Урок "Цікаві пригоди хлопчика Чарлі та його друзів на казковій шоколадній фабриці містера Вонкі. Робота з текстом твору"

Зарубіжна література, 5 клас

Тема: Цікаві пригоди хлопчика Чарлі та його друзів на казковій шоколадній фабриці містера Вонкі. Робота з текстом твору

Мета: ознайомити учнів із новими розділами повісті, допомогти усвідомити їх зміст, ідейно-художнє значення; розвивати навички виразного читання, переказування, виділення ключових епізодів твору, їх коментування, уміння висловлювати власні судження про прочитане; виховувати кращі моральні якості - доброту, щирість, уміння стійко переносити труднощі.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: текст повісті, презентація, дидактичний матеріал

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Прочитати 7-12  розділи повісті.

ІІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

Учитель

Кажуть, що найскладніше створювати розповіді для дітей. Адже вони терпіти не можуть, коли їх повчають, проте люблять пригоди й небезпеку, а також мають схильність до щасливих завершень. Водночас для них замало просто захопливої історії, у ній обов'язково повинен бути якийсь прихований зміст або завуальована мораль. Тільки книги, що володіють глибиною й діляться з людиною мудрістю, заслуговують на життя у віках.

Такі твори залишаються в серцях людей, навіть коли ті дорослішають. Небагатьом письменникам удається завоювати дитячі серця настільки, що з першого рядка вони визнають автора «За свого», і раз за разом перечитують книги , затираючи їх до дірок і втрачаючи пожовтілі сторінки. Однак ще менше авторів створюють фантастичні світи силою власної уяви і залишаються поміж улюбленців після того, як діти дорослішають. Твори зовсім небагатьох авторів читають перед сном вчорашні діти власним малюкам.

Поміж таких творів - повість-казка Роальда Дала «Чарлі й шоколадна фабрика», з новими розділами якої ми й познайомимося сьогодні на уроці.

IV. Основний зміст уроку

1) Теорія літератури

Персонаж ( лат. – особа) – дійова особа твору, частіше вживається  відносно другорядних дійових осіб

Герой (грецьк. – захисник) – персонаж із яскравими індивідуальними рисами,  рушій сюжету, центр твору.

2) Читання та обговорення 7-12 розділів повісті

- Що отримав у подарунок на День народження Чарлі? Чому подарунок його розчарував?

- Хто був власником ще двох золотих квитків?

- Як дідусь Джо вирішив допомогти Чарлі отримати золотий квиток?

- Чи знайшов Чарлі золотий квиток?

- Чому родина Беккетів голодувала і жила в холоді?

- Як почував себе Чарлі, живучи в такому режимі економії?

- Яка несподіванка трапилася одного дня з Чарлі?

- На що вирішив потратити знайдений долар Чарлі?

- Хто став щасливим власником останнього, п’ятого золотого квитка?

- Як вдома відреагували на новину про золотий квиток? (дідусь Джо встав з ліжка, хоча хворів уже двадцять років)

- Зачитайте, що було написано на золотому квитку?

- Чому вирішили, що з Чарлі на фабрику піде дідусь Джо?

3) Назвати героїв повісті, з якими ви познайомилися під час читання, дати їм коротку характеристику

 Віллі Вонка – власник шоколадної фабрики. Любив чесність і справедливість. Коли на його фабриці почали красти його рецепти, він звільнив усіх працівників і закрив фабрику. Але солодощі продовжували з’являтися  у крамницях. Ця таємниця хвилювала всіх жителів міста. Через певний час Віллі Вонка вирішив показати свою фабрику 5 дітям та вибрати одного най незіпсованого, що зробити його своїм спадкоємцем.

Августус Глуп – один з щасливих власників золотого квитка Віллі Вонка, жадібний і ненажерливий хлопчик, «їжа – його улюблене заняття»

Верука Солт – розбещена дівчинка із сім’ї власників фабрики  з переробки горіхів, звикла, щоб усі її примхи негайно виконувалися.

 Віолета Борігард – дівчинка, яка постійно жує жуйку, хизується тим, що встановила світовий рекорд по найдовшому жуванню однієї жуйки ( три місяці)

Майк Тіві – хлопчик, що зранку до ночі дивиться телевізор, шанувальник гангстерських бойовиків.

Чарлі Бакет – головний герой повісті, хлопчик з бідної родини, в якій над усе цінуються родинні зв’язки, панує повага і взаєморозуміння  старшого  і молодшого поколінь.

4) Цитати для характеристики героїв

Авrґустус Ґлуп (англ. Augustus Gloop) - жадібний і ненажерливий хлопчик, «Їжа - його улюблене заняття». «Щасливцем виявився якийсь Авrустус Ґлуп, і на першій сторінці вечірньої газети, яку читав пан Бакет, красувалося його велике фото. На знімку був дев'ятирічний хлопець, такий тілистий, ніби його надули велетенською помпою. 3 усього його тіла випиналися здоровезні обвислі складки жиру, а лице нагадувало потворну грудку тіста з маленькими смородинками очей, що зажерливо поглядали на світ.

Його мама в інтерв'ю сказала: "Він щодня з'їдає стільки шоколадних цукерок, що було б просто неймовірно, якби він його не знайшов. Їсти - це його пристрасть. Це єдине, що його цікавить. Але ж це краще, ніж бути хуліганом і стріляти на дозвіллі з самопалів, правда? І ще я завжди кажу, що він стільки не їв би, якби не потребував поживи, правда? Бо це ж вітаміни. Як він зрадіє, коли побуває на легендарній фабриці містера Вонки! Ми пишаємося ним!"»

Верука Солт (англ. Veruka Solt) - розпещена дівчинка із сім'ї власників фабрики з переробки горіхів, звикла, щоб всі її примхи негайно виконувались.

«Веруччин батько, пан Солт, з готовністю пояснив журналістам, як саме було знайдено квиток. "Бачите,- сказав він,- одразу, як доня сказала, що просто мусить мати Золотий квиток, я пішов у місто й почав купувати всі шоколадні батончики "Вонка" - всі, які бачив. Купував їх, мабуть, тисячами. Сотнями тисяч!

Тоді вантажив у фургони й відправляв на власну фабрику. Мій, розумієте, бізнес - це горішки, і в мене працює майже сотня жінок, які лущать горішки, щоб їх потім смажити й підсолювати. Цілими днями ці жінки сидять і лущать горішки. Тож я їм сказав:

"Дівчата, тепер, замість лущити горішки, здирайте обгортки з цих дурних батончиків!" Вони так і робили. Зранку до вечора кожнісінька моя робітниця зривала з батончиків обгортки. Та минуло три дні - і все дарма. Це було жахіття! Моя Веручечка з кожним днем сумнішала й сумнішала, і коли я вертався додому, кричала на мене: "Де мій Золотий квиток! Я хочу Золотий квиток!" Вона годинами лежала на підлозі, хвицяла ногами й страшенно лементувала. Я не міг дивитись, як страждає моя дівчинка, тому поклявся не припиняти пошуків, доки не здобуду те, що вона забажала. І раптом ... на четвертий день увечері одна моя робітниця закричала: "Я знайшла! Золотий квиток!" А я звелів: "Давай сюди, швидко!"

Вона віддала, а я побіг додому й віддав його моїй любій Веруці, і ось вона знову усміхнена, а вся наша родина знову щаслива"».

«Дівчина простягла руку, щоб ухопити білочку ... та поки вона це робила ... у першу ж часточку секунди, коли її рука почала рух уперед, у кімнаті все раптом закружляло, ніби спалахнула руда блискавка, і всі-всі-всі білки, що сиділи за столом, стрибнули на Веруку, вчепившись їй у тіло. Двадцять п'ять білок схопили дівчинку за праву руку й повисли на ній. Ще двадцять п'ять білок схопили її за ліву руку й теж повисли. Двадцять п'ять білок схопили її за праву ногу й притисли її до землі. Двадцять чотири білки схопили її за ліву ногу. Лишалася ще одна білка, як було видно - найголовніша. Вона видряпалася Веруці на спину й почала стук-стук-стукати бідолашне дівчисько по голові суг лобами кігтика.

- Рятуйте її! - заверещала пані Солт. - Веруко! Назад! Що вони з нею роблять?

- Перевіряють, чи не зіпсута всередині,- пояснив містер Вонка.

Верука люто боронилася, але білки міцно її тримали й не давали поворухнутися. Білка на плечах і далі стук-стук-стукала дівчину по голові. А тоді білки повалили Веруку додолу й кудись потягли.

- Ой лихо, вона таки зіпсутий горішок, - сказав містер Вонка.

- Мабуть, її голова відлунювала порожнечею».

Віолета Бореґард (англ. Violet Beauregarde) - дівчинка, що постійно жує жуйку, установила світовий рекорд - жує одну жуйку протягом трьох місяців.

«Третій квиток,- прочитав пан Бакет, піднісши газету до самих очей, адже бачив поганенько, а на окуляри не мав грошей,третій квиток знайшла панна Віолета Бореґард. Величезне хвилювання панувало в домі Бореґардів, коли наш репортер прибув туди, щоб узяти інтерв'ю в щасливої панночки,- клацали фотоапарати, виблискували спалахи, а люди штовхалися й пхалися, намагаючись підійти хоч трохи ближче до знаменитості. А знаменитість стояла на кріслі у вітальні, шалено махаючи рукою з Золотим квитком, наче зупиняла таксі. Щось усім говорила дуже швидко й дуже голосно, та нелегко було зрозуміти її слова, адже водночас вона так само шалено жувала жуйку.

- Я жую безперестанку,- кричала дівчина,- та коли почула про ті квитки містера Вонки, то відклала жуйку і перейшла на цукерки - мала надію, що мені пощастить. Тепер, зрозуміло, я знову жуватиму. Я дуже люблю жуйку. Не можу без неї жити. Жую цілісінькими днями, крім тих кількох хвилин, коли треба їсти. Тоді я приліплюю жуйку за вухо - щоб не загубити. Чесно вам зізнаюся, що почувалася б нікудишньо, якби цілий день не жувала жуєчку. Це щира правда. Мама каже, що панночкам таке не личить і що бридко дивитися, коли дівчачі щелепи постійно плямкають, але я не згодна. І хто вона така, до речі, щоб критикувати? Її щелепи, якщо хочете знати, теж плямкають не менше – вона цілими днями на мене кричить.

- Цить, Віолето,- озвалася пані Бореґард з дального кутка кімнати, де вона стояла на піаніно, щоб не затовкла юрба.

- Маман, не заводься! - гаркнула панна Бореґард.- Вам, мабуть,- знову звернулася вона до репортерів,- цікаво буде знати, що я жую оцей шматочок жуйки уже три місяці. Тобто це новий рекорд. Я вже побила попередній рекорд моєї найкращої подружки Корнелії Принцметель. Як вона казилася! Ця жуйка - мій найцінніший скарб. На ніч я її приліплюю до бильця ліжка, і зранку вона знову готова до жування ... може, спочатку твердувата, але трохи пожуєш - і вона м'якне. Коли я ще не почала жувати на світовий рекорд, то міняла жуйку раз на день. Найчастіше робила це в ліфті, вертаючись зі школи додому. Чому в ліфті? Бо мені

подобалося чіпляти липкі пожовані грудочки на ліфтові кнопки. Тоді до пальця того, хто заходив у ліфт після мене й натискав кнопку, приклеювалася моя стара жуйка. Га-га! Іноді зчинявся такий вереск. Найбільше репетували жінки в дорогих рукавичках. Ой, я така рада, що зможу відвідати фабрику містера Вонки. Тим паче, що після цього він дасть мені жуйки на все життя. Класно! Ура!

- Мерзенне дівчисько,- скривилася бабуся Джозефіна».

Майк Тіві (англ. Mike Teavee) - хлопчик, який зранку до ночі переглядає телепередачі, любитель гангстерських бойовиків.

«Дім родини Тіві,- почав читати пан Бакет,- коли туди прибув наш кореспондент, теж був заповнений схвильованими гостями, однак щасливого переможця, тобто Майка Тіві, уся ця ситуація, здається, страшенно дратувала.- Ви що - подуріли? Не бачите, що я дивлюся телевізор? - сердито крикнув він.- Не заважайте! Дев'ятирічний хлопець сидів перед величезним телевізором, не зводячи очей з екрану, й дивився фільм, у якому одна зграя бандитів розстрілювала з автоматів іншу.

Майк Тіві і сам був обвішаний вісімнадцятьма різноманітними іграшковими пістолетами й автоматами. Раз у раз він підстрибував і - тра-та-та! - давав довгі черги з котроїсь стрілячки.

- Тихо! - кричав він, коли хтось намагався його про щось запитати.- Я ж вам казав не заважати! Цей серіал такий кайфовий! Просто клас! Я дивлюся його щодня. Я всі серіали дивлюся щодня, навіть лажові - ті, де не стріляють. Але бандитські - найкращі. Вони такі класні, ці бандюги! Особливо коли нашпиговують один одного свинцем, або штрикають старими кинджалами, або лупляться кастетами!

5) Складання таблиці

6) Перегляд уривків кінофільму

V. Підсумки

VI. Домашнє завдання

Прочитати 13-18 розділи повісті.