16 червня о 18:00Вебінар: Збереження здоров’я дітей з особливими освітніми потребами

Урок "Кіноповість "Україна в огні""

Про матеріал
Олександр Довженко. Кіноповість «Україна в огні». Відображення у творі найтрагічніших сторінок історії Другої світової війни в Україні; уособлення долі українського народу в образах родини Запорожців; жанрова специфіка твору
Перегляд файлу

Олександр Довженко. Кіноповість
«Україна в огні».
Відображення у творі найтрагічніших сторінок історії Другої світової війни в Україні; уособлення долі українського народу в образах родини Запорожців; жанрова специфіка твору

 

 

Підготувала

вчитель української мови та літератури

ЛХЛ при ЛНАМ

Корнова Христина Ігорівна

 

Львів 2020

Мета заняття:

Навчальна: ознайомити учнів з історією написання кіноповісті «Україна в огні»; показати трагічну долю твору та її автора за років сталінського режиму; учити визначати проблеми повісті й з’ясовувати їх з точки зору авторського трактування; формувати вміння цілісного ідейно-художнього аналізу твору; уміння формувати правильні висновки, виходячи зі змісту.

Виховна: сприяти вихованню любові до рідної України; формувати  в учнів почуття національної гордості за свій рід, родину, Батьківщину; виховувати любов до людей, повагу до жінки; цінувати мир на планеті; виховувати повагу до захисників України.

Розвиваюча: розвивати образне та логічне мислення, навички самостійної роботи учнів з додатковою літературою; розвивати вміння узагальнювати історичні події.

Обладнання: портрет О. Довженка, текст твору О. Довженка «Україна в огні», мультимедійна презентація.

Тип уроку: комбінований.

Міжпредметні зв’язки: історія України.

Хід уроку

1. Організаційний момент

1.1 Привітання учнів

1.2 Підготовка аудиторії до заняття, перевірка наявності

2. Повідомлення теми і мети уроку

(Слайд 1)

На дошці - епіграф уроку:

(Слайд 2)

О  українська  земле, як  укривавилась  ти! Ріки  кров’ю

поналивано, озера  слізьми  та  гноєм. Байраки  й  переправи

трупом  засипалися… Степи  гнівом  утоптано, та  прокляттям, та

тугою  і  жалем.

   

                                               О.Довженко. "Україна  в  огні" 

3. Актуалізація опорних знань

3.1. Перевірка домашнього завдання

Вступне слово вчителя

На попередніх уроках ми вивчали прекрасну кіноповість О. Довженка «Зачарована Десна». Зі сторінок твору перед нами постала ціла галерея образів людей чесних і добрих, працьовитих і мудрих, яким доля відміряла так мало радості і щастя. А варті ж вони були більшого. І серед них насамперед батько й мати.

З батька «можна було писати лицарів, богів, апостолів», великих учених і сіячів – він годився на все» –  назавжди, на все життя залишився він в уяві сина на високих київських горах, мов пророк, величний і грізний, караючи словом осуду і гніву тих, хто полишив Україну на поталу німецькому окупантові, і сина, який не зумів забрати із собою його, вісімдесятилітнього, покинув на безпритулля у фашистській неволі.

Велику скорботу і журбу наклала на серце Довженка драматична доля його батьків. Мати пережила батька, але яке то було життя ... «Народжена для пісень, вона проплакала все життя». У день визволення Києва                    6 листопада 1943 року О. Довженко почав розшуки своїх батьків. Знайшов матір і почув її розповідь про смерть батька, який пережив побої фашистів, вигнання з квартири, який не вірив у перемогу і безупинно проклинав Сталіна «за невміння правити і воювати» – він бачив у ньому одному причину загибелі свого народу, бачив крах своїх старечих надій на добро, крах сподівань на добробут народу після великих понесених жертв і трудів». «Так у тяжкій безнадійності і помер у великих муках».

Уся мерзота рабського життя українського народу переживалася і виповідалася старим неписьменним чоловіком з такою глибинною силою болю і гніву, що потрясла Довженка навіть через переповідання матері і додала йому сил і віри в тяжкі місяці розправи за кіноповість «Україна в огні», яку ми сьогодні і почнемо вивчати. Але, перш ніж перейти до теми сьогоднішнього заняття, перевіримо домашнє завдання. Ви мали написати цитатні характеристики головних героїв (на вибір) твору «Зачарована Десна».

4. Вивчення нового матеріалу

Слово вчителя (Слайд 3)

Яку ж ціну заплатила Україна за перемогу над фашистами? Про це (на фоні кадрів фотохроніки) учень зачитує своє повідомлення.

(На фоні кадрів фотохроніки учень зачитує своє повідомлення).

(Слайд 4)

4.1. Історична довідка (повідомлення учня)

22 червня 1941 року Німеччина напала на Радянський Союз. З перших днів війни на західних кордонах України розгорілися жорстокі бої. Битви перших тижнів війни завершилися катастрофічною поразкою радянських військ, які змушені були залишити значну частину України.

Протягом 1941-1942рр. Україна була окупована фашистами і зазнала жахливих знущань. Німці взяли у своє володіння країну, щоб нещадно експлуатувати, змусити українців працювати на Німеччину. Передбачалося перетворити Україну на аграрно - сировинний придаток рейху для колонізації представниками «вищої раси». До Німеччини вивозили сировину, метали, продовольство, твори мистецтва, музейні експонати і навіть родючі українські чорноземи. Оголосивши всі землі власністю Німецької держави, гітлерівці змушували все вирощене передавати окупаційній владі. Жорстоких репресій зазнало сільське населення. Було зруйновано і спалено 28 тис. сіл і хуторів, залишилися без даху над головою 10 млн. людей. Убито і замучено 3,9 млн. цивільного населення.

Велася активна визвольна партизанська війна. Наприкінці 1942 року в Україні діяло 5 партизанських з'єднань і близько 900 загонів.

Більше 20 мільйонів громадян Радянського Союзу загинуло під час Другої світової війни. З них 8 мільйонів становлять українці (3 мільйони – військових, 5 мільйонів цивільне населення). В Україні було більше 200 концентраційних таборів і таборів примусової праці. Не треба забувати  і про 2,2 мільйона чоловік, які були депортовані з України до Німеччини як робоча сила.

В Україні було спалено 250 сіл із їх мешканцями.

За роки фашистської окупації в Україні було повністю знищено 16 тисяч заводів і фабрик, 33 тисячі шкіл, 18 тисяч лікувальних установ, 19 тисяч бібліотек. Житловий фонд республіки скоротився на 45%. Така трагедія рідного народу пекучим болем озвалась у серці О. Довженка.

4.2. Історія кіноповісті «Україна в огні» (повідомлення учня)

Кіноповість «Україна в огні» письменник  задумав мало не в перші дні війни. І порівняно швидко написав її як натхненну ораторію. І за нею зняв фільм, сподіваючись на визнання та вдячність, але сталося протилежне: і кінофільм, і повість розкритиковані, засуджені і заборонені. Фільм взагалі не вийшов на екрани, досі єдиний примірник його – в архівах московського держфільмфонду, а повість була вперше опублікована вже після смерті письменника. (Слайд 5)

Майже за всі кінофільми (і за «Звенигору», і за «Землю», і за «Арсенал», і за «Щорса» тощо) кінорежисер був переслідуваний, але такого терору, такої тотальної наруги, як за «Україну в огні», він ще не зазнавав. Досить сказати, що для розгляду цього твору 31 січня 1944 року було скликано спеціальне засідання політбюро ВКП(б), на якому і розпинали українського режисера-письменника. Геніальний режисер був звинувачений кремлівським диктатором в ста смертельних гріхах, передусім – в ревізії ленінізму та політики Комуністичної партії, а тому його кіноповість, начебто «відвертий виклик цій політиці», є ревізіалістським, націоналістичним, антирадянським твором, виявом вузької національної обмеженості його автора. І хоч кінодраматург писав правду і про колгоспну систему, і про Червону армію, і про органи внутрішніх справ, але Сталін, всупереч істині, твердив: «Правда, на жаль, не притаманна творчості Довженка. Кіноповість «Україна в огні» – платформа вузького, обмеженого українського націоналізму, ворожого ленінізмові, ворожого політиці нашої партії та інтересам українського народу».

І зразу вже всі відступилися. Грізно, з властивою йому брутальністю і лицемірством, вилаяв М. Хрущов, який нещодавно дякував за правдивий, украй необхідний на той час твір, а тепер проявив щодо митця «низькопробну нечесність маленької людини». І колеги по перу продали, в страху за своє життя замкнули вуста на засіданні політбюро ВКП(б).

Довженко не став на коліна, не благав прощення в Сталіна ні на тому засіданні – судилищі, ні пізніше.

Де  ж  брав   сили  митець  для   боротьби   проти сатанинської сталінської системи? Ці сили черпав у свого народу, в хоч і знівеченій і окраденій, але живій і чистій душі.

А тепер послухаймо самого Довженка і знатимемо, за що справді був так тяжко покараний: «Написав я «Україну в огні» з огненним болем у серці і палким стражданням за Україну, що перебувала в німецьких лапах, з болючим жалем і страхом за її долю».

«Моя повість «Україна в огні» не вподобалася Сталіну, і він її заборонив для друку і для постанови... Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо. Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо не потрібне, крім панегірика.»

«Блюстителі партійних чеснот, чистоплюї і перевиконавці завдань бояться, щоб не збаламутився народ своїми критичними висловлюваннями» (26.10.1943р.).

(Слайд 6)

Ще через тринадцять місяців у «Щоденнику» зафіксовано: «Сьогодні роковини моєї смерті. 31 січня 1944 року мене було привезено в Кремль. Там мене було порубано на шмаття, і окривавлені частини моєї душі було розкидано на ганьбу й поталу на всіх зборищах. Все, що було злого, недоброго, топтало й поганило мене. Я тримався рік і впав. Моє серце не витримало тягаря неправди і зла. Я народився і жив для добра і любові. Мене вбила ненависть великих якраз у момент їхньої малості».

5. Ідейно-художній аналіз кіноповісті

Слово вчителя

Коли один із героїв повісті Іван Сіроштан докоряв тим, що залишаються під німцем, одна жінка сказала йому: «А жити якось треба». Видатний сучасний літературознавець із діаспори І. Кошелівець пише: «У цих словах сільської жінки...був весь сенс повісті «Україна в огні», їх хотів, поставити Довженко на сторожі українського народу проти уготованої йому помсти. Здається, він готовий був змагатися за кожну скривджену душу...»

Сучасні  дослідники   цілком   обґрунтовано   називають сталінський режим жорстоким, антилюдським. Ці його якості потворно виявилися у передвоєнні роки репресій і в часи війни. Злочинне нехтування життям людей призвело до численних трагедій, непоправних втрат і катастрофічного для нас ходу війни.

Олександр Довженко всією своєю творчістю принципово обстоював погляд на людину як на неповторну особистість. Навіть у добу беззастережного панування класових інтересів – митець орієнтувався на загальнолюдські засоби буття.

Отже, глибока гуманістична суть твору і є його головною ідеєю.

За словами самого Довженка ідея твору: незламність сили і непохитність духу нашого народу, здатність до визвольної боротьби і впевненість у перемозі над ворогом. (Слайд 7)(записати в зошит)

– Давайте ж з’ясуємо, якими шляхами йшов Довженко до реалізації ідеї твору.

Робота з текстом твору

  • Якою сценою починається кіноповість «Україна в огні»?
  • Яку функцію виконує пісня «Ой піду я до роду гуляти»?
  • Який прийом застосовує автор, щоб познайомити нас із родиною Запорожців?
  • Пригадайте епізод зустрічі Василя Кравчини з Олесею. Чому дівчина зважилася на такий вчинок?
  • Які враження маєте ви від розповіді про поведінку німців під час окупації?
  • Охарактеризуйте Купріяна Хутірного. Які принципи життя він сповідує?
  • Хто такий Лаврін Запорожець? Дайте оцінку його вчинкам.
  • Яка роль образу прокурора Лиманчука у творі? (Довженко посмів сказати правду про радянську партноменклатуру, зокрема про командний склад органів прокуратури, КДБ, УВС. Уособленням цих темних страхітливих сил у всій їх антинародній потворній суті постає образ голови райвиконкому, а потім прокурора — Лиманчука. «Він був великим любителем різних секретних паперів, секретних справ, секретних інструкцій, постанов… Він засекретив ними свою глибоку байдужість до людини… Йому ні разу не приходило в голову, що… єдине, що він засекречував, це була його засекречена дурість»)
  • Прокоментуйте епізод протистояння Запорожця й Заброди? Чому так ненавидів Заброда? Що дало сили Лавріну Запорожцю вирватися з німецького полону?
  • За що судили Христину Хутірну партизани? Як вона себе поводить під час судилища? Прочитайте уривок з твору.
  • Про що дискутували Кравчина й Сіроштан? Які моральні цінності відстоює Кравчина?
  • Як характеризує фон Крауз українців? Зачитайте й прокоментуйте? (…У цього народу є нічим не прикрита ахіллесова п'ята. Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім'я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту… Ти знаєш, вони не вивчають історії… У них від слова нація остався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників». «Їх життєздатність і зневага до смерті безмежні», «Так не підкорятися і так умирати, як умирають українці, можуть лише люди високої марки»)
  • Чи можна виправдати дезертирів, що стали прислужниками фашистів? Як вони оцінюють свій вчинок?
  • Який образ є центральним у творі? (Головним, наскрізним у кіноповісті є велетенський, епічний образ України, сплюндрованої фашистами й більшовиками)
  • Дослідіть композицію твору. (Сценарій кіноповісті складається з 50-ти епізодів-картин. У творі кілька сюжетних ліній: доля роду Запорожців та інших учасників бойових дій; лірична лінія Олесі й Василя; лінія Христі Хутірної; вчинки ворогів і поведінка Лиманчука)

4. Жанрова специфіка твору як кіноповісті

О. Довженко у своєму творі використав жанр кіноповісті. Давайте пригадаємо визначення поняття кіноповісті з минулого заняття. Зверніть увагу на слайд 8.

(Цей жанр – винахід О. Довженка. Це така видозміна класичної повісті, в якій є і сюжет, і в ньому – розкриття характерів, інші компоненти цього виду епічного твору, але вирішальним у кіноповісті є все ж кадр).

Кіноповість (грецьк. kineo – рухаю) – специфічний літературний твір, якому притаманні всі якості повісті і водночас у ньому наявні драматичні елементи; він створюється, щоб бути втіленим на екрані.

– У чому оригінальність жанрової форми «Україна в огні»?

IV. Систематизація та закріплення вивченого

1. Визначення проблематики кіноповісті:

  • проблема національної самосвідомості людини і народу;
  • зображення трагедійності тогочасних подій;
  • життя простої людини на війні і в тилу;
  • проблема цінності загальнолюдських ідеалів;
  • жінка на війні.

 

 

 

 

Схема

 

 

 

2. Проблемне запитання

Кіноповість «Україна в огні» – трагедійний твір. Чи є в ньому мотиви надії, оптимізму, і в чому вони?

 

V. Підсумок

1. Рефлексія «Коло ідей»

– То чому була заборонена «Україна в огні»?

Причини заборони «Україна в огні» О. Довженка:

1) автор насмілився виокремити Україну, розповісти про українські традиції та українців;

2) зображення «болячок» суспільства, які відкривалися в ході війни;

3) доброзичливе змалювання людей, що працювали в Німеччині, яких вважали зрадниками;

4) відображення хаотичного та панічного відступу радянських військ;

5) засудження будь-якої війни устами Антоніо Пальми;

6) «вождю пожалів десять метрів плівки».

 

2. Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Актуальність проблем кіноповісті О. Довженка «Україна в огні» в наш час, на мій погляд, полягає у тому…(

3. Колективне складання тез-висновків

 – Зміст зображеного в кіноповісті – це жах війни, про який «не забудуть і потомки в віках», бо це таке горе, така наруга над українським народом, яка «лежить за межами обурення і відчаю».

– У кіноповісті пророчо передбачено відродження зраненої України. Це пророцтво здійснюється на наших очах.

– Своєю кіноповістю О. Довженко захистив націю від різних наклепів з боку великодержавних російських шовіністів.

– У творі «Україна в огні» створено безсмертну галерею образів, особливо Лаврентія Запорожця, Олесі, Кравчини, Христі, які вже стали окрасою класичної української літератури середини й початку другої половини ХХ століття.

4. Заключне слово вчителя

Коли О. Довженко опинився на фронті, його вразило те, що побачив він там. Незабаром з’явилися його безсмертні твори «Стій, смерть, зупинись», «Мати», «Воля до життя», «Україна в огні» та інші, у яких автор засуджує війну, змальовує її страхіття й оспівує героїзм бійців, учорашніх мирних трудівників. Свій біль за долю народу й возвеличення його безсмертного подвигу, свій великий гнів до фашизму, до загарбників О. Довженко переніс у кіноповість «Україна в огні».

Вона охоплює найтяжчий і найтрагічніший період Великої Вітчизняної війни — її початок, чорні дні евакуації, відступ. Сюжетною основою є історія, чи точніше, доля сім’ї Лавріна Запорожця. Повість починається спокійно-величною картиною родинної вечері. Та в цю мирну картину раптом вривається війна із зойком матері: «Ой діточки ж мої, діточки»,— розноситься палаючими містами й селами. Майже одразу ми опиняємося в окупованому селі, бачимо знущання фашистів над населен­ням, принизливе поводження з людьми. Письменник не ідеалі­зує людей, а показує з усіма їх вадами. «Довгі відходини, сум і горе важких утрат пригнобили всіх,— пише він.— Душі у людей були малесенькі, кишенькові, портативні, зовсім не пристосовані до великого горя». Навіть те, що їх запрягають у плуг, наче коней, не пробудило в них злості, на що сподівався Запорожець. Полі­цай, їхній же односелець, топче ногами хліб, який жінка передає полоненим, наступає їй на руки й ніхто не зупиняє його. Та епізод за епізодом письменник показує, як все ж формується в душах людей ненависть і вони зріють для опору.

У повісті ми бачимо страждання народу, його героїчні зусилля в боротьбі із загарбником. Та, мабуть, найбільшою трагедією війни є трагедія жінки, яка залишалася в окупації. Убивства, гвалту­вання, спалені й зруйновані домівки, голодні діти, і, зрештою, похоронки — усе це лягло на її тендітні плечі.

Трагічна доля Христі й Олени, яких відправили до Німеччини. Вони неодноразово втікали, але кожного разу їх ловили, били, гвалтували й знову пхали у вагон. Олеся все ж тікає від хазяїв, пробирається додому й воює в партизанському загоні. Христя ж, знесилена знущаннями й поневіряннями, знаходить притулок і захист в італійського офіцера, ставши його дружиною. Та хоч

і  повернулися вони після перемоги додому, долі їх понівечені. Крім того й тут, на Батьківщині, вони зазнають знущань з боку

 влади. На суді ці жінки кидають звинувачення війні, що принесла їм стільки горя, і уряду, який замість того, щоб допомогти, ще й судить їх не знати за що.

Багато трагічних подій змалював О. Довженко у своїх творах. У них ми бачимо й героїчних бійців, і відступників, що злама­лися, не витримали випробування війною, і покалічених сол­датів, і горе матерів, жінок, які не дочекалися синів, дочок, чоловіків, дружин, і знищені й зруйновані села й міста. Усі ці сторінки таврують війну, засуджують її, як жахливе породження людського «генію» й закликають не допустити повторення цього страхіття. Символічно звучить кінець повісті: Олеся та Василь, яких війна відразу після зустрічі й зародження їхнього кохання розводить різними дорогами, переживши всі негоди війни, нарешті зустрічаються… їхнє кохання перемогло все. Любов вічна, як вічний світ. Тож збережімо їх від лихоліть війни,— ніби говорить цим О. Довженко.

 Війна… Неможливо підібрати такі слова і ноти, щоб передати її жахливу сутність. Навряд чи знайдеться такий історик, який зміг би точно сказати – скільки війн було на землі і скільки мільйонів людських жертв принесено і ще далі на вівтар кривавих перемог.

Друга світова війна – одна з найтрагічніших сторінок історії людства і болючих сторінок нашої країни. Слід пам’ятати тих, хто загинув на тій війні. Слід не забувати тих сивочолих ветеранів, у яких до цієї пори не загоїлися рани.

Війна – це завжди варварство. Війна – це найбільший сором і гріх людства. Війна на Донбасі сьогодні, на жаль, розлучає сім'ї. Війна у наш час руйнує кохання. Війна сьогодні випробовує на міцність людські характери. Війна розкриває проблеми національної свідомості людини і народу. Війна розкриває невичерпність народного прагнення до волі. Війна показує неперехідну цінність загальнолюдських ідеалів. Війна викриває ницість та моральний занепад загарбників. І це ми з вами спостерігаємо, не тільки читаючи твір О. Довженка «Україна в огні», але і в нашому сьогоденні.

Десятки тисяч патріотів України знаходяться на передовій, захищаючи від терористів свободу, незалежність та територіальну цілісність нашої країни. На жаль,багато з них поранені або загинули. І тому ми сьогодні повинні шанувати учасників бойових дій в зоні АТО, дякувати їм.

(Слайд 12-13)

Без імен

Нам невідомі всіх їх імена,

Хто їх чекає, хто за ними плаче,

Де їхній дім, як їм болить війна,

Яке в них серце - щире чи терпляче.

 

Як страшно їм, коли усе горить,

Коли руїни, смерть перед очима,

І як в бою важлива кожна мить,

Які в них білі крила за плечима.

 

Нам невідомі мрії й здобуття,

Всі їхні рани, всі слова прощання,

Вони - солдати, що кладуть життя,

Заради нас і мирного світання.

 

І без імен помолимось за них,

За трошки вдачі світлої, простої.

В час зрад страшних і втрат таких гірких,

І без імен вони для нас герої.

Невідомська Вікторія

VІ.  Оцінювання учнів

VІІ. Домашнє завдання

Вміти аналізувати образи твору О. Довженка «Україна в огні».

Опрацювати життєвий та творчий шлях Василя Барки. Прочитати роман «Жовтий князь».

 

 

Список використаної літератури

  1.                               Довженко О. Сторінки Щоденника: (1941 – 1956)/ Олександр Довженко. – К.: Вид-во гуманітарної літератури, 2004. – 383 с.
  2.                               Дончик В. Олександр Довженко // Історія української літератури ХХ століття. – кн.друга.Ч.перша. – К., 1994.
  3.                               Корогодський Р. Довженко в полоні. Розвідки та есе про  майстра. – К., 2000.
  4.                               Кошелівець І. Олександр Довженко. Спроба творчої біографії. – Мюнхен, 1980.
  5.                               Лавріненко Ю. Олександр Довженко // Українське слово. Т.2 –   К., 1994.
  6.                               Мовчан Р. Олександр Довженко // Мовчан Р. Українська проза ХХ ст. в іменах. – К., 1997.
  7.                               Плачинда С. Олександр Довженко: Роман. – К., 1980.
  8.                               Савич І. Над «Щоденником» Довженка // Дніпро. – 2002. –

№3-4. – с. 104-106.

  1.                               Семенчук І. Р. Життєпис Олександра Довженка. – К., 1991.
  2.                          Семенюк Г. Ф., Ткачук М. П., Слоньовська О. В. [та ін.] Українська література: підруч. для 11 кл. загальноосв. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень). – К.: Освіта, 2011 – 416с.
  3.                          Царинник М. Планетне видиво: міфотворче світовідчування Олександра Довженка // Сучасність. – 1973. – Ч.10-12.

 

 

 

 

 

 

docx
До підручника
Українська література (рівень стандарту, академічний) 11 клас (Авраменко О.М., Пахаренко В.І., Мовчан Р.В.)
Додано
2 березня
Переглядів
245
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку