Урок "Ліквідація кріпацтва та реформи 1860–1870-х років"

 9 клас. Історія України.

Урок№18

Тема. Ліквідація кріпацтва та реформи 1860–1870-х років

Мета: формувати ключові компетентності:

• Уміння вчитися - самоорганізуватися до навчальної діяльності у взаємодії;
• Загальнокультурні – дотримуватися норм  мовленнєвої культури, удосконалювати вміння звя’зно висловлюватися;
• Соціальну – проектувати стратегії своєї поведінки з урахуванням інтересів та потреб інших;
• Інформаційну – удосконалювати вміння використовувати текст як джерело інформації;

Формувати предметні компетентності й компетенції шляхом виконання навчально-пізнавальних та практично зорієнтованих завдань відповідно до таких  змістових ліній:

• Емоційно-ціннісної –допомогти учням зрозуміти справжні та фальшиві ціності в людському житті,спонукати до роздумів про вибір життєвої позиції,учити проводити аналогії із сучасним життям.
• Хронологічна передбачає вміння учнів орієнтуватися в історичному часі:   розглядати суспільні явища в розвитку та в конкретно-історичних умовах певного часу;  співвідносити історичні події, явища з періодами, орієнтуватися в науковій періодизації історії;
• Аксіологічна  передбачає вміння учнів формулювати оцінки і версії історичного руху й розвитку:   порівнювати й оцінювати факти та діяльність історичних осіб з позиції загальнолюдських та національних цінностей, визначати власну позицію щодо суперечливих питань історії;виявляти інтереси, потреби, протиріччя в позиціях соціальних груп і окремих осіб та їх роль в історичному процесі, тенденції і напрями історичного розвитку;

 

Основні терміни і поняття: модернізація, розшарування селянства, реформа, панщина, тимчасовозобов’язані селяни, відрізки, викупна угода, недоїмки.

Обладнання: презентація до теми, картки для роботи в групі.

Використані методи і прийоми: робота з історичним документом,  «мікрофон», «мозковий штурм», робота в групах, розповідь учителя, бесіда.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

-         пояснити причини реформ;

-         характеризувати її  основні положення;

-         виділяти позитивні та негативні результати події;

-     на основі аналізу різних джерел інформації: описувати явища й наводити статистичні дані щодо соціальних та економічних зрушень в українських землях, визначати основні тенденції модернізації українського суспільства у другій половині XIX ст.;

- пояснювати значення термінів: реформа, тимчасовозобов’ні селяни, викупна операція, відрізок;

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу

Хід уроку

Воля – головний дарунок природи.

 Леонардо да Вінчі

Воля народу – це воля Божа

Митрополит Іларіон

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Учитель. Чи задумувались ви, що для людини є найціннішим?

А що могло бути ціннішим понад усе для більшості населення українських земель у ХІХ ст.(Орієнтовні відповіді: здоров’ я, життя та воля). Люди зазвичай цінують те, чого не мають чи те, що втрачають. Ви сказали воля. Чому?

         Що ви знаєте про ситуацію яка панувала у соціально-економічному житті  у другій пол. ХIХ ст.?

Дидактична гра «Маячок»

Зараз ми пригадаємо основні риси, які були характерні для господарського розвитку на українських землях середини ХІХ ст. Я вам називатиму риси розвитку сільського господарства, а ви вказуватимете які з них були прогресивними, свідчили про розвиток ринкових відносин, а які гальмували економічний розвиток. (Сигналізуєте червоними картками ознаки занепаду, а зеленими зародження ринкових відносин)

-                     Переважало поміщицьке землеволодіння

-                     Поглиблення соціального розшарування

-                     Посилення експлуатації селян (зростання панщини)

-                     Використання нової техніки: сіялок, жаток, кінних молотарок

-                     Низька врожайність

-                     Сільськогосподарська спеціалізація районів

-                     Розорення поміщицьких маєтків.

-                     Збільшення податків.

Які ознаки переважають ?

ІІІ. Мотивація навчання. Повідомлення теми і мети уроку.

Давайте звернемося з вами до слів відомого кобзаря який і сам з дитячих років був кріпаком,як він характерезує становище селянства

 Аж страх погано

У тім хорошому селі.

Чорніше чорної землі

Блукають люди, повсихали

Сади зелені, погнили

Біленькі хати, повалялись,

Стави бур’яном поросли.

Село неначе погоріло,

Неначе люде подуріли,

Німі на панщину ідуть

І діточок своїх ведуть!..

І не в однім отім селі,

А скрізь на славній Україні

Людей у ярма запрягли

Пани лукаві... Гинуть! Гинуть!

У ярмах лицарські сини,

А препоганії пани

Жидам, братам своїм хорошим,

Остатні продають штани...

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Погано дуже, страх погано!

В оцій пустині пропадать.

А ще поганше на Украйні Дивитись, плакать — і мовчать!

Ось як про волю висловлювавсь Леонардо да Вінчі Воля – головний дарунок природи.

Митрополит Іларіон вважав, що Воля народу – воля Божа.

Учитель. Сьогодні ми поведемо мову про те як селянство Наддніпрянської України отримувало довгоочікувану свободу.

Що означає поняття реформа, яке сьогодні у нас є базовим.

 Реформа  ( від лат.  – перетворюю, поліпшую) – політичне, економічне чи інше перетворення, що здійснює влада заради зміцнення чинного ладу.

Проблемне питання.

Чи виправдала реформа 1861 року сподівання суспільства?

 Учитель. У лютому наступного року виповниться 157 років з часу скасування кріпацтва. З цієї нагоди одне з відомих видань має видрукувати спецвипуск газети. Сьогодні ви спробуєте себе у ролі редколегії та під моїм керівництвом  створимо макет газети з нагоди цієї події. Назва нашої газети перед вами.(тема уроку) Для роботи ви об’єдналися в групи. Кожна група буде працювати над своєю рубрикою. (план уроку) Інформацію будемо брати з підручника та роздавального матеріалу для кожної групи. На роботу вам дається 8 хвилин, потім розпочнем обговорення.

IV. Вивчення нового матеріалу.

За допомогою підручника характерезуєте

1.Українські землі напередодні реформи 1861р

І група характеризує питання на основі опрацьованого матеріалу.

Доповнення і корекція вчителя відповідей учнів

Напередодні реформи:

1) низька продуктивність праці селян;

2) зубожіння поміщиків;

3) зменшення кількості селян-кріпаків;

4) відставання Росії у військовій справі від Європейських держав;

5) наростання опору з боку прогресивних кіл суспільства проти кріпосництва;

6) засудження Європейськими країнами станового устрою Російської імперії.

Незадоволені становищем усі верстви населення (селяни, поміщики, міщани, студенти).

Учитель звертає увагу учнів на висловлювання царя з подальшим коментуванням та поясненням цитати.

Олександр ІІ: «Я дізнався, панове, що між вами поширились чутки про намір мій скасувати кріпосне право. Щоб запобігти усяким необґрунтованим чуткам в такому важливому питанні, я вважаю за необхідне оголосити вам, що я не маю наміру зробити це тепер. Але, звичайно ви й самі знаєте, що існуючий порядок володіння душами не може лишатися незмінним, краще скасувати кріпацтво зверху, ніж чекати того часу коли воно само собою почне ліквідуватися знизу. Передайте слова мої дворянству для обмірковування».

Сенсація першої рубрики Росія програла, а селяни виграли: Кримська війна поклала початок звільненню кріпаків

2. Селянська реформа 1861 р.

а) Історичний портрет Олександра ІІ

 Учитель. Отже, реформа підготована і настав момент, коли селяни отримують довгоочікуване звільнення. 19 лютого 1861 року було підписано Положення про селян, що вийшли з кріпосної залежності та оголошено Маніфест про скасування кріпацтва.

У церквах священники виголошували Маніфест таким чином ознайомлювали селян із умовами документу.

Суть селянської реформи 

 нові протиріччя - між селянами і капіта-листами, що в майбутньому повинно було привести до революційному вибуху. Селянський ідеал справедливості і правди не збігався з реально проведеної реформою. Після 1861 р. боротьб)

19лютого1861 р. Маніфестом Олександра II було скасовано кріпосне право. Звільнення селян було відповіддю на історичний виклик капиталистиче-ської Західної Європи, до цього часу значно обігнала Росію. За Положенням 19 лютого 1861 р. приватновласницькі селяни стали особисто вільними. Вони отримали право розпоряджатися своїм майном, займатися торгівлею, підприємництвом, переходити в інші стани.

Положення 19 лютого зобов'язували поміщиків дати землю селянам, а селянам - при-нувати цю землю. Селяни наділялися польовий землею за регіональним нормам, не безкоштовно, а за повинності і викуп. Розмір викупу визначався не ринковою вартістю землі, а сумою ка-питализированного оброку (6%). Держава, яка виступила посередником між поміщиком і селянином, сплачувала поміщикам у вигляді так званої викупної позики (80% вартості відданого селянинові землі), яку потім селянин повинен був погашати у розстрочку з уп-латою і названих відсотків. Протягом 44 років селяни змушені були віддати державі близько 1.5 млрд. руб. замість 500 млн. руб. Селяни не мали грошей, щоб внести відразу помещи-ку викуп за отриману землю. Держава відразу ж зобов'язалося виплатити поміщикам викупну суму грошима або шестипроцентными облігаціями. Прагнучи віддати землю в межах уста-новленной Положеннями 19 лютого норми, поміщики відрізали від колишнього селянського наді-ла 1/5 землі. Відібрані у селян ділянки землі стали називатися відрізками, які могли бути тим же селянам здані в оренду.

Селяни одержали землю в особисту власність, а на громаду, яка і була юридич-но власником землі. Це означало, що традиційний уклад життя села залишався в недоторканності. У цьому було зацікавлена держава, поміщики, бо збереглася кру-податкова порука, громада відповідала за збір податків.

Від кріпосного права, крім приватновласницьких селян, були звільнені й інші категорії селянства. Питомі селяни, отримали особисту свободу ще 1858 р., були пе-реведены на викуп з збереженням існуючих земельних наділів (в середньому 4,8 десятин). За державними селянами указами від 18 листопада і 24 листопада 1866 р. закріплювали існуючі наділи, і вони отримували безстрокове право добровільного викупу. Дворові селяни отримай-особисту свободу, але залишалися ще у феодальній залежно від своїх господарів протягом двох років з дня оприлюднення Положень 19 лютого 1861 р. Кріпосні робітники вотчинних підпри-ємств залишалися залежними від власників до переходу на викуп. Дворові селяни і рабо-чіе вотчинних підприємств закріпили за собою лише ті землі, що мали до скасування крепо-стного права. Однак переважна більшість селян і дворових кріпосних робітників зе-мельным наділом не володіли.

Слідом за центральними губерніями кріпосне право було скасовано в Білорусії, на Ук-раїні, Північному Кавказі і в Закавказзі. Всього було звільнено від кріпосної залежності 22 млн. селян. З них 4 млн. були відпущені на волю без землі. Обезземелення селян про-легшало створення ринку робочої сили в країні.

Проведення реформи вимагало великих фінансових витрат. До того ж збільшилися держані капіталовкладення в економіку країни. У 1860 р. був відкритий Державний банк Росії, який один міг випускати паперові гроші, займатися емісією. Основним джерел-ніком державних коштів була подушна подати з селян без урахування розміру їх дохо-дів. У 1863 р. подушна подати з міщан було замінено податком з нерухомого майна.

Реформа 1861 р. стала важливим рубежем в історії країни, вона розчистила шлях для ін-тенсивного розвитку капіталізму, створивши ринок робочої сили. Разом з тим, реформа носила по-ловинчатый характер. Селяни, знайшовши свободу, залишилися стан неповноцінними. Селян-ське малоземелля (в середньому приватновласницькі селяни отримали 3,3 десятини землі на ду-шу при необхідних 67 десятин) послужило чинником загострення протиріч між крестья-нами і поміщиками. Більше того, з'явилися а кре-стьян за землю не припинилася. У Пензенській губернії заворушення селян були жорстоко подавши-лєни військами.

З метою зміцнення державних фінансів у 1862 р. за проектом В.А. Татаринова (1816-1871) була проведена бюджетна реформа, яка регламентувала складання кошторисів і расхо-даних державних коштів. В Росії вперше почали публікувати державний бюджет.

Учні записують положення реформи  у зошит

Суть селянської реформи

1. Селяни отримали: 1) особисті права (поміщик не мав права їх купувати, дарувати, обмінювати, селяни могли брати шлюб без дозволу поміщика, йти на службу, вступати до навчальних закладів, переходити до інших станів); 2) майнові права (укладати договори, займатися промислами чи торгівлею, володіти власністю); 3) право на власну землю. Розмір наділу визначався відповідно до закону і за згодою поміщика. 2. Понаднормова земля вилучалась у селянина на користь поміщика як «відрізок». 3. Селянин укладав «викупну угоду» і мав сплатити за землю 20 % вартості одразу, а 80 % з відсотками — протягом 49 років, взявши позику у держави (ціна на землю в 4 рази перевищувала ринкову). 4. До укладання «викупної угоди» селяни вважалися тимчасовозобов’язаними

Робота з поняттями

Тимчасовозобов’язані селяни – селяни після реформи з якими ще не уклали викупну угоду.

Викупна угода –договір селян з поміщиком про скасування кріпацтва.

Відрізки –ділянки землі, які у селян забирали після аграрної реформи.

Недоїмки-борги селян перед державою.

За потреби доповнення вчителя згідно наведеного нижче матеріалу.

Селянські  наділи.

         1)    Поміщик давав селянину так мало землі, щоб економічно змусити його звернутися по допомогу і потрапити в нову економічну залежність від нього.

         2)    Мала місце система відрізків, коли для кожного регіону встановлювалась «вища» і «нижча» норма наділу: в чорноземних районах селяни отримували 3-5 десятин землі на душу; в нечорноземних районах – 4-7 десятин.

         Якщо в селянина до 1861 р. було менше «нижчої» норми наділу – поміщик повинен був за законом дорізати йому землю (на практиці подібного майже не було), а якщо більше «вищої» норми наділу, надлишок названий відрізком – поміщиком відрізався.

         Як наслідок, до 1861 р. середній селянський наділ дорівнював 4,4 десятини на ревізьку душу, після реформи – 3,4 десятин.

 

Викупна операція.

         3)    Фактично відбувався обман селянина під час викупу ним землі, бо селянин під час викупу землі  одразу платив поміщику лише 20% суми, решту – 80% поміщику виплачувала держава, а селянин зобов’язаний був повернути гроші за ці 80% державі протягом 49 років, плюс, іще 6% додаткового боргу щорічно. У підсумку, селяни виплатили за землю суму в три рази більшу ніж вона коштувала. Планувалося у п’ять  разів, лише революція 1905-1907 рр. змусила царизм частково скасувати виплатні платежі. Таким чином, селяни заплатили не тільки за землю, а ще й за своє звільнення.

         Отже, більшість селян отримали менші наділи, ніж мали до реформи через великі відрізки. У результаті, значно зросла кількість  малоземельних селян, які мали до 3 десятин землі. На Лівобережній Україні таких селян стало 43%, на Півдні – 26%

Державні селяни

    Зберегли всі землі, що знаходились в них до 1861 р. Розмір викупу перевищував в них не в п’ять разів, а лише на 45%.До 1886 р. вони викупили свої наділи. Пільги державним селянам пояснюються тим, що держава була зацікавлена в якнайшвидшому переведенню країни на економічні рейки і тим, що на державних землях не було поміщиків, які не бажали віддавати свою землю селянам.

Безземельні селяни

   Колишні двірські, селяни дрібнопомісних поміщиків, повинні були два роки відробити на поміщика – тимчасовозобов’язані, після чого одержували волю без землі поповнюючи ряди промислових та сільськогосподарських працівників.

Підсумок

Та  минав  час  і  селяни  побачили,  що  вони  втратили  майже  1⁄3 землі,  яка  ще  належала  їх  дідам  та  прадідам, а ще  й  за  убогий  клаптик  наділу  треба  було  сплачувати  величезний  борг.

Ніби  виконуючи  букву закону  можновладці  обертали  його  на  свою  користь «Закон, як  дишло  казали  селяни – куди  повернув  туди  і  вийшло».

    3. Наслідки реформи  

4-а група

·                     1) зміна форми землеволодіння – земля стала в центрі купівлі-продажу;

·                     2) скорочення поміщицького землеволодіння і зростання кількості господарств з ринковою орієнтацією;

·                     3) Інтенсивний розвиток галузей харчової і переробної промисловості;

·                     4) активніше відбувалося технічне переоснащення сільського господарства;

·                     5) широко запроваджувались нові агротехнічні заходи (сівозміни з посівами кормових культур, штучні добрива, перехід до багатопільної системи землеробства);

·                     6) поглиблювалася сільськогосподарська спеціалізація районів;

·                     7) селяни залишалися обтяжені непомірними викупними платежами, подушною податтю, поземельним податком;

·                     8) зберігалися натуральні повинності (дорожня, візницька).

Учитель доповнює відповіді учнів. Маючи підтримку держави та користуючись відсутністю земельного розмежування до реформи, поміщики Російської імперії не тільки захопили найкращі землі, а й відрізали у селян чимало їхньої: від 14% у Херсонській губернії до 37% у Катеринославській. Тому після реформи 220 тис. українських селян залишилися безземельними, майже 100 тис. мали наділ до однієї десятини і 1600 тис. - від однієї до трьох десятин. Загалом у пореформений період майже 94% селянських господарств володіли наділами до 5 десятин, що не давало змоги ефективно вести господарство.

Сенсація наступної рубрики: Селяни заплатили за землю та за свою волю

Як ви розумієте цей вислів?

4. Зміни в сільському господарстві Капіталізація господарства.

У ході повідомлення учні повинні з’ясувати, які галузі були лідерами в розвитку ринкових відносин після 1861 року і як це вплинуло на сучасність.

Капіталізація –процес перетворення певної галузі господарювання на прибуткову шляхом активного вкладення капіталу для отримання прибутку.

Після реформи селяни ставали власниками своєї землі. Земля перетворилась на предмет купівлі-продажу. Це привело до того, що поміщики, які не здатні були господарювати, продавали свої землі, а вправні селяни та купці її купували.
         У ході цих змін сільське господарство та промисловість перейшли на ринкову економіку (американський та прусський тип господарювання). Так була закладена основа для капіталізації села. Капіталістичні господарства використовували новітні знаряддя праці та машини, особливо на Півдні та Правобережжі.

Це сприяло зростанню продуктивності сільського господарства. На к. ХІХ ст. 90% експорту пшениці з Росії становила саме українська пшениця («житниця Європи»). Все ширше вирощувались технічні культури (Правобережжя – цукровий буряк, Полтавщина і Чернігівщина – тютюн, Південь – льон, згодом соняшник).

Були і фактори, які стримували розвиток аграрного сектору. 
Демографічний бум спричинив аграрне перенаселення, що поведе за собою еміграцію. Відбувалось розшарування селян та зростала кількість малоземельних селян.

Сенсація наступної рубрики: «Дожились до того, що хоч серед хати ори»

Як ви розумієте цей вислів?

На с. 172 у рубриці «Працюємо над народними приказками» знайдіть приказку, яка найбільш чітко характеризує наслідки цієї реформи.

 Отже, ми з’ясувала суть реформи та її наслідки. Тож давайте з’ясуємо суть проблемного питання.

4.Реформи 60-70 років (розповідь учня)

По ходу виступу  складається узагальнююча таблиця.

Реформи 60–70-х років ХІХ ст.
Реформа	Зміст
Судова реформа	Суд став позастановим, гласним і незалежним (судді призначалися урядом). Запроваджено суду присяжних засідателів. Обвинувачений мав право на захист — адвоката
Земська реформа	Створювалися виборні органи влади — земства (в губерніях і повітах), які складалися з представників усіх станів. Земства займалися господарськими та культурними питаннями
Військова реформа	Запроваджувалася загальна військова повинність для чоловіків по досягненні 21 р. Скорочувався строк військової служби (піхота — 6 років, флот — 7 років). Переозброєння армії, створення системи підготовки офіцерів
Реформа міського самоврядування	У містах створювалися виборні органи влади — міські думи, які вирішували питання благоустрою міст, освіти, охорони здоров’я
Шкільна реформа	Збільшилася кількість початкових, середніх і вищих навчальних закладів. Відкривалися земські школи. Відкривалися навчальні заклади для жінок
Цензурна реформа	Цензурні установи підпорядковувалися Міністерству внутрішніх справ. Всі видання, призначені для масового читача, підлягали попередній цензурі
Фінансова реформа	Створено Державний банк. Сформована податкова система

 

Метод «мозковий штурм»: обговорення проблемного питання.

Проблемне питання.

Чи виправдала реформа 1861 року сподівання суспільства?

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів.

Історична розминка 

Чи погоджуєтесь ви з твердженням (так «+»,ні -)

1. Маніфест був підписаний 19 лютого 1861 р. Миколою ІІ  -

2. Кріпосницька система скасовувалася.  +

3. Реформу 1861р. назвали Великою. +

4. Негативним наслідком стало малоземелля селян. +

5. Цукробурякове виробництво розвивалось у Південній Україні. –

6. Демографічний ріст загострив земельну проблему. +

7. Вкажіть ім’я російського монарха, за часів правління якого було скасовано кріпосне право:

А  Петро I;

Б  Олександр II;

В  Микола I;

Г  Олександр I.

VІ. Рефлексія 

«Учнівський  репортаж»

Українські землі пережили не одну аграрну реформу. Як видумаєте, чи сьогодні сільське господарство України потребує реформування? Якби ви були міністром сільського господарства, що б ви змінили негайно?

«Мікрофон»

·                     Чи вирішили ми головні завдання  уроку? (очікувані результати)

·                     Яким шляхом ми досягли мети?

·                     Які форми роботи використовували? Які, на ваш погляд, найефективніші?

·                     Кого можна назвати зірками уроку?

·                     Хто Вас сьогодні здивував?

 

VIІ. Підсумки уроку  

Повернення до епіграфа, обговорення його ще раз. Учитель підводить реальні й очікувані результати, аналізує, чому  саме так, а не інакше, робить висновки.

Виставлення оцінок, та аргументація.

VIIІ. Домашнє завдання.

1. Опрацювати § 20

2. Порівняти селянські реформи в Австрійській імперії (1848) та в Російській імперії (1861) за планом:

2) мета;

3) форма проведення;

4) зміст;

5) наслідки.

3. Написати листа для російського царя від імені селянина після проведення реформи.