Урок "Значення творчої спадщини Лесі Українки"

Урок української літератури у 10 класі.

 

Вчитель – Овчаренко Олена Анатоліївна

 

Тема. Вітчизняне і світове значення спадщини Лесі Українки.

Мета: висвітлити значення творчості Лесі Українки для України та світової культури; розвивати навики конспектування, творчого осмислення вивченого матеріалу, вміння створювати власні презентації; виховувати в учнів почуття гордості за культурні надбання України.

Обладнання: видання творів Лесі Українки, презентації учнів, портрет Лесі Українки, видання присвячені творчості Л.Українки.

Тип уроку: узагальнення вивченого матеріалу.

Хід уроку

I. Оголошення теми та мети уроку

II. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. Вступне слово вчителя.

«...Ви, певне, знаєте легенди про в'язнів-богатирів, - читаємо в одному з листів Лесі Українки до Франка. - Ото сидить такий в'язень у темниці не рік, не два, і здається йому, що він осліп, але то сліпа та ніч, що навколо нього; і здається йому, що він старий, але то стара та в'язниця, що ховає його; і думає він, що його кайдани все міцні, але кайдани давно їх власна ржа переїла, тільки в'язень не вірить своїм рукам і не пробує їх сили. І тільки для того потрібний той якийсь рятівник з-за Чорномор'я, щоб гукнути: «Встань!», щоб від гуку здригнувся в'язень і щоб розсипались кайдани на руках, а тоді вже вільними руками в'язень сам вивалить двері старої темниці і побачить, що є ще світло сонця і для нього... О, яке то щастя бути таким «чорноморцем», що має голос гукнути: «Встань!» Що, якби я мала такий голос...»

Поетеса мала такий голос - своє вогнисте слово-зброю, яке не раз закликало: «Встань!» І цим закликом Леся Українка приєднувалась до народженого тоді пролетарського гімну: «Повстаньте, гнані і голодні...». Так ставала своєю творчістю з віком на рівні.

 

Отже, на сьогоднішньому уроці ми висвітлимо значення творчості Лесі Українки як для України так і для всієї світової літератури.

 

Запис теми уроку.

2. Ознайомлення з епіграфами до уроку.

    Звернімо увагу на дошку, де записано епіграфи до сьогоднішнього уроку.

 

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає...

Леся Українка

Довго щирими сими словами

До людей промовлятиму я...

Леся Українка

 

   Про що говорять обрані рядки віршів?

 

   Згадаймо, хто з відомих українських та зарубіжних письменників вірив у те, що переживе свій час і буде жити в наступних поколіннях? (Т.Г.Шевченко «Заповіт», О.С.Пушкін «Пам’ятник», Горацій «Пам’ятник»)

 

 

А.С.Пушкин

 

Я памятник себе воздвиг нерукотворный,

К нему не зарастет народная тропа,

Вознесся выше он главою непокорной

       Александрийского столпа.

 

Нет, весь я не умру — душа в заветной лире

Мой прах переживет и тленья убежит —

И славен буду я, доколь в подлунном мире

       Жив будет хоть один пиит.

 

Слух обо мне пройдет по всей Руси великой,

И назовет меня всяк сущий в ней язык,

И гордый внук славян, и финн, и ныне дикой

       Тунгус, и друг степей калмык.

 

И долго буду тем любезен я народу,

Что чувства добрые я лирой пробуждал,

Что в мой жестокий век восславил я Свободу

       И милость к падшим призывал.

 

Веленью божию, о муза, будь послушна,

Обиды не страшась, не требуя венца,

Хвалу и клевету приемли равнодушно

       И не оспоривай глупца.

 

Гораций Флакк Квинт

 

Памятник

 

Создал памятник я, бронзы литой прочней,

Царственных пирамид выше поднявшийся.

Ни снедающий дождь, ни Аквилон лихой

Не разрушат его, не сокрушит и ряд

Нескончаемых лет, время бегущее.

Нет, не весь я умру, лучшая часть меня

Избежит похорон. Буду я вновь и вновь

Восхваляем, доколь по Капитолию

Жрец верховный ведет деву безмолвную.

Назван буду везде — там, где неистовый

Авфид ропщет, где Дави, скудный водой, царем

Был у грубых селян. Встав из ничтожества,

Первым я приобщил песню Эолин

К италийским стихам. Славой заслуженной,

Мельпомена, гордись и, благосклонная,

Ныне лаврами Дельф мне увенчай главу.

 

     Запис епіграфів у зошити.

  З метою повного висвітлення теми нашого уроку ви отримали індивідуальні домашні завдання – створити презентації, підготувати усні повідомлення, вивчити вірші, які б слугували яскравим підтвердженням того, що творчість Лесі Українки дійсно заслуговує на світове визнання.  Під час роботи на уроці ми будемо колективно складати план, у якому знайде своє відображення тема нашого уроку. Під час перегляду презентацій та прослуховування повідомлень будь особливо уважними, адже вам необхідно буде ще виконувати і самостійну роботу.  

3. Слово вчителя.

«Кожним словом, кожним променем думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу людина, що ім'я їй — Леся Українка» (Олесь Гончар).

 

То ж як український народ увіковічнює пам'ять про  геніальну поетесу? Запрошуємо до слова Крикун Ю.

(Очікувана відповідь. Її іменем названі школи, вузи, бібліотеки, театри, вулиці, колгоспи. Споруджуються пам'ятники, серед них — прекрасний у Луцьку на Волині, автори якого А. Німенко, М. Обезюк, В. Жигалін, С, Кілессо, чудовий монумент — постать Лесі Українки на постаменті у Києві на бульварі, що носить ім'я поетеси, роботи талановитого скульптора Галини Кальченко. Пам'ятник у Сурамі, де останні дні жила велика Українка і де відпадало її життя, створений грузинським скульптором Тамарою Абакелія.

Громадсько-культурним осередком збереження творчих цінностей Лесі Українки, а також увіковічення її пам’яті  є літературно-меморіальні музеї письменниці. Вони проводять велику роботу, щоб зберегти для потомків все, пов'язане з її життям і творчістю. Особливо відзначаються музеї Лесі Українки у Києві, Колодяжному, Новограді-Волинському, кімната-музей у Луцьку, бібліотека-музей у Сурамі.)

 

4. Презентація  № 1. (Слайд-шоу пам’ятних місць) Оцінювання

 

    Яким буде перший пункт плану? Пам’ятники та пам’ятні місця, пов’язані з іменем Лесі Українки.

    Запишіть до першого пункту, які саме місця вшанування пам’яті поетеси ви запам’ятали.

 

5. Слово вчителя.

   Образ поетеси увіковічнюють художники у творах образотворчого та народно-декоративному мистецтва. Композитори — у музиці, письменники — в поезії, прозі, драматургії.

 

   Запрошуємо до слова учнів, які готували презентації та повідомлення про відображення творчості Лесі Українки у різних творах мистецтва.

 

 

6. Презентація № 2 (Слайд-шоу народно-декоративного мистецтва  присвячених творчості Лесі Українки). Оцінювання.

 

   Другий пункт плану (Образ Лесі Українки та її твори в образотворчому та народно-декоративному мистецтві)

   Чи помітили ви, хто з художників найбільше втілив лірику поетеси та її образ у картини? Запишіть самостійно до своїх зошитів прізвища цих художників.

 

7. Повідомлення учня.

Образ Лесі Українки оживає у багатьох музичних творах, зокрема у симфонічній сюїті «Пам'яті Лесі Українки» Л. Штогаренка, яка була удостоєна Державної премії СРСР в 1952 році. До співучої музи поетеси звертались різні композитори, починаючи з її сучасників. Відомі українські композитори-класики Микола Лисенко, Кирило Стеценко, Яків Степовий неодноразово клали па музику лірику поетеси. Серед їх творів найбільшу популярність здобули романси Миколи Лисенка «Не дивися па місяць весною», «Надія»; Кирила Стеценка — «Стояла я і слухала весну», «Хотіла б я піснею стати»; Якова Сте­пового— «Гетьте, думи, ви хмари осінні», «Слово, чому ти не твердая криця».

Особливо активно звертаються до творчості Лесі Українки, до її поетичного образу радянські композитори. З'являються не лише солоспіви на тексти поетеси, але й симфонії, опери, балети за її драматичними творами. Так, «Лісова пісня» Лесі Українки оживає не лише у вже згаданому прекрасному балеті М. Скорульського, але й в однойменному балеті Г. Жуковського, опері В. Кирейка. За сюжетом драми «Камінний господар» написав балет композитор В. Губаренко. Цікавими творчими пошуками відзначається одноактний балет Людмили Дичко «Досвітні вогні» за мотивами творів Лесі Українки.

Ряд вокальних творів на слова поезій Лесі Українки написали композитори Г. Майборода, А. Кос-Анатольський, М. Колесса, Т. Сидоренко-Малюкова, П. Гайдамака, Б. Фільц, Я. Яциневич. Видано спеціальний збірник «Золотії терни», куди ввійшов 21 солоспів на тексти Лесі Українки.

Образ Лесі Українки, її творчість неодноразово привертали увагу також композиторів братніх народів — російських, грузинських, білоруських, вірменських та інших. Вокальні цикли па тему «Мелодії» Лесі Українки написали три композитори - російський Ю. Левітін, білоруський Д.Лукас, український П. Гайдамака. Звичайно, кожен з композиторів, використовуючи й свої національні особливості, по-різному відтворюють поетичні образи Українки.

Відомо, з якою любов'ю і повагою ставляться до української поетеси в Грузії, земля і люди якої щиро привітали Лесю у важкий для неї час. Тож не дивно, що й грузинські композитори велику увагу приділяють музичному життю творів письменниці. її образ оживає з «Пісні про Лесю» композитора М. Давіташвілі. «Дитячому хороводі» Д. Чхеїдзе, солоспіві О. Барамішвілі на слова вірша Лесі Українки «Перемога». А відомий грузинський композитор Русудан Тохадзе присвятила нашій поетесі велику симфонію-поему «Сontra spem spero!»

Слід згадати також два твори відомого вірменського композитора О. Долуханяна — покладені на музику вірші Лесі Українки: «Надія» і «Реве-гуде негодонька» (із циклу «Сім струн»).

Музичним сторінкам життя і творчості Лесі Українки присвячена праця Л. Яросевич «Леся Українка і музика». Під таким заголовком у видавництві «Музична Україна» в І978 році опублікована книжка цієї авторки, звідки Й можна Почерпнути багато цікавого матеріалу.

 

 Оцінювання.

 Запишемо та прикріпимо на дошці третій пункт плану. Леся Українка та її творчість у музиці.

   Яка ж лірика Лесі Українки знайшла найбільше відображення у музичних творах?Запишіть до даного пункту.

 

Отже, ми бачимо, що найбільше втілення у музиці знайшли поезії інтимні та пейзажні, поезії, які розкривають найінтимніші людські почуття. Адже не зважаючи на весь той біль, з яким боролася все життя Леся, вона так само вміла кохати і кохала щиро, любила природу, яка завжди була дзеркалом її душевного настрою.

8. Слово вчителя.

   Та не лише у вище розказаному знайшло втілення творчості Лесі Українки, вона знайшла своє відображення і у творах видатних письменників. Так бібліотеки можуть нам запропонувати для більшого ознайомлення з її життям, творчістю та громадською роботою наступні твори: дилогію «Дочка Прометея» Миколи Олійника, «Ломикамінь» Олександра Дейча, кіноповість «Іду до тебе» Івана Драча. Дуже багато гарних віршів, присвячених геніальній Лесі, написали українські поети. Вже хрестоматійними стали поезії Максима Рильського, Володимира Сосюри, Платона Воронька, Андрія Малишка, її уславили також Павло Тичина, Микола Балон, Дмитро Павличко і ще багато українських, російських, білоруських, грузинських, вірменських та інших поетів.

«Наша Леся Українка,— говорить грузинський письменник Г. Ціцішвілі, — (я не обмовився — наша) і ваш Давид Гурамішвілі є для Грузії символами вічної й непорушної дружби з братнім українським народом. Але значення таких імен, як Леся Українка, завжди більше, ніж дружба окремих народів. Вони символізують братерство всіх народів — і в цьому їхня сила, їхнє могуття, невмируща краса».

 

9. Виразне читання учнями віршів присвячених Лесі Українці.

    Послухаймо вірші українських письменників присвячені Лесі Українці у виконанні учнів.

  БІЛЬ ЄДИНОЇ ЗБРОЇ

Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє.

Леся Українка

Півні кричать у мегафони мальв —

аж деренчить полив'яний світанок...

Мій рідний краю,

зроду ти не мав

нейтральних барв, тих прісних пуританок.

 

Червоне й чорне кредо рукава.

Пшеничний принцип сонячного степу.

Такі густі смарагдові слова жили в тобі

і вибухали з

тебе.

Слова росли із ґрунту, мов жита. Добірним зерном колосилась мова. Вона як хліб. Вона мені свята. І кров'ю предків тяжко пурпурова.

А хтось по ній прокопував рови. Топтав, ганьбив нам поле найдорожче. І сниться сон: пасуться корови — сім тучних, але більше тощих.

Скубуть озиме, нищать ярину,

ще й гидять, гудять, ратицями крешуть.

Трагічна мово! Вже тобі труну

не тільки вороги, а й діти власні тешуть.

Безсмертна мово! Ти сміється гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі!

. Твій дух не став приниженим і плюсклим, хоч слала доля чорні килими то од Вілюйська до Холуйська, то з Києва до Колими.

З усіх трибун — аж дим над демагогом. Усі беруть в основу ленінізм. Адже ніхто так не клянеться богом,

як сам диявол — той же шовінізм.

Як ти зжилася з тугою чаїною!

Як часто лицемірив твій Парнас!..

Шматок землі,

ти звешся Україною.

Ти був до нас. Ти будеш після нас.

Мій предковічний,

мій умитий росами,

космічний,

вічний,

зоряний, барвінковий...

Коли ти навіть звався — Малоросія,

твоя поетеса була Українкою!

 

   Чому автор вірша взяв для свого вірша саме такий епіграф? Чому Леся сама себе назвала Українкою?

 

   Оцінювання.

Дмитро Борзаниця

Пам'яті Лесі Українки

 

Неначе річка швидкоплинна

Тече життя у небуття.

Людина прагне на цім світі

Нащадкам залишить знання.

Живуть і досі вічні теми,

А з ними і її вірші.

Вірші про любу Батьківщину,

Про поклик рідної душі,

Яка існує без народу

В далекій дикій чужині.

Яка на припічку в хатині

Ледь жевріє на самоті.

Здавалося б: і що їй треба? –

І слава є, і визнання.

Потрібна лишень рідна мова,

Це є найбільше здобуття.

Потрібна солов'їна пісня

Зрання в вишневому садку,

А ще - зозулине кування:

Ку-ку, ку-ку, ку-ку, ку-ку.

Казала Леся: слово - зброя,

Найголовніша, визначна.

За рідне українське слово

Боролася весь вік вона.

 

Життя, прожите недаремно,

Не зникне в пам'яті людській,

Не зникне й Леся Українка.

Цей вірш присвячується їй.

 

   Що саме залишила Леся Українка у спадок своїм нащадкам? Чи достойно ми його бережемо?

 

   Оцінювання.

 

Максим Рильський

Леся Українка

Йти назустріч бурям і зливам,

Буть одній - як велика рать,

Жить в нещасті життям щасливим,

Муку творчістю перемагать, -

 

Хвора дівчино, бідна Леся!

Де ще хворі такі були,

Щоб літати у піднебесся,

Що його не сягнуть і орли!

 

Справді бідна і справді хвора,

А душа немов океан,

Де камінна душа Командора

І принадливий Дон Жуан,

 

Де в віки і простори мандри,

Де Вкраїна - Еллада і Рим,

Де пророча журба Касеандрй

Як священний дзвеніла грім,

Де слова обертались у крицю,

В кров живу — друкований знак,

Де підносив з мечем правицю

Вождь рабів - безсмертний Спартак.

Вся ти - трепет, вогонь, ідея, Вся ти - вірна, єдина струна,

І хто знає співця Антея –

Той тебе у ньому пізна!

Ти себе Українкою звала,

І чи краще знайти ім'я

Тій, що радістю в муках сіяла,

Як вітчизна велика твоя!

 

    Як поезія Максима Рильського перегукується з біографією Лесі Українки? Що на вашу думку дало можливість автору так вдало відобразити суть душі поетеси?

   Отже, наступним пунктом плану буде Леся Українка у поезіях українських письменників.

 

   Оцінювання.

 

10. Слово вчителя.

   Чи може хто з вас сказати, яка книга є найбільш  тиражованою у світі? Чому?

   (Біблія, Цікавий факт. Сервантес «Дон Кіхот». «Дон Кіхот» за кількістю мов, якими він був перекладений, поступається лише Біблії.)

   Давайте поміркуємо, чому саме так. (Відповіді учнів)

 

   На підтвердження цього послухаємо інформації про популярність книжок Лесі Українки, яку підготував учень класу.

 

11. Повідомлення учнів. Презентація № 3. Оцінювання.

 

  Чи переконало вас почуте і побачене, що, дійсно, велика кількість видань яскраво свідчить про популярність автора?

 

  Яку назву дамо п’ятому пункту плану (Видання творів Лесі Українки та літератури про її життя і творчість)

 

   Запишіть самостійно біля цього пункту, які твори Лесі Українки (з переглянутої презентації) передруковуються найчастіше.

 

12. Проблемне запитання.

   Особливим визнанням популярності людини, значного її внеску у розвиток суспільства є запровадження премії, яка б носила її ім’я.  Чи знаєте ви, які існують премії взагалі і за що їх вручають?  А які літературні премії  існують в Україні?

 

    Послухаймо повідомлення учнів, які підготували матеріал про премію імені Лесі Українки.

 

13. Повідомлення учнів Про Літературну премію Лесі Українки.

За постановою Центрального Комітету КП України та Ради Міністрів УРСР в 1972 році у нас в республіці встановлено щорічну літературну премію імені Лесі Українки. Вона присуджується за кращі глибокоідейні та високохудожні твори для дітей, які сприяють комуністичному вихованню підростаючого покоління і здобули широке громадське визнання. Першим лауреатом літературної премії імені Лесі Українки стала відома дитяча письменниця Наталя Забіла.

Про літературну премію імені Лесі Українки

 

РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

 

П О С Т А Н О В А

від 31 грудня 1970 р. N 658

Київ

 

( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ

N 32 ( 32-2004-п ) від 14.01.2004 )

 

 

Про літературну премію

імені Лесі Українки

 

 

Рада Міністрів Української РСР  п о с т а н о в л я є:

 

     1. Встановити,  що заснована постановою Центрального Комітету КП  України  і  Ради  Міністрів  УРСР  від 17 липня 1970 р.  N 372 ( 372-70-п ) щорічна літературна премія  імені  Лесі  Українки  за кращий  твір  для  дітей присуджується,  починаючи з 1972 року,  в розмірі 1000 карбованців.

 

     Видатки на   виплату   премії   відносити    на    результати фінансово-господарської  діяльності видавництва "Веселка" Комітету по пресі при Раді Міністрів УРСР.

 

     2. Затвердити Положення про  літературну  премію  імені  Лесі Українки,  подане  Комітетом  по  пресі при Раді Міністрів УРСР та погоджене з Спілкою письменників України (додається).

 

 

 

           Голова

     Ради Міністрів УРСР                              В.ЩЕРБИЦЬКИЙ

 

      Керуючий Справами

     Ради Міністрів УРСР                                   К.БОЙКО

 

     Інд. 28

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Ради Міністрів УРСР

від 31 грудня 1970 р. N 658

 

ПОЛОЖЕННЯ

про літературну премію імені Лесі Українки

 

 

     1. Літературна  премія  імені  Лесі  Українки   присуджується щорічно  за  глибокоідейні  та високохудожні твори для дітей,  які сприяють  комуністичному  вихованню  підростаючого   покоління   і здобули широке громадське визнання.

 

   Примітка. Літературна премія імені Лесі Українки,  як правило,  не присуджується повторно,  а  також  за  твори,  удостоєні Ленінської  премії або Державної премії СРСР,  Державної премії   Української  РСР  імені  Т.Г. Шевченка,  Премії Ленінського  комсомолу,  Республіканської комсомольської премії імені М. Островського.

 

     2. Твори  на здобуття літературної премії імені Лесі Українки висувають творчі спілки і товариства,  педагогічні колективи  шкіл та  інших учбових закладів,  громадські організації,  видавництва, редколегії  газет  і  журналів,  а  також  колективи  підприємств,

установ, організацій.

 

     Висування творів   повинно  проходити  в  обстановці  широкої гласності та високої вимогливості до їх оцінки.

 

     На здобуття літературної премії імені  Лесі  Українки  можуть бути  висунуті лише твори,  які опубліковані в пресі у завершеному вигляді не пізніше як за чотири місяці до дня присудження премії.

 

     3. Твори, висунуті на здобуття літературної премії імені Лесі Українки,  приймаються  Комітетом по пресі при Раді Міністрів УРСР щорічно до 1 грудня.  Перелік цих творів публікується у  пресі  не пізніше як за два місяці до дня присудження премії.

 

     Усі твори,   висунуті  на  здобуття  премії,  повинні  широко обговорюватися    громадськістю,    творчими    і    педагогічними колективами, а також у періодичній пресі.

 

     Порядок подання,  обговорення і розгляду творів, висунутих на здобуття  премії,  встановлюється  Комітетом  по  пресі  при  Раді Міністрів УРСР.

 

     4. Присудження   літературної   премії  імені  Лесі  Українки здійснюється спільним рішенням колегії Комітету по пресі при  Раді Міністрів УРСР і правління Спілки письменників України.

 

     Рішення про   присудження   літературної  премії  імені  Лесі Українки   публікується   в   пресі   до   дня   народження   Лесі Українки - 25 лютого.

 

     5. Особам,  яким  присуджена  літературна  премія  імені Лесі Українки,  вручається  диплом,  нагрудний  знак   із   зображенням поетеси, а також грошова премія в розмірі 1000 карбованців.

 

   Історія премії

 

   Літературна премія імені Лесі Українки за кращий твір для дітей була заснована постановою Центрального Комітету КП України і Ради Міністрів УРСР від 17 липня 1970 р. N 372 «Про відзначення 100-річчя з дня народження Лесі Українки». Премія присуджувалася щорічно починаючи з 1972 року, в розмірі 1000 карбованців «за глибокоідейні та високохудожні твори для дітей, які сприяють комуністичному вихованню підростаючого покоління і здобули широке громадське визнання».

 

   2004 року встановлена «Премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва», яка «присуджується щороку за твори, які сприяють вихованню підростаючого покоління у дусі національної гідності, духовної єдності українського суспільства та здобули широке громадське визнання». Крім грошової винагороди, лауреатові (лауреатам) вручається також диплом лауреата.

 

14. Презентація № 4 письменників, які були удостоєні премії імені Лесі Українки.

 

   Лауреати

   Починаючи з дня заснування головної «дитячої» премії у галузі літератури, її лауреатами стали:

 

   Лауреати премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва:

   2008 — Тамара Коломієць — за збірки віршів «Де ховає сонце роси» та «Найперша стежечка».

   2007 — Зірка Мензатюк — за книги «Київські казки», «Казочки-куцохвостики», «Таємниця козацької шаблі»

   2006 — Ярмиш Юрій Феодосійович (1935) — за книжки: «Дванадцятиголовий дракончик», «Казка стукає у двері», «Сповідь чаклуна».

   2005 — Білоусов Євген Васильович (1952) — за повість-казку «Тарасове перо».

   2004 — Гриненко Галина Олександрівна (1925) — за книгу «Життя і строфи».

 

    Лауреати Літературної премії імені Лесі Українки:

   2003 — Малик Галина Миколаївна (1951) — за повість «Злочинці з паралельного світу», Видавництво «Теза».

   2002 — Качан Анатолій Леонтійович (1942) — за книгу віршів «До синього моря хмарина пливе»;

   2002 — Рутківський Володимир Григорович (1937) — за повість-легенду «Сторожова застава».

   2001 — Людкевич (Білоус) Марія Йосипівна (1948) — за збірку віршів «Домовик без черевик»;

   2001 — Стельмах Ярослав Михайлович (1949—2001) — за збірку повістей та оповідань «Голодний, злий і дуже небезпечний»;

   2000 — Камінчук Анатолій Семенович (1939) — за книжку віршів «Котики вербові»;

   2000 — Шморгун Євген Іванович (1940) — за книжку оповідань «Мова зела»;

   1999 — Голод Марія-Анна (1918), (Канада) — за збірку прозових творів «Люстра пана Севастіяна»;

   1999 — Довжик (Должиков) Василь Михайлович (1943) — за збірку повістей «Уперта хата»;

   1998 — Стельмах Богдан Михайлович (1943) — за збірку віршів та казок «Писанка»;

   1998 — Яненко Микола Михайлович (1941) — за збірку оповідань «Цвітуть в океані квіти»;

   1997 — Білоус Дмитро Григорович (1920—2004) — за збірку віршів «Чари барвінкові»;

   1997 — Бризгун-Шанта Леся (1920), (Канада) — за збірку казок і оповідань «Золотий горішок»;

   1996 — Чухліб Василь Васильович (1941—1997) — за збірки оповідань і казок «Олень на тому березі», «Куди летить рибалочка» та «Колискова для ведмедів»;

   1995 — Василашко Василь Федорович (1939) — за збірку віршів «Чи Україні ти син?»;

   1995 — Лучук Володимир Іванович (1934) — за збірки віршів та казок «Найрідніші слова» та «Казкова орбіта»;

   1994 — Жупапин Степан Ілліч (1936) — за збірку казок, загадок, скоромовок «На високій полонині» та співаник для дітей «Закарпатські візерунки»;

   1994 — Костецький Анатолій Георгійович (1948) — за збірку казкових, фантастичних та пригодницьких повістей «Мінімакс — кишеньковий дракон, або День без батьків», збірки віршів «Як зробити день веселим», «Нас батьки не розуміють», повість «Постукай у моє вікно»;

   1994 — Чуб (Нитченко) Дмитро Васильович (1905—1999), (Австралія) — за науково-художню книжку «Слідами Миклухо-Маклая», збірку оповідань «Стежками пригод», книжку «Живий Шевченко»;

   1993 — Орач (Комар) Олег Юхимович (1940) — за збірку віршів «Журавликова пісня»;

   1993 — Павленко Леонід Оксентійович (1924) — за збірку легенд «Квіт папороті»;

   1993 — Слабошпицький Михайло Федотович (1946) — за повість «Душі на вітрах» та збірки прозових творів «Озеро Олдан», «Папуга з осінньої гілки»;

   1992 — Харчук Борис Микитович (1931—1988) - за збірку повістей «Зазимки і весни», збірку казок, оповідань, повістей «Горохове чудо»;

   1992 — Тендюк Леонід Михайлович (1931) — за «Вибрані твори» (у двох томах) та збірку «Смерть в океані»;

   1991 — Олійник Микола Якович (1923—1997) — за роман «Дочка Прометея»;

   1990 — Сингаївський Микола Федорович (1936) — за поетичні збірки «Калиновий вітер», «Ластівоча весна», «Маківка і Перчина»;

   1989 — Скомаровський Вадим Петрович (1937) — за книгу вибраних творів «Свіжа борозна» та збірку віршів «Завтра в школу»;

   1988 — Близнець Віктор Семенович (1933—1981) — за повісті «Звук павутинки», «Земля світлячків», «Женя і Синько»;

   1987 — Давидов Анатолій Іванович (1938—2002) — за збірку оповідань «Сонечко спить у дзвониках»;

   1986 — Гриб Кузьма Кіндратович (1910—1997) — за збірку повістей «Назустріч юності»;

   1985 — Кава Віктор Іванович (1937) — за повісті та оповідання «Будь обережна, Марійко!», «На те літо, після війни», «Осіння стежка», «Усмішка»;

   1985 — Ладижець Володимир Іванович (1924—1991) — за збірки віршів «Ластівки з Карпат», «Орлиный дом»;

   1984 — Комар Борис Панасович (1928) — за збірки «Бджолиний мед», «Мандрівний вулкан»;

   1983 — Малик (Сиченко) Володимир Кирилович (1921—1998) — за твори історико-патріотичної тематики для дітей;

   1982 — Нестайко Всеволод Зіновійович (1930) — за повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі»;

   1981 — Ткач Дмитро Васильович (1912—1993) — за роман «Шторм і штиль»;

   1980 — Тютюнник Григір Михайлович (1931—1980) — за книги «Климко» та «Вогник далеко в степу»;

   1979 — Пригара Марія Аркадіївна (1917—1983) — за вибрані твори «Вірші та казки», «Повісті та оповідання» (у двох томах);

   1978 — Познанська Марія Абакумівна (1917—1995) — за віршовану розповідь «Фортеця над Дніпром» та збірку поезій «Щоб ти був щасливий»;

   1977 — Бичко Валентин Васильович (1912—1994) — за віршоване оповідання «Сімейний альбом» та автобіографічну повість «Благословлялося на світ»;

   1976 — Воронько Платон Микитович (1913—1988) — за збірки віршів «Читаночка», «Сніжна зіронька горить», «Облітав журавель», «Всім по сім», драматичну поему «Казка про Чугайстра»;

   1975 — Збанацький Юрій Оліферович (1913—1994) — за роман «Кують зозулі», повісті «Курилові острови», «Ленінка», «Героподвія» та ін.;

   1974 — Іваненко Оксана Дмитрівна (1906—1997) — за повість «Рідні діти», роман «Тарасові шляхи» та «Лісові казки»;

   1973 — Багмут Іван Адріанович (1903—1975) — за повісті "Наш загін «Смерть фашистам!», «Щасливий день суворовця Криничного», «Голубе плесо» й оповідання «Шматок пирога»;

   1972 — Забіла Наталя Львівна (1903—1985) — за драматичну казку «Троянові діти», п'єсу-фантазію «Перший крок» та поетичні твори.

 

   Оцінювання.

 

   Чи заслуговують дійсно названі автори такої високої нагороди? Поясніть чому?

 

    Останній пункт плану матиме назву – Літературна премія імені Лесі Українки. Зазначте самостійно біля даного пункту за які саме твори дають цю премію та прізвища тих письменників-лауреатів, які вам запам’яталися.

 

15. Слово вчителя.

З іменем Лесі Українки пов'язані події світового значення. У 1963 і в 1971 роках ЮНЕСКО внесло ім'я української поетеси до Календаря видатних осіб і знаменних подій. У ті ж роки громадськість різних країн урочисто відзначила 50 річницю від дня смерті і 100-річчя від дня народження української письменниці. Ці події світового значення сприяють зміцненню міжнародного співробітництва діячів літератури й мистецтва, поліпшенню взаєморозуміння між народами.

У Посланні Всесвітньої Ради Миру з нагоди відзначення сторіччя від дня народження Лесі Українки (Хельсінкі, 1971) читаємо: «Натхненний співець своєї батьківщини Леся Українка, яка піднялась у своїй творчій, громадянській і політичній діяльності до висвітлення проблем сього часу, надзвичайно дорога всьому прогресивному людству, що бачить у ній мужнього борця за волю і рівноправність усіх народів».

Так ім'я дочки Прометея, великої Українки, оповите любов'ю всього прогресивного людства, високо підноситься на п'єдесталі величі людського духу. її полум'яне слово, цілеспрямоване в майбутнє, і сьогодні стоїть на сторожі правди, свободи і братерства, служить справі захисту миру на землі.             

«Творчість поетеси,— як справедливо наголошував Олесь Гончар,— давно уже вийшла з українських берегів. її лірика, поеми, п'єси, перекладені на десятки мов народів Радянського Союзу мовби здобувають собі друге цвітіння, слово Лесі Українки йде до наших друзів у інші країни й на всі континенти. Нема сумніву, що майбутні віки ще повнішим, всесвітнім визнанням увінчають геніальну дочку українського народу».

 

   Отже, давайте звернемо увагу на дошку та у ваші зошити. Скільки всього ми дізналися про популярність творчості Лесі Українки у світі. Чи пророчими були слова поетеси, які обрані епіграфами до нашого уроку.

 

16. Робота з епіграфом уроку.

   Оцінювання найбільш активних учнів.

 

   Підсумкове слово вчителя

    Сьогодні ми перегорнули, ще одну сторінку у вивченні літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття. Перегорнули останню сторінку у вивченні життєвого та творчого шляху дійсно геніальної української письменниці, яка своїм життям та творчістю слугує прекрасним прикладом патріотизму, життєлюбства нам наступним поколінням. Переконалися, що творчість таких письменників, як Леся Українка, житиме ще не одне десятиліття і буде актуальною завжди.

ІV. Домашнє завдання

    Наступного уроку ми розпочнемо вивчення життєвого і творчого шляху Миколи Вороного, тому запишіть домашнє завдання: підготувати повідомлення про життєвий та творчий шлях М.Вороного (1-2 учня), принести збірки його поезій.

 

   Дякую за урок. На все добре.