Урок із зарубіжної літератури

ДНЗ «Мелітопольське вище професійне училище»

Відкритий урок

із зарубіжної літератури на тему «Школа «чистого мистецтва» в російській поезії. Лірика Ф. Тютчева. Художня довершеність творів»

Розробила: викладач зарубіжної літератури

вищої  категорії

Бородай І.П.

м. Мелітополь, 2021

Хід уроку: І. Перевірка д/з.: Гофман. «Крихітка Цахес» (онлайн-тестування на платформі «Всеосвіта»

ІІ. Актуальність теми та її обговорення

1. Вчитель: Сьогодні ми будемо говорити про красу слова, дУмки, почуттів, тобто про вічне. Лише краса дає сенс життю, змушує задуматись над тим, що Я – Людина, часточка Природи, Всесвіту.

Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

людей мільярди, і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія — це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко

Опитування серед учнів «З чим у вас асоціюється слово «мистецтво»?

Застосунок «Ментіметр»

2. Оголошення теми уроку.

Вчитель. Сьогодні ми спробуємо з’ясувати творчі пошуки поетів ХІХ ст., зокрема, школи “чистого мистецтва” в російській поезії, розглянувши творчість Ф. Тютчева. 

Робота з опорними конспектами

Що ж маємо розуміти під терміном «школа «чистого мистецтва»?

Поетична школа “чистого мистецтва” – це утвердження самоцінності мистецтва, незалежність від політики, суспільних ознак, шанування в літературі майстерної поетичної довершеності, краси слова.

3. Навчальні ситуації.

І сторінка. Творчі пошуки поетів ХІХ поч. ХХ ст.

Вчитель. Творчі пошуки поетів ІІ п. ХІХ – поч. ХХ ст. зумовлені:

• намаганням усвідомити духовну сутність світу, моральний зміст існування;
• прагненням утвердити пріоритет культури.

Спробуємо з’ясувати їх, звернувшись до схем “Парнас” і карти “Парнасу”.

У різних країнах світу виникають літературні школи, угрупування, течії, яких об’єднує ідея “чистого мистецтва”, вічного і прекрасного, незалежного від натовпу, бруду, хаосу сучасності, любов до Краси та Істини. Автором відомого гасла “мистецтво для мистецтва”, або “чисте мистецтво”, став Теофіль Готьє – французький поет, прозаїк, журналіст, критик. Він вважав, що мистецтво повинно бути вільним від законів суспільства: “Прекрасним є тільки те, що нічому не служить. Краса є найвищим благом”.

У Франції – парнаська школа, назва якої походить від назви альманаху “Сучасний Парнас”. Представники цієї школи – поети-майстри, поети-естети, поети-філософи – шукають ідеали в містичному світі, міфології, природі. Улюбленим їхнім жанром є сонет. Повна гармонія, життя у красі й бездоганності неможливі, для людини мрія ця стає недосяжною – звідси песимізм, трагічне сприйняття світу, відчай.

В Англії – “Прерафаелітське братство”, представники якого сповідували ідеали “чистого мистецтва”. У книзі “Задуми” (“Занепад мистецтва брехні”) О. Уайльд підкреслював, що “Краса – це насолода; художник – не мораліст, мистецтво стоїть поза мораллю, потрібно жити за законами краси”.

У 1320-30 рр. в Україні – поети-“неокласики”, як і парнасці, високо цінують красу слова і майстерну поетичну довершеність, “класичну пластику і контур строгий, і логіки залізну течію”.

У Росії визначними представниками “чистого мистецтва” стали Ф. Тютчев, О. Фет, О. Майков, О. Толстой.

ІІ сторінка. Школа “чистого мистецтва” в російській поезії.

Учень-літературознавець. Поети “чистого мистецтва” акцентували увагу на особистості, інтимних переживаннях, відходили у світ філософських і психологічних проблем.

ІІІ сторінка. Ф.Тютчев – один із представників «чистого мистецтва».

Учень-літературознавець. Федір Іванович Тютчев народився в старовинній дворянській сім’ї в 1803 році, отримав прекрасну домашню освіту. Його вчителем був поет-перекладач Раїч – знавець античної літератури. У 12 років Тютчев переклав оду Горація.

Захоплювався творами Пушкіна, Жуковського, світовою літературою – німецькими романтиками, французькими просвітителями, поетами і філософами Греції, Риму.

30 березня 1818 р. Ф. Тютчев став членом Товариства поетів російської словесності.

У 1819 р. вступив до Московського університету на відділення словесності.

У цей час Ф. Тютчев захоплюється поезіями Жуковського, Пушкіна, Карамзіна, філософією Паскаля і Руссо. Теза Паскаля: “Человек – всего лишь тростник, слабейшее из творений природы, но он – тростник мыслящий” – дала привід до роздумів про основні причини та джерела величі і слабкості людини, її єдності і роз’єднаності із природою.

Паскаль бачив вихід із безодні безкінечності і безодні небуття в ідеї всемогутності Творця, Тютчев не спростовував драматизму і складності відповіді на вічні питання життя і смерті:

Мужайся, сердце, до конца:

И нет творению творца!

И смысла нет в мольбе!

Руссо писав про велику книгу природи: “Одна лише книга відкрита всім очам – книга природи...”. Вона говорить мовою, зрозумілою для всіх. Тютчев шукав своє розуміння книги природи:

В ней есть душа, в ней есть свобода,

В ней есть любовь, в ней есть язык.

Тютчев закінчив університет за 2 роки. Він працює в колегії іноземних справ, потім з дипломатичною місією від’їжджає до Німеччини.

На формування світогляду Тютчева впливають його зустрічі з філософом Ф.Шеллінгом. Творчо засвоївши вчення Ф. Шеллінга про панування у світі єдиної “світової душі”, він був переконаний, що вона знаходить своє вираження як у природі, так і в душі людини.

У 1836 році О.С. Пушкін через Вяземського і Жуковського знайомиться з поезіями Ф. Тютчева. 24 вірші “Стихотворения, присланные из Германии” з підписом Ф.Т. з’явилися в ІІІ і IV томах “Современника”. Їх відібрав для друку сам О.С. Пушкін, якого вразила в них “глубина мысли, яркость красок, новизна и сила языка”. У 1859 р. О. Фет в журналі “Російське слово” писав про Ф. Тютчева як про самобутнього володаря поетичної думки, здатного поєднати ліричну сміливість і почуття міри. Поетична спадщина Тютчева – 400 віршів.

Поетична хвилина.

1). Філософська лірика: тема природи і людини.

Природа постає як живий організм, що перебуває в постійному русі, але не кожний зможе осягнути розум природи, її не зрозуміє байдужий.

       Серед філософської лірики Тютчева особливе місце займають поезії “Silentium” (“Мовчання”), “Фонтан”. В основі їх – роздуми про людину і природу, всесвіт.

 Виразне читання.

 «Silentium» (“Мовчання”),

Вчитель. На якому слові концентрує свою увагу автор і з якою метою? (Поет концентрує увагу читача на слові “молчи”. Людина приречена на внутрішню самотність, нерозуміння, автор співчуває їй).

«Весенняя гроза» (на укр. і рос. мовах)

Вчитель. Чим вражає ця поезія? Що відчувається у весняній грозі? (Поезія сповнена радості. “Весенняя гроза” сприймається як гімн юності і людського оновлення).

Слово вчителя. Особливе місце у творчості Тютчева займає 2). інтимна лірика – одна із вершин світової лірики. «Тютчев шукає шляхи вираження почуттів, переживань і настроїв у неповторному їх русі. У його віршах сум переростає в страждання, радість закінчується захопленням, кохання із світлого почуття перетворюється в роковий поєдинок, залишаючись разом з тим прекрасним, відкриваючи цілий світ».

Любовь, любовь – гласит преданье –

Союз души с душой родной –

Их съединенье, сочетанье,

И роковое их слиянье,

И… поединок роковой…

И чем одно из них нежнее

В борьбе неравной двух сердец,

Тем неизбежней и вернее,

Любя, страдая, грустно млея,

Оно изноет, наконец…

Вчитель. Прослухайте романс на слова Тютчева “Я встретил вас”. Поезія була написана в 1870 році на 67 році життя. Тютчев присвятив його баронесі Крюденер, якою захоплювався в 30-і роки. Які враження і почуття виникли у вас?

(Перед нами постає кохання – складне людське почуття, сповнене щирості, краси, суму, тривоги, надії).

3). Громадянська лірика Ф. Тютчева сповнена критики і трагізму сприйняття життя. Він створює образи пустельного краю, “бедных селений”, “нищего странника”, зображує різкий контраст багатства і бідності, розкоші і обездоленості.

(“Эти бедные селенья», “Две силы есть – две роковые силы”, “Пошли, Господь, свою отраду…”).

Опитування «Правда чи брехня?»

Челендж «Закоханий в поезію»

4. Підсумки уроку.

Вчитель. Ще раз звернемося до схеми “Парнас”, карти “Парнасу”. Як ви зрозуміли поезію російської школи “чистого мистецтва”?

(Поезія російської школи “чистого мистецтва” розкривала світ філософських, психологічних проблем, акцентувала увагу на особистості, інтимних переживаннях).

5. Оцінювання.

6. Домашнє завдання: матеріал уроку; біографія А.Фета