УРОК "Це - наше, і це - твоє!"

Тема. Це наше і це твоє                                                                          (Слайд 1)

Мета. Створити святковий мікроклімат в класі для зустрічі дітей,

формувати поняття учнів про Батьківщину як спільний дім українського  народу,

ознайомити учнів із виробами народних умільців,

поглибити й розширити знання учнів про українські дитячі іграшки,

виготовити разом із батьками  оберіг ляльку-мотанку.

Розвивати творчі здібності, образне мислення, уяву дітей, вміння працювати в групах, почуття людяності, патріотизму.

Виховувати любов до людей, до України, бажання берегти, примножувати традиції українського народу.

Обладнання: ІКТ, довідкова література, набір, підготовлений заздалегідь, для виготовлення ляльки-мотанки.

Групи компетенцій, що формуються: інформаційна, предметна, навчально-пізнавальна, комунікативна, компетенція вміння вчитись.

Хід уроку

1. Організація класу до уроку. 

Учитель. Діти! У народі кажуть: «Добрий гість – дому радість». Сподіваюсь, що ви, як і я, раді нашим гостям. Подаруйте їм посмішку, побажайте їм гарного дня.

1. Привітання.

(Учні стають в коло, беруться за руки і промовляють діалог:)

Учитель. Я всміхаюсь сонечку

Діти. Здраствуй, золоте! (Діти простягають руки до сонечка)

Учитель Я всміхаюсь квіточці

Діти. Хай вона росте. (Діти вгорі крутять кистями рук)

Учитель Я всміхаюсь дощику

Діти. Лийся, мов з відра. (Діти присідають б’ють пальцями по підлозі, імітуючи дощ, )

Учитель Друзям усміхаюся,

Діти. Зичу їм добра. (Діти обіймаються із сусідами справа, зліва)

2. Вправа «Ранкове коло» 

Учитель. Промайнули перші літні канікули. Сподіваюсь, вони були веселими, радісними, сповнені захоплюючими пригодами  й цікавими зустрічами. Впевнена, ви скучили за школою, одне за одним. Пропоную обмінятися теплом, розпочати урок такими словами: 

Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні милій віддаю.

Урок новий, цікавий я з радістю почну…

Тепло своїх долонь я друзям віддаю.

Урок новий, цікавий я з радістю почну…

(Кожен учень тримає у лівій долоньці праву долоньку сусіда. Промовляючи слова,  правою долонькою торкається правої долоньки сусіда. )

1. Актуалізація опорних знань учнів

1. Вступне слово вчителя.                                                         (Слайд 2)

У всіх людей одна святиня,

 Куди не глянь, де не спитай,

 Рідніша їм своя пустиня,

 Аніж земний в чужині рай.

 Їм красить все їх рідний край.

 Нема без кореня рослини,

 А нас, людей, без Батьківщини.

М. Чернявський

•      Про яку святиню говориться у вірші? (Про Україну.)
•      Як по-іншому ще можна назвати цей вірш? (Акровірш.)
•      Чим цікаві для нас такі твори? (Складаємо перші букви кожного рядка і утворюємо слово. У цьому акровірші ми знайшли назву своєї Батьківщини.)

•        До сьогоднішнього уроку діти підготували вірші про нашу Україну.

1. Є в світі й інші чудові країни,

Але Батьківщина одна.

Якщо народила тебе Україна,

Для тебе – як мати вона.

2. Тебе тут тримають солодкії пута.

Ніде так зоря не встає,

І так солов’ї не співають розкуто,

Бо все тут, до крихти, твоє.     

3. Ніде тебе так не вітатимуть верби,

Ніде так не пахнуть сади.

І, де б ти не був, тебе тягне нестерпно

Якась дивна сила сюди.

4. Наш спільний дім – це Україна.

Тут наш лунає сміх і спів.

Вона для нас одна-єдина,

Бо це земля моїх батьків.

2.  Інтерактивна вправа  «Знайди пару»                                (Слайд 3)

 (Учні виходять на центр класної кімнати й складають приказки, прислів’я, об’єднуючись у пари.  У дівчаток – початок, у хлопчиків – продовження. Закріплюють утворені вислови на  дошці.)

•        Там земля мила,  де мати народила.
•        Де рідний край – там і рай.
•        За рідний край – хоч помирай.
•        Людина без Батьківщини,  що соловей без пісні.

Учитель.  А які приказки ви знаєте про свій рідний край?

3. Інтерактивна вправа «Асоціативний кущ»

Учитель. Діти, а які слова приходять вам на думку, коли  ви чуєте слово Україна?

(У кожної дитини на парті малюнок державного чи народного символу України, слово або вислів. Дитина прикріплює його на дошці й складає речення.)

(Герб, гімн, прапор, Дніпро, пісня, Карпати, вінок, козаки, верба, калина, Чорне море, мальви, чорнобривці, вишиванка, Тарас Шевченко, рушник,  лелека, криниця-журавель, хата  і т. д.)                                                 

Учитель. Всі слова, які ви назвали – це наше сучасне і минуле, це наша історія. А щоб ми не забували про історію України, багато про неї дізнавалися і берегли, існують спеціальні заклади - музеї.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Учитель. Про нашу Батьківщину Україну знаємо багато, а сьогодні ми з вами здійснимо незвичайну подорож до казкової Країни народних іграшок, а допоможе нам у цьому ось така бабусина скринька.

Відкриваємо скарбничку.

Скринька зовні невеличка.

Але в ній скарби безмежні.

Будьте дуже обережні.

Їх ніколи той не згубить,

Хто народну мудрість любить.

І багатства ці — безцінні,

Їх збирали по краплині.

Не втрачаєм часу марно,

Дістаєм перлину гарну…

Учитель. Отже, сьогодні на уроці ми дізнаємось, чим грались наші бабусі та дідусі, познайомимось з народними іграшками України, одну з них навчимося виготовляти.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Бесіда з елементами розповіді.

•  Діти, з давніх-давен у нас, в Україні, з покоління в покоління народні майстри передають своє ремесло, яке і донині ще існує і радує людей своєю чарівною принадою.

Недарма мистецтво нашого народу визнано одним із найбагатших у світі. Вишивальниці і малювальниці, ткалі і килимарі, склярі і гончарі, що жили і працювали в селах та містах, виробляли не лише різноманітні речі побуту, а й дитячі іграшки. Окрім того, іграшки охоче робили і самі діти.

 (Слайд 3)

2. Робота в групах:

Вчитель.  Саморобні іграшки були різноманітними: ляльок вирізали з дерева, з паперу, горіхів, хутра, пір’я, жолудів, скла, дроту, шкіри, ліпили з глини, крутили з соломи, шили з ганчір’я. Дерев’яні іграшки вирізали вручну або виточували на верстатах: їстівні робили з сиру, тіста, варили з цукру.                                                                                 (Слайд 4)

Завдання: опрацювати довідкову літературу і підготувати розповідь про найпоширеніші види дитячих іграшок.                   (Слайд 5)

Перша група. Свистунці. Відрізали частину вільхової гілочки завдовжки 6 – 7 см (і більше) з гладенькою поверхнею. Подібно, як у сопілці, робили отвір у вигляді трикутника. Ручкою ножика або іншим гладеньким предметом ударяли легко по корі з усіх боків пагінця, щоб легше було зняти кору. Частину пагінця звільняли від кори і відрізали 1 см, щоб проходило повітря. Потім назад у кору вставляли обидві частини палички.

Друга група. Пищики з цибулі. Відрізали від стебла цибулі з одного боку рівно, а другий бік роз’єднували на кілька частин, щоб звисали закручені частини.

Третя група. Забавки з гарбуза. Хвостову частину відрізали ножем і вижолоблювали усю м’яку частину, потім вирізали рот, очі, ніс. Увечері, коли вже стемніло, в маску вставляли запалену свічку і підносили над головою.

Четверта група. Фуркалки. Брали міцну нитку завдовжки 80 – 90 см і великий ґудзик на 2 отвори. Крізь отвір ґудзика протягували нитку так, що обидва кінці були зв’язаними. Один кінець нитки чіпляли за вказівний палець лівої, а інший — за вказівний палець правої руки і прокручували колом. Нитка закручувалась. Поступово розтягуючи її в різні сторони, ґудзик робив оберти. Чим швидше нитка розтягувалася, тим фуркання було голоснішим.

П’ята група. Іграшки з глини. Ці іграшки виготовлялися з глини. Їх  обпалювали у печах, покривали спеціальною поливою і розмальовували у вигляді баранчиків, коників, півників, пташок. Водночас вони були і свищиками. Здавна відомі опішнянські глиняні вироби на Полтавщині.

(Слайди 6, 7, 8)

Шоста група. Забавки з соломи. Земля наша з діда-прадіда хліборобська, жито-пшениця здавна в пошані, багато гарних поетичних звичаїв та обрядів з хлібом пов’язано.

У зимовий святвечір господар вносив сніп-дідуха до хати, віншував усю родину  і ставив на покуті чи столі. І чим кращий дідух, тим багатший і щедріший буде рік.

Побутують в Україні солом’яні стебла і в щоденному вжитку: це плетені брилі, кошички, миски, навіть — картини! А ще — потішні забавки: ляльки, фігурки звірів, пташок.

Фізкультхвилинка.

Діти імітують рухи:                                                                                                                     У нас на Україні є гори високі…  (стають навшпиньки, піднімають руки вгору)   Річки широкі…       (розводять руки в сторони)                                                                                                                                                        Моря глибокі…      («пірнають»)

Степи неозорі…      (прикладають руку праву і ліву до чола, вдивляються вдаль)

Дерева крислаті… (діти через середину піднімають руки вгору і розводять у сторони, опускають униз)

Сопілки гучні…      (імітують гру на сопілці)

Танці козацькі …    (виконують рухи «Гопака»).

3. Перегляд мультфільму «Це наше і це твоє»              (Слайд 9)
4. Розповідь учителя про види, спосіб виготовлення ляльки-мотанки.                                                                                       (Слайди 10-12)

Ляльки, які виготовлялись з соломи, очерету, кропиви називались ляльки – в’язанки.                                                                            (Слайд 10)

Ляльки з тканини  виготовлялись  в хатніх  умовах – це 
ляльки-мотанки.                                                                               (Слайд 11)

5. Творча робота.

Учитель. Не вгадать тобі нізащо,                                                     (Слайд 13)

котра з іграшок - найкраща!

Добре, відповідь я дам:

та, яку зробив ти сам!

(Учні, разом з батьками виготовляють ляльку-мотанку «Дзвіночок»)

(Слайди 14-19)

Фізкультхвилинка

Маленькі наші ноги, –

Та знають свою путь –

На службу свому краю,

Як виростуть, підуть. (Діти цей стовпик промовляють крокуючи на місці)

Маленькі наші руки,

Та кріпнуть і ростуть.

Для щастя України

Всю працю віддадуть. (Діти цей стовпик промовляють й плещуть у долоні)

Дитячі в нас серденька, (Діти тримають руку на серці)

Та щире в них чуття,

Любити Україну (Діти малюють у повітрі серце)

Будуть ціле життя!

IV. Закріплення вивченого.

Гра «Що зайве?»

Свистілочка, фуркалка, пищик, мозаїка. (Мозаїка)

Вільхова гілочка, глина, пластилін, стебло кульбаби або цибулі. (Пластилін)

Тести.

1. Для виготовлення свистунців використовували:

А) вільхову гілочку    Б) дубову гілочку

2. Восени робили забавки :

А) з гарбуза    Б) з капусти

3. Для іграшок з соломи найкраще використовувати :

А) житню солому   Б) пшеничну солому

4. Свищики робили з:

А) піску    Б) глини

5. Ляльку-мотанку виготовляли із :

А) натуральних тканин        Б) штучних тканин

V.  Підсумок уроку.

—  Що вивчали сьогодні на уроці?

—  Яку іграшку хотілося б мати?

—  Інформація про які іграшки сподобалася найбільше?

Учитель.  Є щось святе в словах «мій рідний край…»

Для мене – це матусі ніжна пісня,

І рідний сад, від цвіту білосніжний.

І той калиновий, у тихім лузі, гай.

Його історія… В нім стільки гіркоти!

Та не забудемо ніколи, краю рідний,

Твої сьогоднішні й минулі дні.

І збережем у душах спомин вічний.

Учитель. Діти,  любіть все українське, учіть, дізнавайтесь, відкривайте і ніколи не забувайте.

(Демонстрація виготовлених ляльок. Фото на згадку.)