Урок "Ілюстрація. Історія ілюстрації. Техніки ілюстрацій. Етапи роботи над ілюстрацією."

5 клас

Тема:

Ілюстрація. Історія ілюстрації. Техніки ілюстрацій. Етапи роботи над ілюстрацією.

Мета:

• навчальна: ознайомити учнів із ілюстрацією, роботою художників – ілюстраторів, головними засобами виразності в ілюстраціях;
• розвивальна: розвивати вміння насолоджуватися спогляданням ілюстрацій, аналізувати їх, активізувати творчу ініціативу учнів; формувати естетичні почуття, смак, творчі здібності;
• виховна: виховувати дбайливе ставлення та любов до книги, повагу до роботи художника - ілюстратора.

Обладнання: портрети художників-ілюстраторів, ілюстрації казок, , інструкція, дитячі зразки робіт.

Очікувані результати: створення ілюстрацій до улюблених казок.

Хід уроку

I. Організація класу.

Сонячні промені так щедро наповнили клас, що потрібно одягнути чарівні сонячні окуляри, через які видно лише добре. Передаючи окуляри один одному, кажіть компліменти.

II. Мотивація навчальної діяльності учнів.

-Чи любите ви читати?

-А які книги ви любите читати?

-Я вам покажу декілька книг, розгляньте їх уважно і запам’ятайте.(закриваю книги)

-Скажіть, що ви запам’ятали

-Яку з книг ви запам’ятали? Чому?(відповіді)

-То на що ви найбільше звертали увагу?

- При виборі книги ми передусім звертаємо увагу на її оформлення, а вже потім читаємо і визначаємо, наскільки вона цікава.

Повідомлення теми і мети уроку.

Сьогодні на уроці ми дізнаємося що таке ілюстрація, історія ілюстрації, техніки та етапи роботи над ілюстрацією. І навіть спробуємо свої можливості в її створенні.

III. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь про роботу художника-ілюстратора.

З сторінок книги звучать вірші, які ми пам’ятаємо все життя. З книжок ми дізнаємося про життя різних народів, про великі відкриття науки та техніки, про зірки та планети, про рослин і тварин. Кожна книга має свою будову і своїх творців.

Над створенням ілюстрацій працюють художники-ілюстратори. Вони є своєрідними співтворцями (співавторами) книг, але не лише передають своє бачення персонажів, а й надають читачам можливість фантазувати, домислювати.

Художник розробляє всі елементи оформлення книги, кожен з яких відображає її зміст і підпорядкований загальній композиції.

Тип видання і зміст книги багато в чому визначають тематику і зміст самої ілюстрації, а також її головну функцію – пояснити, доповнити. Зв’язок ілюстрації з текстом – вагомий момент в їхньому створенні, коли взнається читацька аудиторія, адресат книги. Від віку, рівня професіональної підготовки, загальної ерудиції майбутніх читачів залежить характер ілюстрації. Наприклад, ілюстрація, яка адресована дорослому читачеві, відрізняється від ілюстрації на ту ж тему, але розрахованої на сприйняття дитини.

Ще одна дуже важлива деталь: які б не були ілюстрації і де б не розміщувалися, вони повинні зробити книгу більш цікавою, допомогти читачам повніше і глибше зрозуміти її текст, уявити образи героїв твору.

Відомості про виникнення ілюстрацій

Ілюстрація є важливим елементом художнього і поліграфічного оформлення видання. Під ілюстрацією в друкованому виданні розуміють графічне зображення (рисунок, креслення, схему, діаграму, картину, фотографію тощо), що наглядно пояснює і доповнює словесний текст. За допомогою ілюстрації ми можемо пояснити будь-яку частину тексту, наглядно показати той чи інший об’єкт. Можна сказати, що ілюстрація є переводом змісту із однієї форми (словесної) в іншу (зображальну). В моєму проекті ілюстрація виконує не тільки функцію «переводу», а є значно ширшою за змістом від тексту, що ілюструється.

У видавничій практиці розрізняють пізнавальні та художньо-образні ілюстрації. До пізнавальних відносять всі ілюстрації, які призначені для пізнання, але несе навіть в найелементарнішому вигляді науковий характер. Такі ілюстрації складаються із зображень предметів і явищ природи, людини і результатів людської діяльності, зображень тваринного і рослинного світу. Так як пізнавальні ілюстрації носять наукових характер, їх часто називають науково-пізнавальними.

Ілюстрація, як і літературні твори, існує з давніх-давен і має свою історію. Вона була відома ще у стародавньому світі (Єгипті, Греції, Римі, Китаї) у вигляді малюнків у рукописах, а в середні віки – мініатюр. У нашій країні вже з ХІ ст. книжкова графіка досягла дуже високого ступеня розвитку. Про це свідчать ілюстрації рукописних книг. «Остромирове Євангеліє» (1056-1057)

Фізкультхвилинка

А зараз ми перетворимося на художників-ілюстраторів і створимо власні ілюстрації до літературного твору.

IV. Практична робота.

-Сьогодні ми будемо створювати ілюстрації до книги «Пори року» в техніці ліногравюри.

Інструкція виконання:

Для роботи над гравюрою необхідні лінолеум, різці або штихеля, валик, фарби і папір, а так само такі підсобні засоби, як ножі, стекло, оліфа і ін. Для гравюри потрібний пробковий лінолеум, середній щільності, завтовшки 2,5-3 мм. Перед роботою його шліфують пемзою або наждачним папером, потім його необхідно протерти оліфою і насухо витерти.

 Перший етап роботи - це створення ескізу. Ескіз винен бути добре продуманий і пропрацьований, обов'язково потрібно розібрати, де буде світло, а де - темні місця. Тут потрібно уміти графічно мислити, перекладати об'ємне зображення «мовою» чорного і білого. Ескіз роблять в розмір малюнка.

 Після того, як рішення знайдене, переводять композицію на лінолеум.

Поглиблення на лінолеумі робляться штихелями - різцями різних профілів і розмірів (грабштихель, мессерштіхель, шпіцштіхель болтштіхель, флахштіхель, фаденштіхель, тонштіхель). Половина успіху в гравіруванні залежить від гостроти різця. Необхідно пам'ятати про техніку безпеці, щоб уникнути можливих неприємностей.). У подібній справі велике значення має правильне розташування рук. Прийнято ліву (не ріжучу) руку, що притримує лінолеум під час роботи, тримати нижче правої, робочої руки. Це необхідно тому, що різець може зірватися, а в такому положенні рук він не нанесе пошкоджень

У роботі необхідна послідовність. Гравірування лінолеуму краще починати відразу з відповідальних місць. Спочатку обрізають тонким лінії, прорізають штрихування, а потім широким різцем вибирають непотрібні місця фону. Корисно чергувати дрібну, «ювелірну» роботи з вибіркою великих площин. Тоді відпочиває око і робота йде продуктивно. Вирізування гравюри вимагає акуратності, посидючості, терпіння, не в якому випадку не можна поспішати. Корисно знати, що чим більше штрих, тим глибше за нього потрібно прорізати.

 Для друкування відтиснення береться чорна друкарська або масляна фарба, яка валиком наноситься на лінолеум рівномірно, так. Що б не було грудочок і нерівностей. Надрукувати декілька відтиснень на верстаті або уручну. Після закінчення роботи форма і валик ретельно промиваються скипидаром і протираються ганчірочкою.

V Актуалізація набутих знань.

Важливою рисою малюнків є їхній графічний, не кажучи вже про композиційний, зв’язок з іншими елементами оформлення – шрифтом, фоном, орнаментально-декоративними мотивами. Таким чином, структура готового текстового повідомлення визначає напрям пошуків книги і багато в чому зумовлює вживання тих чи інших складальних засобів, до того ж переважно стандартних.

VI. Підсумки уроку, виставка робіт

Ви створили ілюстрації в техніці ліногравюри, розкрили їх характери і навіть переказали основний зміст твору.