Урок для 10 класу на тему "Директорія"

Урок 23                                                       Історія України                                               10 клас

Тема: Директорія

Мета: навчити охарактеризовувати внутрішню та зовнішню політику Директорії та порівняти її з політикою попередніх урядів; визначити причини військових поразок сил УНР та наростання нестабільності у внутрішньополітичному становищі України; розвивати в учнів уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, працювати з історичними джерелами, аналізувати матеріал, робити висновки та узагальнення, висловлювати свою точку зору.

Основні поняття: «Директорія», «Трудовий конгрес», «отаманщина».

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ . Актуалізація опорних знань учнів

Складання хронологічного ланцюжка

«Утворення Директорії»

Завдання

• Охарактеризуйте внутрішньо- та зовнішньополітичну ситуацію в Україні на момент створення Директорії.

ІІІ . Мотивація навчальної діяльності

Вправа «Знаю — хочу знати»

Учні заповнюють спочатку ліву частину схеми, тобто записують все, що їм вже відомо про Директорію. А потім заповнюють праву частину схеми — те, що хочуть дізнатися про Директорію на уроці.

Після розгрому під Мотовилівкою (18 листопада 1918 року) найбільш боєздатних сил гетьмана армія УНР контролювала майже всю територію України. Проте вже через півтора місяця вона змушена була під ударами збройних формувань радянської Росії залишити українську столицю. Із цього моменту для Директорії розпочинався період політичної нестабільності,

жорстокої боротьби за владу, безуспішних пошуків надійної зовнішньої

та внутрішньої підтримки, нескінченних переїздів (Вінниця— Проскурів — Рівне — Станіслав — Кам’янець-Подільський), періодичних реорганізацій уряду (урядовий кабінет змінював свій склад шість разів, його очолювали по черзі В. Чехівський, С. Остапенко, Б. Мартос, І. Мазепа, В. Пилипенко) та кардинальних змін офіційної політичної лінії.

Протягом свого існування Директорія поступово еволюціонізувала в диктатуру військових на чолі з С. Петлюрою.

ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Політичний курс Директорії

 Політичний курс нового режиму не відзначався послідовністю. На початковому етапі існування Директорії у визначенні основних напрямків її діяльності відіграв В. Винниченко.

Симон Петлюра один із найкращих і найавторитетніших членів Директорії, у цей час повністю поринув у роботу в армії і не мав відчутного впливу на курс УНР . Тому, зайнявши Києв, Директорія оприлюднила ряд відозв, спрямованих проти поміщиків і буржуазії. Була прийнята постанова про негайне звільнення всіх признчених при гетьмані чиновників. Частину з них притягнули до судової відповідальності. За розпорядженням нової влади проводились обшуки в заможних маєтках. Було оголошено про намір ліквідувати нетрудові господарства на селі, монастирське, церковне землеволодіння. Владу на місцях передбачалося передати Трудовим радам селян, робітників та трудової інтеліґенції. 26 грудня 1918 р. була проголошена Декларація з програмою Директорії.

Робота з таблицею

Завдання

• Чи згодні ви із твердженням, що Директорія планувала установити в Україні національний варіант радянської влади? Свою думку аргументуйте.

      Політичний курс Директорії виявився непослідовним. Через свої непродумані рішення Директорія залишалася без підтримки переважної більшості спеціалістів, промисловців, чиновників державного апарату — тих, без кого нормальне існування держави неможливе. Здійснюючи революційну перебудову всіх структур гетьманської держави, діячі Директорії не мали чіткого уявлення, чим їх замінити.

Непослідовність курсу Директорії виявилася перш за все в розробці аграрної політики. Декларуючи вилучення землі у поміщиків без викупу і цим відповідаючи на тодішні запити селянства, Директорія прагнула заспокоїти і поміщиків, пообіцявши їм компенсації витрат на різноманітні вдосконалення, раніше проведені в маєтках. За землевласниками залишались будинки, де вони до цього жили, породиста худоба, виноградники та інше. Було також оголошено про недоторканність земель промислових підприємств і цукрових заводів, що належали промисловцям і політикам цукрозаводникам. Конфіскації також не підлягали землі іноземних підданих. У руках заможних селян залишалися ділянки площею до 15 дес. землі. Поміщики і буржуазія в Україні були незадоволені політикою Директорії, яка відкрито ігнорувала їхні інтереси.

Директорія домаглася розширення міжнародних зв’язків УНР . Україну визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія, Ватикан, Італія і ряд інших держав. Але їй не вдалося налагодити нормальних відносин з державами, від яких залежала доля УНР : радянською Росією, державами Антанти, Польщею.

Завдання

• У чому, на вашу думку, полягала недосконалість аграрної політики Директорії?

       Наприкінці листопада 1918 р. на Україну розгортає наступ більшовицька армія. 31 грудня 1918 р. у радіограмі на адресу РН К РСФРР Директорія запропонувала переговори про мир. Раднарком не визнавав Директорію представницьким органом українського народу, проте на переговори погодився. Під час переговорів радянська сторона відкинула звинувачення у веденні неоголошеної війни, лицемірно заявивши, що ніяких регулярних російських військ в Україні немає. Зі свого боку, Директорія не погодилася на об’єднання з українським радянським урядом і відмовилася прийняти інші вимоги, що означали самоліквідацію УНР .

Наступ більшовиків на Україну продовжується.

Міжнародна політика Директорії

Робота в групах

Клас поділяється на три групи. Працюючи з підручником, перша група визначає відносини Директорії з Р адянською Росією, друга група — з Антантою, третя група — з Польщею. За результатами роботи групи складають узагальнюючі хронологічні таблиці.

1-а група

Директорія — Радянська Росія

2-а група

Директорія — Антанта

3-я група

Директорія — Польща

Завдання

• Які факти свідчать про ускладнення внутрішньо- та зовнішньо-політичного становища Директорії наприкінці 1918 — на початку 1919 року?

      Тим часом внутрішньополітичне становище Директорії ще більше ускладнилося. Країною прокотилася хвиля арештів.

Закриваються утворені за гетьмана установи (існував навіть проект закриття Академії Наук «як витвору гетьманату»), забороняється вживання російської мови, позбавлено політичних прав усієї інтеліґенції. Внаслідок цього Директорія залишилася без підтримки селян і національних меншин та допомоги кваліфікованих кадрів. Її влада суттєво послаблювалася і через відсутність чіткої моделі державотворення.

На цю роль тоді претендували три форми суспільної організації: парламентська республіка, республіка Рад та військова диктатура. За час свого існування Директорія певною мірою апробувала кожну з цих моделей, але обрала військову диктатуру.

Грудневий 1918 р. Трудовий конгрес був покликаний виконати роль Установчих зборів і визначити форму державної влади в Україні. Враховуючи ускладнення воєнно-політичної ситуації, він тимчасово передав усю повноту влади Директорії, яка надалі під тиском обставин перетворилася на особисту диктатуру С. Петлюри.

Дезорганізовувало діяльність Директорії також особисте протистояння лідерів, відсутність спільної думки щодо першочергових завдань та політичної орієнтації. Так, якщо В. Винниченко та його прибічники обстоювали «радянську платформу», виступали за союз з більшовицькою Росією проти Антанти та пріоритетне вирішення соціальних проблем, то С. Петлюра

зі своїми соратниками схилявся до зближення з Антантою, а першочерговим завданням вважав зміцнення незалежності держави через посилення армії та її адміністративних органів.

До того ж на ситуацію в Україні у цей час суттєво впливав розквіт отаманщини.

Уже в січні 1919 р. два колишніх петлюрівських отамани Григор’єв і Зелений оголосили про свій перехід на радянські позиції і розпочали партизанську боротьбу проти Директорії.

У їхніх загонах налічувалося майже 50 тис. бійців. Катеринославська губернія

була своєрідним епіцентром діяльності збройних формувань Махна, який не визнавав уряду Директорії.

Таким чином, характерними ознаками цього періоду були прогресуючий параліч влади, наростаючий безлад, єврейські погроми, зростання масштабів отаманщини, яка, охоплюючи дедалі більші території, перетворилася на потужний дестабілізуючий чинник, що ослаблював Директорію зсередини. Але найважливішою причиною нової поразки національно-демократичних

сил була неспроможність Директорії створити життєздатний і стабільний політичний режим: державний апарат, армію, органи охорони громадського порядку, систему законодавчих і виконавчих органів як у центрів, так і на місцях. До того ж широкі маси українського населення не зовсім усвідомлювали загальнонаціональні інтереси, необхідність створення і зміцнення власної держави. Вкотре негативний вплив на розвиток подій в Україні справили вкрай несприятливі зовнішньополітичні обставини.

V. Узагальнення та систематизація знань

Робота в групах

• 1-а група. Порівняти внутрішню та зовнішню політику Директорії з політикою Центральної Ради.

• 2-а група. Порівняти внутрішню та зовнішню політику Директорії з політикою П. Скоропадського.

• 3-я група. Порівняти внутрішню та зовнішню політику Директорії з політикою більшовиків.

Складання узагальнюючої таблиці

VІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Скласти історичний портрет С. Петлюри.

3. Одному учневі підготувати повідомлення «День соборності України».