Камянська та Олешківська СічіПісля того як Запорожці підтримали І. Мазепу, цар Петро І наказав знищити Чортомлицьку січ. 1709 року частина козаків які врятувалися від розправи заснували з дозволу кримського хана Кам’янську Січ, а через два роки Олешківську Січ. Кам’янська Січ. Олешківська Січ1709 – 1711 рр. Розташовувалась у володіннях Кримського ханства при впадіння в Дніпро річки Кам’янки1711 – 1734 рр. Розташовувалась у володіннях Кримського ханства в урочищі Олешки навпроти сучасного м. Херсона
Корогва Нової СічіНова Січ була заснована з дозволу і під наглядом російського уряду31 березня 1734 року отаманом – гетьманам І. Малашевичем на Правобережжі Дніпра у Великій плавні, що займала 26 тисяч десятин. Десятина – старовинна міра земельної площі в Київській Русі, а пізніше й в Україні. Дорівнювала 1. 09.га.
Обов’язки запорожців Основним обов’язком запорожців залишався захист українських земель від татарських і ногайських орд зі степів. Січовики здійснювали польову сторожу розміщуючи на рубежах своїх володінь бекети, редути та хвигури. Запорозька хвигура. Хвигура – трапецієвидна сигнальна вогняно-димова споруда, що використовувалася козацькою сторожею для передачі інфомації про наближення чи напад татарських загонів. Бекет – сторожовий пост або загін. Редут – фортифікаційне укріплення замкненого виду.
Царський уряд постійно намагався контролювати січовиків. З цією метою поблизу Нової Січі було споруджено укріплення - Новосіченський ретраншемент, де розташовувалася команда російських урядових військ. Новосіченський ретраншемент. Художник С. О. Тороп. Офіцер ретраншементу. Художник С. О. Тороп
Заходи російського уряду щодо обмеження прав Запорізької Січі Запровадження обов’язкової реєстрації всіх утікачів з інших територій. Захід. Метазаходу. Недопущення поповнення населення запорожських вольностей. Оточення Запорожжя військовими поселенцями, іноземними переселенцямиІзоляція запорожських вольностей від решти території України1753 р. спроба царизму заборонити обирати собі кошового. Нав’язати свою систему управління
На Північно-західному краї запорозьких земель була утворена провінція Ново-Сербія із центром у Єлисаведграді (сучасне м. Кропивницький), де осідали сербські колоністи, на східному краї було засновано Слав’яно-Сербію із центром у м. Бахмут. На карті позначені території відібрані у запорожців 1750 року дляіноземних переселенців
Наслідки політики російського уряду. У 60-х роках ХYІІІ ст. смугу запорозьких земель вилучили для Новоросійської губернії, а ще через 10 років - для будівництва Дніпровської лінії укріплень. На протести Запорожців уряд не реагував. Запорожжя втрачало свої землі. Сторожа запорозьких вольностей. Художник С. Васильківський
5. Загроза перетворення Запорожжя на осередок національно – визвольної боротьби2. Недоцільність існування в межах імперії державного утворення зі своєю митною системою6. Висока ймовірність унезалежнення Запорожжя4. Побоювання можливого союзу Нової Січі з Кримським ханством для боротьби з імперією3. Прагнення російських землевласників привласнити землі Запорожжя1. Несумісність республіканського устрою Січі з імперськими порядками7. Перетворення Запорожжя на загрозу для розвитку кріпосницького господарства імперіїПричини ліквідації Запорозької Січі
«Перемога Катерини ІІ над турками». Художник Стефано Торелі Передумова ліквідація Запорозької СічіПісля завершення російсько – турецької війни 1768 – 1774 рр., Кримське ханство стало залежним від Росії. Відтепер зникла загроза татарських нападів на землі імперії. Козаки стали більше не потрібні.
Розправа. Соловецький монастир. Вищу січову старшину заарештували і віддали до суду разом з кошовим отаманом Петром Калнишевським. Цікаво знати. Про трагічну долю колишніх запорізьких керівників не могли довідатись навіть найближчі родичі. Лише через півстоліття дослідники встановили, що кошового отамана заслали в Соловецький монастир, військового писаря Глобу – в Труханівський, а військового суддю Головатого в Тобольський монастир.
Доля кошового отамана Петра Калнишевського. Петро Калнишевський25 років провів кошовий отаман в нелюдських умовах замурований у кам’яному мішку. У 1801 році цар Олександр ІІ оголосив загальну амністію, але Калнишевський відмовився лишати монастир. Помер отаман 31 жовтня 1803 року на 113 році життя. Пам’ятник П. Калнишевському на Соловках
Доля запорожців після ліквідації СічіПісля ліквідації Січі значна частина козаків подалася до турецьких володінь де заснували Задунайську Січ . Частина козаків переселилась до австрійських володінь де заснували Банатську Січ. Царський уряд брав козаків на службу лише у випадку нагальної потреби.Існування січей після 1775 року. Задунайська Січ1775 – 1829рр. Бузьке козацьке військо1775 – 1817 рр. Чорноморське козацьке військо1788 – 1860 рр. Задунайська Січ1860 – 1917рр. Азовське козацьке військо1829 – 1865рр.
Висновки. Ліквідація Запорозької Січі стала однією з найважливіших подій української історії другої половини ХYІІІ ст. із нею відходила в минуле козацька доба. Хоча Запорозька Січ загинула, вона залишила помітний слід у пам’яті українського народу. Для українського народу запорожці були й залишилися уособленням кращих людських якостей і виразником незламного національного духу, прикладом для наступних борців за незалежність України.