Урок "І.Франко. Лірична драма"Зів'яле лис тя"

Тема: Лірична драма І. Франка «Зів'яле листя» - шедевр інтимної лірики. 

Очікувані результати:

Після цього уроку учні зможуть:

- набути навичок роботи в малих групах;

- висловлювати свої думки, відстоювати власну точку зору;

- пояснювати, що таке інтимна лірика, наводити приклади;

- розповідати про історію створення збірки І. Франка «Зів'яле листя».

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

 

Обладнання: збірки віршів І.Франка, повість-есе Р.Горака «Тричі мені являлася любов», брошура «Твої люди, Зміївщино», макет дерева та кленове листя («жмутки»).                                      

 

Хід уроку:

І.Етап емоційної орієнтації

 Учитель:

Вітаю вас, мої любі колеги! Так, сподіваюсь, що на сьогоднішньому уроці ми будемо з вами колегами. Я сподіваюсь, ви навчите мене краще розуміти думки, уподобання, мрії сьогоднішнього молодого покоління. Я допоможу вам краще зрозуміти, що таке кохання, яким воно буває. І не зможу я цього зробити без І.Я.Франка, геніального українського поета. Він розкриє перед нами сьогодні свою душу, розповість про найпотаємніші порухи серця. Розкриємо й ми свої серця назустріч прекрасному, нехай буде нам сьогодні й боляче, й радісно, але, боронь Боже, не байдуже.

II. Етап мотивації.

-    Учень читає тему уроку з дошки.

-    Метод асоціацій: поясніть значення слова шедевр, що першим приходить на думку; назвіть відомі світові шедеври.

Шедевр — зразковий витвір, що є найвищим досягненням мистецтва, майстерності.

 Проблемне питання: чи можна назвати вірші Франка шедеврами?

III. Етап цілепокладання.

-    Учень оголошує очікувані результати (написані на дошці). Учитель оголошує, що рівень досягнення цих результатів буде перевірено в кінці уроку у формі тесту.

 

 

IV. Етап організації плану навчальної діяльності.

Учитель   пропонує   учням   об'єднатися   в   три   рівномірні   групи,   обравши   свій улюблений колір листя: зелене, темно-зелене, жовте. На кожну групу роздається по декілька листочків одного кольору. Кожна група на столі має, крім листочків, такий роздатковий матеріал: збірки віршів Франка, уривки з повісті-есе Р.Горака «Тричі мені являлася любов».

 

Учитель:

«Людина, - сказав М.Коцюбинський,- яка б сильна вона не була, не може жити самою боротьбою, самими  громадськими інтересами. Трагізм особистого життя часто вплітається в тернистий вінок життя народного».

-    Що таке інтимна лірика?

-   Яку будову має збірка «Зів'яле листя»?

 

 Наведемо приклади з цієї збірки. Завдання  групам:    

1.Встановіть будову збірки І.Франка «Зів'яле листя»(збірка поділена на «жмутки»).

Стане зрозуміло, чому клас об'єднався в три групи за кольором листя.

2.Що символізує для вас зелений, темно-зелений, жовтий колір? А що це може означати в житті людини?( весна - молодість, літо - розквіт, осінь - зрілість).

 

Учитель:

Понад сто років ця книжка бентежить людські серця, обпікає вогнем пристрасті, болем нерозділеного кохання. Найбільші таємниці своєї душі довірив поет світові, нам з вами. Кожен вірш - це відлуння великої драми кохання. Отже, перегорнімо сторінки збірки «Зів'яле листя».

Учитель читає автобіографічну поезію «Тричі мені являлася любов».

- Хто ж були ці три кохані жінки поета? Допоможуть нам про них дізнатися уривки з книги Романа Горака «Тричі мені являлася любов».

 Роман Горак - директор Львівського музею Франка, все своє життя він присвятив справі дослідження творчості письменника. Його повість-есе - це сторінки особистої драми І.Франка, які розповідають нам про кохання поета. Представник І групи розповідає про Ольгу Рошкевич.(Додаток 1).

• Які ж поезії присвячені першому незабутньому коханню поета?

Представники І групи читають вірші за вибором.( Вони записують заголовки на кленовому    листочку,    прочитавши    поезію,    прикріплюють    його    на   стовбур намальованого на дошці дерева).

Учитель: '

«Він любив її все життя. Ідеал не перестає бути ідеалом, навіть якщо його і втрачають. Він бачив скрізь Ольгу. Від того трагедія стала ще відчутнішою. Франко ствердив життям, що генії і любов народжуються не так уже й часто, щоб доповнювати один одного».

«Перед смертю Ольга слізно просила Михайлину (її сестру), аби та вволила її останню просьбу: листи, перев'язані голубою стрічкою, «від нього» нехай покладе у труну. Під голову». (Роман Горак)

 Учитель:

«Явилась друга - гордая княгиня...» Хто вона?

 Представник II групи зачитує уривок з книги про Юзефу Дзвонковську.(Додаток 2)

• Які вірші у своїй збірці Франко присвятив цій коханій жінці?

Учні II групи читають поезії, прикріплюють свої листочки на дерево.

 Учитель:

Франко так вірив, що любов врятує його від отих земних незгод. Отже, прощай, Ольго, прощай, Юзефо... Тільки праця. Але ...

«Явилась третя - женщина чи звір?» Представник III групи розповідає про Целіну Журовську.(Додаток 3). Учні читають поезії з третього жмутку, закріплюють свої листочки.

 Учитель:

Трьох коханих послала доля поету, але дружиною стала четверта - Ольга Хоружинська. Жінка, яка ділила радощі і горе, яка подарувала йому 4 дітей, яка створювала умови для творчості, була жінкою - другом, жінкою - сподвижницею.

Де ж знайти про неї відомості? Чи випадково у вас на партах книга М.Саяного «Твої люди, Зміївщино»? Перегорніть її сторінки. Чи не знайдете ви потрібну інформацію?

(Учні зачитують статтю про Ольгу Хоружинську)(Додаток 4).

Ось така нам випала честь - бути земляками дружини Франка.

V. Етап рефлексії.

Учитель:

Багато писали про цю збірку сучасники Франка, говорять про неї поети сьогоднішнього дня. Ознайомтеся з їх думками, додайте свої відчуття і враження.

Завдання групам:

Прочитати відгуки на збірку, пояснити, як вони розуміють їх, висловити свої враження від прочитаних віршів.

І група. Слова М.Коцюбинського.

«Це такі легкі, ніжні вірші, з такою гамою почуттів і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому віддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірику, співцеві кохання і настроїв»

II група:

 «Є в «Зів'ялому листі»,- пише Д.Павличко,- особливо в його другій частині, речі такої краси й глибинності, що їх сміливо можна зарахувати до найгеніальніших творів світової любовної лірики»

 

III група:

 «Здається, цей вірш існував завжди, - пише Павличко,- здається, він був не написаний, а знайдений, як діамант-самородок, бо такого ні видумати, ні вистраждати неможливо».

Учитель:

Спасибі за ваші роздуми. Ці шедеври світової лірики звучать і як музичні шедеври, адже на слова Франка написано близько 200 композицій, їх створили такі композитори, як Лисенко, Майборода, Кос- Анатольський, Данькевич.

Перш ніж ми підсумуємо (у вигляді тесту ) все почуте сьогодні, розгорніть попіл із зотлілого листя. Тут кожен листочок береже красу давнього розквітлого гаю, що видавався раєм на землі. Правда, контури листочків знищені, обпалені любов'ю.

Учениця читає вірш «Розвійтеся вітром, листочки зів'ялі»

 VІ. Етап контрольно - оцінювальний.

       Дати відповіді на питання тесту.

1. Збірка «Зів’яле листя» є зразком:

а)громадянської лірики

б)пейзажної лірики

в)інтимної лірики

2.Автобіографічні моменти, вміщені у збірці «Зів’яле листя», знаходимо в поезії:

а) «Червона калино, чого в лузі гнешся?»

б) «Ой ти, дівчино, з горіха зерна»

в) «Тричі мені являлася любов»

3. Збірка «Зів’яле листя» має підзаголовок:

а) лірична драма

б) лірична поема

в) лірична повість

4. Дружиною Франка була:

а) Ольга Рошкевич

б) Ольга Хоружинська

в) Юзефа Дзвонковська

За кожну правильну відповідь ви можете отримати 2 бали.

Творчий рівень складатиме ваше домашнє завдання.

VІІ. Етап домашнього завдання.

Написати твір-передмову до збірки «Зів’яле листя», твір-рекламу збірки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                          Додаток І 

ОЛЬГА РОШКЕВИЧ

«Драма любові Ольги Рошкевич та Івана Франка — типова для минулого. Суспільство відкинуло його від себе, а її посадило біля домашнього вогнища. Він сплів зі свого болю найкращі поезії — вона ж на сім замків закрила своє горе. Горе було таке велике, таке несподіване, що заморозило всі пориви душі.

Ольга народилася в сім'ї священика Михайла Рошкевича- жорстокого в поведінці, « твердої руки», точніше , деспота, від гніву якого в хаті всі тремтіли. Він спочатку дав згоду на одруження закоханих Ольги та Івана, а коли Франка вперше було заарештовано, закрив Ольгу під три замки і не дозволив не те що зустрічатися, а й навіть листуватися.

Але вони листувалися: таємно, через знайомих, шифруючи свої листи у книгах. «Любцю моя,- заспокоював її тоді Франко, - тим не журися ані краплинки. Ідеал мій жінка в повнім значіню слова, жінка - чоловік, жінка мисляча, розумна, чесна і

переконана, - а таким ідеалом Ти можеш бути, - впрочім до того ідеалу загального додати ще жінку люблячу, гарячу, сердечну, щиру - і се весь мій ідеал, - а таким ідеалом Ти, конечно, будеш.»

Але Ольга змушена буде вийти заміж за Володимира Озаркевича .Володимир свідомо, нехтуючи своєю кар'єрою , переносячи глузування близьких, свідомо протягнув руку допомоги колишній Франковій нареченій. Протягнув з пошани до Франка. Він дав можливість Ользі працювати, займатись корисною роботою,перекладати, писати. Його дім завжди був відкритий для друзів Франка в найскрутніші хвилини.

«Я скажу вам по совісті, що я любив її, як тільки я спосібний любити»,- признавався Іван Франко.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Додаток ІІ

ЮЗЕФА ДЗВОНКОВСЬКА

Тема польської інтелігенції завжди цікавила Івана Франка.

Станіславські друзі Франка постійно згадують одне й теж ім'я – Юзефа Дзвонковська. З їх розмов виходить, що Юзефа надзвичайно вродлива, розумна дівчина з досить-таки поступливими і оригінальними поглядами. Хлопці не приховують від Франка , що Юзефа була прикрасою їх гуртка і що всі вони були закохані в неї. Однак Юзефа нікому не відповідала взаємністю, хоч з усіма була однаково привітна, добра.

Розмови про Юзефу інтригують Франка. Інтригують настільки, що він прагне її побачити. На Франка Юзефа справила сильне враження. Він оцінив її критичний розум, зрозумів, що вся оця її позолота «польскості» швидко злетить, опаде, а на верх зрине людина; одне слово, Франко покохав її.

Десь у вересні-жовтні 1883 року Іван Франко написав, як цього вимагав етикет і припис, листа до матері Юзефи Дзвонковської з прозьбою « о руку і серце» її доньки. Але отримав відмову.

Відмова Юзефи вразила його. Спочатку він думав, що аристократичне походження заважає їй поріднитись з ним. Він звинувачує її в цьому. Лиш потім довідався про справжню причину, чому так зробила.

Юзефа була хвора туберкульозом. Скоріше чи пізніше хвороба мала привести її в могилу. Тому не могла стати його дружиною. Відмовила, як і всім іншим . Інші не знали нічого, а Франку вона сказала. Чесно і відверто. Кохання не для неї.

Після 1885 року сліди Юзефи загубились, її могилу віднайшли зовсім нещодавно на кладовищі в Івано-Франківську. Звичайнісінька плита з пісковику, їй було всього тридцять років...

Осінь щедро обсипає могилу листям. А весною тут зацвітають дрібні фіалки.»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                               Додаток ІІІ

 

ЦЕЛІНА ЖУРОВСЬКА

Широкому читачеві про Целіну Журовську вперше оповів син Франка Тарас. У книзі «Про батька» він писав: «Пізнався Іван Франко з Целіною Журовською, замужем Зигмунтовською, ще в Дрогобичі, коли та сиділа при поштовім віконці і обслуговувала різношерсту публіку. Франко почував себе при ній несміливим, ні постаттю, ні красою не міг їй заімпонувати, його розуму дівчина не знала і його слави не бажала, а маєтку, якого у Франка не було. Не дивно, отже, що вони не зійшлися вдачами.» Незважаючи на похилий вік, вона робила імпозантне враження: висока і повна, з дивним чаром і одночасно несамовитим холодом в очах. Замолоду мала незвичайний колір волосся: попелястий. Держалась просто, хід мала маєстичний, українською мовою не хотіла розмовляти, тільки польською листувалась з Франком. Байдужість Целіни до Франка була вражаюча. Вона навіть не читала й не мала наміру читати   «Зів'яле листя».

В музеї Івана Франка Збереглась скромна фотографія Целіни. Вона сфотографована в претензійно-кокетливім профілю. Цей знімок - остаток спопелілого жару великого серця Івана Франка».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                        Додаток ІV

 

ХОРУЖИНСЬКА (Франко)

Ольга Федорівна (1864-1940)

Народилася 1864 р. в с. Бірки Зміївського повіту. Вона була най­молодшою донькою Федора Марії Хоружинських. В сім'ї було ще три доньки і три сина. Батько — офіцер, поміщик Харківської губернії. Село Тимофіївка Сумського повіту було родовим маєтком. Мати пра­цювала вчителькою у земській школі. Батьки та старші сестри О. Ф. Хоружинської рано померли. Ольга отримала освіту у Харківському інсти­туті благородних дівиць. Потім жила в Києві у сестер і відвідувала Вищі жіночі курси. Після закінчення курсів залишається викладачем цього ж закладу. Цікавилась громадським життям, літературою, музикою.

В 1884 р. зустрілася з Іваном Франком. У1886 р. вони одружилися в Києві і переїхали мешкати до Львова. Тут вона продовжила займатися громадськими справами, входила до жіночого товариства «Труд», дру­жила з відомою українською письменницею і засновницею жіночого руху на Україні Наталією Кобринською. Ольга цікавилася вишиванка­ми і народними виробами. Відомо, що була редактором журналу «Жит­тя і слово», перекладала з французької мови, матеріально допомагала започаткованим І. Франком видавництвам. Також займалася розпов­сюдженням книжок свого чоловіка. Часто їздила до Києва, була зв'яз­ковим між галицькими і наддніпрянськими українцями, перевозила нелегальну літературу і не раз наражалася на переслідування російської поліції. Померла у Львові в 1940 році.