Конспект уроку допоможе вчителю формувати навички компаративного аналізу; розвивати художнє сприйняття різних видів мистецтва; увиразнити самобутність митців; показати велич таланту геніїв; порівняти їхню творчість, знайти спільне і відмінне, розкрити своєрідність кожного з них; виховувати почуття прекрасного, шани до українських митців.
Голик О.В.
ДІАЛОГ МИТЦІВ ПЕНЗЛЯ Й СЛОВА,
або ЗАКОХАНІ У ЖИТТЯ УКРАЇНЦІ
Тема. Художні світи Б.-І. Антонича і М. Приймаченко.
Мета: формувати навички компаративного аналізу; розвивати художнє сприйняття різних видів мистецтва; увиразнити самобутність митців; показати велич таланту геніїв; порівняти їхню творчість, знайти спільне і відмінне, розкрити своєрідність кожного з них; виховувати почуття прекрасного, шани до українських митців.
Наочність, обладнання: портрети Б.-І. Антонича і М. Приймаченко, репродукції картин, збірки поезій, тлумачні та літературознавчі словники, мультимедійне обладнання, епіграф.
Тип уроку: урок позакласного читання з компаративним (порівняльним) аспектом творів
Б.-І. Антонича і М. Приймаченко.
Форма уроку: літературно-мистецьке перехрестя.
Форми, методи, прийоми роботи: «Цитати для роздумів», «Це цікаво!», словникова робота, «Досьє» митців, «Художня галерея», «Мозаїка», колективне заповнення таблиці, виразне читання поезій, робота з епіграфом, проблемні запитання, «Асоціативне гроно», «Мікрофон», «Займи позицію».
Міжпредметні зв’язки: художня культура (гончарство, пласти символіки, примітивне (наївне) мистецтво), фольклор (українські замовляння), психологія (внутрішній світ людини), релігієзнавство (релігійна свідомість), філософія (сенс життя).
Теорія літератури: сюрреалізм, наївне (примітивне) мистецтво, архаїчне, оксиморон, візуалізм, архітектоніка, архетип, орнаментування, космосимволізм, кітч.
Епіграфи:
Я люблю все живе, люблю
малювати квіти, різних звірів та птахів.
М. Приймаченко
Хвала всьому, що росте,
Хвала всьому, що існує.
Б. – І. Антонич
Хід уроку
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. МОТИВАЦІЙНИЙ ЕТАП
Проблемні запитання.
Словникова робота.
Митець – (заст. мистець, англ. artist, нім. künstler, пол. artysta, чеськ. umělec) — особа, яка займається мистецтвом, зокрема професійно.
Словникова робота.
Краса – властивість прекрасного, абстрактне поняття красивого, витонченого.
«Асоціативне гроно».
КРАСА – яскравість, істина, дар природи, довершеність, привабливість, уміння подобатися…
«Займи позицію».
ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ УРОКУ
Пориньмо у нього. Спробуймо бодай частково осягнути феномен таланту, дарованого Богом і оприявленого Майстрами пензля й слова через художні образи вражаючої сили.
IV. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Колективне заповнення таблиці.
«Досьє» митців |
||
Ім’я |
Антонич Богдан - Ігор |
Приймаченко Марія Оксентіївна |
Рік народження
|
5 жовтня 1909 року у селі Новиця Горлівського повіту на Лемківщині. |
30 грудня 1908 року (12 січня 1909 року) у селі Болотня Київської губернії. |
Родина |
Греко-католицького священика Василя Кота, котрий незадовго до народження дитини змінив прізвище на Антонич.
|
Батько, Овксентій Григорович, був теслею-віртуозом, майстрував дворові огорожі. Мати, Параска Василівна, була визнаною майстринею вишивання. |
Освіта |
1928 року закінчив Сяноцьку гімназію. Записався на гуманітарний факультет Львівського університету (спеціальність – слов’янська філологія). У 1933 році закінчив студії в університеті з дипломом магістра філософії. |
Через хворобу в дитинстві (поліомієліт) М. Приймаченко не змогла здобути хорошої освіти, обмежилася тільки 4 класами шкільної освіти. Справжнім університетом був для неї місцевий лікнеп (школа для дорослих, пункт ліквідації неписемності). |
Творчість |
Вільний літератор. 1931 року почав друкуватися в періодиці. У бібліотеці журналу «Дажбог» з’явилася перша збірка Б.-І. Антонича «Привітання життя». З 1934 року активно друкується в західноукраїнських часописах «Вогні», «Дзвони», «Назустріч», «Ми». Видав збірку «Три перстені», за яку отримав літературну премію Товариства українських письменників і журналістів імені І. Франка. 1936 року виходить найбільша прижиттєва збірка «Книга Лева». |
Напрямок – наївне мистецтво (живопис) 1930-1997 рр. Народний художник України. Лауреат Державної премії імені Т.Г.Шевченка. |
Дата смерті |
6 липня 1937 року. (27 років) Львів |
18 серпня 1997 року в селі Болотня Іванківського району Київської області (88 років). |
«Це цікаво!»
На честь художниці названо малу планету 14624 Приймаченко.
2009 рік – за рішенням ЮНЕСКО – визнаний роком Марії Приймаченко.
V. СПРИЙНЯТТЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Система запитань і завдань.
Назви збірок віршів Б.-І. Антонича |
Серія картин М. Приймаченко |
«Зелена євангелія», «Привітання життя» |
Ключовий образ – Дерево життя: «Рожеві квіти в синій вазі», «Васильки в синій вазі», «Червоні маки», «Квіти соняха», «Квіти у вазі», «Соняхи з бджолами» тощо. |
В вазах строф цвітуть слова пахучі, мов квіти…
На галузі задуми листя виросте блакитних слів.
ошатність
веселість танці
«Цитата для роздумів».
Люблю сама робити на землі і тих, хто ходе біля землі, ростить рослини – радість життя. Роблю сонячні квіти, тому що людей люблю. Роблю на радість людям, щоб квіти мої були, як саме життя. Щоб усі одне одного любили і люди жили, як квіти квітнуть на землі.
М. Приймаченко
- У чому ще полягає схожість творів Б.-І. Антонича і М. Приймаченко? (Митці відтворюють зрозумілу їм дійсність – потужну за силою образів, глибиною проникнення в первинне – прабатьківське – сутнісне).
- Що продукується у творах? (Добро, гармонія, зв'язок з поколіннями).
- Що допомагало творити? (Тонка душевна організація митців, їхня фантазія, уява, переживання).
«Мозаїка».
Рядки з поезій Б.-І. Антонича |
Назви картин М. Приймаченко |
«Направо льон і льон наліво, / дібровою весілля їде, / Скрипки окрилюються співом / і дзвонять тарілки із міді»; «Послухай: б’є весільний бубон / і клени клоняться, мов пави…». |
«Весілля» |
«І душі квітів світлом світять, / Що з нього ясність б’є велика». |
«Соняхи сміються» |
«Дивіться: це пожежа світу, буря первнів, / рослини моляться, шаліє кожен колір, / із споду у коріння дмуть вітри підземні…»; «Струмує гімн рослин, / що кличуть про нестримність зросту». |
«Квіти сонця» |
«Вернувся я, де вільхи й риби, / де м’ята, і ви, де квітчасті стіни». |
«Роки мої молодії, прийдіть до мене в гості», «Пастушки» |
«Вже сонця колесо збиває стельмах, / ще обруча – до осі полум’яної! / Цим возом їхатиме завтра Зельман, / ключар і староста гульби весняної» |
«Свято» |
(Демонстрація репродукцій картин М. Приймаченко).
Теорія літератури.
Примітив – художній твір з порівняно слаборозвиненими художніми засобами, часом наївного характеру.
Примітивізм – напрямок у мистецтві, що набув поширення наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття. Його основними ознаками є: свідоме, наївне спрощення художніх засобів, символічність змісту, тематики, фольклоризм.
Сюрреалізм - (фр. surrealism – надреалізм) – один із найпоширеніших напрямів у сучасному мистецтві й літературі.
Архаїчний – стародавній, старовинний.
Проблемне запитання.
Кітч (Кіч) – (нім. Kіtsch) – термін для означення низькоякісної речі масової культури, сучасного псевдомистецтва, творів, яким бракує смаку.
«Цитати для роздумів».
У красі наймиліша простота.
Овідій
Тільки правдиве прекрасне.
Н.Буало
- Які художні моделі обох митців? (Самобутні й оригінальні, глибоко символічні, позначені поєднанням непоєднуваних образів, ознак, характеристик тощо).
- Як називається такий художній засіб? (Оксимороном).
Теорія літератури.
Оксиморон – (грец. οξόμωρον — нісенітниця), — це стилістична фігура, що полягає у зведенні слів або словосполучень, значення яких взаємовиключає одне одного, створюючи ефект смислового парадоксу.
Колективне заповнення таблиці.
Образ лева |
|
Б.-І. Антонич |
М. Приймаченко |
Образ розкритий багатогранно, із залученням різноманітних часопросторових характеристик та складних образотворчих засобів: «…і сплять на ложах з зір тяжкі, мов брили, леви», «…щоб сонце жевріло ясніш від гриви лева / весні трояндній й осені оайстреній!», «збудившись, леви з грив стрясають зорі й сніг», «У раї збунтувались буйногриві леви», «Аж сонце, що промінням чеше гриви левів / й оливою мастить їм вигнуті хребти, / відвернеться». |
Образ лева з різним настроєвим наповненням (злий, добрий, зосереджений) представлений у картинах: «Звір лапи склав», «Лев у ліжку», «Лев зламав дуба», «Звір на прогулянці», «Леву треба було річку перейти і ноги не замочить». |
(Демонстрація репродукцій картин М. Приймаченко).
Теорія літератури.
Візуалізм – прийом у мистецтві, метою якого є викликання зорових вражень.
Словникова робота.
Бестіарій – (від лат. bestia - звір, тварина) – опис різноманітних тварин.
«Це цікаво!»
Як відомо, на певному етапі творчості М. Приймаченко забороняли відвідувати зоопарк, аби не порушити її образів.
Видра |
«Дика видра пташку схопила» |
Кіт |
«Котячий цар» |
Хижий звір |
«Хижачка» |
(Демонстрація репродукцій картин М. Приймаченко).
«Це цікаво!»
Лев – це «знак монархів, воїнів, пророків».
М. Приймаченко? (Органічними елементами єдиного світоладу й водночас елементом складної символічної системи. Вони є виразниками авторського погляду на світ, на мораль і закони життя).
- З якою метою митці звертаються до образів тварин із давноминулих епох? (Впорядкувати сучасний світ, переосмислити причини його дисгармонії).
Б.-І. Антонич |
буйволи на скелях часів неоліту |
М. Приймаченко |
дика курка у винограді |
|
Система знань про Дерево життя |
Первісні уявлення |
||
Сонце |
Природа |
Тварина |
Бог |
храм |
охоронець роду |
(Демонстрація репродукцій картин М. Приймаченко).
«Це цікаво!»
Аналітична домінанта характерна не лише для літератури ХХ століття, а й для живопису, що свого часу засвідчив Пікассо, наголошуючи, що він зображає світ не таким, яким його бачить, а таким, яким його мислить.
Теорія літератури.
Архітектоніка – композиційна будова будь-якого твору мистецтва, що зумовлює співвідношення його головних і другорядних елементів.
Теорія літератури.
Архетип – первинний образ, оригінал.
(Демонстрація репродукцій картин М. Приймаченко).
Теорія літератури.
Орнаментування – дія за значенням до орнаментувати.
Роль декоративних оздоблень у творах митців |
|
Б.-І. Антонич |
М. Приймаченко |
Рельєфність образів досягається за допомогою метафор, асоціацій, оксюморонів тощо. |
Образи на полотнах стають рельєфнішими. |
Українська флора у творах митців |
|
Б.-І. Антонич |
Малина, ліщина, черемха |
М. Приймаченко |
Маки, сонях, калина, вишня, явір |
Групи |
Назви |
Несуть позитив |
«Звір на прогулянці», «Синій бик», «Рожева мавпа», «Котячий цар», «Звір гуляє», «Звір лапи склав», «Гості у лева», «Дикий чаклун», «Звір закопилив губу» |
Створюють негативне враження |
«Лев зламав дуба», «Звір темний» |
Нейтральні |
«Цей звір горобців ловив», «Дика видра птичку ухопила», «Леву треба було річку перейти і ноги не замочить» |
Виражають загрозу смерті |
«Лев у ліжку» (злий звір), «Загроза війни» (злий звір із відкритою щелепою та непомірним язиком), «Цей звір позіхає і дружби ні з ким не має» (лютий звір). |
(Демонстрація репродукцій картин М. Приймаченко).
Б.-І. Антонич |
М. Приймаченко |
«Проповідь до риб», «Концерт з Меркурія», «Балада про блакитну смерть». Чітко виражена ідея катастрофізму, з «проваллям ночі», де «цвілі млосний подих», де «подертий килим тиші», де «мов бура плахта, хмара круків / сідає на дахах брилястих, / і місяць, звівши сині руки, / немов пророк, став місто клясти». |
«Я цю біду душею чула. Ой як чула ще до 41-го… Снилося: сад по весні догори дибом став. Цвіт в землю прикопаний, а корні, як руки, обпечені, до неба моляться… Начебто туча над тим понівеченим садом встала, як звір попелястий. І хрумтіли у його пащі ті корінчики попалені, ті рученьки черешневі, ті пальчики яблуневі». |
Б.-І. Антонич |
М. Приймаченко |
«бики печерні», що «в люті скачуть» |
звірі, що їх зображено на картинах «Мільярд років, як цього звіра немає», «Стародавній болотяний звір» тощо. |
Поет |
Художниця |
За допомогою пейзажів, звуків, кольорів, настроєвої палітри |
За допомогою кольорів, тонів, напівтонів, деталей, а також розташування тварини щодо центру картини |
Виразне читання поезій.
Б.-І. Антонича «Праліто»? (Образ Дерева життя).
Б.-І. Антонич |
М. Приймаченко |
«корінням вгрузнуть ноги в глину» |
глиняна ваза |
«Це цікаво!»
Глина має пам'ять. Виріб – за посередництвом глини – має ознаки сакральності, адже, як відомо, глиною божилися, присягалися, використовуючи її в магічній і ритуальній практиці.
Словникова робота.
Орнітолог – спеціаліст, який вивчає і лікує птахів.
Стилізація – свідоме наслідування формальних прикмет якогось стилю.
Теорія літератури.
Космосимволізм – народне уявлення про часово-просторову модель світобудови, головні засади світоглядних орієнтацій українства в космосі, тобто в упорядкованій (на противагу хаотичній) навколишньості духовно-естетичних спрямуваннях українців.
Теорія літератури.
Афоризм – короткий влучний вислів.
VI. ПІДСУМОК УРОКУ
Слово вчителя.
Художні світи Б.-І. Антонича і М. Приймаченко сформовані з урахуванням прадавніх знань, вірувань, традицій нашого народу. Образи у творах обох митців наділені магічною силою, творять неповторний і глибоко символічний світ, увиразнюють сутнісне в його структурі. У творах митців ідею збереження природи представлено як традицію, що наближає нас до прапервнів життя.
Робота з епіграфами.
VII. РЕФЛЕКСІЯ
«Мікрофон» (усно).
Сьогодні я дізнався…
Було цікаво…
Було важко…
Я зрозумів, що…
Тепер я можу…
Я навчився…
Мене здивувало…
VIII. ОЦІНЮВАННЯ
ІХ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Обов’язкове:
Художні світи Б.-І. Антонича і М. Приймаченко.
Діалог митців пензля й слова.
Закохані у життя українці.
Чарівний дивосвіт мистецтва.
За бажанням:
ЛІТЕРАТУРА