Урок для 9 класу "Народознавчі мотиви у ранній творчості М. Гоголя".

О.М. Кизименко, учитель української мови

та літератури, ЗОШ № 142, м. Харків

Урок-дослідження позакласного читання у 9 класі

«Народознавчі мотиви у ранній творчості М. Гоголя»

Мета: ознайомити учнів із ранньою творчістю М. Гоголя, дослідити елементи народознавства у ній; розвивати зв’язне мовлення, пам'ять, навички аналізу й синтезу прочитаного; виховувати патріотизм, повагу до історичного минулого, до звичаїв і традицій українського народу, творчості М. Гоголя, прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: урок позакласного читання.

Форма уроку: урок-дослідження.

Обладнання: твори М. Гоголя, портрет письменника, відеозаписи, презентації учнів, ілюстрації до творів М. Гоголя.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності (на дошці записано тему й епіграф уроку)

                                 Гоголь створив духовний образ України.

Олесь Гончар

Учитель. Сьогодні ми ознайомимося із творчістю Миколи Гоголя. Перед вами епіграф до уроку. Які думки він у вас викликає? Так, дійсно, ми будемо досліджувати елементи народознавства у творах М. Гоголя, адже творчість митця увібрала в себе кращі фольклорні здобутки, народну етику і естетику, вірування, народну пісню.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку

Учитель. «Лише на дорогах України душа моя пробуджувалась», – говорив Микола Гоголь. Ранні твори письменника можна назвати своєрідною літературною хрестоматією з народознавства. Надзвичайною красою, багатством і розмаїттям відзначаються звичаї, обряди і свята українського народу. Наш  урок не зовсім звичайний, це – урок-дослідження. Для того, щоб розглянути тему уроку повніше, творчі групи повинні були провести дослідницьку роботу згідно з попередніми завданнями:

1. Дослідження повісті «Ніч перед Різдвом».
2. Дослідження оповідання «Вечір проти Івана Купала».
3. Дослідження повісті «Вій».
4. Дослідження повісті «Майська ніч, або Утоплена».
5. Дослідження повісті «Сорочинський ярмарок».

Протягом уроку ви будете оцінювати роботу груп і виставляти оцінки. Будьте уважні! Ви маєте змогу дещо занотовувати, усі питання можете поставити після закінчення доповідей.

ІІІ. Захист творчих проектів

Виступ І творчої групи повісті «Ніч перед Різдвом».

«Ніч перед Різдвом» – це повість, написана письменником Миколою Гоголем, яка входить у цикл «Вечори на хуторі біля Диканьки». У цьому творі ми дізнаємося про громадський побут і звичаї українців. Зокрема, автор описує представників міської та сільської громади, звичаєве право того часу. У повісті «Ніч перед Різдвом» зустрічаємо наступні історизми: засідатель, волосний писар, голова, староста, суддя, городничий, підкоморій, канцелярист, паламар тощо. Крім того, письменник подає опис одягу залежно від соціального стану, яскраво передаючи колорит епохи: «Перше, бувало, в Миргороді один тільки суддя та городничий ходили взимку у критих сукном кожухах, а все дрібне чиновництво носило кожухи некриті. А тепер і засідатель, і підкоморій обсмалили собі нові шуби з решетилівського смушку, сукном криті. Канцелярист та волосний писар позаторік набрали синьої китайки по шість гривень за аршин. Паламар зробив собі на літо китайчані шаровари та жилетку зі смугастого гарусу».

Не міг М. Гоголь оминути у своїх творах і опису української хати. «Українська хата – колиска нашого народу. У ній знайшли яскравий вияв спадковість традицій, естетичні засади, доцільність і соціальна зумовленість. Хату можна вважати і своєрідною візитною карткою України». У повісті знаходимо опис української хати. Вона фігурує як вияв таланту коваля-живописця Вакули: «Славно! Славна робота!» – сказав преосвященний, розглядаючи двері та вікна. А вікна всі були обведені кругом червоною фарбою; на дверях всюди були козаки на конях з люльками в зубах».

Особливе місце у творчості М. Гоголя посідає духовна культура українського народу. Надзвичайно сильним аспектом творів української тематики є постулати народної моралі, виразно описані письменником. Відомо, що головними складовими народної моралі споконвічно були повага і любов до вільної праці, шанобливе ставлення до старших, ствердження ідеалів добра, краси, гуманних взаємостосунків, знання свого родоводу; натомість нещадно засуджувалися негативні якості – пияцтво, лінощі, нещирість, злодійство, жадібність, скупість. Саме до цих складових звертається М. Гоголь у своїх творах. У повісті «Ніч перед Різдвом» Вакула виявляє шану та покору перед Оксаниним батьком, незважаючи на колишні непорозуміння. «Та ще більше здивувався він, коли Вакула розв’язав хустку й поклав перед ним новісіньку шапку й пояс, якого ще не бачено було на селі, а сам упав йому до ніг і сказав благальним голосом: «Змилуйся, батьку! Не гнівайся! Ось тобі й нагайка: бий, скільки душа забажає, віддаюсь сам; у всьому каюсь; бий, та не гнівайся тільки! Ти ж колись братався з покійним батьком, разом хліб-сіль їли й могорич пили».

Майже у всіх творах М. Гоголя української тематики зустрічаємо відомості про систему харчування українців. Зі сторінок повісті «Ніч перед Різдвом» дізнаємося про традиційні повсякденні страви, напої, обрядову їжу: ковбаса, вареники, галушки, товченики, пампушки, книш, гречаник, паляниці, шишка, коровай, гречані млинці, борщ, путря, юшка, варенуха, слив’янка, сивуха тощо. Також зустрічаємо дані про харчові заборони, пов’язані з постуванням: «Однак що за чорт! Таж сьогодні голодна кутя, а він їсть вареники скоромні! Який з мене справді дурень, стою тут та гріха набираюся! Назад!» – і побожний коваль прожогом вибіг з хати».

Виступ ІІ творчої групи оповідання «Вечір проти Івана Купала».

Повість Миколи Гоголя «Вечір проти Івана Купала» – своєрідний твір, у якому поєднуються містично-фантастичні події та глибока соціальна правда. Реалістичні картини побуту українських селян є сусідами таємничих сцен у дусі народних легенд, характерних для літературної течії романтизму. «Вечір проти…» входить до збірки фольклорних «малоросійських повістей» Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки».

Гоголь у ранній творчості широко  використовував  український фольклор.  Митець  насичував свої  твори народнопоетичними образами і мотивами.  В оповіданні  «Вечір проти Івана Купала» можна виділити  такі фольклорні джерела: легенди й перекази про купальську ніч, квітку папороті і скарб, відьом і чортів, народні пісні,  прислів’я  і  приказки.  Опис лісу нагадує картину лісу з народної казки.    

Персонажі оповідання змальовані у фольклорних традиціях із використанням епітетів, порівнянь; пейзажі ніби доповнюють фантастичний світ, у якому діє нечиста сила. У народному стилі зображено відьму, усі чарівні перетворення й дива. І хоча твір написаний   російською мовою,       Микола Гоголь майстерно передав саме український колорит, цілком виправдано вводячи до тексту українські слова, приказки («свитка», «монисто», «бреше, сучий москаль», «Що то вже, як у кого чортма клепки в голові!», «Провозити попа в решеті», «Темно, хоч в око стрель», «Від чорта не буде добра», «Зник, як у воду впав», «Щука хвостом лід розбила», «Потрібна, як торішній сніг», «Жінці легше поцілуватися з чортом, не в гнів кажучи, ніж назвати когось красунею»).

В основу сюжету оповідання «Вечір напередодні Івана Купала» покладено слов'янське язичницьке свято Івана Купала. В Україні існує таке повір'я, що папороть цвіте лише на рік, саме у північ перед Івановим днем, вогненним кольором. Хто встигне зірвати його – попри всі привиди, які перешкоджають у тому, знаходить скарб. Скарб у повісті стає диявольською спокусою, який отримує Петрусь, який убив безневинної дитину і котрий добув золото тією страшною ціною.

Персонажі оповідання «Ніч напередодні Івана Купала» Петро та Пидорка втілюють у собі ще один постулат народної моралі – подружню вірність. Так, не бажаючи виходити заміж за іншого, Пидорка ладна зберегти вірність коханому Петрові ціною власного життя. «І рідний батько – ворог мені: примушує виходити за нелюбого ляха. Скажи йому, що і весілля готують, тільки не буде музика лунати на нашому весіллі: будуть дяки співати замість кобзи і сопілок. Не піду я танцювати з нареченим своїм: понесуть мене. Темна, темна буде моя хата: з кленового дерева, і замість димаря хрест стоятиме на даху!»

Яскраво описує письменник і елементи родинної обрядовості.                 В оповіданні «Вечір напередодні Івана Купала»  М. Гоголь відтворює колорит і атмосферу українського весілля, майстерно змальовуючи підготовку до весілля, обов’язкові обрядові елементи, святковий одяг гостей, музичний супровід, традиційні весільні розіграші, ігри, жарти: «... напекли шишок, нашили рушників і хусток, викотили бочку горілки; посадили за стіл молодих; розрізали коровай; брякнули в бандури, цимбали, сопілки, кобзи – і пішла потіха...»

Виступ ІІІ творчої групи повісті «Вій».

У «Вії» Гоголь продовжує інтерпретацію народних переказів, легенд і вірувань, зберігає народний колорит й особливо побут жителів України. Вій у Гоголя – повелитель підземного царства, господар земних надр, у якого повіки на очах ідуть до самої землі. Не дивно, що у нього залізне обличчя і залізні пальці. У народній свідомості земні надра асоціювалися, перш все, із залізною рудою – саме цей мінерал люди почали видобувати раніше всього. Хтось із іншої нечисті повинен підняти повіки Вію. Алегорично це можна витлумачити в тому сенсі, що нечистій силі повинна допомагати сама людина – своїм страхом. Саме страх Хоми в кінці кінців губить його. Вій забирає його душу до себе, у царство мертвих. Хома Брут гине від страху, але ціною свого життя губить нечисту силу, яка не чує вчасно крик півня. Після його третього крику духи, що не встигли повернутися у підземне царство мертвих, гинуть. «Вій» – є колосальне створення простонародної уяви, а всю цю повість можна вважати народним переказом.

Гоголь ґрунтовно готувався до написання своїх містичних повістей. Автор ретельно збирав усе фольклорну інформацію, що стосується нечистої сили. Письменник хотів повної схожості з народними уявленнями про нечисть. І для цього він писав матері: «... ще кілька слів про колядки, про Івана Купала, про русалок. Якщо є, крім того, духи або домовики, то і про них детальніше з їх назвами і справами; безліч носитися між простим народом повір'їв, страшних оповідей, переказів, різних анекдотів, і проч. і проч. і проч. Все це буде для мене надзвичайно цікаво».

Донька сотника Панночка – безсумнівна відьма, але вона несе на собі ясно помітний український колорит. Відьма – за старовинними переказами, жінка, що продала душу чортові. Саме у південних країнах відьма – це жінка більш приваблива, нерідко молода вдова. У народів півночі, у тому числі і власне росіян, відьма – це стара, товста, як діжка, баба з сивими патлами, кістлявими руками і з величезним синім носом, якраз у обличчі баби вперше і постає Панночка перед Хомою, а під час нічних відчитувань знову «старіє» – перетворюється на позеленілий, посинілий труп. Від інших жінок відьма відрізняється тим, що має маленький хвостик (про цю особливість згадується у «Вії») і володіє здатністю літати по повітрю на мітлі, коцюбі, ступі. Відправляється на свої темні справи неодмінно через пічну трубу. Може обертатися у різних тварин, найчастіше у сороку, свиню, собаку і жовту кішку. Разом з місяцем старіє і молодіє. Відоме місце збору відьом на шабаш у Купальську ніч – у Києві на Лисій горі, а дія у повісті «Вій» якраз відбувається в околицях Києва.

Виступ VІ творчої групи повісті «Майська ніч, або Утоплена».

Фольклорна фантастика представлена у повісті «Майська ніч, або Утоплена». За народними уявленнями, коли траплялося, що дощ не зрошував полів, то селяни приписували його затримку злим чарам, збиралися світом, схоплювали запідозрених баб і водили купати на річку чи ставок. Вони скручували їх мотузками, прив'язували їм до шиї важкі камені та потім кидали нещасних у річку: неповинні у чарівництві відразу ж занурювалися на дно, а справжня відьма плавала поверх води разом із каменем. Перших витягали з допомогою мотузок і відпускали на волю; ті ж, визнані були відьмами, їх забивали до смерті і топили силою...

У повісті «Майська ніч» молода дружина сотника, «румяна й бела собою», виявляється суворою мачухою, страшною відьмою, що вміє перетворюватися в інші істоти і здатна творити зло. Саме вона стає причиною загибелі панночки. Гоголь, залишаючись вірним українському звичаєві, перетворює відьму в утопленицю, яка живе у ставку.

Також слід згадати про русалок, які у інтерпретації письменника – символ краси водної стихії, їхнє зображення у повісті «Майська ніч» теж має міфопоетичний характер. Появі русалок у творі передує опис чарівного нічного пейзажу («неподвижный пруд», «странное упоительное сияние», «серебряный туман»). Русалку подано у сприйнятті молодого парубка, зачарованого її красою: «бледна, как полотно, как блеск месяца; но как чудна, как прекрасна!» Подруги русалок також постають у незвичайному, поетичному висвітленні: «девушки в белых, как луг, убраными ландышами, рубашках, которые мелькали в тонком серебряном тумане». Прикметно, що в джерелах народної творчості образ русалки є значно простішим. У неї довге зелене волосся і зелені очі. У повісті Гоголя «Майська ніч» русалки надзвичайно привабливі, хоч у слов'янській міфології вони були символами небезпеки, яка переслідує людину. 

Виступ V творчої групи повісті «Сорочинський ярмарок».

Перша повість збірника «Вечорів на хуторів поблизу Диканьки» – «Сорочинський ярмарок» – відкривається чудовим, повним захоплення описом України, батьківщини М. Гоголя. Сюжет повісті, проте, дуже швидко починає хилитися до нечистої сили, до «дивної події», події на ярмарку: між товаром з'явилася «червона свитка». Це диявольський одяг, навіть «розрубана на шматки» вона не дає людям спокою: «саме в час ярмарки чорт зі свинячою личиною ходить по всій площі, хрюкає і підбирає шматки своєї сувої». У творах і листах М.В. Гоголя слова чорт, диявол, чаклун, відьма, образи нечистої сили трапляються дуже часто. У цьому сенсі його твори дуже відрізняються від творів інших письменників ХІХ століття. У світовому мистецтві – образотворчому і словесному – є своє висока традиція зображення Демона, Диявола, Мефістофеля. Микола Васильович зруйнував марновірне значення слова «чорт». У молодості Гоголь сміявся над чортами: зображував нечисту силу у іронічному контексті. Гоголівський чорт – це «недорозвинута іпостась нечистого; тремтячий, кволий бісеня; диявол з породи дрібних чортів, які чудяться нашим п'яницям».

У повісті «Сорочинський ярмарок» М. Гоголь цілком зосереджується на створенні багатопланового українського сільського ярмарку, формуванні його універсальної художньої моделі. Подорож на ярмарок для родини Солопія Черевика була мовби тимчасо­вим переселенням у інший, небуденний світ, сповнений веселого шуму, пісень, танців, таємниць, де чекали незвичайні пригоди, тобто, у яскраве середовище українського народного свята. М. Гоголь мав свідомий намір вперше відкрити читачеві чарівний світ українського ярмарку. На перших же сторінках повісті він мовби змушує нас перейнятися тим відчуттям ярмарку, яке властиве юній

Парасці, для котрої все – вперше: «Все, здавалося, займало її; все було їй дивне, нове... і гарненькі оченята ненастанно бігали з одного предмета на другий. Як не розгубитися! Вперше на ярмарку! Дівчина у вісімнадцять років уперше на ярмарку!»

М. Гоголь створив колоритну, неперевершену картину українського ярмарку як традиційного народного свята. Однак художня мета геніального письменника полягала, на нашу думку, не лише у створенні соковитої картини народного свята, – феномен ярмарку досліджено у повісті “Сорочинський яр­марок” і в аспекті розкриття сутнісних рис народного характеру, народної душі.

ІV. Рефлексія. Закріплення нових знань

Зроблені плакати-схеми лідери груп закріплюють на дошці. Учням дається 5 хвилин на складання узагальнюючої таблиці «Народознавчі мотиви у ранній творчості М. Гоголя».

V. Підбиття підсумків

Оцінювання роботи учнів (учитель і учні оцінюють роботу кожної групи, відповідно виставляються оцінки за урок).

VІ. Домашнє завдання

Учитель. Уявіть себе режисерами, яким потрібно екранізувати твори    М. Гоголя. Доберіть сучасних акторів, які б змогли найповніше розкрити неперевершені характери гоголівських персонажів.

Підсумкове слово учителя. Усна народна творчість була і є тим джерелом, звідки черпали творче натхнення письменники усіх часів і народів. Незважаючи на те, що твори М. Гоголя написані російською мовою,  у них з енциклопедійною творчістю та щирим захопленням відтворено життя, побут, звичаї, традиції, культуру України ХІХ століття, а також українські народні характери, народний погляд на життя. Близькість письменника до національного скарбу допомогла йому зсередини розкрити народний характер у неперевершених творах, які ми з вами сьогодні дослідили на уроці. Ми довели, що фольклор – це багатюща, невичерпна скарбниця, яка, розповідаючи нам про сиву давнину, висвітлює шлях усьому людству. Фольклор – це велика притча, яку треба вміти витлумачити, щоб стежка до Храму і до людського серця не заросла бур’яном…

Література

1. Гоголь М. В. Всі повісті. – К. : Либідь, 2008. – 544 с. 
2. Змієвський С. Чи знаємо ми Миколу Гоголя? / С. Змієвський // Культура і життя. – 2006. – № 28. – С. 2.
3. Кудіна Л. М. Від роду до роду. Народознавство. – Х: Торсінг, 2003. –  256 с.
4. Поліщук Я. Микола Гоголь і українська література / Я. Поліщук //  Дивослово. – 2005.– № 11. – С. 29-32.
5. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. – К.: Український письменник, 1995. – 291 с.
6. Машинский С.Л. Художественый мир Гоголя. – М., 1979. – 432 с.
7. Мішуков О. Микола Гоголь і Україна. // Зарубіжна література. – 2009. –  № 7.
8. http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/31541.html
9. http://www.ualogos.kiev.ua/fulltext.html?id=2173
10.  http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BB%