Урок-квест «Життєвий і творчий шлях Т. Шевченка»

Урок-квест «Життєвий і творчий шлях Т. Шевченка»

Мета: поглибити знання учнів про життєвий й творчий шлях Т.Г.

Шевченка; звернути увагу на суспільне життя в Україні (початок 19 ст.);

згадати дитинство поета; розповісти про навчання в майстра Ширяєва; викуп з

неволі; навчання в Академії мистецтв; про службу; розвивати допитливість

учнів, уміння зіставляти факти, навички виразного читання ліричних творів;

виховувати почуття співпереживання, патріотизму, шанобливого ставлення до

поета.

Тип уроку: урок – квест.

Хід уроку

Він був сином мужика - і став

володарем у царстві духа. Він

був кріпаком - і став велетнем

у царстві людської культури.

Іван Франко.

 

I. Організація класу.

II. Оголошення теми, мети уроку.

Слово вчителя

  «Людина народжується для того, щоб залишити по собі слід вічний» -

писав Цицерон. Ці слова можна віднести до Т.Г. Шевченка - одного з

найбільших велетнів світової історії, основоположника нової української літератури,

пророка національного відродження України, геніального поета, драматурга,

прозаїка, мислителя, етнографа, художника-живописця. Тарас Шевченко для України і в Україні житиме вічно. Він сьогодні, як ніколи, органічно злився зі своїм великим, нескореним народом і твердо ступає повсюдно у  вільній державі, підсвідомо і свідомо через уста кожного із мучеників нації незалежно від віку промовляє до кривдників:

…не втечете
І не сховаєтеся; всюди
Вас найде правда-мста; а люде
Підстережуть вас на тоте ж,
Уловлять і судить не будуть,
В кайдани туго окують,
В село на зрище приведуть…
                                ("Осія. Глава XIV").

 

Клас поділений на  групи: історики, біографи, літературознавці, читці, художники. Кожна група

підготувала своє повідомлення.

Надається слово І групі «Історики».

Учень

Національна політика Російської імперії була спрямована в Україні на

прискорення процесу перетворення українців у справжніх росіян. Українців

позбавляли права на власну освіту і спілкування рідною мовою, обмежували

розвиток національної культури.

Учень

Погіршується і соціальне становище українського народу. Після багатьох

десятиліть знову закріпачувалося селянство Лівобережної та Правобережної

України. Воно поступово поширювалося і на південні степи. Збереження

кріпосницького ладу гальмувало економічний розвиток країни.

Учень

 

Царизм і поміщики посилюють гноблення народних мас, що приводить

до росту селянського руху, повстань. Наприклад, на Правобережній Україні

Устим Кармалюк, уявіть собі, зумів зібрати 20 тисяч повсталих селян. Це була

ціла армія.

Учень

Передова частина суспільства також розгортає боротьбу проти

самодержавного та кріпосницького ладу. Важлива сторінка суспільно-

політичного руху в Наддніпрянській Україні повязана зі спробою офіцерів

російської армії встановити в Росії конституційний лад. Це Пестель, Рилєєв,

Муравйов-Апостол. Повстання відбулося 14.12.1825р. у Петербурзі і

закінчилося поразкою.

Учень «Літературознавці»

Також розвивається культурно-національний рух на Україні. У 1805р. з

ініціативи відомого вченого Василя Каразіна відкрився Харківський

університет. Це була подія історичної ваги. З Харкова розпочався процес

формування національної інтелігенції. Статті про побут, звичаї, історію

України регулярно друкувались у харківських журналах  «Украинский вестник»

редактором якого був Г. Квітка-Основ’яненко.

Учень

Інтерес до народної творчості зростає. Українські письменники,

починаючи з І. Котляревського, у своїх творах використовують сюжети, образи,

художні засоби народної поезії.

Учень

На Україні виникає професійний театр. На початку 19 ст. відкриваються

театри в Києві, Полтаві, Харкові та в інших містах.

У І половині 19 ст. була створена і стала розвиватися нова українська

література. Зачинателем був І.П. Котляревський, який писав твори живою

розмовною мовою.

Слово вчителя

Прослухавши повідомлення учнів, можна підбити підсумки. Учні

висловлюють свою думку.

Слово вчителя

А зараз послухаймо, який матеріал підготувала  група «Біографи».

Учень

У с. Моринцях, на Київщині, народився в кріпацькі сім’ї Григорія

Шевченка 9 березня 1814 р. хлопчик Тарас, майбутній великий поет. У тяжких

злиднях минало дитинство Тараса:

 

Мені аж страшно, як згадаю

Оту хатину край села...

Так писав пізніше поет про батькову хату.

Учень

Дуже захоплювали малого Тараса дідові оповідання про героїчну

боротьбу українського народу проти польської шляхти в 1768 р. Образи

ватажків Коліївщини - Залізняка та Ґонти - глибоко врізались у дитячу пам’ять.

Учень

 

Коли Тарасу було 9 років, померла його мати:

Там матір добрую мою,

Ще молодую - у могилу

Нужда та праця положила.

 

Залишившись із малими дітьми, батько одружився з удовою, яка мала

своїх 3 дітей. Життя в сім'ї стало ще гіршим. У 11 років залишився Тарас

круглою сиротою:

 

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми були малі і голі),

Не витримав лихої долі,

Умер на панщині...

 

Учень

Після батькової смерті почалося поневіряння хлопця по чужих людях.

Побувши короткий час пастухом у дядька Павла, пішов Тарас до дячка

Богорського за наймита. Тут він рубав дрова, носив воду школярам, а пізніше

став ходити читати Псалтир над покійниками. Дячок знущався зі школярів та з

малого Тараса. Довго терпів Тарас знущання п’яного дячка, аби тільки вчитися

й малювати. У відомому вірші А.О. Козачковському згадував поет, як він

мережив книжки, списував твори Г. Сковороди, колядки й виспівував їх:

 

І зроблю маленьку книжечку

Хрестами і візерунками з

квітками Кругом листочки обведу

Та й списую Сковороду.

 

Учень

Нарешті хлопець утік від жорстокого вчителя. Бажаючи навчитись

малюванню, Тарас шукає учителів. Побувши три дні в Лисянці в диякона-

маляра, який примушував його лише носити воду й розтирати фарби, хлопець

пішов у Таранівку до відомого дячка-маляра. Але й тут його чекала невдача.

Маляр сказав Тарасу, що в нього немає таланту і відмовив йому.

Учень

Повернувся Тарас у Кирилівку і став пасти громадську череду, не

залишаючи своїх мрій щодо малювання. Коли йому було 14-15 років, Тарас

знайшов одного маляра в с. Хлипівці, який погоджувався взяти його в науку,

але треба було мати дозвіл від поміщика. А коли Шевченко звернувся до

управителя панських  маєтків, і той, замість дозволу, відправив його на кухню

кухарчуком.

Учень

Незабаром Тараса зробили козачком у пана Енгельгардта. Обов’язки були

не складні: подати пану вогню, щоб закурити люльку, налити води, принести

газету... Але й тут хлопця не покидала пристрасть до малювання. Разом із

паном хлопець виїхав до Вільно. Тут у 1830 році сталася така пригода. Пани

поїхали на бал. Тарас засвітив свічку і почав перемальовувати козака Платона,

учасника Вітчизняної війни 1812 року. Тарас так захопився улюбленою

справою, що не почув, як пани вернулися додому. Побачивши це, пан наказав

слугам, щоб ті відвели його на конюшню і там «випороли хорошенько».

 

Учень

Весною 1831 року. Шевченко разом із паном переїхав до Петербурга. У

1832р. Енгельгардт віддає хлопця в науку до майстра Ширяєва., щоб мати свого

дворового маляра. Учні майстра жили на горищі, їх нещадно експлуатували.

Вони вчилися трохи живопису й виконували багато технічних малярських

робіт. Але така «наука» не могла задовольнити запитів Тараса.

Учень

Влітку «білими» петербурзькими ночами Шевченко почав ходити в Літній

сад перемальовувати античні статуї. В одну з таких ночей 1835 року його

зустрів земляк, художник І. Сошенко, що в цей час закінчував Академію

мистецтв. Він помітив у хлопця справжній талант і став йому допомагати.

Тарас почав ходити до Сошенка на квартиру, щоб вчитися малювати. Той

знайомить хлопця з Є. Гребінкою, який багато допоміг Тарасу в самоосвіті,

побуті. Потім Шевченка знайомить із відомими художниками О. Венеціановим

та К. Брюлловим, російським поетом В. Жуковським. Вони зацікавилися

обдарованим юнаком і вирішили добитися визволення Шевченка з кріпацтва.

Почалися переговори з паном Енгельгардтом. Він запросив за кріпака 2500

карбованців. К. Брюллов намалював портрет В. Жуковського. Його розіграли в

лотерею при царському дворі. На виручені гроші викупили Шевченка. Це

сталося 23 квітня 1838 року.

Учень

Вийшовши на волю, Шевченко вступив до Академії мистецтв і скоро став

улюбленим учнем К. Брюллова. Протягом 1839 - 1841 років він одержує 3

срібні медалі за свої роботи. (Показ картини Шевченка).

Перші поетичні спроби Шевченка належать ще до часів перебування його

у кріпацтві. З цих спроб була надрукована одна балада. «Причинна»:

 

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі

Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі

То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,

Ніхто ніде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

 

Учень

З-під пера Шевченка виходять поеми «Катерина» «Іван Підкова» , «Тарасова ніч» та інші.

У 1840 році перші поетичні твори вийшли окремою збіркою, яка мала

назву «Кобзар» (показати перше видання). У 1841 р. було видано

окремою книжкою поему «Гайдамаки». У цей час поет починає писати й

російською мовою(поема «Слепая», драма «Никита Гайдай»).

 

Учень

У 1843 році Шевченко поїхав на Україну, де не був 14 років. Поет

відвідав Кирилівку та інші місця України. Шевченка глибоко вразило життя

селянства. Побував він і в селянських хатах, і в поміщицьких садибах. Поет

побачив, що пани, які його гостинно зустрічають, жорстоко знущаються з

кріпаків.

На початку 1844 року Шевченко виїжджає з України. Повернувшись в

Петербург, поет продовжує навчання в Академії мистецтв. Пише поему «Сон».

У 1845 році він закінчив академію й поїхав на Україну для постійної

роботи. Поселився в Києві, але жив там мало. Він став працювати як художник

у Київській тимчасовій комісії для розбору стародавніх актів. За дорученням

цієї комісії їздив по Україні, змальовував пам’ятники старовини, що збереглися

в містах та селах.

У своїх поетичних творах цього часу, як «Єретик», «Кавказ», «І мертвим, і

Живим», «Три літа», «Заповіт» поет висловив революційні прагнення народних

мас.

Слово вчителя

Прослухавши повідомлення учнів, які можна зробити висновки?

(Учні відповідають).

Завдання для команд:

1. Коли був дитиною, Тарас Шевченко любив поратися в господарстві?

А)так, він завжди допомагав і батькам, і родичам, і сусідам

Б)не те, щоби любив, але допомогти міг

В)ні, батько казав, що він не придатний для цього

2. Яку неофіційну посаду посідав Тарас у дяківській школі?

А)«консул» – допомагати педагогам бити різками інших дітей за непослух

Б)«учений» – був такий розумний, що викладав на рівні з педагогами

В)«староста» – слідкував за порядком

3. Чому Тарас Шевченко ходив селами по 15–20 км, коли йому було 12–15 років?

А)купив кобзу й починав свій шлях кобзаря

Б)шукав собі наставника, щоби писати ікони

В)пас ягнята за селом

Г)шукав, де можна заробити

4. Як Тарас Шевченко заробив свої перші гроші?

А)продав свій вірш другові батька

Б)намалював ікону, яку купила церква

В)майстрував разом із батьком

Г)відспівував небіжчиків

5. Яку суму за теперішнім курсом віддали, щоби викупити Тараса Шевченка з кріпацтва?

А)100 тисяч доларів

Б)80 тисяч доларів

В)40 тисяч доларів

Г)20 тисяч доларів

6. Як змінився Шевченко після викупу?

А)часто був сумний

Б)він відвідував різноманітні зібрання, грав у карти

В)любив довго спати

Г)перестав читати книжки

 

7. Як гадаєте, чи правда, що Шевченко писав для селян?

А)так, а для кого ж?

Б)ні, бо селяни не вміли читати

8. За скільки часу розкупили перший «Кобзар», що вийшов накладом 1000 примірників?

А)за рік

Б)за місяць

В)за 2 тижні

Г)за 2 дні

9. Чому Тарас мріяв про золоту медаль першого ступеня, коли навчався в Академії мистецтв у Петербурзі?

А)за неї давали стипендію

Б)так можна було поїхати в Україну

В)тоді за державний кошт можна було поїхати в Італію

10.                   Скільки мов знав Тарас Шевченко?

А)3

Б)7

В)10

Г)13

11.                   Чому Тарасу Шевченку стоїть найбільше у світі пам’ятників?

А)його знають всюди

Б)так було написано в заповіті

В)наша громада так маркувала територію за кордоном

12.                   Чи правда, що Шевченко хотів, аби його поховали в Каневі?

А)так, він розповідав про це друзям

Б)ні, він такого не говорив

13.                   Чому на багатьох фото й портретах Тарас – у шапці та кожусі?

А)це його улюблений одяг

Б)тоді так було модно фотографуватися

Слово вчителя

А хто ще підготував повідомлення про Т.Г. Шевченка?

Послухаймо, яку роль відігравали жінки в житті поета.

Учениця

Першим сильним почуттям Тараса було дитяче кохання до Оксани

Коваленко. Шевченко присвятив їй вірші «Мені тринадцятий минало», «Ми

вкупочці росли».

Кохання до вільної дівчини Дуні Гусиківської розбилося об пути

кріпацтва.

Будучи студентом Академії мистецтв у Петербурзі, Шевченко переживає

захоплення Амалією Клоберн, дівчиною-натурщицею.

Учениця

Закохане серце Варвари Рєпніної, дочки російського державного діяча,

відчуло великий поетичний талант Шевченка. Княжна перша назвала його

генієм, сміливо простягла руку через соціальну безодню між нею і поетом. Чи

соціальна нерівність, чи відсутність справжнього почуття з боку Шевченка

стали на шляху до поєднання його долі з долею Рєпніної. Ця таємниця

залишилася назавжди схованою в їхніх серцях. Але вже той факт, що Шевченко

подарував їй свій автопортрет, присвятив поему російською мовою «Тризна» є

свідченням глибокої симпатії до цієї неординарної жінки(показати портрет

Варвари Рєпніної).

«Ганні вродливій»(так називав Тарас дружину полковника Платона

Закревського) поет присвятив поему «Слепая», а також поезії «Г.З.» та «Якби

зустрілися ми знову...» своєму єдиному великому коханню. У цих віршах і

відвертість, і щедрість серця поета, і шляхетність почуття, і зрілість майстра

слова. У рядках любові звучить біль самотності. Серце поета зберегло чарівне

 

почуття до заміжньої жінки(показ портрета Г. Закревської).

Читання вірша «Якби зустрілися ми знову...»

Учениця

Під час перших відвідин України, у Кирилівцях, сподобалась донька попа

Григорія Кошиці - Феодосія. Після того, як Шевченко отримав посаду в

Київському університеті, він вирішив одружитись і влаштувати своє особисте

життя! Приїхав Тарас Григорович свататися, але батькам він не сподобався і

отримав гарбуза. Феодосія не наважилася йти проти волі батьків.

Повернувшись із заслання, Тарас Григорович наважився одружитися. По

дорозі до Петербурга і Москви обставини змусили Шевченка зупинитися в

Нижньому Новгороді. Він знайомиться з молодою і вродливою артисткою

Катериною Піцновою. Закохавшись, Шевченко попросив батьків віддати за

нього дочку. Але мати була проти і намагалася довести, що Катруся ще дуже

молода , а Шевченко значно старший.

Змучений самотністю, поет мріє про пару. Боляче і сумно перегортати

сторінки останніх його романів.

Любов сліпа. І генії теж підвладні цій хворобі. Останнім почуттям, що

спалахнуло в серці Шевченка була любов до Ликери Полусмакової, колишньої

наймички. Поет вірив, що знайде своє щастя саме з нею. Але їй не судилося

стати Шевченковою долею. Згодом вона виходить заміж за перукаря Яковлева.

Серце поета переповнюють біль, безнадія від усвідомлення страшної

самотності. Шевченко так і не зазнав щастя, але його чекало інше щастя вже по

смерті, тяжко зароблене щастя, безсмертне слово во віки і віки...

Слово вчителя

Дуже добре, що історія зберегла імена жінок, які полонили серце Тараса. І

ми змогли дізнатися про особисте великого Кобзаря.

Багато творів великого Кобзаря перекладені німецькою, польською,

російською та іншими мовами народів світу. Послухаймо вірш «Заповіт», який

переклав англійською мовою Джон Вір(учень читає поезію).

Слово вчителя

 Шевченкове життя – символ тернистого шляху боротьби за свободу. Воно постало  перед українцями живим прикладом того, як можна крок за кроком звільнятися з полону пригніченості, зневіри, комплексу меншовартості і національної депресії. Минають роки, століття, а гострота і сила  Шевченкового слова живе. Дух свободи, людської гідності – найвеличніших вселюдських понять – через віки випробувань, пережитих Кобзарем, приходять до українців і додають їм упевненості у власному самоствердженні.

  Сьогодні у світі реально ожив ще один народ, красивий і сповнений гідності, який із подивом упізнав себе, ідентифікував себе не тільки з давньою славою, не тільки із кров'ю землі, по якій ходив сотні літ; цей народ, незважаючи на зовнішні загрози, вторгнення на початку ХХІ ст. ворожих військ з боку північного сусіда на територію мирної суверенної країни, незважаючи на катування, кров, вбивства від рук легітимного бандитизму в особі чужої Україні, але все ж української влади, нарешті побачив світло великої перспективи і майбуття.

Держава наша каралась давно, каралась недавно, карається зримо зараз на всіх майданах великого краю. Беззастережно й не оглядаючись навколо, славні сучасні герої разом із священними лозунгами "Слава Україні" – "Героям слава"

 

Дякую за урок, пам’ятаймо слова Т. Шевченка:

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь