УРОК": Класифікація, позначення і обіг технічної документації"

Урок №

Тема розділу:  Схемна документація

Тема уроку: Класифікація, позначення і обіг технічної документації

Мета:

навчальна: засвоїти, закріпити, поглибити і вдосконалити знання, навички і уміння з основних понять

виховна: виховувати увагу і акуратність при виконанні графічних робіт, наполегливість, працьовитість, впевненість у своїх силах; формувати навички колективної роботи в поєднанні з самостійністю учнів; виховувати взаємоповагу і взаємодопомогу в колективі, толерантність у відносинах: учень – учень, учитель – учень.

розвиваюча: розвивати, логічне мислення, вміння самостійної пошукової роботи.

Тип уроку: комбінований

                                    Методи та прийоми  проведення уроку: конспект,

                                    Міжпредметні зв’язки: електротехніка, технологія електромонтажних робіт

                      КМЗ: Презентація, комп’ютер, мультимедійний проектор, міжнародні стандарти

Хід уроку

І. Організаційна частина

Перевірка наявності учнів на уроці, чергових та готовності учнів до роботи.

ІІ. Повідомлення теми, мети та завдань уроку

Оголошення теми  уроку.

ІІІ. Актуалізація і корекція опорних знань, навичок і умінь учнів, перевірка домашнього завдання

1.Що таке стандарт , стандартизація?

2. назвіть принципи стандартизації ?

3. Застосування ЄСКД

ІV. Мотивація навчальної діяльності учнів

Сьогодні ми з Вами розглянемо основні класифікації технічних документів.

V. Засвоєння нового навчального матеріалу

1. Вироби і їхні складові частини

           2.Документи, що входять у комплект конструкторської документації, і їхні позначення

           3. Робочі креслення деталей

           4. Вимоги до робочих креслень деталей

           5. Оформлення робочого креслення

           6.  Зображення й позначення форми деталі

Система конструкторської документації в Україні регламентується положеннями Єдиної системи конструкторської документації, а також Системою конструкторської документації (ДСТУ 3321-96), які визначають основні правила виконання й оформлення креслень та інших технічних документів.

1. Вироби і їхні складові частини

Проекти всіх галузей машинобудування зводяться до виконання креслень предметів виробництва. Предмет виробництва, що виготовляється на підприємстві, називається виробом. Відповідно до ГОСТ 2.101—68 «Види виробів» розрізняють вироби основного виробництва і вироби допоміжного виробництва.

До виробів основного виробництва належать предмети виробництва, що включаються в номенклатуру продукції підприємства і призначені для поставки (реалізації).

До виробів допоміжного виробництва належать вироби, які підприємство виготовляє тільки для власних потреб. Вироби допоміжного виробництва є конструктивно закінченими предметами виробництва підприємства, призначеними для технологічного оснащення, як правило, власного виробництва. Це – вироби оснастки, різноманітні пристосування, штампи, кондуктори, різальні та вимірювальні інструменти.

Для виготовлення або комплектації своїх виробів підприємство може придбати вироби інших підприємств у готовому вигляді. У такому разі придбаний виріб, що входить у виріб основного виробництва, називається покупним (крім виробів, що одержують під час операції).

Установлюються такі види виробів: деталі, складальні одиниці, комплекси і комплекти.

Крім того, вироби залежно від наявності чи відсутності в них складових частин ділять на неспецифіковані (деталі), що не мають складових частин, і специфіковані (складальні одиниці, комплекси, комплекти), що складаються з двох і більше складових частин.

Деталь – це виріб, виготовлений з однорідного за найменуванням і маркою матеріалу, без застосування складальних операцій.

Складальна одиниця – це виріб, складові частини якого з’єднуються між собою на підприємстві складальними операціями.

Комплекс – це два і більше специфікованих виробів, не з’єднаних між собою на підприємстві складальними операціями, але призначених для виконання взаємозв'язаних експлуатаційних функцій.

Комплект – це два і більше виробів, не з’єднаних на підприємстві складальними операціями. Це – набір виробів, що мають загальне експлуатаційне призначення допоміжного характеру.

Вироби залежно від з'єднання їх складових частин підрозділяють на рознімні й нерознімні.

2. Документи, що входять у комплект конструкторської документації, і їхні позначення

Відповідно до ГОСТ 2.103-68* конструкторські документи залежно від стадії їхнього розроблення діляться на документи, що входять у комплект проектної документації, і на документи, що входять у комплект робочої документації

Комплект проектної документації містить документи, розроблені під час виконання таких стадій розроблення: технічна пропозиція, ескізний проект і технічний проект.

Проектна організація (КБ), отримавши технічне завдання (технічне завдання на проектування у стадії розроблення КД не входить) і вивчивши його, розробляє технічну пропозицію.

Технічна пропозиція має складатися з креслення загального вигляду (ГОСТ 2.118-73*), що містить: зображення варіантів завдання; пояснювальну записку

– характеристику області й умов застосування виробу і його основні технічні характеристики; розрахунки, що підтверджують працездатність і надійність конструкцій, та ін.

На основі технічної пропозиції розробляють ескізний проект, що містить необхідні креслення, схеми, розрахунково-пояснювальну записку, техніко-економічний аналіз виробу та інші матеріали, що дозволяють виготовити макет

(ГОСТ 2.119-73*).

Ескізний проект служить підставою для розроблення технічного проекту (або безпосередньо робочої конструкторської документації, якщо її розроблення ведеться на основі уточненого ескізного проекту).

Технічний проект розробляють з метою виявлення остаточних технічних рішень, що дають повне уявлення про конструкцію виробу, коли це доцільно виконати до розроблення робочої документації (ГОСТ 2.120-73*).

комплект проектної документації входить креслення загального вигляду, яке визначає конструкцію виробу і взаємодію його основних складових частин, а також пояснює принцип роботи виробу.

Комплект проектної документації, що дає вичерпні відомості про розроблений виріб, не дозволяє здійснити його виготовлення.

Виготовлення виробу (дослідного зразка або експерементальної партії виробів і проведення їх випробувань) здійснюється на підставі комплекту робочої документації, розробленого на базі комплекту проектної документації. За результатами випробувань документацію коректують і за нею виготовляють настановну серію виробів.

Комплект робочої документації містить такі документи: креслення деталі,

складальне креслення, специфікації.

Креслення деталі – документ із зображенням деталі й необхідними даними для її виготовлення і контролю.

Складальне креслення – документ із зображенням виробу та іншими відомостями, необхідними для його складання (виготовлення) і контролю.

Специфікація є документом, що визначає склад виробу (складальної одиниці,

комплексу або комплекту).

За основні конструкторські документи приймаються: креслення деталей (для деталей) і специфікації (для виробів, що складаються з двох і більше складових частин).

Кожному конструкторському документу має бути присвоєне позначення, що записується в основний напис. ГОСТ 2.201-68 установлює систему позначень, яка в навчальних умовах спричиняє значні труднощі. У зв'язку з цим при вивченні курсу

«Креслення» позначення конструкторських документів може здійснюватися відповідно до схеми, зображеної на рис. 1. Позначення кожного конструкторського документа складається з буквено-цифрового індексу, що визначає виріб, і двох пар чисел. Перша пара чисел позначає порядковий номер складальної одиниці, що входить у виріб, друга – порядковий номер деталей, що входять у виріб або в ту чи

іншу складальну одиницю.

Приклад.

К406 07.797.00.01 – номер деталі.

К406 07.797.01.00 – номер складальної одиниці.

К406 07.797.00.00 СБ – номер складального креслення.

1. Робочі креслення деталей

Усі робочі креслення деталей можна поділити на три типи:

робочі креслення стандартних деталей;

робочі креслення деталей зі стандартними зображеннями, тобто деталей, які за формою подібні до стандартних, але відрізняються за розмірами:

– деталі, зображення яких повністю регламентовані стандартами (наприклад,

пружини);

– деталі, подібні до стандартних, у яких зображення багато в чому повторюють зображення стандартних деталей;

– деталі, у яких стандартними є зображення основних елементів і нанесення на них розмірів (наприклад, шестерні, зубчасті колеса, черв’яки, зірочки);

– деталі із сортового матеріалу;

робочі креслення оригінальних деталей:

– деталі, отримані литтям (наприклад, корпусні деталі та кришки редукторів) (рис. 2, 3);

– деталі, які мають переважно форму тіл обертання (наприклад, вали, штуцери,

втулки, золотники, гільзи) (рис. 4 – 7);

– деталі, що виготовляються холодним або гарячим штампуванням (наприклад,

кронштейни, шатуни, деталі з листового матеріалу).

Оформлення і зміст робочого креслення деталі багато в чому залежать від форми й технологічних процесів виготовлення (лиття, штампування й кування, оброблення на металорізальних верстатах та ін.). Не слід копіювати з натури невизначені геометричні форми, одержані з технологічних причин, наприклад,

перекоси й задирки при формуванні лиття, нерівномірності товщини стінок і ребер деталі, несиметричність однакових частин, зайві приливи й задирки. Креслення деталей повинні мати певні геометричні форми без перекручувань. Деталі, отримані литтям, мають найрізноманітніші (іноді дуже складні) форми й широко застосовуються в машинобудуванні. Окремі елементи таких литих деталей обробляють після лиття на різних верстатах: токарських, фрезерних, свердлильних,

шліфувальних та ін. Наявність скруглень у місцях перетину поверхонь, за винятком

оброблених на верстатах зняттям шару металу, є однією з характерних ознак лиття, що має бути відображене на ескізі й кресленні.

Для деталей, отриманих з листового матеріалу гнуттям і штампуванням, рекомендується крім основних зображень будувати розгортки. Для нескладних деталей креслення розгортки звичайно виконують тонкими штрихпунктирними лініями з двома точками, сполучаючи їх із зображенням деталі. При необхідності зображення розгорток розміщують окремо, поза основними зображеннями, виконують його суцільними основними лініями, над ним ставлять напис "Розгортка". Лінії згину варто показувати тонкими штрихпунктирними лініями з двома точками й проставляти розміри на них.

Не можна спрощувати конструкцію деталі й нехтувати конусністю, ухилами, галтелями, закругленнями, фасками, мастильними й ущільнювальними канавками. Слід пам’ятати, що кожен елемент деталі – це необхідність, зумовлена конструктивними, технологічними й експлуатаційними вимогами.

4. Вимоги до робочих креслень деталей

До основних вимог, яким має відповідати робоче креслення, належать: оформлення робочого креслення, зображення і позначення форми деталі, позначення стану форми деталі, зображення та позначення матеріалу, позначення стану матеріалу, основний напис і технічні вимоги.

5. Оформлення робочого креслення

Незалежно від конструктивного або технологічного вигляду деталі її креслення повинно бути оформлене згідно з вимогами стандартів, що визначають формати, масштаби, лінії та шрифти (див. стандарти ЄСКД: 2.301-68 – 2.303-68, 2.304-80).

6.  Зображення й позначення форми деталі

Для того щоб грамотно зобразити на кресленні форму деталі в усіх її подробицях, необхідно:

уміти правильно брати головне зображення й визначити кількість зображень

(мінімальну, але цілком достатню для відображення форми деталі);

навчитися виділяти в деталі її прості елементи (циліндричні, конічні, сферичні,

кільцеві, призматичні, пірамідальні);

знати всі особливості застосування розрізів і перерізів;

вивчити встановлені стандартами умовності, які застосовуються для зображення тих елементів деталі (різі, шліців, вінців зубчастих коліс та ін.), що потребують складних і трудомістких побудов при точному їх накресленні.

Робочі креслення мають відповідати вимогам, установленим стандартами ЄСКД. Ці стандарти формулюють правила виконання зображень і нанесення розмірів. У стандартах оговорено правила зображення найбільш поширених елементів деталей – різі, елементів зачеплення зубчастих коліс, а також складних поверхонь.

Головним зображенням деталі називається її фронтальна проекція. При цьому деталь має бути розташована щодо фронтальної площини проекцій так, щоб одержуване зображення давало найбільш повну інформацію про форму й розміри деталі.

Розташування головного зображення щодо основного напису не зв’язують з положенням деталі у вузлі або виробі; рекомендується керуватися зручністю використання креслення (або ескізу) у виробництві – при розмітці її заготовки, обробленні на верстаті або при контролі.

VI. Закріплення вивченого матеріалу

Фронтальне опитування

1. Назвіть документи, що входять у комплект конструкторської документації?
2. Назвіть вимоги до робочих креслень деталей?
3. Наведіть приклади робочих креслень деталей?

VII. Виставлення оцінок. Повідомлення домашнього завдання