Урок "Бодлер Збірка "Квіти зла" Презентація "Бодлер" , проблемні завдання за темою уроку , темти перевірки

Тема.  Шарль Бодлер — французький поет II половини XIX століття, пізній романтик і один із зачинателів символізму.

                Життєвий і творчий шлях письменника. Світогляд та естетичні погляди Бодлера й збірка «Квіти зла». Протиставлення дійсності й ідеалу як семантико-образна вісь збірки. Тлумачення предметних образів як «видимих знаків» ідей, почуттів, душевних станів («Відповідності»)

Мета:  ознайомити із життям Ш. Бодлера і особливістю його поезії; розвивати навички визначати індивідуальний стиль поета, аналізувати поетичні твори, висловл-вати своєї думки про них; виховувати любов до поезії; естетичні смаки.

Оснащення:  портрет письменника, видання творів, ілюстрації до біографії, ОЛС

Тип уроку:  вивчення нового навчального матеріалу.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Викладач. Шарль Бодлер… Його називали «королем поетів, справжнім Богом», «апостолом сучасності» й аморальною людиною, богохульником. Про його твори сперечалися і сперечаються донині літературознавці, поети, пересічні читачі. Усесвітнє визнання прийшло до поета лише через сто років після того, як його не стало.

Письменник залишив по собі поетичний світ, де душа веде одвічний поєдинок із собою, але ніколи не зупиняється у постійних пошуках незнаної і  прекрасної Таїни. Спробуємо й  ми долучитися до цієї таємниці.

ІV. Оголошення теми й мети уроку

V. Сприйняття та засвоєння нового навчального матеріалу

1. Слово вчителя (міні-лекція з елементами бесіди)

Шарль Бодлер — поет, політичний діяч, журналіст, мистецтво-знавець, неперевершений перекладач новел Едгара По. Бунтівний за характером, він почав творити на нових творчих та естетичних засадах, увів у літературу поняття модерну, який вважають предтечею символізму. Багато поетів наступних часів узяли за взірець його творчість.

Бодлер народився у Парижі 1821 року в родині сенатора. Коли йому виповнилося шість років, помер батько, на 34 роки старший за свою дружину. Мати вийшла удруге заміж за командира батальйону, який знав лише казармені методи виховання.

Шарля віддають до інтернату королівського коледжу, що спричиняє його конфлікт із батьками. Через три роки він уже навчається в Парижі, у коледжі Людовика Великого. Здобувши бакалавра, відмовляється продовжувати освіту, заявивши, що хоче стати письменником. Юнака відправляють в  одну з  віддалених французьких колоній в Індійському океані — для виправлення. Незабаром Бодлер повертається й дебютує у колективній збірці «Вірші». Згодом виходять збірки його критичних статей «Салон 1845 року» й «Салон 1846 року».

У 1848 році поет бере участь у повстанні Паризької комуни. Працює редактором демократичної газети.

У 1857 році світ побачив головну книжку бодлерівських поезій — «Квіти зла». Того ж року над цією збіркою відбувся суд. На автора й видавців наклали штраф, а з книжки вилучили шість поезій.

У наступні роки Шарль Бодлер продовжує плідно працювати: виходять друком збірки його критичних статей, удруге видано «Квіти зла» (1861), друкуються вірші у прозі «Паризький сплін», збірка «Уламки» та «Нові квіти зла».

У 1867 році Ш. Бодлера не стало.

• Що ви можете сказати про характер поета? (Бунтівник, романтик, митець-новатор та ін.)

Шарль Бодлер, як і  В. Вітмен, став «поетом однієї збірки». Літературознавці розглядали «Квіти зла» як пов’язані між собою ліричні тексти і навіть як сюжетну поему. Книга має посвяту, вступ і складається із шести циклів, об’єднаних за проблемно-тематичним принципом.

 «Тут є таємна архітектура, план, розрахований мудрим і вольовим поетом… Це не стільки вірші, скільки поетичне творіння найстрогішої єдності. З погляду мистецтва та естетичного враження вони програли б, якби не були прочитані в тій послідовності, як їх розташував автор»,— пише друг поета д’Орвіллі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Про своє творіння поет говорить: «У цю жорстоку книгу я вклав

усе своє серце. Всю свою ніжність, усю свою релігію (вивернуту). Усю свою ненависть…»

І пояснює витоки: «Ще в ранньому дитинстві я мав у своєму серці два протилежних відчуття: жах перед життям та захват від життя»; «лише сягаючи найглибших прірв падіння, уява за законом протилежності запалює свічадо найвищих ідеалів».

А ось відгуки представників наступних поколінь:

•      «“Квіти зла” Ш. Бодлера — це квіти, що виросли в нашій суперечливій душі на ґрунті жорстокого ХХ століття» (Олександр Олесь);
• «Книга ця — …душа і життя поета цілком: з його лазуровими   

мріями, його культом краси, його шаленими пристрастями… Це глибоко символічна біографія поета» (О. Урусов).

Важливе місце в естетичній системі Ш. Бодлера посідав принцип «відповідностей» (таку назву має й одна із його поезій).

Згідно з цим принципом образи та метафори не використовуються для опису конкретних реалій, предметів та фактів, а символічно позначають певні ідеї, універсальні явища буття. Це визначило в бодлерівській поетиці тенденцію до переростання образів у символи, а також настанову на навіювання читачеві певних на-строїв та душевних станів.

2. Словникова робота

Учні (самостійно) за словником визначають поняття «символ»,

«імпресіонізм», «неоромантизм», «символізм».

3. Виразне читання вірша ш. Бодлера «Відповідності»

Відповідності

Природа - храм живий, де зронюють колони

Бентежні стогони і неясні слова.

Там символів ліси густі, немов трава,

Крізь них людина йде і в них людина тоне.

 

Всі барви й кольори, всі аромати й тони

Зливаються в могуть єдиного єства.

Їх зрівноважують співмірність і права,

Взаємного зв'язку невидимі закони.

 

Є свіжі запахи, немов дітей тіла,

Є ніжні, як гобой, звитяжні, молодечі,

Розпусні, щедрі, злі, липучі, як смола,

 

Як ладан і бензой, як амбра й мушмула,

Що опановують усі безмежні речі;

В них - захват розуму, в них відчуттям - хвала.

 

Природа - строгий храм, где строй живых колонн

 Порой чуть внятный звук украдкою уронит;

 Лесами символов бредет, в их чащах тонет

 Смущенный человек, их взглядом умилен.

 

 Как эхо отзвуков в один аккорд неясный,

 Где все едино, свет и ночи темнота,

 Благоухания и звуки и цвета

 В ней сочетаются в гармонии согласной.

 

 Есть запах девственный; как луг, он чист и свят,

 Как тело детское, высокий звук гобоя;

 И есть торжественный, развратный аромат -

 

 Слиянье ладана и амбры и бензоя:

 В нем бесконечное доступно вдруг для нас,

 В нем высших дум восторг и лучших чувств экстаз!

 

4. Обмін враженнями, евристична бесіда

• Як розкривається у цій поезії ідея «відповідностей»?  
• Розкрийте зміст метафори «ліси символів».  
• У яких рядках змальована картина всеохопливої гармонії?  
• Як передаються у творі взаємини людини й природи?  
• У якій формі написаний вірш? (Сонет)

5. Проміжні підсумки

Викладач. Дослідник творчості Гастон Башляр застерігав від сприйняття сонета «Відповідності» як твору пейзажної лірики — його зміст значно глибший. «У двох єдностях — темної ночі та ясного дня — виявляється одвічна подвійність добра і зла. Усе, що є широкого, неоднозначного у темряві ночі і ясному дні, не дає змоги зупинитися або тільки на темряві, або тільки на світлі». Про це ж писав і сам Бодлер: «…весь видимий світ є лише арсеналом об-разів і знаків, яким уява відводить місце і визначає відносну ціну».

Навіть у віршах, де поет справді милується красою пейзажу, він не може позбутися відчуття «темного змісту речей» — «широкого і чорного небуття».

VI. Закріплення набутих знань, умінь та навичок

Викладач. Вставте пропущені слова у  текст телеграми, яку

отримав Бодлер з-за кордону на підтримку його збірки «Квіти зла», з якої французьке правосуддя вилучило кілька віршів: «Я …… бра-во! З усіх моїх сил браво вашому могутньому талантові. …… вашу руку. Поет Віктор Гюго». (Слова для довідки: несу, вітаю; мовчу, роблю; кричу, тисну; пишу, подаю.)

VIІ. Домашнє завдання

Знати біографію поета, уміти виразно читати, аналізувати поезію Ш. Бодлера.

VIIІ. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «мікрофон»

Продовжте речення:

Поезія Ш. Бодлера для мене виявилася….  

 

 

 

 

 

 

Тема.  Пошуки «сучасної краси», «видобування краси зі зла» в поезії Ш. Бодлера. Філігранність поетичної техніки, формальна довершеність і сугестивність вірша «Вечорова гармонія»; традиції та новаторство розв’язання проблеми «поет і натовп» у поезії Ш. Бодлера «Альбатрос»

Мета:  допомогти учням осягнути ідейно-художні особливості, естетичну привабливість поезії Бодлера; розвивати навички аналізування поетичних творів, роботи з художнім словом; виховувати інтерес до поетичного слова, естетичні смаки.

Оснащення:  портрет письменника, видання його творів, переклади різних авторів.

Тип уроку:  комбінований.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності

Викладач. Проблема «поет» і «суспільство» розв’язується відтоді, як з’явилися у світі поети. Кожен із митців так чи інакше намагався розв’язати її для себе. Не винятком був і Шарль Бодлер.

Але поряд із традиційним баченням поет вніс і своє, новаторське.

Про це — на уроці.

ІIІ. оголошення теми й мети уроку

ІV. Актуалізація опорних знань

1. Розповідь учнів про поета

2. Пояснення понять «неоромантизм», «символізм»

 

 

3. Аналізування поезії ш. Бодлера «Відповідності»

Соответствия

 Природа - строгий храм, где строй живых колонн

 Порой чуть внятный звук украдкою уронит;

 Лесами символов бредет, в их чащах тонет

 Смущенный человек, их взглядом умилен.

 

 Как эхо отзвуков в один аккорд неясный,

 Где все едино, свет и ночи темнота,

 Благоухания и звуки и цвета

 В ней сочетаются в гармонии согласной.

 

 Есть запах девственный; как луг, он чист и свят,

 Как тело детское, высокий звук гобоя;

 И есть торжественный, развратный аромат -

 

 Слиянье ладана и амбры и бензоя:

 В нем бесконечное доступно вдруг для нас,

 В нем высших дум восторг и лучших чувств экстаз!

 

Поясніть, чому цей твір називають «маніфестом символізму».  

4. Творче завдання

Продовжте представлений у поезії ряд «відповідностей» (наприклад, грізний запах морської стихії; солодкий, як мед, звук та ін.).

V. Формування вмінь та навичок

1. Виразне читання поезії ш. Бодлера «Гімн Красі»

Красо! Чи з неба ти, чи з темної безодні

В твоєму погляді - покара і вина,

Безумні злочини й діяння благородні;

Захмелюєш серця, подібно до вина.

 

В твоему погляді - і присмерк, і світання,

Як вечір грозовий, приносиш аромат.

Німим стає герой з твого причарування,

I сміливішає дитина во сто крат.

 

Чи ти зійшла з зорі, чи вийшла із провалля,

Йде фатум, наче пес, за покроком твоїм;

I, розсіваючи біду чи безпечалля,

У всьому вільна ти, хоч пані над усім!

 

Красо! Ти по мерцях ступаєш без мороки,

Злочинство, ревністъ, жах - то наче золоті

Коштовності, твої чарівливі брелоки,

Що витанцьовують на твому животі.

 

Коханець зморений, що пригортає милу,

Що кволо хилиться й зітхає раз у раз,

Нагадує того, хто сам свою могилу

Вкриває ласками у свій вмирущий час.

 

Немає значення, чи з пекла ти, чи з раю,

Потворно вибредна, страхітлива й свята,

Як до безмежностей, що я про них не знаю,

Але жадаю їх, відчиниш ти врата!

 

Це байдуже, хто ти, чи Діва, чи Сирена,

Чи Бог, чи сатана, чи ніжний Херувим,

Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна,

Зробила легшим ти, а всесвіт - менш гидким!

 

Скажи, откуда ты приходишь, Красота?

 Твой взор - лазурь небес иль порожденье ада?

 Ты, как вино, пьянишь прильнувшие уста,

 Равно ты радости и козни сеять рада.

 

 Заря и гаснущий закат в твоих глазах,

 Ты аромат струишь, как будто вечер бурный;

 Героем отрок стал, великий пал во прах,

 Упившись губ твоих чарующею урной.

 

 Прислал ли ад тебя, иль звездные края?

 Твой Демон, словно пес, с тобою неотступно:

 Всегда таинственна, безмолвна власть твоя,

 И все в тебе - восторг, и все в тебе преступно!

 

 С усмешкой гордою идешь по трупам ты,

 Алмазы ужаса струят свой блеск жестокий,

 Ты носишь с гордостью преступные мечты

 На животе своем, как звонкие брелоки.

 

 Вот мотылек, тобой мгновенно ослеплен,

 Летит к тебе - горит, тебя благословляя;

 Любовник трепетный, с возлюбленной сплетен,

 Как с гробом бледный труп, сливается, сгнивая.

 

 Будь ты дитя небес иль порожденье ада,

 Будь ты чудовище иль чистая мечта,

 В тебе безвестная, ужасная отрада!

 Ты отверзаешь нам к безбрежности врата.

 

 Ты Бог иль Сатана? Ты Ангел иль Сирена?

 Не все ль равно: лишь ты, царица Красота,

 Освобождаешь мир от тягостного плена,

 Шлешь благовония и звуки и цвета!

2. евристична бесіда

• Як ви зрозуміли зміст вірша? 
• Що таке гімн? Поясніть назву вірша.  
• З яким образом асоціюється у поета краса? 
• Чи можна вважати, що образ краси у вірші Бодлера однозначний?
• Який художній засіб найвиразніший у творі? ( Антитеза)

3. Спостереження над текстом художнього твору

Випишіть цитатні пари-антитези, зробіть висновки. (З неба — з безодні; покарання — провина; злочини — діяння благородні; присмерк — світання та ін.)

Очікувані висновки

Автор широко використовує антитезу. Це художній засіб, покладений в основу поезії, який відповідає задуму автора — відтворити протиріччя, суперечності життя, у якому постійно перебувають поряд краса й потворність.

4. Проміжні підсумки

Викладач. Вірш «Гімн Красі» вважається програмним у творчості Шарля Бодлера. Адже саме в ньому найяскравіше відбилися його погляди. Красу можна відшукати і в потворному. Естетизація потворного характерна для творчості Бодлера, який розуміє призначення поезії як засобу вирощування квітів (Прекрасного) зі зла.

Митець проголошує, що його не бентежить, звідки приходить ця краса, яка вона,— можливо, навіть жорстока, злочинна, бридка. Він пробачає красі все, аби

Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна,

Зробила легшим ти, а всесвіт — менш гидким!

                                       Переклад Д. Павличка

Отже, у центрі уваги поета — одвічні теми боротьби добра і зла, прекрасного і потворного, високого і низького, духовного і плотського, морального та аморального.

5. Виразне читання поезії «Вечорова гармонія»

Вечірній час прийшов. На кожній стебелині

вже квіти куряться, немов кадильний дим;

і звуки, й пахощі в повітрі голубім;

меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні.

 

Вже квіти куряться, немов кадильний дим;

ридає скрипка десь, як серце в самотині;

меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні;

сумна краса небес в спокої віковім.

 

Ридає скрипка десь, як серце в самотині,

зненавидівши те, що чорним звуть нічим;

сумна краса небес в спокої віковім,

пірнуло сонце в кров, що застигає в сині...

 

Зненавидівши те, що чорним звуть нічим,

шукає серце втіх в минулій світлій днині.

Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині,

а слід горить в мені потиром золотим. .....

 

Настал блаженный час, под гул богослуженья

 Торжественно зажглись кадильницы- цветы,

 Их запахи во тьме со звонами слиты,

 Меланхоличный вальс и томное круженье.

 

 Торжественно зажглись тяжёлые цветы,

 И скрипки нежный стон дрожит в изнеможенье,

 Меланхоличный вальс и томное круженье,

 Алеют берега лазурной высоты.

 

 И скрипки нежный стон дрожит в изнеможенье,

 А в робком сердце страх бездонной пустоты,

 Алеют берега лазурной высоты,

 Закатные лучи застыли без движенья.

 

 А в робком сердце страх бездонной пустоты,

 В зеркальной глубине воскресли отраженья,

 Закатные лучи застыли без движенья…

 Как дароносица, во мне мерцаешь ты!

 

6. Обмін враженнями від прочитаного

• Яке враження справив на вас цей твір? 
• З чого складається картина «вечорової гармонії»? 
• Назвіть кольори і звуки, які відтворює поет. Як вони пов’язані між собою?
• Яку функцію виконують повтори рядків?
• Спробуйте передати словами «музику» бодлерівської «Вечорової гармонії».

7. Слово вчителя

У поезії Бодлера вражає сугестія (навіювання певного емоційного стану) і магія образів, характерні для творів символістів. Читач «бачить» не тільки кольори предметів, але й відчуває їх форми, насолоджується дивними звуками. Вечорова гармонія постає як симфонія почуттів («стебло співає росне», «цвіт димує в тишині».) Мелодії мають запахи («запашні», від них «очманіння млосне»). Лунає казкова музика — грає меланхолійний вальс, а стоголосе серце підспівує й «тремкоче» скрипкою. Настання ночі порівнюється з урочисто-піднесеною літургією («цвіт димує… мов кадило»; «небеса високі і смутні… як вівтар»; обличчя коханої ліричного героя «сяє, мов потир»; [потир — церковна чаша]). Божественне начало контрастує з язичницьким уподібненням заходу сонця з його кривавим самогубством («упало в кров свою світило життєдайне»). Повторювання тих самих рядків (кожна наступна строфа починається з другого рядка попередньої, деякі рядки одних строф переходять до інших) нагадує якесь ворожбитське заклинання. Видовище вечора перетворюється на споглядання гри якихось містичних сил, боротьби світла й темряви. А загальна атмосфера поезії створює непередаване відчуття гармонії.

8. Виразне читання поезії Ш. Бодлера «Альбатрос»

 

 

 

9. Словникова робота

Альбатрос — великий морський птах із розмахом крил до 4 метрів.

10. Обмін враженнями від прочитаного

11. Евристична бесіда, спостереження над текстом

• Якою є тема вірша «Альбатрос»? (Стосунки поета й суспільства)
• У якій частині вірша міститься основна думка? Як ви її розумієте?
• Чому митець порівнює поета саме з альбатросом?
• Знайдіть опис альбатроса у небі й на палубі. Порівняйте їх. Що    символізують ці образи?
• Яке символічне навантаження несуть образи матросів, моря? (Обивателі, натовп, суспільство; бурхливе море — життя)
• Який основний художній прийом використано в поезії? (Антитеза)

12. Складання опорної схеми за віршем

 

 

 

 а

                                                   н

                                                   т

                                                   и

                                                   т

                                                   е

                                                   з

                                                   а

 

 

 

 

 

 

 

13. Порівняльне аналізування

Прочитайте вірш Ш. Бодлера «Альбатрос» у різних перекладах, порівняйте їх, висловіть свої враження та вподобання.

Альбатрос

Буває, моряки піймають альбатроса,

Як заманеться їм розваги та забав.

І дивиться на них король блакиті скоса —

Він їхній корабель здалека проводжав.

Ходити по дошках природа не навчила —

Він присоромлений. Хода його смішна.

Волочаться за ним великі білі крила,

Як весла по боках розбитого човна.

                        Переклад М. Терещенка.

Незграба немічний ступає клишоного;

Прекрасний в небесах, а тут — як інвалід!..

Той — люльку в дзьоб, а той сміється з нього,

Каліку вдаючи, іде за птахом вслід!

Поет, як альбатрос — володар гріз та грому,

Глузує з блискавиць, жадає висоти,

Та, вигнаний з небес, на падолі земному

Крилатий велетень не має змоги йти.

                            Переклад Д. Павличка

 

Альбатрос

Временами хандра заедает матросов,

и они ради праздной забавы тогда

Ловят птиц океана, больших альбатросов,

Провожающих в бурной дороге суда.

Грубо кинут на палубу, жертва насилья,

Опозоренный царь высоты голубой,

Опустив исполинские белые крылья.

Он, как весла, их тяжко влачит за собой.

Лишь недавно прекрасный, взвивавшийся к тучам,

Стал таким он бессильным, нелепым, смешным,

Тот дымит ему в клюв табачищем вонючим,

Тот, глумясь, ковыляет вприпрыжку за ним.

Так, Поэт, ты паришь под грозой в урагане,

Недоступный для стрел, непокорный судьбе,

Но ходить по земле среди свиста и брани

исполинские крылья мешают тебе.

                                          Перевод В. Левика

 

Альбатрос

Щоб їм розважатись, веселий гурт матросів

Серед нестримних вод розбурханих морів

Безпечно ловить птиць, величних альбатросів,

Що люблять пролітать слідами кораблів.

На палубу несуть ясних висот владику.

І сумно тягне він приборкане крило,

Що втратило колишню міць велику,

Мов серед буйних вод поламане весло.

Мандрівник зборканий знесилено ступає!

Плавець повітряний незграбний і смішний!

Той тютюновий дим у дзьоб йому пускає,

А цей, дратуючи, кульгає, мов кривий.

Поет подібний теж до володаря блакиті,

Що серед хмар летить, мов блискавка в імлі.

Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій

Він крила велетня волочить по землі.

Переклад М. Терещенка

 

Албатрос

Синів височини, сріблястих альбатросів,

Що над безкраєм хвиль провадять корабель,

Буває, для забав впіймає гурт матросів

Розважити нудьгу серед морських пустель.

Та лиш поставлять їх на палубі,— ці птиці,

Володарі висот, в ту мить стають без сил:

Незграбно шкутильгать почнуть вони і биться,

Обтяжені з боків кінцями зайвих крил.

Крилаті королі! Які ж ви тут комічні!

Могутні в синяві — каліки ви тепер.

Он з люльки одному пускають дим у вічі,

Он дражнять другого, що зовсім вже завмер…

Поете! Ти також є князем висоти,

І тільки угорі — ти і краса, і сила,

Та на землі, в житті, ходить не вмієш ти,

Бо перешкодою — твої великі крила.

Переклад Є. Маланюка

14. Проміжні підсумки

Викладач. Творчість Ш. Бодлера — явище, безперечно, складне. Вона належить до епохи пізнього романтизму (і це традиція) та називають попередником символізму (це — його новаторство).

Про романтичну спрямованість поезії Ш. Бодлера свідчать його культ краси, визнання ним великої місії поета, протиставлення образу альбатроса (символ геніального Творця, всевладного на небі, в ідеальному, у творчості, й безпорадного на землі) жорстокості моряків (втілення вульгарності, бездушності обивателів, посередності): «Той тютюновий дим у дзьоб йому пускає, а цей, дратуючи, кульгає, мов кривий» (переклад М. Терещенка). Таке трактування теми, вочевидь, пов’язане з обставинами особистого життя поета, який постійно конфліктував із буржуазним оточенням.

Вірш побудований на протиставленні небесного й земного, піднесеного й приземленого, красивого та потворного. Протистояння альбатроса несамовитій юрбі перетворює його на романтичний образ-символ Поета, який, підносячись до високого царства духу, свободи і  творчості, приречений на страждання й  нерозуміння у людському вирі життя.

Бодлер називає суперечності життя як естетичні категорії: прекрасне, потворне, комічне. Тому Альбатрос у нього «прекрасно-потворна істота», яка може бути і прекрасною (у небі), і потворною (на землі), і навіть комічною («незграба немічний ступає клишоного; прекрасний — в небесах, а тут — як інвалід»

VI. Закріплення набутих знань, умінь та навичок

Викладач. Вставте пропущені слова у висловлюванні Ш. Бодлера й  прокоментуйте його: «Мені видається зайвим та нудним ………….. те, що є, адже ніщо з наявного мене ………….. . Природа не-приваблива, і я волію надавати перевагу страхітливим породженням своєї фантазії, а не доброзвичайній тривалості». (Слова для довідки: а) зображувати, не задовольняє; б) малювати, не помітно; в) думати, не дарує; г) налічувати, не святкує.)

 

 

VII. Домашнє завдання

Для всіх: уміти виразно читати, аналізувати поезію Ш. Бодлера, визначати ознаки різних літературних напрямів.

Індивідуальне:  підготувати повідомлення про художників-імпресіоністів, філософів-модерністів.

VIII. підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «мікрофон»

Продовжте речення:

Поезія Ш. Бодлера «Альбатрос» вразила мене тим… 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шарль Бодлер

Бодлер народився 17 квітня 1821 року в Парижі в родині сенатора. Коли йому виповнилося шість років, помер батько, на 34 роки старший за свою дружину. Батько поета походив із селян, але виявив неабиякі таланти, що допомогли йому пробитися в житті. Він умів сумлінно працювати і вивчився настільки, щоб стати вихователем дітей герцога Шуазель-Пралена. Батько увійшов до кола інтелігенції, яка сформувалася в добу Просвітництва, сповідував республіканські ідей, добре знався на літературі, живопису, музиці.

Мати поета походила з міщанської родини. Коли помер старший пан Бодлер, вона, 25-річна жінка, залишилася з малолітнім сином на руках і, не витримавши життєвих випробувань, незабаром вдруге вийшла заміж за майора Жака Опіка, який згодом дослужився до генерала.

Другий шлюб матері був справжньою трагедією для Бодлера. Він завжди жадав її неподільної любові, постійної уваги, материнської відданості. А вийшло так, що між ними став пан Опік, солдат за покликанням, втілення суворої дисципліни та порядку. Він мав хист до військової кар'єри, адміністративної діяльності, був Великим командором ордену Почесного легіону. До того ж розумівся на мистецтві, і Шарль Бодлер неодноразово у своїх листах ділився з ним творчими планами. Але надто піклуючись про пасерба,  вітчим обмежував його бунтівну вдачу, схильність до непродуманих вчинків, навіть авантюр. І для незадоволення вітчима були досить таки вагомі підстави.

Шарля віддають до інтернату королівського коледжу, що спричиняє його конфлікт із батьками.

Через три роки він уже навчається в Парижі, у коледжі Людовика Великого. Але Шарля виключили з Паризького колежу за погану поведінку. 

Здобувши бакалавра, відмовляється продовжувати освіту, заявивши, що хоче стати письменником.

Щоб якось відволікти пасерба від порожнього існування і впливу на його характер, вітчим відправив у 1841 році Шарля на острів Маврикій в Індійському океані. Це не було покаранням у буквальному розумінні, але, безперечно, моральним уроком. На острові Шарль мав працювати вчителем. Опік вважав, що нове оточення і самостійне життя позитивно вплинуть на юнака.

Однак через рік, у 1842 році, він самовільно повернувся додому. З того часу настав остаточний розрив із сім'єю, хоча звільнитися від сімейної опіки так і не зміг. У вітчимі він бачив загрозу своїй творчій незалежності, тому й відійшов від нього, ставши повнолітнім. Але і матір, яку він так любив, теж постійно обмежувала його. Проте  мадам Опік передовсім дбала про інтереси сина. Коли мати побачила, що Шарль, буваючи в паризькому аристократичному середовищі, швидко витрачає батьківський спадок, вона змушена була звернутися до Юридичної ради, за розпорядженням якої Бодлер став отримувати щомісяця від нотаріуса Анселля по двісті франків. Втім він не втратив поваги й любові до матері. Досить прочитати його листи до неї, особливо ті, що були написані після смерті Жака Опіка, коли головна перешкода в їхніх стосунках зникла. Він турбується про її здоров'я, ділиться з нею своїми поетичними задумами, шкодує, що не може матеріально утримувати її. Розповідає їй навіть про свої любовні історії і розчарування. Зокрема, про Жанну Дюваль, що стала фатальною жінкою на його життєвому шляху. Він шукав у ній свій ідеал, втілення жіночості й краси, а вона зраджувала його, надто полюбляла гроші, нерідко бувала брутальною і сварливою, заважаючи йому писати.

Однак матір, звичайно ж, не могла врятувати сина від суворих реалій життя, які він сприймав надто тонко й чутливо – як справжній поет. Його турбують духовна ницість суспільства, відсутність певної мети, недосконалість світу.

 У 1845 році у Бодлера з'явилися думки про самогубство - не через борги, як він писав у листі до Анселля, а через загальну безглуздість життя, що надзвичайно вплинула на нього.

В той час Франція переживала глибоку кризу. Зростала опозиція режиму короля Луї-Філіппа.

У1848 році Бодлер брав участь у революції, ставши до лав учасників барикадних боїв. Того ж року він вступив в «Центральне республіканське товариство». Бере участь у видавництві газети «Громадянський порятунок».

Поет мріяв про великі соціальні зміни, а натомість побачив ще більшу прірву, в яку поринуло суспільство.

Він став шукати забуття в наркотиках, вині, пристрастях і навіть стражданнях. Це був своєрідний протест проти аморальної дійсності. Бодлер так і залишився вічним бунтівником, котрий ніколи не зміг змиритися з брутальною буденністю, бездуховним існуванням.

Йому здавалось, що все суспільство знаходиться у темряві, і він – разом з усіма. Що править бал тут не Бог, а Сатана, який постає в різних обличчях реального зла. Тому Бодлер став поетом, який оспівував ті « жахи », що відчув сам і все його покоління. У щоденнику «Моє оголене серце» він точно визначив те, що відбувалося в його душі і в душах сучасників: «У кожної людини одночасно два прагнення, одне спрямоване до Бога, одне – до Сатани. Поклик Бога, або духовність, це прагнення внутрішньо піднестися, поклик Сатани, або тваринність, - це насолода від власного падіння».

Увесь біль поета за духовний стан сучасної йому людини і світу вилився у збірці «Квіти зла»(1857). Книга, яка була видана тиражем лише 1100 примірників у видавництві Огюста Пуле-Малассі і навіть уся не розпродана, зазнала нищівної критики, а проти її автора було висунуте судове обвинувачення в «образі суспільної моралі».

20 серпня 1857 року в Палаці правосуддя у Парижі відбувся суд над Бодлером. Суд присудив Бодлерові штраф у 300 франків і вимагав виключення зі збірки шести віршів.

Напередодні Різдва 1857 року Шарль Бодлер писав матері: «Я кілька місяців перебуваю в полоні жахливої апатії, що порушила все… Самотність без підтримки й без роботи – жахлива річ…» Він не міг заспокоїтися, не міг творити. Навіть матір не зрозуміла його книги і приєднала свої докори до галасу критиків.

Незабаром після суду Бодлер все ж таки знайшов у собі сили ще писати. Проте вже не так багато.

1860 року була видана книга «Штучний рай». Окремі вірші й статті про мистецтво також друкувалися в газетах і журналах.

У квітні 1864 року Бодлер виїхав у Бельгію, де сподівався знайти спокій і «обивательський, доброзвичайний рай», але й там не було спокою для його бунтівної душі.

1866 року у Брюсселі той самий Пуле-Малассі, що видав «Квіти зла», надрукував книгу «Уламки».

В лютому 1866 у Бодлера з’явилися ознаки паралічу. Згодом він втратив розум і здатність говорити. У липні, вже нерухомого, його перевезли до Парижа, де він умирав ще кілька місяців.

31 серпня 1867 року Бодлер помер. Багато творів його були опубліковані посмертно, в тому числі збірки «Маленькі поезії в прозі» (1869), «Моє оголене серце» (1887) та ін..