Урок "Батьківщина – то є найдорожче, найцінніше, що є у митця".

Тема 3.    Батьківщина – то є найдорожче, найцінніше, що є у митця.

 

Мета:    Ознайомити учнів з поезією майстрів слова Черкащини;

                виховувати любов до Батьківщини, до рідної землі, до

               Черкащини, як частини вільної незалежної України,

               любов до рідної мови, вміння розуміти і шанувати

               красу рідного слова;

                розвивати образне мислення, творчу уяву, пам’ять, увагу.

 

Тип уроку:  урок – елегія

 

Обладнання: тексти поезій , біографічні відомості, умовні позначення,

                           карта України

 

 

 

             

 

 

1. Організація, мотивація навчальної діяльності.

     Учитель. Моя ти рідна Батьківщина,

                      Моя Україна свята,

     До тебе завжди думка лине

     І радість серце огорта.

 

   Моя знедолена Вкраїно,

   Ти бачила і зраду, і печаль.

   Воскресла ти й слова Тараса,

   Як відгомін минулого звучать.

 

Усе було: татари, німці, ляхи…

Все відійшло всьому наперекір,

Та все ж не згине в серці шлях той,

Прокладений нащадкам з давніх пір.

 

Не вибирають батька й Батьківщину –

Старе, як світ, як істина – просте.

І вічне, і прекрасне, як калина,

І мальва горда, що круг копанки росте.

 

                                                 ( Сейкель О. Ф.)

 

2. Повідомлення теми і мети уроку

 

Учитель. Сьогодні ми будемо говорити про святиню, яка дана нам з діда-прадіда, про ту святиню, яку наші предки боронили, не шкодуючи сил, здоров’я, а іноді  найціннішого дару – життя, про ту святиню, яку наші сучасники славлять мудрим щирим словом і доблесною працею, а ми сьогодні, в майбутньому повинні продовжити їх справу. А краще нам це допоможуть зрозуміти люди, які поклали серце на алтар цієї святині – поети Черкащини. Митці славного краю гетьмана Хмельницького та народного генія Тараса Шевченка.

   

 

2. Опрацювання матеріалу.

 

Учень. Батьківщину ні з чим не зрівняти,

              То найвище усіх мір.

              Вона є і буде, як мати.

              Наче серце палає. Дивись, знай і вір.

 

Учитель. Так, справді, Батьківщина у кожного в серці жевріє тою невгасимою іскрою, з якої   народжується добро, любов і поезія.

 

                 Нехай це серце – наша Батьківщина

                 А вогник в серці цім ніколи не згаса.

                 Частинки серця – то митці Вкраїни,

                  Митці Черкащини: тепло душі й краса.

 

Учень 1.    Я частинка твоя,

                  Моя рідна Вкраїна,

                  Своє серце тобі 

                  Без вагань я віддав.

                                    

                                       Василь Симоненко

 

         Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня в с. Біївцях  Лубенського району Полтавської області в селянській родині. Після закінчення університету ім.. Т. Шевченка працював у редакціях обласних газет «Черкаська правда» та «Молодь Черкащини», кореспондентом республіканської «Робітничої газети» Черкаської та Кіровоградської області. Перші літературні спроби Василя Симоненка припадають на 1955 рік. Уже тоді він звертався до молоді.

         Нехай серця не знають супокою ,

         Хай обганяють мрії часу біг,

          І наша юність буде хай такою,

         Щоб їй ніхто не заздрити не міг.

                  Поет аналізував події в країні, вимогливо ставиться до своєї творчості, але не прийнятий владою,вірніше можновладцям . Такі люди, як Василь Симоненко, не вмирають у пам’яті народній, вони завжди тут. Їх слова стають нашою справою, нашою вірою. Безсмертя духовних синів народу вливається у безсмертя рідної землі. Священною для Симоненка була Україна, в якій він народився, якій віддав своє серце і заповів прийдешнім поколінням :

                     

                 Можна все на світі вибирати сину

                 Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

             Учитель. Які почуття побуджує поезія «Україні»? Якою любов’ю любить

                В. Симоненко Батьківщину? Чому?

 

                                                                    Україні

 

В букварях ти наряджена і заспідничена,

Поворозками зв’язана, ледве жива,

На обличчі тремтить в тебе радість позичена,

На губах скам’яніли казенні слова.

 

Україно! Тебе я терпіти не можу,

Я тебе ненавиджу чуттями всіма,

Коли ти примітивна й на лубок похожа,

Коли думки на лобі у тебе нема.

 

Я люблю тебе іншу — коли ти бунтуєш,

Коли гнівом під кручі клекоче Дніпро,

Коли думаєш ти, коли бачиш і чуєш

І несеш од криниці вагоме відро.

 

Україно, мовчи! Україно, затихни!

Не така ти багата, щоб тратить слова.

Хай брехня твоє слово дугою не вигне,

Хай не вірить твій розум в убогі дива.

 

Україно! Яка в тебе мрія шалена!

Ти не кліпай очима на мрію чужу.

Притулися горбами й устами до мене,

Перетни в моїм серці криваву межу!

 

         Ти здави моє серце своїми руками

         І угледиш, що в ньому немає води.

         Не сиди в пелюшках над чужими віками,

         Але гордо крізь смерть до безсмертя іди!

 

Діти.  Виразне читання. Роздуми щодо прочитаного.

 

Учитель. Багато поезій Василя Симоненка покладено на музику. Широко відома пісня народного  артиста  Анатолія Пашкевича  «Синові», створена ним на Черкащині, обійшла увесь світ. Заслужений працівник культури  чигиринець Анатолій Чекаль на вірш поета «Крізь століття» написав пісню для хору.

 

                                            Пісня «Синові»

 

Учень 2.  У серці вогник є добра і правди,

                 Любові й вічності,

                  Який не жевріє без Батьківщини…

 

                                       Володимир Данник

 

 Поет – лірик, автор і виконавець власних пісень – грані творчогоо обдарування Володимира Олексійовича  Даника. Народився у Лисянці, але більша частина життя письменника пов'язана з Черкасами. Тут здобував середню освіту, закінчив школу з золотою медаллю. Далі навчався Рязанському

радіотехнічному інституті. Нині викладач Черкаського інженерно-технологічного університету.

Літературною творчістю займається давно. Співпрацював з журналом «Перець», «Вус», опублікував кілька збірок поезій. Володимир Даник дебютував і в прозі, і одразу відзнака – перемога в Міжнародному конкурсі кращих творів молодих українських літераторів «Гранослов».
              Володимир Даник щиро закоханий у рідний край, у працьовитих щедрих душею людей.


Учитель.      Елегія – це легкий злет
                      У метушні і круговерті,
                       А фарби на палітрі вже розтерті
                       Тож спробуй-но покласти свій мазок.
       
               Чим схвилювала поезія В. Даника «Україні». Якою автор прагне бачити Україну? Спробуйте намалювати картину. Які фарби використаєте? Чому?

                   Україні

Україно квітуча моя,

Україно моя калинова,

Хай мов зірка на небі, сія

Твоя чиста і лагідна мова!

Україно квітуча моя,

Теплим золотом сонця зігріта,

Ну та де б міг побачити я

Скільки щирого й щедрого цвіту!

Нам, як стяг, твою мову нести,

Нам у пісні натхненній горіти,

Нам тебе у віках берегти

Молоду, ніби вранішні квіти.

Україно квітуча моя,

Україно моя калинова,

Хай у серці у кожнім сія

Твоє щире і радісне слово.

 

Діти.                      Роздуми. Усне малювання.


Учень 3.                  Юне серце тріпоче, мов пташка,
                                Та поезія дзвінко і влучно луна.
                                 Може, правду і висловить іноді важко,
                                 Але ради Вкраїни душі озоветься струна.

                                                     Леся Гончаренко

             Місце народження Лесі Гончаренко – Дахнівка, один з мікрорайонів Черкас. Писати вірші почала ще в зовсім юному віці, друкуватись в різних газетах. Перша збірочка поезій «Струна доля у тополі» побачила світ, коли авторці-школярці виповнилося 14 років.

Перу Лесі Гончаренко належить також збірки віршованих і прозованих творів «Цифра», «Казка з дитинства» та інші. Молода поетеса у поезіях щиро вболіває за рідний край, за Україну, її мову, милується красою природи, розмірковує над гострими проблемами часу. Леся Гончаренко закінчила факультет української філології Черкаського держуніверситету, нині працює журналістом і свою любов переливає у рядки:                                             

                                               Люблю свій край,
                                              Як матір люблять діти,
                                               І мови щирої
                                               Нев’янучу красу,
                                               Пісень дзвінких
                                               Душевні самоцвіти
                                               Я до людей у серці донесу.

Учитель.    Які почуття пробуджає поезія Лесі Гончаренко «Рідна мова моя       соловї’на»?

 

 Рідна мова моя солов’їна

  

 Рідна мова моя солов’їна

І намисто вкраїнських пісень.

Не забуду тебе, Україно, -

Ти мій світлий і радісний день.

            Твою землю святу не забуду, -

            Цю весняну і ніжну красу.

            Де у світі великому буду,

            Вогник твій у душі пронесу.

У цім вогнику завжди хай сяє

І добро, і надія твоя.

Бо милішої тебе немає,

Україно чарівна моя!

 

Діти. Аналіз твору. Роздуми дітей.

Учень 4. Частина серця Батьківщини –

                Краса природи й пісня лине

                 Із вуст Володимира Гаптара і не вмира…

 

Володимир Гаптар

       Рідне село Володимира Гаптара чарівно – мальовниче і красиве назвою – Орловець Городищенського р-ну. Батько Володимира – відомий український поет і мужня людина, Макси Гаптар. Своїм  становленням і зростанням, як людина і поет Володимир Гаптар, насамперед, завдячує батькові, котрий був для сина незаперечним авторитетом. Віршувати почав ще в школі, продовжував в армії. Був учасником літературних семінарій. Юнак справді плекав у собі поета, спочатку навчаючи на філфаці Черкаського педінституту, а згодом у літературному інституті в Москві. Вийшли до друку і побачили світ збірки «Зустріч з друком»(1987) «Світлове поле»(1991) книжка для дітей «Серпневі айстри»(1993). Вірші Володимира Гаптара надзвичайно проникливі, щирі. Саме непідробний ліризм, глибина образної думки і майстерність вирішування зумовили поважну відзнаку творчості поета – літературну премію імені А. Малишка за 1992 рік.

М’які мелодійні поетичні рядки В. Гаптара легко кладуться на музику, стають піснями, одна з яких «Давайте разом заспіваєм, браття» стала однією з пісень лауреатів Всеукраїнського «Пісенного вернісажу». Щиро закоханий у свою батьківщину і майстерно змальовує красу її природи.

Учитель. Які настрої викликає поезія В. Гаптара? За допомогою яких художніх  

            засобів  автор досягає майстерності у змалюванні краси Батьківщини?

                                                           ***
                                          Давно вже літо золоте
                                          Сховалось за дощами,
                                          Лиш айстра у саду цвіте
                                          Ясним вогнем прощальним.
                                                                    Вітри холодні загудуть
                                                                    І затріщать морози,
                                                                    Та світлу айстру у саду                                                                                                                                      
                                                                     Вони згасить не зможуть.

Діти.   Виразне читання поезії, роздум.
 

Учень 5.        Поет – частинка серця України

                        Співець краси, добра і правди…

                        До Батьківщини думка лине

                         Не терпить підлості і зради.

 

Олександр Петриченко

 

  Олександр Тихонович Петриченко народився 15 червня 1923 року в селі Половинчик на Черкащині в селянській родині. Після закінчення 8-го класу Монстирищенської середньої школи № 1 навчався в школі ФЗН у м. Києві, де й застала Велика Вітчизняна війна. Разом з молоддю був евакуйований до Маріуполя, де й працював на металургійному заводі. Потім був насильно вивезений на роботу в Німеччину. Працював на вугільній шахті. В 1947 році повернувся в Україну. З 1950 по 1954 рік – завідуючий клубом села Укса в Карелії . Починаючи з 1954 року, працював в культосвітній сфері на Черкащині. Тяжкі життєві випробування тільки посилили любов до рідного краю, його людей і природи. Про що він пише у своїх поетичних збірках: «Життєва нива», «Подих древності», «Монастирищино моя», «Героям сорок п’ятого», «Голос землі», «Не розлюблю ніколи».

 Пісні композитора Анатолія Мірошниченка на слова поета звучать у глосах учасників художньої самодіяльності шкільних колективів, культосвітніх установ, ветеранів. На обласному конкурсі на кращу пісню, присвячену 50-річчю визволення України від фашистських загарбників, пісня «Ходить дівчина до калини» завоювала призове третє місце, а «Травнений цвіт» - нагороджена дипломом. А поезія «Україночка» стала піснею, завдяки вчителю музики загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 ім. Б. Хмельницього м. Чигирина Філонової О.Є.

 

Учитель. Яка основна думка поезії О.Петриченка «Моя ти земле» ?

                                               

                                                         Моя ти земле

 

Моя ти земле, рідна нене,

Я не прожив би й дня без тебе,

Без цих полів, садів зелених,

Без голубого неба. 

Знайомим ритмам світанковим

З тобою разом я радію.

До мене мовиш щире слово,

Вбачаю в нім свою надію.

Я знову й знов до тебе  пригортаюсь

І бачу до мети нову ходу,

Вкраїно мила, мій зболілий краю

Я – рідний син твій, я з тобою йду

 

Дорожчого нема, як рідне слово,

Найкращі в світі ниви та гаї.

Що скажеш ти, я все зробить готовий

І кожен крок твій – в серці у моїм

 

Діти.            Виразно читають поезію, відповідають на запитання.

Учень 6.   Частинка я своєї Батьківщини
                      В столиці нині проживаю я
                      Та зараз хочу злитись воєдино
                      Із усіма, для вас «Елегія» моя


                                              Людмила Кондрат’єва-Паниченко

          Народилася в самому серці України, в славному Чигирині. З шести років залишилася сиротою, жила в бабусі. Навчалася в Чигиринській школі №2, потім в кооперативному технікумі в Черкасах. Серце підказало дорогу на філологічний факультет Черкаського педагогічного інституту. А нині ця чудесна жінка дарує тепло свого серця учням Київської школи №83, де навчає їх англійської мови. «Відлуння синьої зорі» у видавництві «Веселка» порадувала читачів.

Учитель.   Якому місту присвячена поезія Людмили Кондрат’євої-Паниченко «Земна елегія». Як автор ставиться до сказаного? Яке місце займає Батьківщина  у душі  авторки? А у вашій душі? Чому?

 

Земна елегія

Я поспішаю в місто те,

Яке від мене так далеко

Там вишня гречно так цвіте.

На хаті гніздяться лелеки.

Там небо ближче до землі

І зорі світять яскравіше.

І люди – справжні трударі,

Хоча далеко не безгрішні.

Зустрінуть хлібом-сіллю Вас,

Благословенням пригостять.

Все так природно, без прикрас,

Безпосередньо і просто

Там потом кроплена земля

Вселяє дивовижну силу,

Ранкова пісня солов’я –

Наснагу і душі розкрилля.

Мій Тясмин  весь в очеретах

Купає в хвилях клаптик неба,

А над водою білий птах

Та у задумі тихі верби.

У цій елегії земній,

На сум і радощі багатій,

Душа народжує пісні,

Отримує небес посвяту.

 

Діти.             Виразне читання поезії, роздуми.

IV.  Підсумок уроку

Учитель.       Наше знайомство з митцями Черкащини, котрі свою творчість присвятили  Вітчизні, своє серце віддають їй, закінчилось. Як автори відносяться своєї   Батьківщини? А які почуття у вас викликали твори поетів Черкащини?

V. Домашнє завдання.
                      Поезію, яка найбільше сподобалася, вивчити напам’ять.