Урок "Булінг. Протидія булінгу в освітньому середовищі"

Про матеріал

обгрунтування теоретичного матеріалу з теми : " Булінг. Протидія булінгу в освітньому середовищі", а також наведено фрагмент психологічного тренінгу( добірка психологічних вправ), які можуть використовуватись в виховній роботі викладачами та майстрами виробничого навчання для роботи з здобувачами освіти професійної ( професійно-технічної) освіти

Перегляд файлу

ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

ЗМІСТ

Вступ……….............................................................................................. с2

1.ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. Проблема булінгу в освітньому середовищі ЗПО…………………………….…………………………...….с.5-28

1.1. Булінг як актуальна соціально-психологічна проблема………….с5-8

1.2. Відповідальність за булінг у освітньому середовищі…..……… с.8-11

1.3. Методи профілактики булінгу як соціально-психологічного явища у ЗПО……..…………………………………………………………………...с.11-27

2.ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Попередження та протидія булінгу у закладах професійної освіти ………….…………………………….….с.28-33

2.1. Методична розробка профілактичного заходу щодо профілактики кібербулінгу в освітньому середовищі…………………………………...с.28-34

ВИСНОВКИ …………………………………………………..…..….с35-36

Список використаних джерел ………………….…..…….с.37

ВСТУП

Одним із пріоритетних завдань України у сфері кримінально-правової охорони прав і свобод людини і громадянина є захист її життя та здоров’я. Конституція України [1] проголошує життя і здоров’я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпеку, як найвищу соціальну цінність (ст. 3), наголошуючи, що «ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню» (ст. 28).

Розглядаючи навально-виховний процес у закладі професійно-технічної освіти, який спрямований на розвиток особистості, громадянина, який може бути у змозі послужити своїй Україні , та бути невід’ємною складовою розвитку розбудови економіки , а на даний час ще й відбудови нашої держави під час та у після воєнний період. Невід’ємна роль в цьому процесі належить тандему майстра виробничого навчання та класного керівника, який спрямований на здобувача освіти . Вони мають завдання – розвинути у здобувачів освіти професійні навички та вміння, а також виховати конкурентоспроможних робітників для сучасного ринку праці, а також всебічно гармонійно розвинену,психологічно врівноважену, стресостійку особистість . Тільки злагоджена робота обох ,як кажуть «в одному напрямку», зможе огорнути всі сфери навчально-виховного процесу для створення комфортних, як фізичних так і психологічних умов , для розвитку всебічно розвиненої особистості, конкурентоспроможного робітника, спеціаліста своєї справи, а головне громадянина України, патріота , які так необхідні в умовах сучасних повоєнних реалій, в яких Україна опинилася після 24.02.2022 року.

Ефективність роботи викладача та майстра залежить не тільки від рівня їх майстерності , кваліфікації , педагогічної підготовки чи професійної, а ще від вміння пристосовуватись до сучасних умов, бажання до самоосвіти та самовдосконалення, вивчення нового ,а також мати психологічну стійкість ,до педагогічно-психологічної гнучкості, адже в групі здобувачів освіти знаходиться ,як приклад, від 25-32 осіб, і кожен з них це особистість, яка знаходиться здебільшого в підлітковому віці, а це саме етап становлення цієї особистості, пошуки себе на складному життєвому шляху, а також своєї позиції у соціумі. Тому і виникають непорозуміння , конфлікти , суперечки, виникають і ознаки булінгу. Підлітки не завжди можуть адекватно оцінити ситуацію, яка склалася за тих чи інших умов, кожен пробує , приміряє на себе різні соціальні ролі, а це і роль лідера, але інколи це лідерство, яке не правильно скероване, може призвести до булінгу та приниження людської гідності ,як своїх однолітків так і педагогів чи майстрів чи інших особистостей. Класний керівник з майстром виробничого навчання, беручи групу ,досліджують, знайомляться з кожним індивідуумом, а також постійно спостерігають за процесами в групі, за психологічною обстановкою, тому часто їхня робота повинна бути об’єднаною ще й з психологом навчального закладу, або навіть з іншими установами, що допоможуть налагодити психологічну , дружню атмосферу в навчальній групі, і в навчальному закладі, що сприятиме всебічно гармонійному розвитку здобувачів освіти.

Актуальність цієї теми полягає у тому, що у всьому світі, зокрема в Україні, поширюється явище булінгу та його різновиду – кібербулінгу. Так, за інформацією Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), із булінгом у колі однолітків в Україні стикалися близько 67% дітей. Причому, найбільш вразливими до булінгу є сором'язливі, зі зразковою поведінкою діти, а також діти, які, в силу різних життєвих обставин, «замкнуті в собі», закриті для спілкування. [2]

Раніше педагогічна робота в закладів професійної (професійно-технічної) освіти була спрямована в основному на навчальний процес, навчити професії - це була основна мета ,але здебільшого зовсім не зверталась увага на саму психологічну атмосферу цієї навчальної діяльності. На почуття дитини в колективі.

Приклади булінга у групі ,в колективі , в закладі здебільшого замовчувались, на них не звертали уваги, а ще гірше, коли відбувається процес булінгу дорослого над дитиною, адже більшість дітей не знає як себе поводити в тій чи іншій ситуації ,як себе захистити. Важливо зазначити те ,що в наш час, на жаль, булінг може спостерігатися не лише в дитячому колективі . а й у дорослому. При вірному доборі напрямів та злагодженій виховної роботи майстра виробничого навчання, класного керівника та психолога вирішують проблему соціальної адаптації випускників закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Результатом цього є не лише бажання одержати професію, а й стати конкурентоспроможним спеціалістом, відкрити свою справу, знайти своє місце на сучасному ринку праці,а також стати корисним державі і людям, знайти своє місце у соціумі.

Мета роботи: на підставі аналізу сучасної літератури дослідити основні напрями виховної діяльності , з’ясувати існуючі види булінгу в навчальних закладах, визначити факти впливу булінгу на формування розвитку дитини, продемонструвати законодавчі норми стосовно захисту дітей від булінгу.

Для досягнення мети, були поставлені наступні завдання:

з’ясувати існуючі види насильства булінгу, а саме сутність поняття булінг у освітньому процесі;
визначити психологічні ознаки булінгу у міжособистісній взаємодії;
продемонструвати психолого-педагогічні аспекти попередження булінгу у ЗП(ПТ)О
врахувати психічних особливостей учасників освітнього процесу як основа профілактики булінгу
розробити методична розробка профілактичного заходу щодо профілактики булінгу в освітньому середовищі

Практична значущість роботи полягає в тому, що результати дослідження , а саме розробка психологічного тренінгу може бути використані для підвищення грамотності здобувачів освіти у питання ,що пов’язані з булінгом , як один з шляхів виховної роботи педагогів у попередженні та протидії булінгу у закладах професійної (професійно-технічної) освіти

1.ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. Проблема булінгу в освітньому середовищі

1.1Булінг як актуальна соціально-психологічна проблема .

Нині серед здобувачів освітиської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного.

Останніми роками визнано поширення в освітній практиці такого явища, як шкільний булінг. Це соціальна проблема всього світу протягом останніх ста років, однак вона ще й досі не вивчена. Перші публікації в Україні з’явилися 2005 р.

Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:

систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
задирство;
фізичні і психічні приниження;
різного виду знущання;
бойкот та ігнорування;
псування особистих речей та ін.

Хулігани (булі) надзвичайно винахідливі. Новітній їхній “винахід” — кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації.

Дослідники пропонують таку найзагальнішу класифікацію всіх видів булінгу:

1-ша група — прояви, пов’язані переважно з активними формами приниження;
2-га група — прояви, пов’язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією скривджених.

Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:

переслідувач (булі);
жертва;
спостерігач.

У сучасній науці існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні дослідники зосереджують увагу на пошуку й визначенні особистісних рис, характерних для особи булі та його жертви. Інші намагаються розглядати булінг як соціально-психологічний процес.

Ось як визначає типові риси здобувачів освіти, схильних ставати булі, норвезький психолог Д. Ольвеус:

вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших здобувачів освіти, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють;
вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);
вони не виявляють співчуття до своїх жертв;
якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.

Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:

вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;
вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасній мають низьку самоповагу;
вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;
якщо це хлопчики, вони можуть бути фізичнослабшими за своїх ровесників.

Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу. У той самий час, на думку окремих дослідників, відтворити типовий портрет агресора та жертви неможливо.

Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях дитини, скільки на її місці в групі. Ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами і їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. У таких випадках знаходиться хтось, хто бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.

Говорячи про спостерігачів (ким би вони не були), здобувачі освіти відзначають такі їх типові характерні риси, як відчуття провини і відчуття власного безсилля.

Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед юнаків, ніж серед дівчат, і його жертвами також частіше стають юнаки. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин.

Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для юнаків і дівчат, слід зазначити, що якщо хлопці частіше вдаються до фізичного булінгу (стусани, поштовхи тощо), то дівчата більш охоче користуються такими формами тиску, як поширення пліток, виключення з кола спілкування. А втім, ця різниця відносна і схоже, що вона зменшується.

Булінг в навчальному середовищі— явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків і однокласників), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, психологи.

1.2. Відповідальність за булінг у освітньому середовищі.

Відповідальність дитини до 14 років

Так, згідно з Цивільним кодексом http://bit.ly/2OM2YYw , дитина у віці до 14 років має часткову цивільну дієздатність та не несе відповідальності за заподіяну нею шкоду. Тобто за будь-який вчинок дитини, пов’язаний із заподіянням шкоди, відповідатимуть її батьки. Окрім відшкодування вказаної вище шкоди, батьки такої дитини можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності (накладення штрафу) за ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення http://bit.ly/2qDlElb , тобто за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дитини. Також батьками або адміністрацією навчального закладу може бути направлена заява до Управління ювенальної превенції Національної поліції (раніше Кримінальна поліція у справах неповнолітніх) для того, щоб поставити на облік дитину, яка вчинила насильство.

Відповідальність підлітка від 14 до 16 років

Чинний Кримінальний Кодекс України http://bit.ly/35NO2A3 вказує вичерпний перелік статей, за які особа у віці від 14 років несе кримінальну відповідальність, наприклад, ст.121 “Умисне тяжке тілесне ушкодження”, ст.122 “Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження”. Тобто, дитина у віці від 14 років до 16 років може бути притягнутою до кримінальної відповідальності, якщо заподіє однокласнику чи будь-якій іншій особі ушкодження, що можуть кваліфікуватися як середньої тяжкості або тяжкі.

Відповідальність підлітка від 16 до 18 років

Учні старшої навчального закладу, яким виповнилось 16 років, мають повну деліктоздатність, тобто самі несуть відповідальність за вчинені ними правопорушення та злочини, про що зазначено і в статті 22 Кримінального кодексу України http://bit.ly/35NO2A3, і в статті 1734 Кодексу України про адміністративні правопорушення http://bit.ly/2qDlEl.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА БУЛІНГ

Новий закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)” http://bit.ly/2OqLPEs запровадив адміністративну відповідальність за таке правопорушення.

Булінг, внаслідок якого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у 2019 році 850 – 1700 гривень) або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

У разі доведення булінгу кривдник муситиме сплатити штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у 2019 році це від 850 до 1700 грн) або громадські роботи протягом 20-40 годин.

Якщо ж булінг вчиняється групою осіб або повторно протягом року, то кривдник/-и сплачуватимуть від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 грн) або мають виконувати громадські роботи протягом 40-60 годин.

Якщо булінг вчиняє неповнолітня (до 18 років) або малолітня (до 14 років) особа, то за неї платитимуть штраф і виконуватимуть громадські роботи батьки або особи, які їх замінюють згідно чинного законодавства.

Крім того, якщо керівник навчального закладу не повідомить поліції про випадки цькування, муситиме заплатити штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн станом на 2019 рік) або ж має виконувати виправні роботи строком до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

У тих випадках, КОЛИ БУЛІНГ МАЄ ФІЗИЧНИЙ ХАРАКТЕР і завдає шкоди здоров’ю людини, окрім Адміністративного кодексу http://bit.ly/35NO2A3, до кривдника застосовується Кримінальний кодекс України http://bit.ly/2qDlEl, а саме статті 121, 122.

Кримінальний кодекс України: Стаття 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження

Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, – карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого, – карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Стаття 122. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження 1. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, – карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, – караються позбавленням волі від трьох до п’яти років.

Для більш розширеної консультації можна зателефонувати до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги Міністерства юстиції за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

Пам’ятайте про свої права! Знайте, що діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).

Якщо дитині необхідна психологічна допомога – зверніться на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111 .

1.3. Методи профілактики булінгу як соціально-психологічного явища у ЗПО

Протидія булінгу (короткий опис, приклади)

Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку одного або групи здобувачів освіти щодо одногрупника чи одногрупниці — це ознаки нездорових стосунків, які можуть призвести до цькування — регулярного, повторюваного день у день знущання. Регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди стало об’єктом уваги науковців і педагогів, починаючи з 70-х років минулого століття, й отримало спеціальну назву — булінґ.

Прикметною ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» здобувача освіти її соціальним оточенням.

Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути двір навчального закладу, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках здобувач освіти може піддаватися знущанням і поза територією навчального закладу, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.

За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінґу в навчальному закладі, потерпав від принижень і глузувань: 10% – регулярно (раз на тиждень і частіше); 55% – частково піддаються знущанню з боку одногрупників; 26% – батьків вважають своїх дітей жертвами булінґу.

Жертви й ініціатори булінгу

Практично в кожній групі є здобувачі освіти, які стають об’єктами глузувань та знущань, а також агресори, які є ініціаторами булінґу.

Найчастіше цькування ініціюють надміру агресивні діти, які люблять домінувати, тобто бути «головними». Їх не турбують почуття і переживання інших людей, вони прагнуть бути в центрі уваги, контролювати все навколо. Принижуючи інших, вони підвищують власну значущість. Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси кривдників. Можливо, вони самі переживали приниження або копіюють ті агресивні й образливі моделі поведінки, які є у їхніх сім’ях.

Зазвичай об’єктом знущань (жертвою) булінґу вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків. Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування, поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійна належність.

Найчастіше жертвами булінґу стають здобувачіосвіти, які мають:

фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення опорно- рухового апарату, фізично слабкі;
особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні;
особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту;
недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками;
страх перед навчальним закладом: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до навчального закладу, страх відвідування певних предметів, що сприймається навколишніми як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію;
відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);
деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);
знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;
високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;
слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).

За даними U-Report, 49% підтвердили, що вони піддавалися булінґу, а саме через: зовнішність, стать, орієнтацію, етнічну належність.

Форми та види булінґу

Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінґу є:

словесні образи, глузування, обзивання, погрози;
образливі жести або дії, наприклад, плювки;
залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;
ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;
вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.
фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);
приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.

Види булінґу можна об’єднати у групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) й електронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

70 % знущань відбуваються словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання та ін. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим і непокараним, однак образи безслідно не зникають для «об’єкта» приниження.

Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).

Найскладніше зовні помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.

Нині набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.

Проблема булінгу у ЗП(ПТ)О так же госторє постає , як і загально-освітніх навчальних закладах. Насильство у навчальному закладі – буденна реальність для багатьох людей в усьому світі. Переслідування, знущання, погрози онлайн, образи – все це негативно впливає на здобувача освіти та його успіхи в навчанні. Що стоїть за насильством у ЗП(ПТ)О і що можна зробити, аби зупинити його, здобувачі освіти можуть дізнатися на тренінгах, які проводять або у старшій школі на виховних годинах. Ознайомлення з цими тренінгами важливе для розуміння того, яким чином досягається набуття життєвих навичок у рамках освітнього процесу.

До завдань у сфері запобігання та протидії булінгу (цькуванню) належать:

– створення безпечного освітнього середовища;
– визначення стану, причин і передумов поширення булінгу (цькування) в закладах освіти;
– підвищення рівня поінформованості учасників освітнього процесу про форми, прояви, причини та наслідки булінгу (цькування);
– формування в учасників освітнього процесу нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки;
– усвідомлення булінгу (цькування) як порушення прав людини;
– заохочення всіх учасників освітнього процесу до активного сприяння запобіганню булінгу (цькуванню).

У безпосередній діяльності щодо запобігання та протидії булінгу враховуються вимоги таких нормативних документів (зі змінами та доповненнями):
– Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
– Конвенції про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти;
– Конвенції ООН про права дитини (ратифіковано 27 лютого 1991 року);
– Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (ратифіковано 20 червня 2012 року);
– Закону України «Про освіту»;
– Закону України «Про вищу освіту»;
– Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»;
– Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»;
– «Ліцензійних умов впровадження освітньої діяльності», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 р. № 365;
– наказу Міністерства освіти і науки України «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти» від 28.12.2019 р. № 1646;
– наказу Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти» від 26.02.2020 р. № 293.

– Протидія булінгу в закладі освіти: системний підхід https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/protidia-bulingu/2019-11-25-protydiy-bullingy.pdf

– Застосування діагностичних мінімумів в діяльності працівників психологічної служби https://mon.gov.ua/storage/app/media/minimumi.pdf

– Створення системи служб порозуміння для впровадження медіації за принципом «рівний-рівному/рівна-рівній» та вирішення конфліктів мирним шляхом у закладах освіти https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/protidia-bulingu/porozuminnyala-stradametodposibniksayt.pdf

– Кодекс безпечного освітнього середовища https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/protidia-bulingu/21kbos.pdf

– Комплект освітніх програм «вирішення конфліктів мирним шляхом. Базові навички медіації» https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/protidia-bulingu/1-komplekt-programmediatsiya.pdf [7].

АЛГОРИТМ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ БУЛІНГУ

Ознайомлення учасників освітнього процесу з нормативно-правовою базою та регулюючими документами щодо превенції проблеми насилля в освітньому середовищі.
Проведення зустрічей, круглих столів, семінарів, тренінгів із залученням представників правоохоронних органів, служб соціального захисту, медичних установ та інших зацікавлених організацій.
Запровадження програми правових знань у формі гурткової, факультативної роботи.
Організація роботи гуртків, факультативів із психології.
Створення інформаційних куточків для здобувачів освіти із переліком організацій, до яких можна звернутися у ситуації насилля та правопорушень.
Ознайомлення учителів і дітей з інформацією про прояви насильства та його наслідки.
Батьківські збори –це форма організації спільної діяльності батьків, учителів, практичного психолога та соціального педагога, яка передбачає їх спілкування з метою обговорення актуальних питань навчання і виховання, ухвалення рішень.
Консультації - форма роботи з батьками, яка передбачає надання фахівцями психологічної служби допомоги батькам із різних проблем родинного виховання.
Педагогічний консиліум - форма спілкування здобувачів освіти, учителів, фахівців психологічної служби навчального закладу та батьків, метою якої є цілісне, різнобічне вивчення особистості учня, вироблення єдиної педагогічної позиції; визначення головних напрямів удосконалення виховного процесу зусиллями вчителів, батьків, самого учня; тренінги спілкування, методики оволодіння аутотренінгом.
Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.

Наслідки насилля

Жертви булінґу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;
негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;
неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;
девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

Як реагувати на цькування

Підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями. Психологами було розроблено кілька порад для них.

Як впоратися з ситуацією самостійно

Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.
Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.
Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.
Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров’я ситуації.
Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

Що можуть зробити батьки

Багато здобувачі освіти соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу.

Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:

Я тобі вірю(це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).
Мені шкода, що з тобою це сталося(це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
Це не твоя провина(це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
Таке може трапитися з кожним(це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
Добре, що ти сказав мені про це(це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека(це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора навчального закладу. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.

Якщо вчителі та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.

Що можуть зробити вчителі

У школі вирішальна роль у боротьбі з булінґом належить учителям. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва навчального закладу, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій.

Для успішної боротьби з насильством у школі:

Усі члени шкільної спільноти мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у школі є неприйнятними.
Кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру має бути включено до шкільної програми.
Спільно з здобувачам освітии мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила. Правила мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.
Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.
Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Здобувачам освіти важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.
Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов’язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.
Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити здобувачі освіти, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.
Здобувачам освіти треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і , якщо треба, покликати на допомогу дорослих.
Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати здобувачам освіти підтримку і конфіденційність, бути тактовними.
Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.

ПОРЯДОК

реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в навчальному закладі

Підставою для реагування в закладі освіти на випадки булінгу (цькування) є заява або повідомлення, про випадок та/або підозру його вчинення стосовно неповнолітньої особи та/або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, отриманої суб’єктами реагування на випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

Повідомлення можуть бути в усній та/або письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації (телефон, соціальні мережі, електронна пошта, електронні месенджери,офіційні веб ресурси та ін.).

Повідомляти про випадки булінгу (цькування) в закладах освіти може будь-яка особа, учасником або стороною якого вона стала або яка підозрює про його вчинення стосовно неповнолітньої особи та/або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, або про який отримала достовірну інформацію.
Повнолітні учасники освітнього процесу зобов’язані вжити заходів невідкладного реагування у разі звернення дитини та/або якщо вони стали свідками булінгу (цькування) (оцінити рівень небезпеки життю та здоров’ю сторін булінгу (цькування), негайно втрутитись із метою припинення небезпечного впливу, надати (за потреби) невідкладну медичну та психологічну допомогу, звернутись до органів охорони здоров’я для надання медичної допомоги тощо).
Керівник закладу освіти:

призначає уповноважену особу за реалізацію норм законодавства у сфері запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти з числа своїх заступників;
у разі отримання заяви про випадок булінгу (цькування) не пізніше однієї доби повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України про звернення, одного з батьків або законних представників неповнолітньої особи;
для невідкладного надання психологічної допомоги (за потреби) інформує територіальний орган (підрозділ) служби у справах дітей та/або центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
для організації надання медичної допомоги постраждалій особі (за потреби) викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

визначає наказом склад комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) з метою проведення розслідування; у випадку тимчасової

відсутності уповноваженої особи визначає цим наказом особу зі складу комісії, відповідальну за підготовку матеріалів для засідання (шляхом опитування учасників випадку, з’ясування наявності фото та відеофіксацій, психологічної характеристики сторін тощо);
інформує особу, яка звернулась із заявою, про подальший порядок її розгляду; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) не пізніше, ніж три робочі дні з дня надходження заяви про випадок або підозру з метою планування та застосування необхідних заходів реагування.

Діяльність комісії закладу освіти з розгляду випадків булінгу (цькування)

Комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) є колегіальним органом закладу освіти, яка скликається в кожному окремому випадку надходження заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти не пізніше ніж три робочі дні з дня надходження заяви або повідомлення.
До складу комісії входять уповноважена особа та інші зацікавлені особи (педагогічні працівники, практичний психолог, медичний працівник та інші особи) за рішенням керівника закладу освіти.

До участі в засіданні комісії також можуть бути залучені сторони булінгу (цькування) (за потреби), один з батьків або законних представників неповнолітнього кривдника та потерпілого, представники інших суб’єктів реагування на випадки боулінгу (цькування) в закладах освіти та інших зацікавлених сторін.

Комісія на своїх засіданнях розробляє пропозиції та рекомендації з питань, що належать до її компетенції.
За підсумками роботи комісії складається протокол.
За виконання та моніторинг запланованих заходів відновлення та нормалізації психологічного клімату в закладі освіти та визначених рекомендацій для учасників булінгу (цькування) згідно з протоколом засідання комісії відповідає уповноважена особа або особа, яка її замінює у разі відсутності відповідно до наказу про склад комісії.
До повноважень комісії належать:

розгляд та аналіз матеріалів за результатами проведенного розслідування щодо зʼясування обставин на підставі заяви про булінг (цькування);
визначення сторін булінгу (цькування), можливих причин та необхідних заходів для їх усунення;

планування заходів стабілізації психологічного клімату у колективі, формування емпатії між сторонами булінгу (цькування) та надання соціальних та психолого-педагогічних послуг сторонам булінгу

(цькування), в тому числі із залученням необхідних фахівціві з надання правової, соціальної та іншої допомоги тощо;
формування рекомендацій для педагогічних працівників закладу освіти щодо доцільних методів навчання та організації роботи з неповнолітніми сторонами булінгу (цькування) та їхніми батьками або законними представниками;
формування рекомендацій для батьків або законних представників неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).

ПОРЯДОК

застосування заходів виховного впливу в закладі освіти

Заходи виховного впливу застосовуються для відновлення та нормалізації відносин між учасниками освітнього процесу після випадку булінгу (цькування) з метою створення та сприятливого для навчання та роботи освітнього середовища.
Заходи виховного впливу застосовуються у разі наявності факту булінгу (цькування) в закладі освіти по відношенню до кривдника, потерпілого та свідків.
Заходи виховного впливу мають забезпечити дотримання прав та інтересів сторін булінгу (цькування), необхідне виховання та освіту, соціальну та психолого-педагогічну допомогу.
Заходи виховного впливу реалізуються педагогічними працівниками закладу освіти із залученням необхідних фахівців із надання правової, психологічної, соціальної та іншої допомоги, в тому числі територіальних органів (підрозділів) служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді тощо.
Необхідні заходи виховного впливу визначає та планує комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.
Керівник закладу освіти вживає необхідних заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу, в тому числі залучення (за потреби) необхідних фахівців із надання правової, психологічної, соціальної та іншої допомоги тощо.
Керівник закладу освіти забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування).
Практичний психолог та соціальний педагог у межах своїх посадових обов’язків:
- діагностують стан психологічного клімату в колективі, в якому відбувся булінг (цькування);
- за результатами діагностики розробляють план корекційної роботи з кривдником та свідками із залученням батьків або законних представників;
- розробляють та реалізують програму індивідуальної реабілітації для потерпілого;
- розробляють профілактичні заходи для групи, в якій зафіксовано випадок булінгу (цькування); для батьків або законних представників;
- здійснюють супровід педагогічних працівників, які забезпечують освітній процес для групи, в якій зафіксовано випадок булінгу (цькування);
- забезпечують надання психологічного супроводу здобувачів освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).
1. Педагогічні працівники, які забезпечують освітній процес для групи, в якій зафіксовано випадок булінгу (цькування):
- виконують рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти щодо доцільних методів навчання та організації роботи з неповнолітніми сторонами булінгу (цькування) та їхніми батьками або законними представниками;
- забезпечують інтеграцію антибулінгового компоненту в освітній процес, який визначається правилами поведінки учасників освітнього процесу в закладі освіти, статутом закладу освіти, законодавством;
- виробляють спільно з здобувачами освіти правила взаємодії групи під час освітнього процесу.

2.ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Попередження та протидія булінгу у закладах професійної освіти

2.1. Методична розробка профілактичного заходу щодо профілактики кібербулінгу в освітньому середовищі

Кібербулінг

Мета :

 ознайомити здобувачів освіти з поняттям «Кібербулінг»; визначити до якого типу належать учні;

 сприяти розвитку пізнавального інтересу; підвищенню творчої активності; розвитку вміння логічно викладати думки, вихованню шанобливого ставлення до чужої думки; культурному та інтелектуальному розвитку здобувачів освіти;

 сприяти розвитку самооцінки та самоаналізу, як чинників, що спонукають до самовдосконалення здобувачів освіти; мотивувати їх поширювати цю інформацію у своєму середовищі.

Обладнання: Клубок, відео сюжети.

Вступна частина.

Пропоную підводитися тих людей, які вважають, що це стосується їх:

- Встаньте ті, у кого чорне волосся;

- Встаньте ті, хто має гарну посмішку;

- Встаньте ті, то вважає себе хорошою сестрою чи братом;

- Встаньте ті, хто прийшов сьогодні на нашу зустріч з гарним настроєм, і хоче отримати безліч позитивних вражень і корисних порад.

Привітайте один одного оплесками.

Вчитель.Комп’ютерні технології переживають бурхливий розвиток і широке поширення Інтернету відкриває перед нами великі можливості для спілкування і саморозвитку. Проте мережа Інтернет – це не тільки безмежне джерело можливостей, але й велике джерело загроз. На сьогоднішній день десятки мільйонів людей являються користувачами Інтернету. Чималу частку цих користувачів становлять діти, які не знають про небезпеки, що пропонує їм світова павутина. Дуже велику увагу при роботі з Інтарнетом необхідно відводити питанням безпеки. І відповісти на запитання: «Які небезпеки підстерігають нас в Інтернеті, особливо в соціальних мережах? Як їх уникнути?» нам допоможе сьогоднішня виховна година.

Вправа на знайомство. •Клубок

Запропонуйте здобувачам освіти по черзі назвати своє ім’я, улюблену соціальну мережу і для чого вони її найчастіше використовують.

Підсумуйте: «Отже, ви є активними користувачами соціальних мереж та інтернету загалом.

«Інтернет — цікавий і корисний засіб навчання, відпочинку, спілкування з друзями. Водночас світова комп’ютерна мережа містить багато небезпек для психічного та фізичного здоров’я користувачів»

Слово вчителя: «У сучасному світі інформаційних технологій дуже багато процесів з реального життя перемістилися в життя віртуальне: спілкування, навчання, перегляд фільмів, нові знайомства тощо. Дружба, любов, роздратування, агресія та інші емоції також «перекочували» у світ онлайн. Кібербулінг — це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо»

Відео кібербулінг

Запитання для обговорення: • У яких формах може виявлятися кібербулінг? (Образливі смс-повідомлення, негативні коментарі у соціальних мережах, поширення пліток та приватних фотографій і компроментуючих відео).

Підсумуйте: «Кібербулінг — це поширення негативної інформації про людину в інтернеті»

Тест «Інтернет: жертва, свідок, агресор?» (визначити належність до певної категорії)( 5 хв) Роздатковий матеріал

Дайте відповіді ТАК або НІ на кожне з них.

1. Чи користуєтеся ви комп’ютером, мобільним телефоном або граєте у відеоігри в інтернеті?

2. Чи користуєтеся ви соціальними мережами?

3. Чи доводилося вам бачити онлайн-групу (спільноту), веб-сторінку, інтернет-відео або опитування, які б висміювали конкретну особу?

4. Чи були ви свідком онлайн-гри, чату або дискусії, де виявлялися б нападки чи жорстокість щодо конкретної особи?

5. Чи створювали ви фальшивий профіль або навмисно приховували своє ім’я в мережі?

6. Чи надсилали якісь повідомлення, використовуючи чужий телефон чи акаунт у мережі?

7. Чи пересилали листа, повідомлення в чаті або фотографію без дозволу їх оригінального адресанта?

8. Чи розміщували онлайн фото або відео людей без їхнього дозволу?

Підрахуйте відповіді ТАК і НІ.

Ключ до тесту:

Якщо ви відповіли «ТАК» на запитання 1—2 — ви потенційна жертва кібербулінгу.

Якщо ви відповіли «ТАК» на запитання 3—4 — ви були свідком кібербулінгу.

Якщо ви відповіли «ТАК» на запитання 5—8 — ваша поведінка могла призвести до кібербулінгу.

Запитання для обговорення:

• Чи виникли труднощі під час виконання завдання?

• Чи можна цілком відмежуватися від інтернету? Чому?

«Кожен хоч раз у житті був жертвою, агресором або свідком булінгу. Тому важливо більше дізнатися про це явище».

Перегляд та обговорення відео (1:20 хв) демонстрування кібербулінгу та способів запобігання йому.

https://www.youtube.com/watch?v=Ri7BeLcB7TI

Опис відео: «У цьому ролику показано, як дівчинка стала жертвою булінгу і кібербулінгу через те, що мала іншу форму обличчя, ніж решта здобувачів освіти її класу. Через це з неї сміялися однолітки, на її телефон надсилали негативні СМС-повідомлення, а на комп’ютер — образливі картинки. Вона була дуже засмучена і розповіла про це старшому братові. Він попросив своїх друзів підтримати дівчинку, надсилаючи приємні фото на її телефон. Брат також поговорив про цю ситуацію з учителькою, і вона пояснила дітям, що всі люди рівні, незважаючи на відмінності, що існують між ними. Знайшлися однолітки, які подружилися з дівчинкою, і цю негативну ситуацію було вирішено».

Запитання для обговорення:

• Що може зробити той, кому надходять СМС неприємного змісту? (Заблокувати номер, з якого вони надходять.)

• Як позбутися неприємного співрозмовника у соціальній мережі? (Відправити його у спам або «чорний список».)

• Що робити, коли хтось ображає тебе в інтернеті, поширює плітки, твої особисті фото чи відео? (Поскаржитися адміністраторові сайту,групи чи форуму.)

Підсумуйте: «Щодо інтернету діють такі самі норми і закони, як і всього в реальному житті. Тому кожен має право на повагу і доброзичливе ставлення до себе».

Вправа «Міф» і «Факт» (Робота в парах) (10хв)

- Обговоріть в парах твердження та визначте, це – міф чи факт?

1. У булінгу та кібербулінгу немає нічого серйозного. Це просто дражнилки.

2. Якщо над кимось знущаються, він сам винен у цьому.

3. Дехто з тих, над ким знущалися, може почати ображати інших.

4. Коли ти бачиш, що з когось знущаються, найкраще вдати, ніби нічого не помічаєш.

5. Не варто використовувати назви міст, імена, номери телефонів та дату народження як надійні паролі.

6. Якщо ви збираєтеся поширити інформацію, фотографії своїх знайомих, не треба запитувати їхнього дозволу.

7. Усе, що ви публікуєте онлайн, може бути розповсюджене набагато ширше.

ВІДПОВІДІ 1. Міф. Жертви булінгу переживають важкі емоції — почуття приниження та сором, страх, розпач і злість. Інколи така ситуація може заподіяти людині непоправну шкоду.

2. Міф. Ні з кого не можна знущатися! Кривдник несе повну відповідальність за свої дії.

3. Факт. На жаль, деякі люди, які зазнали принижень, згодом так само зганяють свою злість на інших.

4. Міф. Не існує поняття «невинний спостерігач». Якщо ти бачиш, що над кимось знущаються, і нічого нікому про це не кажеш, то не розв’язуєш проблему, а певною мірою стаєш співучасником булінгу. Ви можете: 1) виступити проти булера (дати йому зрозуміти, що такі його дії оцінюєте негативно); 2) підтримати жертву (особисто чи в публічному віртуальному просторі висловити думку про те, що кібербулінг — це погано; цим ви надаєте емоційну підтримку, що дуже потрібно жертві); 3) повідомити близьким дорослим та адміністрації сайту про факт некоректної поведінки в інтернеті.

5. Факт. Існують спеціальні програми-відмички, які послідовно перебирають усі слова у словнику та цифри, і в такий спосіб можуть розкрити простий пароль.

6. Міф. Обов’язково спершу спитайте у них дозволу. Можливо, комусь буде неприємно, що ви поширили інформацію про нього.

7. Факт. Майже кожен користувач може роздрукувати фотографії, відео та інші ваші приватні дані. Не забувайте про налаштування конфіденційності: обмежте читацьку аудиторію своїми друзями. Майте на увазі, що вони можуть переслати вашу інформацію іншим користувачам. Запитання для обговорення: • Як можна протидіяти тим, хто принижує інших?

Перегляд та обговорення відео (1:20 хв) демонстрування кібербулінгу та способів запобігання йому.

https://www.youtube.com/watch?v=ysKdHvsDlGo

Опис відео: «У цьому ролику показано, як дівчинка стала жертвою булінгу і кібербулінгу через те, що спілкувалась з віртуальним “другом”, та ледь не стала жертвою його гри. Через поведінку дівчинки однокласник зрозумів ,що щось трапилось. На телефон дівчинки надсилали негативні СМС-повідомлення. Вона була дуже засмучена і покинула зал де однолітки тренували танець. Однокласник взяв телефон дівчини (який вона забулася)і прочитав повідомлення. Хлопець поділився інформацією з одногрупниками, разом вони побігли на допомогу дівчині.

Запитання для обговорення:

Чи правильно вчинила дівчина на початку фільму?

Чи повинен був читати особисті повідомлення з чужого телефону хлопець?

Чи допоміг хлопець дівчині?

Підсумуйте: «Треба пам’ятати, що ні з кого не можна знущатися — ні в реальному, ні у віртуальному світі».

Вправа. Шкода Кібербулінгу.( роздать ситуації )

- Які наслідки кібербулінгу?

- Використання подібних сюжетів перетворює їх на форму кібербулінгу.

Отже, щоб не стати жертвою кібербулінгу треба дотримуватсч порад( презентація)

. Перегляньте відео «Безпека в інтернеті» (2:00 хв).

Висновки: Інтернет — цікавий і корисний засіб для навчання, відпочинку або спілкування з друзями. Водночас світова комп’ютерна мережа містить багато небезпек для психічного та фізичного здоров’я користувачів.

Хочеться наголосити на тому, щоб ви були більш обачнішими та обережнішими користуючись мережею.

Сподіваюсь , що сьогоднішній тренінг був для корисним, що ви нежалкуєте, що витратили свій час.

ВИСНОВКИ

Мету роботи досягнуто – визначено, що виховна діяльність направлена на попередження та протидію булінгу у закладах професійної (професійно-технічної) освіти це дуже важлива складова виховної роботи в цілому в навчальному закладі, вона потребує постійності системної роботи, як у навчальних групах так і в усьому навчальному закладі, всебічно обґрунтованих і правильно організованих заходів. Всі вони – різні за змістом, формою, підходом, емоційним забарвленням – повинні мати внутрішній зв’язок, доповнювати і бути спрямованими на розв’язання головного завдання – виховання загальнолюдських якостей та всебічний розвиток особистості вихованця. Тому, по-перше, необхідно здійснювати такі заходи, які б сприяли розвитку та саморозвитку особистості; по-друге, систему виховної роботи слід будувати так, щоб моральна спрямованість, зміст виховних заходів мали випереджувальний характер та впливали не лише на задоволення, а й на розвиток пізнавальних, інтелектуальних, духовних, культурних потреб підлітка.

Виконано такі завдання:

Підібрано та опрацьовано джерела психолого-педагогічної та методичної інформації з теми випускної роботи.

Результати аналізу і систематизації інформації, отриманої з опрацювання цих джерел, представлено теоретичною частиною даної роботи. Встановлено, що необхідно проводити комплексну роботу у протидії та попередження булінгу як в кожній навчальній групі, з кожним індивідуумом так і в усьому навчальному закладі ЗП(ПТ)О ,необхідно застосовувати сучасні педагогічні та психологічні технології.

У практичній частині представлено методичну розробку виховного заходу : «Кібербулінг» », яка спрямована на розвиток , інформування здобувачів освіти з поняттям, ознаками та структурою кібербулінгу; виховувати почуття емпатії та переживання до людини, яка зазнає насильства; тренування вміння пошуку шляхів виходу зі складної ситуації; формування навиків відповідальної та безпечної поведінки, профілактику насилля в освітньому середовищі

Список рекомендованих джерел

Конституція України від 28.06.1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр
Глобальне опитування про булінг [Електронний ресурс] // ЮНІСЕФ – Режим доступу до ресурсу: http://www.unicef.org/ukraine/ukr/infographicbullying-upd.pdf
Що таке булінг , як його розпізнати та як діяти сторонами конфлікту? Консультації Міністерства юстиції в межах проекту « Я Маю право»[Електронний ресурс] //– Режим доступу до ресурсу: https://kyivobljust.gov.ua/news/direction/scho-take-buling-yak-yogo-rozpiznati-ta-yak-diyati-storonam-konfliktu-konsultatsiya-ministerstva-yustitsii

Тілікіна Н. В., Гольцберг К. О., Мельниченко А Лекція 1. «Булінг (цькування) в закладі освіти як явище» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://nupp.edu.ua/uploads/files/0/main/deps/ps/buling/module1/buling-iak-iavische.pdf

Глобальне опитування про булінг [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.unicef.org/ukraine/ukr/infographicbullying-upd.pdf.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-19 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2229-19.
Максимова Н. Ю. Соціально-психологічні аспекти проблеми насильства Н. Ю. Максимова, К. Л. Мілютіна. К. : Комітет сприяння захисту прав дітей, 2003. С. 203.
Медіакультура особистості: соціально-психологічний підхід. Навчально-методичний посібник/ За ред. Л. А. Найдьонової) О. Т. Баришпольця. К.: Міленіум, 2009. 440 с.
Найдьонова Л.А. Гуманізація стосунків через подолання цькування в шкільній спільноті. Наук. студії із соц. та політ. психології: Зб. ст. АПН України, Ін-т соц. та політ. психології. К.: Міленіум, 2007. Вип. 17(20). С. 157-166
Найдьонова Л.А. Кібербуллінґ або агресія в інтернеті: способи розпізнання і захист дитини. Методичні рекомендації. К., 2014. 96 с.
Найдьонова Л.А. Особливості медіа-культури територіальних спільнот України (регіональні особливості молодіжної віртуальності) Психолого-педагогічні засади розвитку особистості в освітньому просторі: Матеріали методол. семінару АПН України, 19 берез. 2008 р. К., 2008. С. 382-395.
Верченко Н.В. «Психологічні засади професійної діяльності». /уклад. Н.В. Верченко.- Біла Церква: БІНПО, 2020.- 62с.
Лукіянчук А.М. Психологічні основи професійного становлення та розвитку особистості майбутнього кваліфікованого робітника: навчально-методичний посібник.. Вид 2-ге, поробл. Доповн, Біла Церква : БІНПО, 2020. 155 с.
Лукіянчук А.М. Мотивація професійної діяльності педагогічних працівників. Біла Церква : БІНПО УМО, 2020. 46 с.
Торба Н.Г. «Психологічні аспекти творчого підходу в роботі педагога сучасної професійної навчального закладу». Біла Церква : БІНПО, 2020. 120 с.