Урок "Гайдамацький рух на Житомирщині"

8 клас

Урок з історії рідного краю

Тема: Гайдамацький рух на Житомирщині

Мета: - проаналізувати гайдамацький рух - Коліївщину на Житомирщині;

            - з'ясувати історичне значення Коліївщини для України;

            - показати  прагнення до національної самобутності українського

              народу та зрадницьку політику щодо нього російського царизму;                                                           

 - відпрацювати вміння і навички учнів складати і виступати з корот-

   кими  історичними повідомленнями;     

 - виховувати в учнів розуміння  прямого зв’язку між національним і                      соціальним гнітом та боротьбою українського народу проти понево-лювачів, активну громадянську позицію, почуття патріотизму, національну гідність, повагу до історичного минулого свого народу, любов  до рідного краю.  

Основні поняття:  гайдамаки, гайдамацький рух, конфедерація, Коліївщина.

Обладнання: " Історія рідного краю". Навчальний посібник для 8 класу загальноосвітньої школи.  П.І.Натикач, Н.Г.Сірик, Житомир, 2007

Тип уроку: комбінований.

Епіграфи.

1."Ватаги незадоволених під назвою "гайдамаки" почали нападати на панські маєтки, грабувати й палити їх. Вони не займали бідних і користувалися пошаною та симпатіями селян ,які вважали їх за своїх месників. Селяни складали про їхні подвиги  легенди і пісні".

                                 (Наталія Полонська- Василенко- український історик )

Структура уроку

І.Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Коліївщина на Житомирщині.

2. Військово-судова комісія в  Кодні.

3. Наслідки Коліївщини

4. Пам'ять про Коліївщину у нашому краї.

5. Коліївщина в нашому краї в літературних творах

V. Узагальнення і систематизація знань та вмінь учнів.

VI. Домашнє завдання                                                                                                                                                                                                                                                            

Хід уроку

І.Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Робота із планом - схемою

ХТО? ЩО? ДЕ? КОЛИ?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

 Вчитель. У другому десятиріччі XVIII століття на Правобережній Україні набули поширення со­ціальні рухи, які увійшли в історію під назвою «гайдамаччина». У словниках відсутнє єдине визначення цього поняття: в одних гайдамаки — це учасники селянського повстання в XVIII ст., в других — учасники національно-визвольних рухів на Правобережній Україні, в інших — запозичене з тюркських мов слово «гайде», що означає турбувати, гнати, тобто переслідувати, тікати. Гайдамаками повстан­ців називала польська шляхта, а згодом і во­ни самі.

Частина російських істориків свого часу спільно з польськими твердили, що гайда­мацький рух ніщо інше, як розбій, і причиною була ніби природна дикість українського селянина, його огида до хліборобської праці та нахил до бунтів. Однак відомі українські іс­торики Володимир Антонович і Яків Шульгін, спираючись на документальну основу, до­водили, що гайдамаччина це стихійний протест народних мас проти соціально-еконо­мічного та національно-релігійного гніту поль­ської шляхти.

   Наприкінці ХІХ ст. мала місце навіть широка полеміка про гайдамаччину, що велась на сторінках журналу «Киевская ста­рина», і яка не дала об'єктивної характерис­тики цьому рухові. Прикро, що й нині час від часу в періодиці зустрічаються великодер­жавні оцінки боротьби гайдамаків.

Гайдамацький рух в своєму розвитку про­йшов кілька етапів.

Учасниками цих виступів в основному були незаможні селяни, селяни-кріпаки, селяни, яким загрожувало покріпачення, наймити, а також робітники з ґуралень, млинів, панських фільварків. До них часто приєднувалися і мі­щани, дрібна шляхта, поповичі. Як правило, дії гайдамаків починалися навесні і тривали до осені. Організувавшись у невеликі загони по кілька десятків чоловік, рідко по 200—300 чол., повсталі нападали на панські маєтки і костьоли, грабували їх, вбивали панів, нищи­ли архіви, що містили документи на влас­ність. Активними учасниками і здебільшого ватажками загонів були запорізькі козаки.

Боротьба велась переважно партизанськими методами і їх успіхи були зумовлені тісними зв'язками з місцевим населенням. Саме воно поповнювало загони, виступало супровідни­ками, постачало продовольство, боєприпаси, повідомляло про небезпеку, надавало притулок. Підтримувало гайдамаків і нижче православне духовенство, невдоволене насаджен­ням католицизму та унії. Співчуття і підтрим­ку боротьба гайдамаків знаходила по всій Україні. Як засвідчують документи, гайдамаки діяли і в нашому краї.

1. Коліївщина на Житомирщині.

Повідомлення учнів.

Завдання. За повідомленнями позначити на  контурній карті місця нашого краю, де гайдамацький рух  був найбільш підтриманий .

Особливо гайдамацький рух посилився в кінці 60-х рр. XVIII ст..У 1764 р. після виборів нового польського короля православний єпископ Й. Кониський з М. Мельхіседеком Значко-Яворським звернулися до нього зі скаргою на уніатів, які силою нав'язували свою віру. М. Значко-Яворський почав поши-рювати трактати, спрямовані на захист православ'я. На захист православних виступив також уряд Росії, під тиском якого депутати польського сейму на чолі з королем змушені були схвалити рішення (1768 р.) про формальне зрівняння в правах православних і католиків. Так Катерина ІІ розраховувала послабити Польщу, спровокувавши конфлікт між королем і шляхтою та показавши себе захисницею православ'я. Це рішення викликало протест частини магнатів і шляхти. Вони створили в м. Барі конфедерацію- військове і політичне об'єднання, метою якого було збереження необмежених  прав і привілеїв польської шляхти. Під гаслом захисту католицизму і шляхетських прав конфедерати розпочали збройну боротьбу на Правобережжі, в ході якої переслідували православних селян, міщан і священиків. Жорстоко були придушені всякі протести і незадоволення. На прохання польського уряду Правобережжя були введені російські війська, щоб приборкати конфедератів Українські селяни повірили, що православна Росія допоможе їм у боротьбі проти розгулу католицизму. Конфедерати виступили і проти збройних сил Росії і Польщі, які підтримували короля.                                                  

 Так, звірства конфедератів, тяжкий соціальний і національно - релігійний гніт українського народу, свавілля магнатів, здирства орендарів і корчмарів, спричинили новий вибух повстання – Коліївщину, яке стало вершиною гайдамацького руху на чолі з Максимом Залізняком та сотником Іваном Ґонтою, що перейшов на сторону повсталих під Уманню.

Особливістю його було те, що по­ряд з економічними і соціальними причинами народного виступу, значне місце займали на­ціональні і релігійні. Назва походить від слів "колоти", "колій".

 Коліївщина  наростала і ширилась по всьому Правобережжю, охопивши і територію Житомирщини. Повсталі визволили значні території південніше Радомишля, с. Андріївки (тепер Черняхівський р-н.), Житомира, Троянова, Бердичева і пройшли далі на південь — до кордонів сучасної Житомирської області. Особливого напруження виступи досягли в Брусилові, Троянові, Бердичеві.

 У районі Радомишля і Брусилова діяли гайдамацькі загони Івана Бондаренка і Корнія Москаленка, під Бердичевом — Клима Крута і Василя Щербини.

На території Любарщини гайдамацьким повстанням 1768 р. було охоплено райони Любара і  с.Стара Чортория.

Жителі Брусилова зустріли гайдамаків хлібом-сіллю, частина з них влилася в загін. Повстанці вчинили роз­праву над польськими панами, орендарями, крамарями, корчмарями. Один із ватажків повстання К. Москаленко народився в с. Осівці поблизу Брусилова, працював поташником, розповідав, що коли почалося повстання,подався до Фастова, зустрівся із загоном І. Бондаренка і приєднався до нього.  

   Коденська книга су­дових справ засвідчує масову участь кріпаків Троянівського маєтку в повстанні. У літерату­рі також говориться про те, що гайдамацький загін під проводом І. Ґонти під час Коліївщи­ни напав на Тригір'я з метою розправитися з Вороничем, який, керуючи польськими війсь­ками в 1768 році, відзначився страшними роз­правами над православними і нібито перехо­вувався в печері під монастирем.

  Гайдамаків підтримувало місцеве населення.

  На визволених територіях повстанці знищували королівську владу, створю-вали органи народного самоврядування за козацьким устроєм, скасовували панщину, різні повинності, розподіляли панську землю.

  Спочатку російський уряд був зацікавлений у розгортанні повстання, бо во-но підривало могутність Польщі в Україні, вело до внутрішньої нестабільнос-ті. Але поступове наростання народного руху, його антикріпосницька спря-мованість викликали незадоволення у Катерини II. Вона злякалася, що повс-тання може перекинутися і на російську територію, де теж назрівало незадо-волення. Тому в таємній інструкції російському генералу М. Кречетнікову наказала придушити гайдамацький рух. Вдавши з себе союзників повстанців росіяни підступно заарештували М. Залізняка, І. Ґонту, багато керівників повстанських загонів і допомогли полякам придушити повстання. У кінці липня 1768 року повстанці були розбиті. Ґонту і За­лізняка, а з ними 65 запорожців і 780 право­бережних козаків заарештували. Гонта був переданий до рук польської влади, а Заліз­няк, як російський підданий, відправлений до Києва. Гайдамаків Правобережжя, а значить і Житомирщини, передали після розгрому Коліївщини для покарання представникам польської влади. Почалися страшні розправи... У полон потрапило близько 3-х тис. людей. Судова розправа над повстанцями проходила в Житомирі привселюдно на Замковому майдані.

2. Військово-судова комісія у  Кодні.

Повідомлення учня.

  Страшну славу в придушенні Коліївщини має село Кодня. У 1768-1772 рр. тут засідала польська військово-судова комісія. Каральні загони очолював шляхтич Й. Стемпковський. Повстанців доставляли в Кодню не тільки команди Стемпковського, але й управителі маєтків, посесори. Лише одне якесь необережне слово, почуте паном, могло стати причиною для заточення в Коденській катівні.  Тих, кого каральні загони приводили до суду, спочатку направ­ляли на важкі роботи - насипання валів, риття ровів, криниць, будівництво доріг то­що.

 Збірник документів, виданий ще в 30-і рр.. ХХ ст. під назвою "Коденська книга",  дає нам описи  336 справ засуджених. Із них 218 закінчилось смертним виро­ком: 9 засуджених четвертували, 151- від­рубали голови, одного посадили на кіл, 57- повісили. Без суду було страчено багато українських селян. У самій Кодні знищено близько трьох тисяч чоловік. Свідки повідом­ляють, що страта відбувалась над глибокою ямою, засуджених клали на колоду, рубали голову і кидали в яму. Після припинення вбивств кожного десятого повсталого «значкували» — відрубували праву руку і ліву но­гу, або навпаки; і ті, хто виживали, у прямому розумінні слова розповзлися по Україні, розносячи сумні розповіді про страти.

  Серед страчених у Кодні були і три народ­ні кобзарі, котрі виступали в ролі співців-натхненників повсталих селян. Про Прокопа Скрягу - бандуриста із Остапова - в Коденській книзі йдеться про те, що він навів дон­ських козаків на пана Спендовського, зв'язав його, побив і пограбував. І хоча не було ні­яких підтверджень, 2 січня 1770 року кобза­ря було страчено. Таку ж участь зазнав і Ми­хайло Соковий - бандурист із села Шаржиполя, що поблизу Умані. Він звинувачувався у пограбуванні разом із гайдамаками містеч­ка Цибульова. Бандурист був сліпим і від звинувачення відмовлявся, пояснюючи, що гайдамаки взяли його, щоб він грав їм на бан­дурі. За вироком судової комісії кобзар був страчений 18 січня 1770 року. Третім був Ва­силь Варченко — бандурист із Звенигородки на Черкащині, який пристав до гайдамацько­го загону, де ватажком був Ремеза, і ходив з ним до сіл Водяники, Кобиляки і Попуринці. Кобзар був страчений разом з 20 іншими по­лоненими 26 січня 1770 року. Так немилосерд­но розправлялися вороги із співцями, які в піснях і думах розповідали про страждання і героїчні подвиги народу.

    Судилище в Кодні продовжувалось до 1772 року, а потім було перенесено до містечка Троянів на Житомирщині, а згодом у місто Тегіїв. Довго пам'ятав український народ коднянські події, навіть склалося про­кляття «Бодай тебе свята Кодня не минула». Із нечуваною жорстокістю польсько-шляхетський уряд розправився з Гонтою. Він був страчений в селі Серби Могилів-Подільського району (нині Гонтівка) Вінницької області після жорстоких тортур.

Бесіда.

1. Що означає вислів: «Щоб тебе Кодня не минула»?

2. Чому, на вашу думку, були страчені кобзарі?

3. Наслідки Колівщини

Повідомлення учня.

  Протягом чотирьох років на всій Пра­вобережній Україні каральні загони розшуку­вали селян і козаків — учасників повстання. Якщо не вдалося знайти таких, то з кожного села брали десятого і відправляли до суду.

Та жахлива розправа над повстанцями не спинила боротьби трудового народу. Завору­шення селян тривали. На початку 80-х років XVIII ст. з новою силою розгорнулась бороть­ба народних мас Правобережної України про­ти польсько-шляхетського гніту, про що свід­чать сотні виступів селян і міщан проти своїх поневолювачів. Так, у  1789 р. прокотилася нашим краєм "Волинська тривога". Пішов слух, ніби син Івана Гонти – живий і йде мстити за батька. Посольський уряд створив так звані "порядкові комісії", які чинили

розправу над повсталими.

Гайдамацький рух знайшов відбиття в офі­ційних документах, спогадах сучасників. Об­рази героїв мужньої боротьби проти гнобите­лів польських панів народ зберіг у піснях, пе­реказах, у творах мистецтва.

Бесіда.

1.Чи була поруч із ненавистю людська доброта?

2.Чи міг би бути інший розвиток подій? Змоделюйте ситуацію.

4. Пам'ять про Коліївщину в нашому краї.

Повідомлення учня.

У Кодні (нині центр Коднянської сільради Житомирського району) в кілометрі на схід від села біля дороги Кодня—Миролюбівка збереглася єдина на Україні гайдамацька мо­гила. Вона уціліла з тих далеких часів і до реконструкції мала вигляд пагорба з встанов­леним хрестом. У 1968 році тут було відкрито пам'ятник. На могилі підсипано пагорб і по­кладено моноліт з чорного лабрадориту. Він нагадує застигле в помаху могутнє орлине крило. На полірованому боці моноліта над­пис: «Вічна слава народним борцям Коліїв­щини, 1768—1968». Братську могилу занесено до державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Кодня. Пам’ятник героям Коліївщини.

Старожили села пам'ятають, що раніше на полі біля села Миролюбівка (стара назва Розкопана Могила) знаходились кілька па­горбів, що нагадували гайдамацькі могили. Однак із часом вони були розорані. М. Макси­мович засвідчує, що в Книзі генеральної візи­тації Коднянського костьолу в 1786 році було записано: " В 50 кроках від кріпосного старо­винного валу існує могила, висипана в 1769 році над сто чотирнадцятьма страченими гай­дамаками, яким 11 і 12 вересня були відруба­ні голови". Активісти обласної організації Ук­раїнського товариства охорони пам'яток істо­рії та культури розпочали пошукові роботи з тим, щоб віднайти ці пам'ятні місця.

   Кодня, як пам'ятне місце, відігравало і про­довжує відігравати значну роль у духовному житті нашого краю, нашої держави. Ступав на цю священну землю і Т. Шевченко. Він пе­ребував на Волині, зокрема, в Житомирі, Новограді-Волинському, працюючи в Тимчасовій комісії по розбору стародавніх актів, а потім і в Археологічній комісії по вивченню пам'я­ток старовини. І хоча безпосередньо ніде не зафіксовано перебування Шевченка в Кодні, проте більшість дослідників схиляється до того, що, перебуваючи в наших місцях,  він не міг не відвідати могил Коліївщини,     що знахо­дяться в 

20 км від Житомира. У зв'язку з 175-річчям від дня народження Т. Г. Шевчен­ка в Кодні в центрі села встановлено пам'ят­ник (автор — житомирський скульптор В. І. Не­чуйвітер). Тому й не випадково республікан­ське свято української мови, яке проходило на Житомирщині в травні 1989 p., розпочало­ся в Кодні біля пам'ятника учасникам Колі­ївщини.

Певне значення в формуванні історичної пам'яті відіграє і музей історії села Кодня, де широко представлено славні і трагічні сто­рінки історії України і нашого краю.

"Мікрофон". Чи потрібно пам’ятати і згадувати про Коліївщину у наш час?

5. Коліївщина в нашому краї в літературних творах.

Повідомлення учня.

Скласти таблицю "Коліївщина у нашому краї у літературних творах"

Гайдамацькій тематиці присвячено ряд творів у деяких з них йдеться про події, пов'язані з нашим краєм.

Найбільш яскравим твором про Коліївщину є поема Т. Шевченка «Гайдамаки». Це художній твір, але більшість описаних подій – реальність. У поемі згадується і наша місцевість:    А кров пролилася.

                                                             Аж у Волинь. По Поліссі

                                                              Гонта бенкетує...

 Та незавидна роль в гайдамацькому русі випала містечку Кодня, де відбулася розправа над гайдамаками після придушення повстань. Про це  йдеться в праці В.Антоновича "Про козацькі часи на Україні". Детально ця подія описана в  п'єсі І. Кочерги «Алмазне жорно" та в романі Ю. Мушкетика «Гайдамаки». Він так змалював досить трагічні епізоди цієї розправи: «А шляхта не вгамовувалась. Кожного, хоч трохи запідозреного в гайдамацтві селянина, чекала страшна кара. Сотнями їх садовили на палі, вішали, різали ніздрі, били нагаями. Найбільше людей було страчено біля містечка Кодня, в якому засідала судова комісія. Лиху славу одержало це невеличке містечко. Довго-довго страшним прокляттям звучали по Україні слова: «Щоб тебе Кодня не минула». За короткий час там відрубали голови семистам гайдамакам".

  Як бачите, не тільки науковців, а й літераторів цікавила багата на події віт-чизняна  історія, в якій знайшла своє місце й історія нашого краю.

Згадані твори цікаві й допомагають  зрозуміти, як героїчні, так і трагічні сторінки Коліївщини.

Скласти  "Сенкан  "Коліївщина"

V.  Узагальнення і систематизація знань та вмінь учнів.

Бесіда

1.Пригадайте і назвіть причини гайдамацького руху в Україні і нашому краї. Що означає поняття «гайдамака»?

1.Де на території нашого краю гайдамацький рух був найбільш підтриманий?

2. Як ви ставитесь  до гайдамацького руху?

3.Чому Коліївщина, події якої розгорнулися в середині XVIII ст., не стала ще однією національно-визвольною війною?

4. Чи були, на вашу ду­мку, інші можливості розв'язання існуючих протиріч?

Вчитель. Сьогодні ми перегорнули ще одну нелегку, трагічну сторінку нашої історії, історії краю. І переконалися, що пролита кров винних і невинних дала поштовх іншим національно-визвольним повстанням, посіяла паростки свободи, незалежності, української самобутності.

Вивчення і дослідження історичної літера­тури, документальних джерел про події Коліївщини на Житомирщині підтверджують, що в XVIII столітті наші предки брали актив­ну участь у боротьбі проти   соціально-економічного і  національно - релігійного поневолення, що в свою чергу зобов'язує краєзнавців, вчених, учнів продовжити вивчення цих подій на місцях, увічнення пам’ятних місць, що складають одну із сторінок історії нашого краю.

VІ.  Домашнє завдання. 1.Прочитати урок 13.

2. Написати твір-есе "Чи можна гайдамацький рух охарактеризувати як соціальний бандитизм?"

                                                                                                     Бугай Л.О.

                                                                             учитель історії та правознавства

                                                                              Вигнанської ЗОШ І-ІІ ступенів

                                                                              Любарського району Житомирської області