Урок «Гамлет — вічний образ світової літератури. Багатогранність шекспірівських характерів»

Козівська державна українська гімназія ім.  В.Герети

 

 

 

 

 

 

Конспект модуля

4 (8) клас

«Гамлет — вічний образ світової літе­ратури.

 Багатогранність шекспірівських характерів»

 

 

                                                      Підготувала викладач

                                                         зарубіжної  літератури

                                                             Козівської державної української

                                                       гімназії ім. В.Герети

                                                         Простяк Лесі Миколаївної

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Козова-2016

 

Тема. Гамлет — вічний образ світової літе­ратури. Багатогранність шекспірівських характерів.

Мета: Навчальна: підготувати гімназистів до сприйняття кульмінації твору та осмислення філософського значення образу Гамлета; розкрити поняття „вічний образ”; проаналізувати сюжет трагедії у єдності змісту та форми; простежити еволюцію головного героя, визначити засоби розкриття його характеру;

Розвивальна: розвивати навички аналізу літературного образу, уміння висловлювати свою думку про прочитане, навички самостійної роботи з текстом;

Виховна: виховувати свідоме ставлення  до життя.

Тип модуля: установчо-мотиваційний, змістовно-пошуковий.

Обладнання: зміст трагедії «Гамлет», слайди, робочі зошити.

Очікуваний результат: гімназисти наводять приклади афористичності мови трагедії (“бути чи не бути — ось питання”, “бідний Йорик”, “Якась гнил;зна в Датськім королівстві” і т. д.);  доводять, що Гамлет — вічний образ світової літератури; висловлюють особисте ставлення до проблем, що порушуються в трагедії, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту; виразно читають напам’ять монолог Гамлета “ Бути чи не бути ? ” .
 

Хід модуля

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

2.1. Літературна вправа «Продовж речення».

• Традиційно вважають, що Вільям Шекспір народився … (23 квітня 1564 року).
• Освіту отримав … ( граматичній школі).
• З 1593 року працював у театрі … (Бербеджа).
• В 1599 році брав участь у побудові … (лондонського театру «Глобус»).
• Перший період творчості Шекспіра  дослідники називають … («оптимістичний»).
• Другий період творчості називають …  («драматичним»).
• Третій період творчості називають … («романтичним»).
• Драматичний твір, в основу якого покладено гострий, непримиримий конфлікт, а герой потрапляє у безвихідне становище, вступає в боротьбу з нездоланними у даній ситуації силами й часто гине називається … (трагедією).
• Історичним джерелом трагедії «Гамлет» є … (легенда про Амлета).
• Трагедія Вільяма Шекспіра  «Гамлет» написана між … (1599 та 1601 роками).
• Дія п'єси «Гамлет» відбувається в … (Данії).
• Принц Гамлет здійснює помсту своєму дядькові … (королю Клавдію).

ІІІ. Оголошення теми та мети модуля.

(гімназисти записують тему з робочі зошити)

ІV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.

4.1. Слово вчителя.

    Шекспір ​​- творець цілої художньої всесвіту, він володів незрівнянним уявою і знанням життя, знанням людей, тому аналіз його п'єси «Гамлет» надзвичайно цікавий і повчальний. Сьогодні на модулі ми з вами приділимо увагу вічному образу творчості Шекспіра – Гамлету. Що є людина? Чого варте її життя ? Що таке смерть ? Чи можна знищити зло ? Варто боротися за справедливість, а чи слід змиритися з обставинами і   скоритися долі ? Саме на ці запитання Гамлет намагається знайти відповідь. У п’єсі Шекспіра порушено чимало проблем. Деякі з них сьогодні  спробуємо розв’язати.

4.2. Формулювання завдань модуля .

 (Гімназисти записують завдання в зошити)

• Проаналізувати сюжет трагедії «Гамлет»;

• Поговорити про проблеми, що порушуються у трагедії;
• Дати характеристику образу Гамлета, зрозуміти його позицію;
• Розкрити поняття «вічний образ»;
• Проаналізувати багатогранність шекспірівських характерів.

4.3. Сценічне життя трагедії Шекспіра “Гамлет”.

• 1601 р. – прем'єра на сцені театру “Глобус” у Лондоні.
• 1750 р. – трагедію поставили вихованці сухопутного шляхетного корпусу у Петербурзі.
• 1769 р. – “Гамлета” почали грати французькі актори.
• 1773 р. – з “Гамлетом ” познайомилися у Німеччині.
• 1837 р. – вперше в Україні постановка п'єси  відбулася у Києві.
• 1956 р. – Харківський театр ім. Т.Г.Шевченка показав глядачам витвір великого Шекспіра.
• 1957р. – “Гамлета” побачили у Львівському театрі  ім. М.К.Заньковецької.

• 1971 р. – надзвичайний успіх трагедії у Московському театрі на Таганці (реж. Ю.Любимов)

4.3. Літературна вправа  «Хто є хто?» (гімназисти мають поєднати стрілками героїв трагедії та їхній соціальний статус).

Клавдій                                                     головний королівський радник

Гертруда                                                   донька Полонія.

Гамлет                                                      син Полонія.

Привид                                                       принц Норвезький

Гораціо                                                       син покійного і племінник нинішнього короля.

 Полоній                                                      король Данії.

 Лаерт                                                         друг Гамлета.

Офелія                                                          королева Данії, мати Гамлета.

Фортінбрас                                                 батько Гамлета

Розенкранц                                                   придворні, удавані друзі Гамлета

Гільденстерн

4.4. Робота над сюжетом трагедії «Гамлет» в групах.

1 група - знайомить клас з І дію трагедії «Гамлет», аналізує, робить висновок.

2 група -  знайомить клас з ІІ  дію трагедії «Гамлет», аналізує, робить висновок.

3 група -  знайомить клас з ІІІ дію трагедії «Гамлет», аналізує, робить висновок.

4 група -  знайомить клас з ІV дією трагедії «Гамлет», аналізує, робить висновок.

5 група -  знайомить клас з V дією трагедії «Гамлет», аналізує, робить висновок.

• Виступи груп.

1 група. Дія перша (події першої дії усіх чотирьох сцен є зав'язкою трагедії)

Сцена 1. На майданчику перед королівським замком у Ельсінорі вартові розповідають Гораціо, другу Гамлета, про появу привида померлого короля Гамлета. Привид з'являється, але не вступає в розмову з солдатами, офіцером та Гораціо, які вирішують про все сповістити молодого Гамлета.

Сцена 2. У парадній залі королівського замку король Клавдій сповіщає про своє одруження з Гертрудою, вдовою померлого брата — короля Гамлета, та про від'їзд до Норвегії послів Вольтіманда і Корнелія з пропозиціями миру (принц Фортінбрас погрожує Данії) і від'їзд Лаерта до Франції, який прибув до Данії на коронування Клавдія і через непорозуміння з батьком, королівським радником Полонієм, прагне повернутися до Франції. Читач вперше зустрічається із Гамлетом, студентом Віттенберзького університету, який щойно повернувся до Ельсінору у зв'язку з раптовою смертю короля Гамлета. Батька він любив і, як людину, вважав своїм взірцем, тому дуже важко переживає втрату. Біль підсилюється й вчинком матері, яка поквапилася стати під вінець з братом короля Клавдієм, котрий тепер посідає трон. Весільна атмосфера при дворі, самовпевненість неприємного йому Клавдія роблять перебування Гамлета в Ельсінорі нестерпним, але він залишається у замку, бо такою є воля матері і Клавдія. Коли Гамлет залишається сам, входять Гораціо, Марцелл, Бернардо й повідомляють йому про привида померлого короля. Вони змовляються опівночі зустрітися біля стін замку, де несуть королівську варту вартові. Гамлет охоплений зловісним передчуттям.

Сцена 3. В домі Полонія прощаються Лаерт та Офелія. Лаерт застерігає сестру щодо її почуттів до Гамлета. Полоній прискорює від'їзд Лаерта і допитується в Офеліїї, про що вона говорила з братом. Дізнавшись, що йшлося про освідчення Гамлета в коханні Офелії, Полоній забороняє їй бачитись з принцом, не вірячи у щирість його почуттів.

Сцена 4. Опівночі відбувається зустріч Гамлета з привидом батька, який розкриває йому таємницю своєї смерті й звинувачує у ній свого брата Клавдія. Привид короля благає про помсту, але застерігає Гамлета не чинити нічого лихого королеві. Друзі присягають на мечі Гамлета берегти таємницю і не дивуватись нічому, що він буде чинити. Гамлет усвідомлює своє призначення: "Звихнувся час… О доля зла моя! Чому його направить мушу я?"

Висновок.

Вже в першій дії трагедії  побутові деталі вказують на те, що Шекспір натякає на Англію і хотів показати сучасне йому суспільство.  Коли Гамлет зустрічає Привид батька , він робить висновок : жодній людині , навіть рідній  та близькій , не можна вірити. Він вирішує помститися за смерть батька, повстати проти панування несправедливості та брехні в державі, виправити кривду, покарати злочинця. Від особистої трагедії Гамлет піднімається до розуміння загальнолюдських проблем.

2 група. Дія друга (розвиток дії)

Сцена 1. Полоній відправляє свого слугу Рейнальдо до Парижа дізнатись про датчан, які живуть у Франції та обмовити власного сина і вивідати, як йому живеться за кордоном. Рейнальдо стає таємним шпигуном Полонія. Офелія повідомляє Полонію про божевілля Гамлета, причину якого Полоній вбачає у коханні до доньки й вирішує про це повідомити Клавдія.

Сцена 2 (розвиток дії постає в досить уповільненому плані).

Король Клавдій дає доручення Розенкранцу і Гільденстерну шпигувати за Гамлетом, нібито опікуючись його здоров'ям, шукаючи причин його божевілля. Тим часом з Норвегії повернулись посли з "гарними вістями: норвезький король просить дозолити Фортінбрасовому війську прохід через Данію на Польщу. Полоній розраджує Клавдія і Гертруду, які вбачають божевілля Гамлета у смерті батька та їхньому поквапливому весіллі. Він впевнює їх, що причиною втрати глузду принца є нещасне кохання до Офелії, і пропонує переконатись, прослідкувавши за Гамлетом та Офелією. Полоній розмовляє з "божевільним" Гамлетом, потім до них приєднуються Розенкранц і Гільденстерн. Гамлет вітає прибулих до Ельсінора мандрівних акторів і домовляється з ними про виставу у королівському замку, якою сподівається викрити короля.

Висновок.

В дії другій Гамлет став несповна розуму. У Гамлета були причини, щоб втратити розум:

• смерть батька;
• зрада матері;
• зрада Клавдія;
• зрада колишніх друзів Розенкранца й Гільденстерна, що почали за ним шпигувати;
• зрада коханої дівчини Офелії.

Божевілля – це маска, за якою може переховуватися Гамлет, не викликаючи підозри в членів королівської сім’ї та вельмож. Але маску божевільного принц одягає не завжди. Ця маска потрібна йому для того, щоб перш ніж перейти до помсти, перевірити слова Привида.

3 група. Дія третя.

Сцена 1 (розвиток дії). Внутрішній діалог Гамлета — психологічна кульмінація твору. Король, королева, Полоній, Офелія розпитують Розенкранца і Гільденстерна про причини божевілля Гамлета, що їм вдалося вивідати. Шпигуни доповідають про затію принца назавтра ставити у замку виставу і передають всім запрошення від Гамлета. Король і Полоній підлаштовують ситуацію побачення Гамлета з Офелією. Гамлет, ввійшовши до покоїв, проголошує свій знаменитий монолог "Чи бути, чи не бути — ось питання" після якого відбувається діалог Гамлета з Офелією, в якому Гамлет відштовхує від себе Офелію і її кохання ("Іди собі в черниці"). Офелія сприймає гру принца за справжнє божевілля, Клавдій не вірить, що божевілля Гамлета пов'язане з коханням, не вірить він у безумство принца й приймає рішення відіслати Гамлета до Англії, сподіваючись на його загибель, яку він сам підготував. Полоній в усьому його підтримує.

Сцена 2 (Кульмінація трагедії (сюжетна)). Королева засмучена тим, що сталося, і посилає за Гамлетом шпигунів Розенкранца і Гільденстерна. Вони говорять, що вистава налякала королеву. Шпигуни все прагнуть вивідати у принца причину його недуги, присягаючись йому у любові та вірності. Полоній передає бажання королеви говорити з Гамлетом.

Сцена 3 (загострення конфліктів, розвиток дії). Король Клавдій віддає наказ Розенкранцу і Гільденстерну супроводжувати Гамлета до Англії. ("Нам треба це неспутане страхіття узяти в пута") Полоній повідомляє королю, що Гамлет пішов до матері, й виказує готовність підслухати, сховавшись за килимом. Клавдій, залишившись на самоті, проголошує всій монолог ("Ядучий сморід злочину мого!"). Гамлет застає його під час молитви, маючи слушну нагоду помститись за батька, але не робить цього, прагнучи для Клавдієвої душі довічних страждань. Клавдій же усвідомлює лицемірний характер своїх слів ("Слова, що без чуття в далеку путь Я вирядив, до неба не дійдуть.")

Сцена 4 (загострення конфліктів, розвиток дії). Між Гамлетом і королевою Гертрудою відбувається розмова. Мати звинувачує сина у неповазі до пам'яті батька, на що він їй кидає звинувачення у скривдженні чоловіка. Королева налякана і кличе на допомогу. Полоній виказує себе і гине від шпаги Гамлета, хоча принц сподівався на те, що підслуховує сам король ("Я цілив вище, ніж поцілив"). Гамлет кидає звинувачення королеві за її негідний вчинок. На піку його промови з'являється привид батька, якого бачить тільки Гамлет, і нагадує принцові, що він не має спрямовувати помсту проти матері. Гертруда налякана поведінкою сина, сприймає її за повне божевілля. Гамлет відкривається матері: "ваш син геть не шалений, а шалено хитрий і лиш вдає безумство". Він радить королеві відштовхувати Клавдія або стати його ворогом. Гертруда говорить: "Я радше подих затаю навіки — ніж видихну хоч слово, сину мій". Гамлет нагадує королеві про свій від'їзд до Англії і показує своє розуміння прагнень короля щодо його знищення. Вказуючи на труп Полонія, Гамлет говорить: "Цей чоловік від'їзд мій приспішить" …

Висновок. Дія третя показує нам внутрішню кризу Гамлета. Він починає сумніватися в існуванні істини, добра, поринає в песимізм. Принц розмірковує над тим, яка життєва позиція людини більш благородна. Який вибір зробити: підкоритися ударам долі чи боротися, захищаючи свою гідність? Він навіть замислюється над тим, щоб піти з життя. Його внутрішня боротьба закінчується перемогою сили духу, він вибирає шлях боротьби. Переконавшись у причетності Клавдія до вбивства батька, Гамлет відразу не карає злодія. Він розуміє, що здіймає руку на безцінний скарб – життя. Герой хоче перемогти зло за допомогою законів справедливості.

4 група. Дія четверта.

Сцена 1 (розвиток дії і загострення конфліктів). Королева Гертруда розповідає королю Клавдію про вбивство Полонія Гамлетом, пояснюючи це його безумством. Король наказує Розенкранцу і Гільденстерну знайти і заспокоїти Гамлета й щонайшвидше влаштувати його від'їзд до Англії. Тіло Полонія ж віднести до каплиці. Король наляканий.

Сцена 2 (події стають динамічними). Розенкранц і Гільденстерн знаходять Гамлета у іншій кімнаті замку і просять віддати їм тіло Полонія. Гамлет кидає їм звинувачення у прислужництві королю й погрожує своєму ворогові ("Ховайся, лисичко, поки не впіймали").

Сцена 3 Король усвідомлює небезпечність Гамлета, але не може покарати його ("улюбленець дурної він юрби"), тому прискорює його від'їзд до Англії. Діалог Гамлета з Клавдієм ще більш загострює їхнє протистояння. Король наказує Гамлетові покинути Данію, а Розенкранцу й Гільденстерну — вбити Гамлета.

Сцена 4. На шляху понад морським узбережжям Данії норвезький принц Фортінбрас рухає своє військо. Гамлет, що готується до від'їзду, розмовляє з норвезьким капітаном про мету їхнього військового походу ("йдемо ми здобувати шмат землі"). Гамлет проголошує ще один монолог, у якому поєднались його особисті трагедії та усвідомлення жорстокості часу і долі "тисячі приречених людей", втягнених у війну.

Сцена 5. Придворний повідомляє королеву і Гораціо про безумство Офелії, пов'язане із загибеллю батька. Офелія у журбі співає, вона втратила відчуття реальності. Король наказує оберігати божевільну Офелію. Він занепокоєний поверненням Лаерта з Франції, який, охоплений жадобою помсти за батькову смерть, підіймає народний бунт. Юрба кричить: "Лаерта в королі!" Лаерт вривається в королівські покої і вимагає пояснень щодо смерті Полонія, погрожуючи помстою. Під час жорсткої розмови Лаерта з Клавдієм входить Офелія, чиє безумство вражає Лаерта. Клавдій пропонує Лаертові поговорити сам на сам.

Сцена 6. Відтворюється розмова Гораціо з моряками, які принесли йому Гамлетового листа. Гамлет повідомляє про напад піратів і полон та призначає Гораціо побачення, натякає про Розенкранца та Гільденстерна. Гораціо допомагає матросам зустрітися з королем і прагне щонайшвидшої зустрічі з Гамлетом.

Сцена 7 (Дія майже добігає межі, коли має настати розв'язка). Клавдій підбурює Лаерта проти Гамлета, доводячи свою невинність у смерті Полонія. Клавдій пояснює Лаертові, чому не покарав Гамлета за законом, і пропонує Лаертові свою підтримку у помсті. В цей час приходить гінець від Гамлета з листами, де принц повідомляє про своє несподіване повернення. Клавдій плете інтригу вбивства Гамлета, намовляючи Лаерта на поєдинок з вбивцею його батька, обставивши це як заздрість Гамлета до фехтувальної вправності Лаерта. Клавдій обіцяє зіштовхнути Гамлета з Лаертом, на що останній, охоплений жадобою помсти, радо погоджується, а щоб результат був певним, вирішує змастити свій меч отруйною маззю. Щоб уникнути несподіванок, Клавдій пропонує ще заздалегідь підготувати отруєний напій, аби ним почастувати під час бою Гамлета. Інтрига сплетена. В цей час королева повідомляє про те, що Офелія втопилась. Лаерт знову охоплений люттю.

Висновок. Характер основного конфлікту трагедії пояснює трагічність інших її ситуацій.  У «Гамлеті» трагічна доля Офелії, яка гине в результаті болісного зіткнення суперечливих і глибоких почуттів в її душі.  По-своєму трагічна і доля Лаерта, благородного, але виявився з волі обставин на стороні злих сил, він не прагне зрозуміти дійсність, не замислюється над життям і пливе за течією.

5 група. Дія п'ята (події цієї частини трагедії є розв'язкою твору)

Сцена 1 (конфлікти загострені до найвищої точки, ось/ось має статися вибух). Події відбуваються у сцені першій на цвинтарі. Гробокопи копають могилу для Офелії і ведуть розмову про те, чи можна вважати Офелію самовбивцею чи ні, чи можна її ховати разом з усіма християнами. Гораціо і Гамлет, що наближаються до цвинтаря, стають свідками дій гробокопів, які втратили, на їхню думку, здатність співчувати чужому горю, виконуючи свою роботу. Один із гробокопів викидає назовні черепи. Гамлет розмірковує, кому вони могли б належати. Гамлет у розмові з одним із гробокопів дізнається, що один із черепів належить королівському блазневі Йоріку, що наводить Гамлета на розмірковування про життя і смерть. У цей час на цвинтар приходить поховальна процесія, яка з волі короля відправляє християнську учту по Офелії. Гамлет вражений звісткою про смерть Офелії. Лаерт, охоплений горем, стрибає у могилу,

прагнучи востаннє обійняти сестру. Гамлет, усвідомивши, що він теж кохав Офелію, теж стрибає у могилу, де між ним і Лаертом зав'язується бійка. Придворні за наказом короля їх розводять. Гнів Гамлета сприймається як сплеск божевілля, хоча у ньому абсолютно твердо проступає гіркий біль принца, який бачить ненависть до себе тих людей, яких він любив найбільше. Король наказує Гораціо пильнувати Гамлета, а Лаерту нагадує про попередню змову.

Сцена 2 (розв'язка трагедії). Розпочинається діалогом Гамлета з Гораціо. Гамлет розповідає другові, як він викрив королівську підлість, прочитавши листа Клавдія, в якому він виставляв Гамлета ворогом Англії, відправляючи таким чином принца на вірну загибель. Гамлет почав діяти рішуче. Він підмінив Клавдієвого листа, де "приязнь двох держав" мала підтвердитися негайною стратою Розенкранца і Гільденстерна, щойно вони прибудуть до Англії. Скріплений батьковою печаткою лист виглядав як справжній. Охоплений жадобою помсти Клавдію, Гамлет усвідомлює, що у стосунках з Лаертом перебрав міру і прагне з ним помиритися. Озрік, як посланець Клавдія, повідомляє Гамлету про заклад короля щодо фехтувальної майстерності між принцом і Лаертом. Гамлет дає згоду на поєдинок. Королівський двір на чолі з Клавдієм і Гертрудою з'являється у залі, де має відбутися бій Гамлета з Лаертом. Гораціо попереджає Гамлета, що Лаерт дуже вправний боєць. Проте Гамлет прийняв рішення. Він не боїться смерті ("Смерть сплачує всі борги"). Перед початком поєдинку Гамлет просить пробачення за всі образи у Лаерта. Принц сподівається на чесний бій. Бійці отримують зброю. Король підтверджує свою ставку на Гамлета, підступно цим підтверджуючи появу кубків з вином у залі. Поєдинок закипає і розгортається з перемінним успіхом. Королева випиває трунок, призначений Гамлетові. Гамлет і Лаерт ранять один одного, обмінявшись у бою зброєю. Кожен з них поранений отруєним мечем. У цей час вмирає королева. Бійці теж на грані смерті. Лаерт зізнається Гамлетові у своєму підступі і змові з королем. В останні хвилини свого життя Гамлет протинає короля отруйним лезом. Вмираючи, Гамлет просить Гораціо: "Скажи про мене правду невтаємниченим", не дозволяючи йому пити з отруєного кубка. В цей час чути гамір, що сповіщає про повернення Фортінбраса із польського походу. Гамлет пророкує, що на датському престолі займе місце саме Фортінбрас.

Ця частина сцени 2 дії V сприймається як своєрідний епілог. До зали, де витає дух смерті, входять Фортінбрас з почтом та англійські посли. Гораціо, звертаючись до прибулих, проголошує: "По що прийшли ви? Якщо по горе й розпач — ось вони". Навіть жорстокий Фортінбрас вражений побаченим. Фортінбрас заявляє свої права на датський трон, і щоб не сталося народного бунту, за порадою Гораціо наказує з почестями поховати Гамлета. Жалобний марш і грім гармат завершують трагедію.

Висновок. В дії п’ятій Гамлет здійснив свою особисту помсту, злочинців покарано. Але мети, яку він ставив перед собою, - повернути світові втрачену гармонію – не досягнуто. У фіналі Гамлет гине, але він здобуває перемогу, бо своїм життям довів, якою шляхетною може бути людина – хай ціною жертв, але правда і справедливість повинні перемагати – такий пафос трагедії.

4.5. Словникова робота.

Монолог – промова героя, в якій він звертається до себе або інших осіб; висловлювання, що виражає внутрішні переживання, роздуми, почуття.

4.6. Виразне читання напам’ять монологу «Бути чи не бути?».

• Слово вчителя. 

             Монолог "Бути чи не бути?" відкриває нам душу героя, якому неймовірно важко у світі неправди, зла, брехні, лиходійства, але який, проте, не втратив здатності до дії. Тому цей монолог є справді піком роздумів і сумнівів Гамлета.

      У житті кожної людини бувають моменти, коли доводиться приймати рішення, робити вибір. І в цьому разі важливо зрозуміти власну відповідальність за перебіг подій, зайняти активну позицію та діяти. І при цьому треба пам'ятати, що не "будь-які засоби гарні", а ти мусиш залишатися гідною людиною у найважчих життєвих ситуаціях.

 

 

 

 

 

Боротися, діяти, ризикувати.                          Померти, здатися, підкоритися долі,

                                                                                  змиритися з несправедливістю.

4.7. Словникова робота.

Вічний образ - це літературний образ, який за глибиною художнього узагальнення виходить за межі конкретного твору та зображеної в ньому історичної доби, містить у собі невичерпні можливості філософського осмислення буття.

4.8. Схема «Гамлет – «вічний образ»».

 

 

 

 

Риси характеру героя,                                                                                - символ людини, яка

ситуації, конфлікт твору                                                                       стоїть перед моральним

притаманні різним епохам                                                                  вибором, яка має сумніви,

                                                                                                                                  вагається

 

 

 

 

 

                                                              Вийшов за межі твору та епохи,

                                                                         зображеної в ньому

 

 

 

 

 

4.9. Характеристика шекспірівських героїв.

4.10. Робота над цитати шекспірівських героїв з п'єси «Гамлет»:

• А багатослівність - тлінні оздоби. (Полоній)
• Будь вірний собі, і тоді настільки ж вірно, як ніч змінює день, піде за цим вірність іншим людям. (Полоній)
• Будь зі всіма ввічливий, але ніяк не запанібрата. (Полоній)
• Будьте в усьому рівна; бо в самому потоці, в бурі і, я б сказав, в смерчі пристрасті ви повинні засвоїти і знати міру, яка надавала б їй м'якість. (Гамлет)
• Бути чи не бути - ось в чому питання. (Гамлет)
• У думці нечутливим не місце жартам. (Гамлет)
• Адже знати добре людини - знати самого себе. (Гамлет)
• Століття вивихнути. (Гамлет)
• Великі у бажаннях не владні.
• Так, рід один, але різна порода. (Гамлет)
• Є багато чого на світі, друг Гораціо, що й не снилося нашим мудрецям.
• І сама доброчесність не уникає подряпин наклепу. (Лаерт)
• Як часто нас рятувала сліпота, де далекоглядність тільки підводила.
• Молодості властиво грішити поспішністю. (Полоній)
• Ми знаємо, що ми таке, але не знаємо, чим можемо бути. (Офелія)
• Чи не давай мови необдуманим думкам і ніякої необдуманої думки не приводь у виконання. (Полоній)
• Про жінки, вам ім'я - віроломство! (Гамлет)
• Небезпечних і шкідливих укрити любов, ніж оголосити про неї. (Полоній)
• При південному вітрі я ще відрізню сокола від чаплі. (Гамлет)
• Природа завжди візьме своє. (Лаерт)
• Що людина, коли він зайнятий тільки сном та їжею? Тварина, не більше. (Гамлет)

V. Підбиття підсумків модуля.

• Інтерактивний прийом «Мікрофон».

- То хто ж він, Гамлет? Борець зі злом чи бездіяльний меланхолік? Переможець чи переможений?

VІ. Оцінювання роботи гімназистів.

VІІ. Домашнє завдання.

Скласти сенкани до слів Гамлет, Клавдій , Полоній, Гертруда, Лаерт, Офелія.