Урок "Дж. Байрон. "Хотів би жити знов у горах", "Мій дух як ніч"
Тема. Джордж Ноел Гордон Байрон (1788-1824). «Хотів би жити знов у горах», «мій дух як ніч». Вплив творчості Джорджа Байрона на розвиток романтизму в Європі. Протиставлення мрії і дійсності у ліриці поета.
Мета: познайомити учнів з біографією Дж.Байрона, поглибити поняття про романтизм, навчати учнів виявляти ознаки романтизму в творчості Дж.Байрона, розвивати вміння сприймати та аналізувати ліричні твори, виховувати інтерес до літератури.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: підручник, роздатковий матеріал, галерея портретів Дж. Байрона.
Епіграф
Who has never tasted bitter, knows not what is sweet.
(Хто ніколи не пробував гіркого, не відчує, що таке солодке)
Хід уроку
І. Організаційний момент
Доброго дня. Сідайте. Покладіть руки на парту, заплющить очі та промовляйте за мною.
- Я зможу сьогодні добре працювати на уроці.
- Я особистість творча.
- Я бажаю всім однокласникам успіхів сьогодні.
Чудово. А тепер подивіться на смайлики, які лежать біля вас на партах. Посміхніться та подаруйте цю посмішку сусідові.
Ось ми з вами і налаштувались на роботу.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
(на дошці)
Ознаки романтизму
ІІІ. Оголошення теми, мети та епіграфу уроку.
Сьогодні ми поговоримо про одного з найяскравіших представників англійського романтизму – Джорджа Байрона та ознайомимося з двома його ліричними творами : «Хотів би жити знов у горах» та «Мій дух як ніч»
Зверніть, будь ласка, увагу на епіграф до уроку.
- Як ви розумієте епіграф уроку?
- А на якому художньому засобі він побудований? (антитеза)
IV. Вивчення нового матеріалу.
Перш ніж починати роботу з творами поета, варто звернутися до його біографії, знання якої допоможе краще зрозуміти його творчість.
- Складання кластеру «Джордж Байрон» за розповіддю вчителя (перед кожним учнем лежить листок з початком кластера, який вони заповнюють по ходу розповіді)
Джордж Байрон – англійський романтик, ім’ям якого названо цілий напрямок в світовій літературі. Ліричні твори, сповнені відчаю через жорстокість та цинічність світу, розбиті романтичні ідеали та нездійснені мрії, вразили не одне палке серце.
Страждання та хворобливий романтизм Байрона не були удаваними. Ця людина дійсно дуже гостро сприймала реальний світ та переживала через недосконалість життя і людей.
Джордж Гордон Байрон народився в Лондоні 22 січня 1788 році. Сім’я майбутнього письменника, не дивлячись на знатність, була бідною. Мати хлопця, багата шотландська спадкоємиця, Кетрін Гордон, стала другою дружиною капітана Джона Байрона.
Коли Джорджу виповнилося три роки, його батько помер, залишивши сім’ю без засобів існування. Мати з сином переїхали до маєтку Ньюстед Еббі. Через злидні мати стала жорстокішою до сина, постійно нагадуючи про його недосконалість.
Байрон страждав через вроджену кульгавість, через яку з нього сміялися однолітки. Це мало влив на характер хлопчика. Він став замкнутим та сором’язливим, відчував себе добре лише на самоті. Це відчуття власної непотрібності, не схожості на інших червоною стрічкою пройшло через всю його творчість.
Початкову освіту маленький Джордж отримав вдома. Потім він навчався в граматичній школі. В 1801 році Байрон перейшов в закриту аристократичну школу в Харроу, а з 1805 по 1809 рік навчався в Кембріджському університеті. Навчання давалося хлопцеві важко, але захоплення літературою, філософією та історією виникло ще в ранній роки.
Писати вірші Байрон почав ще в школі. Творчість допомагала йому відчувати себе впевненіше. У його творчому доробку є гумористичні, сатиричні поеми, історичні трагедії, історична поема «Мазепа», станси та ліричні вірші.
В 1814 році Байрон зустрів Анну Мільбек і закохався. Він зробив дівчині пропозицію, але вона відмовила. Проте, вони продовжували листуватися. Через рік Джордж знову запропонував їй одружитися і цього разу Анна погодилась. У них народилася донька Ада, яка стала першою програміст кою, написавши програму для обчислювальної машини Чарльза Беббіджа.
В 1824 році Байрон поїхав до Греції, щоб підтримати повстання, організоване проти правління турків. Поет жив в бараках та землянках разом з повстанцями. Він підхопив лихоманку і 19 квітня 1824 року помер. Поховали поета біля маєтку Ньюстед.
В світі існує чотири пам’ятника Байрону. Два з них знаходяться в Італії, один в Греції та один в датському музеї.
Джордж Байрон
У творах Дж. Байрона постав новий герой – байронічний. Охоплений найглибшою меланхолією, він втратив зв'язок з навколишнім світом, адже рано «переситився життям». Це герой – вигнанець, бунтар, сильна , пристрасна особистість, яка шукає скарбів духовних, а не матеріальних.
З образом «байронічного героя» пов'язане і поняття «байронізму – ідейно-естетичної тенденції, філософського світобачення, що дістало яскраве втілення у творчості Дж. Байрона та його послідовників.
- Гроно «Ознаки байронізму» (на дошці початок грона)
Ознаки байронізму
Перед вами початок грона, в якому ви бачите дві з семи ознак байронізму. Повністю ми з вами його заповнимо наприкінці уроку, після знайомства з ліричними творами поета.
А зараз мені б хотілося, щоб ви прослухали вірш, який Дж.Байрон написав у 1807 році, коли ще був студентом Кембриджського університету. Твір увійшов до першої збірки поета «Години дозвілля».
- Читання вчителем вірша «Хотів би жити знов у горах» під музику «Пастух»
ХОТІВ БИ ЖИТИ ЗНОВ У ГОРАХ
Хотів би жити знов у горах
Дитям безжурним, як колись,
Блукать між скель, в морях суворих
Між хвиль розбурханих нестись.
Моя ж душа, мов птах прип'ятий,
Що прагне скель і висоти,
Страждає в Англії пихатій,
В краю лукавства й німоти.
Дай утекти мені, талане,
На лано урвищ і горбів,
Забудь всі титули й кайдани,
Лакуз вельможних і рабів.
Веди мене на хмурі скелі,
Де стогне грізний океан,-
Верни в дитинства дні веселі,
Дай серцю відпочить од ран.
Я мало жив, та відчуваю:
Чужий я в цьому світі лжі.
Навіщо ж темрява ховає
Той знак останньої межі?
Я спав, я снив про щастя, доки
Не заступив тих марень гніт,-
То, Правдо, промінь твій жорстокий
Вернув мене у ниций світ.
Кого любив - давно нема вже,
Та й друзі розійшлись, як дим.
Надію втративши назавше,
Вже й серце стало крижаним.
Хай інколи тамує келих
Скорботу й біль, нехай уста
Сміються між питців веселих,-
Я серцем завжди сирота.
Як слухать ляси разуразні
Не друзів і не ворогів,
Кого у тлум строкатий блазнів
Маєтність або сан привів!
Де ж друзів коло? Чом не склалась
Та приязнь вірна і свята?
Набрид мені вертепний галас
I втіх нещирих марнота.
А ти, о Жінко, світоч вроди,
Й тобі розрада і любов,
Та в серці в мене стільки льоду,
Що я й до тебе охолов.
Цей світ лукавства і облуди
Я б промінять на край хотів,
В якому вільно дишуть груди
Між темних урвищ і хребтів.
Туди б, з незлобним серцем, в бурю,
На те безлюддя, до стихій!
Волію пустку дику й хмуру,
Таку ж, як дух похмурий мій.
О, як мені з душного світу,
Мов голуб до свого кубла,
У небо грозове злетіти,
В кочівлю сонця та орла!
Переклав Дмитро Паламарчук
- Аналіз вірша
- Який настрій викликав у вас вірш?
Я пропоную вам в роботі піти по слідах автора.
1 куплет (читає учень)
Хотів би жити знов у горах
Дитям безжурним, як колись,
Блукать між скель, в морях суворих
Між хвиль розбурханих нестись.
Моя ж душа, мов птах прип'ятий,
Що прагне скель і висоти,
Страждає в Англії пихатій,
В краю лукавства й німоти.
- Чому герой хотів би знову жити в горах? (Бо вони для нього символ безжурного дитинства)
- З ким герой порівнює свою душу? (з прип’ятим птахом, який прагне свободи)
- Чому він страждає в Англії? (бо це край лукавства і німоти)
- Які художні засоби використані в цих рядках? (епітети: дитям безжурним, морях суворих, хвиль розбурханих, Англії пихатій; метафори: край лукавства й німоти; порівняння: моя ж душа, мов птах прип’ятий)
2 куплет (читає учень)
Дай утекти мені, талане,
На лано урвищ і горбів,
Забудь всі титули й кайдани,
Лакуз вельможних і рабів.
Веди мене на хмурі скелі,
Де стогне грізний океан,-
Верни в дитинства дні веселі,
Дай серцю відпочить од ран.
- Чого прагне герой? (утекти, забути титули, повернутися в дитинство)
- Які художні засоби допомагають нам це зрозуміти? (епітети: грізний океан, хмурі скелі, дні веселі; риторичне звертання: Дай утекти мені, талане)
3 куплет (читає учень)
Я мало жив, та відчуваю:
Чужий я в цьому світі лжі.
Навіщо ж темрява ховає
Той знак останньої межі?
Я спав, я снив про щастя, доки
Не заступив тих марень гніт,-
То, Правдо, промінь твій жорстокий
Вернув мене у ниций світ.
- Яке відчуття героя провідне у цих рядках? (відчуження від світу)
- За допомогою яких художніх засобів автор передає його? (епітети: останньої межі, промінь жорстокий, ниций світ; риторичне запитання: Навіщо ж темрява ховає той знак останньої межі?; риторичне звертання: То, Правдо, промінь твій жорстокий вернув мене у ниций світ.)
4 куплет (читає учень)
Кого любив - давно нема вже,
Та й друзі розійшлись, як дим.
Надію втративши назавше,
Вже й серце стало крижаним.
Хай інколи тамує келих
Скорботу й біль, нехай уста
Сміються між питців веселих,-
Я серцем завжди сирота.
- Про які події говорить герой? (втрата тих, кого любив, друзів)
- Якими художніми засобами автор передає ці події? (епітет: питців веселих; метафора: серце стало крижаним, тамує келих скорботу й біль, я серцем завжди сирота)
5 куплет (читає учень)
Як слухать ляси разуразні
Не друзів і не ворогів,
Кого у тлум строкатий блазнів
Маєтність або сан привів!
Де ж друзів коло? Чом не склалась
Та приязнь вірна і свята?
Набрид мені вертепний галас
I втіх нещирих марнота.
- Хто оточує героя? (не друзі і не вороги)
- Яке питання він перед собою ставить? (Де ж друзів коло?)
- Від чого втомився герой? (від вертепного галасу, нещирих втіх)
- Які художні засоби допомагають нам це зрозуміти? (епітети: ляси разуразні, тлум строкатий, втіх нещирих; риторичні запитання: Де ж друзів коло? Чом не склалась та приязнь вірна і свята?)
6 куплет (читає учень)
А ти, о Жінко, світоч вроди,
Й тобі розрада і любов,
Та в серці в мене стільки льоду,
Що я й до тебе охолов.
Цей світ лукавства і облуди
Я б промінять на край хотів,
В якому вільно дишуть груди
Між темних урвищ і хребтів.
- До кого звертається герой? (до жінки)
- Чи може він кохати? (ні, бо в серці лід)
- На що герой хотів би проміняти свою теперішнє існування? (на край урвищ і хребтів)
- Якими художніми засобами автор передає відчуття героя? (епітети: темних урвищ і хребтів; метафори: в серці в мене стільки льоду, світ лукавства і облуди; риторичне запитання: А ти, о Жінко, світоч вроди)
7 куплет (читає учень)
Туди б, з незлобним серцем, в бурю,
На те безлюддя, до стихій!
Волію пустку дику й хмуру,
Таку ж, як дух похмурий мій.
О, як мені з душного світу,
Мов голуб до свого кубла,
У небо грозове злетіти,
В кочівлю сонця та орла!
- Яким настроєм просякнуті ці рядки? (бунтарством, бажанням опинитися один на один з природою)
- Які художні засоби допомагають нам зрозуміти героя? (епітети: незлобним серцем, пустку дику й хмуру, дух похмурий , небо грозове; порівняння: як мені з душного світу, мов голуб до свого кубла)
- Бесіда.
- Яка ж тема поезії? (протест проти моральних норм життя тодішньої Англії)
- Яку ідею висуває автор? (втеча від сьогодення в дитинство)
- Розповідь вчителя.
Це внутрішній монолог поета який живе у духовній пустці, без любові та друзів. Байрон послідовно розвінчує важливі для звичайної людини блага: високе становище в суспільстві, кохання, друзів, багатство. Він вважає, що ці блага лише ілюзія щастя, яка забирає справжню цінність – свободу.
- Створення поетичного дерева.
- А тепер об’єднайтеся у дві групи, в залежності від кольору смайликів перед вами і створимо поетичне дерево цього вірша. (коріння – автор, рік написання, стовбур – жанр, тема, ідея, гілки – куплети, крона гілок – художні засоби)
- Презентація поетичних дерев.
- Чудова робота
- Робота з віршем «Мій дух як ніч»
- А тепер ми ознайомимося ще з одним твором Дж. Байрона «Мій дух як ніч», який поет написав у 1815 році .
- Прослухайте його будь ласка (читає Бутко Карина)
Мій дух як ніч. О, грай скоріш!
Я ще вчуваю арфи глас,
Нехай воркує жалібніш
І тішить слух в останній час.
Як ще надія в серці спить,
Її розбудить віщий спів.
Як є сльоза, вона збіжить,
Поки мій мозок не згорів.
Але суворо й смутно грай,
Додай жалю в свій перший звук.
Молю тебе, заплакать дай,
Бо розпадеться серце з мук.
Воно в собі терпить давно,
Давно вже в ньому вщерть образ,
Як не поможе спів, воно
Од мук тяжких порветься враз!
- Які емоції викликав у вас вірш?
- Як ви гадаєте, до якого виду лірики він відноситься? (філософської)
- Ваше завдання створити паспорт цієї поезії.
|
Назва |
Мій дух як ніч |
|
Автор |
Джордж Байрон |
|
Рік написання |
1815 |
|
Вид лірики |
Філософська |
|
Тема |
розповідь про людську самотність та суперечливість душі |
|
Ідея |
мистецтво - прикраса життя, що підносить душу на новий рівень |
|
Образи |
Співець, арфа, серце |
|
Художні засоби |
Епітети: віщий спів, перший звук. Метафори: галас арфи воркує і тішить слух; надія в серці спить; розпадеться серце. Уособлення: галас арфи воркує. Порівняння: мій дух, як ніч. Риторичний оклик: О, грай скоріш!/ ....од мук тяжких порветься враз! |
|
Почуття, які викликає |
|
(представлення одного паспорту)
V. Підсумок уроку
1. Гроно «Ознаки байронізму» (закінчення)
Ми ознайомилися з двома ліричними віршами Дж. Байрона і тепер можемо закінчити наше гроно, дописавши ознаки, яких не вистачає.
Ознаки байронізму
- Бесіда
- З яким типом героя ми познайомились? (байронічним)
- Який він? (вигнанець, бунтар)
- Хто ліричний герой у віршах Дж. Байрона? (він сам)
- Як ви можете пояснити епіграф уроку з огляду на вивчені сьогодні твори?
VI. Д/з ознайомитися з поемою Дж. Байрона «Мазепа», за кластером розповідати біографію Дж. Байрона
Додатки
Джордж Байрон
Джордж Байрон
Джордж Байрон
Джордж Байрон
Джордж Байрон
Джордж Байрон
Джордж Байрон
Джордж Байрон
Джордж Байрон
|
Назва |
|
|
Автор |
|
|
Рік написання |
|
|
Вид лірики |
|
|
Тема |
|
|
Ідея |
|
|
Образи |
|
|
Художні засоби |
|
|
Почуття, які викликає |
|
|
Назва |
|
|
Автор |
|
|
Рік написання |
|
|
Вид лірики |
|
|
Тема |
|
|
Ідея |
|
|
Образи |
|
|
Художні засоби |
|
|
Почуття, які викликає |
|
про публікацію авторської розробки
Додати розробку