Урок " Геноцид ромів України в роки Другої світової війни"

Про матеріал

Розробка уроку до теми "країна в роки Другої світової війни"Мета: поглибити знання учнів про геноцид ромів під час Другої Світової війни; формувати позитивне ставлення до ромської національності. Розвивати критичне мислення. Виховувати в учнів толерантність, полікультурність та повагу до інших народів, виховувати в молоді співпереживання, критичне та свідоме ставлення до історії свого та інших народів, сприяти формуванню культури пам’яті та особистісного ставлення до історії, розуміння загальнолюдських цінностей, шанувати пам’ять загиблих у роки Голокосту

Перегляд файлу

XVІ МІЖНАРОДНИЙ КОНКУРС ТВОРЧИХ РОБІТ ШКОЛЯРІВ ТА ВЧИТЕЛІВ

“УРОКИ ВІЙНИ ТА ГОЛОКОСТУ – УРОКИ ТОЛЕРАНТНОСТІ”

ГЕНОЦИД РОМІВ УКРАЇНИ В ПЕРІОД ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Методична розробка заняття

Різник Людмила Леонідівна,

вчитель історії

Коврайського навчально-виховного комплексу

імені Г.С. Сковороди

Плешканівської ОТГ Золотоніського району

Черкаської області

тел.: 0963287290

e-mail: kavraj@ukr.net

2019 р.

Тип заняття: освітні заходи в шкільному історичному музеї “Пам’ять”.

Цільова аудиторія: члени шкільного наукового товариства “Дзвін”.

Вікова категорія: 10-11 класи.

Тема: Геноцид ромів України в період Другої світової війни.

Мета: поглибити знання учнів про геноцид ромів під час Другої Світової війни; формувати позитивне ставлення до ромської національності. Розвивати критичне мислення.

Виховувати в учнів толерантність, полікультурність та повагу до інших народів, виховувати в молоді співпереживання, критичне та свідоме ставлення до історії свого та інших народів, сприяти формуванню культури пам’яті та особистісного ставлення до історії, розуміння загальнолюдських цінностей, шанувати пам’ять загиблих у роки Голокосту.

Завдання уроку:

Ознайомити учнів із життям ромської громади, їх звичаями, традиціями;
Ознайомити учнів із трагічною сторінкою в житті народу - геноцидом ромів під час Другої Світової війни;
сприяти усвідомленню учнями полікультурності історії народів України на прикладі ромів;
розвивати компетенції роботи з історичними джерелами, медіа ресурсами;
удосконалювати навички висловлювати особистісне ставлення до історичних подій і явищ.

Обладнання: мультимедійна дошка, ноутбук, карта, виставка книг “Злочини тоталітарних режимів ”, роздатковий матеріал, презентації.

Очікувані результати:

розвиток ключових компетентностей учнів;
удосконалення навичок дослідника;
розвиток почуття відповідальності за свої дії;
підвищення почуття толерантності та загальної культури учнів.

Ключові слова: цигани, кочовий та осілий способи життя, роми, Голокост, окупація, геноцид.

План вивчення матеріалу.

Ромська громада: звичаї та традиції.
Геноцид ромів.
Масштаби злочину.
Особливості геноциду ромів.

І. Організаційно-мотиваційний етап уроку.

Вчитель: Сьогодні ми будемо з вами говорити про народ, який завжди жив серед українців та інших націй. Це – роми. Вони розділили всі наші біди та трагедії – голодомори, розкуркулення, колективізацію, репресії.

Внаслідок дій націонал-соціалістичного режиму Третього Рейху в період Другої світової війни жертвами переслідувань і знищення стали сотні тисяч ромів, які проживали у країнах Європи. За попередніми підрахунками тільки на території України загинуло понад 20 тисяч. Геноцид ромського народу в часи Другої світової війни ще називають “Забутий Голокост”. Ромські громади зазнали тотального винищення підрозділами Вермахту, поліції безпеки та СД, жандармерії. Сприяли викриттю і встановленню місця перебування ромів місцеві адміністративні структури, поліція та дуже часто місцеве населення. У ніч з 1-го на 2-ге серпня 1944 року останні в’язні так званого ромського родинного табору (Zigeunerlager) на території одного з найбільших концентраційних таборів у Європі Аушвіц-Біркенау були задушені нацистами в газових камерах. Жертвами нацистської жорстокості стали близько 3000 ромів та сінті, більшість із яких жінки, діти та люди старшого віку. Загалом за час існування табору до нього депортували близько 23 000 ромів, з яких 20 000 загинули. Відповідно до досліджень, за весь час у ромському таборі народилось 371 немовля і жодне з них не вижило. 2 серпня — це символічна дата. У цей день ромські громади, а також правозахисники і активісти з усього світу збираються тут, на території колишнього табору смерті для того, аби вшанувати пам`ять своїх сестер та братів, чиє життя закінчилось в Аушвіці.

ІІ.Актуалізація опорних знань

Вправа “Відомо – хочемо дізнатися - дізнались “.

На дошці таблиця

	Відомо	хочемо дізнатися	дізнались
Ставлення влади до ромів
Заняття ромів
Спосіб життя
Освіта
Культура

Що ми знаємо про цей народ? Учні називають відомі їм факти з життя ромів і записують в таблицю на дошці.

А що хотіли б дізнатися?(відповіді учнів)

Якою була державна політика СРСР на території УРСР щодо ромів напередодні геноциду 20-30-х рр. ХХ ст.?

Як зветься голова ромської громади? – Барон

Що являє собою циганський табір? Які ви бачили фільми, з яких дізнаємося про життя ромів?

ІІІ. Занурення в тему уроку.

Зараз ми з вами сформуємо групу експертів з представників циганського табору: циганський барон, циганка-ворожка, циган-коваль, найстаршої циганки табору (учні залучені до випереджувального завдання).

1 учень від імені циганського барона висвітлює комплекс заходів радянської влади напередодні геноциду у 20-30-х рр. ХІХ ст. щодо залучення ромів до виробничої праці у промисловості та землеробстві – створення ромських колгоспів, промислових артілей.

Чим займалися роми?

2 учень – коваль висвітлює питання ромських промислів – торгівля, конярство, ковальство, ворожіння, музичні промисли, індивідуальна трудова діяльність.

Які були ментальні ознаки ромів?

3 учениця - ворожка наводить приклади, що підтверджують характерні риси ромів.

Який спосіб життя вели роми?

4 учениця – найстарша циганка табору, висвітлює питання переходу ромів з кочового на осілий спосіб життя, заходи радянської влади щодо заборони кочувати.

Вчитель. Важливою особливістю в житті ромів є їх висока спроможність до інтеграції з довколишнім суспільством, за збереження власної ідентичності. Давайте назвемо ознаки суспільства.

Учні називають, вчитель закріплює на дошці підготовлені таблички з поняттями: мова, освіта, релігія, родина, культура, шлюб.

Чи допомагає освіта і культура інтегруватися в суспільство?
Які відмінності між українцями і ромами в питаннях освіти, родини, шлюбу?

Учні, спираючись на власні компетенції, вказують відмінні і спільні ознаки.

Запис пісні “Ты лети, моя кибитка”

Вчитель: Роми найменш інтегровані у суспільство. Так було завжди. Ця відокремленість часто є причиною настороженого, а часом і ворожого ставлення суспільства до них.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Геноцид ромів.

Вчитель: Сьогодні ми розглянемо найбільш трагічну сторінку в історії ромів – геноцид в роки Другої світової війни.

Перш ніж розглянути безпосередньо питання геноциду ромів, вчителю варто зупинитися на расовій нацистській теорії та Нюрнберзькому законодавстві.

Вчитель: До якої раси належать німці?

Вчитель. Міні-лекція з використанням відео “Голокост ромів”. https://www.youtube.com/watch?v=sIqkSWe0VlU та презентацією “Нюрнберзькі закони”.

Расизм, ксенофобія ще в довоєнній Німеччині стали основою державної національної політики. Проте циганське питання було сформульоване не в нацистській Німеччині. Варто пам’ятати, що його почали порушувати в Європі ще в другій половині ХІХ на початку ХХ століття. Теоретики расології, яка була поширена в країнах Європи й у Сполучених Штатах, дійшли висновку, що роми — це певний “расовий парадокс”. Дослідники-расологи стверджували, що роми вийшли з Індії. Тобто, з того ж регіону, з якого вийшли й арійці, яких вважали вищою расою. Як таке може бути? І расологія знайшла простий вихід з цього парадоксу. Мовляв, дійсно, на початку, коли роми тільки-но вийшли з Індії, 1000 чи 1500 років тому, вони мали “благополучну і здорову расову сутність”, але через міграцію на Захід через Азію, вони взаємодіяли з “неякісними” “расовими одиницями”. Тому на початок ХХ століття вважалося, що цигани — це група, кров якої є “забрудненою”. А якщо кров “неякісна”, то це позначається і на соціальних характеристиках всієї групи. Вважалося, що всім ромам притаманні злочинні схильності. Навіть якщо людина жила осіло, мала постійну роботу, у неї не було проблем із законом, то це ще не означало, що вона або її діти будуть завжди таким чином поводитись: потенційно вони злочинці, і ці кримінальні схильності можуть проявитися в будь-який момент. Такою була сутність “расового погляду” не лише нацистів, які нічого нового тут не вигадали. Вони просто включили “циганське питання” у свій світогляд.

До 1930-х років, в період Веймарської республіки, в Німеччині “циганським питанням” опікувалася поліція, як це було й у багатьох інших країнах. Поліція, коли йшлося про кочових ромів, намагалася їх хоч якось “узаконити”: надати їм документи, на певний час ізолювати або вигнати зі своєї землі, щоб вони пішли до іншої. Але коли нацисти прийшли до влади, то вони почали поступово, крок за кроком, рік за роком застосовувати й расові критерії.

Друга світова війна не обминула ромів. Вони зазнали переслідувань і фізичного знищення. Нацисти з березня 1936 р. на циган поширили положення “Нюрнберзьких законів”, які раніше стосувалися лише євреїв: їм також було заборонено вступати у шлюби з німцями і брати участь у виборах. З циган було знято громадянство Третього райху. При цьому расово чисті цигани мали ті самі права, що й німці, за винятком права вступати в шлюб з німцями, а цигани полукровки прирівнювалися до євреїв як “руйнівники культури”.

“Народ веселий, але не потрібний” - як стверджують дослідники теми голокосту ромів, ця фраза належить Гітлерові. Достеменно невідоме її авторство, та те, що циган, як і євреїв, було оголошено ворогами арійської раси, зафіксовано у так званих “Нюрнберзьких законах”. На відміну від “Нюрнберзьких законів”, антициганське законодавство почало оформлюватися вже у 20-х роках. 16 липня 1926 р. у Баварії був прийнятий закон “Про боротьбу з циганами, жебраками та ледарями”.

Робота з документом - Закон “Про боротьбу з циганами, жебраками та ледарями” (Додаток 1).

Робота з презентацією: на слайдах статті Нюрнберзьких Расових Законів. https://pravdatut.ua/news/v-ukrayini-vshanovuyut-mizhnarodnyj-den-golokostu-romiv

Повідомлення учня: На сьогодні видано “Енциклопедію голокосту”, де описані страждання півмільйона циган, що їх потім убили в Освенцимі, Бжезинці, Треблінці, Белазеці, Бухенвальді, Дахау, Маутхаузені, Равенсбрюці, Ясеноваці.

Робота з інформацією (Додаток 2)

Завдання: опрацювавши інформацію (Додаток 2) скласти схему “Шляхи вирішення циганського питання”:

Вчитель: За багатьма свідченнями, ромів на окупованих радянських територіях почали масово розстрілювати задовго до ухвалення рішення щодо депортації ромів у нацистські табори. Кочові табори розстрілювались навіть рядовими солдатами за власною ініціативою. Їхня мотивація підживлювалась відчуттям власної безкарності. Є свідчення, що нацистські злочини в Бабиному Яру розпочалися саме з розстрілу чотирьох ромських таборів. У 1943–му, коли в СРСР почали збирати відомості про збитки від нацистів, на початковому етапі нацистські злочини проти циган були задокументовані, але у звітах до вищого керівництва говорилося про “радянське населення”.

Робота з документом 3. Розпорядження начальника поліції безпеки відносно місця мешкання циган м. Чернігів, 1942 р (Додаток 3).

Як ви розумієте терміни політика соціального виключення, сегрегація?
Чи є в поданому документі ознаки цієї політики?
В чому вони виражаються?

Масштаби злочину.

Робота з картою “Місця масового вбивства ромів на теренах України за часів нацистської окупації”. Додаток 4.

Робота з інформацією “13 фактів про геноцид ромів”. Додаток 5.

Які факти вас вразили найбільше?

Особливості геноциду ромів.

Учні, слідкуючи за інформацією вчителя складають порівняльну таблицю “Голокост ромів та євреїв”.

Вчитель. На відміну від голокосту євреїв на окупованій території України спеціально для ромів гетто не створювали, геноцид ромів мав не лише етнічне підґрунтя, а й був направлений проти них як груп антисоціальної поведінки. Крім того роми підлягали масовій стерилізації.

Таким чином, до особливостей геноциду ромів на українських землях на сьогодні можна зарахувати такі: досить високий рівень «ефективності» проведених репресивних заходів; відсутність гетто і таборів праці, за винятком південних і західних районів, де вони мали ознаки місць тимчасової концентрації; застосування різних методів знищення, спричинених відмінними особистими позиціями керівників каральних структур та підвідомчою юрисдикцією території області військовій або цивільній адміністраціям. Політика геноциду на території України здійснювалась у двох формах: організованій та спонтанній (особовим складом підрозділів Вермахту). Службові повноваження на проведення акцій знищення ромів мали керівники німецьких каральних органів; місцева допоміжна поліція та органи місцевого управління виконували технічні функції.

Загальними тенденціями політики геноциду ромів в Україні слід вважати повну відкритість нацистських заходів, масові акції знищення, перебування ромів в особливому правовому становищі, яке передбачало їх дискримінацію, домінування політико-ідеологічних чинників над економічними, використання каральних органів, використання технічних засобів знищення, намагання знищити свідчення проведеного геноциду і пам’яті про жертв. Cтосовно ромів нацисти не вели точної статистики. По всій Східній Європі практикувались масові розстріли ромів у лісі, за населеними пунктами. На те, що в роки війни було знищено значний відсоток ромського населення Європи, вказує наявність у більшості сучасних ромських родин трагічних спогадів про загибель близьких або далеких родичів.

Досить часто ромів знищували разом з євреями. Форми та методи “остаточного розв’язання єврейського і циганського питань” в окупованій Україні залежали від часу та особливостей входження регіонів до окупаційних адміністративних утворень, територіальної близькості до лінії фронту, наявності каральних структур, ролі місцевої допоміжної адміністрації у проведенні окупаційної політики.

Робота із свідченнями, вміщеними в збірнику документів, матеріалів та спогадів “Перeслідування та вбивства ромів на теренах України у часи Другої світової війни”: (Інтерв’ю з Іваном Корнійовичем Білащенком )

Дайте відповіді на запитання:

Що вас найбільше вразило у цих свідченнях?
Як вдалося уникнути смерті родині Білащенка?
Які емоційні почуття супроводжують усі свідчення?
Як пережите та побачене могло вплинути на психічний стан свідків та їхнє життя ?

V.Закріплення навчального матеріалу. Учні самостійно заповнюють 3 і 4 стопчики таблиці. “Відомо – хочемо дізнатися - дізнались “.

VI. Рефлексія

Що нового ви дізналися?

Що вам сподобалось/не сподобалось/вразило/обурило?

Як ви зможете використовувати отримані на уроці знання і навички в повсякденному житті?

VIІ. Підсумок уроку.

Історія геноциду ромів демонструє, до чого призводять піднесені на рівень державної політики хибні уявлення і стереотипи щодо окремого народу. Антиромська окупаційна політика здійснювалася не у порожнечі і прямо або опосередковано у ній були задіяні як учасники чи спостерігачі місцеві жителі. Усвідомлення історії геноциду ромів вкрай потрібне суспільству в цілому для кращого розуміння засобів ефективного протистояння переслідуванням, що трапляються і сьогодні. Як би не було прикро усвідомлювати, але навіть сьогодні, в часи високорозвиненого європейського суспільства, права та свободи меншин не перестають утискати. Питання збереження пам’яті про геноцид ромів важливе і для самого ромського етносу. В умовах відсутності власної державності, саме історія і пам‘ять сприяють збереженню ідентичності.

Список використаних джерел і літератури

Геноцид ромів України в період Другої світової війни: вивчення, викладання, комеморація. Матеріали науково-практичної конференції м.Київ, 4 жовтня 2016. Київ, 2016. – 228 с.
Зіневич Н. До питання про специфіку геноциду ромів на українських землях у роки Другої світової війни. Голокост і сучасність, №2 96) 2009, с.54-59
Збірник документів. Європа Батьківщин і Расові закони Третього Райху https://www.1000dokumente.de/?c=dokument_ru&dokument=0007_nue&object=translation&l=ru
Коваль Г. Знищення фашистами ромів в окупованій Україні в 1941 – 1944 роках: погляд через десятиліття http://historymoippo.blogspot.com/2014/02/1941-1944.html
Переслідування та вбивства ромів на теренах України у часи Другої світової війни. Збірник документів, матеріалів та спогадів. Київ, 2017, - 157 с.

Додатки

Додаток 1

Закон "Про боротьбу з циганами, жебраками та ледарями"

16 липня 1926 р., Баварія

"§1. Цигани та їм подібні кочовики-жебраки мають право на пересування лише при наявності в них письмового дозволу, що був виданий відповідною поліцейською владою.

Дозвіл діє протягом одного календарного року та його може бути анульовано у будь-який момент.

§2. Цигани та жебраки не мають права пересуватися з дітьми дошкільного віку. Виключення може бути зроблено відповідною поліцейською владою за наявністю умов, необхідних для навчання дітей…

§9. Цигани, жебраки старші за 16 років, котрі не можуть довести, що мають постійну роботу, можуть бути направлені відповідною поліцейською владою у виправно-трудові табори строком до 2-х років з міркувань безпеки"

Джерело: https://www.1000dokumente.de/?c=dokument_ru&dokument=0007_nue&object=translation&l=ru

Додаток 2

Першим законом, спрямованим проти ромалів, був циркуляр рейхсфюрера СС Гімлера в 1938 році “Про боротьбу з циганською напастю”. У ньому йшлося про “врегулювання циганського питання, виходячи з расов х принципів”.
З приходом до влади в 1940 році фашистського уряду генерала Іона Антонеску становище національних меншин у Румунії погіршилося – перехід від насильницької асиміляції до виселення на землях за Дністром, а також стерилізації. Щоб усунути циган з усіх сфер громадського життя, виступив за заборону шлюбів з “цією нечистю” і загнання ромалів у трудові табори.
В 1942-му за наказом Гімлера циган сортували за визначеними критеріями: полукровки і роми. В ієрархії жертв геноциду було три ступені: перший, чисельно невелика група (близько 300 чоловік) — “чистокровні полукровки”. Їх зараховували до “спадщини арійських предків” і залишали живими для наукових досліджень. Другу групу становили “соціально адаптовані”. Їх стерилізували, починаючи з 11-річного віку; третю групу відправляли в концтабори.

Додаток 3

10Ð Наказ, виданий нацистами у Чернігові, 1942 р.

Додаток 4

КАРТА «МІСЦЯ МАСОВОГО ВБИВСТВА РОМІВ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ ЗА ЧАСІВ НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ»

Джерело: http://romagenocide.com.ua/karta-mists-zahybeli-romiv-ukrainy/

Місце	Дата	Кількість жертв	Кочові або осілі	Виконавці акції
КРИМ
Сімферополь	3 15 листопада до 15 грудня 1941 р. (імовірно - грудень)	824 особи	Осілі (мешканці «Циганської слобідки»)	Айнзацгрупа D
Алушта	Початок грудня 1941 р.	Група	Невідомо, вірогідно - осілі	Зондеркоманда 11b за участю місцевих поліцейських
Керч	29 грудня 1941 р.	Група	Невідомо	Невідомо (імовірно - польова жандармерія)
Феодосія	Грудень 1941 р.	10 осіб 20 осіб зі Старого Криму	Осілі (мешканці Феодосії, зареєстровані міською управою)	Зондеркоманда 10b
Євпаторія	Початок 1942 р.	Група	Осілі (мешканці «Циганської слобідки»)	Загін зондеркоманди 11b
с. Октябрське Красногвардійського району	15 січня 1942 р.	14 осіб	Осілі (цигани- колгоспники)	Імовірно - підрозділ айнзацгрупи D
с. Найдьонівка Красногвардійського району	15 січня 1942 р.	14 осіб	Осілі (цигани- колгоспники)	Імовірно - підрозділ айнзацгрупи D
Старий Крим	Лютий 1942 р.	Дві родини	Осілі (цигани- колгоспники)	Імовірно - підрозділ айнзацгрупи D
с. Прозрачне Джанкойського району	Перша пол. 1942 р.	32 особи	Осілі (цигани- колгоспники)	Імовірно - підрозділ айнзацгрупи D
частина с. Стальне Джанкойського району	Перша пол. 1942 р..	14 осіб	Осілі (цигани- колгоспники)	Імовірно - підрозділ айнзацгрупи D
с. Просторне Джанкойського району	Перша пол. 1942 р.	2 особи	Осілі (цигани- колгоспники)	Імовірно - підрозділ айнзацгрупи D
с. Бородіно Джанкойського району	Перша пол. 1942 р.	2 особи	Осілі (цигани- колгоспники)	Імовірно - підрозділ айнзацгрупи D
смт Азовське Джанкойського району	Перша пол. 1942 р.	30 осіб	Осілі (цигани- колгоспники)	Імовірно - підрозділ айнзацгрупи D
с. Мартинівка Джанкойського району	Травень 1942 р.	32 особи	Осілі (цигани- колгоспники)	Імовірно - підрозділ айнзацгрупи D
Джанкой	Весна 1942 р.	165 осіб	Осілі	Імовірно - підрозділ айнзацгрупи D
ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ
Чернігів	10 червня 1942 р. - реєстрація. Кін. серпня та 30 вересня 1942 р. - розстріл	Невідомо, імовірно – близько 1100 осіб 8 (або 30)	Принаймні частина - осілі мешканці Чернігова, решта - зібрані з навколишніх сіл	Поліція безпеки та СД
с. Бирине	Грудень 1942 р.	не менш 80	Невідомо	Німецькі жандарми та місцева допоміжна поліція
с. Остроушки	6 січня 1943 р. 1943	387 осіб 150 осіб	Невідомо Невідомо	Невідомо Німецький підрозділ
с. Горбове Новгород-Сіверського району	26 січня 1943 р.	40 осіб	Невідомо	Невідомо
Прилуки	25 вересня 1942 р.	5 осіб (відомі імена)	колгоспники к/г ім. Петровського с. Журавка	Загін СС
Борзна	30 жовтня 1942 р. березень 1943 р.	10 осіб кілька осіб	Невідомо місцеві колгоспники	Невідомо Місцева допоміжна поліція
с. Рябухи Талалаївського району	24 жовтня 1942 р.	3 особи	Місцеві колгоспники	Невідомо
с. Зубахи Ріпкинського району	Листопад 1942 р.	7 осіб	Невідомо	Невідомо
смт Корюківка Корюківського району	Листопад 1942 р.	12 осіб	Невідомо	Невідомо
с. Городище Бахмацького району	Березень 1943 р.	16 осіб	Осілі, працівники колгоспу	Невідомо
с. Атюша Коропського району	18 березня 1943 р.	5 осіб	Невідомо	Невідомо
с. Бірки Козелецького району	Невідомо	6 осіб	Невідомо	Невідомо
Остер	Невідомо	9 осіб	Невідомо	Невідомо
Ніжин	Осінь 1942 р.	15 осіб (1 родина)	Осілі	Місцева допоміжна поліція
Бахмач	Серпень-вересень 1942 р.	5-6 ромских родин	Осілі, працівники колгоспу	Місцева допоміжна поліція
Любеч	15 квітня 1942 р.	16 осіб	Кочові	Місцева поліція
СУМСЬКА ОБЛАСТЬ
Суми	Середина 1942 р.	Близько 30 осіб	Невідомо	Невідомо
Кролевець	9 січня 1943 р.	32 або 46 осіб	Осілі	Місцева допоміжна поліція
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
с. Балаклія Балаклійського району	Невідомо	Близько 50 осіб	Невідомо	Невідомо
Харків	Невідомо, імовірно листопад 1942 р.	Кілька сімей	Невідомо	Невідомо (імовірно, місцева поліція)
с. Мартинівка Красноградського району, у лісопосадці біля села	Невідомо	До десяти осіб	Кочові	Невідомо
ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
Бахмут	Кін. лютого 1942 р., а також квітень 1942 р. За іншими даними: березень-квітень 1942 р.	Кілька десятків осіб (у квітні – 1 родина, 8 осіб) 200 сімей (900 осіб)	Невідомо	Зондеркоманда 4b За участі місцевої поліції м. Артемівськ
Маріуполь	1942 р.	Щонайменше 40 осіб	Невідомо	Зондеркоманда 10а
ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ
Михайлівка Михайлівського району	5 жовтня 1941 р.	48 осіб	Депортовані роми з Бессарабії	Невідомо
смт Пришиб Михайлівського району	21 жовтня 1941 р.	60 осіб	Депортовані роми з Бессарабії	Невідомо
Молочанськ Токмацького району	15 грудня 1941 р.	81 особа	Невідомо	Імовірно, дільнична команда 31 з айнзацгрупи Гальбштадт та самооборона з фольксдойче
Гуляйполе Гуляйпільського району (колхоз «Заповіт Леніна»)	10 січня 1942 р.	17 осіб	Невідомо, імовірно - осілі роми-колгоспники	Айнзацкоманда 12
Мелітополь	Січень 1942 р.	Близько 100 осіб	Невідомо	Зондеркоманда 10а
Пологи Пологівського району	Лютий 1942 р. Кінець лютого 1942 р.	Близько 300 осіб 15 осіб	Роми, зібрані з усього району	Айнзацкоманда 12 Загін СД
Розівка Розівського району	Літо 1942 або 1943 р.	Табір	Кочові	Невідомо
Оріхів, розстріляні у 5 км від міста	Квітень 1942	14 осіб	Мешканці с. Юрківка Оріховського району	Місцева поліція
ВОЛИНСЬКА ОБЛАСТЬ
с. Шіловода	2 червня 1942 р.	64 особи	Невідомо	Німецька жандармерія
Камінь-Каширський	Серпень 1942 р.	Понад 100 осіб	Невідомо	Невідомо
Ковель, вбиті у с. Бахів	Серпень 1942 р.	Близько 150 осіб	Невідомо	Невідомо
Ратне Ратнівського району	1942 р.	158	Невідомо	Місцева допоміжна поліція
смт. Заболоття Ратнівського району	Навесні 1943 р.	Близько 55 осіб	Невідомо	Місцева шуцполіція
с. Видерта Камінь-Каширського району	1943 р.	50-60 осіб	Невідомо	Невідомо
Локачі Локачинського району, зібрані з навколишніх районів	17 квітня 1942 р.	114 осіб або 112 осіб	Імовірно, зібрані з навколишніх сіл	Німецький підрозділ та місцева допоміжна поліція
с. Кисилин Локачинського району, розстріляні «неподалік від єврейського поховання»	Після серпня 1942 р.	Невідомо (2 вози)	Осілі, працівники колгоспу	Місцева допоміжна поліція
Сільська рада Піски у с. Берестечко	Невідомо Січень-лютий 1942 р.	195 осіб + 20 підвод	Невідомо	Невідомо Заарештовані місцевою поліцією
c. Колодниця Ковельського району	Невідомо	Близько 10 осіб	Невідомо	«бандерівці»
РІВНЕНСЬКА ОБЛАСТЬ
смт. Сарни	26 серпня 1942 р.	Близько 200 осіб	Невідомо	Невідомо Німецький загін за допомоги поліції
с. Воронки Володимирецького району	Невідомо	15 осіб	Кочові («проживающие в лесах»)	Невідомо
с. Богданівка Корецького району	17 листопада 1942 р.	2 родини	Осілі	Місцева допоміжна поліція м. Корець
с. Гуменники Рівненського району	Невідомо	Невідомо	Невідомо	Невідомо
с. Новомалин Острозького району	Жовтень 1943 р.	До десяти	Осілі (приїхали до села за два місяця до того та почали працювати)	СБ ОУН Острозького району
с. Острожець Млинівського району, розстріляні у парку села	До жовтня 1942 р.	До десяти осіб	Невідомо	Невідомо
Дубно	1942 р.	Одна родина	Невідомо	Невідомо
c. Бистричі Березнівського району	1942 р.	Група до десяти осіб	Кочові	Невідомо
ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ
с. Маків Дунаєвецького району	Влітку 1943 р.	Близько 50 осіб	Невідомо (ймовірно - кочові	Місцева допоміжна поліція
с. Берездів Славутського району, затримані біля с. Кутки Берездівського району	Невідомо Липень 1942 р.	Невідомо (імовірно – кількадесят) 20 осіб	Невідомо Кочові	Невідомо
с. Печеськи (нині – Хмельницького району); відправлені до Проскурова, де були розстріляні	На початку 1943 р.	Родина ромів із п’ятьох осіб	Кочові	Місцева допоміжна поліція
Деражня	Невідомо	До 450 осіб	Осілі	Невідомо
смт Нова Ушиця, «на садибі школи глухонімих»	Наприкінці 1942 р.	Одна родина	Невідомо	Невідомо
Радгосп Гончарівка, відвезені та розстріляні біля с. Кутки Берездівського району	Серпень 1943 р.	14 осіб	Кочові	Районна жандармерія та місцева допоміжна поліція
ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСТЬ
Малин Житомирської обл.	Червень 1942 р.	300 осіб	Невідомо	Невідомо
По дорозі з Варви у Тетерів	Жовтень 1941 р.	32 особи	Кочові	Підрозділ зондеркоманди 10b
Іванопіль Чуднівського району	Травень або червень 1942 р.	40-80 осіб	Кочові	Команда СД з Бердичева за допомоги місцевої поліції
с. Калинівка Олевського району	Невідомо	32 особи	Невідомо	Невідомо
Житомир, ліс на захід від с. Богунія (нині частина Житомира)	Липень 1942 р.	7-8 ромських родин	Мешканці міста	Були зібрані міською поліцією
с. Дівошин Овруцького району	Літо 1942 р.	Понад 80 осіб	Кочові	Невідомо
смт. Чуднів	1942	7 осіб	Невідомо	Місцева допоміжна поліція
с. Бараші Ємільчинського району	Листопад 1942	1 ромська жінка	Невідомо	Місцева допоміжна поліція
с. Ярмолинці Гайсинського району	Улітку 1942 р.	П’ять родин, загалом 20 осіб	Кочові	Службовці дільничної поліції з села Антонівка (нині – Хмельницький район) за наказом жандармерії
ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ
Літин	13 червня 1942 р.	від 76 до 150 осіб	Невідомо	Невідомо
Козятин	Червень 1942 р.	16 осіб 20 осіб	Невідомо	Невідомо
Ліс біля м. Жмеринка	Весна 1942 р.	До 20 осіб	Кочові	Підрозділ Вермахту
КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
Васильків (звезені з усього району)	Травень 1942 р.	52 родини	Невідомо	Невідомо
Обухів, розстріляні у силосній ямі біля колгоспу «9 Січня»	Серпень 1942 р.	Близько 250 осіб	Осілі, місцеві колгоспники	Німецька жандармерія та місцева допоміжна поліція
Київ. Бабин Яр	1941-1942 рр.	3 табори (?)	Імовірно, кочові	Невідомо
Корсунь-Шевченківський	Наприкінці 1941 – на початку 1942 р.	14 ромів (дві родини)	Невідомо	Німецька жандармерія за участі місцевої поліції
Біла Церква	Невідомо	Близько 50	Невідомо	Невідомо
ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ
Пирятин	18 травня 1942 р.	163 ромів та євреїв (більшість - роми)	Невідомо	Зондеркоманда ОД «Плат»
Зіньків	1942 р.	61 особа	Невідомо	Імовірно, 303 поліцейський батальйон
с. Чутове Чутівського району	Невідомо	Група	Невідомо	Невідомо
с. Кобеляки Кобеляцького району	Лютий 1943 р.	25-27 осіб 76 осіб	Невідомо	Невідомо
с. Вільшанка Лубенського району	Квітень 1943 р. Невідомо	Близько 250 осіб 18 осіб 3 вантажних авто (близько 50 осіб)	Невідомо Кочові Кочові	Невідомо Невідомо Невідомо
Урочище Рибки на околицях м. Лубни	Листопад 1941 р.	Група	Невідомо	Невідомо
Нові Санжари	Грудень 1942 р.	25 осіб (5 родин)	Кочові	Німецька жандармерія
с. Макухівка Полтавського району	Невідомо	«Циганський табір»	Кочові	Невідомо
ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСТЬ
Сміла	Невідомо	Близько 200 осіб	Невідомо	Невідомо
Новоукраїнка	Початок вересня 1941 р. Взимку 1941-42 рр. Невідомо	6 осіб 50 осіб 6 родин	Невідомо Кочові	Штаб айнзацгрупи С 1 рота 69-го резервного батальйону Невідомо
Зернорадгосп біля с. Новоукраїнка Новоукраїнського району, розстріляні за 2 км від радгоспу	Кінець травня 1942 р.	72 особи	Осілі працівники радгоспу	Німецька жандармерія та місцева поліція
с. Іванівка Чигиринського району	Літо 1942 р. (влітку 1943 р).	27 осіб	Осілі працівники колгоспу	Загін СД
КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСТЬ
Кропивницький	1942 р.	Близько 1000 осіб	Невідомо	Зіпо
с. Тернова Балка Компаніївського району	Невідомо	Близько 30-40 осіб	Кочові	Загін СД (4 особи), місцеві охоронці тюрми СД та охоронці табору «Тернова балка»
с. Цибулеве Знам’янського району	Влітку 1943 р.	19 осіб	кочові	Місцева допоміжна поліція
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ
Нікополь	Листопад 1941 р.	Табір	Невідомо	Невідомо
Кривий Ріг	Червень 1942 р.	Група	Невідомо	За розпорядженням гебітскомісара
с. Широке Криворізького району	1943 р.	300 осіб	Невідомо	Невідомо
смт Покровське	Грудень 1942 р.	40 осіб	Невідомо	Жандармерія та місцева допоміжна поліція
МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
Миколаїв	Січень 1942 р Кін. серпня 1942 р..	Близько 200 велика група	Невідомо	Айнзацкоманда 5
Веселинове Веселиновського району	Червень 1943 р.	Близько 100 осіб	Невідомо	Німецький загін, конвоювала місцева допоміжна поліція
с. Красненьке Кривоозерського району	Невідомо	Невідомо	Невідомо	Загинули від голоду і холоду
с. Пересадівка Вітовського району	1941-1942	Табір	Кочові	Німецький підрозділ
Широколанівка Веселинівського району	Кінець серпня 1941 р.	50-60 осіб	Осілі	Айнзацкоманда 12b
ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ
Херсон	Травень 1942 р. Серпень-листопад 1942 р. Квітень 1942 р.	Близько 300 осіб Близько 50 осіб, восени ще група Близько 300 осіб	Осілі («проживающих в районе г. Херсона»)	Підрозділи айнзацгрупи D
Берислав	1942 р.	12 осіб	Невідомо	Жандармерія
с. Старосолдатське Баштанського району	10 серпня 1942 р.	Група	Невідомо	Підрозділи айнзацгрупи D
с. Новодмитрівка Генічеського району	Листопад 1941 р. або 2 березня 1942 р.	5 осіб (2 сім’ї)	Невідомо	Підрозділи айнзацгрупи D та місцеві поліцейські
смт Сиваське Новотроїцького району	6 травня 1942 р.	Понад 30 осіб	Осілі колгоспники	Районна допоміжна поліція
с. Бехтери Голопристанського району	13 травня 1942 р.	18 осіб	Невідомо	Підрозділи айнзацгрупи D за участі місцевої поліції
с. Павлівка Геничеського району	20 травня 1942 р.	14 осіб	Осілі, місцеві жителі	Жандармерія та місцева поліція
с. Преображенка Чаплинського району	27 травня 1942 р.	4 особи	Невідомо	Підрозділи айнзацгрупи D
с. Іванівка Чаплинського району	Травень 1942 р.	22 особи 3 родини (9 осіб)	Невідомо	Підрозділи айнзацгрупи D
смт Чаплинка	Травень 1942 р.	19 осіб	Невідомо	Підрозділи айнзацгрупи D
смт Каланчак Каланчацького району	Травень 1942 р. Червень 1942 р	20-26 осіб 13 (2 родини) 45 родин	Осілі, працівники колгоспу Осілі, працівники колгоспу Невідомо	Підрозділи айнзацгрупи D та місцеві поліцейські
с. Новокиївка Каланчацького району, у протитанковому рові	Травень 1942 р.	24 особи 15 осіб близько 40 осіб	Невідомо	Підрозділи айнзацгрупи D
Скадовськ	Весна 1942 р.	Група	Невідомо	Підрозділи айнзацгрупи D
с. Червона Поляна Чаплинського району	Березень 1942 р.	2 родини (6 осіб)	Невідомо (імовірно, працівники колгоспу)	Невідомо
c. Костогри́зове Олешківського району	Лютий 1942 р.	15 осіб	Невідомо (імовірно, місцеві колгоспники)	Німецький підрозділ та місцева поліція
По дорозі між с. Велика Олександрівка та с. Мала Олександрівка Великоолександрівського району	1941-1942	Група	Невідомо (імовірно, працівники колгоспу)	Невідомо
Хрестівка Чаплинського району	1941-1942	Група	Невідомо (імовірно, працівники колгоспу)	Невідомо
с. Гола Пристань Голопристанського району	1941-1942	Група	Невідомо (імовірно, працівники колгоспу)	Невідомо
ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ
Кременець	7 жовтня 1942 р.	20 осіб	Кочові	Невідомо
ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ
Рава-Руська	Липень-серпень 1942 р. Червень-липень 1942 р.	30 осіб 200 осіб	Невідомо Невідомо	Оперативна команда 1 роти 133 поліцейського батальйону Невідомо
Городок	Кін. червня 1942 р	25 осіб	Невідомо	Німецька жандармерія
Самбір	Червень 1943 р.	Невідомо	Невідомо	Невідомо
Львів	Влітку-восени 1942 р.	Близько 100 осіб	Кочові	Невідомо
Ромський хутір поблизу с. Плоске та с. Галівка Старосамбірського району	Осінь 1943 р.	Кілька родин	Осілі	Загін СБ ОУН
ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ
с. Новосільське Ренійського району	Влітку 1941	Група осіб	Кочові	Німецький загін
с. Григорівка Ширяївського району	1941	Одна родина	Осілі	Німецький загін та місцева поліція з фольксдойче
с. Андрієво-Іванівка Миколаївського району	Серпень 1941 р.	70 осіб	Кочові	Німецький загін
смт Березівка	30 серпня 1941 р.	6 осіб	Невідомо	Німецький загін

Додаток 5

13 фактів про геноцид ромів

1. Нацисты казнили цыган не менее упорно, чем евреев. Хотя относительно точного количества жертв еще ведутся дискуссии, большинство историков сходится во мнении, что от страшных репрессий протяжении 1935-1945 гг. погибло от 600 тыс. до 1 млн 500 тыс. цыган (по другим оценкам — от 220 до 500 тысяч).

2. На территории Германии и Австрии были убиты более 90% представителей романского этноса, 50-70% - по всей территории Европы. В Украине нацистами было казнено более 10 тыс. цыган.

3. Дискриминация цыган началась сразу после прихода к власти Адольфа Гитлера. В 1936 ромов начали собирать в концентрационные лагеря. Две тысячи пленных депортировали. Остальных увезли в Аушвиц. Там происходили массовые потери, что поражают своей жестокостью. В оккупированной Польше репрессии против цыган начались уже в первый месяц нацистской власти.

4. В СССР гонения на цыган начали в ранних 1930-х. Власти устраивали облавы и этапировала цыган в Сибирь или на Соловки.

5. Не все союзники Германии безропотно отдавали своих людей на верную смерть. Так, до 1943 года Италия отказывалась этапировать цыган в лагеря, пытались защитить ромов Финляндия, Болгария и Венгрия.

6. Некоторое время нацисты заводили на своих жертв детальное досье - кроме информации о возрасте, происхождении, занятости, родственниках, в нем содержались фотографии и даже отпечатки пальцев. До недавнего времени такая картотека на более 20 тыс. лиц сохранялась в Антропологическом институте Дюкингеймского университета.

7. К смертной казни людей осуждали... биологи. В своих приговорах "ученые" констатировали, что их жертва приносит вред обществу.

8. Судилище проводилось на основе исследований психиатра Роберта Риттера, который возглавлял Институт уголовной биологии Третьего Рейха, и его команды. После окончания Второй мировой цыгане, которым удалось выжить, попытались привлечь Риттера к ответственности, но франкфуртский суд оправдал "за отсутствием доказательств". Некоторое время Риттер даже продолжал работать психологом. Некоторые историки склонны оправдывать Риттера и его людей: мол, они только проводили исследования, а человеческая кровь - на руках других/

9. У геноцида ромов несколько названий - Порраймос, Самударипе, Калитраш. Впрочем, термин "порраймос" считают не совсем корректным, ведь он переводится как "надругательство, изнасилование". "Самударипе" означает "убийство всех", а "Калитраш" - "черный ужас".

10. Части цыган, которые проживали на территории Крыма, удалось спастись. Ранее группа цыган приняла ислам, поэтому, например, мэр Бахчисарая Фенеров защитил своих людей, сказав нацистам, что они принадлежат к другому, не цыганскому этносу.

11. Средства издевательства над людьми отличались в разных регионах Украины. В центральной части Закарпатья оставляли жить в концлагерях в ужасных условиях. В итоге, люди сами погибали от голода и болезней.

12. В Германии цыгане часто использовались в медицинских опытах. Например, их заставляли пить только соленую воду, чтобы посмотреть, сколько смогут прожить солдаты, вынужденные десантироваться в море. Также на них проверялись вакцины и биологическое оружие.

13. Первыми жертвами Бабьего Яра стали цыгане из четырех лагерей. Как рассказывают очевидцы, на казнь люди ехали с песнями и в традиционном ярком наряде.

Джерело: https://www.depo.ua/rus/life/7-faktiv-pro-genotsid-romiv-u-xx-stolitti-02082016110000

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Різник Людмила

Пов’язані теми

Історія України, Розробки уроків

Додано

27 вересня 2019

Переглядів

1469

Оцінка розробки

Відгуки відсутні