Конспект уроку із зарубіжної літератури для учнів 9 класу. Ознайомлення з поемою відомого англійського письменника Дж.Гордона "Мазепа". Особливості створення образу одного з найбільш знаних українських гетьманів у творі.
Тема. Дж.Г.Байрон. Поема «Мазепа». Українська тема в поемі «Мазепа». Специфіка зображення образу гетьмана у творі
Мета: формування предметних компетентностей: визначити місце поеми «Мазепа» у творчості Дж. Байрона; охарактеризувати поему; розвивати словниковий запас старшокласників, навички зв'язного мовлення, критичного мислення, ідейно-художнього аналізу художніх творів; виховувати у старшокласників прагнення сповідувати загальнолюдські цінності; формування ключових компетентностей: уміння вчитися: актуалізувати пізнавальну діяльність та критичне мислення учнів; комунікативної: формувати навички спілкування в колективі та толерантного ведення дискусії; інформаційної: формувати вміння визначати роль деталі в тексті; розвивати навички роботи з книгою; загальнокультурної: виховувати естетичний смак та читацькі інтереси учнів; розширювати кругозір школярів
Обладнання: мультимедійна презентація.
Тип уроку: формування знань, умінь та навичок.
Міжпредметні зв'язки: історія, географія, етика, естетика.
Хіба ж ту долю нам збагнуть?
Дж.Байрон „ Мазепа”
Хід уроку.
І. Оголошення теми й мети уроку.
Сьогодні ми продовжуємо роботу над вивченням творчості відомого англійського поета-романтика Дж. Байрона. Як не дивно, але його творчість стосується і України. Є у відомого англійського письменника твір, який розповідає про одного з найвідоміших українських гетьманів, а саме про Івана Мазепу. І сьогодні ми познайомимося з поемою Дж.Байрона «Мазепа», будемо досліджувати її історичну та романтичну основу, з᾿ясуємо які риси романтичного героя втілені в образі Мазепи.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Український гетьман Іван Степанович Мазепа - одна з найзагадковіших постатей в українській історії. Надзвичайна зацікавленість ним з боку істориків, письменників пояснюється неординарністю, складністю і величчю його як особистості.
Хто ж він такий – Іван Мазепа?
ІІІ. Сприйняття нового матеріалу.
Слово вчителя. Постать Мазепи завжди цікавила письменників. В очах одних він був героєм, борцем за свободу свого народу, а у інших , як, наприклад, у О.С.Пушкіна в поемі „Полтава” – зрадником. Звичайно, не міг не захопитися такою сильною, неординарною особистістю , як Іван Мазепа і Дж. Байрон. На той час у Європі Мазепу вважали одним з найшанованіших діячів української історії. Інтерес Байрона до українського гетьмана був викликаний кількома причинами, але насамперед, у контексті власних свободолюбних бунтарських настроїв, Байрон сприймав життя Мазепи як гідний наслідування приклад героїчного служіння батьківщині. Саме тому великий англійський письменник задумав створити поему «Мазепа»
Поему «Мазепа» Байрон написав під час перебування в Італії (у Венеції та Равенні) в 1818 або 1819 році.
На початку своєї поеми Байрон подав довідку, яка свідчила, що в її основу був покладений один із епізодів з «Історії Карла XII» французького письменника Вольтера про те, як «шляхтич» Мазепа в юності за зв’язки з жінкою польського вельможі був покараний — прив’язаний до дикого коня, якого відпустили в степ. Тоді «Мазепа від страждань і з голоду трохи не вмер». Ця подія й становить основний зміст поеми. Про неї розповідає Мазепа шведському королю Карлу XII, коли після розгрому Петром І під Полтавою 1709 року вони втікали до Туреччини.
Дехто з дослідників уважає, що на розповіді Мазепи про його закоханість у молоді роки в юну красуню Терезу, дружину старого багатого графа-воєводи, позначилися взаємовідносини самого Байрона з юною дружиною графа Гвічіоллі, яку також звали Терезою.
Композиція поеми |
20 невеликих розділів |
Історичні події, що зображено у творі |
Битва під Полтавою 1709 р. та відступ Мазепи з Карлом XII до Туреччини |
Жанрові особливості |
Поема Дж. Н. Ґ. Байрона — ліро-епічна поема, монолог-сповідь Мазепи. Автора цікавить плин почуттів, рух думок героя, політ його уяви |
Слово вчителя. Поема побудована у формі розповіді-сповіді головного героя твору — старого гетьмана Мазепи про любовну пригоду, яка колись трапилася з ним.. Автор використовує саме такий прийом, розповідь в розповіді або розповідь з обрамленням, це допомагає читачу повірити в достовірність подій. У поемі дві сюжетні лінії і, відповідно, два образи Мазепи — в юнацтві та на схилі літ, але смисловий акцент перенесено на другу його іпостась.
Твір Байрона — не історичне відтворення реальної постаті Мазепи, а поетичне уявлення про романтичну, сильну й непереможну особистість.
Головний герой поеми — гетьман Іван Мазепа, що після поразки під Полтавою розповідає свою історію Карлу XII. Ця розповідь - основний зміст поеми, і вона має мало спільного з біографією історичного Мазепи.
В жахливий день біля Полтави
Від шведів щастя утекло,
Навкруг порубане, криваве,
Все військо Карлове лягло.
Такий від долі жереб впав;
І Карло день і ніч тікав
Через поля, річки, діброви
В чужих і власних каплях крові.
(діалог короля і Мазепи)
Поранений Карл хвалить Мазепу та його коня Буцефалоса за спритність, відважність та просить розповісти де той навчився такій спритній їзді.
Мазепа переноситься думками в минуле
Красунь- юнак я був тоді...
Тепер, коли вже сімдесятий
Мені минув, не гріх сказати,
Що в дні юнацтва золоті,
Бувало , кожного вельможу
З мужів чи хлопців переможу
У всій приватній марноті.
Я ж був веселий і стрункий...
Мазепа розповідає про своє кохання до Терези, дружини заможного шляхтича, про свої глибокі почуття
Кохав я і коханим був...
Та ви ще слабість цю солодку
Не відчували -так я чув...
Ми потай бачились...Той час,
Як ми зустрілись перший раз,
Був повен туги і чекання.
Я всю віддав би Україну,
Щоб пережить таку хвилину
І знову тільки пажем буть-
Отим щасливим паничем...
І нас обох одної ночі
Схопила зграя шпигунів...
Від гніву граф оскаженів,
А я голіруч- як на сміх!
Скорився долі ...і юрба
Мене у двір поволокла.
Яка Терезина судьба,
Не скажу вам- не знаю й сам,
Отак нас доля розлучила.!
„Коня сюди!” - Коня ввели,
Це справді був шляхетний кінь -
На Україні виріс він.
Прудкі , мов ті думки, були
І нього ноги... Дикий звір...
Мене десяток гайдуків
Йому до спини прикрутив
Тугим ремінням- і пустив...
Свисток, батіг ...і кінь побіг...
Герой Байрона - юний Мазепа - пережив багато фізичних і моральних мук, він був на межі, вже майже втратив надію на порятунок.
Моє безсиле тіло
Що зв”язане на нім весіло,
Для диких сил було, мов пух.
І кожен мїй болючий рух
Звільнити ноги, спину , руки,
Напухлі від страшної муки,
Будили жах його і гнів...
Вже ось до лісу ми добрались...
Це був безкраїй, дикий праліс...
Крізь листя вітром кінь летів,
Лишав далеко за собою
Кущі, дерева і вовків,
Що ззаду гналися юрбою..
Почув я плюскіт біля себе,
Вгорі ж мигтіло зірне небо..
Це був не сон: мій дикий кінь
Перепливав ріку глибоку...
Десь кінське ржання розляглось
Із хащі темної соснини,-
Табун коней до нас летів
Чотирикутником великим.
Коли мій кінь побачив їх,
То наче збувся він безсилля,
Напружив жили кволих ніг
І почвалав... Ще тільки хвиля-
Він хрипло, глухо заїржав,
Здригнувся і на землю впав...
Отак лежали ми прикуті-
Вмираючий на мертвім трупі.
Як мало сподівався я,
Що бідна голова моя
Побачить блиск нового дня.
Вже сонце сіло ....Все ще я
Лежав прив”язаний до трупа
Вже задубілого коня..
Легенька дрож і забуття...
Вже іскор у мізку нема -
Важке зітхання...гострий біль...
Ще стогін- і нарешті тьма.
Прокинувсь...Де я?
Людське схилилося лице
Ласкаво, ніжно наді мною?
Дівчатко з довгою косою,
Струнке, вродливе і ставне-
Сиділо в хаті під стіною
І пасло поглядом мене.
Когось гукнула...Вона вернулася з батьками..
Вони знайшли мене в долині,
Внесли мов трупа в ближній дім
І врятували... А потім
Я став гетьманом в їх країні
Безумний, що в гніві палкому
Помстивсь так люто на мені...
Він путь проклав мені до трону..
Хіба ж ту долю нам збагнуть?
Закінчив гетьман свою розповідь.....
І сон стулив йому вже очі.
Та ви дивуєтесь чому
Король не дякував йому
За повість?
Він причину знав:
Король уже годину спав.
Сьогодні на уроці ми вже згадували про те. Що дехто з дослідників творчості Байрона вважає, що образ Мазепи був доволі близьким самому авторові твору. У поемі «Мазепа» присутні приховані автобіографічні мотиви автора. Під час створення поеми Байрон був закоханий у Терезу Гвіччіолі. Вольтер в «Історії Карла ХІІ» імені коханої Мазепи не називав, а в Байрона вона отримала ім´я Терези
Ми уже неодноразово говорили про те, що «Мазепа» Дж.Байрона – це поема. А до якого саме різновиду поем ви віднесли б даний твір. Доведіть свою думку.
- „ Мазепа”- це ліро - епічна поема Поява так званих мішаних жанрів була характерна для романтизму.
- Зацікавила поета сама легенда, що була таємничою, ефектною, небуденною.
- Романтиків завжди цікавили неординарні особистості, масштабні постаті. Мазепа – саме такий.
- Експресивні вираження переживань, чіткі логічні позиції, антитеза-(насильство- беззахисність, тиран-жертва, завойовник-завойований)- все це вказує на приналежність до романтизму.
- Образ вершника Мазепи став символом :
Всі ці ознаки доводять ,що поема є романтичним твором.
Слово вчителя. Однією з особливостей романтичних творів є наявність в них образів - символів. Які ж символи використовує Байрон?
В поемі Байрона присутні образи-символи. Велике значення має образ долі, яка переслідує всіх героїв. Доля відвертається від шведів під Полтавою, від короля Карла ХІІ, прирікши його на втечу, доля звела Мазепу з Терезою, подарувавши йому сильне кохання, але й розлучила їх, доля врятувала його, принісши в Україну, й зробила Мазепу гетьманом. На думку Байрона як романтика, доля, фатум має великий вплив на людину. Поет розмірковує, чи може людина протистояти долі, чи здатна це зробити? Відповідь на це питання автор дає, змальовуючи образ Мазепи.
Символічний образ сонця, який постійно присутній в поемі, воно супроводжує нашого героя – то піднімається, то заходить. Воно символізує життя.
В поемі особливо вирізняється образ коня. Як відомо, у романтичних творах кінь є символом вдачі, людської долі. Тому стає зрозуміло, чому Карл ХІІ втрачає коня ( доля відвернулася від нього), а Мазепа зберіг свого коня (доля до нього прихильна). Образ дикого коня, що ніс Мазепу через ліси й степи з Польщі в Україну, це і символ нестримної пристрасті майбутнього гетьмана, і фатальної долі, і втілення смерті, і символ непохитної волі., яка приведе Мазепу до гетьманства. Невпинний біг коня створює надзвичайний динамізм поеми.
З образом дикого коня нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє. Автор пише, що це „ дика країна”, у якій „ дикі степи”,” дикий праліс”,” дика площіна”. У поемі створюється емоційний, романтичний образ України, що є вільною, але ще не освоєною землею. Картини пейзажів змальовують „ дику природу”, зображення якої теж має символічне значення. Бурхливі потоки, потужні хвилі, сильні вітри уособлюють пристрасті, що охопили самого героя. Вороння символізує смерть. Степ - вільнолюбивий дух Мазепи. Буйний чагарник, ліс – перепони на життєвому шляху героя. Вечірній холод, морок, тьма, ридання вітру, похмуре небо підсилюють страждання Мазепи. Ранок, біла мла, схід сонця є символами надії.
Відома українська дослідниця С.Павличко писала: „ Образ України в поемі складається з деталей портрета й натури самого гетьмана, з романтичних картин природи і навіть з образу дикого , необ”їждженого коня, який приніс Мазепу на Україну, діставшись своєї землі , почувши іржання рідних табунів,
падає мертвим».
Сонце – символ життя.
Кінь – символ удачі, людської долі.
Постать Мазепи цікавила багатьох митців. Одним з перших цей образ увічнив у слові французький просвітитель, енциклопедист, письменник Вольтер у своїй хроніці „ Історії Карла ХІІ” у 1731р. Відомо, що описуючи пригоди молодого Мазепи, автор скористався мемуарами польського шляхтича Яна Пасека- заклятого ворога Мазепи, який мав письменницький хист і вигадав досить цікаву легенду про молодого Мазепу і про його перебування при дворі польського короля Яна Казиміра. Вольтер писав: „Це був чоловік хоробрий, запобігливий, невтомний робітник, не дивлячись на свою старість. ...він приніс королю надію підтримки своїм розумом... без його допомоги вся армія загинула б з голоду та бід..при цих обставинах цар запропонував Мазепі повернутись до нього, але той залишився вірним своєму новому союзнику...”. Вольтерівський Мазепа хоробрий, розумний, невтомний, енергійний, людина слова, тверезо мислить. Його люблять, ним захоплюються. Саме з цього твору Байрон запозичив цю легенду як основу свого твору
Найгрунтовніша книга про Мазепу - „ Мазепа. Життя й пориви великого гетьмана.” Автори Ілько Борщак і Рене Мартель. Ілько Борщак – наш земляк , він народився в Херсоні, навчався в Одеському університеті, жив і помер у Франції. Книгу видано у 1933 р, а перевидано у 1991 р. В ній стверджується, що Мазепа мав смертного ворога - Яна Пасека, який і вигадав легенду про помсту Мазепі польського шляхтича за стосунки з його дружиною.
Автори переконливо доводять, що такого не було, що це плід фантазії Песека. Проте історію цю підхопили митці світу як загадкову, неординарну.
Відомий французький письменник В.Гюго теж звернувся до даного сюжету в своїй поемі „ Мазепа”. Автор показує силу волі, мужність молодого Мазепи. У Гюго Мазепа величний, самотній у своїх переживаннях, гордий, волелюбна натура. Поема - гімн силі духу Людини, що здолала все.
Польський романтик І половини ХІХ ст., поет і драматург Юліус Словацький належав до так званої „української групи поетів”, народився на Україні в м. Кремінці. Захоплювався Пушкіним, Байроном. За участь в національно-визвольному русі змушений був емігрувати, жив у Франції. Італії, Швеції. Помер в Парижі. Але похований у Краківському замку поряд з могилою А.Міцкевича. Він написав трагедію „ Мазепа”, сюжет якої був навіяний поемою Байрона. Але інтрига в тому, що автор показав, що до Мазепи поставились несправедливо, він не винен, оскільки захищав короля.
Поетичну мазепіану поповнила і поема В Сосюри „ Мазепа”, яка була закінчена у 1960 році. Сосюра синтезує всі літературні спроби, щоб змалювати гетьмана. Він в нього виступає в декількох амплуа: королівський паж, поет, Дон - Жуан. Є в його поемі і епізод про те, як Мазепу прив'язали до спини дикого коня. Звичайно, цей сюжет перегукується з відомим романтичним сюжетом.
Слово вчителя. Як ми бачимо, постать українського гетьмана Мазепи, легенда про нього справді цікавила представників багатьох культур - поетів, письменників, драматургів. Але образ Мазепи створено не тільки в літературі, але й у живописі та музиці. До нього зверталися відомі художники Делакруа, Ораса Верне та ряд невідомих митців.
Слово вчителя. Не менш популярим є образ Мазепи і в музиці. П. І. Чайковський створив оперу „ Мазепа” за поемою О.С. Пушкіна . Ференц Ліст - геніальний угорський композитор і піаніст, був знайомий з В.Гюго, прекрасно знав легенду про Мазепу та поему Гюго, яка його і наштовхнула на створення етюду „. Мазепа”, який був написаний в період з 1841 по 1861рр.
ІV. Підбиття підсумків уроку.
- Яке враження справила на вас поема Байрона?
- Що вам найбільше вразило в постаті Мазепи?
Домашнє завдання. Написати твір - мініатюру « Дух бунтарства не покути» за поемою Дж.Байрона «Мазепа»
1