Урок "Емма Андієвська. ЇЇ казки - притчі. «Казка про яян». Добро і любов до світу."

Тема.  Емма Андієвська.  ЇЇ казки - притчі. «Казка про яян». Добро і любов до світу.

Мета:  ознайомити учнів з життям і творчістю письменниці;

• осмислити  поняття  притчевості  в  мистецтві;
• розкрити  ідейний зміст «Казки про яян» та її місце у циклі казок Емми Андієвської;
• розвивати культуру зв'язного мовлення, пам'ять, логічне мислення, творчу  уяву, вміння  фантазувати,  узагальнювати,  робити  власні висновки; 
• формувати  кругозір,  світогляд;
• виховувати  почуття  поваги,  любові  до  творчості  Емми  Андієвської,  шанувати  красу  і приваби світу;
• прищеплювати інтерес до пізнання нового.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання:

портрет, картини Емми Андієвської, твори письменниці, дидактичний      матеріал  (тестові завдання, картки, учнівські повідомлення презентації, аудіо та відеозапис).

Завдання до уроку :

• Ознайомитися з життям і творчістю Емми Андієвської.
• Порівняти літературні поняття казки і притчі.
• Глибше усвідомити притчевий зміст і художню вартість казки
• Розвивати навички виразного читання, вміння визначати головну думку  і ключові   фрази казки, висловлювати свої думки про прочитане
• Виховувати  повагу  до  морально  –  етичних  цінностей,  що  допомагають бачити і розуміти красу та приваби світу
• Усвідомити притчевий зміст і художню вартість казки.
• Розвивати навички визначення головної думки твору;
• Висловлювати свої думки про прочитане.

 

ПЕРЕБІГ  УРОКУ

I.  Організаційний момент

 Вчитель. Сьогодні хочу привітати

Вас, друзі, на занятті цім.

Натхнення в праці побажати,

Щоб затишно було нам всім.

А все, що в  праці заважає,

Та інколи псує життя,

Ми викинемо без вагання

В оцей ось кошик для сміття.

        Давайте  зараз  позбудемося  тих  почуттів,  які  нам   заважатимуть   сьогодні працювати.  На  столах  перед  вами  паперові  листочки.  Напишіть  на  них  все,  що може  нам  стати  на  заваді  і  вкиньте  в  оцей  ось  кошик.  Особисто  я  відчуваю невеличке хвилювання  –  тож зараз охоче його позбудуся.(Учитель кидає у кошик папірець  із  написом  «хвилювання»,  учні  пишуть  на  папірцях  свої  негативні почуття і вкидають у кошик).

І ось тепер ми готові працювати.

Тож до роботи, адже наш девіз:

Ми працюємо щоденно!

Ми працюємо натхненно!

А завдання наше таке:

Віднайти у людині людське!

ІІ. Оголошення теми, мети уроку. (Запис дати, теми уроку в зошит)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Недарма кажуть, що гордість, висока самосвідомість, прагнення духовної  досконалості  – риси національного характеру українського жіноцтва, а також традиція, яка тягнеться від давніх часів – від княгині Ольги, Насті Лісовської, Соломії Крушельницької, Лесі Українки.У цей ряд ми можемо поставити і прізвище видатної української сучасної письменниці, нашої землячки, емігрантки Емми Андієвської, із життям і творчістю якої ми познайомимося сьогодні на уроці.

“ Ніколи не будьте спрямовані лише на своє “Я”, зберігайте в собі чистоту помислів дитинства, і доля вам віддячить новими відкриттями,повнотою життя”              Е.Андієвська

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Створення кластера. Життя і творчість Е.Андієвської

Повідомлення учнів, котрі виконували випереджувальне завдання :

Біографія

Автор

Художник

Вам сподобався наш кластер?  Подякуємо тим, хто готував нам матеріали.

Чи хотілося б вам почути голос  цієї непересічної особи? Звучить запис. Е.Андієвська про любов до України. Авторське виконання поезій.

Вчитель. Вдома ви працювали з друдлами. Я хочу почути ваші асоціації та розповіді, твори… (Перевірка виконання домашніх робіт, їх оцінювання словесне та за бальною системою)

 Вчитель. (демонструє зображення бляшанки, шакала). З чим  асоціюються у вас ці зображення? А Е.Андрієвська  у них побачила таке…

Емма Андієвська

КАЗКИ

(Вступ)

Шакал постояв трохи, перевіряючи нюхом повітря, й підійшов до веранди на краю пустелі.
—  Доброго вечора,  — мовила консервна бляшанка, що лежала на веранді. — Заходь ближче! Хазяї пішли з дому і до ранку не повернуться, крім мене, тут нікого нема.
—  Доброго вечора, — неохоче відповів шакал і чутно втягнув у себе повітря.
—  Двері скрізь не замкнені, — зрозуміла натяк консервна бляшанка. — Зайди до середини, там на буфеті лежить великий смажений шматок м'яса. Тільки прошу тебе, будь обережний, щоб не забруднити підлоги, бо ж я все-таки до певної міри наглядаю за віллою, і якось не випадає, щоб у відсутності господарів розводити бруд. Не гайся також, бо я хочу з тобою побалакати.
За деякий час шакал, облизуючись, повернувся иа веранду й ліг недалеко від бляшанки, ледачо дивлячись на пустелю.
—  Я дуже тішуся,  що ти прийшов, — обізвалася   консервна  бляшанка. — Я не маю товариства й дуже терплю на тому, бо ж ті, з ким я не можу розмовляти, я не вважаю за  товариство.  Люди гадають собі, що я  просто  консервна  бляшанка, мовляв, бездушна бляха, та й годі, або що моя душа настільки нижча від їхньої, що вона їх не може цікавити, забуваючи, що речі, які перебувають в людському оточенні, олюднюються, і крім того, що ми є, ми стаємо ще й ніби людьми, і в нас живе людська душа поруч нашої первісної.
— Це мені дуже добре відомо, — відловів шакал, — це я знаю з власного досвіду. Коли я в пустелі слухаю нюхові водограї, здебільшого це буває десь так на п'ятий день без їжі, я лише шакалю. Та щойно я наближаюся до людських осель, я мимоволі олюднююся. Я починаю відчувати, як люди, думати, як вони, і, щойно коли я повертаюся до пустелі, з мене поволі вивіває людську душу і лишається тільки душа шакала. Мені часто хочеться поговорити з людьми, коли я буваю серед них, тільки їхня зарозумілість в останню мигь стримує мене. Я починаю боятися, що мене не зрозуміють, або, що ще гірше, якось фальшиво зрозуміють, і тому я мовчу або йду в пустелю і вию. Справді дуже важко з людьми, бо вони олюднюють нас, і разом з тим їм і на думку не спаде ставитися до нас, як до людей, а на цьому ми завжди терпимо.
—  Так, — погодилася консервна бляшанка, — і, головно, ніхто тоді не турбується, що робиться з нами, коли ми стаємо, як вони.
Потім консервна бляшанка замовкла, і шакал теж дивився на місяць над пустелею і мовчав.
—  Розкажи  щось, — попросила консервна бляшанка.
—  Знаєш, на ситий шлунок мені нічого, крім казок, не спадає на думку, — мовив шакал. — а всі казки, що я їх знаю, сумні.
—  Це добре, — втішилася консервна бляшанка, — бо ті, що я знаю, всі кінчаються щасливо. Розповідатимемо, ти сумні, а я веселі. Мої хазяї повернуться додому щойно десь під ранок, і перед нами ще ціла ніч.
—  Гаразд, — погодився шзкап, — тоді я розповім про говорющу рибу, тільки попереджаю: не перебивай, бо я легко збиваюся.
—  Я слухаю,  —  відповіла консервна бляшанка.
—  Я розповідаю.

 

Вчитель.  Чи  схожий прочитаний текст на казку? Чим?  А чи є в ньому повчання? (мораль?). То ж такі твори називаються притчами.(Робота  з підручником с.        )

Притча — це повчальне алегоричне оповідання з чітко висловленою мораллю. Чимало притч можна знайти у Біблії та в давньоруських збірниках. Пізніше їх використовували у своїй творчості письменники й художники. За змістом притча близька до байки, а іноді й до казки, але, на відміну від байки, у притчі немає алегоричних персонажів з рослинного й тваринного світу. Різниця ж між притчею та казкою полягає в тому, що в притчі яскраво виражена мораль, що, до речі, властиво і байці. Притча переважно повідомляє про подію, з якої читач робить повчальний висновок. Смисл притчі більш значимий: вона ілюструє важливу ідею, торкаючись проблем моралі, загальнолюдських законів. Притча часто служить для пря­мої настанови читачу щодо поведінки, вчинків. Притча – один з улюблених жанрів Івана Франка («Притча про радість і смуток», «Притча про вдячність» та ін.).

  Вчитель.  Консервна бляшанка й розповіла шакалові й «Казку про яян», зі змістом якої ми познайомимось. (Звучить запис казки)

Фізкультфвилинка. Щойно ви прослухали казку. Пригадайте, що робив пастушок в горах і покажіть (перестрибував), що робили жителі міста (будували), як ходив дідусь (ледве ноги переставляв),  як несуть важку ношу, якою була брама?

Робота за змістом твору.

• Щойно ви прочитали твір Емми Андієвської «Казка про яян». Поділіться своїми враженнями  про те, чи можуть існувати яяни в наш час. Чому ви так вважаєте?

• Як ви думаєте, яку мету ставила письменниця, розповідаючи читачам про країну яян?

• Твір Е.Андієвської названо «Казкою про яян». Доведіть, що він дійсно належить до жанру казки.
• Які проблеми автор порушує у творі? ( я і суспільство; бездушність і доброта; повага і особиста гордість …)

• Чи є вони актуальними  сьогодні?
• Яким є ставлення автора до героїв твору? Доведіть це, навівши приклади з тексту. (Робота в зошитах та біля дошки)

Яяни                                         пастушок                                                 дідусь

• У вас на  ряду  лежить зображення. (Графічне зображення чоловічка без ознак особи) Доведіть, що це яянин. Запропонуйте власний  рецепт перевиховування  яян на людей. (Робота в групах, учні дописують, домальовують, презентують свою роботу).

V. Закріплення знань,вироблення умінь і навичок.

1. Мозковий штурм.

  До якої країни потрапив пастушок?

 Що було властиве її мешканцям?

Чи були яяни щасливими людьми?

 Чому ви так вважаєте?

 За яких  умов яянин міг покинути своє місто?

 Чому мешканцям ніколи не таланило це зробити?

Чому брама відчинилась перед пастушком?

 Чи  є  у  тексті  фантастичні  елементи,  що  допомагають  визначити головну думку твору?

 Які слова є ключовими для визначення теми та ідеї казки?

 Доведіть, що твір Е.Андієвської – притча?

 Від чого застерігає своїм твором письменниця?

2.Творча лабораторія письменниці. 

Знайти  у  творі  художні  засоби,  які  Емма  Іванівна  використала(епітети, метафори, звертання, гіперболи).

 Епітети: Глибочезне  провалля,  кволий  дідусь,  коротесеньке  слово,  свіже повітря, вельмишановна брама

 Метафори:Харчуються власним “Я”, здолали немощі, внутрішні підпори тримали  мене, брама випустила на волю.

  Звертання: Вельмишановна брамо, хлопчику, дідусю

 Гіпербола: Хлопчик підняв дідуся; замість дідуся мішок за плечима.

3 . Гра «Вилучи зайве»

 Хлопчик  .  Добрий.  Турботливий.  Лінивий.  Допитливий.  Байдужий.

Легковажний. Шанобливий. Сердитий. Боязкий.Чемний.

 Дідусь  .  Вдячний.  Доброзичливий.  Фантазер.  Злий.  Безкорисливий.

Самовпевнений. Пихатий. Агресивний. Працьовитий.

Додатково

Аналізуємо зміст і особливості художнього твору
1. Чи видалася тобі казка незвичайною? Якщо так, то в чому її своєрідність?
2. Уяви себе на місці пастушка. Чи так само ти вчинив би? Чому?
3. Якби ти був пастушком, то що зробив би з мішком самоцвітів? (Не забувай, що ти пастушок скелястої країни).
4. А що б ти зробив із мішком самоцвітів як людина, що живе в сучасній Україні?
5. Який жанр літератури за своєю будовою нагадує ця казка? Яку роль відіграє кінцівка?
6. Чого нас навчає «Казка про яян»?
7. Що є незвичним у репродукції картини, а що в ній тобі незрозуміле? Поділися своїми думками з однокласниками й учителем.

Творчо мислимо
8. Розглянувши ілюстрацію до «Казки про яян» Е. Андієвської, знайди й прочитай те місце, що їй відповідає. Чи такими під час читання казки у твоїй уяві виникли два світи: світ яян і світ за брамою? Домалюй словесно ці два світи, змінивши за потреби барви, якими скористався художник підручника.
9. Поміркуй і сформулюй мораль казки-притчі Е. Андієвської.

Перевіряємо себе
• Я знаю, що таке притча як жанр літератури.
• Я вмію виразно й вдумливо читати «Казку про яян» Е. Андієвської.
• Я розрізняю реальне й фантастичне в казці.
• Я знаю, яка головна думка «Казки про яян», умію визначати в ній ключові фрази.
• Я можу визначити головну думку цієї казки і які висновки випливають із неї.

Синквейн (Сенкан)

1 рядок- слово, що називає тему.

2 рядок-два прикметники, що асоціюються з першим словом.

3 рядок-три дієслова, пов’язані з темою.

4 рядок-фраза з чотирьох слів ( думка – підсумок)

5 рядок- слово-синонім до теми.

VІ.Контрольно-рефлексивний етап.

Відкритий мікрофон

VІ. Домашнє завдання (на вибір) та інструктаж до його виконання.

 Скласти план казки-притчі.

Вибрати з тексту ключові фрази, сформулювати головну думку.

Скласти характеристику  героїв казки – притчі.

VІІ. Підсумок уроку

Самооцінка роботи на уроці

                                                       Я

Запам’ятав                 Можу застосувати           Тепер умію             Оцінюю свою роботу     

(учні дописують або проговорюють продовження в колонки)

 

 

 

 

 

Біографія

Поетеса,  прозаїк,  художниця.  Народилася  19  березня  1931  року  у  Донецьку.

Під час Другої світової війни у 1943 році вона з матір’ю виїхала на Захід, мешкала у США, Франції, Німеччині.

«Мама взяла нас, дітей, за руку , а в переддень того,  радянські війська зайняли Київ (це був кінець 1943 року), подалася на Захід. Мама не була певна, що нас не винищать — перед тим знищили батька. Він не був партійним, був хіміком-винахідником, тому його, між іншим, і прибрали— аби його винаходи не дістались німцям. Мама — учитель-біолог, з українського козацького роду, але зросійщена. Так от мама на мигах упросила німецького солдата і той дозволив нам в останньому німецькому ешелоні з кіньми покинути Київ. І так ми поволі добралися на Захід, жили, вчилися...»

Ніхто у родині не сподівався, що дівчинка стане українським митцем. Як пригадує письменниця, до шести років вона взагалі не володіла українською мовою, її «готували на росіянку»: до неї навіть спеціально добирали няньок із правильною російською вимовою. Коли їхня сім’я жила під Києвом, маленька Емма вперше почула колоритну мову від українок, які запам’ятались їй тим, що в білих вишитих сорочках ступали навесні босоніж чорною запашною ріллею. Відтоді в ній прокинулось українське серце.

Блискучий знавець багатьох мов, вона могла б завдяки своєму таланту пізніше прославитися в американській чи європейській літературі, збагатитись, однак писала рідною.

«Повірте,- каже Е.Андієвська, - я живу Україною. Інакше я би вибрала іншу мову спілкування. І для написання своїх творів – теж». Недаремно наприкінці грудня 2002 року під час перебування у Львові вона була нагороджена відзнакою «За інтелектуальну відвагу»

 Від  1943  живе  в  еміграції:  у  Франції  (Париж),  США  (Нью-Йорк),  від

1961 — у ФРН (Мюнхен).

  1957 закінчила Український  Вільний Університет.

1955—1995  —  режисер  і  редактор  українського  відділу радіо«Свобода».

  Від 1958 — представник Нью-Йоркської групи.

 1984 стала лауреатом літературної премії Фундації Тетяни та Омеляна Антоновичів.

 

 

 

 

 

Автор

         У творчому доробку Емми Андієвської-письменниці – поетичні та прозові збірки, романи. Письменницю цікавить людина, її внутрішній світ, стосунки з іншими, сенс життя. Цікавими і повчальними є оригінальні казки Емми Андієвької. Одну з них ми сьогодні розглянемо.

  

 

Поетичні збірки

  «Поезія» (Новий Ульм, 1951),               «Народження ідола» (Нью-Йорк, 1958),

 «Риба і розмір» (Нью-Йорк, 1961),          «Кути опостінь» (Нью-Йорк, 1963),

 «Первні» (Мюнхен, 1964),                         «Базар» (Мюнхен, 1967),

  «Пісні без тексту» (Мюнхен, 1968),          «Наука про землю» (Мюнхен, 1975),

 «Каварня» (Мюнхен, 1983),                        «Спокуси святого Антонія» (Мюнхен, 1985),

    «Вігілії» (Мюнхен, 1987)           «Архітектурні ансамблі» (1989, із власними ілюстраціями),

  «Знаки. Тарок» (Київ, 1995),                   «Межиріччя. Сонети» (Київ, 1998).

  Збірки новел

  «Подорож» (Мюнхен, 1955; перевидано 1995 у Києві),

  «Тигри» (Нью-Йорк, 1962),

 «Джалапіта» (Нью-Йорк, 1962).

  Романи : «Герострати» (Мюнхен, 1971),   «Роман  про  добру  людину»  (Мюнхен,  1977;  перевидано  1993  у Києві), «Роман  про  людське  призначення»  (Мюнхен,  1982;  перевидано 1992 у Києві).

 Збірка «Казки» (Париж, Львів, Цвікау, 2000).

 

 

 

 

 

 

 

Художник

Незвичайною є малярська майстерність Емми Андієвської- В анотації до її виставки, яка розгорнулась навесні 1994 року в Києві, в Українському Домі. наводилась така оцінка її творчості з німецької газети «Зюддойче цайтунг;» «Емма Андієвська не лише відома на Заході як художниця з даром оригінального творчого мислення, її малярство комунікативне, довірливо налаштоване до людей.

    Органічний світ Емми Андієвської привабливий. Він також надреальний, в ньому синтезується досвід європейського малярства: сила експресіоністів, поезія   Шагала. Ті малярство інтуїтивне. Яскраві відкриті барви, колоризм — енерготворчий струмінь її творчості».

    Художниця виставлялася в багатьох країнах світу. Вперше глядачі (побачили її акварелі в Мюнхені в 1956 році, потім в Нью-Йорку — у 1989 році, Емма ілюструвала свої збірки «Архітектурні ансамблі» та «Знаки».

Як  художниця-авангардистка  працює  від  1956  —  дебютувала виставкою  в  Мюнхені.  Наступні  виставки  відбулися США, Канаді, Франції, Німеччині,Австралії, Бразилії,  Швейцарії. Від  1992  відбуваються  виставки  в  Україні  — Київ, Львів, Івано-Франківськ.  23  квітня  1994  у  картинній  галереї Кам’янця-Подільського відбулася презентація робіт Андієвської.

Картини.

«Зелені квіти» (1989).                  «Гномики» (1990).                          «Шатле» (1991).

 «Одаліска» (1994).                     «Сім'я» (1995).                          «Мати з дитиною» (1995).

    «Сніданок» (1995).                      «Портрет» (1995).                        «Батьки і діти» (1995).

 «Хліб і вино» (1995).                 «Колоністи» (1996).

Символіка картин.  Орнаментовані  частини  картини  (часто  це  одяг  та  пекторалі) свідчать  про  рухомість  форм  в  цих  місцях  картини,  наприклад  про рухливість шиї. Також функцію урухомлення виконують  меви (маленькі пташки)  зображені на задньому фоні багатьох картин.  Всі предмети  -  це істоти.  Це  стосується  до  загальної  теми  творчости  Андієвської  – олюднення  речей  та  абстрактих  понять.  Предмети  є  добрими  та олюдненими. Людська істота без носу-це жінка або молода людина. Ніс –  це вже зрілість.  Іноді Христос на розп'яттях зображений без носу, ніби невинна  розп'ята  дитина..  Біла  плямка  внизу  обличчя  означає  рот.  Білий колір перегукується з білим очей, наче очі поширюються і на рот. . Люди зображені  в  профіль  мають  багато  губ,  це  означає  говоріння,  вібрацію матерії.  Картини  на  актульні  теми  із  зображенням  вертольотів  та  машин задумані,  щоби  мати  комічний  ефект.  В  таких  картинах  відзеркалюється теперішня  доба.  В  спортивних  (невеликих)  літальних  апаратах відкривається  можливість  літати  на  простих  машинах,  це  ніби  відчуття, що  людина  хоче  уподібнитися  до  птаха  і  мати  якомога  менше  техніки навколо  себе  і  це  передається  почуттям  польоту.  Самі  ж  картини з'являються  їй  повністю  намальованими  в  уяві.  Олюднення  речей .  Округлі форми зображеного.  Кругла форма  –  це первинна форма буття бо кругле – це досконале. Все буття має тенденцію до круглого. Південь –це  коли  людина  щаслива.  Це  ідеальний  відпочинок,  злагода  з  буттям. Місто.  Вигадана  архітектура.  Міста,  яких  Україна  не  мала.  Також  міста, яких ніхто не мав. Якщо їх не можна зробити, то принаймні втілити уявні побудови.

Картини Емми Андієвської є в різних музеях, перегляньте, які заклади зберігають її картини:

Український музей у Нью-Йорку, США 

• 
  Львівська картинна галерея, Україна 
• 
  Музей етнографії та художнього промислу, Україна 
• 
  Галерея «Засів», Харків, Україна 
• 
  Музей Емми Андієвської при Чернівецькому університеті, Чернівці, Україна 
• 
  Донецький обласний художній музей, Донецьк, Україна 
• 
  Музей Шарлоти Цандер, Німеччина 
• 
  Український Вільний Університет, Мюнхен, Німеччина 
• 
  Галерея Калоушка, Прага, Чехія