Урок "Козацтво на початку XVII ст. Гетьман Конашевич –Сагайдачний"

ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ Структура уроку, побудованого за педагогічною технологією критичного мислення, містить три основні етапи. Актуалізація. Це етап уроку, протягом якого учням пропонується подумати і пригадати, що вони вже знають з теми. Школярі можуть поставити запитання учителю, сформувати мету навчальної роботи. На цій фазі відбувається кілька пізнавальних операцій: по-перше, учні встановлюють рівень власних знань, будують своє розуміння нових знань і поглядів; по-друге, активізується увага дітей до навчального процесу, створюється зацікавленість та спрямованість на дослідження теми (проблеми) Роль учителя – скоординувати роботу учнів, виявити рівень їх знань і вмінь, вислухати нові ідеї. Усвідомлення. Це етап уроку, де учні здійснюють пошукову діяльність, конструюють та усвідомлюють новий матеріал. На цій фазі школяр вступає в контакт з новою інформацією і самостійно її опрацьовує. Завдання учителя на стадії усвідомлення – підтримати зацікавленість класу; допомогти встановити зв’язки між відомими та невідомими знаннями; заохотити дітей до розуміння отриманих знань і умінь. учні починають відтворювати щойно сприйнятий матеріал своїми словами; створюються умови для активного обміну думками, розвиваються комунікативні уміння; особливої уваги набувають самостійність, оригінальність висловлених думок, їх обґрунтованість, уміння узагальнювати та інтерпретувати. Впровадження технологій критичного мислення в навчальний процес розпочинаю з планування теми, що є основною структурною одиницею навчання. Продумую запитання: чому ця тема є важливою? Як вона пов’язана з попередніми темами, наступними, з особистими інтересами учнів та їхнім досвідом? Визначаю навчальні цілі теми та очікувані результати, добираю найбільш ефективні методи та прийоми, розподіляю час на виконання різних вправ, визначаю критерії оцінювання роботи учнів, продумую домашні та додаткові завдання для учнів. Вивчення теми починаю зі стадії «виклику» (мотивації). На цьому етапі повідомляю учням, навіщо і для чого їм потрібно знати цю тему, спонукаю їх до поставки завдань, допомагаю сформулювати головну проблему (пізнавальне завдання уроку), яку можна розв’язати, лише опрацювавши навчальний матеріал. Це буде головною метою діяльності учнів на уроці. Який вигляд мають ці завдання на практиці? Я пропоную восьмикласникам спробувати знайти власний спосіб розв’язання тих проблем, які випали на долю відомих історичних осіб, при цьому обґрунтовуючи свої рішення. Наприклад, поміркуйте над проблемою: На початку гетьманування Івана Мазепа вважав, що він може розбудувати Україну тільки у спілці з Москвою. Але згодом вирішив остаточно розірвати зв’язки з Московською державою. Як ви гадаєте, чому так кардинально змінилися погляди гетьмана? Даю проблемно-пізнавальні завдання з метою перевірки обґрунтованості тих чи інших історіографічних оцінок. Наприклад, спробуйте або підтвердіть тезу про те, чи була ліквідація Гетьманщини та Запорізької Січі закономірним явищем? Свою відповідь обґрунтуйте. Пропоную вправи із ретроальтернативістики. Наприклад, як розвивалися би події в ході національної війни, якби у 1654 р. не був підписаний Українсько –московський договір? Разом з учнями визначаємо та переформульовуємо проблеми, з якими люди стикалися у минулому: історики по різному оцінюють Українсько-московський договір 1654р.: 1)Українсько – московський договір 1654р – це особиста унія гетьмана і царя; 2)Українсько- московський договір 1654р. – це військово – політичний союз, згідно з яким українські землі були приєднані до Московської держави. Яку оцінку поділяєте ви і чому? Після постановки запитання разом з учнями пригадуємо, що вже знаємо з даної теми, намічаємо та обговорюємо план роботи, вибираємо форму опрацювання матеріалу. На другому етапі уроку – сприйняття та усвідомлення знань використовую різні форми, методи і прийоми: роботу з підручником, картою, історичними джерелами: систему позначок «Допомога», читання з маркуванням тексту, «щоденник подвійних нотаток»; складання таблиць, схем, тез, конспектів, відповіді на запитання, ділові та імітаційні ігри, дискусії, групову роботу, взаємо навчання тощо. Опанування теми постійно спрямовую на проблемні запитання, що були сформовані на початку, допомагаю учням у пошуку інформації, її опрацюванні та осмисленні, в оформленні результатів роботи, у формулюванні попередніх висновків. Результати роботи учні подають у вигляді графіків, таблиць, виписок, схем, стендових проектів, рефератів тощо перед класом або групою. На третьому, рефлексивно-оцінювальному етапі спонукаю учнів аналізувати зроблене, зіставляти досягнуті результати із поставленою метою, висловлювати свою точку зору на проблему, оцінювати свою роботу та роботу однокласників на уроці. Для цього використовую метод дискусії, дебати, обмін думками, аргументування, складання характеристик, есе, сенканів, заповнення таблиці, «асоціативного куща», «шкала думок» та ін. Уході вивчення теми перевіряю оволодіння учнями основою фактологічною інформацією, а на підсумковому уроці вони дають відповіді на проблемні запитання, що були сформульовані на стадії «виклику» шляхом проведення дискусії або написання есе, яке оцінюю відповідно до державних критеріїв з урахуванням уміння використовувати прийоми розумової діяльності. Оцінювання есе супроводжую аналізом виконаної роботи: які були допущені помилки, які правила логіки та принципи історичного знання були проігноровані, що треба враховувати в майбутньому. Загалом навчальне заняття за технологією розвитку критичного мислення є доволі змістовно навантаженим і виходить на проблему сьогодення. Тому я переважно формулюю кілька завдань уроку у вигляді чіткого результату навчальної діяльності учнів. Практична значимість розвитку критичного мислення полягає в орієнтуванні учнів на самостійне здобування знань, розвиток творчості й набуття навичок самостійно навчальної праці шляхом розумного співвідношення загальнонаукових (аналіз, синтез, порівняння та ін.) і специфічних (робота з картою, описи, характеристики) історичних умінь при одночасному розвитку навичок самоконтролю і взаємоконтролю, у практичному застосуванні набутих історичних знань і вмінь, у конструктивному засвоєнні та інтерпретації навчального матеріалу. Технології, які використовую для розвитку критичного мислення школярів на уроках історії України «Діаграма Ейлера – Венна» Стратегія передбачає створення графічної схеми з двох чи трьох кіл, які частково накладаються одне на одне. Стратегія дає можливість: вчителю: формувати в учнів навички порівняння та класифікації; учням: глибше розуміти зв’язки між поняттями, їх властивостями; навчитися класифікувати з допомогою схеми; зрозуміти структуру інформації; узагальнювати інформацію на високому рівні; складати складні класифікаційні схеми; ефективно поглиблювати знання; створювати критерії порівнювання об’єктів. Щоб організувати діяльність, треба: 1. Пояснити учням, що являє собою діаграми. Це два (або три) кола, які частково накладаються одне на одне. Частина діаграми, обмежена лише лівим колом, використовується для запису рис, характерних лише першого поняття. Частина, обмежена правим колом,- для рис другого поняття. Перетин кіл використовується для запису спільних властивостей. 2. Надати правила вільного виконання класифікації понять: встановіть ознаки об’єктів, що мають бути класифіковані; виберіть ознаку (можна декілька), за якою буде проводитися класифікація; порівняйте між собою об’єкти за спільними і спеціальними ознаками. 3. Учні будують діаграму і записують спільні ознаки в спільній частині діаграми, розбіжності в ліву та праву частини. Встановлення ознак для учнів дуже складна робота, тому вчитель повинен допомагати їм особливо спочатку. « П’ятихвилинне есе» Есе – це письмовий твір, вільне, особисте трактування певної теми. Його метою є переконати читача у тому, що ви добре оволоділи темою і можете аргументувати свою точку зору. Метод передбачає написання протягом п’яти хвилин своїх вражень щодо теми уроку. Дає можливість: вчителю: визначити, як учні засвоїли тему, що залишилося незрозумілим; скорегувати свою подальшу роботу над темою; визначити, на якому рівні учні засвоїли матеріал; оцінити свій урок; учням: краще зрозуміти свої думки і почуття щодо теми уроку; навчитися викладати думки стисло; визначити, які запитання залишилися без відповіді; підбивати підсумки праці; визначити, чи досягли вони мети, яку ставили на початку уроку. Щоб організувати діяльність, треба: 1. У кінці уроку запропонувати учням протягом п’яти хвилин написати: ключові поняття теми, або… нові поняття, які вони дізналися, або … поняття, які сподобались / не сподобались, або… одну річ, про яку вони дізналися з теми, й одне запитання, на яке поки що не знайшли відповіді. 2.Зібрати есе і використовувати їх під час планування наступного уроку. 3. Якщо є час, можна переглянути ці есе і вибрати з них цікаві запитання, відповіді. Можна почати наступний урок посиланням на ці есе, сказавши: « На попередньому уроці залишилось незрозумілим…». Таким чином ми демонструємо повагу до думок учнів. Вони не будуть боятися чогось не зрозуміти. Цей метод кращій, ніж усне опитування, оскільки дає змогу визначити рівень засвоєння теми кожним учнем. Гронування (асоціативний кущ) Метод може використовуватись для підбиття підсумків вивченої теми чи розділу. Він будується на утворенні цілої низки асоціацій. Учитель посередині аркуша чи на дошці записує тему – факт, подію, поняття, термін, постать, назву історико- географічного об’єкта. Учні пропонують асоціації з обраною темою: слова або фрази. У свою чергу ці слова і фрази можуть поповнюватися новими асоціаціями, утворюючи своєрідне гроно. Коли всі ідеї записані на папері (дошці), встановлюються можливі зв’язки між окремими елементами. Використовуючи утворені асоціативні грона, школярі мають скласти речення або написати твір-мініатюру. Для ефективного проведення гранування педагог повинен: обрати цікаву для учнів тему і змоделювати зразок для класу; запропонувати іншу тему, якщо виявиться, що школярі недостатньо володіють матеріалом або він їх не зацікавив обговорити результати роботи всім класом з мотивацією кожної дії. «Розумова картографія (мережа думок)» Метод допомагає зосередити думки на одній темі, розвиває вміння структурувати матеріал і може використовуватись на вступних чи підсумкових уроках (етапах уроків). Учитель пропонує тему для обговорення. Учні (колективно чи індивідуально) повинні робити її на логічно взаємопов’язані підтеми. Розкриваючи кожну підтему, створюються загальна характеристика обраної проблеми. «Пошук помилок» Метод застосовується під час повторення і закріплення вивченого матеріалу. Учитель заздалегідь готує аркуші з текстом №1 (без помилок) за темою, що досліджується, а також стільки ж аркушів з аналогічним текстом №2, де умисно зроблені помилки. Учням роздають текст №1. Вони протягом 10 хв. уважно вивчають зміст аркуша. Опісля текст №1 вилучають і замінюють текстом №2, у якому школярі мають знайти допущені помилки. «Реставрація (зашифрований текст)» Метод формує одне з важливих дидактичних умінь – складати конспект. Конспект – це кроткий виклад матеріалу, складаючи який, учні вчаться скорочувати записи, виокремлювати головне, відкидаючи другорядне, неважливе тощо. Учитель записує на дошці чи ватмані текст конспекту зі скороченнями та пропусками для історичної інформації. Школярам необхідно відновити її зміст, коментуючи свою роботу. «Куточки» Метод навчає доводити свою думку і може застосовуватись для підбиття підсумків та узагальнення навчального матеріалу. Учитель пропонує проблему для обговорення. Діти обирають певну позицію. Потім кожен фіксує на папері декілька аргументів на її користь. Формуються групи прихильників даної точки зору, що висувають загальні обґрунтування. Від кожної групи виступає доповідач. Підбиваючи підсумки, школярі можуть змінювати позицію, аргументуючи це письмово. «Кубування» Метод допомагає всебічно проаналізувати історичний факт, подію, явище чи процес. Учитель пропонує учням тему для аналізу. Розглядаючи питання, вони повинні послідовно виконати шість розумових операцій: описати → засоціювати → порівняти →проаналізувати →застосувати →знайти аргумент ‘‘за’’ і ‘‘проти” «Сенкен (сенкант)» Слово ‟сенкен” походить від французького слова – sengue ‟п’ять ”. Це п’ятирядковий неримований вірш, який застосовується як засіб заохочення учнів до розмірковування над темою. Метод використовується для підбиття підсумків вивченого матеріалу. Складання сенкенів передбачає дотримання певного алгоритму: Перший рядок – слово чи словосполучення, яке означає тему. Другий рядок – опис теми, що складається з двох слів – прикметників. Третій рядок називає дію, пов’язану з темою, і містить три слова –дієслова. Четвертий рядок є фразою, що влучно характеризує тему. Останній рядок складається з одного слова. Це синонім чи антонім до запропонованої теми. Наприклад: Берестечко. Прославлене, трагічне Бились, тримались, перемогли. Героїчна сторінка козацької слави. Битва Описана технологія дає можливість збудити критичне мислення учнів, показати різні точки зору на історичні факти, події, явища, процеси; дозволить успішно керувати пізнавальною діяльністю школярів, ефективно формувати творчі особистості. Педагогічна технологія розвитку критичного мислення може успішно застосовуватись під час вивчення будь – якої теми у будь – якому учнівському колективі. Окрім того, вона не виключає можливості поєднання з іншими технологіями, зокрема, використання методів активного та інтерактивного навчання.