Урок "Джек Лондон «Жага до життя». Сильний людський характер в екстремальній ситуації."

Тема. Джек Лондон «Жага до життя». Сильний людський характер в екстремальній ситуації.

 

Мета:

• допомогти учням зрозуміти зміст твору, сильний характер головного героя;
• розвивати навички аналізу художнього тексту та уміння висловлювати  власну точку зору;
• виховувати любов до життя, уміння боротись за своє життя, навчити  виживати в екстремальних ситуаціях,
• визначати актуальні проблеми у прочитаних творах,
• висловлювати своє ставлення до порушених питань,
• розкривати їхню актуальність;
• розкривати внутрішні порухи, поривання, мрії й прагнення персонажів;

Обладнання: текст оповідання,  презентація Microsoft Power Point.

 

ХІД УРОКУ

 

                                                                             Людину, яка не здається,

                                                                             перемогти не можна.

                                                                               Е.Хемінгуей

 

І. Організаційний момент.

Добрий день, діти й шановні гості!Сідайте будь ласка!

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя.

Чи помічали ви , що люди в однаковій життєвій ситуації чинять по-різному? Як ви вважаєте, що на це впливає? Що є чинником поведінки різних людей в однаковій ситуації? (обговорення): (виховання, вулиця, оточення, суспільство, друзі, освіта, екстремальна ситуація, найкраще люди пізнаються саме в екстремальній ситуації).

• Хто скаже, що таке екстремальна ситуація?
• Поясніть слово «екстремальний» . Наведіть приклади із прочитаних вами творів. (наводять приклади з творів «П’ятнадцятирічний капітан» Жуль Верн, «Різдвяна пісня в прозі» Чарльз Діккенс, «Жага до життя» Джек Лондон )

 

Словникова робота.

Екстремальний (франц.) – дуже значний, надзвичайний за своїм виявом, силою, величиною.  

 

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

(Робота в зошитах) Запис теми та словникова робота:

Джек Лондон «Жага до життя». Сильний людський характер в екстремальній ситуації

Словникова робота.

Екстремальний (франц.) – дуже значний, надзвичайний за своїм виявом, силою, величиною. 

Подивіться будь ласка на епіграф до нашого уроку, як ви розумієте ці слова?Чи можна ці слова віднести до нашого безіменного героя?

Перш ніж перейти до обговорення цього твору, давайте пригадаємо, що ми знаємо про Джека Лондона :

• ДЕ І КОЛИ НАРОДИВСЯ ДЖЕК ЛОНДОН?( 12 січня 1876 року, його батьки тоді мешкали у Каліфорнії, у маленькому містечку Сан-Франциско.)
• КОЛИ БУЛО НАПИСАНО ТВІР?(1906)
• ЧОМУ АВТОРА ЦІКАВИЛА ТЕМА «ЗОЛОТОЇ ЛИХОМАНКИ»? (У1897 він вирушив на Аляску, однак через рік повернувся в  Штати без золота, хворий на цингу, але з багатими враженнями , якими захотілося поділитися з іншими людьми.)
• ЧИМ НАМ, УКРАЇНЦЯМ, ЯКІ ЖИВУТЬ В 21 СТОЛІТТІ , ЦІКАВИЙ ЦЕЙ ТВІР? (його актуальністю, тому що в творі розкриваються проблеми життя і смерті, дружби і зради,людської гідності, людяності у стосунках між людьми).
• Одним із доказів актуальності цього твору було те, що лише у період з 1927 по 1930 роки твори Джека Лондона на українську мову було перекладено більш ніж тридцятьма перекладачами. Це переклади: Софії Куликівни, Сергія Вільхового (Титаренка), Андрія Ніковського, Ніни Дубровської, Катерини Джунківської та І. Попова,а також перекладами творів займались : Дмитро і Марія Лисиченки, Катерина Джунківська, Іван та Максим Рильські, Катерина Корякіна та Вероніка Гладка, Вероніка Черняхівська, Лідія Всеволжська та Пантелеймон Ковальов, Марія Візьмітина, Федір Яцина, Володимир Троцина, Костянтин Шмиговський, Ольга Косач-Кривинюк, Ганна Касяненко, Ніна Дубровська та Галина Яр, Ада Магніс і Сергій Зеленецький, Іван Волинець , Миколи Іванова,Марії Рябової .

Давайте подивимось, чий переклад твору ми з вами читаємо.

• ЯКІ УРОКИ З НЬОГО МИ ВІЗЬМЕМО ІЗ СОБОЮ В ЖИТТЯ? Це наше ключове питання , на яке ми дамо відповідь в кінці уроку.

 

ІV. Актуалізація опорних знань.

Попередньо ви отримали індивідуальне завдання: намалювати ілюстрацію до оповідання, яка б,на ваш погляд, найкраще відображала проблему твору. Хто презентує і поясне нам свою роботу? Виходьте до дошки і пояснюйте.

(2-3 учні захищають свої роботи)

Молодці!

• Скільки персонажів діє у творі? (два).
• Чи досягли вони своєї мети, працюючи разом? (ні). Чому? (тому що вони не слухали одне одного, кожен ставив своє «Я» вище іншого, заради матеріального збагачення не задумувалися над справжньою цінністю життя.).

А зараз, давайте перевіримо,чи впораєтесь ви в парі і чи уважно ви прочитали оповідання. Для цього вам потрібно буде розташувати пункти плану відповідно до змісту твору на листках,які лежать у вас на парті.

Робота в парах (правильний варіант)

1. Зрада Білла
2. Помилка рибалки
3. Поєдинок з вовком
4. Боротьба з голодом
5. Зустріч з ведмедем
6. Фінал життя Білла
7. На китобійному судні

 

(1-1,2-4,3-2,4-5,5-6,6-3,7-7)

 

Молодці, ви вчитесь працювати в парах та із твору ви зрозуміли, що важливо вміти працювати в команді, поважати думку іншого та дослухатися до неї.

 

Слово учителя

Ми знайомимося з героями оповідання у момент зради одного з них. Білл залишає товариша, який підвернув ногу, і з цього моменту герої долають шлях через північну пустелю самостійно. Ми дуже мало знаємо, як ішов зрадник Білл. Це можна лише уявляти. Але ми знаємо одне напевно: Білл ішов дорогою смерті. Ми оберемо з вами дорогу життя і пройдемо нею разом з безіменним героєм, щоб навчитися у нього таємницям виживання. Чи можна сказати, що з самого початку героя супроводжує одне прагнення – вижити? Але щоб вижити, він повинен був боротися і перемагати.

Робота з текстом оповідання

• Чому після того, як Білл залишив героя, той відчув страх? (Він розумів, що самостійно подолати північну пустелю неможливо).

 «Він присів навпочіпки посеред мутного струмка, немов безкрайня пустеля тиснула  його своєю незламною силою, пригнічувала своїм страшним спокоєм. Він затремтів, як у лихоманці, і його рушниця з плескотом впала в воду. Це змусило його схаменутися. Він пересилив свій страх, зібрався з духом і, опустивши руку у воду, намацав рушницю, потім пересунув тюк ближче до лівого плеча, щоб тяжкість менше тиснула на хвору ногу, і повільно і обережно пішов до берега, морщачись від болю».

 

• Доведіть, що надія рятує героя від відчаю і допомагає перемогти.

 

«Залишившись один, він не збився зі шляху. Він знав, що ще трохи - і він підійде до того місця, де сухі смереки та ялини, низенькі й хирляві, оточують маленьке озеро Тітчіннічілі, що на місцевій мові означає: "Країна Патичків ". А в озеро впадає струмок, і вода в ньому не каламутна. По  берегах струмка росте очерет - це він добре пам'ятав, - але дерев там немає, і він піде вгору по струмку до самого вододілу. Від вододілу починається інший струмок, що тече на  захід; він спуститься по ньому до річки Диз і там знайде свою схованку під перевернутим човником, заваленим каменями. У схованці заховані патрони, гачки і волосіні для вудок і маленька мережа - все потрібне для того, щоб здобувати собі прожиток. А ще там є борошно - правда, небагато, і шматок грудинки, і боби.

Білл почекає його там, і вони удвох спустяться по річці Діз до Великого Ведмежого озера, а потім переправляться через озеро і підуть на південь, все на південь, - а зима буде наздоганяти їх, і бистрину в річці затягне льодом, і дні стануть холодніше, - на південь, до якої-небудь факторії Гудзонової затоки, де ростуть високі, потужні дерева і де скільки хочеш їжі.
  Ось про що думав подорожній з трудом  пробираючись вперед. Але як не важко було йому йти, ще важче було запевнити себе в тому, що Білл його не кинув, що Білл, звичайно, чекає його біля схованки. Він повинен був так думати, інакше не мало ніякого сенсу боротися далі, - залишалося тільки лягти на землю і померти.» 

• Розкажіть, як герой беріг свої сірники.

«Ще не стемніло, і в сутінковому світлі він став нишпорити серед каміння, збираючи клаптики сухого моху. Набравши цілий оберемок, він розвів багаття - тліюче, димне багаття – і поставив на нього казанок з водою.

      Він розпакував тюк і перш за все порахував, скільки у нього сірників. Їх було шістдесят сім. Щоб не помилитися, він перераховував три рази. Він
розділив їх на три купки і кожну загорнув у пергамент; один згорток він
поклав у порожній кисет, інший - за підкладку зношеної шапки, а третій -
за пазуху. Коли він виконав все це, йому раптом стало страшно; він
розгорнув всі три згортки і знову перерахував. Сірників було як  і раніше
шістдесят сім».

• Що значить вогонь для мандрівника? (Це можливість зігрітися, висушити мокре взуття, випити гарячої води, багаття – це порятунок від хижих звірів).
• Як бореться герой із голодом? (Шукає і їсть болотяні ягоди, намагається упіймати куріпку, ловить пічкурів у калюжі, їсть цибулинки рогозу. «Потім він надибав кислувату на смак рослину і поїв її всю». Пізніше висмокчує та гризе кістки молодого оленя).
• Як у пошуках їжі проявляються риси сильної людини? (Не кориться обставинам, не відступає, не опускає руки, добивається свого)
• Чому він примушує себе їсти навіть тоді, коли не відчуває гострого почуття голоду? (Чоловік усвідомлював: щоб вижити, треба їсти.)

 

У природі існує такий закон: виживає сильніший. Людина – частина природи.

• Що допомогло знесиленій, напівживій людині перемогти грізного звіра? Зачитайте.

 

«Він випростався на весь зріст як можна солідніше, вихопив ніж і подивився ведмедеві прямо в очі. Звір незграбно ступив уперед, піднявся на диби і загарчав. Якби чоловік кинувся бігти, ведмідь погнався б за ним. Але людина не рушила  з місця, осмілівши від страху, вона  теж загарчала, люто, як дикий звір, виражаючи цим страх, який нерозривно пов'язаний з життям і тісно сплітається з його найглибшими. коренями. Ведмідь одступив убік, погрозливо гарчав, в переляку перед цією таємничою істотою, яка стояла прямо і не боялося його». 

 

• Чому вовки обминали його? («Вовки по двоє і по троє знай  перебігали йому дорогу. Але вони не підходили близько. Їх було не так багато; крім того, вони звикли полювати за оленями, які не чинили їм опір, а ця дивна тварина ходила на двох лапах, і либонь, дряпається  і кусається»).
• Чому хижі звірі сприймали героя як «дивну», «загадкову» істоту, яка буде дряпатись і кусатись? (Вони бачили перед собою слабку людину, але відчували в ній велику силу).
• Розкажіть про епізод бійки безіменного героя з вовком.
• Як ви думаєте, герою просто було відмовитись від золота, яке він з такою впертістю ніс? Чи відразу він це зробив? Зачитайте.

 

«Ще одна ніч, і на ранок, напоумившись  нарешті, він розв'язав ремінець, стягуючий шкіряний мішечок. З нього жовтою цівкою посипався великий золотий пісок і самородки. Він розділив золото навпіл, одну половину сховав на видному здалеку виступі скелі, загорнувши в шматок ковдри, а іншу всипав назад в мішок». 

«До полудня він зовсім вибився з сил. Він знову розділив золото, цього разу просто висипавши половину на землю. До вечора він викинув і іншу половину, залишивши собі тільки обривок ковдри, бляшане відерце й рушницю».

 

• Чи можна вважати відмову героя від золота проявом його сили?

(Торбинка  із золотом – це  надзвичайно цінна річ, вона здобута тяжкою та тривалою працею. В ній була, можливо, його мрія розбагатіти, змінити своє життя. Безперечно, золото – це великі можливості для людини. Відмовитись від золота могла лише сильна людина).

 

• Торбинка із золотом «була невелика..., та важила 15 фунтів – це приблизно 7 кг. Чому герой викинув золото і залишив «решту речей», а не навпаки? Що для нього значили рушниця, ніж, відерце, залишки ковдр?

(Ці речі для героя мають більшу цінність, ніж золото. Вони можуть допомогти йому зберегти життя).

 

Герой Джека Лондона обрав дорогу життя, іншою дорогою пішов Білл. Зачитайте епізод зустрічі героя з кістками Білла.

 

«Після полудня він натрапив на слід. Це був слід іншого  чоловіка, який не йшов, а плентався навкарачки. Він подумав, що це, можливо, слід Білла, але подумав мляво і байдуже. Йому було все одно. По суті, він перестав будь-що  почувати і хвилюватися. Він вже не відчував. болю.  

Шлунок і нерви немов дрімали. Однак життя, ще жевріло в ньому, гнало його вперед. Він дуже втомився, але життя в ньому не хотіло гинути; й тому, що воно не хотіла гинути, чоловік все ще їв болотяні ягоди й пічкурів,пив окріп і стежив за хворим вовком, не спускаючи з нього очей.

Він ішов слідом іншого чоловіка, того, який тягнувся навкарачки, і скоро побачив кінець його шляху: обгризені кістки на мокрому моху, що зберіг сліди вовчих лап. Він побачив туго набитий мішечок з оленячої шкіри - такий же, який був у нього, - розірваний гострими зубами. Він підняв цей мішечок, хоча його ослаблі пальці не в силах були утримати таку тяжкість. Білл не кинув його до кінця. Ха-ха! Він ще посміється над Біллом. Він залишиться живий і візьме мішечок на корабель, який стоїть посеред відблискуючого  моря. Він засміявся хрипким, страшним сміхом, схожим на каркання ворона, і хворий вовк вторив йому, понуро підвиваючи. Людина одразу замовкла. Як же він буде сміятися над Біллом, якщо це Білл, якщо ці біло-рожеві, чисті кістки - все, що залишилося від Білла?»
 

• Чому Білл зрадив друга? (Було важко йти одному, допомагати іншому — ще важче.)
• Як він поплатився за зраду? (Загинув)
• Чому герой оповідання не взяв золото «друга»? (Не хотів скористатися смертю Білла)
• У чому різниця між цими персонажами? (Один — Людина, інший — зрадник, людина, що не має високих моральних переконань.)
• Доведіть, що втративши все, герой зберіг дві найголовніші речі: силу духу, яка не скорялася смерті, і людську сутність. (Сила духу: не здавався, чіплявся за життя, напівживий повз до корабля, переміг хворого вовка. Людська сутність: «Так, Білл його кинув, але він не візьме золота і не стане смоктати кістки Білла. А Білл став би, будь Білл на його місці, розмірковував він, тягнучись  далі» Герой, незважаючи на зраду Білла, цінує в ньому людину, бо не втрачає людської сутності).

 

 

 

V. Підсумок уроку.

Бесіда:

• Які якості характеру не дали героєві загинути? (Сміливість, упертість, сила духу, волі, високі моральні цінності, любов до життя)

 

«Доля вимагала від нього дуже багато. Навіть помираючи, він не підкорився смерті. Можливо, це було справжнє безумство, але і в пазурах смерті він кидав їй виклик і боровся з нею».

 

• Чому, на вашу думку, автор не дав імені своєму героєві? (Він утілює в собі узагальнений образ людини, що бореться за своє виживання, людства, яке у двобої з природою відстоює своє право на існування)
• Який із варіантів перекладу оповідання – «Жага до життя» чи «Любов до життя»? – здається вам таким, що більш влучно розкриває головну думку твору? (Любов – внутрішній духовний потяг до чого чи до кого-небудь. Жага – надзвичайно сильне бажання, пристрасне прагнення, почуття).

 

А зараз, давайте звернемось до нашого ключового питання «Які уроки з твору я візьму із собою в життя…» , а також з’ясуємо, що на сьогоднішньому уроці вам було цікаво дізнатись, чого ви навчились, і запишемо це все в зошит, який я зберу і виставлю вам оцінки з роботу.

Мікрофон

• Мені було цікаво дізнатися…
• Я навчився…
• Які уроки з твору я візьму із собою в життя…

 

Тепер давайте перевіримо, що ж ви написали (опитати декількох учнів).

 

VІ. Оцінювання учнів.

Ви сьогодні дуже гарно попрацювали і за це ви маєте такі оцінки:

VІІ. Домашнє завдання.

На наступному уроці ми з вами поговоримо про описи природи та їх роль у  тексті твору «Жага до життя».

Вашим домашнім завданням буде:

Знайти в тексті описи природи і визначити , які кольори домінують в цих описах.

Індивідуальні завдання:

1. І група : написати листа головному герою оповідання, який буде починатись такими словами «Дякую, що дали приклад, як варто боротися за життя»
2. ІІ група: розробити тести до оповідання ( 8 запитань , які матимуть по 3 варіанти відповіді)