Урок для дистанційного навчання для здобувачів

професійно-технічної освіти (10 кл.)

Тема: Мистецтво доколумбової  Америки: ольмеки, майя, ацтеки,

            інки.

Мета: ознайомити здобувачів освіти з культурою американського регіону доколум-                 бового періоду, періодизацією та характерними особливостями розвитку мистецтва; формувати вміння оперувати знаннями культури ольмеків, ацтеків, майя, інків, аналізувати й порівнювати їхнє мистецтво; розвивати вміння працювати в групах, знаходити необхідну інформацію в інтернет ресурсах та вміння презентувати її в колективі, виховувати зацікавленість культурами, які мали вплив на розвиток української та інших культур.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Вид уроку: урок-дослідження.

Форми і методи роботи:

-    використання методу «Сенкан» ; «Займи позицію»;

-    випереджувальне д/з;

-    робота над тестами;

-    бесіда;

-         групова форма роботи (колективна, індивідуальна, робота в групах);

-         використання мультимедійних засобів навчання;

-         консультативна роль викладача на уроці.

Матеріали і реманент уроку:

-         презентація;

-         текст   

-         проблемне питання; 

-         підручник «Назаренко Н.В., Чєн Н.В., Севастьянова Д.О. – Київ:Перун, 2019

Епіграф уроку:

Подорожі навчають більше, ніж будь-що інше. Іноді один день, проведений в інших місцях, дає більше, ніж десять років життя вдома.

Анатоль Франс

Хід уроку

І. Організаційний момент (повідомлення теми, мети, плану уроку).

ІІ. Мотивація навчальної діяльності:

 Сучасний світ повен краси, творчих досягнень та планів на майбутнє. А яким же був світ до нашої ери? Якою була тодішня цивілізація? Як тоді жили люди? Якою була їхня культура, їхні звички, традиції, правила життя? Щоб дізнатися про це, давайте перенесемося у доколумбовий період у латиноамериканський культурний регіон, що був заселений індіанськими племенами з високорозвиненими цивілізаціями - ольмеки, майя, ацтеки та інки.

ІІІ. Актуалізація опорних знань:

Викладач: Доколумбова Мезоамерика являє собою мозаїку народів, мов і культур. Однак вона мала характерні загальні культурні елементи. До них належать: ієрогліфічне письмо, ілюстровані книги (кодекси), календар, жертвування людей, ритуальна гра у м'яч, віра в життя після смерті й складний шлях померлого у потойбічний світ, ступінчаті піраміди та ін.

Культура доколумбової Америки наділена своєрідною чарівністю. Культура майя, ацтеків та інків міцно пов'язана спільністю міської цивілізації.  Істотним є те, що в Мезоамериці та Перу, процес виникнення і розвитку міста проходив у "чистому" вигляді, без впливу з боку більш високих культур. Напевне, можна вважати доведеним, що в цих первинних осередках культури найбільш ранньою формою територіально-політичної організації ранньокласових суспільств є міста – держави.

IV. Засвоєння нового матеріалу.

Дослідження культури високорозвинених цивілізацій - ольмеки, майя, ацтеки

та інки.

Викладач: Шановні здобувачі освіти, вам було дано випереджувальне домашнє завдання: самостійно поділитися на чотири групи, обрати одну цивілізацію та дослідити її культуру, опрацювавши інтернет ресурси. Знайдену інформацію представити у зручній для вас формі: текстова інформація, відео чи презентація.

План

1. Опрацювання теоретичного матеріалу.
2. Перегляд відео-презентації за посиланням.
3. Відповіді на тестові питання.
4. Виконання творчого завдання.

1

Цивілізація омельків

  Першою відомою історикам культурою Америки є ольмелькська. Ольмеки населяли область Табаско на території нинішньої Мексики.

Суспільний устрій. На чолі суспільства стояли жреці-астрологи.

Господарська діяльність. Вже в II тис. до н.е. вони знали розвинене землеробство, будували поселення.

Архітектура. До досконалості була доведена технологія обробки каменю. Збереглися ольмекском вівтарі, вирубані в скелях; залишилися гігантські кам'яні голови «негроїдного» типу, що дивують вчених.

Культура та мистецтво. Дійшла до наших днів техніка ольмелькського фрескового живопису. Саме ольмеки відкрили гру в м'яч. Для них це була ритуальна гра, пов'язана з культом родючості. Ольмеки, на відміну від інших племен, використовували накладні бороди, практикували деформацію черепа, гоління голови, підпилювання зубів, у них був поширений культ ягуара.

Наука. Ольмеки першими з американських племен стали використовувати знаки для запису цифр, створили ідеографічний лист, календар. Вони відрізнялися рідкісними знаннями в астрономії, гомеопатії.

 Цивілізація майя.

  Майя — одна з найстаріших цивілізацій Латинської Америки. На даний момент класична цивілізація майя зникла, мільйони індіанців майя продовжують жити на тих самих територіях, де тисячу років тому мешкали їхні предки.

Заснування держави майя. Протягом І та ІІ ст. н. е. майя розселилися на величезній території, а до VIII ст. створили сильну централізовану державу зі столицею в місті Майяпан.

Суспільний устрій.

• державна рада складалася з жерців і сановників.

• Найближчі помічники правителя : віщуни, яких носили на плечах.

•Держава поділялася на провінції, на чолі яких стояли родичі правителя, які володіли цивільними, військовими та судовими повноваженнями.

•Найнижче положення займали раби, які призначалися для численних жертвоприношень.

Право майя відрізнялося жорстокістю → більшість злочинів каралося смертю.

Господарська діяльність. Основою діяльністю було землеробство. Єдиним знаряддям обробітку землі залишалася мотика. Не існувало грошей, практикувався простий продуктообмін. Крім землеробства, у майя розвивалися ремесло і торгівля, центрами яких виступали міста.

Архітектура. Майя будували складні водопроводи, нерідко підземні, водозбірні цистерни та інші гідротехнічні споруди, які дозволяли регулювати розливи річок, конденсувати дощову воду. Майя належить пріоритет у створенні кам'яного склепіння, що дозволило їм будувати величні, ступінчасті піраміди. Вони залишили тисячі пірамід, сотні культових центрів, обсерваторії, театральні майданчики та майданчики для гри у м'яч. Найвидатнішим пам'ятниками культури є Чичен-Іца, Паленке, Майяпан.

Культура і мистецтво. До X ст. майя освоїли технології кування, лиття, зварюван-ня, карбування м'яких металів, позолочення. Особливу популярність здобули золоті диски, що були фетишами Сонця. Майя знали технологію виробництва паперу з деревної кори, створили ієрогліфічне письмо.

Яскравою пам'яткою культури майя є театр. Майя є одним з небагатьох давніх народів Америки, що залишив багату літературу. Найвидатнішим пам'ятником літератури є «Пополь – Вух» (Книга народів). Релігія домінувала майже у всіх аспектах життя народу. Її вплив був завжди відчутний в сільськогосподарських обрядах, суспільних церемоніях, мистецтві і культурі.

Наука. Майя користувалися двадцятковою системою числення, запозиченою у ольмеків; вони знали число «нуль». Майя розробили досконалий календар, в якому враховувалися цикли Сонця, Місяця і Венери та який перевершує за точністю сучасний європейський календар. Майяські астрономи знали й інші планети, зодіак.

Занепад цивілізації майя. У VІІІ та ІХ сторіччі починається занепад цивілізації майя. Теорії щодо причин занепаду:

• безперервні війни, екологічний занепад ораних земель, посухи;

• вторгнення іноземних загарбників, епідемії, кліматичні катаклізми;

• знищення торговельних шляхів;

• повстання селян проти еліти суспільства.

Міста-держави майя

Вся повнота влади всередині майяського міста-держави у I тис. н. е. була зосереджена в руках правителя. Дані письмових джерел свідчать про наявність у майя культу обожнення царя. Це вказує на існування деспотичної форми правління. Є низка даних на користь того, що на рубежі нашого віку у майя з'явився культ царських предків, який став із часом загальнодержавною релігією.

Релігійні уявлення пронизували всі сторони життя давньомайяського суспільства. Це боги родючості та води, мисливські боги, божества вогню, зірок і планет, смерті, війни тощо.

Всесвіт майя (як і в ацтеків) складався з 13 небес та 9 підземних світів. Характерною рисою релігійних поглядів народів Мезоамерики було уявлення про те, що вся історія Всесвіту ділиться на певні періоди або цикли, які змінюють один одного. Кожний із цих циклів мав за свого правителя те чи інше божество і закінчувався світовою катастрофою: пожежею, повінню, землетрусом та ін. Існуючий світовий цикл мусив також закінчуватися загибеллю сучасного Всесвіту.

Стародавні майя приділяли увагу вивченню календаря та літочислення, математики, астрономії, медицини та історії. Крім того, вони володіли деякими практичними знаннями з географії, геодезії, метеорології, кліматології, сейсмології та мінералогії. Однак усі ці галузі були тісно переплетені з релігійними вченнями про демонів, божества, знамення та передрікання.

Великим досягненням майя в галузі математики була розробка в період останніх віків до нашої ери позиційної системи лічби і математичного поняття нуля. У жодного з народів стародавньої Америки не було такого високо розвинутого календаря і системи літочислення, які стали могутньою зброєю ідеологічного впливу на маси.

Високого рівня досяг розвиток медицини. Добре була розвинута діагностика, майя також знали спеціалізацію лікарів за видами хвороб. Широкого розповсюджен-ня набули власне хірургічні прийоми: під час переломів накладалися шини; рани зшивалися волоссям; пухлини та нариви розтиналися; катаракти зіскоблювалися обсидіановими лезами. Під час складних операцій хворому давали наркотичні засоби. У фармакології застосовувалося більш ніж 400 лікарських рослин. Чимало ліків, уперше освоєних майя, після відкриття Нового Світу увійшли до європейської медицини й дотепер широко використовуються в сучасній фармакології.

Найвідомішими галузями культури майя були архітектура й образотворче мистецтво, які були безпосередньо пов'язані з певною датою чи астрономічним явищем. Споруди будувалися через певні проміжки часу. І кожна з них набувала не тільки функцій житла або ж храму, а й календаря. Археологічні дані свідчать про те, що регулярно, через кожні 52 роки, майя заново облицьовували свої піраміди каменем або штукатуркою, кожні 5 років зводили стелі, а дані, що містилися на них, завжди були пов'язані з певними подіями.

Значного розвитку досягла у майя література. Такі жанри, як епічні перекази про долі тих чи інших племен, міфи та казки, трудові, військові та любовні пісні, загадки, прислів'я, були вже в глибокій давнині. Великим визнанням і любов'ю користувалися у стародавніх майя драматичне мистецтво, більшість драматичних творів були тісно пов'язані з танком і являли собою своєрідні балети з великим текстом. Давня культура майя не зникла безслідно, незважаючи на всі зусилля іспан-ських завойовників та монахів. Вона значно впливає сьогодні, як і в минулому, на культуру народів латиноамериканських країн, а значить, робить свій внесок у скарбницю світової культури.

Долина Мексики займає особливе місце у Мезоамериці, бо тут розвивалися і формувалися прадавні культури середньої частини Мексики.

Ацтеки

Долина Мексики займає особливе місце у Мезоамериці, тут виникла найбільша в регіоні держава ацтеків, яку описували в багатьох іспанських хроніках як справжню імперію. Її столиця Теночтітлан, яка викликала подив конкістадорів своєю величчю, красою та вигодами міського життя (столиця налічувала 300 000 жителів).

Доступність і різноманітність засобів здобуття їжі та необхідних матеріалів (каміння, деревина, кістки, черепашки, бавовник та ін.) сприяли розвитку культури.

Суспільний устрій.

Вищий стан ацтекського суспільства складали «діти панів», знать; вони були вільні від податків. Потім стояли жерці, чиновники, торговці. Податки сплачували   хлібороби, ремісники, вільні общинники. Найнижчу позицію в ацтецькому суспільстві займали раби.

Господарська діяльність.

Вся власність була державною. Грошей ацтеки не знали, як міновий еквівалент використовували плоди какао і дорогоцінні мінерали. На своїх землях вони вирощували кукурудзу, квасолю, какао, помідори, різновиди дині та перцю, а також займалися мисливством та рибальством. Були розвинені торгівля і ремесло. Найбільшим торговельним центром Теночтітлан.

Архітектура. Ацтекам доводилося робити греблі, щоб відокремити прісну воду від солоної. На острови були проведені з материка водопроводи для подачі прісної води. Існувала розвинена система каналізації, для чого використовувалися керамічні труби. Найбільше здивування викликали плавучі сади. Житла відрізнялися зручністю, дерев'яні двері та замки були відсутні.

Культура і мистецтво. Існувало мистецтво виховання. Всі хлопці у віці 15 років зобов'язані були ходити до шкіл. Ацтекам була відома піктографічна писемність. Вони вміли виготовляти кодекси, книги з малюнками. Ацтеки використовували два календарі - ритуальний, відомий тільки жерцям, і загальний, що включав 365 днів, 18 місяців по 20 днів, плюс 5 додаткових днів.

Особливе місце у міфології та релігії ацтеків займали чотири владики сторін світу. У жертву богам ацтеки часто приносили тварин. Людські жертви, як правило (крім випадків з полоненими) були добровільними. Всі жертви — для підтримання енергії сонця, яка, на думку ацтеків, дає їм життя.

Щоб забезпечити для богів достатню кількість людських жертв, ацтеки вимушені були часто воювати. Як правило, жертовний обряд полягав у вириванні серця, яке приносили у дар богам, однак були й більш жорстокі та витончені обряди: на честь бога Каіпе -Тотека жерці Здирали шкіру з живої людини й носили її протя-гом багатьох днів.

Про розміри таких обрядів жертвопринесення свідчить факт посвячення в 1487 р. великого храму, під час якого було здійснено ритуальне вбивство 20 тис. чоловік. Ці жертви необхідні були, щоб дати сонцю животворний напій або кров. Від цього залежав рух сонця небом, а значить, і існування світу.

Таким чином, релігійна мета перепліталася з прагненням ацтекської держави, що являла собою прекрасно організовану імперську машину. На чолі імперії ацтеків у період її розквіту стояв володар, якого в хроніках називають царем.

В управлінні імперією йому допомагав вельможа, ярій був наділений дивним за звучанням для нас титулом "Жінка-Змія" і виконував функцію, згідно з нашою термінологією, прем'єр-міністра. Одночасно з ним і верховною царською радою існували свого роду спеціальні "департаменти", що займалися судовими, господар-ськими та військовими справами. Керували ними високопоставлені сановники за допомогою армії чиновників-адміністраторів. Ієрархічну систему мала також жрецька каста, що складалася із жерців різного рангу і статусу.

Подив конкістадорів, які зіткнулися з цим майже магічним світом ацтекської культури, не мав меж. Нескінченна кількість пірамід, скульптур і фресок, багатство храмів, наповнених золотом, алмазами та рідкісним пір'ям, здалося їм швидше сном, ніж реальністю. Те, що ми сьогодні звемо просто мистецтвом стародавньої Мексики, є засобом, що дозволяє народові пізнати давні ідеали та концепції культури, релігії. Мистецтво помістило ці ідеали та концепції у пластичні символи і викувало, викарбувало їх у твердому камені та золоті навіки і для всіх поколінь.

Важливе місце у культурі ацтеків належало календареві, що висловлював ацтекське розуміння космосу. З ним пов'язані поняття часу й простору, а також обов'язкові ритуали.

Згідно із цим календарем (існував сонячний календар, що складався з 18 двадцятиденних місяців та 5 додаткових днів) рік налічував 260 днів, він ділився на 20 періодів по 13 днів кожний, позначених певними знаками та числами. Правили ними ті чи інші боги та богині. Число днів протягом року ділили також на чотири великих ансамблі, кожний з яких налічував 65 днів й був пов'язаний з однією стороною світу. Подібним чином були пов'язані зі сторонами світу боги і люди.

Ця концепція розподілу часу і простору – надзвичайно важливий компонент релігійного світогляду ацтеків, що впливає як на життя окремої людина, так і на долі всього людства. Новонародженому давали ім'я дня, коли він з'явився на світ, а цей день підкорювався певному божеству. Усі ці обставини визначали майбутнє нової людини, "програмуючи" саме такий, а не інший хід життя. Таке бачення світу зафіксоване на календарному камені ацтеків, чиї форми та символи свідчать про грандіозну концепцію всесвіту, створену стародавніми народами Америки.

У 1519 р. на територію ацтеків вторглися іспанські конкістадори, що стало початком знищення імперії ацтеків.

Інки

 Інки — правлячий клан народу кечуа, що мешкав на території сучасного Перу і створив велику централізовану імперію. Історично інками називали лише чоловічу частину клану правителів, однак зараз в побуті словом інки називають усіх підданих «синів Сонця». Імперія інків існувала досить короткий час — з 1438 року до 1533.

Заснування держави інків.

Імперія інків простягалась довгою смугою у Південній Америці з півночі на південь і включала частини територій сучасних Колумбії, Чилі, Перу, Болівії, Еквадору, Аргентини. Остання назва пов'язана з тим, що країна ділилася на чотири провінції зі столицею в місті Куско. Заснування країни приписувалось легендарно-му імператору Манко Капаку. Територія держави постійно розширювалася: підкорюючи якусь державу або місто, інки переселяли на їхню територію інші племена. На завойованих територіях в обов'язковому порядку вводилася державна мова інків - кечуа, що також сприяло єднанню величезної країни.

Суспільний устрій.

Державу очолював імператор, який вважався нащадком бога сонця і був святим. Інка мав необмежену владу, будучи одночасно жрецем і напівбогом. Нового імператора вибирала рада членів імператорської сім'ї. Держава ділилась на чотири частини, і кожною з цих частин керував апо, який мав родинні зв'язки з імператором і був підзвітний тільки йому.

Господарська діяльність. Господарською основою було землеробство. Але імперія інків виявилася єдиною державою доколумбової Америки, в котрій існувало тваринництво як особлива галузь господарської діяльності (приручення лами і альпака).
Архітектура. Підтримувати цілісність імперії інкам допомагала вражаюче розвинена система доріг (приблизно 22 530 км). У деяких місцях для прокладання дороги вони прорубували скелі, створювали тунелі та круті сходи. Інки не знали колес та колісних транспортних засобів, тому усі подорожі здійснювались пішки.

У високогір'ях інки створювали за допомогою стін гірські тераси, збільшували продуктивність сільського господарства. Вони будували величні споруди з обтесаного каменю, при цьому не використовуючи цементу. Їх будівлі витримували сильні землетруси, характерні для Південної Америки. У своїх містах, подібно до римлян, інки створювали водопроводи. Найвеличніша споруда - храмовий комплекс Куско Коріканча (золотий двір). Головним його спорудженням був храм бога сонця Інті, в якому налічувалося величезна кількість тонн золота.

Культура та мистецтво.

Інки не мали писемної системи. В передачі інформації вони використовували складну систему кольорових шнурків, заплетених у вузлики. Інки були чудовими ткачами: ткали вовняний одяг, збирали рослини, що використовували як барвники. Одяг інків різнився в залежності від соціального положення людини. Найчастіше це була туніка, що сягала колін. На ногах вони носили плетене взуття, шкіряні сандалі, використовували головні убори. У високогір'ї одяг робився з вовни. У інків була добре розвинена кераміка та обробка металів, володіння мистецтвом муміфікації. Інки не уявляли життя без релігійних обрядів, які відрізнялися неймовірною жорстокістю. Вони мали велику кількість богів, кожному з яких було присвячене спеціальне свято.

Колонізація імперії інків. 15 листопада 1532 року загін іспанців-конкістадорів вступив на землю інків, розгромив найбільшу імперію, яка незабаром перетворилася в іспанську колонію.

Держава інків

Під час її розквіту на території в 1 млн. км2 проживало від 8 до 16 млн. чол., а її простір з півночі на південь дорівнював 5 тис. км. Первинною, основною ланкою суспільства імперії були великі сім'ї, роди чи сільські общини, члени якої вважалися родичами. Кордони всіх частин імперії сходилися в її золотій столиці Куско. Людина стала гвинтиком механізму держави, і жоден підданий імперії не був забутий її правителем. Усім належало виконувати два основних завдання: працювати на благо держави й виконувати військовий обов'язок. У південноамериканській імперії виключну роль відігравало золото, що виконувало найрізноманітніші функції, крім однієї – воно не було засобом оплати. Інки прекрасно обходилися без грошей, оскільки одним з основних принципів їх суспільства був принцип самозабезпечення. Вся імперія була єдиним натуральним господарством. Однак існувала й зовнішня торгівля, що забезпечувала привілейовані шари суспільства різними предметами розкоші, недоступними або забороненими для простого народу.

У імперії інків рівні життя народу та панівного класу були діаметрально протилежними. Якщо життєвий рівень вельмож був досить високим, то простих інків – дуже низьким. Рядовий, особисто вільний мешканець імперії мав тільки прожитковий мінімум. Він їв двічі в день страви з картоплі та кукурудзи, іноді м'ясо морських свинок. Таким же одноманітним був і одяг: короткі брюки та сорочки без рукавів у чоловіків, довгі вовняні сукні, на ногах – сандалії з вовни лам – у жінок. Сім'ї індійців мешкали в примітивних житлах без вікон і будь-яких меблів.

В імперії докладалися всі зусилля, щоб попередити будь-які соціальні невдоволення. Жоден її громадянин не був обійдений під час отримання того мінімуму, який йому забезпечував елементарне існування. У мирний час доросла здорова людина сама турбувалася про задоволення своїх потреб. Однак турботи про старих і хворих, вдів і сиріт, калік, ветеранів війни брала на себе держава. До того ж вона робила все досить послідовно, намагаючись ні про кого не забути. Той, хто не міг працювати, мав право отримувати все необхідне для життя, тобто основні продукти харчування, одяг, взуття, з фондів імперії, з її засік та комор, з розміщених усюди складів ремісничих виробів. Рівень життя у всіх був майже однаковим. Такий "індійський соціалізм" досить далекий від справжнього.

Проста людина була позбавлена права самостійно вирішувати свою долю. Людина мусила виконувати те, що їй наказували. Суспільний устрій в імперії інків захищався не лише армією і релігією, а й законами. Хоча закони інків не фіксувалися письмово, в основу юстиції були покладені точні та чіткі принципи. До їх числа можна віднести, наприклад, принцип, згідно з яким кримінальний злочин, здійснений представником еліти, вважався більш серйозною провиною, аніж провина простої людини. Існував і такий принцип: якщо злочин був здійснений не за ініціативою правопорушника, а за вказівкою іншої особи, покаранню підлягав ініціатор порушення закону, а не сам злочинець.

Судді виголошували, як правило, досить суворі вироки : смертна кара, ув'язне-ння до "камер смерті", які кишіли отруйними зміями та хижаками, тортури, батожін-ня, вигнання, публічна ганьба. Закони інків були дуже ефективними, правопорядок, що його запровадили "сини Сонця", дотримувався майже усіма.

Могутність правителів імперії інків, окрім армії та юстиції, спиралася також на релігію. Відповідно до їхніх релігійних поглядів сонце займало головне положення серед богів та керувало усім наземним світом, а тому "сини Сонця", тобто володарі Куско, природно, були покликані керувати ходом життя на землі. Із цього логічно випливало, що порядок, встановлений "синами Сонця", був священним хоча б тому, що він освячений божественним походженням правителів країни чотирьох сторін світу.

Геліоцентрична релігія інків стала дієвим засобом підкорення духовної конкісти у ставленні до інших південноамериканських народів, яких інки вважали варварами, тому що вони не вклонялися Сонцю. Не випадково національний храм   був прикрашений золотим диском, який було спрямовано на схід таким чином, щоб його торкалися перші промені сонця, що сходить.

Під час урочистих церемоній 50 тис. воїнів одягали зброю з чистого золота. Для власної персони та для Сонця владика наказав спорудити із золота подобу небесного трону, вкритого накидками з пір'я папуги, на якому посідало золоте зображення Сонця. За наказом Інкі трон цей було встановлено в центрі столиці на головній площі перед палацом - резиденцією.

 Безцінні витвори золотого мистецтва в золотому місті Куско були розграбовані конкістадорами та переплавлені. Але справжнє багатство Куско зникло в схованках і до сьогоднішнього дня не знайдене.

У XVI ст. іспанські колонізатори завезли до Мексики редиску. У тропічному кліматі, на родючому ґрунті поблизу міста Оасака звичайна європейська редиска набуває незвичайної форми (коренеплоди діаметром 10-12 см і близько 50 см завдовжки). З 1897 р. напередодні Різдва в Оасаці проводять "фестиваль редиски". У межах фестивалю організовується конкурс різьблення на редисці: майстри вирізують з коренеплодів релігійні та побутові фігурки.

2.  https://www.youtube.com/watch?v=7BFAO8jglTs

3.  Тестові завдання:

1. Вважають, що одним із перших народів на американському  континенті, який  створив державність і культуру є:

 А)  інки

 Б)  майя

 В)  ольмеки

 Г)  ацтеки

2. Хто першим  запровадив практику ритуального кровопролиття та гру в м'яч?

 А)  інки

 Б)  майя  

 В)  ольмеки

 Г)  ацтеки

3. Яке місто народів майя відоме  своїми храмовими фресками:

А)  Бонампак

Б) Теотіуакан

В) Теночтітлан

4. Велика загадка ольмеків:

А) кам'яні голови

Б) піраміди з саману (глина з добавками)

В) різьблені кам'яні монументи

5. Головним будівельним матеріалом для майя були :

А) глина, пісок

Б) камінь,  вапняк

В) дерево, земля

6. Одним з найвидатніших винаходів майя є:

А) календар, який набагато точніше відображає річний сонячний цикл, ніж    сучасний григоріанський.

Б) система рахунку

В) гра в м'яч

7. У живопису якого народу зображали жахливі фігури з обличчями змій

 А) інків

 Б) майя  

 В) ольмеків

 Г) ацтеків

8. Для якого народу  золото було священним металом бога Сонця:

 А)  інків

 Б)  майя  

 В)  ольмеків

 Г)  ацтеків

9. Яку цивілізацію вважають цивілізацією під знаком ягуара

      А) інків

 Б) майя  

 В) ольмеків

 Г) ацтеків

10.  Яка особливість  архітектурних споруд ольмеків

А) монументальна земляна споруда

Б)  ступінчасті піраміди

В) величезні палаци, оточені розкішними садами

11.  Яке сучасне місто побудовано на руїнах  Теночтітлана

А)  Канкун

Б)  Акапулько

В)  Мехіко

 4.  Творче завдання.

Спробуйте створити ескіз розпису на цікаву для вас тему в стилі Бонампак, використовуючи подібні художні засоби.

Відповіді.         

1. в; 2.  в; 3 а; 4 а; 5. б; 6. а; 7. г; 8. а; 9.  в; 10. а; 11.в