Урок "Григорій Сковорода. Життя і творчість філософа, просвітителя, поета"

Тема: Григорій Сковорода. Життя і творчість філософа,просвітителя,поета.

Мета: ознайомити учнів з біографією Г. Сковороди, дати загальну характеристику його поглядів на найвищі якості людини – розум, совість, працелюбність, а також на правду, справедливість, суспільний лад; розвивати в учнів чуття слова, спостережливість, уміння сприймати літературну творчість в історичному контексті; виховувати патріотизм як любов до великої і малої батьківщини, рідної природи, пісні.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Методично-дидактичне забезпечення: портрет Г. Сковороди, виставка літератури, ілюстрації, підручник, епіграф, плакат, маркери.

Перебіг уроку

І. Етап орієнтації.

ІІ. Етап цілепокладання.

Оголошення, представлення теми та очікуваних результатів.

Епіграф уроку:                                                    Світ ловив мене, але не спіймав.

            Г.Сковорода

ІІІ. Етап проектування.

1.Розповідь про Григорія Сковороду.

2.Літературна вікторина.

3.Проблемне запитання.

5.Вправа «Асоціативний кущ».

6.Робота в групах «Два – чотири – усі разом».

ІV. Етап організації виконання плану.

1.Гра «Закінчи речення».

1.Розповідь учителя про Григорія Сковороду (у ході розповіді учитель демонструє фото).

   Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722р. в селі Чорнухах, що на Полтавщині, у сім’ї малоземельного козака. Бажання пізнати світ хлопець виявляв ще в дитинстві, про що свідчать його «дорослі» запитання до матері: «Чого сонце щодня за грушу ховається? А де опинишся, якщо йти прямо-прямо і нікуди не звертати?» Першу свою школу Гриць пройшов у дяка-скрипаля, який і виявив музичне обдарування хлопчика, що мав неабиякої краси голос, тож він став першим співаком у церковному хорі. На дванадцятому році життя з торбинкою харчів, латинською граматикою та улюбленою сопілкою Григорій покинув рідну домівку й подався до Києва, де здійснилася його мрія – він вступив до Києво-Могилянської академії. У ній найвідоміший на той час вищій школі Східної Європи Сковорода став одним із найкращих студентів, навчався в ній десять років із кількома перервами й закінчив цей заклад у тридцятирічному віці.

   На двадцятому році життя Григорія відрядили до Петербурга співати в придворній капелі, адже він прославився грою на скрипці, бандурі та ще кількох музичних інструментах, мав композиторський хист, до того ж у цей час уже писав вірші. Усебічно обдарований хлопець міг би високо піднятися кар’єрними щаблями, проте вирішив покинути Петербург і повернутися до Києва.

   З 1745 по 1750р. у складі Токайської комісії, яка заготовляла вино для царського двору, Г. Сковорода перебував за кордоном. Він побував у Німеччині, Словаччині, Польщі, Італії, Угорщині, Австрії, відвідував університети, у яких слухав лекції відомих учених, працював у бібліотеках, вивчав філософські праці, до речі, знання багатьох мов дало йому можливість вільно дискутувати з ученими різних країн.

   У 1750р. Г. Сковорода повернувся в Україну. Спочатку викладав у Переяславському колегіумі, потім шість років провів у селі Ковраях (недалеко від Переяслава), працюючи домашнім учителем у сина поміщика Степана Томари. Саме тут завдяки близькості до природи й народу формувалися філософські погляди майбутнього письменника-мислителя. Як добре не було в Ковраях, але Григорія тягло до спілкування з молоддю. Він став викладачем стародавніх мов і етики в Харківському колегіумі. Своїх учнів навчав тих норм, яких дотримувався в житті сам, тобто учив, як жив, а жив, як навчав. У колегіумі Сковорода став улюбленим учителем, проте через цькування й доноси був вимушений покинути заклад.

   З 1769 р. Г. Сковорода вів мандрівний спосіб життя. На цей час припадає написання більшості творів, які через заборону книговидання в Україні не друкувалися, а переписувалися й поширювалися усно.

   Сучасник згадує: «У крайній бідності Сковорода переходив з одного села до другого. У їжі був невибагливий, жив дуже скромно, а вважав себе багачем. Коли хтось намагався щось дарувати йому, то чув незмінну відповідь: «Віддайте біднішим від мене»».

   Жив письменник за сонцем: вставав, коли воно сходило, а коли заходило за обрій, давав спочинок натрудженому тілу. Не захотів мати власної хати і взагалі постійної домівки. В одному селі Григорій Сковорода лікував відставного майора. Поки він провідував хворого, дочка майора, красуня Олена, закохалася в ніжного поета-музику, і Григорій теж її покохав. Ішлося до весілля, але Сковорода вагався, бо не уявляв життя без мандрів. Так і не одружився.

   Мудре слово Сковороди притягувало людей. Зайде він, бувало, у село, сяде край майдану, на цвинтарі або в когось на подвір’ї, скине торбу, дістане подругу-сопілку,заграє народної «Ой піду я лугом-долиною» - і сходяться люди. Тоді мандрівний філософ виймає книги, читає, учить. Коли ж пора гаряча й дорослі в полі, збере малят біля школи чи в хаті та й розказує казки, ним же складені, навчає читати й писати, довірливо бесідує з малечею.

   Помер Григорій Сковорода на світанку у неділю 9 листопада 1794 р. у селі Іванівка на Харківщині в маєтку знайомого поміщика А. Ковалевського. Перед смертю він заповів поховати його біля гаю і зробити на могилі напис: «Світ ловив мене, але не спіймав».

   Про смерть Сковороди Ізмаїл Срезневський писав: «… Був прегарний день. До дідича з’їхалось багато сусідів погуляти й повеселитись. Мали також на цілі послухати Сковороди… За обідом був Григорій незвичайно веселий і говіркий, навіть жартував, оповідав про своє минуле, про свої мандрівки…Зачаровані його красномовством, повставали всі від обіду, Сковорода щез… Він пішов у садок. Довго ходив він по перехресних стежках, зривав овочі й роздавав їх хлопчикам, що працювали в садку. Увечері сам  господар пішов шукати Сковороду й застав його під гіллястою липою. Вже заходило сонце: останні його промені пробивались крізь гущу листя. З рискалем у руці копав Сковорода яму – вузьку, довгу.

• Що це, друже Григорію,чим то ти зайнятий? – спитав господар,

підійшовши до старого.

• Пора, друже, закінчити мандрівку! – відповів Сковорода. – І так усе волосся ізлетіло з бідної голови. Пора заспокоїтися.
• І, брате, дурниця! Досить жартувати, ходімо!
• Іду! Але я прохатиму тебе попереду, мій добродію, хай тут буде моя могила.

І пішов у хату. Сковорода недовго в ній лишився. Він пішов у свою кімнату, перемінив білизну, помолився Богу і , підложивши під голову свої писані праці і сіру свитку, ліг, зложивши навхрест руки. Довго чекали на нього з вечерею. Сковорода не з’явився. Другого дня вранці до чаю теж, до обіду так само. Це здивувало господаря. Він насмілився увійти до Сковороди, щоб розбудити його; одначе Сковорода лежав уже холодний, закостенілий».

   Чи справді так було, що він передбачив день своєї смерті, сам викопав собі могилу? Можливо. Але, мабуть, ви переконалися у тому, що це незвичайна особистість.

2.Літературна вікторина.

1.Де народився Г. Сковорода?

2.У якому віці відправився до Києва на навчання?

3.Який улюблений інструмент взяв з собою?

4.У якому вищому навчальному закладі навчався Сковорода?

5.З якою метою відправили його до Петербурга?

6.Що викладав Сковорода в Харківському колегіумі?

7.Чому не одружився мандрівний філософ?

8.Скільки часу провів у мандрах Сковорода?

9.Яка епітафія викарбувана на надмогильній плиті?

Відповіді. 1. В с. Чорнухах на Полтавщині. 2. У 12 р. 3. Сопілку. 4. У Києво-Могилянській академії. 5. Співати в придворній капелі. 6. Стародавні мови та етику. 7. Не уявляв життя без мандрів. 8. Майже 30 років. 9. «Світ ловив мене, але не спіймав».

3.Проблемне питання.

 «Світ ловив мене, але не спіймав»… Як ви гадаєте,чому саме ці слова написано на хресті над його могилою? (Усні відповіді учнів).

4. Вправа «Асоціативний кущ».

Кожній групі пропонується завдання: на плакаті за допомогою «асоціативного куща» створити психологічний портрет Г. С.  Сковороди.

С – скромний

К – кмітливий

О – освічений

В – вчитель

О – об’єктивний

Р – розумний

О – обдарований

Д – допитливий

А – активний

5.Робота в групах «Два – чотири – усі разом». Учні складають сенкан.

Сковорода.

Талановитий, обдарований, геніальний.

Мандрував, повчав, мріяв.

Пропагував ідеї гуманізму, просвітництва.

Філософ.

ІV. Контрольно-оціночний етап.

Підбиття підсумків уроку.

1.Інтерактивна вправа «Незакінчене речення».

- Сьогодні на уроці…

• мене вразило…
• найбільше запам’яталося…
• мені сподобалося…
• завдяки уроку я…

Домашнє завдання: вивчити біографію письменника, написати твір-мініатюру «Світ ловив мене, але не спіймав».