Дослідницька робота для музичної Академії про О.Мишугу

Мистецько-краєзнавча дослідницька робота

напрямок

«Видатні львів’яни»

Робота

"Українська зірка європейської сцени"

(пам’яті Олександра Мишуги)

,

Гулей Лілія Петрівна,

вч. мистецьких дисциплін,

2023  ЛЬВІВ

Немає нічого ціннішого за пам’ять і посвяту.

170-ій річниці митця присвячується:

 "Олександр Мишуга

світової слави артист-співак,

що весь труд свого життя, славу та майно

 рідному краєві в жертву приніс".

ЗМІСТ

1.Дослідження інформаційною групою життя і творчості Олександра Мишуги з метою популяризації його творчого життя та збереження української культурної спадщини.

2.Життєві і творчі стежини Олександра Мишуги і Соломії Крушельницької.

3. Олександр Мишуга - "король тенорів" та володар найкращого ліричного голосу.

4. Дитинство. Перші кроки в музиці.

5. Втілення мрії. Дебют співака.

6.Перший успіх в Італії.

7. Європейський тріумф.

8. Педагогічна діяльність.

9. Меценатство.

10.Особисте життя.

11.Останній притулок.

12.Творчість Олександра Мишуги.

13.Увіковічнення пам’яті.

14. Краєзнавча експедиція творчої групи на малу батьківщину Олександра Мишуги с. Новий Витків.

15.Відкритий захід для старшокласників. Запрошує музична вітальня на урочисту Академію.

16.Висновки.

17.Література.

18.Додатки.

19.Презентації.

ПОШУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА

         Мотивація нашої  пошуково-дослідницької роботи – це  дослідження життя і діяльності Олександра Мишуги з нагоди його 170-ої річниці від дня народження, бо Олександру Мишузі належить особливе місце серед найвидатніших оперних співаків наприкінці ХІХ на початку ХХ століття. Золотими літерами його ім’я сяє на скрижалях історії світового оперного мистецтва поряд з такими зірками як Федір Шаляпін, Енріко Карузо, Соломія Крушельницька, Маттіа Баттістіні, Аделіна Патті, Модест Менцинський.

        Учні 10-А класу захопилися цією дослідницькою роботою. Наше дослідження складалося з важливих поступальних кроків – це вивчення біографії співака і донесення її до якнайбільшої кількості слухачів у різних колективах Ліцею.

Кожен учасник проекту досліджував певний період життя  митця.

Співак Вікторія і Стеців Максим досліджували паралелі, які поєднували життєві і творчі стежини Олександра Мишуги і Соломії Крушельницької

Олекса́ндр Пили́пович (псевдонім — Філіппі-Мишуґа; 

 (7(20) червня 1853, c. Новий Витків — 9 березня 1922, Фрайбург) — український оперний артист (лірико-драматичний тенор) і вокальний педагог.

Стеців Максим

    В кінці ХІХ століття українця Олександра Мишугу вважали "королем тенорів" та володарем найкращого ліричного голосу.

На світовій сцені його ставили в один ряд з Карузо та Шаляпіним, на українській – із Соломією Крушельницькою та Модестом Менцинським.

Співак Вікторія

         Олександр Мишуга був першим серед українських співаків, який своїм талантом  натхненною працею відкрив світові Україну, мистецтво нашого народу. Соломія Крушельницька гідно продовжила його справу.

В Олександра Мишуги і Соломії Крушельницької були не лише творчі, але й приятельські взаємини. Вони бували на виступах одне в одного, вели кореспонденцію.  Саме С. Крушельницькій О. Мишуга завдячує знайомству з  Енріко Карузо, який захопившись голосом нашого земляка, назвав його «королем ліричних тенорів».

Стеців Максим

Афіші з його іменем висіли на театрах Риму й Мілану, Парижу та Лондону, Берліну і Відня, Петербургу і Варшави, Кракова та Києва й, очевидно, рідного Львова.

Рим

Мілан Театр 

                                                                                            Ла Скала  Італія    

Париж Гранд

                                                                                                         Опера

Лондон

Берлін

  Відень

  Варшава

Краків 
 

  Київ

  Львів

Кальмук Ярополк досліджував період:

Дитинство. Перші кроки в музиці

        Батько його, Пилип Мишуга, був сільським шевцем. Згодом Олександр увічнив ім'я свого батька у сценічному псевдонімі Філіппі.

Олександр Мишуга народився 7 червня 1853 року в містечку Новий Витків Радехівського повіту на Львівщині  в бідній родині, ще дитиною залишився сиротою.

Новий Витків Радехівщина на Львівщині

        Вокальну освіту здобував у класі професора Валерія Висоцького у Львові, а пізніше, у професора Джованні в Мілані. Син шевця, що зазнав всієї гіркоти сирітської долі, злиднів і нужди, завдяки своєму таланту зумів піднятися до вершин світового музичного мистецтва.

Долю 15-літнього сільського юнака Олександра, що виростав без мами та освіти, вирішив випадок.

         1868 — батько взяв сина зі собою до Львова на храмове свято. У Соборі Святого Юра  хлопець так захоплено підспівував церковному хору, що на нього звернув увагу регент  Микита Гетман і влаштував до дяківської бурси.

Собор св..Юра

        По тому були виснажливі й нужденні роки навчання у гімназії та вчительській семінарії, праця вчителем у Львові.

        Закінчення бурси та вчительської семінарії не гарантували легкого майбутнього і як підтвердження цьому – Олександра не беруть у військо, оскільки його вага не відповідала росту.

        Про себе він писав так: "Тілом я представляв із себе цілковите "ничтожество, але душа в мене і мрії на будучність – були "велетня". Я мав таку вироблену вірою силу волі, що нічого не боявся і вірив у те, що мушу добитися ліпшої долі!"

Пакош Наталія досліджувала:

Втілення мрії. Дебют співака.

        Мрія стати професійним співаком не покидала його. Вона привела молодого вчителя в 1878 році до найшанованішого у Львові педагога співу, професора консерваторії при Галицькому музичному товаристві Валерія Висоцького.

            В.Висоцький

         Сам у минулому славний співак (бас), Висоцький виховав цілу плеяду оперних артистів найвищого рівня, зокрема Соломія Крушельницька.

С.Крушельницька

         Вже 14 вересня 1880 Мишуга постав перед львівською публікою в опері С. Монюшка «Страшний двір».

С. Монюшко

         Відгуки меломанів і преси були дуже прихильними до молодого співака. Заохочений першими успіхами, Мишуга вирішує продовжити студії в Італії.

         Найбільшою перешкодою для цього був брак коштів, проте шанувальники таланту зібрали 1200 золотих ринських, і 1881 року Мишуга вирушив до Мілана.

         Уже навчаючись за кордоном, Мишуга мав багато підстав до розчарувань. В Італії вчителька прямо йому сказала: "Мишуга, покиньте ви спів, у вас немає ні голосу, ні музичного хисту... Швидше у мене на долоні виросте волосся, ніж ви будете співати на сцені…".

         Через кілька років та ж учителька спеціально поїде на концерт Мишуги й навіть зайде за куліси, щоб пересвідчитися, що це таки той її учень.

        Український Львів, який збирав кошти на закордонне навчання Олександра, дуже ревниво віднісся до повернення "Філіппі". Тому, коли він мав концерт у Львові, національно активна молодь підготувалася його засвистати, але з першими звуками співу, за свідченням Богдана Лепкого

"замість свисту й крику загули такі оплески, яких ще, мабуть, той зал не чув…".

Богдан Лепкий

         "Господи! Я не знаю, що зі мною сталося. Я забув, де я і хто я, не знав, чи це спів людський, чи якась музика небесна, дух мені в грудях заперло, серце перестало бити, мене не було… Лиш ураган оплесків стягнув мене на землю, але ще довго-довго, куди я не йшов, летіло за мною оте не от міра сего: "Там на горі явір стоїть" - ( Богдан Лепкий).

         "Я не можу розповісти, що зчинилось тоді в театрі. Після хвилинки загальної тиші зчинилося щось, чому не було назви: публіка відповіла артистові таким висловом подяки, що можна було оглухнути" - писав Олександр Кошиць

О.Кошиць

Лиско Юлія досліджувала період:

Перший успіх в Італії

        В Італії Мишуга, крім занять співом, вивчає анатомію і фізіологію, опановує італійську, німецьку, російську, англійську, французьку мови.

1883 — відбувся дебют молодого співака у театрі міста Форлі в ліричній опері німецького композитора Ф. Флотова «Марта».

Форлі

        Ця прем'єра стала тріумфом Мишуги, й він одразу отримав десятки пропозицій з найкращих театрів Європи.

        За пречудове виконання партії Каніо в опері «Паяци» її автор — італійський композитор Руджеро Леонкавалло — подарував Мишузі свій клавір із написом: «У Мілані, в день відкриття сезону, слухав сіньйора Філіппі в партії Каніо і був незмірно задоволений його точною інтерпретацією і чарівним мистецтвом співу».

Р.Леонкавалло

Рак Вероніка досліджувала:

Європейський тріумф

Мишуга співав у Мілані, Турині, Кракові і Лондоні, , Парижі.

Мілан Театр Ла Скала  Італія

Італія, Турин

Краків 
 

 Лондон

 Париж Гранд Опера

          Критика не шкодувала для його голосу найвищих похвал, вистави з його участю відбувалися з аншлагами.

Слава про митця широко лине по Європі.

        «Мишуга був співаком із Божої ласки. Коли Карузо заливав блиском сили й металу, то Мишуга чарував, а враження, яке викликала його гра, то була тайна експресії, настрою, переконуючої сили, гіпнозу і дечого, що виривалося з-під всякого аналізу. В цьому було щось, про що говорив великий Еверарді: не звук співає — співає душа!» — писав про нього Степан Чарнецький.

С.Чарнецький

Він був блискучим Герцогом у «Ріголетто» Верді,

зворушливим Йонтеком у «Гальці» Монюшка,

винятковим Фаустом в опері Гуно.

         4 жовтня 1900 року у Львові відбулася знаменна подія  року - на відкритті Великого міського театру - вперше піднялась завіса нового оперного театру (тепер Львівський національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької). Олександра Мишугу запросили для участі у виставах першого оперного сезону. У день відкриття театру О. Мишуга бере участь у виставі "Янек" В. Желенського, де виконує головну партію, написану спеціально для нього.

         Часто відвідуючи Львів з концертами, включав до програм українську музику. Солоспіви Миколи Лисенка,

М. Лисенко  

арії з опери Семена Гулака-Артемовського завжди прикрашали його програми.

С.Гулак-Артемовський

Співак Вікторія.

        Олександр Мишуга і Соломія Крушельницька співали у Львові в «Запорожці за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського на сцені театру Скарбека (тепер театр ім. М. Заньковецької), при тому так співали, що публіка сім разів викликала Мишугу та Крушельницьку на сцену, а оплескам і вигукам «Браво!» не було кінця. Це був тріумф геніальних українських співаків!

Рак Вероніка.

        Виконання Мишуги вирізнялося високою музичною культурою, задушевністю. Він володів яскравим драматичним талантом.

        Черги за квитками на виступи Мишуги люди займали за 2 доби до відкриття кас, а після вистав його на руках несли прямо до екіпажу, кидаючи під ноги квіти. У Києві його фото продавали на вулиці й одна з кондитерських навіть випускали іменний торт в честь співака.

        Перебуваючи за кордоном , туга за Батьківщиною постійно супроводжувала Мишугу. Він згадував, що коли повертався з Італії, обіймав першого стрічного. Але на пропозиції вернутися в Україну, він казав:

       " Нащо я вам там здався? Зате ж, коли я на чужині заробляю гроші й вам посилаю, то все-таки маєте з мене якусь користь".

Рак Вероніка.

         Олександр Мишуга був чи не єдиним серед українських співаків того часу, хто мав свою педагогічну школу. З 1905 по 1910 рр. він працював у музичній школі М. Лисенка в Києві, потім у Варшавській консерваторії, в 1914-1919 - викладав вокал у Римі, а в останні роки відкрив школу співу у Стокгольмі.

Стокгольм Швеція

Носач Юрій досліджував педагогічну діяльність співака:

Педагогічна діяльність

         З його класу вийшли відомі українські та польські співаки - О. Парахоняк, М. Микиша, М. Тессейр-Донець, М. Гребінецька, Я. Королевич-Вайдова, С. Забелло-Мазуркевич.

         Яке ж було загальне здивування, коли Олександр Мишуга покидає Європу, сплачує високі суми за зірвані гастрольні контракти й переїздить до Києва за символічні кошти працювати у музичній школі Лисенка.

         Безперечно, сама ідея такої школи для українців (до того ж вона була єдиною україномовною на увесь Київ) була зваблива. Але ще більше на вибір співака вплинула постать Миколи Лисенка, який не словом, а власним прикладом свідчив, як слід підтримувати українську справу.

         Коли громада у 1903 році на ювілей славетного композитора зібрала поважну суму, щоб він міг придбати собі будинок, Лисенко сказав: "Прожив я 60 років без власної хати і ще проживу, а ось без школи нам не обійтися". І за ті кошти відкрив школу – мрію свого життя. 

Будинок на Великій Підвальній, 15, в якому у 1904 році відкрилась школа М. Лисенка згодом Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка.

         На запитання, що треба для того, щоб бути добрим співаком, він казав: "Італійці, найліпші у світі сольові співаки, кажуть, що для цього треба мати голос, голос та й ще голос; а я вам скажу, що перш за все треба мати розум, потім гаряче серце та залізну волю і аж потім голос".

Дуда Марія досліджувала:

Меценатство

         Тільки з допомогою Мишуги вийшла у світ збірка Івана Франка «Зів'яле листя».

         Іван Франко

         Як згадував той день Тарас Франко: "Одного вечора батько не ввійшов, а вбіг в дім. Він був чимось особливо схвильований і збуджений. Йому хотілося сказати все разом, а слова застрявали в горлі. Він сів і через сльози промовив: "Боже! Які є люди на землі!".

        Перший том фундаментального дослідження «Українське мистецтво» побачив світ завдяки допомозі Олександра Мишуги музею Полтавського земства, який підготував цю працю.

Музей Полтавського земства

       Мишуга фінансував І-ий том збірника "Українське мистецтво", щорічно давав стипендії на навчання бідних українців та утримання               Ремісничо-промислової бурси, театру Старицького, Музичного товариства, української гімназії та ряду інших установ. В архіві його кореспонденції є листи від багатьох українців, які отримували величезні суми на різні проекти.

         Надавав матеріальну допомогу театру Миколи Садовського, українській газеті «Рада» (Київ).

        Допомагав студентам і погорільцям, дитячим притулкам, різним товариствам і лікарням. На схилку літ усе своє майно і гроші Мишуга заповів Вищому музичному інститутові ім. М. Лисенка у Львові, де заснував кілька стипендій для малозабезпечених студентів.

Національна Музична академія

Сліпченко Вероніка досліджувала:

Особисте життя

        Перша дружина — полька Марія Прус-Гловацька, обвінчалися у Краківському костелі кармелітів, прожили разом недовго, мали сина, розлучилися через тиск батьків та родичів дружини через — на їхню думку — мезальянс доньки. Друге кохання — полька Марія Вісновська, талановита драматична артистка, загинула від кулі корнета царської лейбгвардія Александра Бартєнєва (мотиви вбивства до кінця не з'ясовано).

Марія Вісновська

         Одруження з полькою Марією Гловацькою, яке тривало дуже коротко, не залишило особливого сліду в житті Мишуги. А от кохання до артистки Марії Вісновської мало вплив на все його життя.  

        Їхні стосунки були надзвичайно драматичні. Лишень перші слова в листах до неї багато про що промовляють: "Пекельна моя Мучителько!", "Манно Божа!", "Манно, Жалю! Благаю Милосердя!", "Моя Ти бідо!".

        В 1890 році на балі-прийнятті на очах Мишуги Вісновську застрілив російський офіцер. У день її поховання у Варшаві  мала відбутися опера "Фаворитка" Гаетано Доніцетті за участю Мишуги. Дирекція опери навіть відмінила виставу, проте Мишуга наполіг, що співатиме.

        В зал набилося стільки людей, що виламано двері, проте усіх охочих годі було вмістити.

        Мишуга виконував у виставі роль "Фернандо", який втратив кохану "Леонору", - і настільки віддався ролі, що з самого початку опери в залі було чути поодинокі схлипування. А коли в кінці арії Мишуга зі спазматичним плачем впав на "гріб Леонори", то як записали його біографи: "разом з ним ридав увесь зал, ридали артисти, хор, оркестр і диригент, який так і не зміг уже довести до кінця спектакль".

Петрик Остап вивчав останній період життя митця:

Останній притулок

        На  початку 1922 року здоров’я Олександра Мишуги значно погіршилось, і він виїхав в курортну місцевість неподалік від німецького міста Фрайбурга.

Фрайбург

        Там лікарі встановили рак шлунка, негайно зробили операцію — та вже було запізно. 9 березня 1922 року співак помер. Восени того ж року, виконуючи заповіт Мишуги, друзі та учні 29 вересня перепоховали прах співака на його батьківщині, у рідному селі тенора - Новому Виткові.

Перепоховання

         Документи, листи, спогади, поезії Олександра Мишуги збереглись лише частково. Деякі з матеріалів було збережено його племінником і вихованцем Лукою Мишугою.

        Згадують, що одного дня Мишуга поінформував племінника, що продав будинок у Варшаві й хоче через нього передати усі 100 000 крон на різні благодійні цілі в Україні.

        Олександр Мишуга залишив по собі світлу пам'ять не лише як великий митець, але й як патріот-громадянин. Перебуваючи на вершині слави, він ніколи не забував про своє походження, тяжке дитинство і юність, намагався всіляко допомагати своїм землякам, часто виступаючи в ролі "безіменного жертводавця".

       У рідному селі діє кімната-музей видатного співака.

Ореньчук Юрій досліджував:

Про творчість Мишуги

      Відомий композитор Станіслав Людкевич відніс Мишугу до виняткового типу артиста "скромного в житті, простого проповідника ощадності, що… не вагався ніколи увесь свій матеріальний доробок ще за життя роздавати щедрим, справді княжим жестом "безіменного жертводавця"…".

       Олександр Мишуга був одним із найбільших українських меценатів. 

       Служити своїм мистецтвом рідному українському народові, високим ідеалам прогресу – ось у чому Олександр Мишуга вбачав основне покликання митця.

…Квіти встеляли йому дорогу в часи його тріумфів на сцені, квітами встелили й домовину, де навіки спочило золоте серце прославленого співака, педагога і великого громадянина-патріота. Все своє життя Олександр Мишуга віддав рідному на­роду, любимій Україні.  Про них він не забував ні у хвилини радості і тріумфів, ні в тяжкі часи невдач і розчарувань. Зі святими словами про безмежну дорогу Україну, рідний йому Витків, він відійшов у небуття. Відійшов, щоб жити вічно в серцях сучасників і наступних поколінь.

        Увіковічена пам’ять митця у назвах вулиць міст Києва , Львова

        У дзеркальній залі Львівського Національного театру опери та балету ім. Соломії  Крушельницької встановлено бюсти Олександру Мишузі і Соломії Крушельницькій.

Наступним нашим кроком у дослідженні життя і творчості співака  стала поїздка на малу батьківщину Олександра Мишуги.

       З нагоди 170- ої річниці вшанування пам'яті співака О.Мишуги та у рамках написання дослідницько-краєзнавчої роботи для участі у конкурсі "Львівське рондо" учні 10-А класу та вчителі естетичних дисциплін: Гулей Л.П. та Черіна Л.В. побували у с.Новий Витків, на батьківщині митця. Учні відвідали кімнату-музей Олександра Мишуги, побували у церкві, яка була зведена у 1910 році за третину коштів співака про що свідчить пам’ятний фресковий медальйон на стіні церкви, а у 1913 році осв’ячена самим Андреєм Шептицьким, дізналися, що і Любомир Гузар неодноразово провадив богослужіння у цьому храмі. Учні поклали квіти та запалили лампадку на його могилі.

        Нас гостинно зустріли і були нашими гідами: керівник музею - голова осередку Союзу Українок Стражник Мирослава, завідуюча бібліотекою Мотлюк Віра, отець церкви Вознесіння Господнього Володимир Кот.

 \

    Ми залишили відгуки і слова подяки. Внесли пожертву на церкву і музей.

         Кульмінацією запланованих подій по вшануванню співака світової слави Олександра Мишуги був відкритий захід для старшокласників "Українська зірка європейської сцени" за участю учнів 10-А класу. Прибрана зала-музична вітальня. На стендах крилаті вислови та спогади яскравих подій, тріумфу нашого земляка. Учні згадували основні віхи життєвої і творчої стежини артиста - дитинство, боротьба за мрію, успіх, меценатство, остання дорога до місця спочинку за заповітом. Запрошені на захід гості - студенти Львівського музичного коледжу ім. С.Людкевича, викладач вокалу ЦДТ Оксана Наумова подарували слухачам приємні хвилини вокальної музики: звучали укр.нар.пісні та "Ave Mariya" Ф.Шуберта. Зі словами подяки до учасників дійства зверталася Олександра  Гурин - доцент, кандидат педагогічних наук, доктор філософі, кафедри гуманітарної освіти ЛОІППО.

Звучав голос Олександра Мишуги у запису.

Демонструвався фільм про співака.

Немає нічого ціннішого за пам’ять і посвяту.

Висновки

          Вивчення мистецької, історико-культурної спадщини розширює простір наукового пошуку, органічно включає її у контекст сучасних світоглядних цінностей, формує у суспільній свідомості історичну пам’ять, яка сприяє збереженню всього комплексу знань, відтворенню справедливості, відновленню більш повної картини минулого через пам’ятки і місця пам’яті. Із здобуттям Україною незалежності вітчизняна історіографія повертається до своєї власної національної історії і своїх національних героїв, не справедливо забутих імен.

         Важливо з’ясувати значення історико-культурної спадщини, зафіксованої у нерухомих пам’ятках, у формуванні історичної пам’яті, зосередили увагу на  важливих подіях і відомих  постатях української історії, культури і мистецтва.

       Ми відкрили для себе неабиякі цінності у постаті Олександра Мишуги – борця, патріота, мецената, людини великого таланту, сина своєї землі.

Література

Головащенко М. На вершині слави // Музика. - 2003. - № 3. - С. 26-28.

Каталог тематичних виставок: 1997-2001 / Муз.-мемор. музей С.Крушельницької у Львові. -Львів, 2002. - С. 66-71.

Головащенко М. Пісень дивних чародій // Жовтень. - 1971. - № 3. - С. 116-127.

Олександр Мишуга: Спогади. Матеріали. Листи // Упорядкув., підгот. текстів, вступ. ст. та прим. М. Головащенка. - К., 1971. - 779 с.

Сайт «Історична правда»

Використання матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на «Історичну правду».

e-mail редакції: istpravda@gmail.com

https://www.istpravda.com.ua/articles/2012/03/12/76636/

https://www.youtube.com/watch?v=EsP0LzhwZvg

https://www.youtube.com/watch?v=gikfqXWac8o&t=8s

Додатки

Зображення старого Львова

Презентація «Українська зірка європейської сцени»

Презентація «Краєзнавча подорож на батьківщину О.Мишуги» у с. Новий Витків»