII.   Домашнє завдання. Написати твір «Сучасна дівчина. Яка вона?»

 Дякую. До зустрічі!

docx
До підручника
Українська література 9 клас (Слоньовська О. В., Мафтин Н.В., Вівчарик Н.М., Курінна Н.С., Шевчук Л. Т.)
Додано
2 липня 2018
Переглядів
274
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку