Життя Юрія Шевельова

Юрій Володимирович Шевельов 1 Харківська влада на прохання відомих учених-професорів дозволила на головній вулиці міста встановити меморіальну дошку видатному землякові, а потім передумала. Постать професора Гарварду і Колумбії, почесного доктора Харківського університету і Могилянки, президента Української Вільної Академії Наук у США, академіка НАН України Юрія Шевельова ще донедавна замовчувалася на батьківщині. За радянських часів його ім’я взагалі було під забороною. Хоча, скажімо, письменниця Оксана Забужко вважає, що Харків у кожному з останніх трьох століть подарував світову по генію: у XVIII-му – Григорія Сковороду, у XIX-му – Олександра Потебню, а в XХ-му – Юрія Шевельова. 2 слайд: Біографія вченого яскраво відображає всю трагічність українства у минулому столітті. Юрій Володимирович Шевельов (один із псевдонімів - Шерех) Славіст, мовознавець, літературний і театральний критик, публіцист - народився у Харкові 17 грудня 1908 року. Його батько Володимир – генерал-майор російської імператорської армії - був німцем, тому при народженні майбутній вчений мав прізвище Шнейдер. Але з початком Першої світової війни – у 1916р сім’я стала Шевельовими. Першу літеру прізвища генерал зберіг через небажання змінювати монограми на серветках. В радянські часи мати Варвара змінила місце народження сина у документах на місто Ломжу (Польща), щоб унеможливити перевірку соціального походження сина органами більшовицької влади. 3 слайд: Філологічну освіту він здобув у 1928–1931 рр. у Харківському інституті народної освіти (ХІНО)– нині це Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. На літературно-лінгвістичному відділі Шевельов прагнув вивчитися на літературознавця, але на його власний подив літературних курсів було обмаль, зате мовознавчі дисципліни «відкривали» йому «новий незнаний світ. Одразу після випуску, 1931 р., Шевельов почав викладати українську мову в Харківському газетному технікумі (до 1938 р.), а з 1933 р. – в Українському комуністичному інституті журналістики (1933–1941 рр.). У 1936 р. молодий дослідник вступає до аспірантури й, усупереч попередній своїй схильності до літературознавства, зголошується на лінгвістичний напрямок: «У «Соціялістичній Харківщині» я прочитав, що Харківський педагогічний інститут набирає аспірантів з українського і російського мовознавства. 4 слайд: Під час окупації він займався наукою. З нацистами не співпрацював, бо ненавидів як фашизм, так і більшовизм. у 1943 р. Шерех покинув Харків та виїхав зі старенькою матір'ю до Львова. Саме мати Шевельова, наполовину німкеня, наполовину українка, допомогла йому написати перший твір українською. Зрослий у білогвардійському середовищі, Шевельов мови не знав і вважав її "немилозвучною". Зауваження двоюрідного брата - "Не може бути мова кількох мільйонів немилозвучною" - перевернуло життя Юрія назавжди. Після завершення війни Шевельов працював в Українському Вільному університеті (Німеччина), за запрошенням німецького славіста Макса Фасмера читав лекції з російської і української мов у Люндському університеті (Швеція). 5 слайд: З 1952 році - в США. Стає найвідомішим славістом на Заході. Викладає в Гарвардському і Колумбійському університетах. На слайді можете побачити почені дати в його житті. Завдяки Шереху українська мова входить в коло світових наукових інтересів. Своїми дослідженнями він спростував офіційну радянську доктрину про існування східнослов’янської єдності, "братньої колиски трьох мов: російської, білоруської й української". Йому вдалося науково довести, що українська мова бере свій початок із VII століття, а завершує формування у XVI ст. Саме це зробило вченого персоною нон-грата в СРСР на довгі роки. 6 слайд: Його звинувачували в колабораціонізмі під час фашистської окупації, Олесь Гончар до кінця днів не міг пробачити своєму вчителеві нібито відмову допомогти визволити його з в’язниці. Радянська історіографія писала, що вчений був сексотом НКВД, а в російській версії досі змальований демонічний образ одного із найвизначніших українських інтелектуалів ХХ століття. Мабуть, північні сусіди ніколи не вибачать Шевельову його відому тріаду страшних ворогів України усіх часів: "Москва, кочубеївщина і провінціалізм". За 93 роки свого життя він об’їздив півсвіту. Але де б не працював Юрій Шевельов, наше місто назавжди залишалося у серці письменника. Його книги - безцінна енциклопедія харківського життя першої половини ХХ століття, неупереджена розповідь про українську інтелігенцію, студентство, неповторну мистецьку ауру "першої столиці". 7 слайд: Становлення Шевельова як мовознавця складається з таких щаблів: 1934–1941 – етап наукового учнівства: укладання граматик, лінгвостилістичні та синтаксичні розвідки, писані під впливом Л. Булаховського, почасти під враженням від О. Потебні. 1941–1949 – етап невизначеності (період війни та німецького повоєння): освоєння структурної лінгвістики під впливом В. Сімовича; практичне опрацювання української граматики на структурних засадах; розвідка про вплив Галичини на формування української літературної мови; здобуття докторського ступеня. 1950–1952 – етап самовдосконалення (шведський період): заповнення прогалин і визначення власних наукових пріоритетів; вивчення доробку попереднього покоління українських мовознавців і праць з історичної діалектології й фонології західноєвропейських дослідників; перші славістичні студії, розвідки з історичної фонології та з історії українського мовознавства. 1953–1981 – етап зрілості (американський період): вироблення й утвердження своїх методологічних засад і концепцій, продукування на цих засадах славістичних, глотогонічних і соціолінгвістичних праць. 1982–2002 – етап підбиття підсумків: перевидання праць; спроби ширшого узагальнення деяких питань в історії української мови й мовознавства; повернення в поле української пострадянської науки. 8 слайд: Помер харківський мовознавець 12 квітня 2002 р. у Нью-Йорку. Його поховано поруч із матір’ю, Варварою Шевельовою, на Кеймбріджському цвинтарі в Бостоні (штат Масачусетс). Шевельов залишив по собі два томи спогадів і декілька публікацій мемуарного жанру; власний архів (листування й рукописи) після виходу на пенсію він передав на збереження бібліотеці Колумбійського університету. Ці джерела дають змогу відтворити його біографію та наукове сходження. 9 слайд: Шевельов є автором понад п’ятисот статей, розвідок, рецензій і книг із питань слов’янської філології. Вагомий внесок науковець, зокрема, зробив у розвиток таких ділянок славістичної науки, як історична фонологія, історія української літературної мови, граматика й правопис сучасної української літературної мови, соціолінгвістика, лінгвостилістика, історія українського мовознавства, етимологія й ономастика. Та найбільшу кількість студій він присвятив українській мові. Починав Шевельов із лінгвостилістики й опублікував замолоду такі розвідки: «Мова «Диктатури» Ів. Микитенка» (1934), «Традиція і новаторство в лексиці і стилістиці І. П. Котляревського» (1940, 1998) та інші. Серед його надбань – популярні книги «Я — мене — мені... (і довкруги) Спогади.» та ««Дорогою відрадянщення»: публіцистичні та наукові тексти 1941-1943 рр.» Свої настанови щодо української орфографії Шевельов виклав у статті «Про критерії в питаннях українського офіційного правопису» (1995, 1996, 1997, 2008). 10 слайд: Ось як Шерех розповідає про еволюційний розвиток нашого міста: "Перший Харків - це місто слобод, хуторів, ремісників. Хронологічно - це друга половина ХVІІ-ХVІІІ і навіть початок ХІХ століття. Другий Харків - "провінційне купецьке місто несходимої і безвихідно-сірої російської імперії". Хронологічно - це друга половина ХІХ і початок ХХ століття. Третій Харків - "символ українського урбанізму", "здибленої і м’ятежної України". Це Харків "буйного ренесансу української духовності 1920-х років". Російська більшовицька влада проголосила Харків столицею Радянської України; і "покоління запальних романтиків, покоління юнок з голубими прозорими віями рушило на завоювання Харкова. "Ви проголосили Харків столицею України? - сказали вони. - Гаразд, ми зробимо його таким. Ми сповнимо його українським змістом". Звісно з цими намірами - підняти Харків на рівень світового центру - Москва миритися не бажала. І тому доклала всіх зусиль для знищення "незручного" покоління вчених, студентів, творчих особистостей. За справу взялося ГПУ. Десятки тисяч Харків’ян після допитів на Совнаркомівській і Чернишевській прощаються з життям або відтранспортовуються на північ і схід. Уночі зникає з майдану пам’ятник Ніяких столиць, ніякої України. Вирок м’ятежному третьому Харкову завершує перенесення столиці до Києва і таємне знищення могил Блакитного, Скрипника, Хвильового. Лишився четвертий Харків, що за планами партії й уряду мав бути "суцільна провінція". Це була політика Москви, "щоб усю Україну тримати в стані і на рівні сірої провінційності". Четвертий Харків – місто "старої молоді, обивателів-слимаків, де необхідно думати одне, а говорити друге; говорити одне, а робити друге, де банкрутство слів породжує банкрутство смислів, де панують обережність, забріханість, цинізм, егоїзм і в глибині душі людина відчуває: щастя нема, народу нема, батьківщини нема". І тут виникає мрія про п’ятий Харків. В перші роки Незалежності Шевельов, незважаючи на похилий вік, майже щороку приїжджав до України, вдивляючись в перші ознаки нового Харкова: • Він усіма силами допомагав своїм землякам. • За його ініціативи в середовищі еміграції створили фонд "Друзі Харкова". • Свою Шевченківську премію Шевельов віддав на розвиток української школи № 6. • Особливий внесок був зроблений в розвиток Історико-філологічного товариства. Саме завдяки активній діяльності вченого були знайдені кошти на видання перших томів нової серії "Збірника ХІФТ". • У 1994 році Юрій Шевельов стає першим почесним членом Товариства, яке у 2011-му і рекомендувало топонімічній комісії міста увіковічити вченого у Харкові. "Для того, щоб виготовити меморіальну дошку та оформити всі документи, треба було зібрати близько 15 тис. грн", Перший внесок у 20 грн зробила пенсіонерка на Мовному Майдані. Потім, іноді здаючи по 2 грн, долучилися студенти, небайдужі харків’яни, українська інтелігенція. Необхідну суму збирали всім миром, не долучаючи до втілення ідеї великий бізнес та політиків. • 3 вересня 2013 року, за два дні до урочистостей, дошку встановили на будинку "Саламандри" по вулиці Сумській, 17, де з 1915 по 1943 рік у 8-метровій кімнаті жив Шевельов з матір'ю. Саме ця подія буде визначати незламний дух нашого міста. Українського, вільного і інтелектуального п’ятого Харкова, про який так мріяв найвідоміший на Заході наш земляк Юрій Шевельов.