|
Сцена 1. Музика
|
|
|
Учень 1 Радченко1
|
У третьому класі трапляються дива,
І оживають казочки минулі.
А ось вам, друзі, казочка нова,
Хоч може здатися, що ви її вже чули.
|
|
|
Учень 2 Нікіфоров2
Музика
|
Нехай ця казка радість принесе!,
Отож для вас усіх сьогодні п'єса.
Знайомтеся: учитель Знаю все,
А учениця тут - сама принцеса.
|
|
|
Учитель Знаювсе Антонов
|
Принцесо, прошу Вас порахувать
І відповідь у зошит записати:
Тож скільки буде п'ять додати п'ять?
|
|
|
Принцеса Терновська
|
Мені уже набридло рахувати.
Одне і те ж, і так вже цілий рік.
Учитель мій вже знахабнів, я бачу:
Лиш в клас переступаю я поріг,
І зразу сотні прикладів, задачок.
|
|
|
Учитель Знаювсе.
|
Але ж принцесо...
|
|
Принцеса
|
Якщо я народилась багата,
То навіщо вчитись і працювати.
Всю роботу відмінно
Тут зробити повинні
Ті, ким буду я завжди керувати.
От захочу: і зима зразу згине,
А весна зігріє нашу країну.
|
|
Принцеса
|
Принцеса я чи ні, скажи-но?!
А краще - далі від біди.
Бажаю, пролісків корзину
Щоб завтра ж хтось приніс сюди.
|
|
|
Учитель Знаювсе
|
Але ж зима, принцесо...
|
|
|
Принцеса
|
Годі!
Нехай об'являть зараз всім,
Що квіти я чекати згодна
Вже зранку, десь в годинок сім.
|
|
|
Музика
|
|
|
Глашатай. Наумчик
|
Увага! Увага, народе!
Щось маю сказати для вас!
Нехай і зимова погода,
Та слухай принцеси наказ.
До ранку хтось з вас неодмінно
У лісі повинен знайти
Квіток весняних аж корзину
І все це в палац принести.
А ще вам скажу не для преси,
Хто зробить це перший за всіх
Той зразу ж, у мить від принцеси
Отримає скарб золотий!
|
|
|
Сцена 2. Музика
Падчерка, мачуха, дві її доньки.
|
|
|
Учень 3 Радченко
|
У цій хатині, знаєм точно,
Не чули слова "доброта".
Жорстока мачуха, а дочки
Такі ледачі, що біда.
|
|
|
Учень 4 Нікіфоров
|
Лиш падчерка сама, без неньки,
Не знаючи покою й сну,
Працює тут добу ціленьку,
В душі чекаючи весну.
|
|
|
|
|
|
Чоловік Лозович
|
Оце-то, скажу, холоднеча!
Давно такі зими були!
А ще, як навмисно, під вечір
Мороз озвірів взагалі.
|
|
|
Мачуха Олійник
|
Чого ц ети сюди приперся?
Душі в тебе просто нема
Йди геть і не рви мого серця,
|
|
|
Чоловік
|
Куди? Подивись-но - зима.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Мачуха
|
Все, набрид! Геть швидко з хати,
В злиднях прожиті всі дні.
Як не можеш щось дістати,
Нащо ти такий мені.
|
|
|
Чоловік
|
Почекай, хотів сказати,
Є наказ для нас для всіх:
Хто квіток добуде за ніч,
Той отрима золотих.
|
|
Мачуха
|
Ви чули, ви чули, дівчата?
Ото, я скажу, новина.
Тож золота можна багато
Вже завтра отримати нам.
А що, як отак ризикнути,
Хоч це і, скажу вам, дурня,
Та ж добре багатими бути
Уже із наступного дня.
|
|
1-ша дочка Колесніченко
|
Ну, мамо, оце і загнули:
Зима на дворі завива.
Ви взимку про проліски чули?
Таке взагалі не бува.
|
|
2-га дочка Бойко
|
Бува... Не бува... А охоче
В багатстві прожити життя.
Чи золота може не хочеш?
Чи золото, може, сміття?
|
|
Мачуха
|
Ой, годі сваритися, діти!
Та треба забрати своє.
Чого не буває на світі!
І проліски взимку теж є.
|
|
1-ша дочка
|
Болить в мене спина, матусю.
|
|
2-га дочка
|
Тепленька в хатині в нас піч.
|
|
Мачуха
|
Так є ж іще падчерка, друзі!
Нехай пошукає за ніч.
|
|
|
|
|
Мачуха
|
Ану, ледацюго, до мене!
За день хоч зробила би крок!
Бери краще нашу корзину
І в лісі знайди квіточок
|
|
|
Падчерка. Шатіло
Мачуха.
|
Я з ранку весь день працювала,
І ще не сідала на мить.
Зробила роботи немало,
Хотіла якраз відпочить.
Скажу вам відверто, чи можна,
Щоб квіти зимою росли?
|
|
|
|
Ще буде базікати кожен,
Дурниці Ти нам не мели.
Все сказано. Йди і не майся,
Подалі біжи від біди!
Без пролісків не повертайся
Ти краще сюди.
|
|
|
Випихає падчерку на вулицю.
|
|
Сцена 3
|
|
Учень 5 Радченко
|
Що ж діяти: хочеш-не хочеш,
Та доля така в неї зла.
|
|
|
Учень 6 Нікіфоров
|
Зібралася падчерка мовчки
І з плачем до лісу пішла.
|
|
|
Падчерка йде по лісу.
|
|
Падчерка
|
О Боже мій! Невже з-за квітів тих
Тут, в лісі, гинути я мушу.
Не чую вже ні рук, ні ніг,
А скоро не почую й душу, (замерзає)
|
|
|
Музика
З 'являються сніжинки, танцюють.
Бачать Падчерку і звуть Зиму.
|
|
Сніжинки: Новік
Пирогова
Молчанова
Кузнецова
Сінокоп
Мадишева
|
Зима! Зима! Скоріш сюди!
Дитина в лісі замерзає.
Уже недовго до біди.
А що робити, ми не знаєм!
|
|
|
З'являються Зима і торкається чарівною паличкою Падчірки. Падчерка приходить до тями.
|
|
Зима Безрук
|
У час такий зимовий, у лісі і сама?
|
|
|
Падчерка
Зима
|
Зігрітися я тільки лише мрію. Ви хто?
|
|
|
|
Не впізнаєш? Зима.
Іди до мене, я тебе зігрію.
Он, бачиш, вогнище.
У місяців сім'ї Допомогти і обігріти зможуть. Йдемо туди. Там друзі всі мої.
Вони тобі найкраще допоможуть.
|
|
|
Підходять до дванадцяти місяців
|
|
Грудень Хомка
|
Ану мерщій, мерщій сюди до нас!
Скажи-но нам відверто все, дитино,
Що привело тебе в зимовий час,
В таку тяжку холодную годину.
Мороз, ну аж мурашки по спині.
Чого пішла із теплої ти хати?
|
|
|
Падчерка
|
Та наказала мачуха мені
Десь проліски у лісі відшукати.
|
|
|
Січень Сосна
|
Оце-то так! Квітки серед зими?
Такого я не чув іще, повірте.
І знаєш ти, і знаємо всі ми,
Що не ростуть зимою в лісі квіти.
|
|
|
Падчерка
|
Та знаю
|
|
|
Лютий Суслов
|
Ну і що ж то за діла -
Знущатись над дитиною простою?
Невже ж то мачуха така у тебе зла,
Що відпустила дівчинку зимою?
|
|
|
Березень Приходько
|
Скажу тобі я, Березень, таке:
У місяці моєму так буває -
На небі сонце ясно-золоте
І все навколо зразу розцвітає.
|
|
Квітень Федоров
|
На те й весна, голубонько моя,
Щоб розцвітали на поляні квіти.
І знаю все оце напевно я,
Бо ж сотні літ ось так і звуся - Квітень
|
|
Травень Мота
|
І в травні зеленіє навкруги.
Повір, у цьому я добряче знаюсь,
Кущі, дерева, і поля, й луки.
Бо ж недаремно Травнем називаюсь.
|
|
Червень Шкарупа
|
А з червнем літо прийде.В добрий час!
І стане тепло і приємно всюди.
І сонечко усіх зігріє нас,
І будуть вдячні нам за літо люди.
|
|
Липень Шубін
|
А в липні смачно липи зацвітуть,
І бджілочкам багато є роботи:
Вони над квіточками загудуть,
І свіжим медом враз наповнять соти
|
|
Серпень Чередниченко
|
У серпні про серпа не забувай
І не лінуйся працювать ніколи.
Хутчіш новий збирати урожай!
Бо вже чекає, колоситься поле.
|
|
Вересень Батраков
|
У вересні до школи всі - гайда!
І всі ми з цим, скажу відверто, згодні.
Хто вчитися не любить - то біда!
Куди ж без знань, погодьтеся, сьогодні!
|
|
Жовтень Кучеренко
|
Пожовкне листя в жовтні, що робить.
У осені своя краса буває.
Вже день все менше й менше кожну мить, А ночі прибуває й прибуває.
|
|
Листопад Двоєглазов
|
А я - Листопад. Далі вже зима.
Як ось тепер, ну хто ж цього не знає.
Так що, дитино, зрозумій сама,
Немає взимку пролісків. Немає!
|
|
Падчерка
|
Немає пролісків. Та все це знаю я.
Це ж мачуха мені все наказала.
Тож, бачите, то воля не моя -
Я теж їй говорила і благала.
|
|
Зима
|
Послухай, брате Березню, в руці
У тебе сила, знаю, ой, велика.
Допоможи ти дівчинці оцій,
А то ж, напевно, буде з нею лихо.
|
|
Березень Приходько
|
А що! Візьму і все переверну!
Без чар не так цікаво в цьому світі.
На п'ять хвилин покличемо весну!
|
|
З 'являються Весна.
|
|
Зима
|
Збирай, збирай-но швидше всюди квіти.
|
|
|
Музика Падчерка збирає проліски.
|
|
Весна Семенова
|
Букет чарівний щастя принесе,
Злим людям подобріти допоможе.
|
|
|
Падчерка
|
Спасибі, друзі! Дякую за все!
Повірити очам своїм не можу!
|
|
|
Весна
|
Лиш квітку візьме хтось до рук своїх,
І зразу подобрішають ті люди:
Поселиться любов в серцях у них,
А чари злі ураз розтануть всюди.
|
|
|
Сцена 4.
Падчірка повертається додому з корзиною квітів, вкритоюхустиною. У хаті, мачуха, її дочки, чоловік.
|
|
Мачуха
(здивовано)
|
Ти бачиш, повернулась! Хоч зима
Лютує так, що відбирає мову.
Де проліски? Якщо їх тут нема,
То не благай - підеш до лісу знову.
|
|
|
Падчерка (усміхається)
|
Нарешті і додому я прийшла,
Побачила пригод-таки немало.
Ось проліски, матусю, принесла,
Корзину повну, так, як ви казали.
|
|
|
Мачуха
(грубо) (бере квітку, нюхає) (зразу добрішає)
|
Не може бути!
Так, давай сюди!
Не вірю навіть, сон оце чи правда.
Дочуронько, скоріш до мене йди,
Дай обніму тебе, моя відрада!
Як я могла узимку у світи
Свою дитину випхати із хати
Прости мене, ріднесенька, прости,
Яка ж була зла! Яка пихата!
|
|
|
1-ша дочка (нюхаючи пролісок)
|
Пробач! Пробач! Жорстокі ми були.
|
|
|
2-га дочка
|
Не розумію, як же ми могли
Тобі в житті робити стільки шкоди.
|
|
|
Чоловік
|
А в мене пропозиція якраз:
Якщо в квітках така чарівна сила,
Ми віднесемо проліски в палац,
Щоб їхні чари лиш добро творили.
|
|
|
|
|
Всі Музика
|
В палац! Скоріше в палац!
|
|
|
Сцена 5
|
|
Учень 7 Радченко
|
Чека принцеса квітів весняних,
Чекає довго і чекає вперто,
|
|
|
Учень 8 Нікіфоров
|
А поки не приніс ніхто ще їх,
Нудьгу нестерпну розганя концертом.
|
|
|
|
|
Принцеса
|
Вже сьома ранку - пролісків нема.
Це так народ виконує накази!
|
|
|
Учитель Знаювсе
|
Але ж, принцесо, на дворі зима,
Це неможливо, я ж казав Вам зразу.
|
|
|
Заходять мачуха, її чоловік, дочки, падчерка.
|
|
Мачуха
|
А ось і квіти!
|
|
|
Принцеса
|
Так? Давай, давай!
Ось бачте, вчителю! Усе в житті можливе!
|
|
Учитель Знаювсе
|
Але ж такого справді не бува,
Це дійсно щось таке неймовірне,
|
|
Принцеса (нюхаючи квітку)
Музика
|
Який чудовий запах, наче дзвін!
А скільки в квітці і краси, і сонця.
І мій народ, який чудовий він,
Приємно подивитись у віконце.
Які у мене помисли легкі!
Спішу, спішу робити я добро віднині,
Щоб щастя поселилось навіки
У кожнім серці, в кожної родини.
|
|
|
|
Учитель Знаю все
|
В золоті й прикрасах
В діамантах теж
|
|
|
Весна
|
Скільки не старайся,
Щастя не знайдеш
|
|
|
|
|
Чоловік
|
Усміхайся людям
І твори добро.
|
|
|
|
|
1-ша дочка
|
Хай лютує вітер,
Хай мете зима,
|
|
2-га дочка
|
Треба завжди жити
В дружбі з усіма.
|
|
Зима
|
Вчитися прощати,
Вірить в майбуття,
|
|
Всі
|
Щоб добром і щастям
Повнилось життя.
|
|
Принцеса
|
Тепер в серцях живе кохання,
Приходить казка кожен день.
І третій клас на здивування
В танок запрошує усіх!!!
|
|
|
|
|
