Урок-конференція з біології для 9 класу "Біологія і медицина"

Тема: Біологія і медицина.

Мета: поглиби знання учнів про медицину як науку; розкрити роль генетичної інженерії в сучасних біотехнологіях і медицині; формувати уявлення про практичне значення застосування біологічних знань; розвивати увагу, спостережливість, пам'ять, критичне мислення, робити логічні висновки; виховувати цілісне ставлення до всього живого, дбайливе ставлення до власного здоров’я, інтерес до предмета; розширювати кругозір учнів.

Обладнання та матеріали: підручник, зошити, таблички з надписом «Палеонтолог», «Історик», нагрудні едифікатори із зазначени­ми ролями.

Поняття й терміни: медицина, методи аналізу, персоналізована медицина.

Тип уроку: урок-конференція.

Компетентності, які формуються в учнів: уміння вчитися, спілкуватися державною мовою, соціальна, комунікативна, загальнокультурна, здоров’язбережувальна, підприємницька, історична, науково-природнича.

Епіграф уроку:

«Медична діяльність –

ровесниця першої людини»

(І. П. Павлов)

Хід уроку

І. Організаційний етап.

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку. Підготовка кабінету до уроку. Налаштування позитивного настрою.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Фронтальна бесіда:

1. Що таке генетична інженерія?
2. Які методи застосовують в генетичній інженерії?
3. Які продукти одержують  шляхом генетичної інженерії?
4. Поясніть значення застосування генетичної інженерії.
5. Що таке клітинна інженерія?
6. Яка значення має клітинна інженерія?
7. Схарактеризуйте методи й наслідки клонування тварин.
8. Що таке химерні тварини?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Повідомлення теми і мети уроку.

Вчитель. Медицина є одним із найважливіших напрямів діяльності людини. Сьогодні на уроці ми дізнаємося про історія розвитку медицини як науки.

IV. Вивчення нового матеріалу.

1. Історія розвитку медицини.

Палеонтополог. Зачатки лікування виникли на ранніх стадіях існування людини. 

Джерелами наших знань про хвороби і їх лікування в ті далекі часи служать, результати розкопок поселень і поховань первісної людини. Наукові дані з переконливістю свідчать про те, що ніяким "досконалим" здоров'ям люди тоді не мали. Навпаки, первісна людина, що цілком перебував у владі навколишньої природи, постійно страждала від холоду, голоду, хворів і рано гинув. Збережені з доісторичних періодів скелети людей несуть сліди рахіту, карієсу зубів, зрощених переломів, уражень суглобів і т. д. Деякі інфекційні хвороби, наприклад малярія, були "успадковані" людиною від його предків - людиноподібних мавп. Тибетська медицина вчить, що - "рот є воротами усіх хвороб" і що "першою хворобою була хвороба шлунка". 

Нерозуміння навколишнього світу, безпорадність перед силами природи змушували вдаватися до заклинань, магічним прийомам, щоб встановити контакт з потойбічними силами і знайти порятунок. Таке "лікування" проводили знахарі, шамани, чаклуни, які постом, одурманювання, танцями доводили себе до стану екстазу, як б переносячись у світ духів. 

Вчитель: Давайте послухаємо як розвивалася наука далі, в античні часи.

Історик. Антична медицина успадкувала і магічні форми лікування, і раціональні прийоми, цілющі засоби народної медицини. Велике значення надавалося дієті, масажу, водним процедурам, гімнастиці. Застосовувалися хірургічні методи, наприклад, у випадках важких пологів - кесарів розтин. Важливе місце відводилося попередження хвороб. 
На ранніх етапах рабовласницького ладу лікарська справа виділилася в якості самостійної професії. Розвиток отримала так звана храмова медицина: лікарські функції здійснювали жерці (в Єгипті, Індії). Досягла високого розквіту медицина Стародавньої Греції. 

Вчитель: - Як відбувався розвиток медицини за часів Гіппократа?

Історик 2: Лікарське мистецтво цього періоду досягло своєї вершини у діяльності великого давньогрецького лікаря Гіппократа, який перетворив спостереження біля ліжка хворого у власне лікарський метод дослідження, описав зовнішні ознаки багатьох хвороб, вказав на значення способу життя та ролі навколишнього середовища, перш за все клімату, в походженні захворювань, а вченням про основні типи статури і темпераменту у людей обгрунтував індивідуальний підхід до діагностики та лікування хворого. Його справедливо називають батьком медицини. Звичайно, лікування в ту епоху не мало наукової основи, воно спиралося не на фізіологічні уявлення про функції певних органів, а на вчення про чотири рідини організму (слиз, кров, жовта і чорна жовч), зміни, яких нібито ведуть до хвороби. 

Вчитель: Розкажіть, будь ласка, про розвиток медицини у середньовіччя, коли Християнська церква забороняла проводити розтини, а молитви і святі мощі вважалися більш ефективними засобами лікування, ніж традиційні ліки. 

Історик 3: Накопичення практичних медичних спостережень, звичайно, продовжувалося і в середні століття. У Візантійській імперії виникли великі лікарні для цивільного населення. 
У IX-XI ст. центр наукової медичної думки перемістився в країни арабського Халіфату. Велику роль у розвитку медицини. зіграв різнобічний вчений і мислитель Ібн-Сіна (Авіценна). 
У давньоруській феодальній державі поряд з монастирською медициною продовжувала розвиватися народна медицина. Поширені довідники містили ряд раціональних настанов по лікуванню хвороб і побутової гігієни, травники описували лікарські рослини. 

Вчитель: Медицина в XVI – XIX ст в багатьох країнах була відомою за рахунок методу вівісекції - експерименту на тваринах - для вивчення нормальних і порушених функцій. Розкажіть, будь ласка, про видатних вчених того часу.

Історик 4: Повільний, але неухильний розвиток знань в ті часи починається в Західній Європі. Швейцарський лікар Парацельс ввів в лікувальну практику різні хімічні речовини і мінеральні води. Гарвей створив вчення про кровообіг.

Дж. Морганьє, а потім Р. Вірхов, К. Рокитанський, Н. І. Пирогов розробили клітинну теорію будови організмів та породили нові дисципліни - гістологію і патологічну анатомію.

Німецький учений Г. Гельмгольц блискучими дослідами показав значення фізико-хімічних методів як основи фізіології, його роботи з фізіології ока поряд з попередніми фізіологічними дослідженнями чеського біолога Я. Пуркіньє, сприяли швидкому прогресу офтальмології.

Книга І. М. Сєченова "Рефлекси головного мозку" (1863) зробила вирішальний вплив на формування матеріалістичних поглядів лікарів і фізіологів.

У свою чергу погляди С. П. Боткіна глибоко вплинули на І. П. Павлова, праці, якого з фізіології травлення були удостоєні Нобелівської премії, а створене їм вчення про вищу нервову діяльність визначило шляхи вирішення багатьох проблем як теоретичної, так і клінічної медицини. 

 Мікробіологія і епідеміологія отримали розвиток у багатьох країнах, були відкриті збудники та переносники різних інфекційних хвороб. 

З діяльністю І. І. Мечникова пов'язані перехід до вивчення ролі самого організму в інфекційному процесі та з'ясування причин виникнення несприйнятливості до захворювання - імунітету.

Вчитель: Цікаво послухати про розвиток медицини у ХХ ст.

Історик 5: Відкриття рентгенівських променів поклало початок рентгенодіагностиці, без якої тепер не можна уявити поглиблене обстеження хворого.

Електронна мікроскопія зробила можливим збільшення в десятки тисяч разів, що дозволяє вивчати найдрібніші деталі будови клітини та їх зміни.

Активно розвивається медична кібернетика.

Генетика, основи якої були закладені Г. Менделем, встановила закони і механізми спадковості та мінливості організмів.

Імунологія XX ст. переросла рамки класичного вчення і поступово охопила проблеми патології, генетики, ембріології, трансплантації, онкології.

Успішно розвивалося в XX ст. вчення про вітаміни, відкритих російським ученим Н. І. Луніним, були розшифровані механізми розвитку багатьох авітамінозів і знайдені шляхи їх попередження. 

Хіміотерапія, гормонотерапія, променева терапія, розробка і застосування психотропних засобів, вибірково впливають на центральну нервову систему, можливість оперативного втручання на так званому відкритому серці, в глибині мозку і на інших, раніше не доступних скальпелю хірурга органах людського тіла. 
Вчитель: Діти, а як ви думаєте, як розвивається медицина зараз? (Можливі відповіді про розвиток біотехнології, генної та клітинної інженерії, тощо).

2. Використання біологічних методів під час діагностики захворювань (Самостійна робота з підручником, ст. 234-236)

V. Узагальнення та систематизація знань.

Фронтальна бесіда:

1. Що таке медицина?

2. Як дослідження в біологічній науці сприяють розвитку медицини?

3. Які методи біологічної науки використовують під час діагностики захворювань? Наведіть приклади.

4. Обгрунтуйте власний погляд щодо перспектив розвитку медицини?

VІ. Рефлексія.

Ось і добігає кінця наш урок - конференція. Я гадаю, що ми досягли мети цього заходу: дали вичерпну відповідь на питання, почули розповіді своїх од­нокласників, розглянули таблиці, ма­люнки, обговорили питання в групах.

Отже, бережіть здоров’я своє та близьких людей.

VII. Підведення підсумків уроку.

Дякую за плідну роботу учасникам конференції та активну роботу класу.

Мотивація та оцінювання учнів.

VIII. Надавання та пояснення домашнього завдання.

Підготуватися до узагальнюючого уроку (§50 - §54)