Урок "Ізраїльсько-Іудейське царство"

Клас  6

Тема. Ізраїльсько-Іудейське  царство.

Мета. Ознайомити учнів із особливостями географічного положення Палестини, переселенням євреїв до цієї країни; дати відомості про виникнення Ізраїлю та Іудеї; формувати уявлення про особливості періодів правління Давида і Соломона в Ізраїльсько-Іудейському царстві; визначити причини загибелі Давньоєврейського царства; розвивати пам'ять, уяву, мислення.

Під час уроку формувати такі компетентності:

              - загальнокультурну  компетентність;

- хронологічну ( вміння учнів орієнтуватися в історичному часі) ;

     -просторову (вміння учнів орієнтуватися в історичному просторі;  співвідносити розвиток історичних явищ і процесів з географічним положенням країн та природними умовами;  користуючись картою, пояснювати причини і наслідки історичних подій, процесів в світовій історії);

    -мовленнєву (вміння учнів будувати усні та письмові висловлювання щодо історичних фактів, історичних постатей);

   -інформаційну (вміння учнів працювати з джерелами історичної інформації;  користуватися довідковою літературою, інтернетом тощо для самостійного пошуку інформації);

Очікувані результати:

• пояснювати зміст термінів і понять «скрижалі», «псалми»;
• визначати географічне  положення Давньоєврейського  царства;
• доводити, що період правління Давида і Соломона був періодом розквіту держави;
• описувати причини загибелі Давньоєврейського царства.

Обладнання.   Підручник з історії стародавнього світу, 6 клас, карта «Давньоєврейське царство»,   Біблія, ілюстрації, презентація.

Тип уроку. Комбінований.

Структура уроку

 І.  Організація початку уроку.                                                                                  II.    Актуалізація опорних знань.                                                                                                                 

III. Мотивація навчальної діяльності.                                                                     

ІV.  Заочна подорож до країн Давнього Сходу:                                                    

V.  1. Виступ учнів-експертів:                                                                                         

        а) географічне розташування Палестини.

        б) основні заняття корінних жителів Палестини.

      2. Формування Ізраїльсько-Іудейського царства.

VІ. Культурна спадщина світу. Виступ експерта-мистецтвознавця.

VІІ. «Соломонове рішення».

VІІІ. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.                                    

VІІІ. Домашнє завдання.   

Хід уроку

І. Організація початку уроку

ІІ. Гра-актуалізація опорних знань

Розглянути фотографії. Розбити їх на групи та дати пояснення.   

2. Гра «Слова».

На дошці розміщені слова-терміни, які потрібно використати при складанні речень.

1. Наприкінці II тис. до н. е. у Фінікії винайшли алфавіт. Він мав 22 знаки, кожний із яких відповідав окремому приголосному звуку та був літерою.
2. Більше 4 тис років на східному  узбережжі  Середземного моря поселяються племена, яких греки називали фінікійцями.
3. Основним заняттям цього народу була морська торгівля. Вони торгували будівельним лісом, пурпуровою фарбою, склом.
4. Однією з найбільших колоній на півночі Африки було місто Карфаген.

ІІІ.  Мотивація навчальної діяльності

• Що у мене в руках? (Біблія)
• Що таке Біблія? ( Біблія — це зібрання релігійних правил і оповідок.)

        Біблія складається зі Старого та Нового Завітів. Старий Заповіт нараховує 50 книг, а Новий Заповіт - 27. У Старому Завіті розповідається про створення світу Богом, перших людей, всесвітній потоп. Новий Заповіт розповідає про життя Ісуса Христа. Біблію складали протягом багатьох століть різні люди.   Старий Заповіт, наприклад, складали: збирач податків Матвій, рибалка Петро,  царі Давид та Соломон, які жили у Давньоєврейському царстві. На сьогоднішньому уроці ми познайомимося з появою Ізраїльсько-Іудейського царства.

ІV. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів

Тема сьогоднішнього уроку: Ізраїльсько-Іудейське царство.

Головні питання, які розглянемо сьогодні на уроці:

1. Географічне положення Палестини.

2.  Заселення цієї території хананейцями та філістимлянами, їх основні заняття.

3.  Виникнення Ізраїльсько-Іудейського царства.

4.  Правління Давида і Соломона.

5. Розпад Давньоєврейського  царства.

V.     1. Виступ експерта-географа. Географічне положення Палестини.

    Палестина розташована на східному узбережжі Середземного моря. За природними умовами вона поділяється на три частини: низину вздовж моря, нагір'я від низини до річки Йордан і скелясте Зайордання. Землі в низинній і середній частинах країни були дуже родючими, тому в давнину їх називали «райським садом». Здавна місцеве населення займалося там землеробством. Зайордання було зручним для скотарства.       Через усю Палестину проходять два гірських пасма. їх головні вершини мають назви, уславлені в історії. Це гори Синай, Фавор і Кармель. Через Палестину з півночі на південь тече річка Йордан, яка на своему шляху утворює Генісаретське озеро, а потім впадає у Мертве море. Вода в цьому морі така солона, що нічого живого там немає.

2. Виступ експерта-історика. У давинну Палестина називалася Ханаан, а її жителі — хананеї. Вони в основному проживали в містах, займалися землеробством і скотарством. Крім хананеї, на березі Середземного моря мешкало ще плем'я філістимлян (давньоєврейською — «пелештим»), за назвою яких уся країна стала називатися Пелештим, або Палестина.

Понад 3 тис. років тому до Палестини прийшли кочові племена ібрі — «зарічні люди». Так називали стародавніх євреїв, що належали до групи семітських народів. Вони витіснили звідти філістимлян, які населяли ці території.

3. Формування Ізральсько-Іудейського царства.

 Із часом євреїв підкорили єгиптяни й насильно переселили до своєї країни, перетворивши на рабів. Там вони займалися будівництвом, ремеслом, були слугами в заможних єгиптян. У XII ст. до н. е. єгипетський фараон відпустив євреїв на батьківщину. Вихід 600 тис. євреїв із Єгипту до Палестини, за переказами, очолив пророк Мойсей. Він був для них і вождем, і священиком, і суддею. За біблійною легендою, 40 років вів Мойсей свій народ у Палестину. За цей час змінилося три покоління — мудрий провідник чекав, доки помруть ті, хто був народжений рабом.

На межі XI—X ст. до н. е. на півночі Палестини євреї утворили державу Ізраїль. За легендою, засновником і першим царем її був Саул (1020—1000 рр. до н. е.). У цей час на півдні Палестини виникла ще одна держава євреїв — Іудея.
За біблійною легендою, під час виходу євреїв із єгипетського полону сталося диво: води Червоного моря розступилися, і євреї перейшли на протилежний берег. Їхні переслідувачі, які за наказом фараона мали повернути їх, кинулися навздогін, але їх поглинуло море.

Після кривавих братовбивчих війн Ізраїль та Іудея об’єдналися —утворилася держава, відома в історії як Давньоєврейське царство. Вважають, що правителем новоствореної держави був Давид (1000—965 рр. до н. е.). Він народився у Віфлеємі. За однією з легенд, Давид був зброєносцем у Саула, за іншою — його зятем і полководцем. Прославився перемогою над могутнім воїном філістимлян Голіафом, яка закріпила за єврейським народом землі філістимлян у Палестині. Ставши царем, розбудував місто Єрусалим і проголосив його столицею держави.

Наприкінці свого життя він писав релігійні гімни-псалми та готувався до побудови найважливішого для євреїв храму — Єрусалимського, який став символом стійкості та єдності єврейського народу. Храм було побудовано за правління царя Соломона.

Правління Давидового сина — Соломона (965—928 рр. до н. е.) називають «золотим віком» Давньоєврейської держави. Його вважали мудрим правителем.

Соломон розширив територію держави, захопивши сусідні землі, і

поділив країну на 12 частин, кожна з яких протягом місяця утримувала царя та його найближче оточення.

Цар збільшив податки та

запровадив обов’язкові чотиримісячні роботи на будівництві, яке розгорнулося в країні.

Навколо Єрусалима, Мегіддо та інших міст були споруджені могутні захисні мури. У столиці збудували величний царський палац і храм богу Ягве. За правління Соломона Єрусалим став політичною та релігійною столицею євреїв. За його наказом було побудовано торговельний флот, кораблі якого зазвичай плавали разом із фінікійцями. За царювання Соломона зріс міжнародний авторитет його держави.

Особлива роль у Давньоєврейському царстві відводилася пророкам.
Євреї часто потерпали від нападів ворогів, їхні землі захоплювали сильніші сусіди. У такі моменти дуже цінною була порада мудрої та досвідченої людини. Жили пророки, переважно вихідці з низів суспільства, при царському дворі та храмах. Вони виконували роль ясновидців і проповідників, пропагували покірність цареві, але іноді були активними учасниками палацових інтриг. Вважається, що одним із перших пророків був Мойсей, який вивів євреїв із Єгипту. Пророки написали перші п’ять книг Біблії. В іудаїзмі вони мають назву «Тора». Історія зберегла згадку про те, що в XI ст. до н. е. пророк Самуїл благословив на царювання Саула. У середині IX ст. до н. е. пророк Ілія перешкодив об’єднанню євреїв, фінікійців та сирійців в одну державу, бо таке об’єднання могло б привести до зникнення єврейської релігії та культури й злиття із цими народами. У VI ст. до н. е. пророк Ієремія закликав євреїв, що вже не мали власної держави, підкоритися волі вавилонян, щоб зберегти свої звичаї та традиції. Саме завдяки пророкам та їхній діяльності єврейський народ, який протягом багатьох століть зазнавав переслідувань із боку володарів Єгипту та держав Дворіччя, не був знищений.

Після смерті царя Соломона Давньоєврейська держава розпалася.

У 722 р. до н. е. цар Саргон II установив владу Ассирії над землями  євреїв і змусив їх сплачувати данину. Тоді ж було спалено 46 іудейських міст, а тисячі євреїв забрано в полон. Дивом можна вважати врятування Єрусалима. Місто не впало під ударами ворогів лише тому, що в таборі ассирійців почалася епідемія чуми.

На початку VI ст. до н. е. місто Єрусалим підкорив володар Ново- Вавилонського царства Навуходоносор II, який забрав євреїв у «вавилонський полон». Після завоювання Вавилона персами останні дозволили євреям повернутися на свої землі. Але землі євреїв, що так і не об’єдналися в єдину державу, пізніше, у 332 р. до н. е., захопив Александр Македонський. Згодом вони увійшли до складу Єгипетської держави. У 63 р. до н. е. землі євреїв стали римською провінцією. А після повстання євреїв проти римського панування римляни знищили Єрусалимський храм і розпорошили євреїв по всій території імперії.

 VІ. Виступ експерта-мистецтвознавця. Розповідь про Стіну плача та Храм Господній в Єрусалимі.

VІІ. «Соломонове рішення». Розповісти учням оповідку про Соломонів суд (без вироку царя Соломона) та запропонувати  учням надати своє  рішення.

  VІІІ.  Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку

VІІІ. Домашнє завдання

Опрацювати §19 с. 92 – 98 Учням ІІ та ІІІ групам підготувати до захисту лепбуки Ізраїльсько-Іудейське царство; Перське царство.

Суд Соломона

 Молодий цар Соломон якось уві сні почув незнайомий голос, який сказав, щоб він просив, чого хоче в своєму житті: чи військових подвигів, чи золота й багатства, чи влади над усіма народами, чи довгого життя. І пообіцяв, що збудеться все, що б він не побажав.

Соломон замислився і сказав, що не хоче він ні військової слави, ні багатства, ні влади, а хоче єдиного: стати мудрим. "Хай серце моє буде розумним, а розум добрим, щоб я міг відрізняти добро від зла і бути справедливим суддею".

І сказав до нього голос: "Хай буде так". І став Соломон наймудрішим поміж людей.

І через те, що був мудрим, він став могутнім володарем і здобув велике багатство, і підкорилися йому всі народи, і прославився Соломон на весь світ.

По всій землі говорили про його велику мудрість і справедливість.

Стали приходити до нього люди, щоб він розсудив їх, вирішив їхні суперечки.

Якось прийшли до нього дві жінки й принесли немовля, котрому не було ще й місяця.

Одна з жінок звернулася до царя і сказала, що вони жили в одному домі, в одній кімнаті. У неї народився син і в другої жінки так само. В усьому домі, крім них, нікого не було. Вночі син тієї жінки помер, і вона підклала його їй, а собі забрала живого.

На це друга жінка закричала, що це брехня, її син живий, а тої — мертвий.

Соломон звелів, щоб йому подали меча. Потім наказав воїнові, аби той взяв дитя і розітнув навпіл, а потім віддав кожній жінці по половині.

Перша жінка злякалася, закричала, почала просити, щоб дитину не вбивали, а віддали другій — тільки б син залишився живий.

А друга спокійно сказала цареві, що його рішення справедливе: "Нехай не дістанеться цей малюк ні їй, ні мені!"

Соломон зупинив воїна і наказав віддати хлопчика тій жінці, котра його пожаліла — вона і є його справжня мати.

Дитину віддали матері, і та притисла її до серця. А брехуху вигнали з ганьбою геть. Так розсудив Соломон, мудрий і справедливий.