Урок "Інсценування уривків повісті І.Нечуя-Левицького « Кайдашева сім`я»

Тема: Інсценування уривків  повісті І. Нечуя-Левицького « Кайдашева сім`я».

Мета:продовжувати знайомство з повістю;  розвивати творчі здібності учнів, почуття родинності, спонукати до самостійного читання творів І.Нечуя-Левицького; виховувати порядність, взаємоповагу, взаємопорозуміння у родині.

Вид заняття:    Практичне заняття

Форма проведення заняття: інсценування епізодів повісті.

Хід уроку

І. Організаційний етап.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

ІІІ. Інсценування епізодів повісті.

Сценка І. На городі

Баба Палажка. Поховали сини Кайдаша з великою честю.

Баба Параска. На четвертий день після похорону Кайдаша Карпо й Лаврін почали ділитися батьківськими спадками.

Карпо. А що, Лавріне,розділимо тепер грунт пополовині, а то батько одрізав мені городу, неначе вкрав.

Лаврін. То й розділимо. Чи підемо в волость, чи обійдемося без волості?

Карпо. А нащо нам здалася та волость! Одміримо пополовині город та пополовині садок, та й годі. Хіба таки самі не дамо собі ради?

Лаврін. Про мене міряймо город і самі.

Карпо з Лавріном ліщиною почали міряти город вздовж і впоперек, розділили його вздовж і позабивали на межі кілки.

Карпо. А що, Лавріне, чи будемо городити тин,чи,може, й без тину обійдемося?

Лаврін. А навіщо той тин здався? Адже ж у нас двір коло хати спільний та й загорода...

Карпо. Про мене, нехай буде так.

Лаврін. Але не знаю, як ще наші жінки скажуть.

Карпо. Хіба в мене жіночий розум, щоб я жінок слухав.

Баба Палажка. Тільки що вони переміряли город та садок…

Баба Параска…. З хати вибігла Мотря.

Мотря (сама до себе). Бодай вас лиха година міряла, як виоце переміряли.

Баба Палажка. І заходилася міряти.

 Баба Параска. Поясом грунт вподовж.

Мотря міряє поясом город.

Баба Палажка.Лаврінова половина виходила довша на цілий пояс.

Баба Параска. Ще й висунулася ріжком на вулицю в бузину.

Мотря(прожогом побігла до хати). Постривайте ж! Це, мабуть, свекрушище помагала їм міряти!

Мотря(кричить). Це ви, мабуть, з матір’ю так міряли город, бодай вас міряв цей та той.

З’являються на крик Карпо, Лаврін, Кайдашиха і Мелашка.

Кайдашиха.Одчепись од мене,сатано! Я й дома не була, як вони міряли. Це правдива причепа!Бере моє добро, ще й мене лає.Ти міряєш собі, то натягуєш. А другому міряєш, то стягуєш: ти б людей соромилась!

Мотря. А той ріжок, що в бузину ввігнався? Не бійсь, мені не оддаси?

Мелашка. То одкуси його зубами!

Баба Палажка. Од того часу між Кайдашенками і їх жінками…

Баба Параска. Ой Господи! Не було ладу.

Сценка ІІ. Коло призьби

Баба Палажка.Раз уранці Мелашка вимела хату й половину сіней , змела сміття до порога та пішла в хату за рядюгою,щоб винести сміття на смітник.

Баба Параска.Саме тоді Мотря вибігла з сіней і вгляділа коло порога сміття.

Мотря. Доки я буду терпіти од тієї іродової Мелашки!

Вхопила деркача й порозкидала сміття попід Лавріновою призьбою.

Мелашка вийшла з хати з рядниною.

Мелашка (питає в Мотрі). Хто це порозкидав сміття?

Мотря( зі злістю). Я розкидала: не мети свого сміття під мою призьбу, бо я тебе колись ним нагодую.

Мелашка. А зась, не діждеш ти мене сміттям годувати! Нагодуй свого Карпа.

Мелашка почала змітати сміття докупи до порога.

Мотря. Не мети до порога, бо візьму тебе за шию, як кішку, та натовчу мордою в сміття, щоб удруге так не робила.

Мелашка (розкричалася). А ти, паскудо, то  ти смієш  мені таке говорити? Хіба ти моя свекруха? Ти думаєш, що я тобі мовчатиму? То ти мене вчиш, як малу дитину? Ось тобі, ось тобі!

Звучить музика №1_______________________________.Мелашка почала підкидати сміття деркачем на Мотрину призьбу.

Мотря (роззявила рота). Тоце ти так? То це та, що од свекрухи втікала?

Мелашка. Ти мені не свекруха, ая тобі не невістка. Я од тебе не втікатиму і мовчати не буду.. Ось тобі на? Ось тобі на?

Звучить музика №1________________________________ .Мотря почала видирати деркача з рук Мелашки, та випустила його з рук. Мотря замахнулась на неї деркачем.

Мелашка (закричала). Гвалт?Гвалт? Якого ти дідька чіпляєшся до мене, сатано?

Баба Палажка.З хати вибігла Кайдашиха з кочергою в руках. Ой господи! Махнула на Мотрю кочергою.

Баба Параска. Мотря одскочила од призьби, кочерга потрапила в Мотрине вікно. Шибка дзенькнула, а дрібне скло посипалося на призьбу.

Звук скла.

З’являються Карпо і Лаврін. Три молодиці вчепилися до кочерги та до деркача, кричали, тяглися. Чоловіки розборонили жінок і розігнали їх.

Карпо. Чи ви показилися? Хто це розбив вікно?

Мотря. Твоя мати!

Кайдашиха(кричить). Лавріне! Одривай їх хату. Про мене, нехай Мотря йде жити під три чорти або під греблю: я з нею зроду-віку не буду жити під однією покрівлею.

Мотря. Карпе! Одривай їх хату, бо я підпалю і їх, і себе та й на Сибір піду…

Сценка ІІІ. Виколола проклята око

Баба Палажка. Якось Мотря вскочила в Лаврінову хату, вхопила кочергу й свиснула нею по купі горшків на полиці. Горшки застогнали, черепки посипалися додолу.

Баба Параска.А Кайдашиха з кочергою, Мелашка з рогачем та й в Мотрину хату. Усі три молодиці ледве дихали.

Мотря. Ти змія люта, а не свекруха!Буду я чортова дочка, коли не розіб’ю тобі кочергою голови.

Кайдашиха. Хто ? ти? Мені, своїй матері? Карпе, ти чуєш, що твоя Мотрунька говорить на мене?Карпе, візьми вірьовку та повісь її зараз  у сінях на бантині!

Мотря. Карпе, візьми налигача та прив’яжи свою матір серед вигону коло стовпа. Вона мене або отруїть, або зарубає.

Кайдашиха. Що ти кажеш, щоб мене мій син,моя кров, та прив’язав налигачем серед вигону на сміх людям? Ось я візьму мішка та напну тобі на голову, мов скаженій собаці, бо ти нас усіх покусаєш.

Кайдашиха витягла з-під лави порожнього мішка й кинулася до Мотрі.

Кайдашиха. Ти злодійка! Ти покрала в нас яйця!

Мотря. Брешеш, не докажеш! Ти сама злодюга, бо обкрадала мене, мою працю цілий рік. Я на тебе робила, як на пана панщину.

Кайдашиха. А чом же ти мене  не кидала. Коли тобі було в мене погано?

Мотря. Тікай сама хоч під шум, під греблю!Ти злодюга, ти відьма!

Кайдашиха. Хто? я відьма? я злодюга?Ось тобі на!

Кайдашиха тикнулаМотрі дулю, та не потрапила в ніс, а в око.

Мотря вхопила деркача і сунула держалном Кайдашисі просто межи очі.

Кайдашиха .(заплакала і вхопилася за праве око). Ой лишечко, виколола проклята зміюка мені око! У волость її, розбишаку, в тюрму її!..

Сценка IV. Груша всохла

Баба Палажка. Як громада ділила між братами двір старого Кайдаша, до Карпової половини одійшла груша. Та груша була Лаврінова.

Баба Параска. Доки груша не родила, доти й лиха не було. Таких груш не було в цілому селі.

Мелашка. А навіщо,Мотрю, ти б’єш моїх дітей?

Мотря. За те, щоб не крали моїх груш.

Мелашка. А хіба це твої груші? Це наша груша; хіба ж ти не знаєш, чи що?

Мотря. Ще що вигадай? На нашому городі та виросла ваша груша! Це, мабуть, свекрушище тобі наговорила на вербі груші, а на осиці кислиці.

Кайдашиха. Ідіть, діти, та рвіть груші сміливо! Це наша груша!

Мотря (кричала). Нехай тільки влізуть у мій город вдруге, то я їм ломакою ноги поперебиваю!

Баба Палажка. Якось на Лавріновому дворі піднявся ґвалт. Через тин за грушу лаялися вже не жінки,а й чоловіки. Брати мусили йти в волость.

Баба Параска. А наступного рокуКарпо і Лаврін пішли до священика.

Священик. Ну,то як же воно буде?

Карпо. Нехай так буде,батюшко, як ви скажете.

Лаврін. Так, як ви присудите, так воно вже нехай і буде!

Священик. То я ж кажу, щоб Карпо заплатив тобі три або чотири карбованці, та й нехай буде груша його, то й сварки більше не буде між вами.

Лаврін. Зроду на це не згоджуся! Там, батюшко, груші, вибачайте, коли ласка, як ваші кулаки. Я щороку продам груш два або три мішки за три або й за чотири карбованці.

Священик. Ну, то, Карпе,одріж йому землю з грушею.

Карпо. Хіба я таки сказився чи з глузду з’їхав, щоб одрізувати землю!

Священик. То йдіть собі та, про мене, вдавіться тими грушами разом з своїми жінками!

Баба Палажка. Діло з грушею скінчилося несподівано.

Баба Параска.Груша всохла,і дві сім’ї помирилися.

IV. Підсумок

• Чи можлива зустріч з «кайдашами» в наш час?

VI. Домашнє завдання: підготувати довідковий матеріал про Панаса Мирного.