Урок для 5 класу на тему: "Технологія обробітку та захисту ґрунтів"

Тема. Технологія обробітку та захисту ґрунтів

Мета:

- освітня: ознайомити учнів з основними типами ґрунтів, структурою, родючістю ґрунту; видами знарядь праці, особливостю прийомів і послідовністю ручного і механізованого обробітку та його вплив на структуру ґрунту; формувати вміння розпізнавати типи ґрунтів.

- розвивальна: сприяти розрозвитку пізнавального інтересу; розвивати пам'ять; виховувати культуру праці під час обробітку ґрунту.

- виховна: виховувати бережливе ставлення до рослин, повагу до людей праці, бажання працювати

Обладнання: лопати, граблі, сапи, тощо.

Ключові слова: ручний та механізований обробіток, ерозія, забарвлення, родючість.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

1. Організаційна частина.

- Привітання.

- «Психологічна настанова»

Усміхніться. Побажайте успіхів один одному. Будьте старанними і слухняними.

2. Актуалізація опорних знань.

Бесіда про ґрунти.

- Що таке ґрунт

-  Які ви знаєте види ґрунтів?

- Від чого залежить родючість ґрунту, урожайність?

3. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Бесіда про значення грунтів.

На землі близько 90 % поверхні материків вкрито ґрунтом.

-  Як ви гадаєте, що таке грунт?

- Чи є різниця між ґрунтами в лісі, на городі, у степу?

4. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

5. Вивчення нового матеріалу.

   Ґрунт - це спушений, поверхневий шар суходолу, на якому можна отримати урожай. Головна особливість грунту  - родючість, тобто можливість задовольняти потребу рослин у живленні та воді, забезпечувати їхню кореневу

систему повітрям і теплом. Тому ґрунт є основним джерелом сільськогосподар-

ського виробництва.

          Грунт характеризується такими показниками:

   Забарвлення - колір ґрунтового горизонту, який здебільшого залежить від хімічного складу горизонту, зокрема вмісту в ньому гумусу. Інтенсивність забарвлення залежить і від вологості грунту.

   Структура - наявність у грунті різних за розмірами і формою частинок. Структура є не лише ознакою грунту, а важливою властивістю його, яка визначає, зокрема, рівень родючості.

   Наявність новоутворень і включень. Включеннями називають різні тіла і предмети, що зустрічаються в ґрунті, походження яких не пов'язане з утворенням його (наприклад, різні черепашки, кістки тварин, камені, уламки скла та ін.). Аналізуючи характер включень, можна з'ясувати походження грунту, історію його обробітку. Наприклад, наявність у ґрунті черепашок може свідчити про те, що ґрунт сформувався на відкладах вод. Наявність у ґрунті металевих предметів, скла, цегли та інших так званих антропогенних залишків свідчить про те, що на ґрунт впливала людина.

   Новоутвореннями називають скупчення в ґрунтових порожнинах різних речовин, що виділилися в процесі ґрунтоутворення. Це різноманітні сольові вицвіти, кірочки, прожилки та ін.

   Сукупність усіх складових ознак на фоні конкретної будови грунту визначає його вигляд, характерний для кожного типу ґрунтів.

   Родючість ґрунту як його особлива властивість. Вода й поживні речовини є основними чинниками родючості. Важливою особливістю родючості є її специфічність. Той самий грунт може бути родючим для одних рослин і зовсім неродючим для інших. Наприклад, заболочені ґрунти виявляються родючими для болотних рослин і неродючими (без докорінного поліпшення) для культурних. На підзолистих грунтах одержують значний врожай льону, проте вони майже непридатні для вирощування цукрових буряків. Тому родючість ґрунту треба оцінювати щодо певних рослин.

   Є кілька видів родючості. Звичайно виділяють родючість природну і штучну, а також родючість ефективну і потенціальну.

   Природна родючість - це та родючість, яку має ґрунт за рахунок своїх природних властивостей. Штучну родючість створює людина внаслідок дії на ґрунт на базі природної родючості. Проте родючість ґрунту не завжди проявляється повністю. Тому, оцінюючи родючість ґрунту, виділяють ефективну родючість - ту, яка виявляється в даних умовах, і потенціальну родючість - ту, яка може виявитися при створенні умов для максимального використання всіх властивостей ґрунту щодо формування врожаю. Ефективна родючість виявляється в конкретній величині врожаю, який одержують у певних умовах. Вона залежить від вмісту в ґрунті доступної рослинам води та поживних речовин. Потенціальна родючість визначається загальним, валовим запасом елементів живлення. Згодом деякі раніше недоступні для рослин сполуки можуть перейти в іншу, доступну форму.  У результаті потенціальна родючість частково перетворюється на ефективну.

   Склад ґрунту умовно можна поділити на чотири частини: тверду, рідку, газоподібну й живу. Тверда частина ґрунту - це мінеральні та органічні речовини. Рідка - це вода й розчинені в ній солі. Газоподібна - це повітря, яке заповнює вільні від води пори ґрунту. Жива частина - це бактерії, гриби, водорості та інші найпростіші організми. Тверда частина ґрунту складається з частинок різної величини, які називаються механічними елементами. Серед них виділяють пісок і глину. За тим, який відсоток піску та глини знаходиться в ґрунті, визначають його механічний склад. За механічним складом ґрунти діляться на піщані, супіщані, глинисті й суглинисті.

  В Україні піщані та супіщані ґрунти поширені на Поліссі. У лісостепу і степу переважно суглинисті ґрунти. Глинисті ґрунти зустрічаються невеликими масивами на півдні країни.

    До твердої частини грунту, крім мінеральних речовин, входить гумус, або перегній.

   Так називають органічні з'єднання, які утворюються при розкладі рослинних решток. У гумусі зосереджено найбільше елементів живлення для рослин; чим більше гумусу в грунті, тим він родючіший. Люди намагаються підвищити родючість грунту, а також покращити його природні якості. Для цього грунт обробляють, зрошують, осушують, удобрюють і т. ін. Обробіток ґрунту буває ручним та механізованим. До ручних знарядь праці для обробітку ґрунту відносять лопати, вила, сапи, граблі. Перед початком роботи слід перевірити, чи держаки відшліфовані, а залізні частини знарядь гострі, а також упевнитися, що знаряддя справні.

   До механізованого обробітку ґрунту відносять: зяблевий обробіток ґрунту, боронування, коткування, культивацію.

Прийоми і послідовність ручного обробітку грунту:

1. Скопування ґрунту за допомогою лопати або вил.

2. Заскороджування ґрунту граблями.

3. Сівба або посадка за допомогою лопати чи сапи.

4. Заскороджування граблями.

5. Просапка міжряддя за допомогою сапи.

6. Підгортання (картопля, кукурудза) за допомогою сапи або ручного рала.

7. Збір урожаю з використанням лопати або вил.

Подібність ручного та механічного обробітку ґрунту.

   Глибока оранка механічним способом подібна до перекопування ґрунту за допомогою лопати. Культивація за допомогою механічних пристроїв - до заскороджування  грунту за допомогою граблів. Сівба з використанням сівалки має схожість до ручного посіву за допомогою сапи. Заскородження за допомогою борони - до заскородження граблями. Підгортання або укочування за допомогою механічних пристроїв подібне до обробітку ручним ралом.

   Відмінність між скопуванням ґрунту лопатою і механічною оранкою - у глибині обробітку ґрунту; при механічній сівбі більш раціонально використовується висівний матеріал.

   При механічному обробітку ґрунту зменшуються витрати праці, краща якість обробітку, раціональне використання насіннєвого матеріалу. Збір вирощеного урожаю з мінімальними втратами, зниження собівартості вирощеної продукції.

   Обробіток ґрунту шкідливо впливає на його структуру. Внесення хімічних речовин впливає на родючість ґрунту. Тому землі час від часу потрібно дати відпочити. Ерозія грунту - це змив його талими і дощовими водами або видування вітром. З метою попередження ерозії, зяблеву обробку проводять поперек схилів. У такому разі дощові й талі води затримуються на нерівностях поверхні, вбираються ґрунтом.

    Під час роботи на ділянці слід дотримуватися таких правил безпечної праці та особистої гігієни:

1. Виконувати тільки ті види робіт, які доручає вчитель.

2. Перед початком роботи одягти спецодяг.

3. Підготувати реманент до роботи.

4. Працювати тільки взутим, тому що взуття оберігає від порізів.

5. Не можна залишати в траві граблі, мотики, маркери.

6. Розпушувати ґрунт граблями або мотиками.

7. Висіваючи насіння в ґрунт, користуватися рукавицями.

8. Не можна під час відпочинку сідати або лягати на землю.

9. Після закінчення роботи очистити й скласти реманент в установленому місці,

почистити одяг і взуття, вимити руки й обличчя з милом, звернути увагу на чистоту нігтів.

6. Закріплення нового матеріалу.

- Які є способи обробітку ґрунту?

- Назвіть прийоми обробітки ґрунту.

- За допомогою яких механічних пристроїв виконується культивація ґрунту?

- На що впливає внесення в ґрунт хімічних речовин?

7. Практична робота.

     Збирання рослинних решток на навчально-дослідній ділянці. Скопування ділянки на зяб. Перевірка якості обробітку ґрунту.

8. Підсумок уроку.

Мікрофон:

• Я дізнався…
• Я навчився…
• Я запам’ятав…

Оцінювання та мотивація навчальних досягнень учнів.

9. Домашнє завдання.

- Знайти загадки та приказки про ґрунт.