Урок-дискусія за романом А.Камю «Чума»)

Роль дискусії у розвитку читацької діяльності школярів

(Урок-дискусія за романом А.Камю «Чума»)

У сучасному житті не так уже рідко нам доводиться зустрічати людину, у якої, здавалося б, є і певні знання, і переконання, є що сказати, але як це викласти, вона не знає. Не вміє, не навчена, не звикла. Тому завдання вчителю готувати особистість, яка б не тільки сама сприймала ідеї, але й уміла бути гідним захисником цих ідей, була спроможна презентувати їх. Умови реального життя вимагають від сучасних школярів уміти критично сприймати інформацію, виступати з різними повідомленнями, доповідями, брати участь у різного роду дискусіях.

На власному досвіді я переконалася, що в старших класах доцільно до такої форми навчальної діяльності,  як дискусія. Дискусія активізує розумову діяльність школярів, сприяє зацікавленню навчальним предметом, розвиває логіку та критичність мислення, мовленнєві уміння та навички, допомагає проявити особисте «Я», тобто є засобом само презентації особистості учня.

Під час проведення дискусії необхідно дотримуватися правил її проведення, щоб диспут не перетворився на неорганізовану суперечку. Завдання полягає в тому, щоб керувати настроєм класу, створити певну атмосферу думок і почуттів, що відповідають поставленій меті; подумати, під час якого фрагменту дискусії варто зупинитися, щоб записати найбільш переконливі аргументи.

Пропоную варіант уроку-дискусії за романом А Камю «Чума» на тему: «Єдиний спосіб об’єднати  людей – це наслати на них чуму».

Мета уроку: розкрити екзистенціальний зміст роману, розглянути міфічно-багатоплановий образ чуми у творі, розвивати уміння висловлювати та аргументувати свою точку зору, толерантно ставитися до іншої позиції; виховувати почуття гідності за людину, відповідальності за свої вчинки, віри у можливість єднання людей у боротьбі проти зла.

Епіграф: «Образом чуми я хочу передати атмосферу задухи, в якій ми томилися, атмосферу загрози й вигнання, в котрій ми жили. Водночас я поширюю його значення на буття в цілому.»

А.Камю

Випереджаюче завдання для уроку: ознайомитися з правилами дискусії і продумати відповіді (дібрати цитатний матеріал, інші аргументи та факти) на запитання, що виносяться на дискусію.

Вступне слово вчителя. Пошукам сенсу буття присвятив свій роман-притчу Альбер Камю, що є своєрідним узагальненням екзистенцій них поглядів письменника. Письменник зосереджує свою увагу на існуванні, яке передує сутності, природі людини. Реальне лише існування, переживання, а все інше – це хаос, абсурд, котрі людина хоче подолати. Безглуздому буттю має протидіяти особистість. У чому ж зміст життя людини – це питання ставить письменник у своєму романі «Чума». Це питання час від часу ставить перед собою кожна людина. І кожний вирішує його по-своєму. І ви. Нове покоління читачів Альбера Камю, ставити і вирішуєте це питання по-своєму.

Отже, приреченість людського буття чи віра у можливість єднання таких різних людей у боротьбі проти зла: міф чи реальність – на це питання ми і спробуємо діти відповідь у результаті сьогоднішньої дискусії.

Варіанти запитань для дискусії з можливими відповідями учнів

1. Мешканці міста Орана довго не вірили у можливості руйнівної сили чуми. А.Камю: «Вони вважали себе вільними, але ніхто не буде вільним, поки існує лихо». Як ви розумієте ці слова? Чи можете ви з нами погодитися?

Відповідь учнів. Не можна повність погодитися з цими словами, адже мешканці Орану ніколи і не були вільними. Взагалі, людина не може бути абсолютно вільною. Ці філософські погляди письменника про свободу особистості не підтверджуються взагалі. Навіть, коли ще не було чуми, чим займалися оранці? Головне їхнє заняття – це заробіток. І тільки у вихідні дні кожен з них міг розслабитися, наскільки у кого вистачало фантазії. Тобто справа не тільки у тому, що «існує лихо». Навіть за самих благодатних обставин людина не може бути вільною. Тому поки існує і лихо,  і добро, взагалі поки існує світ, людина завжди буде залежати від обставин буття.

2. Як змінюється поведінка, настрої мешканців міста протягом роману?

Відповідь учнів. Протягом роману ми бачимо, як суттєво змінюються люди під впливом лиха, що їх спіткало. Чоловіки раптово з’ясували, що здатні на кохання, ревнощі. Сини, що раніше майже не помічали рідних матерів, зараз з співчуттям та тривогою розглядали кожну нову зморшку на чолі матері. Епідемія загострила у людей почуття об’єктивності та несправедливості. Тобто ми бачимо, що під впливом екстремальних обставин люди почали об’єднуватися, відчувати прекрасні почуття, радіти кожному прожитому дню, жити сьогоднішнім та майбутнім).

3. Чи можна погодитися з думкою журналіста Рамбера: «Але саме суспільне добро як раз і є щастя кожної окремої людини».

Відповідь учнів. Щастя окремої людини неможливі без злагоди і миру у суспільстві. І це ми бачимо на прикладі доль героїв роману Альбера Камю. Тому думка Рамбера дуже слушна і суспільне щастя можливе тільки за умов душевного спокою кожної людини.

4. На думку журналіста Рамбера: «Соромно бути щасливим самому одному». Чи погоджуєтеся ви з такою думкою? Чому? Аргументуйте свою відповідь.

Відповідь учнів. Спираючись на те, що абсолютно вільною людина не може бути, що катаклізми та стихії, що відбуваються у суспільстві, суттєво впливають на щастя особистості. Можна сказати, що, дійсно, це соромно відчувати себе щасливим, якщо поруч людям погано, і вони потребують твоєї допомоги. Адже, пам’ятаємо, що бути корисним людям, вміти співчувати – це також щастя. На це, здається, і вказують слова журналіста «Людина здатна на великі діяння, але якщо при цьому вона не здатна на великі почуття, вона для мене не існує».

5. Чи згодні ви з думкою, якою розпочинає свою проповідь священик Панлю: «Брати мої, вас спіткало лихо і ви його заслужили, брати?»

Відповідь учнів. Залежно від своїх поглядів на релігію, учні висловлюють протилежні точки зору. Серед аргументів лунають думки про те, чим завинили діти, які страждають від чуми, а також використовується цитата, коли священик каже: «Страждання дитини – це наш гіркий хліб, але, якби  не було б цього хліба, душа наша зачахнула б від духовного голоду».

6. На думку священика Панлю, чума відкриває людям очі, змушує їх думати. Доктор Ріє вважає, що чума – нескінченна поразка, все, що людина здатна виграти у грі з чумою та життям – це знання і пам'ять. Порівняйте позиції цих героїв. Яку точку зору підтримуєте ви? Чому? Доведіть свою думку.

Відповідь учнів. Дійсно, на перший погляд, погоджуєшся з думкою священика про те, що чума – це час для роздумів. Люди,  і справді, стали кращими, почали відчувати справжні цінності, об’єднуватися заради боротьби зі злом, але, читаючи роман далі, ми бачимо, що чума – це «нескінченна поразка». До цього висновку приводить нас людське горе. Тому неможливо не погодитися з точкою зору доктора Ріє:  «… коли бачиш, скільки горя і лиха приносить чума, необхідно бути божевільним, сліпцем чи просто мерзотником, щоб примиритися з чумою». Про Панлю Ріє каже, що він бачив недостатньо горя та смертей та  тому проголошує від імені істини. Але будь який сільський поп, що відпускає гріхи своїм парафіянам і чує їхнє останнє дихання, спочатку «спробує допомогти, а потім буде розкривати позитивні властивості смерті».

7. Невже, дійсно, людині, щоб осягнути справжні цінності життя, необхідно потрапити у якісь незвичайні обставини (війна, стихійне лихо тощо)? Проведіть паралель з сучасністю.

Відповідь учнів. Учні висловлюють різні думки, наводять спогади учасників війни, воїнів - афганців, згадують події у Чечні і доходять висновку, що екстремальні ситуації значно впливають на світогляд людини, у якої під впливом певних обставин штучне відкидається і залишаються вічні людські цінності.

8. Доктор Ріє вважає, «все, що людина здатна виграти у грі з чумою за життям – це знання та память». А хіба цього замало? Так, можливо, іноді варто людина проходити такі випробування?

Відповідь учнів. Учні висловлюють різні позиції. Ті, хто полюбляє гострі враження, вважають, що людям необхідні такі потрясіння. Більш розсудливі школярі висловлюють іншу точку зору, аргументують її тим, що чума чи якесь інше лихо – це завжди якесь руйнування, знищення того, що є, наводять слова героїв роману, що «чума – це значить почати все спочатку».

9. Чи підтримуєте Ви думку доктора Ріє, що «є більше підстав захоплюватися людьми, ніж ставитися до них з презирством»?

Відповідь учнів. Прихильники цієї точки зору доводять, що людина вище безнадії, їй не варто очікувати на щасливий випадок, необхідно лише боротися проти зла. Зміст людського життя – в спілкуванні, єднанні людей. У цьому їхня сила і велич.

10. Чи згодні ви з думкою Коттара, що «єдиний спосіб об’єднати людей – це наслати на них чуму?». Доведіть свою точку зору.

Відповідь учнів. Факти історії свідчать, що лихо завжди єднало людей, змушувало забувати дрібні непорозуміння і об’єднуватися заради боротьби зі злом. Прикро, що тільки в екстремальних обставинах люди найбільш об’єднані. І кожний такий новий факт історії не робить їх гуманнішими та милосерднішими, мудрішими та толерантнішими.

11. Шлях, який бачить Тавро, для того, щоб прийти до порозуміння та злагоди між людьми – це співчуття. А ви погоджуєтеся з таким шляхом? Чому? Доведіть свою точку зору.

Відповідь учнів. Учні висловлюють різні, зовсім протилежні точки зору, згадують філософську концепцію Льва Толстого, якого вони раніше вивчали, аргументують свої думки.

12. Оповідач, а ми вже з вами знаємо, що це доктор Ріє, вважає, що зло, існуюче у світі, - це завжди результат необізнаності, а люди у тій чи іншій мірі перебувають у незнанні, це й зветься добром чи злом, причому найстрашнішою із людських вад  є необізнаність, яка вважає, що їй усе дозволено і тому можна вбивати. «Душа вбивці сліпа, і не існує, - продовжує Ріє, - ні справжньої доброти, ні найпрекраснішої любові без абсолютної ясності бачення». Чи погоджуєтесь ви з думкою доктора? Аргументуйте свою відповідь.

Відповідь учнів. Старшокласники висловлюють своє неоднозначне ставлення до цих питань. Наводять аргументи, але погоджуються, що однозначно та категорично відповісти на це запитання не можна.

13. Як ви розумієте слова, що «мікроб чуми ніколи не гине, ніколи не зникає, він може десятиріччями спати  в закрутках меблів або в купі білизни, він чекає свій час у спальні, у льосі, в чемодані….». Чи згодні ви з такою думкою?

Відповідь учнів. Так, поступово, наприкінці дискусії, коли вже з’ясувалися остаточні погляди учнів на основні проблеми твору, школярі підійшли до головного запитання. Відповіді на нього – це сформована в процесі уроку позиція. Старшокласники вказують, що ці слова звучать, як застереження людству в загалі про те, що не можна розслаблятися, а необхідно пам’ятати, що поруч з добром завжди існує зло. Згадують епіграф до уроку, слова самого Камю, що образом чуми письменник розширює його значення на «буття в цілому» і вказують, що людям обов’язково потрібно бути разом, тому що тільки в єднанні наша сила.

Заключне слово вчителя. На відміну від інших уроків, сьогодні ми не будемо робити якийсь висновок, хай кожен з вас зробить його сам.

Домашнє завдання: написати твір-роздум на тему: «Єдине, що для мене цінне – це померти чи жити з тим, що любиш».