Урок "Голодомор 1932-1933 рр."

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Черкаський фаховий коледж

харчових технологій та бізнесу

 

 

 

 

 

 

 

 

Методична розробка відкритої виховної години:

 

«Розп'ята душа на хресті всевишньої печалі»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: Ознайомити учнів з історичними передумовами виникнення голодомору. Формувати в учнів широкі людські співчуття та причетності трагічної долі рідного народу, громадянської відповідальності за його майбутнє. Виховувати в учнів почуття патріотизму, національної свідомості, виховувати громадян рідної землі, щоб не допустити подібної трагедії.

Обладнання: Ноутбук, світлини, презентація.

 

 

                           Хід виховної години

 

1-я Ведучий. Сьогодні ми проводимо виховний захід, присвячений жертвам голодомору 1932-1933 рр.

 

1 Ведучий.   Пекельні цифри та слова

У серці б'ють, неначе молот,

Немов проклятий ожива

Рік тридцять третій. Голод...Голод.

 

2 Ведуча.  1933 р. - найчорніший час між чорними часами в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, як той, що  випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі.

 

3.  (На фоні музики)  Реквием Моцарта.

Не звільняється пам'ять

Відлунює знову роками

Я зітхну...Запалю обгорілу свічу,

Помічаю: не замки-твердині,

Не-храми. Скам'янілий чорнозем  -

Потріскані стіни плачу.

 Піднялись, озиваються в десятиліттях

З долини, аж немов з кам'яної гори.

Надійшли

Придивляюсь:"Вкраїна, двадцяте століття"

І не рік, а криваве пекло: "Тридцять три»

 

 

 

1 Ведучий. Як сталося, що без стихії, без засухи, без війни — у самому центрі цивілізованої Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, неба­чений голод забрав у могилу мільйони людей?! Що це було?!..

 

2 Ведуча. Сьогодні ми прагнемо чесно прочитати трагічні сторінки історії життя українського народу, намагаємо­ся з'ясувати масштаби трагедії та міру вини керівниц­тва країни за все, що сталося. Тільки знаючи минуле та аналізуючи його уроки, ми матемо робити висновки, які допоможуть не допустити помилок у майбутньому.

 

1 Ведучий. Пам'ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни.

 

2 Ведуча. Літа 1441 від створення світу (літо 1933 від Різдва Христового) був в Україні великий голод, не було ні війни, ні суші, ні потопу, ані моровиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих, і дітей, і ще ненароджених- у лонах матерей.

 

1 Ведуча. У 1932 році погодні умови були сприятливими і хліб вродив. Українці, працьовиті люди, зібрали його. Але становище у країні було катастрофічним. Партійно -— державна верхівка під керівництвом Йосипа Сталіна прийняла холоднокровне рішення: вийти з кризи шля­хом конфіскації запасів зерна,

 

Ти кажеш , не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимели до тла?..

Ти кажеш, не було голодомору?

Чому ж тоді як був і урожай,                        

Усе суціль викачували з двору,-—

Греби, нічого людям не лишай!.

 

1-а ведучий.

Хліб шукали спеціальні бригади: у печах, стінах, під стріхою, копали сади і городи. За нездачу зерна селянина позбавляли волі на 10 років.

 

2-а ведуча.

Це був не голод, а штучно організований, свідомо спрямований на вигублення українського народу — голодомор.

 

1-а ведучий.

Вимирали цілі села. Голодна смерть ходила по селу. Мертві лежали в кожній хаті. Нікому було ховати.

 

- Ні труни, ні хрестів,

І ні тризни!

Прямо в яму. Навіки-віків!

Чорна сповідь моєї Вітчизни.

І її затамований гнів.

 

2- а ведуча.

За різними даними від голоду в Україні померло від 3  до 12 млн чоловік.  Тільки в березні – травні 1933 року вмирало 25 000 щодня,  1000 людей щогодини та 17 чоловік щосекунди.

 

 

Ті маленькі рученьки,

Простягнуті до Бога...

Маленький братик, умираючи, просив

Бога: «Дай хоч одну картопельку»,

Бозю!

Що там у тебе в руці?!

Дай мені, Бозю, хоч соломинку...

Щоб не втонути в Голодній Ріці.

Бачиш, мій Бозю, я ще — дитинка.

Тож підрости хоч би трохи бодай.

Світу не бачив ще білого, Бозю,

Я пташенятко, прибите в дорозі.

Хоч би одненьку пір'їночку дай.

Тато і мама — холодні мерці,

Бозю, зроби, щоб їсти не хотілось!

Холодно, Бозю.

Сніг дуже білий.

Бозю, що там у тебе в руці?

 

1 Ведуча.   Голод- це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій. Пекло створене в Україні на початку 30-х років XX ст. ,не можна ні з чим порівняти ні у   вітчизняні, ні у світовій історії

 

У той рік занімили зозулі,

Накувавши знедолений вік,

Наші ноги розпухлі озули

В кирзаки-різаки у той рік.

У той рік, мати рідну дитину

Клала в яму, копнувши під бік,

Без труни, загорнувши в ряднину…

А на ранок – помер чоловік.

У той рік і гілля, і коріння-

Все трощив буревій навкруги…

І стоїть, ще й тепер Україна,

Як скорботна німа край могил.

 

2 Ведуча. Люди з’їхали  з глузду. Вбивали один одного.

 

А що мені робити? Мої діти прохали їсти. Усі четверо. Три сина та дочка Катруся. Помила  їх, натопила маковинням, закрила лядку і до ранку всі померли.

 

Спіте, діти, спіте, любі.

І не просипайтесь?

Вже не буде мучить згуба.

Забере вас пташка райська.

Спіте міцно, спіте, діти.

Янгол Божий на порозі.

Вже не буде їсти хтітись.

І не будуть пухнуть ноги.

Натопила маковинням,

Затулила лядку й комин.

І в тумані темно-синім

Заспівала колискову.

Спи, синочку, горе-ласку.

Засинай .. навіки, доню.

То моя остання ласка

З материнської долоні.

 

1-а ведучий.

А люди пухли від голоду, вмирали цілі села. У селах навесні 1933 р. почалося трупоїдство і людоїдство. За­реєстровано 10 тисяч судів над людоїдами.

 

2-а ведуча.

Тихо, без крові, без стрілянини злочинний режим позбавив життя мільйони українців.

 

В очах калини думка не весела

Ліхтарик слова піднесу до віч

У чорних рамах – тихі білі села, берези замість

Поминальних свіч. І тіні –тіні…. Легіони тіней

Що хлібця просять, а його нема.

 

Відео «Спогади очевидців про Голодомор 1932-1933 рр.»

 

1-а ведучий.

Озиратися у минуле треба кожному. Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу, Отож, озиратися треба, щоб поплакати, бо це каяття. А головне - щоб зрозуміти.

І ще одна гірка істина. В могилу голодомору зійшли найкращі. Гинули працьовиті самостійні хазяї. Всі здібні, талановиті, здорові духом і тілом, які мислили і протестували - все це винищувалося з корінням.

 

(Звуки метронома)

 

Пом’янімо мільйонії жертви,

Які голодом винищив кат.

В тридцять третьому році, що вмерли

І лишились лежать коло хат.

 

1-а ведучий. Давайте   хвилиною   мовчання   вшануємо   пам'ять жертв сталінського голодомору. Хай для всіх людей доброї волі ця хвилина скорботи стане актом поминан­ня і перестороги. Хай подібне не повториться ніколи.

 

2-а ведуча.

Тяжко повертає собі народ України духовне здоров’я.  Жадане і драматичне його очищення, радісне і гірке його воскресіння. Надто багато позаду могил. Надто великі втрати. І тільки правда здатна зняти наслідки шоку, заподіяного голодом. Тільки виповівши минуле страждання, викричавши давній біль крок за кроком пройшовши заново хресну путь своєї далекої і близької історії, віднайде себе наш народ, гідний прекрасної долі.

 

 

 Відкрийтесь, небеса,

                        Зійдіть на землю!

                        Усі українські села, присілки, хутори,

                        Повстаньте всі, кому сказали: вмри!

                        Засяйте над планетою, невинні душі!

                        Зійдіть на води й суші,

                        Збудуйте пам’яті невигасний собор!

                        Це 22-й рік.

                        Це 33-й рік.

                        Це 46-й рік.

                        Голодомор... Голодомор... Голодомор..