Усний журнал "Вшануємо Т.Г.Шевченка"

Про матеріал
Поданий сценарій може бути використаний для підготовки позакласного заходу під час проведення Шевченківського тижня. Сторінки журналу допоможуть школярам розширити знання про Кобзаря.
Перегляд файлу

 

 

 

 

Усний журнал

"Вшануємо Т.Г.Шевченка "

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: Розширити і збагатити знання учнів про життя і творчість Т.Шевченка, розвивати виразне мовлення, дикцію, формувати ціннісне ставлення до духовних і культурних надбань рідного краю.

 

Святково прибраний клас: портрет Т. Г. Шевченка, вишиті рушники, фотовиставка про життя та творчість Т. Г. Шевченка, виставка дитячих малюнків «Малюємо за творами Т. Г. Шевченка». Під портретом Шевченкові слова:

                                                І мене в сім’ї великій,

                                                В сім’ї вольній, новій

                                                Не забудьте пом’янути,

                                                Не злим тихим словом.

Учитель.

   Сьогодні наш усний журнал присвячений річниці з дня народження

    Т. Г. Шевченка.

    Розгортаємо першу сторінку журналу:

«Дитячі роки Т. Г. Шевченка»

1-й ведучий.

9 березня 1814 року в селі Моринцях, що на Київщині, в сім’ї селянина-кріпака народився Тарас Григорович Шевченко. Хлопчик ріс мовчазним, завжди чомусь замислений, ніколи не тримався хати, а все тинявся десь по бур’янах, за що в сім’ї його назвали малою приблудою.

2-й ведучий.

Коли Тарасу виповнилося вісім років, батьки віддали його до дяка в науку, п’яниця-дяк навчав дітей по церковних книгах і за найменшу провину карав різками. Будучи вже відомим поетом, Шевченко згадує ту школу, куди привела його кріпацька доля.

1-й читець.

                                     Ти взяла мене маленького за руку

                                     І хлопця в школу привела

                                    До п’яного дяка в науку…

                                    - Учися, серденько, колись,

                                     З нас будуть люди, - ти сказала.

1-й ведучий.

Та недовго тривала Тарасова наука. Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена тяжкою працею, померла мати…

2-й ведучий.

Незадовго після смерті матері в 1825 році помер батько. Смерть батька зовсім приголомшила малого Тараса.

                                  1-й читець.

                                Там матір добрую мою,

                                 Ще молодою у могилу

                                  Нужда та праця положила.

                                  Там батько, плачучи з дітьми,

                                 А ми малі були та голі,

                                 Не витерпів лихої долі –

                                 Помер на панщині…

                                 А ми – розлізлися межи людьми,

                                 Мов мишенята:

                                 Я до школи – носити воду школярам…

1-й ведучий.

 Тарас наймитує в школі, а потім наймається пасти громадську череду. Мине 20 років – і він буде з болем згадувати своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало».

2-й читець.

Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в бога…

Уже прикликали до паю,

А я собі у буряні

Молюся богу… і не знаю,

Чого маленькому мені

Тоді так приязно молилось,

Чого так весело було?

Господнє небо і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

3-й читець.

Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось…

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє

І те помарніло.

Поглянув я на ягнята –

Не мої ягнята!

Обернувся я на хату –

Нема в мене хати.

Не дав мені бог нічого!

І хлинули сльози…

Учитель

Відкриваємо наступну сторінку журналу:

«Шевченко-художник»

1-й ведучий.

У вільний від роботи час, Тарас читає, малює, однак думка знайти людину, яка навчила б його малювати, не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипнівського маляра, який погоджується навчити хлопчика малювати. Проте пан Енгельгардт, у якого Шевченко був кріпосним, забирає його до Петербурга і Тарас стає козачком у свого пана.

1-й читець.

Хоче малювати, прагне він до знань,

Та за це багато зазнає знущань.

Нишком він малює статуї в саду,

Вночі пише вірші про людську біду.

2-й ведучий.

У Петербурзі Шевченко зустрічається з маляром-художником                     І.М.Сошенком. Ця зустріч круто змінила його долю. Сошенко знайомить його з байкарем Є.П.Гребінкою, художником К.П.Брюлловим, поетом В.А.Жуковським. Вони побачили великі здібності художника Шевченка і викупили його з кріпацтва.

Вільна. 22 квітня 1838 року Енгельгардт підписав відпускний документ, який засвідчив В.Жуковський, К.Брюллов та М.Вієльгорський. У відпускній записці, зокрема, говорилося:

«Я, нижчепідписаний, звільнений від служби гвардії полковник Павло Василів, син Енгельгардта відпустив назавжди на волю кріпосну мою людину Тараса Григоровича, сина Шевченка, що дістався мені в спадщину від покійного батька мого, дійсного таємничого радника Василя Васильовича Енгельгардта, записаного по ревізії Київської губернії, Звенигородського повіту, в селі Кирилівці, до котрої людини мені, Енгельгардту і спадкоємцям моїм в дальшому справи не має і нічого претендувати, а вільний він, Шевченко, обирати собі рід життя, який побажає».

 

 

2-й ведучий.

 Шевченко виправдав наміри своїх визволителів. У 1845 році він закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного художника». Тарас малює портрети, картини та ілюстрації до своїх творів.

3-й читець.

Так у людському горі стрілись брати,

Що зуміли в горі щиро помогти.

Викупили друзі, вільним став Тарас!

Чом же серце в тузі? Біль чому не згас?

Сміливий і щирий був Тараса спів.

Він гострить сокири, кличе на панів.

Учитель.

Відкриваємо третю сторінку журналу:

«Шевченко – борець за волю народу»

1-й ведучий.

За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати. Він малює і пише таємно, а його гнівні вірші несли панам страх. Незважаючи на заборону, Шевченко писав вірші і в солдатах:

О думи мої, думи! О слово злеє!

За тебе марно я в чужому краї

Караюсь, мучусь, але не каюсь!

2-й ведучий.

Коли Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він тужив за Україною, і це можна простежити в його віршах.

1-й читець.

Садок вишневий коло хати.

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть.

 Співаючи, ідуть дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря біля хати,

Вечірня зіронька встає,

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати –

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх,

Сама заснула біля них.

Заснуло все – тільки дівчата

Та соловейко не затих.

2-й читець.

В неволі тяжко, хоча й волі,

Сказать по правді, не було.

Та все-таки якось жилось.

Хоть на чужому та на полі…

Тепер не злої тої долі

Як бога ждати довелось.

І жду її, і виглядаю,

Дурний свій розум проклинаю,

Що дався дурням одурить

В калюжі волю утопить.

Холоне серце, як згадаю,

Що не в Україні поховають,

Що не в Україні буду жить,

Людей і господа любить

2-й ведучий.

Доля України завжди хвилювала Кобзаря. Шевченко вірить у краще майбутнє свого народу:

І на оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син і буде мати,

І будуть люди на землі.

Учитель

Ознайомимось з наступною сторінкою журналу:

«Ми тебе не забудемо, Тарасе»

1-й ведучий.

9 березня 1861 року Тарасу Григоровичу Шевченку виповнилося 47 років, але поет уже був важкохворий.

Привітати його прийшли друзі; було багато надіслано телеграм.

10 березня перестало битися серце великого поета. Тіло Т.Г.Шевченка було перевезено в Канів, і поховано на Чернечій горі, як того й бажав поет.

 

1-й читець.

Не в шовкових пелюшках,

Не у величезному палаці,

В хатині бідній він родивсь

Серед неволі, тьми і праці.

Нещасна мати сповила

Його малого й зажурилась…

І цілу ніченьку вона

За сина-кріпака молилась

І бог почув молитву ту,

І дав душі убогій силу,

І в руки хлопця він вложив

Співецьку чудодійну ліру.

2-й читець.

В тій пісні людям він співав

Про щастя, про добро, про волю.

Будив зі сну, пророкував

Їм вищу і найкращу долю.

Співав про чесну боротьбу,

Про сором кайданів брязкучих;

І не жалів він сил своїх,

І не втирав він сліз пекучих,

І пісня голосно лилась.

Але не довго ворог лютий

Підкрався нишком – і замовк

Співець кайданами окутий.

Замовкла пісня на устах,

Але в душі жила, бриніла,

І в серці бідного співця

Вогнем палаючим горіла.

3-й читець.

Умер співець – і привезли

Його на рідну Україну.

І коло синього Дніпра

Йому насипали могилу.

Умер співець, але живуть

В серцях людей слова безсмертні!

І тихо по Вкраїні всій

Бринять його пісні славетні.

Учитель.

Ось і перегорнули ми останню сторінку усного журналу, але ще більше про життєвий шлях Т.Г.Шевченка ви можете дізнатися з книг.

 

 

docx
Додано
12 лютого
Переглядів
260
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку