Урок "Голодомор 1932-1933 рр. - геноцид українського народу"

 

Тема: Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу   

Мета: Ознайомити здобувачів освіти з історією виникнення голоду 1932-1933 років в Україні, розкрити один з найбільших злочинів сталінського режиму – геноцид, спрямований проти українського народу; розкрити фактори і причини, які призвели до голоду в Україні, його наслідки;

розвивати вміння аналізувати, виділяти головне, порівнювати, узагальнювати, висловлювати свою точку зору, працювати з додатковою літературою, сприяти відновленню історичної пам'яті про голо­домор 1932-33 років,

виховувати і формувати у  здобувачів освіти історичну пам’ять, повагу до минулого України, до людей, які пережили страш­не лихоліття голодомору, виховувати громадянську свідомість, почуття співпереживання.

Основні поняття: Голодомор, геноцид, «чорні дошки», «закон про п’ять колосків», паспортна система.

Основні дати:

• 7 серпня 1932 року – Постанова ВЦВК і РНК СРСР «Про охорону

майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення громадської (соціалістичної власності) – закон про п’ять колосків;

1932-1933 роки – Голодомор;

• Грудень 1932 року – запровадження паспортної системи;
• 6 грудня 1932 року – Постанова РНК УСРР і ЦК КП(б)У «Про

занесення на «чорну дошку» сіл, які «саботують хлібозаготівлю»;

Очікувані результати: Після уроку здобувачі освіти зможуть: розкрити причини і наслідки Голодомору, з’ясувати його масштаби, аналізувати історичні факти, формувати і вдосконалювати навички роботи зі статистичним матеріалом, як джерелом історичних знань, усвідомити трагедію народу та окремої людини; вдосконалювати навички групової роботи.

Обладнання: виставка малюнків та книжок про голодомор, фільм «Голодомор-33», мультимедійна презентація, репродукція фотознімків 1932-33 рр.

 

Хід уроку:

І.  Організаційний момент уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь здобувачів освіти.

      На минулому уроці ми вивчали тему:«Колективізація». В державі було три проблеми: нестача коштів, сировини і робочих рук. Отримати це можна було лише від селянства, що становило більшість населення – 80 %.

      Необхідно було забезпечити населення міст та армії продовольством, а промисловість – сировиною і робочою силою.

      Почалось створення колгоспів і радгоспів – колективізація та ліквідація куркульства, як класу. Основною сировиною для поставок за кордон був хліб.

ІІІ. Перевірка домашнього завдання.

• Фронтальне опитування

1. У якому році  розпочалася радянська (сталінська) модернізація?
2. Що означає термін – індустріалізація?
3. Коли було вирішено перейти до форсованої індустріалізації?
4. Коли розпочато колективізацію? Яку мету вона переслідувала?
5. Назвіть типові методи створення колгоспів.
6. Чому одночасно з колективізацією здійснювалася «ліквідація куркульства» як класу?
7. Які форми опору колективізації ви знаєте?
8. Що таке колгоспний лад? Яка основна мета ставилася перед колгоспниками?

• Аналіз статистичних даних

Демонструється на дошці таблиця «Щорічне виробництво зерна в СРСР».

ЩОРІЧНЕ ВИРОБНИЦТВО ЗЕРНА В СРСР (млн. т)
1928р. – 73,7	1933р. – 68,4	1938р. – 73,6
1929р. – 71,7	1934р. – 67,6	1939р. – 73,2
1930р. – 83,5	1935р. – 75,0	1944р. – 49,1
1931р. – 69,5	1936р. – 55,8	1945р. – 47,6
1932р. – 69,9	1937р. – 97,4

1. Яку інформацію ми одержали з таблиці «Зернові поставки України державі» на минулому уроці?
2. У які роки було найменше зібрано зерна?
3. Чи були об’єктивні причини, що призвели до неминучої смерті мільйонів людей від голоду, як це трапилося у 1932-1933 рр.?
4. З таблиці видно, що у 1936 році врожай був значно менший, ніж у 1932-1933 рр., то чому ж тоді в Україні почався страшний голод?

 

ІV. Вивчення нового матеріалу.

План

1. Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу.
2. Завершення суцільної колективізації та її наслідки.

Вступне слово викладача:

    Пам’ять – нескінченна книга, в якій  записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним! Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де смертним шрифтом викарбовано слова про голод сатанинські обіцянки «вождів».

              Багаті? – Старцюватимете!
Співучі? – Затужите!
 Горді? – Впадете на коліна!
    Густолюдні? – Прополемо!
          Пішов голод Україною...

 Моторошний парадокс: вмирали на все плодючих чорноземах шанованої світом житниці скрізь: просто поля, на шляхах, у холодних хатах і на лавах промерзлих вокзалів, поодинці і сім’ями, вимирали цілі родини, села. Голод забрав тих, хто за шмат хліба насущного не стежив і е доносив брата, не виривав останнього окрайця з голодних дитячих ротів, не вмів торгувати святинею, красти, вбивати, щоб вижити.
       Не віриться, що в Україні раптово зник хліб, а люди залишилися без зернини. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовний голодомор. У 1933 році Сталін, говорячи про підсумки першої п’ятирічки, заявив: «Ми, безперечно, досягли того, що матеріальне становище робітників і селян поліпшується у нас із року в рік. У цьому можуть сумніватися хіба що тільки вороги Радянської влади». Після такої заяви мало хто міг наважитися висловити іншу точку зору. Але становище в Україні було катастрофічним. Ще в жовтні 1932року партійно-державна верхівка прийняла холоднокровне рішення: «Вийти з кризи шляхом конфіскації запасів зерна у хліборобській галузі». За кілька місяців надзвичайні комісії під керівництвом Кагановича, Молотова, Постишева викачали з селян внутрішні фонди – продовольчий, фуражний, насінневий.
   Представники місцевої влади організували в селах спеціальні бригади, які вимигали від кожного негайно відвезти на станцію мішок зерна, а в разі непослуху позбавляти волі на 10 років. Відбувався розбій, свідомо спрямовуй на фізичне винищення селянства. Смерть косила людей до літа 1933 року.
 Чи була того року весна? Чи прилетіли до знайомих осель довірливі лелеки? Чи співали травневими ночами у вербах на ріками солов’ї? Ніхто того не пам’ятає сьогодні. Пам’ятають інше.

 

1. Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу.

Розповідь викладача:

    Кожного року на колгоспи накладали непомірні плани хлібозаготівель. Україна давала 38% загальносоюзного зерна. В червні жовтні 1932 р. у колгоспів та одноосібників було відібрано 132 млн. пудів хліба (половина плану, так як план складав 282 млн. пудів). 7 серпня 1932р. ВУЦВК і РНК СРСР прийняли постанову «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності. Згідно з нею розкрадання майна каралося розстрілом, а за «пом’якшуючих обставин» - позбавленням волі на строк щонайменше – десять років. За жменю зерна, принесеного з поля, селянин отримував повний строк у концтаборі, а за 3-4 кг зерна карали розстрілом. За рік було засуджено 54 тис. осіб, із них 2 тис. – до вищої міри покарання. У народі цю постанову назвали «законом про п’ять колосків». Подивіться, будь ласка, цю постанову у підручнику.

    Із метою «виправлення» ситуації із хлібозаготівлею восени 1932р. в Україну було направлено надзвичайну комісію на чолі з головою РНК СРСР В. Молотовим. Ця комісія викачала із села весь хліб – ще 104,6 млн. пудів зерна, але план так і не було виконано (261 млн. пудів). Наприкінці грудня з’явилася нова директива Й. Сталіна, що в разі невиконання плану хлібозаготівель, слід забрати зерно із насіннєвих фондів. Так в Україні зовсім не залишилось хлібних запасів.

      В листопаді 1932р. в Україні запроваджується система «чорних дошок». Занесення на «чорні дошки» колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства, заборону ввезення будь-яких товарів та інші жорстокі репресії. Всього на «чорну дошку» було занесене до третини сіл України.

    В січні 1933 р. забороняється виїзд за межі України. Не залишається ніяких запасів їжі. Люди мріяли дожити хоч до нової травички.

     В той час, як від голоду померли мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртозаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт.

     Для запобігання втечі селян з колгоспів у міста, сталінський режим у грудні 1932р. увів нову паспортну систему: паспорти видавали тільки городянам, так що селянин не міг залишити село.

     Здобувачам освіти пропонується подивитися уривок фільму «Справа №…Голодомор 1932-1933рр.»

   Здобувачі освіти  записують до робочих зошитів з підручника поняття: «закон про п’ять колосків», «чорна дошка» та «паспортна система».

Робота з картою (викладач показує на карті, території, охоплені голодом).

      Голодом були охоплені Кубань, Північний Кавказ, Поволжя, Казахстан, але найбільше голод вразив Україну.

Причини Голодомору:

1. Насамперед економічні – застосування продрозкладки та її бездумне здійснення;
2. Примусова суцільна колективізація і масове створення колгоспів;
3. Голод, як засіб упокорення селянства;
4. Сталін і його поплічники штучно викликали голод;
5. Відсутність реального економічного і політичного суверенітету республіки;
6. Інструментом вбивства частини народу й «перевиховання» решти було обрано найстрашнішу зброю – штучно організований голод.

Здобувачі освіти записують причини голоду  у робочі зошити.

  Голодомор – штучно організований більшовицькою владою голод 1932-1933 років в Україні.

    Як чинився голодомор? Насильно відбирали всі продовольчі запаси.

Здобувачі освіти записують визначення термін «голодомор» у робочі зошити.

    Перші відомі згадки вживання цього слова датуються 1960-ми роками. у передмові роману нашого земляка із Лубен, Василя Барки «Жовтий князь», по якому було знято фільм «Голод-33».

      Василь Барка – письменник, родом із Полтавщини, який вперше, на весь світ заговорив про голодомор.

 

Скільки людей загинуло від голоду в Україні? Що означає термін «геноцид»?

    Завдяки зусиллям української діаспори Комісія Конгресу США на чолі з

Джоном Мейсоном у 1986р. назвала Голодомор 1932-1933рр в Україні геноцидом.

Здобувачам освіти демонструється уривок з фільму: «ВБИТІ ГОЛОДОМОРОМ»

     В Україні згідно з Кримінальним кодексом від 2001 року є стаття 442. Геноцид:

     Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, — карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

     Публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів — караються арештом на термін до шести місяців або позбавленням волі на термін до п'яти років.

    Геноцид — крайня форма дискримінації.

 

     28 листопада 2006 року Верховна Рада України схвалила Закон «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», в якому засуджено злочинні дії тоталітарного режиму СРСР, організацію Голодомору, що стало причиною знищення мільйонів людей, руйнування соціальних основ Українського народу, його вікових традицій, духовної культури і етнічної самобутності. У преамбулі Закону зафіксовано співчуття іншим народам колишнього СРСР, які зазнали жертв внаслідок Голодомору, високо оцінено солідарність та підтримку міжнародної спільноти, показано підготовчий процес прийняття Закону. В документі чітко записано: «Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом Українського народу» (ст. 1); «Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним» (ст. 2).

   Вперше суть «злочину злочинів» («crime of the crimes» - англ.) обґрунтував у жовтні 1933 року Рафаель Лемкін на П’ятій конференції з уніфікації міжнародного права в Мадриді. Пізніше на позначення страхітливого злочину він запропонував термін «геноцид», який був взятий на озброєння Організацією Об’єднаних Націй.

    Згідно з статтею II Конвенції Організації Об’єднаних Націй від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду і покарання за нього під геноцидом маються на увазі дії, що здійснюються з наміром знищити повністю або частково яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. До таких дій у Конвенції, яка є автентичним і юридично чинним міжнародно-правовим актом, віднесено:

a) вбивство членів такої групи;

б) спричинення серйозних тілесних ушкоджень або розумового розладу членам такої групи;

в) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, які розраховані на цілковите або часткове фізичне знищення її;

г) заходи, розраховані на запобігання дітородінню в середовищі такої групи;

д) насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу.

    Через 50 років зміст злочину геноциду відтворено у статті 6 Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

     Протягом багатьох десятиріч Голодомор офіційно заперечувався владою СРСР. Микита Хрущов, який прийшов до влади у рік 20-річчя Великого голоду, про 1933 рік у своїй доповіді на вересневому пленумі ЦК КПРС, присвяченому розвитку сільського господарства, навіть не згадав. Приблизно в цей же час у Нью-Йорку зазначений вище фахівець з міжнародного права Р. Лемкін виголосив промову перед 3-тисячною аудиторією з промовистою назвою «Радянський геноцид в Україні». Він першим проаналізував голод в Україні в контексті Конвенції ООН і визначив його як геноцид комуністичного режиму проти українців.

    У незалежній Україні, незважаючи на очевидні факти, на державному рівні тривалий час не було єдності в оцінках подій 1932-1933 років. Одним із важливіших імпульсів законодавчого вирішення питання стало розсекречення й оприлюднення Службою безпеки України сотень документів та проведення в Українському домі в Києві спеціальної виставки, де чітко показано наявність намірів комуністичних вождів поставити на коліна українську націю шляхом часткового її знищення.

Наслідки Голодомору:

1. Величезні людські втрати. Знищення генофонду нації.
2. Вимирання сіл. Заборона селянам просування до міст.
3. Переселення сімей з інших республік СРСР на обезлюднілі землі.
4. Остаточно зламаний опір селян впровадженню колгоспної системи.
5. Знищення українського села з його багатими народними традиціями.

Здобувачі освіти записують наслідки голодомору у робочі зошити.

 

2. Завершення суцільної колективізації та її наслідки.

      У процесі колективізації можна виділити кілька етапів:

1929-1930рр. – час прискореної колективізації; у колгоспи забирали

все: інвентар, велику рогату худобу, коней, птицю. Селянство почало продавати або забивати худобу, ховати або псувати інвентар. В Україні було знищено до 50% поголів’я худоби.

1931-1933рр. – новий етап суцільної колективізації, прискорення її

темпів в Україні, закінчення у зв’язку з Голодомором (колективізовано 70% дворів).

1934-1937рр. – завершальний етап колективізації. У 1937 році колгоспи

мали 96,1% посівних площ. У колгоспах працювало понад 7 млн. осіб.

Наслідки суцільної колективізації

1. Сільське господарство стало колективним.
2. Були отримані кошти на проведення індустріалізації.
3. Порушено баланс між розвитком промисловості та сільським господарством, в якому розпочалося хронічне відставання.
4. Фізичне знищення найкваліфікованішої частини селян та потягу селянина до роботи на землі, втрата почуття хазяїна землі та впевненості у завтрашньому дні.
5. Голод 1932-1933 рр.

 

V.  Закріплення нових знань і вмінь

   1. Зараз з'ясуємо, що нового ви дізналися на сьогоднішньому уроці. Викладач пропонує коротко, одним реченням висловитись про те що найбільше їх вразило.

 

2. Викладач пропонує здобувачам освіти дати відповіді на запитання, щоб підвести їх до необхідного висновку :

• Основна причина голодомору: природний катаклізм чи він був створений штучно?
• Чому саме на селі наслідки голодомору виявилися найбільш жахливими? Які масштаби демографічних втрат?
• Чи мало селянство після голодомору сили опиратися колгоспній системі? Відновити національні права?
•  Чи правильною буде думка, що організація голодомору - спланований злочин сталінської тоталітарної системи, спрямований на зміцнення свого панування в Україні?

 

     Відповідаючи на ці запитання здобувачі освіти підходять до формування висновку про те що :

• голодомор, штучно створений сталінським керівництвом, був однією з найжахливіших за останні століття трагедій українського народу ;
• ця трагедія, наслідки якої відгукуватимуться багато десятиліть по тому ;
• за допомогою голодомору тоталітарний режим зламав опір селянства перед колгоспною системою; підірвав силу відстоювання споконвічних національних прав.

 

VI. Підсумки уроку

      Внаслідок Голодомору було остаточно зламано опір селянства колгоспній системі. Колективізація так і не забезпечила здійснення індустріального стрибка, хоча й було заплачено високу ціну (розкуркулення, Голодомор, втрата селянами відчуття господаря, тривала деградація і дезорганізація сільського господарства).

      Голодомор, окрім очевидних людських втрат та величезного морального удару, завдав непоправної шкоди українському національному життю. Він практично знищив старе українське село з його багатими народними традиціями. Замість нього з’явилось колгоспне село, яке вже ніколи відкрито не повставало проти радянської влади. Через Голодомор у свідомості селянства на декілька поколінь посилився страх і пасивність. Голодомор призупинив українізацію міст сходу і півдня України, після нього збільшення кількості міського населення відбувалося в основному за рахунок переселення з Росії. Було згорнуто політику українізації.

 

VІI. Домашнє завдання:

1. Опрацюйте §23 підручника Пометун О.І. Історія України: (рівень стандарту): підруч. для 10-го кл. закл. заг. серед. освіти
2. Складіть хронологічну таблицю за §23 та конспектом.
3.  Підготувати повідомлення на тему «Що я знаю про долю своєї родини (села або міста) під час голодомору 1932-1933рр?»