Урок "І.Котляревський. Соціально-побутова драма «Наталка Полтавка» – перший твір нової української драматургії. Її довготривале сценічне життя" 9 клас

Тема: І.Котляревський Соціально-побутова драма «Наталка Полтавка» – перший твір нової української драматургії. Її довготривале сценічне життя.

Мета: виявити основні особливості першого драматургічного твору нової української літератури, його ідейно-тематичну спрямованість, композицію, конфлікт; через виразне читання, бесіду розкрити учням красу твору;

розвивати культуру зв’язного мовлення, образну уяву; вміння робити висновки;

виховувати   учнів у дусі   народної  моралі,   прищеплювати   доброзичливе  ставлення  до   людей, до членів сім'ї.

Тип уроку – комбінований

Обладнання: літературні плакати «Іван Котляревський», презентація «І. Котляревський. «Наталка Полтавка», таблиці, записи пісень із п'єси, відео, твори І.Котляревського.

Слайд №

Епіграф:

                    Таємниця живучості «Наталки Полтавки» —

                    в глибокій сердечності, у немеркнучім і чистім,

                    як день, сяйві життєвої правди.

                                                                          М. Рильський

«Наталка Полтавка»  І. Котляревського –

праматір українського театру

І.Карпенко-Карий

Хід уроку

1. Організаційний момент (1 хв)
2. Актуалізація опорних знань. (3 хв)

Слайд №

Гра «Поле чудес» (За «Енеїдою» І.Котляревського)

• Над творчістю якого письменника ми працюємо?
• Який його твір вивчали?
• Який за жанром твір «Енеїда»?
• Чому це бурлескно-травестійна поема?
• Чому поема «Енеїда досягла таких висот, що підняло її високий рівень? (перший твір, написаний живою української розмовною мовою).

3. Мотивація навчання школярів. Прогнозування теми уроку. (4 хв)

Слайд №

Погляньте на екран і спробуйте відгадати слово, яке об’єднує ці три фото? (театр)

Слайд №

•                           Правильно, – це театр.

Театр – це геніальне творіння людської думки, дивовижний світ ілюзій і фантазій, сміху і сліз, любові й ненависті, драми і комедії людського буття.

•                           А з чим у вас асоціюється це слово?

Слайд №

•                           Нам допоможе дізнатись вправа « Цікаві букви», розшифруйте кожну букву слова. (учні працюють у експрес-зошитах) А ось, що вийшло в мене.

Слайд №

Т – творчість

Е – ерудиція 

А- артист

Т- твори, трупа

Р- репертуар

•                           Молодці, які ви фантазери! Сьогодні я пропоную вам поринути у дивовижний світ театрального мистецтва, створеного геніальним письменником Іваном Котляревським, та проявити свою творчість, ерудицію та артистизм.

Робота з епіграфом:

Метод «Передбачення»

– Як ви вважаєте, про що може йти мова на уроці, який розпочинається таким епіграфом?

Сформулюйте свої думки за допомогою методу «Незакінчені речення»:

Слайд №

• я вважаю, що на цьому уроці ми…
• сьогодні йтиме мова про…
• скоріш за все на уроці ми розглянемо…

Слайд №

4. Оголошення теми, мети, завдань уроку. (2 хв)

Слайд №

Отже, сьогодні на уроці ми відкриємо нові грані творчості Івана Котляревського. Тема нашого уроку «Соціально-побутова драма «Наталка Полтавка» – перший твір нової української драматургії. Її довготривале сценічне життя». Запишіть тему у зошити.

5. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Вступне слово вчителя. «Уявне малювання» (3 хв)

 (Звучить пісня «Віють вітри, віють буйні ...»1-2 строфи)

− Шановні друзі! Віють вітри, вітри історії і відносять нас майже на два століття назад на зелені пагорби, що застигли над срібнохвилею Ворсклою. Сьогодні ми здійснимо мандрівку у древню Полтаву.

Уявімо, що древніми вулицями стародавньої Полтави йде високий худорлявий чоловік. Вітається з городянами, цікавиться їхнім життям, розмірковує над минулим, сучасним і майбутнім свого міста і рідного народу. Пройдімо ж і ми за Іваном Петровичем,  вдихнімо п’янкі пахощі древнього міста, відчуймо атмосферу вузеньких вуличок і затишних садиб. Оточених пишною зеленню садів і веселковими барвами городчиків.

У 1819 році глядачі - полтавці вперше побачили нову п'єсу І. П Котляревського "Наталка Полтавка ", що була поставлена за участю знаменитого актора Михайла Щепкіна, який тоді працював у трупі Штейна, котра гастролювала на Полтавщині.

З цього часу й починається сценічне життя безсмертної  " української опери на дві дії", як її назвав сам автор.

2.Враження глядачів від перших вистав. Учні записують у експрес-зошити враження від виступів однокласників. (9 хв)

- Якими ж були враження перших глядачів?

1 учень. Глядачі були вражені: замість давно обридливих палаців та альтанок вони побачили милі їх серцю краєвиди рідної Надворсклянщини, а замість фальшивої закордонної мелодрами чи пустого фарсу - глибоку драму серця простої дівчини-селянки. Тому вистава, писав сам Котляревський, "була прийнята досить добре в Полтавській Чернігівській і Харківській губерніях" що в одному тільки Полтавському театрі грали її "не раз, не десять, не сто разів, а більше , і театр завжди був повний, захоплення загальне, оплескам не було краю"

  2 учень.    Дійшло навіть до того, що антрепренер Штейн викрав текст п'єси з нотами і без дозволу автора ставив її в багатьох містах України.

До І.І. Манжоса

Кінець 1828 — поч. 1829 р., Полтава.

Г-ну Полтавскому полицмейстеру Ивану Ивановичу Манжосу

отставного майора Котляревского Объявление

Содержатель странствующей труппы, иностранец Иван Штейн, разъезжая по ярмаркам, бывавшим в разных городах разных губерний, с подвижною своею труппою, играет на театрах сочиненную мною в 1819-м году малороссийскую оперу в двух действиях под названием П о л т а в к а без моего согласия и позволения.

Мне неизвестно, как и откуда он ее достал, но я удостоверен в том, что он пользуется непозволительно чужим добром, а моя опера Штейном не благоприобретена. В Уставе о ценсуре, высочайше утвержденном апреля в 22-й день 1828 года в положении о правах сочинителей в § 1-м сказано: «Каждый сочинитель или переводчик книги имеет исключительное право пользоваться во всю свою жизнь изданием и продажею оной по своему усмотрению, как имуществом благоприобретенным».

Следовательно, содержатель труппы Штейн, непозволительным образом получивши мою оперу и играя ее на театрах без моего позволения, лишает меня тех выгод, кои собственность моя могла бы мне доставлять. Таковой поступок Штейна, кроме того, что бессовестный, есть противозаконный и достоин преследования правительства.

Чтобы остановить содержателя труппы иностранца Штейна от нанесения мне и на дальнейшее время явной обиды, покорнейше прошу ваше высокоблагородие оперу Полтавку и музыку к ней приказать, отобрав от Штейна, отдать мне. Обязать его реверсом, чтобы он ни на каком театре оперы Полтавка ни другого какого-либо моего сочинения не играл, и не выпустить его, Штейна из Полтавы, покуда не разочтется со мною за представление в разных городах моей оперы около десяти лет.             

Один із сучасників Котляревського писав, що «жодна повість, жоден твір досі не припав так до душі українцям, як "Наталка Полтавка "; народ засвоїв її пісні». Було багато таких людей, які знали напам'ять усю п'єсу, що до надрукування поширювалася в рукописних копіях.

3 учень.  21 січня 1821 року «Наталка Полтавка» вперше поставлена в Харківському театрі. 3 великим успіхом і не раз йшла на сценах Петербурга, Москви, Кишинева, Мінська, Варшави, Талліна, Вільнюса, багатьох міст Сибіру , Середньої Азії та Кавказу, її ставили і російські театральні трупи.

Згодом її вітав Париж, далі - Лондон, Загреб, Нью-Йорк, Відень, Сідней, Торонто та інші столиці світу. (Показує на глобусі)

Декілька пісень з п'єси включив до своїх концертів відомий співак Поль Робсон та Іван Козловський. (Звучить пісня «Сонце низенько» у виконанні Івана Козловського )

Вчитель.  З часу друку п'єси в 1838 році минуло півтора століття, а п'єса й опера (музика М. Лисенка) користується незмінним успіхом, вабить, чарує своєю первозданною свіжістю.

•      В чому таємниця її незмінного успіху?
•      Чому так свято береже народ її пісні?

Саме ці питання ми розглянемо сьогодні на уроці. 

3. Літературний журнал «Джерела п'єси «Наталка Полтавка »»

• Що ж спонукало митця створити цей театральний шедевр? (6 хв)

Учень____. Поштовхом до написання " Наталки Полтавки " став дійсний факт. У театрі, де був директором І. Котляревський, працював селянин Мефодій Семижон, який одного разу розповів Котляревському, що приїхала його племінниця, до якої сватається писарчук, але вона не хоче за нього йти, бо чекає свого нареченого, який чомусь забарився і вже не повертається із заробітків цілих чотири роки.

• Інсценізація розмови І.Котляревського та Марусі.

 І. Котляревський із Т. Пряженківською прийшли у гості до цієї дівчини. Відбулася приблизно така розмова:

-   Як живеться вам, Марусю ? Чи не можна б вам чимось допомогти ? Кажіть, не соромтеся, - говорив Іван Петрович.

-  Що ж маю розповідати, коли вам, певно, все розповів дядько мій, він один мене й розуміє, а от мати й дядина - ні. Кожний Божий день починається з одного й того ж : йди та йди за писарчука, він багатий, воли має, у нього хата велика, гроші є... А навіщо мені хата, воли і гроші ? Мені б...- не договорила, зітхнула важко, з очей покотилися дві сльозини, за ними ще ...

Іван Петрович раптом захвилювався, підхопився на ноги, підійшов до дівчат:

-  Слухайте мене, Марусю, ви молодець, коли так робите, коли чекаєте судженого. Обіцяю: ми зробимо все, аби допомогти вам. Скажіть тільки, що потрібно.

Маруся підвела на Котляревського прекрасні вологі очі.

-  Хіба ж я знаю ? Мати прийде, заплаче, а моє серце не каміння, і ... покорюсь. Хто його зна...- І тихіше додала: - Все ж таки чотири роки, як його нема. Коли б жив, то звістку подав би".

Котляревського схвилювала любов дівчини, її вірність, а водночас природне покірне схиляння перед сльозами і вмовляннями матері. Того ж вечора письменник розпочав писати свою драму. Авторові, напевно, були відомі й інші подібні історії, коли дівчат насильно видавали заміж - у той час це не було рідкістю - і він узагальнив їх.

(Учні роблять висновки і записують у експрес-зошити)(2 хв)

1. Найпершим джерелом «Наталки Полтавки» є життя українського  суспільства.

2. Друге джерело твору - українські лірично-побутові, обрядові, купальські та баладні пісні.

3. Мали на драматурга деякий вплив і літературні традиції.

Але драма Котляревського - серйозний твір про прекрасну душу народу і його щедре серце, світлий розум і гірке безталання, тяжку щоденну працю і тривалу боротьбу за існування. Сьогодні ми з ним познайомимось.

• Прийом критичного мислення «Читацький театр». Колективне простеження сюжету.

Учень__________________. Зараз ми уявно помандруємо в Полтаву 1819 року, зайдемо в театр, піднімемо завісу. На сцені ми бачимо сільську вулицю, що простяглася аж до берега Ворскли. Біленькі хатки, тини з лози, дорога в пилюці. А ось, недалеко від річки, і хата вдови Терпелихи.

Учень__________________. Рипнули двері - і на порозі стала з відрами на коромислі гарна дівчина Наталка (фото Оксани Петрусенко), дійшовши до річки, вона поставила відра на березі, ходить задумавшись, потім співає...

(Звучить пісня "Віють вітри, віють буйні...")

Учень__________________. І ось в цей час до Наталки підходить возний, гарно одягнений панок, який пропонує їй піти за нього заміж. Але послухайте, якою тільки мовою він говорить.

Перша дія: зустріч возного з Наталкою (інсценізація);

В о з н ы й. Благоденственного і мирного пребиванія! (В сторону). Удобная оказія предстала зділати о собі предложеніє на самоті.

Н а т а л к а (кланяясь). Здорові були, добродію, пане возний!

В о з н ы й. "Добродію"! "Добродію"! Я хотів би, щоб ти звала мене — теє-то як його — не вишепом'янутим ім'ярек.

Н а т а л к а. Я вас зову так, як все село наше величає, шануючи ваше письменство і розум.

В о з н ы й. Не о сем, галочко, — теє-то як його — хлопочу я, но желаю із медових уст твоїх слишати умилительноє названіє, сообразноє моєму чувствію. Послушай:

 пісня "От юних літ..."    (грамзапис)

- Несподівано з'являється виборний. Він приязно ставиться до Наталки і поважає її за чесність, тому його дуже зацікавила розмова возного з дівчиною.

Діалог виборного з возним (відео).

- Виборний вирішує посприяти возному у сватанні до Наталки, а, згорьована нестатками, стара Терпелиха тільки про те і мріє, щоб вигідно видати дочку заміж.  Діалог Терпелихи і Наталки (інсценізація).

Я В Л Е Н И Е 4

Терпилиха прядет, Наталка шьет.

Т е р п и л и х а. Ти оп'ять чогось сумуєш, Наталко! Оп'ять щось тобі на думку спало?..

Н а т а л к а. Мені з думки не йде наше безталання.

Т е р п и л и х а. Що ж робить? Три роки уже, як ми по убожеству своєму продали дворик свій на Мазурівці, покинули Полтаву і перейшли сюди жити; покойний твій батько довів нас до сього.

Н а т а л к а. І, мамо!.. Так йому на роду написано, щоб жити багатим до старості, а умерти бідним; він не виноват.

Т е р п и л и х а. Лучче б була я умерла: не терпіла б такої біди, а більше через твою непокорность.

Н а т а л к а (оставляя роботу). Через мою непокорность ви біду терпите? Мамо!

Т е р п и л и х а. Аякже? Скілько хороших людей сватались за тебе — розумних, зажиточних і чесних, а ти всім одказала; скажи, в яку надежду?

Н а т а л к а. В надежду на бога. Лучче посідію дівкою, як піду замуж за таких женихів, як на мені сватались. Уже нічого сказать — хороші люди!

Т е р п и л и х а. А чому й ні? Дяк тахтауловський чом не чоловік? Він і письменний, розумний і не без копійки. А волосний писар і підканцелярист Скоробрешенко — чому не люди? Кого ж ти думаєш —може, пана якого або губерського панича? Лучче б всього, якби вийшла за дяка, — мала б вічний хліб; була б перше дячихою, а послі і попадею.

Н а т а л к а. Хотя б і протопопшею, то бог з ним! Нехай вони будуть розумні, багаті і письменнійші од нашого возного, та коли серце моє не лежить до їх і коли мені вони осоружні!.. Та і всі письменні — нехай вони собі тямляться!

Т е р п и л и х а. Знаю, чом тобі всі не люб'язні; Петро нав'яз тобі в зуби. Дурниця все те, що ти думаєш; чотири годи уже, як об нім ні слуху нема, ні послушанія.

Н а т а л к а. Так що ж? Адже і він об нас нічого не чує, та ми живемо; то і він жив і так же пам'ятує об нас, та боїться вернуться.

Т е р п и л и х а. Ти не забула, як покійний твій батько напослідок не злюбив Петра і, умираючи, не дав свого благословенія на твоє з ним замужество; так і мого ніколи не буде.

О мамо, мамо! Не погуби дочки своєй! (Плачет).

Т е р п и л и х а (с чувством). Наталко, схаменись! Ти у мене одна, ти кров моя: чи захочу я тебе погубити? Убожество моє, старость силують мене швидше замуж тебе оддати. Не плач, дочко! Я тобі не ворог. Правда, Петро добрий парубок, та де ж він? Нехай же прийде, нехай вернеться до нас; він не лежень, трудящий, з ним обідніти до злиднів не можна. Але що ж! Хто відає — може, де запропастився, а може, і одружився де, може, забув і тебе. Тепер так буває, що одну нібито любить, а о другій думає.

Н а т а л к а. Петро не такий; серце моє за його ручається, і воно мені віщує що він до нас вернеться. Якби він знав, що ми тепер так бідні — о, з кінця світа прилинув би до нас на помощ.

Т е р п и л и х а. Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює. Придивися, як тепер робиться в світі, та і о Петрі так думай. А лучче, якби ти була мені покорна і мене послухала.

Ти на те ведеш, щоб я не дождала бачити тебе замужем, щоб через твоє упрямство не дожила я віку: бідность, сльози і перебори твої положать мене в домовину. (Плачет).

Н а т а л к а. Не плачте, мамо! Я покоряюсь вашій волі і для вас за первого жениха, вам угодного, піду замуж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати.

Учень _______. Так, опинившись у безвиході, Наталка під тиском матері погоджується вийти за возного, вона з покорою покладається на Божу волю:

Наталка: "Боже! Коли уже твоя воля єсть, щоб я була за возним, то вижени любов до Петра із мого серця і наверни душу мою до возного, а без цього чуда я пропаду навіки".

Учень.- І чудо сталося. Несподівано повертається Петро, але застає Наталку вже засватаною. Діалог Петра і Наталки (відео).

Учитель. Заради свого кохання Наталка зважується на боротьбу, адже за тодішніми законами дівчина, яка подала рушники, зобов'язана вийти заміж, або буде покарана.. І тоді стається ще одне чудо.

У відповідь на покірність, жертовність Петра возний відмовляється від Наталки. У цій сцені ми бачимо його таким же сковородинцем, яким був і сам Котляревський.

Як пасує до цієї п'єси, де все так чудово, хоча трохи ідилічно закінчується, пісня Григорія Сковороди:

Де згода  в сімействі, де мир і тишина,

Щасливі там люди, блаженна сторона.

Їх Бог благословляє,

Добро їм посилає

І з ними вік живе.

6. Закріплення вивченого матеріалу. (3 хв)

     Самооцінювання

7. Підсумок уроку. (1 хв)

Слово вчителя.

8. Оцінювання з коментарем (2 хв)
9. Домашнє завдання та інструктаж до нього (2 хв)

Виписати ключові цитати та скласти план до характеристики образів (завдання групам):

1 гр. – Наталки;

2 гр. – возного та виборного;

3 гр. – Терпилихи;

4 гр. – Петра й Миколи.

Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення «Пісні у п’єсі «Наталка Полтавка».